Газова промисловість

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Газова промисловість України бере свій початок у Прикарпатті - одному з найстаріших нафтогазопромислових регіонів Європи. До 1917 р. надра Карпат була власністю Австро-Угорської імперії , до 1939 р. - Польщі , a пізніше - колишнього Радянського Союзу. Перший газопровід для подачі природного газу "Дашава - Моршин - Болехів - Долина - Вигода" діаметром 125 мм i протяжністю 92 км був побудований на території Станіславської (нині Івано-Франківської)області акціонерним товариством теперішнього Вигодського xiм-заводу в 1932 р.

Після Великої Вітчизняної війни в області було відкрито ряд газових родовищ.

Швидке зростання видобутку природного газу зумовило інтенсивний розвиток газотранспортної мережі. Будівництво магістральних газопроводів, газопроводів-відгалужень та розподільних газопроводів дало поштовх до газифікації населених пунктів та промислових підприємств.

У 1955 р. завершено будівництво магістрального газопроводу "Угерське - Івано-Франківськ" з труб діаметром 273 мм. довжиною 101 км. У 1959-1964 pp. було побудовано магістральний газопровід "Угорське - Івано-Франківськ - Чернівці з труб діаметром 529 мм, довжиною 250 км. Також у 1964 р. введено в експлуатацію магістральний газопровід "Пасічна - Долина" діаметром 529 мм. загальною протяжністю 81,6 км. Відповідно до постанови Ради Міністрів CPCP від 12.10.1965р. №755 та наказу Міністерства газової промисловості СРСР від 27.12.1965 р. № 216 було створено виробниче об'єднання "Укргазпром".

На базі Тисменицького цеху для транспорту газу в лютому 1966 р. організовано Івано-Франківське управліннягазопровод1в. До складу управління газопроводів згідно з наказом Мінгазпрому №402 від 18 червня 1966 р. включено Долинське управління газопроводів. Діяльність Долинського РУГ розпочалася у вересні 1966 р відповідно до наказу №82/к від 29.08.1966 р. начальника Івано-Франківського управління газопроводів Степана Федоровича Саламахи для експлуатації дільниць газопроводів:

Моршин - Болехів діаметром 159 мм;

* Угерське - Івано-Франківськ діаметром 273 мм; Пасічна - Долина діаметром 530 мм;

* Угерське - Івано-Франківськ - Чернівці діаметром 530 мм i семи газорозподільних станцій.

Новостворений колектив з 20 вересня 1966 р. очолював Шустикевич Іван Володимирович. В управлінні працювало 37 чолов1к, котрі забезпечували прийом від постачальників та транспортування 2,2 млрд. м природного газу споживачам. 30 червня 1967 р. закінчено будівництво магістрального газопроводу "Долина - Ужгород - Державний кордон" з тодішньою Чехословаччиною діаметром 820 мм, довжиною 187 км, проектним робочим тиском 5,5 МПа i продуктивністю 1,5 млрд. м газу на рік, а 27 липня цього ж року розпочалося транспортування українського природного газу на експорт в західноєвропейські країни. 3 відкриттям нових родовищ газу газотранспортна система України інтенсивно продовжує розвиватися. У Долинському РУГ транспортування газу в 1967 р. зросло до 3,1 млрд. м, чисельність колективу збільшилася до 76 чоловік.

3 грудня 1998 р. Долинське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів с відділенням філії УМГ "Прикарпат-трансгаз" дочірньої компанії "Укртрансгаз". Сьогодн1 воно експлуатує понад 557 км газопроводів великого д1аметру, транспортуючи більше 20 млрд. м природного газу на рік, компресорну станцію потужністю 90 МВт, автомоб1пьну газонаповнювальну компресорну станцію потужністю 250 автозаправок на добу.

1. Схеми очищення внутрішньої порожнини трубопроводу

газовий трубопровід очисний магістральний

Очищення проводиться після виконання усіх зварювально-монтажних, ізоляційно-укладальних робіт , тобто лінійна частина трубопроводу повинна бути практично підготовлена до перекачування продукту: при підземній схемі - трубопровід покладений у траншею і засипані ґрунтом, при наземної - покладений і обвалований ґрунтом, при надземної - покладений на опори і закріплений. Основним способом очищення внутрішньої порожнини є продувка по трубопроводу з великою швидкістю чи повітря газу з одночасним пропуском по ньому спеціальних очисних пристроїв, називаних поршнями.

Крім продувки, застосовують спосіб промивання внутрішньої порожнини водою з пропуском поршня перед води, що рухається. Однак слід зазначити, що при цьому методі очищення потрібно велика кількість води, що забруднюється і неочищеної скидається у водойми. Таким чином, при всіх позитивних виробничих і технологічних сторонах методу не можна не враховувати збиток, що наноситься при його застосуванні навколишньому середовищу.

Продувка газом також приводить до забруднення атмосфери, а крім того, і до непродуктивних утрат газу, що теж необхідно враховувати. З цих точок зору кращої є продувка повітрям.

Очищення продувкою здійснюється до урізання лінійної арматури (кранів, засувок), а також інших вузлів, що заважають проходу очисного поршня. Великі переходи через водяні перешкоди очищають і випробують окремо. Продувка повітрям може виконуватися незалежно від того, закінчене будівництво інших чи ділянок ні, тобто будь-яка готова ділянка трубопроводу може бути відразу ж очищений. Очищення газом вимагає великих обсягів газу, тому вона може виконуватися послідовно в міру введення ділянок від початкової крапки газопроводу в напрямку до кінцевого. Можна використовувати також і рівнобіжні газопроводи, якщо вони знаходяться поруч зі знову споруджуваним трубопроводом.

Для продувки трубопроводу вимагаються велика витрата і високий тиск повітря, щоб тиск на поршень забезпечувало його рух зі швидкістю до 60 км/ч. Жодна з наявних конструкцій пересувних компресорів не може забезпечити настільки велика витрата повітря при тиску до 0,6 Мпа. Тому всі схеми продувки включають дві ділянки трубопроводу - нагромаджувач повітря (інакше його називають ресивером) і ділянка, що продувається.

Співвідношення довжин ресивера і випробуваної ділянки складає звичайно 1:1. Після заповнення ресивера відкривають кран 2, і повітря надходить у ділянку, що продувається, L2, де вже знаходиться поршень

Під тиском повітря поршень починає рухатися, очищаючи трубопровід, і вилітає в спеціальний патрубок 4. Продувка продовжується доти , поки з патрубка не буде йти чисте повітря.

При продувці газом виняткове значення здобувають питання техніки безпеки. Ні в якому разі не можна, як при продувці повітрям, подаючи газ, відразу починати рух поршня. При цьому утвориться вибухонебезпечна газоповітряна суміш, і від іскор, що виникають при русі поршня і сміття, суміш може вибухнути. Тому перш ніж почати продувку, необхідно заповнити вся ділянка, що очищається, газом, витиснувши повітря. При заповненні неприпустиме утворення іскор. Це досягається в такий спосіб:

Ділянка 1 що вже очищена і заповнений газом з необхідним тиском, підключають до ділянки, що очищається, 6. Між обома ділянками встановлюють кран 4.

Крім того, обидві ділянки з'єднують обвідною лінією 2 із труб малого діаметра; на лінії мається кран 3. Поршень 5 розміщають, як показано на малюнку.

Відкриваючи кран 3, поступово заповнюють трубопровід 6, витісняючи повітря. По пробі суміші на виході з патрубка 7 визначають зміст кисню в суміші. Продувку можна починати тільки тоді, коли в суміші буде менш 2% кисню. Після витиснення повітря продувка газом здійснюється так само, як і повітрям. Відкривши кран 4, дають доступ газу до торця поршня, що починає рухатися .

2. Промивання водою

Промивання внутрішньої порожнини труб водою є дуже перспективним методом очищення. При цьому зважуються одночасно дві задачі: трубопровід очищається від сторонніх предметів і бруду і заповнюється водою для гідравлічного іспиту. Суть методу полягає в наступному:

У трубу 1 на початку випробуваної ділянки вводять м'який поршень 3 з чи пінополіуретану іншого матеріалу. Потім через патрубок 2 у трубопровід подають воду, і поршень починає рухатися , очищаючи порожнину труби і штовхаючи сміття, що зібралося, перед собою.

Поршень просувається зі швидкістю 0,4-1,2 км/год при тиску до 0,2 МПА. Довжина ділянок, що промиваються за один прохід очисного поршня, може досягати 50 км. Якщо перед поршнем збирається багато сміття, то поршень може зупинитися. У цьому випадку тиск збільшується і може досягти 1,5- 2,5 МПА, після чого звичайно рух поршня відновляється.

На відміну від очищення продувкою з пропуском металевого поршня промивання водою дозволяє одержати кращу якість очищення.

3. Очищення протягуванням очисного пристрою

Цей спосіб можна застосовувати при очищенні підвідних переходів, по яких пропускати поршні не рекомендується. Суть способу полягає в наступному.

Ще до укладання трубопроводу по дну підвідної траншеї усередину його протягують трос. Діаметр троса розраховується на найбільше зусилля протягування усередині трубопроводу очисного пристрою. До кінця троса 2 прикріплюють очисний пристрій 1, що протягують за допомогою троса по трубопроводу 3. Як тяговий засіб може бути використаний лебідка трактора. Очисний пристрій повинний мати досить міцну конструкцію, розраховану на зусилля Р, і в той же час щільно прилягати до внутрішньої поверхні труб. Для більш якісного очищення порожнини до твердого очисного пристрою можна послідовно на деякій відстані від нього (до 10 м) приєднати м'який поршень з пінополіуретану.

Висновок

Газова промисловість України на сьогоднішній день - провідна галузь паливно-енергетичного комплексу нашої держави. Від забезпечення її надійної роботи значною мірою залежить стабільність та розвиток національної економіки, а також надійність поставок природного газу в країни Європи.

Природний газ займає перше місце в енергобалансі народного господарства України. Його частка в первинному споживанні енергії становить 44%, що приблизно в 2 рази більше, ніж в Європі (21%) та в світі (23%).

Створена на базі АТ "Укргазпром" дочірня компанія "Укртрансгаз" виконує транспортування голубого палива на всій території України. Газотранспортна система (ГТСІ "Укртрансгазу" включає близько 35 тис. км газопроводів, 71 компресорну станцію (1 загальною потужністю 5,4 млн. кВт, 12 підземних сховищ газу, 1332 газорозподільні станції та 60 газовимірювальних станцій. Пропускна здатність ГТС на вході становить майже 290 млрд. куб. м, а на виході - 170 млрд. куб. м на рік, в тому числі 135 млрд. куб. м до країн Центральної та Західної Європи. Сьогодні на КС "Укртрансгазу" експлуатується понад 700 газоперекачувальних агрегатів (ГПА) 20-ти типів, як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва. Близько 16% парку ГПА відпрацювали встановлений моторесурс. Експлуатація такого багато чисельного і різнотипного парку, у тому числі в ряді випадків з низьким ККД, різним моторесурсом, чималим числом морально та фізично застарілих агрегатів, потребує належного сервісного обслуговування, а також змушує вирішувати проблеми розробки і впровадження високо економічних і більш "екологічних" газоперекачувальних агрегатів.

Крім того, газотранспортна система України має у своєму складі близько 20% газопроводів, які відпрацювали свій амортизаційний термін, 60% газопроводів мають: експлуатації від 15 до 50 років, більше третини газопроводів мають антикорозійне покриття з полімерних плівок холодного нанесення, що потребує виконання значних обсягів капітального ремонту і реконструкції газопроводів.

З цією метою в "Укртрансгазі" продовжує здійснюватися "Програма реконструкції компресорних станцій" та "Програма реконструкції лінійної частини газотранспортної v мережі". Повна реалізація програми реконструкції компресорних станцій дасть змогу отримати сумарну економію паливного газу за рахунок впровадження сучасних економічних ГПА в обсязі 10 млрд. м3. Після реалізації програми частка українських газових турбін збільшиться до 70% від загальної кількості приводів газоперекачувальних агрегатів.

Слід зазначити, що, незважаючи на економічні труднощі, газотранспортна система України оновлюється і розвивається, постійно забезпечуючи надійне газопостачання споживачів нашої країни, а також транзит газу в країни Європи.

Перелік посилань на джерела

1. П.П. Бородавки, В.Л. Березин „Сооружение магистральных трубопроводов”.М:. «Недра», 1987 - 471с.

2. А.С. Арзунян, В.А. Афанасьев, А.Д. Прохоров „Сооружение нефте-газохранилищ”. М:. «Недра», 1986 -334с.

3. А.А. Ионин. „Газоснабжение” М:. «Стройиздат», 1989 - 439с.

4. Довідник з нафтогазової справи за ред. В.С. Бойка, Р.М. Кіндрата, Р.С. Яремійчука. Львів, 1996 - 619с.

5. Л.Г. Телегин, Г.И. Карташев “Организация строительства линейной части магистральных трубопроводов”.М.,изд-во “Недра”,1971 - 200.

6. И.А. Шмелева,В.Д. Тарлинский “Сварочно - монтажные работы при строительстве трубопроводов”:Справочник - М.,”Недра”,1990 - 207.

7. Н.П. Шагов “Машины и установки для изоляции магистральных трубопроводов”.М.,изд-во”Недра”,1962 - 312.

Размещено на Allbest.ru