Металургійний комплекс України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Україна є одним з найбільших виробників металу на планеті.

Об'єкт даної курсової роботи - це металургійний комплекс України, який є дуже важливою галуззю промисловості України.

Основою металургійного комплексу є чорна і кольорова металургія. Їхній зв'язок грунтується на певній взаємозамінності чорних і кольорових металів у машинобудуванні та будівництві, подібності окремих технологічних процесів при виробництві сплавів, використанні цинку для антикорозійного покриття листового заліза тощо.

Чорна та кольорова металургія об'єднуть основні і допоміжні виробництва - від добування сировини і палива та одержання допоміжних матеріалів до випуску прокату й металевих виробів. Основним виробництвом металургійного комплексу є випуск готового металу для машинобудування та інших галузей народного господарства, допоміжним - виробництво сплаві, що значною мірою визначає економічний потенціал країни і забезпечує матеріалізацію капіталовкладень в основних фондах. Основними споживачами продукції металургійного комплексу є машинобудування, будівництво, транспорт.

Сприятливими умовами для розвитку металургійного комплексу є тереторіальні поєднання насамперед Донбасу і Придніпров'я, великих родовищ коксівного вугілля, залізної та марганцевої руд, високоякісних вапняків і формувальних пісків та вогнетривів, наявність родовищ алюмінієвої сировини, ртутних, титанових, нікелевих, ванадієвих, молібденових руд, магнієвої сировини, руд якісних металів; забезпечення районів розвитку металургійного виробництва транспортною мережею і водними ресурсами, великий попит на метал; значна кількість вторинної сировини. Тобто металургійний комплекс України має природні передумови свого виникнення та розвитку.

Металургійному комплексу властива висока концентрація, автоматизація та механізація виробничих процесів, компактність тереторіального зосередження. Він виконує важливі функції щодо тереторіальної організації продуктивних сил України, впливає на формування галузевих, промислових, металургійних вузлів і центрів.

Також на розвиток і функціонування металургійного комплексу впливають соціально-економічні чинники.

Предмет дослідження полягає у вивченні розвитку, діяльності, функцій і значення металургії України.

Мета курсової роботи - комплексно вивчити металургійний комплекс нашої дежави, всі його складові частини, а головним чином перспективи його розвитку в подальшому майбутньому, адже він є невід'ємною частиною народного господарства України і має важливе значення для економіки держави.

У першому розділі даної курсової роботи розкрито загальну характеристику, роль і значення металургійної промисловості в народногосподарському комплексі України. Визначено особливості взаємозв'язків з іншими галузями господарства України.

Другий розділ розглядає основні принципи і фактори розміщення металургійного комплексу України. Проаналізовано стан та розвиток об'єкту дослідження. Дано економічну характеристику металургії України.

У третьому розділі даної курсової роботи розкрито проблеми та перспективи розвитку металургійного комплексу України. Визначено актуальні проблеми діяльності металургії держави, причини їх виникнення та перспективні напрями їх вирішення. Вивчено особливості державної політики щодо інвестування в розвиток металургійного комплексу України.

Дана тема вивчалася і вивчається в багатьох книжках, періодичних виданнях, наукових працях.

Науково-технічний журнал «Металургійна та гірничорудна промисловість» вивчає всі проблеми розвитку і діяльності металургійного комплексу України.

Збірник наукових праць Донецького державного технічного університету містить статті, які описують наукові тенденції в розробці корисніх копалин, металургії, будівництві тощо.

Науковий журнал «Нові матеріали і технології в металургії та машинобудуванні» містить наукові статті, тематикою яких є раціональне використання металів, механізація, автоматизація та роботизація в металургійному виробництві та інше.

В роботі є посилання на такі джерела інформації: книжки з розміщення продуктивних сил авторів: Качан Є.П., Петрига О.М., Стеченко Д.М. Тарангул Л.Л., Горлеко І.О., Євтушенко Г.І., на дані Державного комітету статистики України та інші.

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТАЛУРГІЙНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

1.1 Роль і значення металургійної промисловості в народногосподарсь-кому комплексі України

Україна належить до країн Європи і світу з найбільш розвинутою металургією.

Металургійна промисловість є основою розвитку машинобудування, металообробки і будівництва. Складається з чорної та кольорової металургії.

Чорна металургія є фундаментом індустріального розвитку багатьох країн світу. Від чорної металургії в першу чергу залежить розвиток важкої промисловості. Без металургії як виробника конструкційних матеріалів неможливий розвиток машинобудування, а в зв'язку з цим і розвиток науково-технічного прогресу, її продукція є основою розвитку будівництва, усіх видів транспорту, особливо залізничного і трубопровідного. Вона має велике значення для оснащення необхідною технікою сільського господарства.

Сучасна чорна металургія має одне з головних місць у народногосподарському комплексі країни і є матеріальною базою всього комплексу важкої індустрії України.

Чорна металургія впливає на розвиток всіх галузей господарства України як найголовніший споживач палива, електроенергії та води. До складу чорної металургії входить видобуток, збагачення та агломерація залізних, марганцевих і хромованих руд, виробництво чавуну, доменних феросплавів, сталі і прокату, електроферосплавов, металів промислового значення, вторинна переробка чорних металів і коксування вугілля, видобуток допоміжних матеріалів.

Продукція чорної металургії має велике значення у зовнішній торгівлі України, оскільки є її головною експортноспроможною галуззю.

Великий вплив має чорна металургія на розвиток і розміщення машинобудування, хімічної промисловості, енергетики. В металургії значно розвинуте комбінування виробництва. На її відходах працюють виробництва будівельних матеріалів, мінеральних добрив тощо.

Кольорова металургія включає видобуток, збагачення, металургійну переробку кольорових руд, дорогоцінних і рідкісних металів, у тому числі виробництво сплавів, прокат кольорових металів, переробку вторинної сировини і видобуток кольорового каменю.

У структурі виробництва кольорових металів України провідне місце займає алюмінієва промисловість, яка складається з виробництва глинозему та алюмінію. Основною алюмінієвою рудою є боксити, запаси яких в Україні невеликі. В Україні є значні запаси нефелінових порід, які можуть бути сировинною базою великої алюмінієвої промисловості.

Машинобудівний комплекс охоплює два десятки спеціалізованих областей. До нього належать практично всі галузі машинобудування. Він є основою важкої індустрії й відіграє вирішальну роль у створенні матеріально-технічної бази господарства України.

Металургійний комплекс України виділяється значною концентрацією виробничого процессу - величиною підприємств і формуванням їх територіальних осередків. В місцях розміщення його основних підприємств зосереджується важке машинобудування, коксохімія, хімія, виробництво вогнетривких матеріалів тощо; формуються великі транспортні вузли, швидко виростають великі і крупні міста.

Отже, металургійний комплекс України має дуже значні роль та значення в народному господарстві держави. [10]

1.2 Взаємозв'язок металургійного комплексу України з іншими галузями господарства

Металургійна промисловість об'єднує підприємства, які послідовно здійснюють видобування, збагачення, металургійну переробку руд чорних і кольорових металів та нерудної сировини, виробництво чавуну, сталі, кольорових і дорогоцінних металів, сплавів, прокатне виробництво, переробку вторинної сировини - металобрухту.

Чорна металургія -- одна з найбільш розвинених в Україні галузей промисловості, на яку припадає понад 1/4 всього промислового виробництва. Вона виробляє чавун, сталь, прокат, феросплави, труби тощо. Це -- матеріаломістка галузь: для виплавки 1 т чавуну потрібно приблизно 3 т залізної руди, 1,1 т коксу, 20 т води, а також марганцева руда, вапняк, флюси та ін. Тому підприємства чорної металургії розміщуються біля джерел сировини чи палива або між ними.

Україна має для розвитку галузі значні запаси залізних і марганцевих руд, коксівного вугілля, флюсових та вогнетривких матеріалів, їх родовища дуже вдало поєднуються -- переважно у Придніпров'ї та Донбасі. [1]

За обсягом виробництва продукції чорної металургії Україна тривалий час входила до числа провідних країн Європи і світу. Так, у 80-х рр. XX ст. тут щорічно видобувалося 120 -- 125 млн. т залізної руди, 7 млн. т марганцевої руди, виплавлялося 55 млн. т сталі. Зараз аналогічні показники значно скромніші -- приблизно 52 млн. т залізної руди, менше 3 млн. т марганцевої руди, 30 млн. т сталі (2010 р.). Однак Україна і далі займає важливе місце серед провідних світових виробників сталі. В останні роки постійно збільшується виробництво прокату, феросплавів, сталевих труб. Ці товари у значних обсягах експортуються за межі України; загалом продукція чорної металургії дає країні найбільше валютних надходжень від експорту.

Виплавка чорних металів здійснюється на комбінатах повного циклу, які включають усі кінцеві стадії металургійного виробництва. Кожне з виробництв має відходи й побічну продукцію, які є сировиною для інших галузей промисловості -- хімічної, будівельних матеріалів, металообробки. Підприємства цих галузей, як і заводи важкого машинобудування, вигідно розміщувати поряд з металургійними комбінатами.

До сучасного машинобудування належить важке машинобудування і металообробка, які охоплюють декілька десятків галузей і підгалузей, об'єднаних між собою спільністю технології і сировини. Залежно від призначення продукції, яку випускає машинобудування, його поділяють на важке, транспортне, сільськогосподарське, виробництво устаткування для легкої і харчової промисловості тощо. Транспортне машинобудування у свою чергу можна поділити на суднобудування, літакобудування та ін. Рівень розвитку машинобудування значною мірою визначає економічний розвиток країни в цілому.

Основною сировиною для машинобудування є продукція металургійної промисловості. Поряд з тим воно не може обійтися без великої кількості конструкційних матеріалів, які виробляють лісова, хімічна, легка промисловість. Деякі види машинобудування (виробництво екскаваторів, устаткування для металургії тощо) потребують великої кількості металу. Вони належать до метало ємних галузей. Підприємства машинобудування в Україні споживають третину виготовленого прокату, а також 40 % чавунного та 2/3 сталевого литва. Більшість галузей машинобудування необхідно віднести до трудомістких. Особливо це характерно для приладобудування, електронного тощо, де металу споживається мало, але для виробництва продукції необхідно затратити багато праці. На цих підприємствах зайнята велика кількість кваліфікованих трудових ресурсів.

Для машинобудування характерні спеціалізація і кооперування підприємств. Технологічні особливості підприємств машинобудування, що випускають дуже різноманітну продукцію, мають подібну структуру. Кожен завод має чотири основні виробництва: ливарне, ковальсько-пресове, механічне та складальне. У ливарному виробництві з металів чи сплавів відливають різні деталі. У ковальсько-пресовому відбувається штампування деталей на пресах або кування з прокату чи злитків. Виготовлені в обох цехах деталі обробляють у механічних цехах на металообробних верстатах. Кінцеву продукцію складають з виготовлених на заводі чи довезених з інших підприємств деталей у складальних цехах. [11]

Найбільшими металургійними комбінатами в Україні є "Криворіж-сталь", "Азовсталь", "Запоріжсталь", Дніпровський, Алчевський, Макіївський. Великі металургійні заводи, які не мають повного металургійного циклу, -- Донецький, Єнакіївський, два Дніпропетровських та інші. Виробництво феросплавів (сплавів заліза з іншими металами для отримання високоякісних сортів сталі) зосереджено у Запоріжжі, Нікополі, Стаханові, а труб -- у Нікополі, Новомосковську, Дніпропетровську, Маріуполі, Макіївці, Харцизьку. [Додаток А]

Підприємства чорної металургії розташовані у трьох металургійних районах -- Придніпровському, Донецькому і Приазовському.

Придніпровський район сформувався на основі видобутку залізних руд Криворізького, Кременчуцького і Білозерського басейнів, марганцевих руд Нікопольського і Великотокмацького родовищ, флюсів Дніпропетровської області, привізних коксу і вогнетривів (з Донбасу). Тут склалися Дніпропетровський (Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Новомосковськ), Запорізький, Криворізький, Нікопольський, (Нікополь, Марганець), Кременчуцький металургійні вузли.

Донецький район виник біля родовищ коксівного вугілля на основі переробки руд, що надходять із Придніпров'я (принцип "маятника" -- вагони з коксом 'ідуть на комбінати Придніпров'я, а назад повертаються із залізною та марганцевою рудою). Сформувалися металургійні вузли -- Донецько-Макіївський, Алчевсько-Алмазнянський, Єнакіївський та окремі металургійні центри -- Краматорськ, Харцизьк, Костянтинівка. [9]

Кольорова металургія, на відміну від чорної в Україні розвинута порівняно слабо. Причиною низького розвитку кольорової металургії є те, що у рудах міститься незначна кількість металу, що вимагає розміщення багатьох підприємств кольорової металургії поблизу джерел сировини. Також у рудах кольорових металів міститься багато різних металів, а це вимагає комплексного використання сировини, галузь потребує багато енергії і води, а також згубно впливає на довкілля. Таким чином, на її розміщення і розвиток впливають енергетичні та екологічні чинники.

У структурі кольорової металургії України провідне місце займає алюмінієва промисловість. Вона працює на привізній сировині (бокситах з Угорщини, країн Африки, Росії), її підприємства розміщені біля портів і в місцях виробництва електроенергії. Галузь представлена великим Миколаївським глиноземним заводом, продукція якого використовується в Україні; відправляється вона і в Росію. У Запоріжжі працює алюмінієвий завод, у Свердловську (Луганська обл.) -- завод алюмінієвих сплавів.

Серед інших галузей кольорової металургії виділяється виробництво магнію (Калуш), титану і магнію (Запоріжжя), ртуті (Горлівка), феронікелю (Побужжя, Кіровоградська обл.), золота (Мужієво, Закарпатська обл). Ці виробництва працюють на власній сировині, найбільш забезпеченими з них є титанова (родовища руд у Житомирській і Дніпропетровській областях) і ртутна (Донбас) галузі. У Костянти-нівці на привізній сировині створено цинкову промисловість.

Таким чином металургійний комплекс України має важливе комплексо-утворююче значення, на основі якого формуються багатогалузеві вузли господарства країни. [8]

РОЗДІЛ II. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ МЕТАЛУРГІЙНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

2.1 Основні принципи і фактори розміщення металургійного комплексу України

Металургійні підприємства України мають свої певні принципи розміщення. По-перше, це наявність власного вугілля і довізну сировину. Відповідно до цього принципу металургійні підприємства розміщені в Донбасі (Донецьк, Макіївка, Костянтинівка, Краматорськ в Донецькій області і Стаханов, Алчевськ в Луганській області), де зосереджені основні запаси вугілля в Україні, а також проводиться його видобуток.

По-друге, це наявність прісної води і споживача металу і розміщення між сировиною та паливом.

Слід зазначити, що дана галузь споживає ~20 % всього використання прісної води, а тому проблема забезпечення прісною водою є дуже актуальною . Фактично, недостача прісної води є єдиним негативним фактором розвитку чорної металургії. Їі частково вирішують шляхом перерозподілу водних ресурсів Дніпра, будівництвом каналів. Адже для виплавки 1т чавуну потрібно 20т прісної води, причому 30 % втрачається безповоротно, а інша частина проходить 5-кратну очистку та повертається на підприємство.

За цим принципом діють комбінати Запоріжжя, Дніпропетровська і Дніпродзержинська. Таке розміщення зумовлює кращу територіальну організацію виробництва чорних металів. Тут же в Придніпров'ї в Нікополі та Новомосковську є підприємства чорної металургії, які переплавляють металобрухт і металеву стружку, а з отриманого металу виробляють труби (трубопрокатне виробництво). У Запоріжжі є завод спецсталей, де якісну сталь виробляють за допомогою електроенергії. Тут же, в Запоріжжі, є завод феросплавів. Феросплави також виробляються в Донбасі (Стаханов).

Третім принципом у розміщенні металургії є орієнтація на морські порти. Таким чином розміщені комбінати Маріуполя (Азовсталь та металургійний комбінат ім. Ілліча), які отримують залізну руду з Керчі і Кривого Рога, а коксівне вугілля з Донбасу. [2]

Історичний принцип розміщення підприємств металургійного комплексу полягає у тому, що будівництво заводу здійснювалося, виходячи з можливостей і технічного рівня того часу, а невелика потужність заводу не вимагала крупних джерел водопостачання та інших ресурсів. Для розширення заводу в більш пізніший час виявлялась відсутність резервних територій, зони санітарних розривів навколо заводу, сприятливих транспортних зв'язків тощо.

Можна виділити економічний принцип, який полягає в орієнтації заводу на старі, близько розташовані джерела палива і сировини змінилася в зв'язку з їх виснаженням, а нові джерела розташовані на великих віддалях, тому завод залишився на виробництві тільки одного із трьох видів основної продукції.

Також існує екологічний фактор розміщення металургії -- в крупних машинобудівних районах і центрах, де висока концентрація промислових підприємств, які забруднюють природне середовище, з екологічних міркувань краще мати поруч завод тільки з виробництва сталі і прокату чи тільки прокату із сталі, доставленої з віддалених заводів.

Заводи переробної металургії розміщуються в основному в районах розвинутого машинобудування, де нагромаджуються значні відходи металообробки і металобрухт.

Крім зазначених металургійних заводів, є ще і так звана «мала металургія». Вона представлена окремими цехами по виробництву сталі і прокату на крупних машинобудівних заводах, які створюються з метою використання відходів металу і забезпечення безперебійного постачання конструкційного матеріалу.

Ці принципи розміщення характерні в основному для підприємств повного циклу. Але металургія повного циклу, переробна металургія і «мала металургія» у розміщенні значно відрізняються між собою. Так, у переробній металургії використовують в основному ресурси металевого брухту. Наприклад, виробництво сталі перевищує виробництво чавуну. Орієнтуючись на джерела вторинної сировини, переробна металургія тяжіє до місць споживання готової продукції. «Мала металургія» орієнтується на винятково великі машинобудівні центри.

Особливі риси розміщення має виробництво феросплавів та електрометалів, які виплавляють як у доменних печах, так і електротермічним способом відповідно на металургійних комбінатах повного циклу або на переробних заводах. Феросплави електротермічним способом виплавляють на спеціалізованих заводах. Дешева енергія і наявність металів є основним фактором розміщення таких заводів. Виробництво електросталей є досить енергомістким і використовує металобрухт, тому воно зорієнтовано на райони з достатньою кількістю дешевої електроенергії і металевого брухту. В Донбасі є багато теплоелектростанцій, наприклад Зуївська, Старобешівська, Вуглегірська, Курахівська, Луганська, Миронівська, Слов`янська, Штерівська та ін., а в Придніпров`ї також гідроелектростанції -- Дніпрогес, Дніпродзерджинська, Кременчуцька.

За цими принципами і факторами в Україні сформувалися 3 основних металургійних райони: Придніпров'я, Донецьк і Приазов'я.

До складу Приазовського району чорної металургії належать заводи Маріуполя, а також залізорудні родовища Керченського басейну та металургійні заводи у Керчі, які випускають чавун, сталь і прокат і працюють на офлюсованому агломераті з керченських руд та частково на рудах Криворіжжя. Чорна металургія Приазов'я забезпечує металом місцеві машинобудівні підприємства і тісно повязана з коксохімією, виробництвом добрив і будівельних матеріалів. [5]

У Придніпровському районі на основі чорної металургії сформувалися великі промислові центри і вузли з металургійними підприємствами, які виробляють близько 50 % виробництва чорних металів і мають виразну спеціалізацію і стійкі звязки між собою та споживачами металу. Тут розташовано 14 металургійних заводів з 32 в Україні. До Дніпровського металургійного вузла належать металургійні заводи Дніпропетровська (чотири), Дніпродзержинська і Новомосковська, які виробляють чавун, сталь, прокат, колеса для залізничного транспорту, бляху, мостові конструкції, сплави, а також іншу продукцію.

Донецький металургійний район ввібрав 13 металургійних заводів, потужні коксохімічні підприємства, які виробляють понад 50 % коксу України. По два металургійних заводи розміщені в Донецьку, Макіївці, Алчевську, Харцизьку; по одному -- в Єнакієвому, Краматорську, Костянтинівці, Луганську та Алмазному. Вони виробляють майже 50 % чавуну і майже 33 % продукції металевої промисловості України. У Донецькому металургійному районі сформувалися 3 металургійних вузли: Донецько-Макіївський, Єнакієвський та Алчевсько-Алмазнянський.

У Донецькій області виділяють також Харцизький, Краматорський, Костянтинівський металургійні заводи.

Також виділяють такі металургійні вузли: Криворізький, Донецько-Макіївський, Єнакієвський, Алчевсько-Алмазнянський, Запорізький та Кременчуцький.

Кольорова металургія розміщується за двома основними факторами: сировинним і енергетичним.

Підприємства, які тяжіють до джерел сировини (виплавка ртуті, нікелю, рідкісних металів та ін.) переробляють руди з незначним вмістом основного металу. Енергомісткі виробництва (титано-магнієве, цинкове, алюмінієве) розміщуються в місцях дешевої електроенергії, як правило, поблизу потужних електростанцій.

В Україні виділяють Донецький і Придніпровський райони кольорової металургії.

На території Донецького району знаходиться Микитівський ртутний комбінат, який включає завод, рудники і збагачувальну фабрику. В цьому районі знаходяться Костянтинівський цинковий завод «Укрцинк», який працює на імпортній сировині з Північної Осетії та Західного Сибіру. Розміщено цей завод з орієнтацією на дешеву електроенергію Донбасу. В Артемівську працює завод по обробці кольорових металів, який випускає латунь, латунний і мідний прокат. Мідь і свинець імпортується з Російської Федерації. В м. Свердловську знаходиться завод алюмінієвого прокату.

Придніпровський район кольорової металургії спирається на потужну енергетичну базу, яку утворюють теплові і атомні електростанції. В Запоріжжі зосереджені титано-магнієвий і алюмінієвий заводи. Титано-магнієвий завод одержує магнієву сировину з Калуша, Стебника і Сиваша, а титанову -- з Іршанського і Самотканського родовищ. Алюмінієвий завод працює на імпортних бокситах з Уралу та інших територій зарубіжних країн. Для виробництва глинозему, яким забезпечується Запорізький алюмінієвий завод, біля Миколаєва побудовано великий глиноземний завод.

Отже, можна виділити такі основні приципи і фактори розміщення металургійного комплексу України:

- наявність власної сировини;

- наявність довізної сировини;

- розміщення між сировиною та паливом;

- наявність прісної води і споживача металлу;

- орієнтація на морські порти:

- наявність дешевої електроенергії. [12]

2.2 Економічна характеристика та тенденції розвитку металургійного комплексу України

Металургійний комплекс являє собою базову галузь економіки України, яка об'єднує більш ніж 300 підприємств, у тому числі: 14 металургійних комбінатів та заводів, 7 трубних, 10 метизних, 16 коксохімічних, 17 заводів з виробництва вогнетривів, 26 гірничорудних підприємств, 3 феросплавних заводи, 20 заводів кольорової металургії, 35 підприємств вторинної чорної і кольорової металургії. В галузі станом на 01.01.98 р. працювало близько 500 тис. робітників.

Питома вага металургійного комплексу в загальному обсязі виробництва промислової продукції в Україні постійно зростає і в 1996 р. вона складала 25,7 % проти 22,8 % у 1994 і 20 % у 1992 р. У 1998 р. цей показник становив 27,2 %, при цьому галузі металургійного комплексу забезпечили майже 40 % валютних надходжень до бюджету країни. Питома вага української металургії в об'ємі металургійного виробництва країн СНД складає: залізна руда -- 56 %, кокс -- 45 %, чавун -- 43 %, сталь і прокат -- 35 %.

Металургійний комплекс не завжди був лідером в економіці України. Ще у 1990 р., на початку переходу до ринкової економіки, обсяги виробництва товарної продукції машинобудування більш як у 2,5 рази перевищували обсяги товарної продукції галузей металургійного комплексу. Перерозподіл місць в економіці віддзеркалює нерівномірність спаду виробництва різних галузей. Спад виробництва у металоспоживаючих галузях у період 1990--1995 рр. спричинив звуження внутрішнього ринку споживання металопродукції відповідно з 13 млн. т на рік до 5,1 млн. т на рік. Внутрішній ринок металопродукції в Україні у 1997 р., як і в попередні роки, продовжує звужуватись і становив 4,8 млн. т, оскільки спад виробництва металоспоживаючих галузей не припинено.

Проте, в металургійному комплексі динаміка змін темпів зменшення виробництва підприємств з 1992 р. по 1997 р. свідчить, що робота галузі стабілізувалась. Якщо у 1994 р. зменшення обсягів виробництва до попереднього року складало 28,3 %, в 1995 р. -- 6,7 %, то в 1997 р. воно не перевищувало 0,1 %.

У 1998 р. чітко визначилась тенденція росту виробничих показників у основних галузях металургійного комплексу. Так, у 1998 р. виробництво залізної товарної руди склало 51,1 млн т або 100,8 % до 1995 р., підготовленої залізорудної сировини -- 44,5 млн т або 115 %, коксу валового -- 16,4 млн т або 103,7 %, чавуну -- 20,9 млн т або 116 %, сталі -- 24,4 млн т або 109,4 %, готового прокату -- 17,8 млн т або 107,2 %, труб сталевих -- 1,5 млн т або 93,8 %, металевих виробів -- 360 тис. т або 98,4 %, вогнетривів 830 тис. т або 104 %. Результати роботи металургійного комплексу у I кварталі 1998 р. також свідчать про нарощування виробництва основних видів металопродукції.

В 1998 р. у порівнянні з 1996 р. дещо підвищився рівень використання виробничих потужностей, але все ж таки він залишається недостатнім, бо недовикористання потужностей суттєво погіпшує виробничі та фінансово-економічні показники роботи підприємств і галузі в цілому. На сьогодні з 50 діючих доменних печей в роботі знаходяться лише 34, з 54 мартенівських печей -- ?1, з 66 прокатних станів -- 44. Окрім того, і працюючі агрегати завантажені не на повну потужність. В 1998 р. використання потужностей склало: доменних печей 60 %, сталеплавильних агрегатів -- 62 %, прокатних станів ?57 %, трубних цехів -- 32,7 %, коксових цехів -- 70 %, вогнетривкої підгалузі -- 30,5 %. Постає питання про остаточний вивід цих потужностей з виробничого процесу. За попередніми розрахунками у 1998 р. обсяг товарної продукції у діючих цінах складав 17,560 млн. грн (у порівняних цінах 21,302 млн грн) або 103,66 % обсягів попереднього року, але рентабельність виготовленої продукції в цілому комплексі склала лише 1,37 % проти 3,7 % у 1997 р.

Для нормальної роботи металургійної галузі велике значення має платоспроможність вітчизняного споживача металургійної продукції -- підприємств машинобудування, будівельної індустрії, агропромислового комплексу. Але загальноплатіжна криза в народному господарстві негативно впливає на зростання обсягів виробництва, покращення фінансового стану металургійних підприємств. Відсутність обігових коштів та «живих» грошей на підприємствах галузі призвела до зростання таких форм розрахунків як бартер, робота за давальницькою схемою, які часом є збитковими для підприємств-виробників. На сьогодні частка внутрішніх бартерних операцій по гірничо-збагачувальних комбінатах складає в середньому 72 %, по металургійних підприємствах -- 42 %, вогнетривкій підгалузі -- 78 %. Найбільша питома вага виробництва з давальницької сировини відзначається в коксохімічній підгалузі, яка склала 99 %.

Основу експорту підприємств металургійного комплексу складає прокат чорних металів. Його частка в загальній вартості експорту постійно підвищується з 59 % у 1993 р. до 73 %, в 1998 р. Найбільше зростання мало місце у 1997 р. Разом з тим, за цей період (1993--1998 рр.) у 6 разів скоротився експорт чавуну переробного. Це позитивні зрушення, оскільки вони свідчать про зменшення частки експорту сировинної продукції та підвищення частки продукції високого ступеню готовності. Погано, що продовжується експорт квадратної заготовки, тим самим погіршуючи умови на ринку готового прокату. Обсяги експорту труб в останні роки стабілізувались на рівні 870 тис. т, але спостерігається тенденція зменшення цін на них -- з 400$ США у 1993 р. до 340$ США у 1998 р. Протягом останніх десяти років спостерігається слабка тенденція до зменшення експорту феросплавів та підвищення експорту залізорудної сировини при майже стабільних цінах на них. Взагалі більшість видів експортної продукції українських підприємств реалізується за цінами дещо нижчими (на 10-20%) за світові. Причин тут декілька, але основними є нижча за світову якість продукції, незадовільна упаковка, залучення до реалізації продукції занадто великої кількості грейдерів, використання давальницьких схем та значних обсягів бартерних операцій при внутрішніх розрахунках.

Теперішній стан металургійного комплексу України характеризується технологічним відставанням у порівнянні з розвинутими країнами Європи та світу. Структура металопродукції недосконала, низька частка металу, тонкого листа, жесті, прокату з покриттям, гнутих профілів. Чорна металургія України відстає від світового рівня з багатьох причин, найважливішою серед яких було рішення центральних органів Радянського Союзу двадцятирічної давності, за якими були переадресовані інвестиції на розвиток лише східних і центральних підприємств Росії, що призвело до технічного та соціального відставання металургії Донбасу, Придніпров'я та Приазов'я, тому галузь потребує проведення модернізації та технічної перебудови виробництва, поліпшення структури металопродукції. Знос основних виробничих фондів металургійних підприємств складає 56,4 %, коксохімічних -- 57,6 %, гірничорудних -- 58,2 %, трубних ?57,2 %. На обладнанні з терміном служби вище нормативного виробляється 50 % усієї металопродукції. Різко зросли питомі витрати енергоресурсів на виробництво металопродукції. Рівень енергетичних витрат на виробництво кінцевої продукції на підприємствах гірничо-металургійного комплексу у 1,5-1,8 рази вищій за відповідний світовий показник. Тому одним із головних завдань є енергозбереження.

2007 рік став для українських металургійних підприємств найбільш вдалим за останні 12 років. Це стосується, перш за все, обсягів виробництва основних видів метал¬ургійної продукції. Видобуток залізняку склав 77,4 млн. т (106 % відносно 2006 р.), виробництво коксу -- 20,1 млн. т (105 %), чавуну -- 35,6 млн. т (103 %), сталі -- 42,8 млн. т (105 %), прокату загального -- 37,9 млн. т. (105 %), прокату готового -- 36,2 млн. т (105 %).

Серйозне випробування щодо дії поточної фінансової кризи пережив металургійний сектор України у 2008 році. Скорочення виробництва сталі в державі в 2009 році у вересні проти серпня склало 20 %, у той же час, як загалом у світі виплавка сталі за цей період знизилася на 0,5 %. У жовтні порівняно з вереснем 2008 року середньодобова виплавка сталі в Україні зни-зилася ще на 33 %.

Рівень українського виробництва сталі в січні 2009 року склав до грудня 2008-го 106 %, але відносно січня 2008 року виробництво сталі скоротилося на 45,1 % (це також підтверджує велику, в порівнянні з іншими країнами, глибину кризи в українській металургійній галузі). В умовах триваючої кризи, за підсумками роботи в 1-ому кварталі 2009 р. проти відповідного періоду 2008 р., виробничий і фінансово-економічний стан металургійних підприємств значно погіршився. Виробництво чавуну знизилося на 35 %, сталі -- на 38 %, прокату -- на 34 % (за 4 місяці відповідно -- на 36 %,39, 35). Прибуток від реалізації продукції в порівнянні з аналогічним періодом 2008 року знизився більш ніж на 32 %. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування знизився на 4,9 млрд. грн. і склав більше 2,5 млрд. грн. збитків проти 2,4 млрд. грн. прибутку в 1-му кварталі 2008 року.

До України в 2008 році було імпортовано 3,2 млн. тонн металопродукції в порівнянні з 2,8 млн. тонн у 2007-му (зростання на 10,6 %). В той же час експорт української металопродукції за 2008 рік зменшився на 7,4 % і склав 29,8 млн. тонн проти 32,2 млн. тонн в 2007 році. [13]

У 2009 році було значне зниження виробництва усього металургійного комплексу, зокрема металургійне виробництво та виробництво готових виробів знизилось з 87,7 % у 2008 році до 73,3%. У 2010 році відбулося підвищення показників до 112,2 %.

Машинобудування в 2008 році мало показник у 100,3 %, у 2009 році - 55,1. У 2010 році рівень виробництва піднявся до 136,1 %. [Додаток Б]

Внутрішній ринок споживання металопрокату в Україні в січні 2011 року скоротився на 50,9 % у порівнянні з аналогічним періодом 2010 року -- до 2,041 млн. тонн.

Виробництво труб станом на січень 2011 року складає 154, 7% відносно грудня 2010 року - 95,6%.

Рівень машинобудування зріс до 127,8 % станом на січень 2011 року відносно грудні 2010 року - 71,1 %. [Додаток В]

Незважаючи на кризовий стан, металургія України є основним постачальником валютних надходжень у державу. Вартість експортної продукції чорної металургії України становила в окремі роки понад 3 млрд. доларів. А її частка в загальному експорті трималась на рівні понад 40%. В країни СНД експортується більша частина металопродукції України. [12]

РОЗДІЛ III. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПРІОРИТЕТИ РОЗВИТКУ МЕТАЛУРГІЙНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

3.1 Проблеми розвитку металургії України на сучасному етапі

Проблеми кольорової металургії пов'язані з потребами розширення сировинної бази підприємств, подальшої модернізації з метою повного використання всіх компонентів руд та відходів виробництва, повнішого очищення викидів у довкілля. Розв'язувати сировинну проблему має допомогти освоєння давно відомих запасів алюмінієвої сировини у Дніпропетровській та Закарпатській областях, розвіданих запасів міді у Волинській області, золота не тільки на Закарпатті, але й поблизу Кривого Рогу та у Донецькій області, свинцево-цинкових руд на Донбасі. Важливими напрямками розвитку галузі є розширення виробництва кольорових металів із вторинної сировини, металобрухту, переробка відходів, збільшення експортної орієнтації деяких виробництв (ртутного, титано-магнієвого).

Металургійна промисловість, що дає значний внесок в експортний потенціал країни, характеризується технологічною відсталістю.

У виробництві сталі переважає мартенівський спосіб, частка електроплавильного -- лише 10%. Мало виготовляється спеціальних сортів сталі. Подальший розвиток чорної і кольорової металургії стримується через брак енергоносіїв і води, особливо в Донбасі. Можливості для екстенсивного розвитку металургії вичерпано; належить її докорінно модернізувати.

Дефіцит енергоресурсів зумовлює потребу енергозберігаючих технологій. Екологічна проблема має розв'язуватися за рахунок часткової територіальної деконцентрації виробництва й технологічної перебудови промисловості.

Ресурси металургійного комплексу обмежені, а тому треба істотно підвищувати продуктивність праці. За рахунок великих капіталовкладень слід модернізувати основні фонди промисловості, завершити індустріалізацію сільського господарства на новій основі.

Основною проблемою Причорноморського району є розміщення промисловості.

На території Причорноморського району промисловість розміщується нерівномірно: найбільше розвинуті Одеська й Миколаївська області. Промисловість зосереджується у великих містах, а частка малих міст у виробництві продукції, чисельності промислово-виробничого персоналу, вартості основних виробничих фондів -- недостатня.

За останні десятиріччя майже зруйнована екологічна система Причорномор'я; особливо забруднені Чорне й Азовське моря. Це призводить до збитків у рекреаційному господарстві, зменшує приплив туристів, негативно впливає на здоров'я мешканців. Проблема має бути вирішена за рахунок технологічного переобладнання промислових підприємств і спорудження ефективних очисних споруд.

Освоєння нових родовищ руд кольорових металів і створення підприємств для їх переробки значно поліпшують забезпечення народного господарства кольоровими металами. Нещодавно відкрито п'ять родовищ золота промислового значення поблизу Кривого Рога та п'ять родовищ -- у Донецькій області, невелике родовище золота -- у Закарпатській області. Провадяться підготовчі роботи з експлуатації їх. За попередніми прогнозами, Україна на перспективу зможе видобувати майже 25 т золота щороку. Проте й сьогодні Україна ще залишається великим споживачем кольорових металів, які надходять з інших держав.

Чорна металургія України відстає від світового рівня з багатьох причин, найважливішою серед яких було рішення центральних органів Радянського Союзу двадцятирічної давності, за яким були переадресовані інвестиції на розвиток тільки східних і центральних підприємств Росії, що призвело до технічного та соціального відставання металургії Донбасу та Придніпров'я.

Чорна металургія України є прибутковою галуззю. Продукція її гірничодобувної промисловості -- основна стаття валютних надходжень.

Проте перед чорною металургією країни у перспективі стоять невідкладні завдання перегляду її структури на користь найрентабельніших виробництв, докорінного поліпшення якості і збільшення ефективних виробів металопродукції. Доцільно випереджувальними темпами розвивати та удосконалювати киснево-конверторний процес, підвищувати частку агломерату та окотків у залізорудній частині шахти при виплавленні переробного чавуну, реконструйовувати і модернізовувати устаткування, інтенсифікувати технологічні процеси, механізувати й автоматизувати їх, поліпшити технології прокату і труб, особливо обсадних, придатних для глибокого буріння нафти ,та природного горючого газу, спеціальних видів труб, в тому числі багатошарових для газопроводів, освоїти випуск нових марок феросплавів, підвищити якість металопродукції і розширити її асортимент.

Сучасному машинобудуванню України потрібний не просто метал, а його найефективніші високоекономічні види: холоднокатаний металевий прокат, гнуті профілі, прокат з антикорозійним покриттям, стальна холоднокатана стрічка, високоякісні метизи, порошки з легованих сталей і сплавів, а також металокераміки.

Останніми роками у світовій практиці з'явилася тенденція до будівництва невеликих заводів неповного циклу потужністю 50-- 500 тис. т, оснащених електропечами, машинами неперервного розливу сталі і сортовими станами. Вони перспективні й в Україні, оскільки спиратимуться на ресурси металевого брухту і задовольнять попит споживачів на різні ефективні види прокату.

Поряд з цим у чорній металургії знизилися темпи зростання продуктивності праці у гірничодобувному виробництві, що пов'язано з поглибленням гірничих робіт, збільшенням гірничого тиску, повільними темпами технічного переоснащення підприємств. Певний період у чорній металургії України спостерігається систематичне зниження капітальних вкладень та основних виробничих фондів, зумовлене погіршенням природних умов видобутку рудної і нерудної сировини, експлуатацією родовищ з низьким вмістом заліза в рудах і збільшенням собівартості основних виробничих фондів, що пов'язано з охороною навколишнього середовища. Успішне розв'язання цих питань має велике економічне і соціальне значення.

Підприємства чорної металургії оснащені старим, майже зношеним, допотопним обладнанням, металургійні заводи експлуатуються понад нормативні терміни, існує значна технологічна відсталість у порівнянні з розвиненими країнами. Так, нещодавно на Донецькому МЗ вивели з експлуатації мартенівську піч, експлуатовану з 1912 р. Виступаючи в Києві на галузевій конференції, директор Алчевського комбінату Тарас Шевченко заявив, що вік половини вітчизняних металургійних заводів із застарілим устаткуванням і технологіями перевищує сотню років.

Ця проблема вимагає впровадження найновіших досягнень науково-технічного прогресу у виробництві чорних металів, пошуку нових оригінальних шляхів та способів їх виплавки.

Чорна металургія України надмірно енергозатратна. Щоб подолати цю проблему необхідно реалізувати в чорній металургії програми зі значного скорочення затрат усіх видів енергетичних ресурсів -- починаючи з видобування і закінчуючи виробництвом готової продукції.

Низький вміст металу у сировині вимагає збагачення руд. Звичайно, необхідні також пошуки найефективніших шляхів її збагачення.

Різко впала продуктивність праці, хоча в останні роки спостерігається поступовий, ще не досить стабільний підйом.

Крім того, чорна металургія відноситься до виробництва, яке при сучасній технології виготовлення металів сильно забруднює навколишнє середовище. Успішно розв'язати екологічну проблему в цих районах -- важливе регіональне економічне і соціальне завдання. Для цього необхідно впроваджувати на підприємствах чорної металургії найновітніші очисні технології, що дають змогу звести до мінімуму промислові відходи і викиди в атмосферу, оздоровити місця надмірної концентрації металургійних підприємств, а також лімітний вплив природних факторів на розміщення об'єктів чорної металургії в регіонах з порівняно високим рівнем заселення. Для забезпечення максимального очищення стічних вод необхідно також застосовувати багатократну очистку води.

У зв'язку з усіма вищеназваними проблемами, виникає одна з найголовніших проблем чорної металургії: неконкурентність та велика вартість продукції, що призводить до «виштовхування» наших підприємств з ринку.

Отже, основними проблемами металургійного комплексу України є матеріально-виробничі, соціально-економічні, екологічні та науково-технічні. [7]

3.2 Перспективні напрямки розвитку металургії України

На сучасному етапі металургійний комплекс залишається одним з найважливіших чинників подальшого розвитку економіки та народного господарства України.

Ринок збуту продукції металургії повинен бути направлений на країни, що розвиваються, а саме Іноднезію, Єгипет, Таїланд та інші, оскільки в Європі, Канаді, США має місце надвиробництво сталі.

Перспективи розвитку металургійного комплексу України тісно пов'язані з підвищенням конкурентоспроможності продукції на основі зменшення енерго- та матеріалоємності продукції, скорочення трудових витрат, впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

Щоб підвищити та стабілізувати продуктивність праці у чорній металургії необхідно перш за все розв'язати соціальні проблеми робітників підприємств та, знову ж таки, ввести найновіші технології у процес виплавки металів. Також доцільно було б застосовувати економічні засоби заохочення робітників до найефективнішої праці.

Розроблено програму розвитку металургійного комплексу України і її завданнями є:

- припинення подальшого падіння виробництва та впровадження техніко-економічних та організаційних заходів, які дозволять стабілізувати оптацію в галузі і сприяти підвищенню показників виробництва;

- реструктуризація галузі з метою приведення потужностей підгалузей, підприємств та агрегатів у відповідність з кон'юнктурою внутрішнього та зовнішнього ринків;

- вилучення з експлуатації морально та фізично застарілих агрегатів, нерентабельних виробництв;

- організація виробництва на діючих підприємствах високоліквідної імпортозамінюючої продукції;

- завершення будівництва та реконструкції незакінчених об'єктів металургійного комплексу;

- прискорення вводу до експлуатації та досягнення проектних показників нових потужностей, які підвищують експортний потенціал галузі та призначені для виробництва високо ліквідної та імпортозамінюючої продукції;

- підвищення конкурентоспроможності продукції шляхом зменшення енерго- та матеріалоємності продукції, трудових витрат та удосконалення інфраструктури, впровадження досягнень науково-технічного прогресу;

- розвиток киснево-конвертерного та електросталеплавильного виробництва з розширенням обсягів безперервного розливу сталі.

Оцінюючи стан справ в металургійному комплексі, слід відзначити, що цього явно недостатньо. Галузь потребує більш динамічних змін в техніці, в технології та взагалі -- структурної перебудови.

Світовий досвід свідчить, що неможливо досягти успіху в структурній перебудові економіки, не залучаючи власні та іноземні інвестиції, без активного використання кредитних ресурсів. Джерелом інвестування перш за все може бути свій потенційний національний інвестор. Сьогодні він проявляє ініціативу і є приклади інвестування металургійної галузі. Це пов'язано з покращенням інвестиційного клімату в Україні.

Уряд України докладає значних зусиль, щоб законодавче забезпечити стабільні умови діяльності як українських, так і іноземних інвесторів. Прийняття Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 року забезпечило вільне входження іноземного інвестора в економіку України, іноземна інвестиція при перетині кордону України звільняється від сплати мита, іноземному інвестору надаються визначені міжнародним правом державні гарантії захисту інвестиції від будь-яких примусових вилучень, втручання посадових осіб державних органів, гарантується вільне використання прибутків, доходів та інших коштів, отриманих у зв'язку зі здійсненням інвестиції. Напрямки інвестування практично не мають обмежень.

Збільшення виробництва якісних сталей планується здійснити шляхом реконструкції електросталеплавильного виробництва.

Таким чином, на даному етапі без надання іноземних інвестицій важко буде вирішити проблему структурної перебудови галузі. Велику роль у відновленні галузі зараз повинні відіграти науково-дослідні та проектні організації.

Щоб подолати це, необхідно встановити якнайтісніші зв'язки з вітчизняними підприємствами машинобудування, будівництва і транспорту, а також з іншими металоспоживачами з метою детального вивчення нинішньої та перспективної потреб у різних вндах металопродукції -- з тим, щоб ні в якому разі не допустнти значного імпорту тих видів прокату, труб і металевих виробів, які наші підприємства спроможні вигоговити самостійно.

Для розвитку металургії потрібно вжити заходів до активного проникнення різних видів прокату, труб і металевих виробів на перспективні ринки збуту, до країн, які розвиваються.

Слід вивчати потреби внутрішнього і зовнішніх ринків збуту -- для того, щоб своєчасно виготовляти різноманітні види прокату, труб і металевих виробів, конкурентоспроможні за своїми споживчими властивостями (надійністю, конструктивною міцністю, металомісткістю і новизною), за цінами (скорочуючи питомі затрати на сировину, матеріали, енергію і водночас поступово збільшуючи витрати на заробітну плату, екологію, науку і амортизацію), за товарним виглядом (приділяючи увагу якості оздоблення, захисним і декоративним покриттям, упаковці) тощо.

Для розв'язання конкретних проблем, організації та розширення виробництва конкурентоспроможних видів продукції, що мали б гарантований збут, треба розпочати кваліфіковану розробку бізнес-планів і вести пошук внутрішніх і зовнішніх інвесторів для фінансування робіт з реалізації бізнес-планів. [6]

металургійний господарство україна

ВИСНОВКИ

Сучасний металургійний комплекс України посідає одне головних місць у господарстві країни і є матеріальною базою всього комплексу важкої індустрії країни.

Металургія впливає на розвиток усіх галузей народного господарства України як найголовніший споживач палива, електроенергії та води. Чорна металургія впливає на формування таких потужних промислових районів і підрайонів, як Донбас, Придніпров'я, Криворіжжя. Розвиток чорної металургії зумовив і стимулював зростання виробництва в ряді галузей промисловості, особливо в залізорудній і кам'яновугільній, у видобутку мінеральної сировини.

Кольорові метали надзвичайно потрібні для високорозвиненого народного господарства. Кольорова металургія включає видобуток, збагачення, металургійну переробку кольорових руд, дорогоцінних і рідкісних металів, у тому числі виробництво сплавів, прокат кольорових металів, переробку вторинної сировини і видобуток кольорового каміння. Кольорова металургія в Україні розвинена слабше, ніж чорна, і представлена окремими галузями. Це зумовлено нестачею покладів різних кольорових руд. В умовах науково-технічного прогресу значення кольорової металургії зростає, оскільки їй належить значна роль у створенні конструкційних матеріалів високої якості. Провідними галузями кольорової металургії України є алюмінієва, цинкова, магнієва, титанова, ртутна, феронікелева.

Найпоширенішою формою організації виробництва в чорній металургії є комбінати.

Специфічні риси розміщення характерні для якісної металургії, а саме виробництво феросплавів (сплави заліза з легованими металами) та електросталей, які одержують як у доменних печах, так і електротермічним способом відповідно на металургійних комбінатах повного циклу або на переробних заводах. Феросплави електротермічним способом виплавляють на спеціалізованих заводах. Дешева енергія і наявність легуючих металів є основними факторами розміщення таких заводів. Виробництво електросталей зорієнтовано на райони з достатньою кількістю електроенергії й металевого брухту.

Україна повністю забезпечує себе власною залізною рудою, коксом, марганцем та іншими допоміжними матеріалами. Залізні руди збагачують на Південному, Криворізькому, Центральному, Північному та Інгулецькому гірничозбагачувальних комбінатах.

В Україні є сприятливі умови для освоєння прогнозованих запасів залізних руд -- здебільшого залізистих кварцитів у Дніпропетровській, Полтавській, Запорізькій, Кіровоградській, Одеській і Вінницькій областях.