Загальна характеристика Естонії

Размещено на http://www.allbest.ru/

12

Естонія

Естонія вступила до ЄС (Європейський союз) в 2004 році, весь світ визнав її як демократичну країну. В якої головною формою правління є демократія.

Естонія з 1 січня 2011року вступила в зону євро, перейшовши на спільну європейську валюту й відмовившись від національної грошової одиниці, естонської крони, яка була відновлена в країні 1992 року після відновлення її незалежності.

Національний прапор Естонії -- це триколор, що включає три рівновеликі горизонтальні смуги: синю (верхню), чорну та білу. Стандартний розмір прапору складає 105 ? 165 см. Естонці свій прапор часто називають - «sinimustvalge» (українською «синьо-чорно-білий»).Цей триколор був прийнятий естонською студентською асоціацією 29 вересня 1881 року. На національних пісенних фестивалях 1894 і 1896 років майорімли безліч таких триколорів. Під час революції 1905 року і 1917 року, їх піднімали народні маси; 24 лютого 1918 роки була проголошена незалежність Естонії і синьо-чорно-білий триколор став офіційним прапором нової республіки. В естонській народній традиції синій колір символізує небо і надію на краще життя; чорний -- землю, пам'ять про людей, загиблих за свою батьківщину, а також колір національних естонських піджаків; білий втілює прагнення до свободи і надію на краще майбутнє.

Герб

Сучасний герб Естонії був затверджений червні 1925 року, він являє собою трьох синіх леопардів (або левів), які розміщені на золотому німецькому щиті. Існує два типи гербу - малий та великий. Великий відрізняється лише наявністю золотого обрамлення з дубових гілок. Сам по собі естонський герб дуже схожий на герб Данії, це пояснюється тим, що землі північної Естонії довгий час входили до Данського Королівства. Єдина відмінність, це відсутність корон на головах левів, та відсутність сердечок. Хоча, слід зазначити, що на великому гербі столиці, місто Таллінн, леви мають корони.

Після окупації Естонії у 1940 році Радянським Союзом, цей герб було скасовано та заборонено. Відновлений як державний у 7 серпня 1990 року із здобуттям незалежності, та закріплений законодавчо 6 квітня 1993 року.

Гімн

Mu isamaa, mu onn ja room (укр. «Моя батьківщина, має щастя та радість») -- національний гімн Естонії 1920 року і після 1990 року. Мелодія гімну була написана фінським композитором Фрідріхом Паціусом (таж сама мелодія використовується у національному гімні Фінляндії). Слова до гімну написав Йоханн Вольдемар Яннсен. Вперше був виконаний на співочому фестивалі Grand Song Festival, який проходив 18-20 липня 1869 року у місті Тарту.

Під час правління комуністичної партії виконувати гімн було заборонено, проте після падіння режиму у 1990 році, пісні було присвоєно статус офіційного гімну Естонії.

Mu isamaa, mu onn ja room

Mu isamaa, mu onn ja room,

kui kaunis oled sa!

Ei leia mina iial teal

see suure, laia ilma peal,

mis mul nii armas oleks ka,

kui sa, mu isamaa!

Sa oled mind ju sunnitand

ja ules kasvatand;

sind tanan mina alati

ja jaan sull' truuiks surmani,

mul koige armsam oled sa,

mu kallis isamaa!

Su ule Jumal valvaku

mu armas isamaa!

Ta olgu sinu kaitseja

ja votku rohkest onnista,

mis iial ette votad sa,

mu kallis isamaa!

Природні умови

Більшу частину поверхні країни утворює низинна рівнина. Територія республіки має загальний нахил з південного сходу на північний захід. У західній частині Естонії крайньому сході переважають низовини; найбільша з них

Західно-Естонська, з великою кількістю торф'яних боліт. Північна і центральна частини Естонії утворюють хвилясту рівнину висотою до 166 м (височина Пандивере). На південний схід від озера Виртсьярв знаходяться найбільші на території республіки височина: Отепя (до 217 м), Хаанья (318 м); а на захід від озера - височина Сакала (висота 145 м).

Естонці називають горами усі більш менш помітні пагорби та височини. Особливо "гірськими" в Естонії є Хааньянська та Отепянська височини. Вони переважно складаються з корінних порід (вапняків, піщаників тощо). Найвища точка усієї Прибалтики (318 м) знаходиться в Естонії, на Хааньянській височині - куполоподібний пагорб Суур Мунамяги. На його вершині знаходиться спостережна башта.

У північній і центральній частині переважають моренні відкладення, витягнуті у напрямі руху льодовика (головним чином із північного заходу на південний схід), розділені озерами. У південній частині розвинутий пагорбно-морений і камовий рельєф з великою кількістю озер; характерно виражені також стародавні (дольодовикові) долини стоку. На заході Естонії поширені морські, абразивні, моренні і заболочені рівнини.

Ґрунти

Завдяки розмаїтості материнських порід, гідрологічного режиму й умов рельєфу в Естонії сформувався неоднорідний ґрунтовий покрив. Так, на півдні переважають підзолисті (складають 18,9 відсотків оброблюваних земель) і дерново-глеєві ґрунти (32,3 відсотки оброблюваних земель) у північній частині - типові дерново-карбонатні (охоплюють 26,3 відсотки оброблюваних земель), вилужені дерново-карбонатні й опідзолені дерново-карбонатні ґрунти. Вони чергуються з ділянками підзолистих, підзолисто-болотних і болотних ґрунтів. На крайній півночі і північному сході зустрічаються ареали підзолистих кам'янистих ґрунтів. У цілому заболочені ґрунти займають більше половини площі Естонії, а болота 22 відсотки території країни.

Понад 80 відсотків оброблюваних земель кам'янисті. У поверхневих шарах (0-30 см) дерново-кам'янистих типових ґрунтів зазвичай міститься 250-300 куб. метрів каменів на гектар. Основна частина каменів сягає розмірів 1-10 см.

Рослинність

Естонія розташована в перехідній смузі, де південна тайга змінюється ялинково-широколистяними лісами, які займають 40 відсотків території. Збереглося мало корінних лісів. Найбільш родючі дернисто-карбонатні ґрунти, на яких у давнину росли широколистяні ліси, у даний час зайняті ріллею.

Найбільш характерні лісокреативні породи - сосна звичайна, ялина звичайна, берези бородавчаста і пухнаста, осика, а також дуб, клен, ясен, в'яз, липа. До складу підліска входять горобина звичайна, черемшина, верба. Рідше, в основному на заході, у підліску зустрічаються тис ягідний, дика яблуня, горобина скандинавська, терен, глід тощо. У лісах багато черниці, голубиці, малини, ожини, полуниці, а у болотистих місцях - журавлина.

Тваринний світ

Для тваринного світу Естонії характерні представники фауни тайгових і широколистяних лісів, а також морського узбережжя. З ссавців (близько 60 видів) живуть лось, козуля, кабан, заєць-русак, заєць-біляк, вовк, рись, лисиця; із птахів - глухар, рябчик, тетерев, куріпка, іволга та інші. Найбільш численні лосі (близько 7 тис. істот), козулі (29 тис.), зайці (47 тис.), кабани (8,5 тис.). У найбільш великих лісових масивах Естонії водиться бурий ведмідь (близько 600 істот) і рись (близько 1,2 тис.). У лісах водяться також, лісова куниця, борсук, білки. Поширений лісовий тхір, горностай, ласка, по берегах водойм - європейська норка і ондатра. Розповсюджені звичайний їжак, бурозубка, кріт.

Прибережні води населені такими промисловими тваринами, як кільчаста нерпа (у Ризькій затоці та поблизу Західно-Естонського архіпелагу) і довгомордий тюлень (у Фінській затоці).

Географічне положення

Естонія - найменша з прибалтійських країн ( її площа 45,2 тис. км ²) Вона має спільні кордони з Росією та Латвією. Їй належить три великих острови - Сааремаа, Хійумаа, Муху - та безліч малих. Майже з усіх боків

Естонія оточує вода: Фінська та Ризька затоки Балтійського моря і Чудське озеро. Завдяки цьому клімат тут морський: дуже вологий та м'який. Найбільші річки Естонії - Нарва, Емайиги, та Пярну. Нарва впадає у Фінську затоку, Пярна у Ризьку.

Естонія розташована на північно-західній околиці Східно-Європейської рівнини. Висота поверхні поступово підвищується від узбережжя Ризької і Фінської заток у східному і південно-східному напрямах. Середні висоти поверхні складають 50 м над рівнем моря. Західні райони й острови мають середні висоти менше 20 м над рівнем моря. Останнім часом науковці спостерігають обміління прибережної зони, окремі острови з'єдналися між собою або з материком. естонія європейський союз

Довжина берегової лінії 3780 км. Береги, особливо на заході і північному заході, сильно порізані. Є багато заток і бухт (Таллінська бухта, затоки Хара, Колга, Лахепере, Матсалу, Пярну тощо). Західні береги низинні, північні - круті, вони обриваються у вигляді уступів, які називаються "глинтами".

Загальна довідка

Рік здобуття незалежності -- 1991

Поясний час -- Гринвіч плюс 2

Загальна площа (кв. км) -- 45 227, зокрема:

Сільгоспугоддя (кв. км) -- 11 000

Ліси (кв. км) -- 20 000

Чисельність населення (осіб) -- 1 415 681

Густота населення (осіб/кв.км) -- 31,3

Частка міського населення (%) -- 69

Коефіцієнт народжуваності (осіб/1000 осіб) -- 9

Коефіцієнт смертності (осіб/1000 осіб) -- 13

Тривалість життя (років) -- 70

Частка дорослого письменного населення (%) -- 100

Харчування (денно калорій на душу населення)

Річне споживання палива (кг на душу населення) -- 3288

Валюта -- 1 естонська крона (KR) = 100 сентів

ВНП ($ США на душу населення) -- 2860

Мови -- естонська (державна), російська

Етнічні групи: естонці (62,0%), російськомовні (30%)

Релігійний склад населення: лютерани (4,0%), православні (40%), методисти та ін.

Промисловість

Сланцепереробний комбінат (Кохтла - Ярве)

Горючі сланці почали добувати в Естонії під час Першої світової війни. Обсяг їх видобутку до 1980 збільшився в 9 раз в порівнянні із 1950 (з 3,5млн т на рік до 31,3млн т), але до 2001 скоротився до 10млн т. До середини 1970-х років Естонія стала найбільшим в світі виробником сланців, однак внаслідок низького рівня технології видобутку розробка їх родовищ супроводжувалася сильним забрудненням довкілля. Основний оператор сланцевої галузі в країні-- Eesti Polevkivi. Сланці використовуються в енергетичних цілях на ТЕС (80%) і в хімічній промисловості (20%). Глибина відкритої розробки 15-20 м, підземної-- 20-60 м. Потужність пром. покладів 2-3 м. Експлуатація родов. ведеться в простих гірничо-геол. умовах. На шахтах у кінці ХХ ст. застосовується в осн. камерна система розробки з валовою виїмкою. Відбійка-- буропідривним способом. При відкритій розробці виїмка частково селективна. Застосовують екскаватори, автосамоскиди. Збагачення-- відсадкою і важкосередовищною сепарацією. Відходи збагачення частково використовуються для дорожнього будівництва, а сланцева зола електростанцій-- в буд. індустрії та для вапнування кислих ґрунтів. Видобуток горючих сланців у кінці ХХ ст. (1998) становить 12-14млн т/рік при запасах в надрах 3800млн т. При цьому з екологічних міркувань до 2010р. передбачається скорочення частки горючих сланців в балансі використання первинних енергоносіїв до 47-50% в порівнянні з 64% в 1997р.На території Естонії діє газопровід протяжністю понад 400 км, що зв'язує комбінат по виробленню сланцевого газу в Кохтла-Ярве з Таллінном, Тарту і іншими містами, а також з російською газопровідною мережею.

Фосфорити. Розробка фосфоритів ведеться на родов. Маарду відкритим способом. Потужність розкриву 10-30 м, пласта фосфоритів 0,8-1,0 м. Відбійка-- буропідривним способом, виїмка-- екскаваторами-мехлопатами і драґлайнами. Збагачення-- флотацією. Концентрат-- сировина для фосфорних добрив. Особливу проблему являють диктионемові сланці розкриву, що мають схильність до самозаймання у відвалах. В кінці ХХ ст. розглядається можливість поновлення видобутку фосфоритів в обсязі 0,8-1,1млн т/рік з виробництвом 52-72 тис. т конц-тів із вмістом Р[2]О[5] 33% при середньому початковому 10,6%

Основними галузями промисловості Естонії є:

1. Видобуток горючих сланців ( Кохтла - Ярве)

2. Електроенергетика

3. Точне машинобудування.

4. Лісова, деревообробна і целюлозно - паперова.

5. Хімічна промисловість

6. Рибна промисловість

Частка сільського господарства в структурі ВВП становить 3,6%, промисловості - 30,7%, сфери послуг - 65,7%. У 1988 на частку легкої промисловості припадає 27% всієї валової продукції, харчової промисловості - 24%, машинобудування - 15%, лісозаготівельної, лісообробної і целюлозно-паперової промисловості - 9%, хімічної промисловості - 9%, інших галузей - 16%. На початку 1990-х років обсяг виробництва скоротився, однак вже у другій половині того ж десятиріччя почалося його зростання, яке в 1998-1999 оцінювалося в 5-7%. Основні види продукції обробної промисловості: судна, літаки, електромотори, екскаватори, трансформатори, хімікатори, целюлоза, папір, меблі, будівельні матеріали, прилади, текстиль, одяг, взуття, продовольство.

Сільське господарство

Спеціалізацією сільського господарства Естонії є м'ясомолочне тваринництво дуже велика популяція кроликів, а також свинок і кізок. Крім того, вирощують картоплю, овочі, зернові і плодові культури. У 1998 круглий ліс, ділова деревина і продукція целюлозно-паперової промисловості забезпечували 9% експорту. Естонія повністю покриває свої енергетичні потреби за рахунок власних ресурсів, а надлишки електроенергії експортує. Енергетичний комплекс майже цілком базується на використанні викопного палива. У 1999 було вироблено 2 млн. кВт·год електроенергії. Частина виробленої електроенергії йде на експорт в Україну та Алжир.

Університет м. Тарту

Тартуський университет-- університет у місті Тарту (Естонія), єдиний класичний у країні.

У Тартуському університеті навчається 18300 студентів, працює 3200 осіб (у тому числі 165 професорів, 500 наукових працівників).

Засновник університета-- король Швеції Густав II Адольф (1632) на території землі Лівонія. На той час Дерптський університет був другим університетом Шведського королівства після Університету Уппсала (лат. Universitas Gustaviana).

Серед професорів університету був і дослідник руського права Евальд Карлович Тобін.

Транспорт

Зручне географічне положення робить Естонію найважливішими торговими воротами між заходом і сходом, північчю і півднем. Транспортний сектор грає дуже істотну роль в економіці Естонії. На його частку в 1995 році приходилося близько 9% ВВП, у 1996 році - 9,5%, у 1997 - 10,4% і впершій половині 1998 року - 11,9%. Нетто-оборот реалізації вантажних перевезень, складського господарства і зв'язку склав у 1997 році 18,7 млрд. крон. Істотно зросли обсяги міжнародних товарних і пасажирських перевезень. Обсяг транзитних вантажних перевезень зріс майже наполовину, а позитивне сальдо експорту-імпорту транспортних послуг зросло в 2,6 cорту транспортних послуг зросло в 2,6 рази. Тенденція росту спостерігається і у внутрішньодержавних товарних перевезеннях і у використанні суспільного транспорту, хоча частка останнього в загальному обсязі пасажирських перевезень постійно зменшується. Зросли виділювані з держбюджету засобу на підтримку інфраструктури, у т.ч. на інвестиції в розвиток залізних і шосейних доріг у міжнародних транспортних коридорах.

На початок другої половини 1998 року в Комерційний регістр було внесено порядку 1600 транспортних підприємств і підприємств складського господарства з загальним числом працівників 37,8 тисяч чоловік. У сфері зв'язку зареєстровано 70 підприємств із загальним числом працівників 7,8тисяч чоловік. Крім того, у дорожнім господарстві й в інших, сполучених із транспортом сферах, діє близько 1200 підприємств із більш, ніж 15 тисячами працівників. Таким чином, можна говорити про зайнятість населення порядку 70 тисяч чоловік (Регістр підприємств). На жаль, швидкий ріст кількості автомашин і інтенсифікація руху і процесів транспортування загострив проблеми пропускної здатності доріг, дорожньої безпеки і збереження навколишнього середовища. Поряд із всіма іншими програмними мірами, основною задачею залишається забезпечення системної державної підтримки розвитку суспільного транспорту.

Cтолиця Таллінн

Таллінн (ест. Tallinn) -- столиця та головний порт Естонії. Розташований на березі Фінської затоки. Великий пасажирський та вантажопереробний морський порт.

Місто було засноване в землі Рявала в XI столітті; на пагорбі Тоомпеа були зведені перші оборонні споруди -- дерев'яні укріплення.

Поселення, що існувало на місці нинішнього Таллінна, вперше згадується в 1154 році, в праці арабського географа Аль-Ідрісі як Quoluwany, який охарактеризував його як «маленьке місто, скоріше схоже на фортецю», відзначивши при цьому велику гавань. У руських літописах фортеця згадується як Коливань.

У 1219 захоплений данцями. «Лівонськая хроніка» Генріха Латвійського свідчить, що влітку 1219 року велике військо під командуванням самого короля Вальдемара II (Waldemar II) висадилося на берег в землі Рявала і данці «влаштувалися в Лінданісі, який раніше був городищем ряваласців, і зруйнували старе городище, та стали інше, нове будувати».Ставши данським, місто переживало постійні набіги естів і німецького Ордена мечоносців, який до цього часу вже опанував територіями сучасної Латвії і південної Естонії.У 1227 Ревель був захоплений мечоносцями. У 1238--1346 роках знову належав Данії. У 1346 Данія продала свою частину Естландії великому магістрові Тевтонського ордена, який незабаром передав її ландмейстеру Тевтонського ордена в Лівонії. У 1347 році місту Ревель були підтверджені його привілеї.

Початок XV -- середина XVI сторіччя -- золоте століття стародавнього Ревеля: місто входило в Ганзейський союз і грало важливу роль в регіоні Балтійського моря. Економічний підйом тих часів сприяв не тільки грунтовному зміцненню меж міста, але також створив всі передумови для активної творчості -- створення архітектурних і художніх цінностей. Проте ослаблення Лівонського ордена і економічний занепад під час Лівонської війни привели до втрати містом минулого значення.

У 1919 році Ревель вперше отримав сучасну естонську назву -- Tallinn.

В ході Визвольної війни 1918?1920 років молода Естонська республіка взяла участь в Поході на Петроград білогвардійської Північно-західної армії -- всього 20 тисяч багнетів і шабель: 17,5 тисяч росіян і 2,5 тисячі естонців. Після закулісних переговорів з більшовиками з жовтня 1919 (в розпал боїв за Петроград), поразки Північно-західної армії і інтернування її на території Естонії, 2 лютого 1920 року був підписаний Тартуський мирний договір між РРФСР і Естонією -- Таллінн став столицею держави, визнаної у цей момент тільки ніким не визнаним урядом Радянської Росії.

З 1925 року офіційною назвою міста стала форма Tallinna. У 1933 році було повернено назву Tallinn.В період незалежності Таллін розвивався в цілому досить успішно. Були засновані Талліннський педагогічний і Талліннській політехнічний інститути, Академія мистецтв. Великі підприємства епохи Російської імперії, що орієнтувалися переважно на російський ринок, в 1920-і роки були або закриті, або перепрофільовані. На початку 1920-х років велике значення для міста мав транзит радянських вантажів, який в 1924 році досяг максимуму (346 тис. тонн). Але після придушення повстання естонських комуністів 1 грудня 1924 року обсяг транзитних перевезень вже наступного року скоротився в 2,6 рази, а до 1938 року до 1,6 тис. тонн. З середини 1930-х років після виходу з важкої економічної кризи 1929?1933 років почався підйом промисловості.В результаті підписання секретного додаткового протоколу про розмежування сфер інтересів до Договору про ненапад між Німеччиною і СРСР від 23 серпня 1939 року у тому числі і Естонія була віднесена до сфери інтересів СРСР. 6 серпня 1940 року Естонія увійшла до складу СРСР і Таллінн став столицею Естонської Радянської Соціалістичної Республіки (ЕССР).

Палдиски - невелике затишне містечко в Харьюском районі Естонії, знаходиться в 49-ти км від Таллінна і в 80-ти км (по морю) від Фінляндії на березі Фінської затоки. Місто був заснований Петром I в XVII ст. З тих пір залишилося багато визначних пам'яток, але найголовніше - Петровська фортеця. Городок ідеально підходить для тихого сімейного відпочинку: прекрасні малолюдні пляжі, морське повітря і незаймана природа - забезпечать гарний настрій.

Вільянді - повітовий центр в Естонії, розташований на високому березі витягнуте більш ніж на 10 км низького озера Вільянді. Населення - 23 тис. жителів. Місто відоме з 1211 року. Густі смерекові ліси на одному березі і крутий стрімкий берег на іншому, надавали йому вигідне географічне розташування.

У 1224 хрестоносці спорудили тут Орденський замок, який вважається одним з найбільших на Балтиці. Місто входило до Ганзейский союз, був у володінні Росії, Польщі, Швеції. До 1917 року офіційна назва міста Феллін.

Національна кухня

В асортименті естонської національної кухні багато страв із свинини (свинячі ніжки, гороховий суп з свинячих ніжок, свинина відварна з овочами та ін), риби (маринована салака, суп з салаки, маринована оселедець, блюда з судака, камбали та ін.) Такі національні страви, як мука кама з жита, гороху, пшениці та ячменю, уживана з молоком або кислим, мульгікапсад - капуста, приготовлена зі свининою і крупою, кров'яне ковбаса, кров'яні галушки, користуються великою популярністю. Особливе місце в естонській кухні займають молочні продукти. Молоко, сир, кисле молоко, збиті вершки, домашній сир входять в повсякденний раціон харчування.

Размещено на Allbest.ru