Соціально-економічний розвиток Швеції

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1 Загальна характеристика Швеції

1.1 Природно-ресурсний потенціал

1.2 Основні макроекономічні показники

1.3 Шведська модель економіки

Розділ 2 Аналіз рівня соціально-економічного розвитку Швеції

2.1 Загальна характеристика економіки Швеції

2.2 Аналіз галузевої структури сучасної промисловості Швеції

2.3 ЗЕД: экспорт і імпорт

2.4 Соціальне страхування, охорона здоров'я і освіта в Швеції

Висновок

Список використаних джерел

ВСТУП

Актуальність теми курсової роботи. Швеція - одна з багатьох західних країн з ефективною економікою, високим рівнем життя і цивільних прав. Однак у дискусіях про шляхи і перспективи перебудови саме вона фігурує як постійний приклад частіше інших. Це зв'язано насамперед з тим, що Швецією накопичений успішний і фактично безболісний досвід соціальних перетворень, що займає, мабуть, найбільш видне місце в реформістській діяльності міжнародної соціал-демократії. Є й інші причини підвищеної уваги до шведської моделі: ціннісні установки шведської соціал-демократії (навмисна соціальна спрямованість економічної політики держави, соціальна справедливість, солідарність і колективізм), багато в чому втілені в практику суспільних відносин, родинні масові ідеали.

Швеція виділяється серед інших країн високими економічними і соціальними досягненнями. За об'ємом соціальних послуг ця країна займає одне з перших місць в світі. По рівню життя вона випереджає майже всі держави світу. У зв'язку із становленням Швеції як однієї з найрозвиненіших в соціально-економічному відношенні держав, виник термін «шведська модель». Економісти визначають шведську модель як модель, економіки, яка поєднує повну зайнятість і стабільність цін шляхом проведення обмежувальної економічної політики, доповненої вибірковими заходами для підтримки високого рівня зайнятості і капіталовкладень. У широкому сенсі шведська модель - це весь комплекс соціально-економічних і політичних реалій країни: високий рівень життя, широкий масштаб соціальної політики. Слід відмітити, що поняття шведської моделі не має однозначного трактування.

У залежності від кута зору її суть вбачається в особливостях або економічної або соціальної політики, або регулювання ринку робочої сили чи трудових відносин, або стратегії і тактики соціал-демократії і т.д. Утім, уже з цього переліку ясно, що всі ці іпостасі шведської моделі функціонально нероздільні і повинні розглядатися сукупно.

Шведська модель - це синтетичний феномен, і тому правомірно говорити про модель суспільного розвитку взагалі. Разом з тим механізми даної моделі підлеглі рішенню в кінцевому рахунку соціальних питань, і це висуває на перший план її соціальний аспект.

Розробленість теми. Курсова робота підготовлена на основі вивчення виявленої літератури, в якій відображено досліджувану тему.

Різноманітні аспекти соціально-економічного розвитку країн світу висвітлюються у працях авторів - О. Авраменко, Б.Ф. Заблоцького, Є.П. Качана, В.В. Ковалевського, Г.І. Купалової, І.І. Пузанова, Л.Г. Чернюк.

Існує ряд вчених, які присвятили свої праці розвитку Швеції - Й. Вейбуль, А.М. Волков, К.Г. Горохова, М.А. Ісаєв, Г. Мюрдаль, Н. Плевако, С.С. Суслина, Г.М. Федоров, К. Екмунд, де вони дають загальну характеристику Швеції, її природно-ресурсному потенціалу, аналізують рівень соціально-економічного розвитку Швеції, зовнішньоекономічну діяльність, а також шведську модель економіки.

Мета курсової роботи полягає у вивченні особливостей соціально-економічного розвитку Швеції.

Завдання курсової роботи обумовлені її метою:

- розкрити сутність поняття «шведська модель економіки»;

- охарактеризувати природно-ресурсний потенціал Швеції;

- дати загальну характеристику економіки Швеції;

- проаналізувати галузеву структуру сучасної промисловості Швеції;

- розкрити особливості соціального страхування, охорони здоров'я і освіти в Швеції.

Об'єктом дослідження для даної курсової роботи є соціально-економічна система Швеції, яка слугує прикладом свідомої побудови соціально-справедливого суспільства.

Предметом є дослідження конфігурації складових економічної та соціальної сфери в Швеції, їхньої взаємодії.

Методи дослідження: обумовлені об'єктом і предметом курсової роботи. Для розв'язання визначених завдань, досягнення мети застосовано комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження: загальнонаукові методи аналізу, синтезу, абстрагування та узагальнення.

Теоретична та практична цінність курсової роботи полягає в тому, що в дослідженні комплексно проаналізований та узагальнений матеріал про природно-ресурсний потенціал, основні макроекономічні показники, економіку, галузеву структуру промисловості, соціальне страхування, охорону здоров'я і освіту в Швеції.

Структура роботи обумовлена логікою розгляду теми.

Курсова робота складається з вступу, основної частини, висновків та списку використаної літератури.

Основна частина складається двох розділів. У першому розділі розглядається загальна характеристика Швеції. У другому розділі аналізується рівень соціально-економічного розвитку сучасної Швеції.

РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ШВЕЦІЇ

1.1 Природно-ресурсний потенціал

Королівство Швеція - держава в Північній Європі, розташована у східній частині Скандинавського півострову. Територія (включаючи острови Готланд та Етланд) - 449,9 тис. кв. км., населення - 8,8 млн. чоловік, близько 95% - шведи, решта - переважно емігранти з країн, що розвиваються. Столиця - Стокгольм (близько 700 тис. мешканців). Державна мова - шведська, державна релігія - лютеранська [9, с. 5].

54% площі покрито лісами, 16% - горами. Порівняно рівна місцевість поцяткована численними озерами (9% площі). На північному заході пролягає гірський хребет, що підноситься на 2111 м. Уздовж всього порізаного побережжя - тисячі островів, створюючи крупні архіпелаги.

Порівняно м'який клімат виділяє Швецію серед інших країн, розташованих на тих же широтах. Хоча Стокгольм, столиця, знаходиться на майже одній паралелі з Південною Гренландією, середня температура в липні тут біля +18^о С. Зимою середня температура в столиці лише небагато нижча за нуль, снігопади помірні. Північна ж частина країни відрізняється суворими і тривалими зимами. Тепла течія Гольфстрім і західні вітри дозволяють вирощувати картоплю і зернові навіть на крайній півночі Швеції і успішно займатися лісоводством на таких широтах, де звичайно панують лише тундра і вічна мерзлота.

Основні природні багатства: ліс (за запасами деревини посідає 1-е місце в Західній Європі), залізна руда, гідроенергія (2-е місце в Західній Європі), є поклади уранової руди, достатні для забезпечення ядерної енергетики.

Швеція багата на хвойні ліси, гідроенергію, залізну й уранову руди та інші мінерали, однак не має значних покладів вугілля і нафти. Залізорудні копальні розташовані на крайній півночі. Продукція їх видобутку переважно експортується.

Шведські хвойні та змішані ліси забезпечують сировиною високо розвинуті галузі деревообробної промисловості - лісопильну, целюлозно-паперову та меблеву. Швеція є значним експортером продуктів деревообробної промисловості на світовий ринок.

Дешева гідроенергія була визначальним фактором промислового розвитку Швеції. Нині майже 15% енергії країна одержує від гідроелектростанцій, більшість з яких збудовані на великих північних річках. Понад 40% споживаної енергії в Швеції припадає на імпортовану нафту, 7% - на імпортовані вугілля і кокс. Дванадцять шведських атомних реакторів забезпечують 15% сукупної енергії, або майже 50% електроенергії. Решту енергії дають біопаливо, торф, спалювані відходи тощо [22, с. 105].

У геологічному відношенні, Швеція розташована в межах Балтійського щита Східноєвропейської платформи і обрамляючи її структур каледонськой складчастості. Основні корисні копалини: залізняк (3,4 млрд. т з вмістом заліза в руді 58-68%); руди міді (1,6 млн. т), свинцю (близько 2,3 млн. т) і цинку (2,4 млн. т). Найбільші родовища залізняку відомі в Північній Швеції [9, с. 15].

1.2 Основні макроекономічні показники

Основні макроекономічні показники Королівства Швеція мають негативні тенденції і виглядають за першу половину 2009 року наступним чином.

ВВП скоротився у порівнянні з кінцем 2008 року на 2,4% так і аналогічним періодом попереднього року, де скорочення склало 4,8% [30].

Спостерігаються негативні показники індексів промислового виробництва - 41 (попередній період - 34), будівництва - 33 (попередній період - 38), продаж - 54 (попередній період - 24).

В той же час спостерігалось зростання заробітної плати на 0,7% у порівнянні з попереднім кварталом, та на 3,5% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

Рівень інфляції за першу половину 2009 року склав 0,3% у порівнянні з попереднім періодом та 0,2% у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року [30].

Рівень оптових цін за першу половину 2009 року скоротився на 0,2% у порівнянні з попереднім періодом та збільшився на 3,5% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року [29].

Основні показники зовнішньоторговельного балансу за першу половину 2009 року не зазнали суттєвих змін і характеризувались незначним пропорційним ростом експорту та імпорту. При цьому експорт товарів зі Швеції збільшився приблизно на 1% у порівнянні з попереднім періодом, а імпорт залишився на тому ж рівні.

Інвестиції. За вказаний період прямі інвестиції в економіку Швеції зросли удвічі (обраховано у місцевій валюті), шведські інвестиції за кордон мали аналогічну динаміку. Іноземні інвестиції в економіку Швеції у порівнянні з попереднім періодом залишились на тому ж рівні.

Протягом вказаного періоду зовнішній борг Швеції збільшився на 12,9% у порівнянні з кінцем 2008 року. Резерви Центрального банку Швеції залишились на рівні попереднього періоду. Ставка рефінансування ЦБ Швеці протягом першої половини 2009 року знизилась до 1%.

Продовжувалась девальвація шведської крони, однак її темпи у порівнянні з кінцем 2008 року значно скоротились. З вересня 2008 року національна шведська валюта девальвувала на 41%. Протягом першої половини поточного року шведська крона девальвувала на 7% у порівнянні з кінцем 2008 року [29].

1.3. Шведська модель економіки

Термін «шведська модель» виник у зв'язку зі становленням Швеції як однієї з найрозвинутіших у соціально-економічному відношенні держав. Він з'явився наприкінці 60-х років, коли іноземні спостерігачі стали відзначати успішне сполучення у Швеції швидкого економічного росту з великою політикою реформ на тлі відносної соціальної безконфліктності в суспільстві. Цей образ успішної і безтурботної Швеції особливо сильно контрастували тоді з ростом соціальних і політичних конфліктів у навколишньому світі.

Економісти визначають шведську модель як модель, економіки, яка поєднує повну зайнятість і стабільність цін шляхом проведення обмежувальної економічної політики, доповненої вибірковими заходами для підтримки високого рівня зайнятості і капіталовкладень [19, с. 45].

У залежності від кута зору її суть вбачається в особливостях або економічної або соціальної політики, або регулювання ринку робочої сили чи трудових відносин, або стратегії і тактики соціал-демократії і т.д. Утім, уже з цього переліку ясно, що всі ці іпостасі шведської моделі функціонально нероздільні і повинні розглядатися сукупно.

Шведська модель - це синтетичний феномен, і тому правомірно говорити про модель суспільного розвитку взагалі. Разом з тим механізми даної моделі підлеглі рішенню в кінцевому рахунку соціальних питань, і це висуває на перший план її соціальний аспект [8, с. 26].

У широкому сенсі шведська модель - це весь комплекс соціально-економічних і політичних реалій країни: високий рівень життя, широкий масштаб соціальної політики [8, с. 29].

Основними цілями моделі протягом тривалого часу були повна зайнятість і вирівнювання доходів. Їхнє домінування може бути пояснено унікальною силою шведського робочого руху. Швеція відрізняється від інших країн прийняттям повної зайнятості в якості головної і незмінної мети економічної політики, а шведський народ у цілому - активний її прихильник.

До числа специфічних факторів, властивих саме Швеції, треба віднести незмінний зовнішньополітичний нейтралітет з 1814 року, неучасть в обох світових війнах, рекордне за тривалістю перебування у влади Соціал-демократичної робочої партії, історичні традиції мирних способів переходу до нових формацій, зокрема від феодалізму до капіталізму, тривалі сприятливі і стабільні умови розвитку економіки, домінування реформізму в робочому русі, пошук компромісів на основі врахування інтересів різних сторін.

Реформістська програма шведських соціал-демократів передбачала еволюційний перехід до соціалізму через удосконалення системи соціального забезпечення і ставила такі завдання:

- досягнення повної економічної демократії;

- збільшення обсягів суспільного виробництва;

- реалізації політики повної зайнятості;

- вирівнювання доходів населення за рахунок нової податкової моделі;

- висока питома вага державного сектору економіки, який на той період слугував фактором національної стабільності;

- перерозподіл бюджетних коштів на користь численних соціальних програм;

- доступність соціальних гарантій всім верствам населення (освіта, охорона здоров'я);

- посилений вплив профспілок на всі сфери суспільно-економічного життя країни;

- справедливий розподіл і забезпечення соціальної рівності [8, с. 99].

Програму побудовано за принципом «солідарності», який розглядається як компроміс «зацікавлених суспільних груп» (профспілки, об'єднання підприємців тощо). Цей принцип визнається «основною цінністю демократичного соціалізму».

Практичним втіленням принципу «солідарності» стала політика «солідарної заробітної плати», яка формується на підставі угоди профспілок, об'єднань підприємців щодо меж її зростання, тарифних ставок, умов праці. Розміри заробітної плати і всіх інших видів доходів суворо регламентуються, оскільки саме доходи визнаються основним фактором економічної динаміки та забезпечення соціальної справедливості. Основною рисою політики державного контролю за заробітною платою була і залишається тенденція «вирівнювання» доходів різних суспільних верств.

Після того як рівень заробітної плати в Швеції став найвищим у світі, шведські соціал-демократи перейшли до розв'язування проблеми «справедливого розподілу власності». Шведська модель передбачала формування профспілкових фондів як засобу перерозподілу капіталів між секторами, що забезпечувало виникнення економічної контрвлади. Так, співвідношення обсягів капіталів, що мають у своєму розпорядженні об'єднання шведських підприємців, центральне об'єднання службовців і центральне об'єднання профспілок Швеції, становить відповідно 1 : 1,07 : 2,3.

Шведська модель являла собою (і переважно залишається такою й досі) сукупність якісних особливостей економічного та соціально-політичного розвитку країни, серед яких слід виділити такі:

- поєднання приватної власності на засоби виробництва з широкою соціалізацією сфер розподілу та споживання послуг. Згідно з концепцією соціал-демократів, перехід до нового суспільства, яке вони називали «третім шляхом», можливий через усуспільнення саме сфери розподілу і споживання послуг, а не засобів виробництва;

- ефективно діюча державна система забезпечення високої зайнятості та надійності соціальних гарантій;

- система демократичних інститутів, які дозволяли кожному члену суспільства впливати на рішення всіх питань, що торкалися його життя. Це створювало своєрідний соціально-психологічний клімат у країні, відчуття причетності громадян до справ держави та суспільства;

- переладнання суспільства не через радикальну і революційну його трансформацію, а шляхом реформ та парламентаризму [27, с. 38].

Окрім того, уряд і профспілки країни активно впливали на взаємини між працею та капіталом, рівень оплати праці й зайнятості. Ефективно функціонували й місцеві органи самоврядування.

У соціально-політичній сфері діяла ретельно відпрацьована за попередні десятиріччя система регулярних переговорів і довготривалих угод між різними політичними та соціальними силами. До них належать організації підприємців і профспілки, урядові відомства та кооперативні спілки, уряд і опозиційні партії, державні та громадські організації.

Слід зазначити і деякі проблеми, що стоять перед Швецією сьогодні. Це - складність поєднання повної зайнятості і стабільності цін, відсутність зростання продуктивності праці, повільне збільшення ВВП. Існуванню шведської моделі загрожує як підрив солідарності в області зарплати, так і обмеження дієвих заходів уряду в результаті інтернаціоналізації економіки Швеції. Збереження в майбутньому двох основних цілей шведської моделі - повної зайнятості і рівності, - мабуть, зажадає нових методів, які повинні відповідати умовам, що змінилися.

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ РІВНЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ШВЕЦІЇ

2.1 Загальна характеристика економіки Швеції

Швеція належить до високо розвинутих індустріальних капіталістичних країн.

Економіці країни властивий високий ступінь концентрації виробництва і капіталу. У провідних галузях промисловості, судноплавстві, банківській справі переважають крупні концерни, такі як «СКФ», «АСЕА», «Эріксон», «Електролюкс», «СААБ-Ськанія», «Вольво». Ці і багато інших фірм знаходяться в тісному зв'язку з крупними банками. Монополізація економіки дуже висока в Швеції. Особливістю є і зосередження крупних капіталів в руках окремих сімейств.

Існуюча в Швеції економічна система звичайно характеризується як «змішана економіка, що сполучає основні форми власності: приватну, державну, кооперативну» [1, с. 119]. Близько 85% всіх шведських компаній з числом зайнятих понад 50 чоловік належить приватному капіталу. Решта частини доводиться на державу і кооперативи.

Шведський державний сектор найбільш розвинений у сфері послуг. У соціальних послугах, що становлять половину сфери послуг, частка держави - 92%, зокрема в охороні здоров'я - 91,9%, в освіті - 88,7%, в соціальному страхуванні - 98,2%. В цілому ж за статистикою на державу доводиться 49% зайнятих в секторі послуг, а з урахуванням державних компаній - 56% [29].

Протягом першої половини 2009 року Швеція продовжувала зазнавати впливу світової фінансової та економічної кризи. За даними Шведського інституту економічних досліджень протягом вказаного періоду спостерігались негативні тенденції у розвитку економіки Швеції. У зв'язку з цим було змінено прогноз росту ВВП з -1% до -4% за результатами 2009 року. Економічні прогнози стану економіки Швеції передбачають початок зростання лише у 2010 році [30].

За даними Шведського бюро статистики протягом першого кварталу спостерігались незначні позитивні тенденції в таких сферах як:

- продаж нових автомобілів;

- підвищення активності туристичних компаній та тур операторів;

- у виробництві продуктів харчування та роздрібній торгівлі [28].

Серед галузей, які зазнали негативного впливу кризи слід виділити:

- деревообробна та целюлозно-паперова промисловість;

- хімічна промисловість, в тому числі нафтохімічна, виробництво гумових виробів та інших хімічних продуктів;

- виробництво виробів з металу;

- виробництво автомобілів, трейлерів, напівпричепів [28].

Значного спаду зазнали такі галузі як:

- Будівництво;

- готельний та ресторанний бізнес;

- наземний транспорт;

- галузь поштових сполучень та телекомунікацій;

- інформаційні технології [28].

За останні місяці індекс промислового виробництва знизився на декілька пунктів досягнувши свого історичного мінімуму (найнижчий показник з часу запровадження вказаного індексу в 1996 році). За результатами дослідження об'єми замовлень продовжують падати. Про це свідчать результати роботи у першій половині 2009 року 2/3 усіх виробничих компаній. Така ж кількість компаній, що належать до виробничої сфери має намір скоротити свій персонал. Падіння виробництва, скорочення замовлень у виробничій сфері очікується і у подальшому.

У лютому 2009 року Уряд Швеції прийняв рішення щодо запровадження «Схеми рекапіталізації», яка на думку уряду має спростити можливості для юридичних та фізичних осіб в отриманні банківського кредитування. «Запровадження цієї схеми посилить можливості банків шляхом їх капіталізації та дозволить останнім здійснити більш суттєвий внесок у підвищення добробуту. Запровадження цієї схеми дасть змогу зберегти фінансову стабільність та відкриє можливості для фізичних осіб та бізнесу отримати кредитування на прийнятних умовах» - завив Міністр місцевого самоуправління та фінансових ринків Швеції Матс Одель [30].

2.2 Аналіз галузевої структури сучасної промисловості Швеції

швеція економіка промисловість

При порівняно обмеженому об'ємі загальної виплавки чорних металів Швеція виділяється розвитком якісної металургії. Після другої світової війни виросли практично нові для Швеції галузі, продукція яких знайшла стійкий попит на внутрішньому і світовому ринках: машинобудування, суднобудування, автомобільна і авіаційна промисловість, виробництво рахункової і обчислювальної техніки. Швеція - найбільший в Західній Європі виробник гідротурбін, виготовлення яких почалося ще до першої світової війни і було пов'язане з будівництвом гідроелектростанцій. Головна галузь Шведської лісопромисловості - целюлозно-паперове виробництво, споживаюче понад половину деревини, що заготовлюється в країні.

Багато підприємств целюлозно-паперової промисловості розташовано на північному і північно-західному побережжі озера Венерн. У зв'язку з обмеженістю сировинної бази, в Швеції поволі розвивалася хімічна промисловістю. У Стокгольмі та інших містах діють підприємства, що випускають біохімічні і фармацевтичні продукти. Текстильна, швейна і шкіряно-взуттєва галузі промисловості, що працюють майже цілком на внутрішній ринок, відрізняються вельми скромними масштабами виробництва. Головні підприємства текстильної і швейної промисловості історично тяжіють до західного побережжя, до портів, куди доставлялися заморська бавовна і шерсть. Крупний центр легкої промисловості - Бурос.

З галузей харчової промисловості виділяється виробництво молочних і м'ясних продуктів, представлене головним чином, кооперативними підприємствами в районах інтенсивного тваринництва - на півдні країни і в приозерних низовинах Середньої Швеції.

Найбільші копальні Швеції: мідний - Аїтік, свинцевий, - Лайсваль. З комплексних сульфідних руд родовищ району Буліден-крістіне-берг разом з міддю, цинком і свинцем добувають сірий колчедан, миш'як, золото і срібло. Центри металургії зосереджені в Середній Швеції, в старому гірничопромисловому районі Беррслаген. Понад 40% сталі, виплавляється в електропечах. Головний центр кольорової металургії - Шелефтеро (мідь і свинець), Сундсвалль (алюміній), Вестерос і Фінспонг (прокат кольорових металів). Головний центр суднобудування розташований на західному і південно-західному побережжі Швеції: Гетеборг (концерни «Гатаверкен» і «Еріксберг»), Мальм («Коккумс»), Уддевалла. У електротехніці виділяється виробництво могутніх генераторів, трансформаторів, двигунів, зосереджене на заводах концерну «Асена» (Вестерос, Лудвіка), а також випуск телефонної апаратури і інших засобів зв'язку, здійснюваного в основному на підприємствах концерну «Еріксон» (Стокгольм). Найбільший центр текстильного і швейного виробництва - Бурос [27, с. 165].

Провідна галузь - багатогалузеве машинобудування (електротехнічне, електронне, турбіно-, верстато-, судно-, автомобілебудування). Швеція посідає третє місце у світі за виробництвом целюлози, п'яте - за видобутком залізної руди. Розвинуті хімічна, харчова, лісопильна, текстильна, взуттєва промисловість.

Близько 90% продукції проводиться приватними компаніями, такими як Ericsson AB, Alfa Laval Group, IKEA, з них приблизно половину складає машинобудування. У сільському господарстві проводиться лише 2% ВВП [29].

В країні виробляється електроенергія, деревна маса, папір і картон, чавун, сталь, прокат чорних металів, цемент, синтетичні смоли і пластмаси, автомобілі - легкові, вантажні та автобуси.

Приватні фірми виробляють близько 90% продукції, причому 50% продукції та експорту припадає на інженерний сектор. Сільське господарство займає лише 2% ВВП і 2% внутрішнього ринку праці [30]. Проте за останні роки ця надзвичайно позитивна загальна картина була дещо затьмарена бюджетними труднощами, високим рівнем безробіття і поступовою втратою конкурентоспроможності на зовнішніх ринках. Швеція гармонізувала свою економічну політику з нормами ЄС, до якого вона приєдналася на початку 1995 року.

Аналіз галузевої структури промисловості.

Машинобудування (включаючи автомобілебудування). Статистичні дані:

45% доданої вартості промисловості;

47% експорту товарів;

62% продукції експортується;

367 тисяч зайнятих [29]

Машинобудування - найважливіша галузь шведської промисловості. Вона сконцентрована в південній і центральній частинах Швеції і включає декілька найбільших компаній. Одна з них - «АСЕА», яка в 1988 році злилася з швейцарською «Броун Бовері» і утворила найбільшу в світі електротехнічну групу «АББ».

Якщо не рахувати транспортного машинобудування, загальне машинобудування є провідною підгалуззю машинобудування, за ним слідують електротехнічне машинобудування і металообробка. На телекомунікаційне устаткування доводиться понад 40% продукції електротехнічного машинобудування Швеції, але найшвидше розвивається випуск медичної електроніки, комп'ютерів і периферійних пристроїв. «Эріксон» входить до числа світових лідерів у області виробництва засобів телекомунікації, перш за все мобільних телефонів.

Автомобілебудування. Статистичні дані:

8% доданої вартості;

14% експорту товарів;

72% продукції експортується;

74 тисячі зайнятих [29]

Автомобілебудування - найважливіша підгалузь шведського машинобудування. У Швеції є три виробники автомобілів: «Вольво», «СААБ Отмобайл», «СААБ-Ськанія». «Вольво» і «СААБ-Ськанія» випускають промислові і морські двигуни, а також авіаційні компоненти. «СААБ-Ськанія» розробила і створила декілька поколінь військових літаків для ВВС Швеції. «Вольво» і французька автомобілебудівна група «Рено» згортають свою технологічну співпрацю і взаємне володіння акціями після того, як злиття, що планувалося, не відбулося, проте в 1993 році «Вольво» успішно запустила нові моделі легкових і вантажних автомобілів на світових ринках.

Хімічна промисловість.

11% доданої вартості промисловості;

13% експорту товарів;

47% продукції експортується;

75 тисяч зайнятих [29]

Хімічна промисловість Швеції надає багато робочих місць, але експортує відносно невелику частку своєї сукупної продукції. Багато фірм цієї галузі є або дочірніми підприємствами іноземних компаній, або проводять операції за кордоном. Підгалуззю хімічної промисловості, що найбільш швидко розширюється, в Швеції є фармацевтика, на яку доводиться близько 2% промислового виробництва країни. Вона орієнтується перш за все на експорт, при чому деякі компанії експортують до 90% вироблюваної продукції. На передових медичних дослідженнях базується біотехнологія і її промислове застосування; у Швеції біотехнологія спеціалізується на тваринництві і розведень рослин.

Гірничодобувна промисловість. Статистичні дані:

2% доданої вартості промисловості;

1% експорту товарів;

52% продукції експортується;

12 тисяч зайнятих [29]

Не дивлячись на багатовікові традиції шведської гірничодобувної промисловості, з середини 70-х років її значення впало. У 1993 році видобуток руди склав 18,7 млн. т. Вся вона здобувалася на півночі Швеції державною компанією «ЛКАБ». Швеція також має велику кількість свинцю, міді, цинку, срібла, золота.

Чорна металургія. Статистичні дані:

4% доданої вартості промисловості;

7% експорту товарів;

54% продукції експортується [29]

Чорна металургія в Швеції пройшла через екстенсивну структурну перебудову. Вона включала злиття трьох крупних виробників сталі в одну компанію - «Свенськт Так АВ». Спочатку основним власником акцій була держава, але на даний момент компанія приватизована. Продукція шведської чорної металургії включає нержавіючу стрічку, листи і труби, конструкційну сталь, сталь для роликових підшипників і швидкорізальну сталь.

Лісова промисловість. Статистичні дані:

11% доданої вартості промисловості;

14% експорту товарів;

48% продукції експортується;

118 тисяч зайнятих [29]

Більше половини території Швеції покрита лісом, тому не дивно, що лісова промисловість залишається важливою галуззю. Приблизно половина всіх лісів належить приватним особам, приблизно третина - акціонерним компаніям. Решта частини належить державі, шведській церкві і общинам. Швеція займає третє місце в світі по експорту целюлози і паперу, 80% їх експорту йде в країни ЄС. У целюлозній промисловості Швеції яскраво намітився процес укрупнення виробництва. У лісопильній промисловості в основному зайняті дрібні фірми. На приблизно 500 лісопилок доводиться 97% продукції [30].

Високорозвинуте, механізоване сільське господарство з надлишком забезпечує потребу країни в основних видах сільськогосподарської продукції. Переважають фермерські господарства. Головна галузь - м'ясо-молочне тваринництво. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець. Вирощують пшеницю, жито, ячмінь, овес, картоплю, цукрові буряки. Близько половини виготовлюваної продукції і значна частина продукції сільського господарства експортується.

У Швеції близько 91 тис. фермерських господарств із площею землі на одну ферму від 2 га і вище. Загальна площа орних земель у цих господарствах - 2,8 млн. га ріллі (у середньому по 30,9 га), пасовищ - 446 тис. га (по 4,9 га на господарство). Крім цього, у власності цієї категорії фермерів знаходиться 4,1 млн. га лісу (45 га на господарство в середньому). До категорії фермерських господарств відноситься також біля 206 тис. господарств із площею орної землі менш 2 га на господарство. На їхню частку приходиться близько 230 тис. га ріллі, 247 тис. га пасовищ і 22,3 млн. га лісу. Основні райони с/г виробництва знаходяться в південній і центральній частині країни [30].

В усіх країнах-членах ЄС діє Єдина Аграрна Політика ЄС. По суті, її принципи і механізм дії такі ж, якими вони були у Швеції до вступу її в ЄС. Основні цілі аграрної політики ЄС: перевага своїм товарам у торгівлі на ринках ЄС; захист внутрішнього ринку ЄС (імпортними митами, квотами й ін.); гарантований мінімальний рівень закупівельних цін на основні с/г товари; субсидування с/г виробництва, що досягає в ряді країн ЄС 50-60% до витрат виробництва. Додатковими факторами захисту с/г виробництва і, відповідно, збереження робочих місць у Швеції є:

- могутній кооперативний рух с/г виробників, що дозволяє фермерам і підприємствам фермерської переробки забезпечувати захист своїх економічних, а разом із селянською партією (Партія Центра), і політичних інтересів.

- численні курси підвищення кваліфікації фермерів.

- процедура банкрутства підприємств змінена убік росту можливостей для компанії провести санацію, знайти шляху економічного оздоровлення підприємства без його ліквідації.

- по відношенню до с/г виробників діє система «інвестиційних» фондів (банківських рахунків), що дозволяє фермерам платити більш низькі податки (майже в два рази менше) з тієї частини прибутку, що направляється в ці фонди на розвиток виробництва. Причому, це гнучка система. Фермер може вилучити кошти зі своїх спеціальних рахунків у будь-який час і на будь-які цілі. Але, якщо це не цілі розвитку виробництва, то на суму вилучених засобів буде негайно нарахований повний податок (до сплаченої пільгової суми нараховується недоплачена частина) [7, с. 88].

• 2.3 ЗЕД: експорт і імпорт

Головною рисою економічної політики керівництва є активне проведення заходів для пріоритетного розвитку виробництва в експортних галузях. Це здійснюється шляхом розширення спектра промислових постачальників і контактів регіону, зближення і Західної (ЗШ), і Південної Швеції (ПдШ) з регіонами інших країн Євросоюзу. Регіон ПдЗШ складає основу економіки і торгівлі Швеції. На нього приходиться більше половини (270 тис.) усіх промислових підприємств, близько 40% (300 тис. чол.) від усіх зайнятих у промисловості країни. У ПдЗШ знаходиться більш 60% (1100) усіх компаній Швеції, що швидко розвиваються (тобто тих, котрі подвоїли свій оборот за останні чотири роки), з них більшість - у ПдШ. На території регіону виробляється біля половини національної продукції машинобудування (автомобілебудування - 70% від усієї продукції країни), більш 60% виробництва текстильної і фармацевтичної галузей і більш 70% продовольства. ЗШ дає велику частину продукції нафтохімічної промисловості. Тут - один з найбільших у Європі центрів космічних технологій, сучасної електроніки і комп'ютерно-обчислюваної техніки, що «придушує» частину пакувальної, будівельної і меблевої промисловості країни [21, с. 234].

Інвестиційний клімат у ПдЗШ у цілому сприятливий. Намітився деякий ріст капіталовкладень в галузі машинобудування і харчової промисловості. Великою активністю третій рік підряд відрізняється ринок нерухомості (переважають покупці з Норвегії і США). Частка закордонних компаній в економіці ПдЗШ помітно зросла. Ці компанії (в основному датські, німецькі, американські, англійські і голландські) забезпечують сьогодні біля чверті всього експорту ПдЗШ і більше його половини в сфері послуг. Паралельно з цим високого рівня досягла іноземна акціонерна участь: середня частка іноземного володіння у великих компаніях ПдЗШ, представлених на біржі, складає 36%. Діяльність норвезьких компаній у Західній Швеції встановлює останні роки нові рекорди. При цьому мова йде як про придбання норвежцями шведських компаній, так і відкриття ними свого виробництва. Значна роль у залученні норвезького капіталу належить місцевій владі і представництву Західної Швеції в ЄС - «Вест Свиден», що прагнуть у такий спосіб знизити в районі високий рівень загального безробіття (12%).

Зовнішньоекономічна діяльність компаній ПдЗШ не поступається за активністю діяльності закордонних компаній у регіоні, а за числом придбань і відкритих виробничих точок навіть перевершує її. Особливо в цьому активні машинобудівні компанії ПдЗШ. Великих успіхів у розширенні ринків збуту домоглися за останній час машинобудівні, а також медичні, пакувальні і металургійні компанії регіону. Експорт продукції компаній ПдЗШ неухильно зростає. Три чверті його приходяться на Данію і Норвегію, а також Німеччину і Великобританію. Регіон поставляє на експорт більш 50% усієї своєї промислової продукції і близько 65% сільськогосподарської. Основними країнами-імпортерами продукції ПдЗШ є Данія, Норвегія, Німеччина, Польща і країни Балтії. Серед головних статей експорту значаться автомобілі, папір, вино-горілчані продукти, товари машинобудування й електроніки. Імпорт у ПдЗШ переважає з таких країн, як Данія, Норвегія, Німеччина, США, Португалія і Китай. Основні статті імпорту - нафта, вугілля, деревина, продукція машинобудування, продукти харчування, текстильні вироби, іграшки [19, с. 42].

Морські порти. ПдЗШ у рамках країни в цілому традиційно відіграє значну роль у формуванні морського торгово-вантажного і пасажирського ринку. Оборот чисто шведських і судовласницьких компаній, що знаходяться під шведським контролем, складає 40 млрд. крон. Шведські пароплавства поєднують близько 600 вантажних і 100 пасажирських судів, дві третини яких діють на південно-заході Швеції. Регіональні пароплавства також мають найбільш сучасно технічно оснащені судна (близько 120), зафрахтовані на довгостроковій основі. Більш половини загального обороту галузі в ПдЗШ приходиться на малі і середні пароплавства. Транспортна мережа ПдЗШ історично складалася на базі діяльності найбільшого в Скандинавії порту Ґетеборг. 70% промислового потенціалу північних країн зосереджено в радіусі 500 км. навколо Ґетеборга; щорічно в порт заходять більш 13 тис. судів. З 1997 року одна з найбільших у світі компаній контейнерних перевезень «Евергрін» паралельно з «Майєрск лайн» здійснює пряме транспортування вантажів з Ґетеборга на Далекий Схід, насамперед у Китай. Велике об'єднання «Стора груп» продовжує «відпрацьовувати» європейський напрямок транзитних поставок ґетеборзького порту. До найбільш рентабельних пасажирських перевезень відноситься поромний зв'язок, орієнтований на європейський ринок. Тут на регулярній основі діють п'ятдесят маршрутів, що щорічно забезпечують перевезення більш 4 млн. пасажирів і з'єднує Ґетеборг із 60 портами [17, с. 35].

Ересунн. Інтерес представляє послідовне висування Південної Швеції, насамперед Мальме, і району Великого Копенгагена на позиції здвоєного центра транснаціонального регіонального співробітництва по обидві сторони протоки Ересунн. Мова йде про концентрацію в названому районі власних сукупних ресурсів з підключенням фінансових джерел ЄС. Населення Ересуннского регіону складає 2,9 млн. чоловік при загальній зайнятості в 1,4 млн. Він має унікальний потенціал у справі розвитку міжрегіональної торгівлі [30].

Ґетеборг-Осло. Фopмaльнo закріплений стійкий початок трансграничного співробітництва між Західною Швецією і Південною Норвегією було закладено створенням у 1980 р. Прикордонного комітету в рамках відповідних програм Ради міністрів північних країн. Далі, у зв'язку з входженням Швеції в Євросоюз на основі підписаного в 1995 р. шведсько-норвезької міжрегіональної угоди створюється єдиний орган координації співробітництва - Рада. У її склад увійшли представники міської влади Ґетеборга й Осло, губернського політико-економічного істеблішменту; дворічне головування здійснюється по черзі. Метою створення шведсько-норвезької трансграничної структури є посилення співробітництва етнічно близьких народів двох країн. Регіон містить у собі близько 10% території кожної зі сторін і майже 3,5 млн. чоловік; у ньому зосереджено біля половини промислового потенціалу Скандинавії, розвиток якого стимулюється високорозвиненою транспортно-комунікаційною інфраструктурою. Сторони виходили з передумови, що території, що включаються в сферу загальної діяльності, не мають принципових відмінностей у рівні економічного розвитку, а в багатьох важливих галузях є взаємодоповнюючими. З урахуванням лінії шведської влади на можливе широке залучення в Західну Швецію іноземних інвестицій, взаємодія з норвежцями вважається тут оптимально вигідною. Норвегія другий в світі експортер сирої нафти. Після приведення до ладу родовища природного газу «Троль» вона стала одним з основних постачальників газу в Європу. Експорт вуглеводнів забезпечує норвежцям високий, навіть за європейськими мірками, життєвий рівень.

Норвезьке підприємництво, що розвивається в останні роки, з однієї сторони розглядається в Ґетеборзі в якості «іноземного інвестора», а з іншої, - приймаючи в розрахунок згадані історико-культурні зв'язки і взаємозалежну трансграничну економіку, відноситься до розряду «родинної між сусідської» інтеграції. Таким чином, капітал, що перетікає через державний кордон, розглядається в якості «загально регіонального надбання». Безперешкодність його впровадження забезпечується двостороннім режимом найбільшого сприяння. У районі Великого Ґетеборга нараховується 473 великих і середніх трансатлантичних і «континентальних» компаній. Їх залучає сюди податок на корпорації на рівні 20%; високий рівень продуктивності праці; конкурентноздатні рівні зарплати; першокласні мережі телекомунікацій і обчислювальної техніки і т.д. Промисловий розвиток забезпечується наявністю добре розвиненої транспортної мережі: міжнародні аеропорти Ґетеборга (Ландветтер) і Осло (Гардермуен і Форнебу), найбільші порти - Осло і Ґетеборг, поромне повідомлення (у рік перевозиться до 120 тис. вантажних автомашин); шосейна мережа, поромами зв'язана с Данією і Німеччиною. Незважаючи на свої значні розміри, регіон виявляється досить компактним. Два його центри - Осло і Ґетеборг прямо пов'язані шосе Е6 (всього 310 км). У шведській частині регіону діють два автомобілебудівних концерни - «Сааб» і «Вольво»; тут знаходяться їхні правління й основні виробничі потужності. На них працюють 250 субпідрядників у різних містах регіону. Концерн «Вольво» складається із шести підрозділів (компаній): легкові автомобілі, вантажівки, автобуси, будівельна техніка (навантажувачі, самосвали й екскаватори), а також «Аеро» (авіадвигуни) і «Пента» (двигуни морського і промислового призначення). Географічна схема збуту продукції «Вольво»: Північна Америка - 28%, Азія - 7%, Швеція - 10%, інша частина Європи - 47%, Африка й Австралія - 8%. Більше половини обороту концерну приходиться на легкові автомашини [29].

Хімічна промисловість і нафтопереробка - визначена високим рівнем продукції і широтою асортименту, представлена крім нафтопереробки спеціальними хімічними виробництвами. Тут знаходяться скандинавські штаб-квартири ряду іноземних компаній: «Акціо Нобель», «Бореаліс», «Гідро».

Інформаційна технологія - її рівень у регіоні відбиває положення в цілому в Норвегії і Швеції, що є одними з передових у світі країн по насиченості персональними комп'ютерами і телефонами сотового зв'язку. Тут діють такі компанії, як «Еріксон», «Хассельблад», «Кунгсберт Норконтроль», «Сааб Еріксон Спейс», «Тандберг Дата». Усього в регіоні близько 4000 комп'ютерних компаній [25, с. 215].

Фармацевтична, біотехнічна галузі, виробництво медичного устаткування, продукція яких характеризується високим рівнем якості, - у цій сфері діють кілька сотень компаній. У регіоні Осло-Ґетеборг зосереджена третина усього виробництва продовольства Швеції і Норвегії. Найбільш важливою компанією є «Орила». Текстильна, швейна і взуттєва промисловість - у регіоні найбільша в Скандинавії концентрація підприємств цих галузей. Регіон відрізняє найбільша щільність у скандинавських країнах підприємств деревообробної і меблевої галузей. Значна частка вироблених у Швеції і Норвегії паперу, целюлози і пакувальних матеріалів приходиться на регіон. Світове значення мають фірми по виробництву пакувального картону «Стура» і «Боррегор». Будівельні компанії регіону мають великий досвід у будівництві тунелів у скельних породах, портових споруджень, підвідних тунелів. Розвинене будівельно-дорожнє машинобудування. У регіоні, у першу чергу, у норвезькій його частині, розвинене одне з найбільш передових у світі за рівнем НДДКР машинобудування для підвідного видобутку нафти і газу [6, с. 25]. Тут розміщені головні контори таких компаній, як «Квернер», «Акер», «Гідро», АББ. Обсяг інвестицій в усі види технології, пов'язані з видобутком нафти і газу на континентальному шельфі, складе протягом майбутніх 25 років 2 млрд. дол.

Пріоритет екологічної проблематики у Швеції визначив значний рівень інвестицій на поліпшення стану навколишнього середовища для компаній, що розробляють екологічні технології. Ділові і політичні кола регіону використовують підтримувані в прекрасному стані природні ландшафти (ліса, озера, шхерне морське узбережжя довжиною в 400 км і т.д.) для розвитку туризму. Відвідувачів залучають у регіон наявність розвиненої мережі установ культури і відпочинку. Значну комерційну роль для забезпечення готельної галузі грає проведення в містах регіону кількох сотень міжнародних виставок і з'їздів щорічно. Про масштаби туризму говорить те, що в літній сезон міст через Свинесунд перетинає до 40 тис. чоловік у день [30].

Судновласники регіону (у першу чергу норвежці) контролюють більш 10% світового морського торгового флоту. Тут діє найбільший ринок морського страхування, що уступає тільки лондонському «Ллойду». У регіоні - головна контора компанії «Стіна Лайн», провідної компанії миру по поромних перевезеннях.

Як і у випадку Ересуннського співробітництва, сторони-учасниці при формуванні трансграничного простору приділяють особливу увагу діяльності загального ринку зайнятості. Він створюється зусиллями Ради шляхом взаємної адаптації шведської і норвезької систем соціального страхування й умов наймання на роботу; виробляється єдина система підвищення кваліфікації. При відсутності візового режиму трансграничного пересування вважається реальним вироблення уніфікованої сітки оплати проїзних документів.

Атомна енергетика. Шведи першими в світі вирішили відмовитися від використання атомної енергії в мирних цілях, сказавши їй своє тверде «ні» на референдумі в 1980 році. Тоді ж законодавці шведського риксдагу закріпили волевиявлення народу, установивши остаточну дату виведення з експлуатації всіх 12 реакторів 4-х АЕС країни до 2010 року. Суперечки про те, коли і як ця історична подія повинна відбутися, не вщухали в країні до середини 90-х. Не змовкають вони і сьогодні. У результаті дискусій тимчасові рамки щодо 2010 року були зняті, термін життєдіяльності АЕС продовжений з 25 до 50 років, а парламент країни ухвалив, що атомні станції в країні можуть експлуатуватися доти, поки не буде доведена ефективність інших джерел енергії. Проте, нинішній соціал-демократичний уряд Йорана Перссона твердо дотримує лінії на здійснення проектів у сфері екології і побудови у Швеції «екологічного суспільства». З цією метою на природоохоронні заходи (нові лісонасадження) тільки цього року уряд виділив біля $200 млн. З цією же метою в країні робиться наголос на ощадливу витрату енергоносіїв. І з цією же метою в листопаду 1999 року у Швеції був зупинений перший атомний енергоблок Барсебек-1. Потрібно зазначити, що закриття Барсебека-1 призвело до того, що Швеція вперше за 30 років почала імпортувати електроенергію із сусідньої Данії. Подальше закриття шведських АЕС автоматично збільшить імпорт електроенергії з тієї ж Данії, а також з Німеччини, що змушені будуть додатково спалювати на своїх ТЕС тисячі тонн польського і російського вугілля і тисячі кубів російського природного газу.

2.4 Соціальне страхування, охорона здоров'я і освіта в Швеції

Слідуючи меті суспільної рівності, соціал-демократи побудували систему загального добробуту, яка полягає в тому, що «суспільство відповідає за надання державних послуг хорошої якості всім громадянам у ряді важливих областей: освіти, охорони здоров'я, соціальних послуг» [7, с. 120].

Соціальне страхування складає основний елемент шведської соціальної політики загального добробуту. Офіційні документи Швеції підкреслюють основну мету системи соціального страхування - забезпечити людину економічним захистом у разі хвороби, при наданні медичної допомоги, народженні дитини і через старість, у зв'язку з нещасними випадками і хворобами з виробничої причини і безробіттям. Якщо є потреба, виплачується так звана суспільна допомога - грошова допомога готівкою.

Система страхування здоров'я є перш за все інструментом створення більшої соціально-економічної рівності. Вона робить можливим людям з низькими доходами, що потребують інтенсивної медичної допомоги, одержати медичні послуги на основі рівності з іншими. Система соціального страхування фінансується з державних і місцевих податків, внесків з підприємців, трудящих і працюючих не по найму, доходів по відсотках і вирахувань з капіталу різних фондів.

Система соціального захисту населення є стрижневим елементом шведського «держави загального добробуту». Її роль і значення красномовно ілюструється статистичними даними: якщо взяти до уваги тільки дохід у формі зарплати (у середньому близько 2,5 тис. дол. на місяць), то 36% населення країни можна було б віднести до розряду бідних (найвищий показник у групі промислово розвинених країн миру). Однак після перерозподілу сукупного суспільного доходу через систему податків і соціальних виплат (1/3 державного бюджету іде на соціальні нестатки) плюс соціальні статті витрат муніципальних бюджетів і виплати з пенсійних і страхових фондів, у категорію бідних попадає лише 5,6%. Порівнянні аналогічні показники для США складають 27% і 17% [30].

На відміну від американської, основним принципом шведської соціальної моделі є її універсальність, тобто охоплення всіх шарів населення. Так само всі громадяни поза залежністю від їхнього соціального статусу беруть участь у її фінансуванні, вносячи відповідний своїм доходам внесок (принцип солідарності). Держава ж бере на себе функції перерозподілу соціальних благ від забезпечених до найбільш уразливих категорій населення. Дорожнеча подібної системи (рівень оподатковування у Швеції - до 67%, один з найвищих у світі) повною мірою компенсується високим ступенем соціальної захищеності населення, відсутністю контрастів, що шокують, між багатством і бідністю і відповідно міцною політичною стабільністю.

«Золотий вік» шведської соціальної моделі приходиться на 60-і - початок 70-х років, коли Швеція за показником національного доходу на душу населення займала 3 місце в списку найбагатших країн. За останні 25 років у результаті уповільнення темпів економічного росту вона перемістилася на 18 місце. З появою безробіття (8% у відкритій формі), стрімким «старінням» населення, оплачування населенню соціальних послуг різко подорожчав.