Загальна характеристика природних умов і природних ресурсів України. Регіональний ландшафтний парк "Кременчуцькі плавні"
Характеристика Кременчуцького ландшафтного парку. Природні умови і ресурси України: рельєф, тектонічні структури, кліматичні умови, внутрішні води, грунти. Рослинність і тваринний світ, несприятливі фізико-географічні процеси. Зональне ділення України.
| Рубрика | География и экономическая география |
| Вид | контрольная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.04.2011 |
| Размер файла | 759,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Болота
Болота -- це надмірно зволожена ділянка місцевості зі своєрідною рослинністю і шаром торфу завтовшки понад 30 см.
За умовами живлення болота поділяють на низинні, верхові та перехідні. Низинні болота утворюються в річкових долинах і на берегах озер. Вони багаті на мінеральні речовини, тут ростуть вільхи, рогіз, очерет, зелені мохи, є птахи. Верхові болота розташовані на вододілах і піщаних терасах. Вони бідні на мінеральні речовини, на них ростуть сосна, багно, журавлина, пухівка тощо. Перехідні болота помірно бідні на мінеральні речовини, у рослинному покриві переважають берези, сосни, осоки, сфагновімохи. Низинні болота найбільше поширені в зоні мішаних лісів, перехідні та верхові болота -- на заході Полісся, в Лісостепу та в Українських Карпатах.
Підземні води
Залягання й поширення підземних вод пов'язане з геологічною будовою території. За запасами підземних вод на території Українивирізняються кілька великих артезіанських басейнів: Дніпровсько-Донецький, Волино-Подільський, Причорноморський.
6. Ґрунти та земельні ресурси України
Ґрунти
Ґрунт -- пухкий поверхневий шар земної кори, який сформувався в процесі тривалої взаємодії всіх природних компонентів іхарактеризується родючістю завдяки наявності органічної речовини -- гумусу.
Ґрунти утворюються за певних умов (материнські породи, рельєф) і змінюються під впливом природних чинників і діяльностілюдини.
У розміщенні ґрунтів на території України простежуються дві основні закономірності: широтна зональність у рівнинній частині івисотна поясність у горах.
Дерново-підзолисті ґрунти сформувалися в умовах помірно вологого клімату на супісках і піщано-глинистих четвертинних відкладах, за високого рівня залягання підземних вод, під сосновими і мішаними лісами Українського Полісся.
Сірі й темно-сірі лісові ґрунти сформувалися в умовах помірно теплого клімату, достатнього чи недостатнього зволоження, переважно на лесах і лесоподібних суглинках, за відносно глибокого рівня залягання підземних вод, у минулому -- під широколистими лісами Лісостепу.
Чорноземи типові сформувалися в умовах помірно теплого, недостатньо вологого клімату на пухких гірських породах -- лесах ілесоподібних суглинках, за відносно неглибокого рівня залягання підземних вод, у минулому -- під природною рослинністю лучних степів, що була характерною для Лісостепу й північного Степу. Степова рослинність давала щорічно велику кількість рослинних залишків, ґрунтоутворення відбувалося під впливом активної діяльності тварин, що риють ґрунт, зокрема дощових черв'яків. Тепер це найбільш розорані ґрунти, тому тут порушені умови природного ґрунтоутворення й спостерігається погіршання стану чорноземів.
На півдні Причорноморської низовини в умовах посушливого клімату під розрідженою рослинністю сухих степів сформувалися каштанові ґрунти. Вони досить родючі, але нерідко засолені.
Буроземи -- це щебенисті ґрунти, що сформувалися на схилах гір в умовах достатнього і надмірного зволоження, м'якої зими й прохолодного літа під деревним покривом. В Україні вони мають невелике поширення.
Коричневі ґрунти характерні для сухих субтропіків Південного берега Криму. Вони сформувалися в умовах вологої, порівняно теплої зими й сухого, жаркого літа під деревинно-чагарниковою рослинністю гірських схилів.
Земельні ресурси
Земельні ресурси -- вид природних ресурсів суходолу; частина земельного фонду, що використовується або може бути використана для конкретних господарських цілей. На території України переважають землі сільськогосподарського призначення (понад 70 %), тобто сільськогосподарські угіддя (рис. 30). Іншу частину земель займають дороги, населені пункти, ліси тощо.
Близько 80 % сільськогосподарських угідь займають орні землі. 13 % припадає на пасовища і 5 % на сіножаті. Структура сільськогосподарських угідь має територіальні відмінності. На території Лісостепу і Степу сільськогосподарські угіддя займають 70--80 %, а в Карпатах і Поліссі їхня частка є значно нижчою.
Рис. 30. Структура земельних ресурсів України
Різні ґрунти мають різну опірність господарській діяльності й тому потребують захисту та меліорації. Розрізняють водну (зрошення, осушення), хімічну (внесення мінеральних добрив) і лісотехнічну меліорацію.
Водна меліорація полягає в осушенні перезволожених дерново-підзолистих ґрунтів, зрошенні чорноземів південних і каштанових ґрунтів, захисті від змиву ґрунтів гірських схилів; хімічна -- у вапнуванні кислих (наприклад торф'яних і дерново-підзолистих) і гіпсуванні солонцюватих (наприклад солонців і солончаків) ґрунтів. На схилах і височинах, де інтенсивно відбувається змив ґрунтів, потрібно проводити обробку ґрунтів (поперек схилу, за горизонталями рельєфу) для запобігання їх ерозії. Землі, порушеніроботами з видобутку корисних копалин, треба рекультивувати, тобто зробити знову придатними для використання. В Українімають потребу в рекультивації 190 000 га земель, які зараз є антропогенними пустелями.
Ґрунти України -- одні з найродючіших у світі. За розораністю земель (56 %) Україна посідає одне з перших місць у світі.
7. Рослинність і тваринний світ України
Природна рослинність України досить багата -- налічується близько 25 000 видів. На рівнинній частині чітко простежується змінаприродних зон з півночі на південь: лісова -- лісостепова -- степова; у гірських районах -- висотна поясність. Природний рослинний покрив зберігся лише на третині території України. Ліси займають близько 14 % території.
Тваринний світ України налічує понад 40 000 видів. Із хребетних водяться ссавці, птахи, риби, плазуни, земноводні. Для мішаних лісів найбільш типовими є такі види ссавців, як косуля, дикий кабан, олень, білка, борсук, куниця, заєць, лисиця, вовк; із птахів -- тетерев, рябчик, глухар, шпак, синиця, кулик, журавель сірий; із плазунів -- вуж, гадюка звичайна, ящірка, черепаха болотяна. У степовій зоні із ссавців водяться ховрах, тушканчик, миша польова, хом'як, тхір, лисиця, їжак; із птахів -- жайворонок, перепілка, вівсянка, куріпка, журавель степовий; із плазунів -- полоз, гадюка степова. У тваринному світі лісостепової зони поєднуються лісовій степові види.
Червона книга України -- основний державний документ, у якому містяться узагальнені відомості про сучасний стан видів тварин ірослин України, що перебувають під загрозою знищення, та заходи щодо їх збереження та науково обґрунтованого відтворення. До неї занесено 85 видів рідкісних тварин, а також ті види, що перебувають під загрозою знищення.
8. Несприятливі фізико-географічні процеси та природні явища на території України
До несприятливих фізико-географічних процесів належать: ерозія, зсуви, селі, карст, заболочування.
Ерозія -- руйнування ґрунту водою й вітром, а також змив і розмив його частинок, що відбуваються на схилах після сніготанення йінтенсивних опадів. Інтенсивні ерозійні процеси спостерігаються в Карпатах і Кримських горах, на орних землях (особливо СхідноїУкраїни).
Зсуви -- відрив і переміщення мас гірських порід схилами під дією сили тяжіння. Вони характерні для місць, де сполучаються великий перепад висот і наявність водоносного горизонту, а також механічні навантаження: високих берегів Дніпра, Азово-Чорноморського узбережжя, Українських Карпат, Південного берега Криму.
Селі -- могутні потоки із суміші води, уламків гірських порід, глинистих мас, що виникають унаслідок тривалих дощів або швидкого танення снігу, а також прориву гребель тощо. Виникають переважно в басейнах гірських річок, на схилах Карпат і Кримських гір.
Карст -- явища, що приводять до виникнення певних форм поверхні та підземних пустот у розчинних гірських породах (кам'яна ікалійна солі, вапняк, гіпси), особливо в місцях тектонічних тріщин і дроблень, де такі породи вилуговуються стоком. Характерні для Кримських гір, Поділля, зустрічаються в Донбасі.
Процеси заболочування розвиваються в умовах рівнинності території, надлишку вологи й утрудненого поверхневого стоку, а також неглибокого залягання ґрунтових вод. Ці процеси, зокрема, характерні для зони мішаних лісів (Українське Полісся).
Виникненню несприятливих фізико-географічних процесів сприяють багато чинників (схема 10).
До несприятливих природних явищ належать посуха, суховії, пилові і піщані бурі, ураганні і сильні вітри, зливи, сильні дощі, великий град, снігозаноси і заметілі, лісові пожежі, заморозки.
Суховії -- гарячі й сухі сильні вітри за температури повітря понад +25 °С і відносної вологості нижче ніж 30 %. Найчастіше бувають на південному сході України, виникають під час південних і південно-східних вітрів.
Пилові і піщані бурі виникають як улітку, так і взимку під впливом сильного вітру, якщо він дме над незахищеним рослинами сухим ґрунтом.
Урагани (понад 29 м/с) і сильні (понад 15 м/с) вітри найчастіше бувають у горах і на височинах; шквали -- різкі пориви сильного вітру -- здатні зруйнувати будівлі, лінії електропередач, потопити судна.
Сильні дощі бувають у вигляді злив і затяжних опадів (коли протягом 12 годин випадає понад 50 мм опадів), найчастіше -- у горах іЛісостепу; спричиняють паводки, затоплення низин та інтенсивну ерозію.
Крупний град (діаметром понад 20 мм) виникає внаслідок інтенсивного підйому теплого і вологого повітря у холодних фронтах; ушкоджує посіви.
9. Природні комплекси і фізико-географічне районування
Природно-територіальній комплекс (ПТК), або ландшафт, -- це територія, для якої притаманне певне сполучення природнихкомпонентів, що взаємодіють й утворюють єдину систему.
Найбільшим природним комплексом є географічна оболонка. Сонце освітлює й нагріває Землю нерівномірно. Тому температура повітря змінюється залежно від географічної широти (від екватора до полюсів). Різне співвідношення водних мас і суходолу, різноманітні рельєф і рослинність -- усе це сприяє поділу географічної оболонки на менші природні комплекси -- материки й океани, які, у свою чергу, поділяються на ще дрібніші -- фізико-географічні країни. Рівнинна територія України -- це частина Східноєвропейської фізико-географічної країни. Карпати і Кримські гори -- це дві гірські фізико-географічні країни.
У межах фізико-географічних країн виділяютьсь зональні ПТК, які відрізняються кліматичними умовами.
На рівнинній території України можна виділити природні зони мішаних лісів, лісостепу та степу (рис. 31).
Зональність може порушуватись азональністю, тобто поширенням природного явища, не пов'язаного із зональними особливостями території.
Рис. 31. Фізико-географічне районування України
Складовою частиною природних зон є підзона. У степовій зоні України виділяються Північностепова і Південностепова підзони. У свою чергу, в зонах і підзонах виділяють фізико-географічні провінції. Наприклад, Лісостепова зона поділяється на Західноукраїнську, Дністровсько-Дніпровську, Лівобережно-Дніпровську, Середньоруську провінції, які складаються з більш дрібних одиниць -- фізико-географічних областей, а ті, у свою чергу,-- із фізико-географічних районів, місцевостей, урочищ. Областіта райони можна виділити за геологічним складом гірських порід, тектонічною будовою, рельєфом території, тобто за азональними ознаками. Важливо те, що незалежно від розміру всі компоненти цих комплексів тісно пов'язані один з одним, але зберігають при цьому свою індивідуальність.
Водними природними комплексами є Чорне й Азовське моря.
Природно-територіальні комплекси змінюються внаслідок господарської діяльності людини, тобто з'являються антропогенніландшафти. До них належать мисливські угіддя (слабо змінені), рілля, дрібні поселення (змінені), міста, розробка корисних копалин (сильно змінені), паркова зона, «зелена зона» навколо міст (поліпшені).
Зона мішаних лісів
Зона мішаних лісів займає близько 20 % території і представлена Українським Поліссям. Південна межа проходить поблизу Рави-Руської, Львова, Золочева, Шепетівки, Житомира, Києва, Ніжина, Глухова.
Характерними є низовинний рельєф, піщані й піщано-глинисті відклади. В антропогені, під час дніпровського зледеніння, сформувалися піщані рівнини, моренні пасма, еолові форми рельєфу.
Клімат помірно континентальний, літо тепле, вологе, зима м'яка. Середня температура січня змінюється із заходу на схід від -4,5 до -8 °С, липнева -- від +17 до +19 °С. У середньому за рік випадає 600--680 мм опадів (близько 70 % у теплий період року). Річкова мережа густа -- багато боліт. У крейдових породах зустрічається карст. Багато озер.
Ґрунти дерново-підзолисті та болотні. На більшій частині території переважають соснові, дубово-соснові та дубово-грабові ліси. Є значні ділянки дубово-липових, вільхово-березових і ясенево-вільхових лісів.
Характерні типово лісові тварини: козулі, лосі, дикі свині, вовки, лисиці, рисі, куниці, зайці, білки, борсуки; завезено ондатр; птахи -- тетереви, глухарі, рябчики. На болотах, озерах і річках живуть бобри, видри, різні види диких качок, кулики, у водоймах понад 30 видів риб.
Великий вплив на зміни природних комплексів мають водомеліоративні роботи (осушення перезволожених земель призвело до глибокого й незворотного перетворення природних ландшафтів), що були особливо масштабними в 1960--1970-ті роки. Аварія на Чорнобильській АЕС та інші види діяльності людини також негативно вплинули на стан природного середовища й умови життя населення.
Зона Лісостепу України
Лісостепова зона простягається в центрі України від Передкарпаття до Середньоруської височини. Південна межа проходить лінією Ананьїв -- Знам'янка -- Олександрія -- Світловодськ -- Красноград -- Ізюм. На лісостепову зону припадає третина території України.
Рельєф території різноманітний. На Правобережжі розташовані Волинсько-Подільська та Придніпровська височини. Їм притаманні плоска та хвилясто-горбиста поверхні (плато), по берегах річок плато сильно розчленоване балками та ярами.
Клімат Лісостепу помірно теплий, з достатнім і постійним зволоженням на заході та нестійким -- на сході. Кліматичні умови змінюються в меридіональному й широтному напрямках. Січневі температури із заходу на схід змінюються від -5 до -8 °С, липневі-- від +18 до +22 °С. Кількість опадів зменшується із заходу на схід від 500--750 до 450 мм.
Лісостепову зону перетинають річки басейнів Південного і Західного Бугу, Дністра, Дніпра, Сіверського Дінця. Густота річкової мережі зменшується із заходу на схід.
Світло-сірі, сірі й темно-сірі лісові ґрунти займають великі площі на Правобережжі, на Лівобережжі переважають опідзоленічорноземи.
У Лісостепу переважають дубові ліси (діброви). Видовий склад лісів частково змінюється із заходу на схід: на крайньому заході -- бук, на Придніпровській височині -- граб, клен, явір, на Лівобережжі -- дуб, клен гостролистий, липа. Підлісок складається з ліщини, барбарису, бруслини, глоду.
Характерним є поєднання тваринного світу Полісся і Степу. У лісах живуть дикі свині, борсуки, лосі, козулі, куниці, вовки, білки. Характерні для Лісостепу також зайці-русаки, лисиці; із птахів -- сірі куріпки, перепели. Майже скрізь живуть ховрашки, хом'яки, миші. У долинах Дніпра і Дністра поширені деякі види куликів, пастушкових, а також диких качок. Зустрічаються видри, бобри, акліматизовано ондатр.
Зона Степу України
Степова зона розташована на південь від лісостепової й простягається до Азово-Чорноморського узбережжя та Кримських гір. Степ займає 40 % площі України й охоплює Причорноморську низовину, південну частину Придніпровської і Подільської височин, а також рівнинну частину Кримського півострова.
Клімат помірно континентальний. Середня температура січня змінюється з південного заходу на північний схід від -2 до -9 °С; липня -- від +20 до +24 °С. Річна сума опадів зменшується від 450 до 300 м.
Через недостатність атмосферних опадів густота річкової мережі незначна. Найбільші річки є транзитними: Дніпро, Південний Буг, Дністер, Дунай із притоками. Місцевий стік формується за рахунок талих снігових вод.
Ґрунтово-рослинний покрив: у північній частині -- лучні степи з типовими чорноземами, котрі майже скрізь розорані. У центральній смузі в умовах недостатнього зволоження розвивається природна різнотравно-типчаково-ковилова рослинність на чорноземах звичайних, посухостійке різнотрав'я -- на чорноземах південних. Сухостепові південні ландшафти (вузька приморська смуга) із типчаково-ковиловою і полинно-злаковою рослинністю сформувалися на каштанових солонцюватих ґрунтах. Часто зустрічаються солонці та солончаки. Цілинні степи, а також деревна рослинність збереглися лише в заповідниках (Чорноморський біосферний, Дунайський, Український степовий, Асканія-Нова, Луганський), у долинах річок і на схилах балок.
Рослинність і тваринний світ: північні райони -- різнотравно-злакова степова рослинність. Далі на південь вона змінюється ковилово-типчаковою, зустрічаються злаки, полини, солянки, житняки. Із тварин, крім численних дрібних гризунів, у степу живуть ласки, горностаї, степові ховрашки, вовки, лисиці, зустрічаються борсуки, козулі. Серед птахів -- жайворонок, перепел, куріпка. Місцями ще можна зустріти дрохв, сов, орлів. На берегах лиманів і на узбережжі морів живуть дикі гуси, чаплі, кулики. У річках іозерах зони степу є щуки, окуні, коропи, соми. Акліматизовано фазанів, ондатр, диких кролів.
Українські Карпати
До складу природно-територіального комплексу Українських Карпат входять власне Карпати, Передкарпатська підвищена рівнинаі Закарпатська низовина, які розташовані на заході країни.
Карпати як гірська країна входять до Альпійсько-Гімалайського поясу складчастих гір. Вони є відносно молодими (альпійська складчастість). Формування Карпат ще триває, про що свідчать землетруси та повільні підняття окремих ділянок.
Українські Карпати є лише частиною Карпатських гір. Вони складаються з чотирьох хребтів (гірських пасом). Три пасма складаються з осадових гірських порід, четверте -- з вулканічних і являє собою ланцюг згаслих вулканів. Північно-східні схили хребтів крутіші, ніж південно-західні. Ланцюги хребтів і подовжніх долин тягнуться з північного заходу на південний схід. Серед родовищ корисних копалин відомі нафта, природний газ, кам'яне вугілля, горючі сланці, озокерит (гірський віск), солі, мінеральніводи. Знайдено свинець, цинк, марганець, боксити, графіт, золото тощо.
Клімат у горах помірний, вологий, але значно прохолоднішій, ніж у суміжних районах. Середня температура січня -12 °С, липня +13 °С. Кількість опадів -- понад 1500 мм, вони випадають переважно в червні-липні та взимку.
Густа річкова мережа. Найбільші річки -- Дністер, Прут, Тиса, Черемош. Озер мало. Спостерігається вертикальна поясність ландшафтів: передгірний пояс (до 400--700 м) -- дубово-грабові й дубові ліси; низькогірний (до 1200 м) -- букові, буково-модринові ліси; середньогірний (1500--1800 м) -- чагарники з гірської сосни, чорної вільхи. Схили вкриті гірськими лугами.
Передкарпатська підвищена рівнина простягається широкою смугою вздовж гірської дуги. Поверхня сильно розчленована. На межиріччях поширені глини й лесоподібні суглинки, а на заплавах -- піски, гравій, глина.
Континентальність клімату зростає з північного заходу на південний схід. Із ґрунтів переважають дерново-підзолисті, сірі лісові, зустрічаються чорноземи та болотні.
Рослинність представлена широколистими та мішаними лісами (дубово-буковими, дубово-буково-модриновими), у яких зустрічаються граби, клени, явори, у підліску -- ялівці.
Закарпатська низовина являє собою пласку, слабо нахилену на захід рівнину басейну Тиси.
Клімат теплий і вологий. Середня температура січня -3 °С, липня +20 °С, опади складають 700 мм на рік. Рослинність представлена дубовими і чорно-вільховими лісами. Лісистість складає 10--15 %. Майже 50 % площі розорано.
Кримські гори
Кримські гори простяглися на півдні Кримського півострова із заходу на схід на 180 км. Їхня ширина -- 50--60 км. У рельєфі чітко виділяються три майже паралельні пасма: Головне, Внутрішнє, Зовнішнє (північне).
Кримські гори поділяються на три фізико-географічні області: передгірну, Головне пасмо і Південний берег Криму.
Кримська передгірна лісостепова область охоплює Зовнішню і Внутрішню гряди. Кліматичні умови сприятливі. Річна сума опадів -- 550 мм. Річний стік зарегульований водоймищами. На стан водних ресурсів впливає карст. Існує розвинений підземний стік.
Ґрунти -- дерново-карбонатні на схилах, чорноземи на плоских міжгірських ділянках. Переважають ландшафти Лісостепу -- дубовіліси чергуються з лучними степами.
Головне пасмо. На вершинній поверхні (яйлах) розвинені карстові процеси, чому сприяють тріщини та розчинність вапняків і гіпсів, утруднені умови стоку (багато безстічних знижень на яйлах) і сприятливі кліматичні умови. Кількість опадів на рік: на заході -- 1000 мм, на сході -- 600--700 мм, причому 50--60 % у вигляді снігу. Середні температури липня +15...+16 °С, січня -4 °С (на висоті 1000 м). Головне пасмо -- акумулятор підземних вод, що дають початок струмкам і річкам.
Характерна висотна поясність ландшафтів, яка дуже залежить від експозиції схилів. На північних схилах поширені дерново-буроземні щебенисті ґрунти під грабовими, буковими і дубовими лісами. Середньогір'я з чорноземоподібними дерново-буроземними ґрунтами зайняте окремими ділянками буково-грабово-соснових лісів. Яйли вкриті лугами на гірських чорноземах, на схилах і в зниженнях є грабові й букові переліски.
Біля підніжжя ліси Криму починаються молодими мішаними, переважно дубовими лісами, вище йдуть чисті діброви, потім -- букові ліси. У західній частині Головного пасма ростуть кримські сосни -- ендеміки півострова.
Південний берег Криму -- прибережна смуга південного схилу Головного пасма Кримських гір. Положення на окраїнісубтропічного поясу, південна експозиція приморських схилів сприяли розвитку ландшафтів середземноморського типу. Середня температура січня +1...+4 °С, липня +24 °С, опади складають усього 300--600 мм на рік, більше їх восени й узимку. Природна рослинність представлена низькорослими лісами, заростями чагарників і сухостійних трав. Біля підніжжя Головного пасма у середземноморському субтропічному ландшафті спостерігається поєднання лісових порід помірного поясу й окремих представників субтропічної рослинності, із них багато декоративних і плодових порід завезені в Крим та інтродуковані.
Природні комплекси Криму сильно змінені, хоча ці зміни, на відміну від інших регіонів, не завжди негативні. Водночас дотепер трапляється нерозумне втручання людини в природні процеси. Унаслідок надмірної вирубки в недалекому минулому повноціннідубові ліси перетворилися на низькорослі зарості, а в східній частині Південного берега ліси знищені зовсім. Зараз тут змушенівкладати значні кошти в залісення сухих голих схилів, щоб уникнути ерозійних і зсувних процесів, які активізувалися зі знищенням лісів.
Природні комплекси морів, що омивають Україну
Природні умови й природні ресурси Азовського моря
Азовське море -- внутрішнє море басейну Атлантичного океану в межах України і Росії. Площа -- 39 000 км2. Середня глибина 4--7 м, максимальна -- 15 м. Керченською протокою Азовське море з'єднане з Чорним морем. У море впадає Дон, а також невеликірічки. Є грязьові вулкани, поклади нафти і газу, залізних руд. Із ропи Сиваша природним шляхом (випарювання у садках) одержують кухонну сіль.
Азовське море розташоване в помірному поясі, його клімату властиві континентальні риси. Середня температура повітря у прибережній смузі взимку коливається від -1 до -6 °С, улітку -- від +22 до +24 °С. Температура поверхневого шару води влітку +25...+30 °С і вище, узимку -- 0...-3 °С. Середня річна кількість опадів зменшується із заходу на схід від 500 до 340 мм, солоність води становить 13,8 ‰, зменшуючись у напрямку гирла Дону до 8 ‰ і менше. Повністю море замерзає лише в суворі зими.
Солоність води в морі за останні десятиліття збільшилася, тому що скоротився річковий стік головних річок (унаслідок їхнього зарегулювання водоймищами, забору води на зрошення полів тощо). Рівень води в Азовському морі підтримується за рахунок надходження більш солоних вод із Чорного моря. Солоність води в Азовському морі зростає, що згубно відбивається на прісноводних видах рослин і тварин. У Сиваші солоність води сягає 250 ‰.
Рослинний і тваринний світ Азовського моря характеризується високою продуктивністю. У минулому море було найпродуктивнішим у світі. Тепер налічується лише 79 видів риб, з яких промислове значення мають тюлька, хамса, бички, оселедець. Цінні риби -- осетрові, кефаль, камбала -- втрачають промислове значення.
Природні умови й природні ресурси Чорного моря
Чорне море -- внутрішнє море Атлантичного океану, омиває береги України, Росії, Грузії, Румунії, Болгарії, Туреччини. Площа -- 422 000 км2, відсоток між західною і східною точками -- близько 1167 км, між північною і південною -- 624 км. Найбільший півострів -- Кримський, найбільші затоки -- Каркінітська, Каламітська, Феодосійська, Джарилгачська. Середня глибина -- 1271 м, максимальна -- 2245 м. Береги Чорного моря слабко розчленовані, найчастіше гористі, стрімчасті, але в межах континентальної частини України вони пологі.
У межах України в Чорне море впадають Дунай, Дністер, Південний Буг, Дніпро.
Більша частина моря розташована в субтропічному поясі. Зима тепла й волога. Температура повітря в січні над акваторією моря від -1 до +8 °С, температура поверхневих вод +8...+9 °С, крім північно-західних і північно-східних частин, де в суворі зими море замерзає. Літо спекотне й сухе. Температура повітря +22...+25 °С, поверхневих вод +24...+26 °С. Середня кількість опадів зростаєіз заходу на схід від 200--600 до 2000 мм і більше. Середня солоність -- 21,8 ‰.
Води Чорного моря на глибинах понад 100--200 м насичені сірководнем, що негативно впливає на органічний світ.
У Чорному морі нараховують понад 660 видів рослин і 2000 видів тварин, які живуть переважно у верхньому шарі морської води (над сірководневою зоною). Промислове значення серед риб мають хамса, ставрида, кефаль, камбала, а також водорості й безхребетні (мідії, креветки, устриці). Щорічно море дає до 300 000 т біологічних ресурсів. Розвідано промислові запаси природного газу та нафти. Лікувальне значення мають грязі чорноморських лиманів. На узбережжі Чорного моря є багато бухт, зручних для стоянки кораблів.
Частина 3. Організація наукових досліджень в РЛП
Питання про організацію наукових досліджень в РЛП нині не є остаточно вирішеним. Не регламентоване воно і в Законі України „Про природно-заповідний фонд України” (1992), який в цілому лише частково вирішує питання функціонування РЛП, оскільки вони введені як категорія ПЗФ лише цим Законом.Не регламентований також штатний розклад РЛП, насамперед, існування в ньому посад наукових співробітників, які мають забезпечувати проведення наукових досліджень. Загалом, основною проблемою тут є недостатність (нерідко-відсутність) фінансування РЛП в областях.
Досвід інших країн, насамперед, Польщі, свідчить, що і там ландшафтні парки не є самостійними науковими установами. В Польщі вони об'єднані в групи за географічним розташуванням навколо національних парків (їх в Польщі 22) з тим, щоб наукові дослідження в них проводились науковцями національних парків згідно відповідних річних графіків. Наукова інформація для національних та регіональних (в Польщі - ландшафтних) парків обробляється сумісно. В ландшафтних парках є координотор наукових досліджень, який забезпечує роботу науковців на території парку.
Нині ситуація з науковим штатом РЛП в Україні є різною, здебільшого парки не мають своїх науковців або рідше мають 1-2 наукових співробітники. Для України є позитивним вищенаведений досвід Польщі. РЛП, які охороняють природне різноманіття різних регіонів України, мають бути територіями для проведення наукових досліджень, насамперед по вивченню біологічного та ландшафтного різноманіття та його динаміки. Дослідження мусять проводитись за договорами (можливо, про творчу співпрацю) між конкретними РЛП та вищими навчальними закладами, науково-дослідними інститутами, національними природними парками, заповідниками тощо. В РЛП має бути науковий співробітник, відповідальний за проведення наукових досліджень і за зберігання їх результатів. Згідно заключених договорів про проведення наукових досліджень, результати мають бути передангі до дирекції РЛП (подібно до того, як це має місце в національних природних парках при проведенній досліджень співробітниками інших установ). Мають бути відведені місця, на яких можливий збір гербарію та іншого колекційного матеріалу. Ці роботи проводяться з дозволу дирекції регіонального ландшафтного парку. При наявності в регіонах можливостей РЛП може мати в штаті декількох науковців (насамперед - географа, ботаніка, зоолога), проводити наукові дослідженння (в обсягу, меншому, ніж національний природний парк) та вести Літопис природи.
РЛП можуть проводити дослідження в рамках програми Літопису природи для заповідників та національних природних парків.
Пропонована Програма Літопису природи для РЛП складена на основі Програми Літопису природи для заповідників та національних природних парків (Андрієнко, Попович, Парчук та ін.), яка затверджена спільним наказом НАН України та Мінекоресурсів України від 25.11.2002 р. за №465/430 (далі - Лп2002) та Методичного посібника „Летопись природы в заповедниках СССР” (Филонов, Нухимовская) 1985 року (далі - Лп1985), аналізу томів Літопису за 1995-2003 рр. та досвіду ведення Літопису природи в заповідниках та національних природних парках.
З метою уніфікації форми та томів Літопису природи РЛП та інших установ ПЗФ за основу взятий зміст Лп2002.
Розділ 1. Збір загальних відомостей про регіональний ландшафтний парк. В розділі розміщують інформацію згідно Лп2002, розділ 1. Немає потреби переписувати з року в рік всі дані. Зведені томи Літопису природи, з повною інформацією та аналізом потрібно складати один раз на п'ять років, в наступних томах Літопису необхідно наводити відомості про зміни розмірів та границь РЛП, а також про зміни типів угідь, зведення нових будівель, кордонів тощо.
Розділ 2. Наукові полігони. В розділі Літопису подають паспорти пробних площ оформлені згідно Лп2002, розділ 2. Не варто закладати багато пробних площ. При оптимальному поєднанні пробних площ (профілів, трансект) різного призначення (для ботанічних, зоологічних, фенологічних, мікрокліматичних та інших, за можливості їх суміщення,) та представлені ними типових та унікальних екосистем РЛП, результативність досліджень підвищиться завдяки системності та комплексності проведених робіт.
Розділ 3. Абіотичне середовище. Розділ Літопису має містити кілька підрозділів, що описують клімат регіону, гідрологію, рельєф, ґрунти.
3.1. Клімат. Основні метеорологічні показники. Подається характеристика клімату регіону. За відсутності власної метеостанції (метеопостів) користуються показниками найближчої метеостанції з обов'язковою вказівкою її місцезнаходження та номеру. Проте, віддаленість від об'єктів спостережень робить ці показники недостатньо точними. В Лп2002 перераховані метеодані отримання яких є обов'язковим. Щоб не займати десятки сторінок таблицями з даними можна подавали лише їх графічний аналіз (діаграми, графіки тощо).
3.2. Гідрологія. Розділ має містити не лише опис існуючих вод (озер, річок тощо) території РЛП, а й результати постійних гідрологічних спостережень, якщо є можливість їх проведення, оскільки вода є основою рівноваги більшості екосистем.
3.3. Рельєф, Грунти. Часто містить результати досліджень, що були проведені при створенні об'єкту та інформацію з літературних джерел. Варто повністю подати інформацію до першого або зведеного тому, а надалі посилатись на нього.
Розділ 4. Рослинний світ.
4.1. Флора.
4.1.1. Склад флори. Обов'язково має містити таблицю 6 з Лп2002. Повний список видів доцільно подавати раз на п'ять років, щороку подаючи списки нововиявлених видів або таксономічних груп, по яких проводились дослідження.
4.1.2. Рідкісні види. Дослідженням рідкісних видів флори варто приділити особливу увагу, вивчаючи їх як на наукових полігонах так і поза ними. Методологію, за можливості, використовувати з Лп2002. Проте, якщо немає можливості вести популяційні та морфологічні дослідження, за основу можна взяти схему досліджень Лп1985 - обов'язково складати крапкові карти, вести облік, оцінювати стан популяцій, результати подавати в таблиці. Таблиця має містити таку інформацію: назву виду українською та латиною, до яких списків таксон зенесений, реліктовість та ендемічність, місцезнаходження популяції, стан популяції. Бажано слідкувати за станом популяції з року в рік.
4.2. Рослинність. Слід акцентувати увагу на таких напрямах досліджень та моніторингу, як спостереження за станом рідкісних рослинних угрупувань і вивчення впливу рекреаційного навантаження на рослинний покрив. При цьому можна використовувати постійні пробні площі. Геоботанічні описи на пробних площах для більш повного виявлення видового складу слід проводити кілька разів на рік. Результатом цієї роботи мають стати конкретні заходи щодо охорони, збереження та відтворення рослинних угрупувань та окремих видів.
5. Тваринний світ. Обов'язкове використання таблиць 9, 10 з Лп2002. Необхідно визначити рідкісні види тварин, інформацію по яких подавати відповідно до методики з Лп2002 (ст.74) та таблиці 32.
Бажане ведення моніторингу фонових та рідкісних видів (р.5.3 Лп2002). Для початку потрібно визначити, за якими видами можливо проводити спостереження з року в рік по найбільшій кількості параметрів (10 фонових, 10 рідкісних). Як правило, це мисливські види птахів та ссавців, водоплавні птахи, яскраві або великі комахи, дані по яких можуть збирати єгері, лісники, інспектори тощо.
6. Календар природи. Розділ зручно вести згідно Лп1985, де чітко викладена методологія ведення Календаря та фенологічна періодизація року.
Таблиця 9.1 з Лп1985 може стати основою, робочим календарем, спостережень. Її необхідно доповнити видами (флори та фауни, рідкісними та фоновими) за якими визначено проводити спостереження (в розділах 4 та 5). Таку доопрацьовану таблицю доречно включити в Робочі журнали співробітників та волонтерів і заповнювати протягом року.
Також в цьому розділі потрібно подавати характеристику сезонів року (зими, весни, літа, осені) та інформацію про аномальні явища (Лп2002, Лп1985).
7. Використання природних ресурсів та їх стан. Антропогенний вплив на територію РЛП.
В цьому розділі необхідно присвятити увагу природним ресурсам, що використовуються на території РЛП, насамперед, приділити увагу рекреаційному використанню території, вказати, що зроблено для його організації, відзначити вплив рекреаційного навантаження на природні комплекси парку.
8. Наукові дослідження. Еколого-освітня та міжнародна діяльність РЛП.
В розділі подають список тем наукових досліджень, що проводились протягом звітного періоду працівниками РЛП, іншими науковцями, студентами, сторонніми організаціями та короткі результати цих досліджень, якщо вони не ввійшли до Літопису. Подається список публікацій як співробітників парку, так і інших науковців, які тут працювали, а також інформація про еколого-освітню роботу, міжнародну діяльність.
Подання та аналіз даних має супроводжуватись графічно: картосхемами, діаграмами, графіками, рисунками, фотографіями тощо. Том Літопису природи повинен давати максимально повну уяву про діяльність РЛП протягом звітного року.
За відсутності достатньої кількості наукових працівників можливо залучати до збору даних інших співробітників парку, студентів, екскурсоводів тощо. Вони мають проводити збір даних під керівництвом наукового співробітника. Робота з організації збору даних, передбачає визначення облікових форм, форми Календаря природи, видів флори та фауни за якими будуть вести спостереження, створення Робочого журналу, навчання співробітників та волонтерів визначати (впізнавати) види флори та фауни, фенофази, вірно та вчасно заповнювати журнал. Ведення Літопису природи особливо важливе в тих РЛП, які в перспективі мають стати національними природними парками.
На території парку виділені три функціональні зони:
- заказна (заповідна) зона;
- зона регульованої рекреації;
- господарська зона.
Література
1. Андриенко Т.Л.,Попович С.Ю.,Шеляг-Сосонко Ю.Р. Полесский государственный заповедник. Растительный мир. Київ: Наукова думка, 1986,208с.
2. Андрієнко Т.Л.,Якушина Л.А. Види занесені до “Червоної книги Украйнської РСР” у флорі заповідників республіки//Український ботанічний журнал, 1989, 46, N2,с. 77-80.
3. Барна М.М., Царик Л.П., Черняк В.М. Голицький ботаніко-ентомологічний заказник загальнодержавного значення. Тернопіль, Лілея. 1997. 62с.
4. Биосферные заповедники и глобальный мониторинг окружающей среды//Итоги науки и техники:Охрана природы и воспроизводство природных ресурсов.М.:ВИНИТИ,1983,т.14 -197с.
5. Бобров Р.В. Все о национальных парках. М.:Молодая Гвардия,1987,224с.
6. БорейкоВ.Е.История заповедного дела в Украине.К.:1995,183с.
7. Генетические ресурсы растений и животных Украинской ССР.К.:Наукова думка,1986,209 с.
8. Дидух Я.П. Шеляг-Сосонко Ю.Р. Карпатский государственный заповедник. Растительный мир.К.:Наукова думка,1982,150с.
9. Закон України “Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі україни на 2000-2015 роки”. Київ, 2000.
10. Заповедники Украины и Молдавии/Заповедники СССР.М.:Мысль,1987, 272с.
11. Зеленая книга Украинской ССР.К.:Наукова думка,1987,216с.
12. Итоги и перспективы развития заповедного дела в СССР.М.:Наука,1986,206с.
13. Кожевников Г.А. Как вести научную работу в заповедниках//Охрана природы,1928,N2 с.12-19.
14. Криницький А.М. Проблемы заповедного дела. М.:Лесн.пр-ть,1989,192с.
15. Корчемний В.Г. Хоростківський дендропарк:путівник. Львів, Каменяр. 1988. 38с.
16. Кондратюк Е.Н., Бурда Р.И., Чуприна Т.Т., Хомяков Н.Т. Луганский государственный заповедник. Растительный мир.К.:Наукова думка,1988,187с.
17. Мазинг В.В. Уровни экологического образования//Экологическое образование и воспитание в СССР.М.:Из-во Моск. ун-та, 1987,с.3-4.
18. Николаевский А.Г. Национальные парки. М.:Агропромиздат,1985,190с.
19. Особо охраняемые природные територии мира. М.:Агропромиздат,1985,312с.
20. Перспективная сеть заповедных объектов Украины. К.:Наукова думка,1987,292с.
21. Підоплічко І.Г., Федоренко А.П. Заповідники Української РСР. Київ, Урожай. 1967.
22. Природно-заповідний фонд Української РСР. К.:Урожай,1986,224с.
23. Природно-заповідний фонд України загальнодержавного значення. Довідник. Київ. 1999. 240с.
24. Природохранные геосистемы//Геоэкологические принципы проектирования природо-технических геосистем.М.:ИГАИ СССР,1987,с.246-271.
25. Реймерс Н.Ф. Словарь-справочник по экологии. М., 1991.
26. Справочник по заповедному делу (Ред. А.М.Гродзинський) К.:Урожай, 1888, 168с.
27. Сады, парки и заповедники Украинской СССР.К.:Будівєльник,1985,168с.
28. Стойко С.М., Трибун П. Національні парки та заповідники Гуцульщини, їх значення для збереження природної культурної та історичної спадщини\Історія Гуцульщини. Т.4. Львів, Логос. 1999. 93-122с.
29. СтойкоС.М., ТасєнкевичЛ.О., МілкінаЛ.І. та інш. Флора і рослинність Карпатського заповідника.К.: Наукова думка,1982,220с.
30. ФилоновК.П., НухимовскаяЮ.Д. Летопись природы в заповедниках СССР.М.: Наука,1985,143с.
31. Царик Л.П. Природні заповідні території. Тернопіль 1998. 60с.
32. Чайковський М.П. Памўятки природи Тернопільщини. Львів, Каменяр. 1977. 80с.
33. Червона книга Української РСР.К.:Наукова думка, 1980,404с.
34. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Дидух Я.П. Ялтинский горно-лесной государственній заповедник.К.:Наукова думка, 1980, 184с.
35. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Дидух Я.П., Молчанов Е.Ф. Государственній заповедник “Мыс Мартьян”. К.: Наукова думка, 1985, 256с.
36. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Дубинина Д.В. Государственный заповедник “Дунайские плавни”. К.:Наукова думка,1984,286с.
37. ЯщенкоП.Т. и др. Природные национальные парки Украины. Львов, Вища школа,1988,117с.
38. Основи екологічних знань /ред.В.І.Поліщук, Л.П.Царик/, Тернопіль, “Тернопіль”,1994 с 157-160.
39. State of environment in Ukraine for 1998. National report. Kyiv 1999., 192s.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Загальна характеристика природних ресурсів Хмельниччини. Рельєф, геологічна будова, кліматичні особливості. Санаторії та курорти області. Рекреаційні ресурси мінеральних вод. Розвідані й оцінені Державною комісією України балансові експлуатаційні запаси.
курсовая работа [128,2 K], добавлен 02.01.2014Історія утворення Галицького району, його географічне положення, геологічна будова і рельєф території, кліматичні і метеорологічні умови, водні ресурси, рослинний і тваринний світ, ґрунти. Ландшафтні особливості лівобережжя та правобережжя Дністра.
реферат [27,9 K], добавлен 07.09.2015Поняття природних ресурсів, їх структура та класифікація: відновлювані (родючі ґрунти, рослинність і тваринний світ), невідновлювані (більша частина корисних копалин), невичерпні (водні, кліматичні), мінеральні. Розподіл земельних ресурсів на Землі.
презентация [8,0 M], добавлен 20.03.2014Розташування Трипільських поселень у широкій смузі сучасного молдавського та українського лісостепу. Рельєф, ґрунти та кліматичні умови. Зміна рослинного покриву господарською діяльністю людини. Природні умови та рослинність доби Трипільської культури.
реферат [23,2 K], добавлен 29.06.2009Австралійський Союз — держава у складі Співдружності на чолі з Великобританією. Природні умови і ресурси країни. Клімат, рослинність, лісові ресурси та тваринний світ Австралії. Динаміка чисельності населення, господарство та промисловість країни.
реферат [15,3 K], добавлен 28.03.2009Вивчення природних умов, фізико-географічного положення, мінеральних, водних, земельних ресурсів Швеції. Рослинність, тваринний світ, природоохоронні території. Чисельність та склад населення. Характеристика промисловості та сільського господарства.
курсовая работа [3,0 M], добавлен 06.12.2011Природні та біосферні заповідники України, їх флора і фауна. Створення національних природних парків для охорони й вивчення природних комплексів. Регіональні ландшафтні парки, пам’ятки природи та ботанічні сади. Пам'ятники садово-паркового мистецтва.
научная работа [113,9 K], добавлен 27.02.2009Рослинний світ. Характеристика рослинного світу України. Історія розвитку рослинного світу нашої держави. Геоботанічне районування. Господарське значення рослинності України. Тваринний світ. Зоогеографічне районування суходолу України. Тваринний світ.
реферат [38,5 K], добавлен 12.09.2008Поняття природних умов і ресурсів та їх класифікація. Вивчення природно-ресурсного потенціалу території та концепція ресурсних циклів. Видобуток та споживання мінеральних, земельних, водних, біологічних, рекреаційних, кліматичних та космічних ресурсів.
реферат [59,1 K], добавлен 25.10.2010Федеративний склад, територія; державній лад, національна символіка Росії. Господарська оцінка природних умов та ресурсів: клімат, рельєф, рослинний і тваринний світ, мінеральні ресурси. Демографічна характеристика; економічна політика, зовнішні зв'язки.
презентация [7,7 M], добавлен 04.10.2011
