Світові океани

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

на тему «Океани»

План

1. Тихий океан. Океанія

2. Атлантичний океан

3. Індійський океан

4. Північний Льодовитий океан

Література

1. Тихий океан. Океанія

Тихий океан не омиває берегів Європи, в якій ми живемо. Проте саме європейці дали йому таку назву. Це сталося в 1520 р. під час першого навколосвітнього плавання, яке очолював португалець Фернан Магеллан. Обігнувши першим із європейців Південну Америку, він здійснив перехід через величезні водні простори і незабаром переконався, що це -- невідомий новий океан. Позаяк погода під час плавання сприяла мандрівникам, Магеллан назвав океан Тихим.

Географічне положення океану. Рельєф дна. Клімат. Органічний світ і природні ресурси

Географічне положення. Тихий океан ще називають Великим, оскільки він на планеті найбільший. Океан займає майже таку саму територію, як усі інші океани, разом узяті. На його площі -- 178,6 млн. км² -- вільно розмістилися б усі материки, і при цьому залишилося б місце іще для однієї Африки. Проте географічне положення -- це не лише адреса, за якою можна відшукати той чи той океан на карті або глобусі, а й надзвичайно важлива характеристика, яка дає уявлення насамперед про природні умови самого океану. Маючи таке уявлення, можна зрозуміти значення океану в житті тих людей, що мешкають на океанічному узбережжі у різних куточках земної кулі.

Рельєф дна. На дні Тихого океану є величезні гірські хребти та рівнини, височини та улоговини. А вулканів і підводних гір більше, ніж у всіх інших океанах, разом узятих. Різноманітність форм рельєфу дна океану тісно пов'язана з особливостями будови земної кори.

Однаковий тип земної кори материків та їх підводних окраїн зумовлює схожість їхнього рельєфу. Це особливо помітно біля берегів Євразії, де підводна окраїна материка дуже велика. Тут,зокрема на шельфі, продовжуються гори і рівнини суходолу, затоплені річкові долини. На материковому схилі вони перетворюються на глибокі й вузькі улоговини -- каньйони.

Ложе океану, що має океанічний тип земної кори, являє собою переважно хвилясто-горбисту рівнину. Однак і тут є численні гори, у тому числі й вулканічні. Поміж ними справжнім велетнем виглядає серединно-океанічний хребет Тихого океану, який поділяють на дві частини: Південнотихоокеанське та Східнотихоокеанське підняття. їх загальна довжина перевищує 11 500 км, ширина в окремих місцях досягає 850 км. Підводні хребти розділяють ложе Тихого океану на величезні улоговини. На площі найбільшої з них -- Північно-Східної -- може розміститися Північна Америка разом із Гренландією.

Особливо складний рельєф дна Тихого океану у перехідній зоні поблизу Євразії та Австралії, де розташовані найдовші на планеті пасма островів і найглибші жолоби Землі. Саме тут виявлена максимальна глибина не тільки Тихого, а й Світового океану -- Маріанський жолоб (11 022 м).

Клімат. Величезні розміри Тихого океану спричинили значні відмінності в його кліматі. У центральних областях океану він жаркий, а на крайній півночі і півдні холодний.

У центральних областях температура води на поверхні океану впродовж року висока -- від +26°С до +29°С, на півночі й півдні вона опускається до --0,5°С. Зональні відмінності спостерігаються також і в температурі повітря над океаном.

Водночас температура води і повітря навіть у межах одного географічного поясу не буває однаковою. Наприклад, у помірних широтах, біля берегів Євразії, температура повітря взимку становить від --20°С до --22°С, а біля берегів Північної Америки опускається до 0°С. Причиною таких явищ є постійно існуюча тут область зниженого тиску -- Алеутський мінімум, або циклон. У цій області на заході помірного поясу океану повітряні й водні маси рухаються переважно з півночі. Отже, вони холодні. На сході помірного поясу спостерігається протилежний рух. Тому повітряні й водні маси тут порівняно теплі.

Порушення зонального розподілу температур спостерігається також у тропічних широтах Тихого океану. Проте тут, на відміну від помірного поясу, на сході океану холодніше, ніж на заході. Причиною цього є області підвищеного тиску. У Північній півкулі -- це Північнотихоокеанський максимум, у Південній -- Південнотихоокеанський максимум, або антициклон.

Подібно до температур, розподіл опадів над Тихим океаном підпорядкований також закону географічної зональності. Водночас існують помітні відмінності між західною та східною частинами океану. Так, на сході тропіків, в областях переважання антициклонів повітря сухіше.

Органічний світ і природні ресурси. Розташування Тихого океану майже в усіх географічних поясах Землі забезпечує виняткову різноманітність його живих організмів. Особливо багатий органічний світ в екваторіальних і тропічних широтах. В океані відомо понад 2 000 видів риб -- це тунці, скумбрія, акули , налічується понад 6 000 видів молюсків -- мідії, гребінці, каракатиці, восьминоги та ін. Трапляється тут і найбільший двостулковий молюск тридакна, вагою близько 300 кг. Численні морські ссавці -- дельфіни та тюлені, моржі, морські слони та котики. Велика кількість планктону приваблює найбільших тварин на Землі -- китів.

Особливо бурхливо розвивається життя поблизу берегів материків і в приповерхневих водах. Це пояснюється тим, що тут багато поживних речовин. їх виносять із суходолу в океан річки, піднімають на поверхню глибинні води.

Тихий океан дуже багатий на біологічні ресурси.[Саме звідси людство отримує більше половини світового вилову риби та інших морепродуктів^серед них такі, майже повсюдно відомі, як мінтай, оселедець, лососі, скумбрія, сайра та ін. Популярні також кальмари, креветки, краби , устриці , криль тощо. На спеціальних морських фермах вирощують морські водорості, з яких добувають йод, бром, солі калію, виробляють добрива. Водорості використовують у медицині, а також як кормові речовини.

Біля узбережжя Північної Америки зустрічаються велетенські водорості, які щодня виростають на ЗО -- 60 см. Морська водорость макроцистіс поріфера сягає завдовжки 200 м. Такі водорості часто утворюють цілі плавні острови..

На дні океану, зокрема на шельфі, виявлені значні поклади мінеральних ресурсів. Оддавна з морської води добувають кухонну сіль. В результаті розмивання хвилями берегів та винесення уламків гірських порід річками утворюються так звані розсипні родовища корисних копалин. На дні океану залягають цілі поклади своєрідних металевих концентратів -- залізо-марганцевих кон-крецій. А на шельфі відомі багаті родовища нафти і газу. *

Через Тихий океан пролягають життєво важливі морські транспортні шляхи сполучення між чотирма материками. Через активне використання ресурсів океану його води дуже забруднені. Особливо небезпечне забруднення нафтопродуктами. Вони утворюють на водній поверхні нафтову плівку, крізь яку не проникають так необхідні живим організмам світло й гази. Внаслідок цього багато представників органічного світу потрапляють у невідповідні для життєдіяльності умови, деякі з них зникають назавжди.

Океанія

Океанією називають сукупність островів у центральній і південно-західній частині Тихого океану. Тут налічується близько 10 000 островів загальною площею 1,3 млн. км² . Проте вся територія, на якій розкидані острови, становить 60 млн. км². Це свідчить про те, що розміри більшості островів Океанії невеликі, а самі вони дуже віддалені один від одного.

Найбільші з островів -- Нова Гвінея, острови Нової Зеландії -- материкові, це залишки давнього материка Пангеї. Їхня площа дорівнює одній третині площі островів Тихого океану.

Багато тут також вулканічних островів, які виникли внаслідок неодноразових вивержень підводних вулканів . Великі вулканічні конуси цих островів, що сягають іноді заввишки кількох кілометрів, видно здалеку. Так, на Гавайських островах вершина вулкана Мауна-Кеа підноситься над рівнем океану на 4 205 м. Висота ж його від підошви на дні океану до вершини перевищує 9 700 м.

У теплих водах екваторіального і тропічного поясів Тихого океану на глибині близько 50 м підводні гори населяють коралові поліпи -- безхребетні дрібні морські тварини. Відмираючи, корали залишають свої міцні вапнякові скелети, з часом вони накопичуються і утворюють коралові острови. Поблизу східного узбережжя Австралії розташована найбільша коралова споруда -- Великий Бар 'єрний риф .

Довжина Великого Бар 'єрного рифу становить 2 300 км, ширина сягає до 150 км. Потужна (1 000 -- 1 200 м) товща вапняків, що піднімаються з дна океану, формувалася впродовж кількох мільйонів років. Живі корали -- це лише верхня частина рифу. Здебільшого він занурений під воду і оголюється тільки під час відпливів. Корали бурхливо розростаються та утворюють справжнє диво. Тут знаходять притулок молюски, різнобарвні водорості, різноманітні риби .

Коралові споруди дуже вразливі. Сонце, вітер і хвилі постійно їх руйнують. Та найбільше збитків завдають кораловим колоніям хижі морські зірки, які ними живляться.

Коралові острови невисокі, мають плоску поверхню. Найчастіше -- це атоли, тобто коралові острови, що виникають на вершинах згаслих підводних вулканів, утворюючи кільце з мілководною лагуною посередині. В Океанії налічуються сотні атолів, окремі з них об'єднуються в справжні архіпелаги. Атоли підносяться над рівнем океану всього на 3 -- 4 м, але вони помітні здалеку зеленню кокосових пальм, що ростуть ніби з води.

Атоли називають оазисами океанічних пустель. Кокосова пальма утворює тут своєрідні природні і водночас сільськогосподарські комплекси. Вона поселяється на ділянках, які через надлишок солі непридатні для інших культурних рослин. Самій же кокосовій пальмі упродовж року необхідно 1,34 кг кухонної солі. Тому й п'є кокосова пальма солону воду, перетворюючи її у прохолодну солодкувату рідину, яка наповнює горіх. І так майже до 100-річного віку.

Рельєф значно впливає на умови зволоження островів Океанії. На навітряних гірських схилах материкових і вулканічних островів упродовж року випадає понад 10 000 мм опадів. Так, Гаванські острови є одним із "наймокріших" місць на Землі.

Добре зволожені гірські схили островів укриті пишними, вічнозеленими вологими лісами, особливо багатими на Новій Гвінеї. Ділянки, які лежать у "дощовій тіні", тобто на підвітряних схилах, одержують за рік близько 200 мм опадів. Тому тут переважають сухі рідколісся та чагарники.

Рослинність атолів бідна та одноманітна. Тут налічується усього кілька десятків видів рослин. Найпоширеніші з них -- злакові рослини та кокосові пальми.

Разом з тим ізольованість островів сприяла збереженню тут рідкісних і давніх видів. В Океанії, наприклад, відомі нелітаючі птахи -- ківі, давні плазуни -- першоящери. Але тут немає багатьох відомих нам тварин. Наприклад, до появи переселенців в Океанії майже не було ссавців. Тут дуже мало земноводних і плазунів. Тільки на Новій Гвінеї зустрічаються отруйні змії. Через сильні вітри на островах нема комах.

На життя в Океанії значний відбиток накладає Тихий океан. Позаяк Океанія розташована майже повністю між тропіками, вона дістає дуже багато тепла. Проте високі температури тут майже не відчуваються, оскільки вітри з океану приносять вологу і прохолоду. Велику загрозу для Океанії становлять тропічні циклони (тайфуни та урагани).

Уже під час першого плавання X. Колумба іспанці познайомились із заморським богом бур, ім 'я якого ввійшло тепер у більшість мов. Звідси англійське "харрікейн " і українське 'Ураган ". У басейні Тихого океану сильну бурю, що була викликана тропічним циклоном, називають словом "тайфун " (від китайського "тайфу ", тобто "великий вітер ").

Тропічні циклони проносяться із швидкістю близько 170 км/год, здіймають хвилі до 10 -- 15 м заввишки . На високих материкових і вулканічних островах вони виривають із корінням дерева, руйнують будівлі, на низьких, коралових островах знищують практично все. Але такі явища не трапляються поспіль, і назагал клімат Океанії теплий, м'який і сприятливий для життя людей. Заселення островів відбувалося багато тисячоліть тому. Сучасні океанійці -- нащадки різних народів і навіть рас. Корінні жителі деяких островів Океанії належать до особливої полінезійської групи, що посідає проміжне положення між трьома головними расами. Нині постійне населення Океанії Становить близько 10 млн. чоловік. Жителі Океанії традиційно займаються рибальством і землеробством. Ліси на островах переважно знищені людиною, на їх місці створені плантації хлібного дерева, бананів , ананасів , цукрової тростини, кокосових пальм тощо . На окремих островах добувають корисні копалини (кольорові метали, кам'яне вугілля, фосфорити), що також порушує первісну природу Океанії.

Найважливішою проблемою для Океанії стало перетворення окремих її атолів на військові полігони для випробування атомної зброї. Упродовж тривалого часу вони залишатимуться непридатними для життя.

2. Атлантичний океан

Атлантичний океан -- наймолодший, хоча за розмірами він посідає друге місце в світі. Він доволі солоний, незважаючи на те, що приймає найбільше річкових вод порівняно з іншими океанами. Він дуже теплий, хоча в окремих його частинах температура води знижується до --1,8*0. Тільки в ньому розташоване море без берегів і море з найпрозорішою у Світовому океані водою. Саме в Атлантиці рухається найтепліша й одна з найпотужніших морських течій планети.

Географічне положення. Рельєф дна

Географічне положення. У географічному положенні Атлантичного океану багато спільного з Тихим. Він також має величезні розміри, його площа -- 91,7 млн. км². Як і Тихий, Атлантичний океан видовжений у меридіональному напрямку, його центральна частина розташована в екваторіальному поясі, а крайні північ і південь -- у холодних водах Арктики й Антарктики.

Порівняно з Тихим Атлантичний океан значно більше відчуває вплив суходолу, зокрема в екваторіальному поясі, оскільки тут він майже вдвічі вужчий за Тихий. Вплив материків особливо відчувається у морях та затоках Атлантики, які знаходяться переважно в Північній півкулі. Саме тут з метою поліпшення морських шляхів сполучення були побудовані Панамський і Суецький канали.

Рельєф дна. Рельєф дна Атлантичного океану, як і Тихого, дуже різноманітний і часто є продовженням рельєфу материків. Але ложе Атлантичного океану значно рівніше. Найбільш помітною формою тут є Північноатлантичний і Південноатлантичний хребти. Разом вони утворюють єдиний серединно-океанічний хребет, який перетинає ложе океану з півночі на південь. Ширина його сягає 300 км, а висота -- 2 км. Майже через увесь серединно-океанічний хребет простягається величезна поздовжня розколина земної кори -- рифт -- глибиною близько 2 км і завширшки до 30 км.

Саме у рифтовій зоні серединно-океанічного хребта Атлантики проходить межа між кількома літосферними плитами, які віддаляються одна від одної. Завдяки цьому Атлантичний океан повільно зростає у розмірах, позаяк щорічно відстань між Європою та Північною Америкою збільшується на 1 -- 2 см.

Серединно-океанічний хребет Атлантичного океану розчленований також численними поперечними розломами. До них тяжіють центри землетрусів і підводні вулкани, які часто височіють над поверхнею океану. Яскравим прикладом є вулканічний острів Ісландія .

Подібно до Тихого океану, в Атлантиці часті землетруси. Виверження вулканів відбуваються також у перехідній зоні, тут розташовані і найглибші місця в океані. Біля східного узбережжя Північної Америки знаходиться найглибоководніший жолоб Атлантичного океану -- Пуерто-Рико (8 742 м).

Клімат. Органічний світ і природні ресурси

Клімат. Клімат Атлантичного океану надзвичайно різноманітний. Як і в Тихому, на північ і південь від центральних областей він стає холоднішим.

В Атлантичному океані клімат також дещо відрізняється на сході й заході одного географічного поясу. Так, у західній частині помірного поясу він холодніший і сухіший, ніж у східній частині. Таке явище пояснюється циркуляцією атмосфери і поверхневих вод, яка тісно пов'язана з Ісландським мінімумом, тобто областю низького атмосферного тиску.

У тропічному поясі, навпаки, на заході клімат тепліший і більш вологий, ніж на сході. Це зумовлено рухом повітря і водних мас навколо областей високого атмосферного тиску -- Північноатлантичного максимуму в Північній півкулі і Південноатлантичного максимуму в Південній півкулі.

Значно посилюють різницю температур між західною та східною частинами тропічного поясу морські течії. Головну роль тут відіграє Гольфстрім.

Гольфстрім -- найпотужніша з-поміж теплих течій Світового океану. Вона переносить води у 80 разів більше, ніж усі річки земної кулі. У своїй південній частині Гольфстрім має ширину 75 км, товща водного потоку тут досягає 700 -- 800 м. Водна маса (її температура близько +28°С) рухається зі швидкістю майже 10 м/год. Основне джерело живлення Гольфстріму -- Карибське море. Величезна маса води, яку приносять сюди пасатні течії, потрапляє в Мексиканську затоку. Рівень води тут підвищується, і її надлишок через Флоридську протоку виходить у відкритий океан. Так виникає течія, назва якої означає «течія затоки».

Атлантичний океан дуже солоний, але в різних його частинах солоність вод неоднакова. Найбільшою вона є в тропічних широтах -- 37,5%о. У місцях, де в океан впадають потужні річки, солоність вод океану знижується до 18%о, а в Балтійському морі вона становить тільки 8‰.

Органічний світ і природні ресурси. Між органічним світом Атлантики і Тихого океану багато спільного. Життя в Атлантичному океані також розподіляється зонально і зосереджене в основному біля узбережжя материків та у приповерхневих водах.

Атлантичний океан дещо бідніший на біологічні ресурси. Однією з причин цього є його відносна молодість. Але усе ж океан дає 20% світового вилову риби і морепродуктів. Це передусім оселедець, тріска, морський окунь, мерлуза, тунець тощо. В помірних і полярних широтах багато китів, зокрема кашалотів і косаток . Характерні морські раки -- омари, лангусти .

Господарське освоєння океану пов'язане і з мінеральними ресурсами. Значна частина їх видобувається на шельфі. Тільки в Північному морі виявлено понад 100 родовищ нафти та газу, пробурено сотні свердловин, прокладено по дну нафто - й газопроводи. Понад 3 000 спеціальних платформ , з яких добувають нафту й газ, працюють на шельфі Мексиканської затоки. В прибережних водах Канади, Великої Британії видобувають кам'яне вугілля, а біля південно-західних берегів Африки -- алмази.

Атлантичний океан у різних напрямках перетинають важливі морські траси. Не випадково тут знаходяться найбільші порти світу. Серед найважливіших і український -- Одеса.

Активна господарська діяльність людини у басейні Атлантичного океану спричинила значне забруднення його вод.

У 1980 р. внаслідок порушення видобутку нафти у Мексиканську затоку вилилося 0,5 млн. тонн нафти, а нафтова пляма розтягнулася на 640 км. У1997 р. внаслідок зіткнення двох суден у Карибському морі у воду потрапило 287 000 тонн нафти.

3. Індійський океан

гольфстрім океан морський атлантичний

В Індійському океані -- найстрімкіший материковий схил, а на шельфі знаходиться унікальна область родовищ нафти й газу. Індійський океан -- найсолоніший і найтепліший у світі. Морські течії тут двічі протягом року змінюють свій напрямок на протилежний. А у водах океану і нині зустрічається риба, яка вважалася вимерлою десятки мільйонів років тому.

Географічне положення. Рельєф дна

Географічне положення. Індійський океан має площу 76,2 млн. км² і посідає за розмірами третє місце серед інших океанів планети. Природними межами океану є узбережжя Євразії, Африки, Австралії і Антарктиди. Індійський океан розташований переважно у Південній півкулі.

Найбільший вплив на океан має величезний материк Євразія, "дихання" якого поширюється на всю північну частину Індійського океану. Сприяють цьому й величезні затоки та окраїнні моря, які утворив океан біля євразійських берегів.

На півночі океану проходять головні морські шляхи. Вони важливі не тільки для країн, що мають вихід до Індійського океану, а й для всього світового мореплавства -- адже вони сполучають морські порти Атлантичного і Тихого океанів.

Рельєф дна. Незважаючи на порівняно невеликі розміри океану, рельєф його дна досить різноманітний. На півночі особливо добре виявлена підводна окраїна материка. Тут, біля Євразії, вона повільно, але неухильно зростає за рахунок великої кількості осадового матеріалу, який виносять потужні річки.

У Бенгальській затоці материковий схил опускається до ложа під кутом понад 45°. Такого стрімкого материкового схилу немає більше ніде в Світовому океані. Осадовий матеріал, що виноситься на цей схил через каньйони, утворив на дні затоки шар завтовшки 5 -- 7 км.

Тільки у районі Зондських островів материковий схил відокремлений від ложа океану перехідною зоною. В ній багато підводних хребтів, які виходять на поверхню у вигляді острівних дуг вулканічного походження. Тут налічується понад 300 вулканів, з яких понад 100 -- діючі. Уздовж острівної дуги простягаються глибоководні жолоби. Наприклад Зондський, розташований у найглибшій ділянці дна Індійського океану, має глибину (7 729 м).

Найбільшою формою рельєфу дна Індійського океану є серединно-океанічний хребет. Він складається з трьох гілок, які розходяться від центру в різні боки. На півдні океану його частини сполучаються з такими самими хребтами Атлантичного та Тихого океанів.

У північній частині серединно-океанічного хребта існує рифт, розчленований глибокими поперечними розколинами. Неподалік од Червоного моря зона розколин розгалужується. Одна гілка продовжується на сході Африки у вигляді складної системи грабенів (Великого Африканського грабену), інша пролягає по дну Червоного моря та по території Євразії (через грабен Мертвого моря).

Зона розколин серединно-океанічного хребта Індійського океану є "живою" ділянкою земної кори. Про це свідчать наявність тут гарячих джерел, часті землетруси тощо.

Клімат. Органічний світ і природні ресурси

Клімат Індійського океану різноманітний, у зміні його чітко виявляється зональність. Свідченням цього є те, що з віддаленням від екватора і тропіків до високих широт води океану стають дедалі холоднішими. Але незважаючи на це, переважаюча температура води на більшій частині поверхні океану перевищує +20°С. Прибережні тропічні води на півночі Індійського океану найтепліші у Світовому океані. Так, температура вод у Червоному морі та Перській затоці становить +34°С - +35°С.

По-справжньому холодно лише на крайньому півдні, де температура опускається нижче 0°С.

За картою визначіть, з якими особливостями географічного положення пов'язані високі температури вод Індійського океану.

Широтна зональність добре виявлена над океаном і в розподілі атмосферних опадів. В екваторіальних широтах за рік тут випадає близько 3 000 мм опадів. У районі тропіків -- у Червоному морі, Перській затоці, на півночі Аравійського моря -- їх кількість не перевищує 100 мм на рік.

Співвідношення опадів і випаровування впливає на солоність вод Індійського океану. Якщо на екваторі вона становить 34%о, то у тропічному поясі -- 37%о. У Червоному морі, де сухі гарячі вітри з материка зумовлюють надзвичайно високу випаровуваність, спостерігається найвища солоність океанічних вод у світі -- близько 42%о.

На клімат Індійського океану активно впливає величезний материк Євразія, з яким пов'язана мусонна циркуляція. Взимку материк значно охолоджується і тут формується область високого атмосферного тиску. Звідси потужний потік повітря рухається на південь, де над теплим океаном тиск знижений. Так утворюються зимові мусони, які переносять в океан сухе і прохолодне повітря. Влітку суходіл швидко прогрівається і атмосферний тиск над ним відповідно знижується. Виникає літній мусон, який переносить з океану на материк дуже тепле вологе морське повітря.

Під дією такої атмосферної циркуляції водні маси на півночі Індійського океану також змінюють напрямки свого руху двічі за рік. Морські течії утворюють тут так званий мусонний кругообіг: Південна Пасатна течія, біля берегів Африки -- Сомалійська течія і Мусонна течія, що прямує вздовж узбережжя Євразії. Півроку води в такому кругообігу рухаються за годинниковою стрілкою, а наступні півроку -- проти неї.

У південній частині Індійського океану циркуляція повітряних і водних мас майже така сама, як і на півдні Атлантичного та Тихого океанів. Морські течії тут рухаються проти годинникової стрілки, утворюючи величезний кругообіг.

Органічний світ і природні ресурси. Найбагатший органічний світ -- на півночі Індійського океану, де разом з річковими водами в океан потрапляє велика кількість поживних речовин. Внаслідок бурхливого розмноження планктону вода іноді навіть починає "цвісти", змінюючи при цьому свій колір (звідси й назва Червоного моря). Багато поживних речовин і в прибережних водах Африки, де на поверхню піднімаються глибинні води.

В океані відомі численні види риб -- сардинела, нототенія, тунець, скумбрія, летючі риби, велика кількість акул, скатів. На шельфі багато коралів , зустрічаються морські зірки , черепахи .

У помірних і полярних широтах Індійського океану водяться численні ссавці: кити, ластоногі, дельфіни, живе багато кальмарів. Серед птахів трапляються альбатроси, фрегати, пінгвіни.

Індійський океан відомий своїми мінеральними ресурсами, серед яких виділяються передусім запаси нафти й газу. Найбільшим у світі постачальником нафти є район шельфу Перської затоки. У рифтових зонах виявлені поклади залізних, марганцевих і мідних руд.

У зв'язку з інтенсивним видобутком нафти й газу на півночі Індійського океану його води часто забруднюються нафтопродуктами. Це створює серйозну загрозу для всього живого в океані, а також для населення узбережних районів.

4. Північний Льодовитий океан

Це найменший з океанів планети, його площа у 12 разів менша за площу Тихого океану. Він наймілководніший океан, більша частина його дна -- шельф. Але майже до кінця XIX ст. про Північний Льодовитий океан майже нічого не знали. Адже цей найхолодніший з океанів узимку майже повністю вкритий кригою.

Особливості природи океану

Географічне положення. Північний Льодовитий океан займає площу 14,8 млн. км² і розташований на крайній півночі Землі. Його природними межами є північні узбережжя Євразії та Північної Америки. Береги материків значно порізані, тут розташовані численні моря і затоки. За кількістю островів Північний Льодовитий океан посідає друге місце після Тихого. Більшість островів мають материкове походження і вкриті льодовиками.

В океан впадають багатоводні річки, прісні води яких помітно змінюють природні умови прибережних районів. Проте найбільший вплив на природу Північного Льодовитого океану справляє Атлантика. її води вільно проникають на північ через широкі протоки. Через вузьку Берингову протоку океан сполучається з Тихим океаном.

Рельєф дна. Головна особливість рельєфу дна Північного Льодовитого океану -- великі розміри шельфу. Ширина шельфу вздовж берегів Євразії становить приблизно 1 300 км. Він займає понад 50% площі дна океану.

Ложе океану має складну будову. Його великі улоговини розділені великими підводними хребтами. З-поміж них великими розмірами виділяються хребти Ломоносова і Менделєєва. Особливе місце у Північному Льодовитому океані займає серединно-океанічний хребет, який є фактично продовженням такого самого хребта в Атлантиці.

На відміну від інших океанів, для дна Північного Льодовитого океану не характерні вулканізм і землетруси, оскільки тут відсутня перехідна зона.

Клімат. Кліматичні умови Північного Льодовитого океану помітно відрізняються від клімату інших океанів. Температура вод у приповерхневому шарі в зимовий період майже всюди від'ємна і становить -- 1,8°С. Влітку вона, як правило, не перевищує +5°С. Через це у центральній частині океану впродовж усього року зберігається крига. В зимові місяці вона вкриває 9/10, а влітку -- майже половину його площі.

Пересічна потужність арктичної криги -- 3 м. У центральній частині океану переважають крижини з багаторічного льоду, що утворюють величезні льодові поля. Біля узбережжя плаває однорічна крига. Влітку вона руйнується, утворюючи широкі ополонки. Система таких ополонок біля берегів Євразії відома з давніх-давен і часто використовується в судноплавстві.

Взимку в центральній частині океану температура повітря досягає -- 30°С і часто знижується до -- 40°С. Літо також холодне: температура повітря в більшості районів становить -- 10°С -- -- 12°С. Вищі температури впродовж року спостерігаються біля берегів Європи, де помітний вплив мають теплі течії.

Крига ізолює поверхню океану від безпосереднього впливу атмосфери. Тому, на відміну від інших океанів, морські течії Північного Льодовитого слабо пов'язані з атмосферною циркуляцією. Головну роль у їх формуванні відіграє потужний потік атлантичних вод, що рухаються вздовж Євразії на схід до Берингової протоки. Крізь неї в Північний Льодовитий океан вливаються води Тихого океану. Значну кількість води сюди приносять річки, зокрема Азії. Все це разом створює надлишок води в Чукотському і Східносибірському морях. Ця вода стікає через центр Арктики до проток між Гренландією та Європою. Так виникає Трансарктична течія.

Солоність вод Північного Льодовитого океану завдяки періодичному таненню криги невисока. В окремих морях, куди впадають численні річки, вона становить 25 -- 29%о. Там, де в океан вливаються солоні води Атлантичного і Тихого океанів, солоність зростає до 35‰.

Органічний світ. Через суворі кліматичні умови життя в Північному Льодовитому океані бідне. Виняток становить лише його приатлантична частина, де надзвичайно багатий рослинний і тваринний світ.

Серед риб в океані водяться навага, нельма, сиг, сайка, мойва, палтус тощо. Риба -- головна пожива для інших тварин, у тому числі й морських ссавців -- тюленів , моржів , білух. Полює на тюленів і рибу також білий ведмідь .

Вага дорослого ведмедя часто сягає 400 -- 600 кг, а висота перевищує 2,5 м. Білий ведмідь -- найбільший сухопутний ссавець на планеті.

На скелястих берегах птахи (чайки, гаги, кайри, топірці, баклани тощо) утворюють масові гніздування -- "пташині базари".

Органічний світ Північного Льодовитого океану дуже своєрідний. Одна з його особливостей -- гігантизм організмів. Тут, зокрема, трапляється найбільша медуза -- ціанея, яка у діаметрі може сягати 2 м, щупальці її витягуються до 20 -- 40 м.

Через уповільнення життєвих процесів у холодних водах океану деякі його мешканці доживають до солідного віку "старців". Наприклад, мідії у Баренцовому морі живуть до 25 років (для порівняння, у Чорному морі вони живуть лише 5 -- 6 років), тріска доживає до 20 років, камбала до ЗО -- 40 років.

Складні природні умови значно утруднюють освоєння багатств Північного Льодовитого океану. Але на сьогодні вже розпочато добування олова біля узбережжя Сибіру, а також нафти і газу біля берегів Канади і Аляски. У перевезенні вантажів особливо важливе значення має Північний морський шлях, який проходить уздовж північного узбережжя Євразії.

Література

1. Рекорди материків і океанів.

2. Географія материків і океанів.

Размещено на Allbest.ru