Геополітичне положення, адміністративно-територіальний устрій та промисловість України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Тривалий час після закінчення Другої світової війни політична карта Європи була досить стабільною. Якщо за період 1945 --1990 рр. в інших частинах світу виникло майже сто незалежних держав, то в Європі їх кількість залишалася незмінною. Політична й економічна карти Європи були розділені т. зв. "залізною завісою" на дві великі частини -- Західну Європу, країни якої розвивалися на засадах демократії і вільної ринкової економіки, та Центральну і Східну Європу, де впроваджувалася соціалістична командно-адміністративна система під впливом СРСР. Україна була складовою частиною СРСР (Союзу Радянських Соціалістичних Республік), куди входила на правах союзної республіки.

У рамках СРСР Україна займала третє місце за площею території, друге -- за чисельністю населення й загальним обсягом виробленої продукції. А за показниками виробництва цілого ряду промислових і сільськогосподарських товарів Україна посідала перші місця серед усіх 15-ти союзних республік. У багатьох випадках ці показники були спів-розмірними з обсягами виробництва провідних країн Європи і світу, а то й більшими від них (наприклад, за виробництвом цукрових буряків і цукру, соняшнику і соняшникової олії тощо).

Україна як союзна республіка мала формальні ознаки державності (конституцію, верховні органи влади) і навіть входила до Організації Об'єднаних Націй ще з 1945 р. не була суб'єктом міжнародного права і фактично не мала самостійності навіть у формуванні своєї внутрішньої соціально-економічної політики, -- все було підконтрольне єдиному союзному центру.

Наприкінці 80-х - на початку 90-х рр. XX ст. у Європі відбулися глибокі суспільно-політичні зміни: припинення "холодної війни" між Сходом і Заходом, самоліквідація соціалістичної системи наростання: відцентрових тенденцій у СРСР і його розпад у 1991 р 24 серпня; 1991 р. було проголошено державну незалежність України. Україна стала-176-ою за часом появи незалежною країною на сучасній політичній карті світу.

Суверенітет Української держави, тобто повнота її влади, що проявляється через верховенство українських законів, був поширений на всю державну територію країни. У склад державної території України входять: а) суходіл; б) внутрішні води на суходолі (ріки, озера, водосховища, канали) і в морських басейнах (затоки, лимани, бухти, які глибоко вдаються в сушу і береги яких повністю належать Україні); в) територіальні води (смуга вод у Чорному й Азовському морях вздовж берегової лінії завширшки до 12 морських миль (або 22,2 км), а також у Керченській протоці приблизно до її середини); г) надра суходолу і дна під внутрішніми і територіальними водами; г) повітряний простір над суходолом, внутрішніми і територіальними водами; д) т. зв. умовні території (морські судна і літаки під українським прапором, які перебувають за межами території України і дотримуються норм міжнародного права і законодавства тих країн, де вони знаходяться, а також посольства України в інших країнах).

За величиною території, чисельністю населення, природно-ресурсним потенціалом Україна належить до найбільших держав у Європі і середніх -- у світі. Займаючи площу 603,7 тис. км2, вона поступається в Європі лише Росії і випереджає Німеччину більш як у півтора раза, Італію -- вдвічі, а Великобританію -- майже у два з половиною рази. За кількістю населення (48,4 млн. осіб, станом на кінець 2001 р.) Україна знаходиться на 6-ому місці в Європі (після Росії, Німеччини, Великобританії, Франції та Італії). Серед усіх держав світу наша країна є 44-ою за площею території та 24-ою за людністю.

Економічне становище України в даний час досить складне. Ставши постсоціалістичною країною, вона вступила у тривалий період переходу від централізовано планової економіки до ринкової. Труднощі цього перехідного періоду підсилилися глибокою та затяжною соціально-економічною кризою, внаслідок чого різко скоротилися обсяги виробництва продукції і зменшилися доходи населення. Правда, упродовж 90-х рр. Україна продовжувала входити до числа провідних країн Європи за видобутком кам'яного вугілля, залізних, марганцевих і ртутних руд, самородної сірки, за виробництвом електроенергії, чавуну, сталі, за збором технічних і зернових культур, за виробництвом соняшникової олії, цукру, картоплі, молока та ін. (За виробництвом багатьох названих видів продукції Україна знаходилася також у першій п'ятірці країн світу). Однак це продукція тих галузей господарства, які базуються на експлуатації природних ресурсів та первинній переробці сировини.

Надмірна частка таких галузей у національній економіці свідчить про її нераціональну галузеву структуру, що є наслідком розвитку господарства України як складової частини господарства колишнього СРСР. Збереглася також низька ефективність виробництва, його технологічна відсталість. Реформування економіки на ринкових засадах є складним і тривалим процесом, від результатів якого залежатиме місце нашої країни у світовому господарстві.

Загальні показники економічного розвитку України поки що досить скромні. За валовим внутрішнім продуктом (ВВП -- це сумарна вартість усіх товарів і послуг, вироблених в країні за рік) Україна в другій половині 90-х років займала лише 20-е місце в Європі і 47-е у світі (див. додаток 1). Обсяг її валового продукту був на рівні ВВП Чехії та Угорщини, тобто країн, які значно поступаються Україні територією, природними і людськими ресурсами. А за середнім доходом на душу населення (тобто виробництвом валового продукту на 1 особу за рік) Україна опинилася поза першою сотнею країн світу.

Таким чином, у даний час наша країна належить до держав із соціально-економічними показниками, нижчими від середніх у світі.

Географічне положення України

Розміщення країни визначається її економіко-географічним й геополітичним положенням.

Економіко-географічне положення (ЕГП) країни визначається її розміщенням щодо інших держав, з якими вона має економічні й культурні зв'язки.

Геополітичне (Політико-географічне - ПГП) положення країни - це розміщення країни щодо інших держав з погляду її загальнополітичних, економічних й військово-стратегічних інтересів, їхньої масштабності, надійності, перспективності.

Глобальне геополітичне положення України характеризується безліччю особливостей. Це витікає перш за все з великої різноманітності і складності політико-географічної ситуації у сучасному світі, наявність глобальних політико-географічних і економіко-географічних структур, нових тенденцій світового розвитку, глобального розподілу політичних і економічних інтересів, суперечностей і сил.

Геополітичне положення характеризується за такими показниками:

1. Місцем країни на політичній карті світу

2. Віддаленістю від економічних центрів і транспортних шляхів економічних угрупувань

3. Участю у військово-політичних та політико-економічних організаціях, міжнародних потоках товарів, капіталів, людей, інформації

4. Положенням зовнішніх джерео ировини, їх віддаленість та різноманітність

5. Рівнем розвитку країн-сусідів.

Україна розташована в Північній півкулі, на материку Євразія, у центрально-східній частині Європи. Площа України -- 603,7 тис. км2. І за цим показником Україна - найбільша держава Європи. За кількістю населення (більше 46,67 млн. осіб на 01.12.2006 р.) Україна поступається Німеччині, Італії, Великобританії, Франції. Майже 68 % населення проживає в містах, 32 % -- у сільській місцевості.

Положення території України в системі географічних координат фіксується координатами її крайніх точок, протяжністю території із заходу на схід та з півночі на південь.

Крайня північна точка території України знаходиться на державному кордоні з Російською Федерацією біля с. Грем'яч Новгород-Сіверського району Чернігівської області й має координати 52° 22' північної широти і 33° 11' східної довготи. Крайньою південною точкою на суші є мис Сарич у Криму з координатами 44° 23' північної широти і 33° 44' східної довготи. Крайня західна точка знаходиться біля м. Чоп Закарпатської області та має координати 48° 05' північної широти і 22° 08' східної довготи. Крайня східна точка фіксується на околиці с. Червона Зірка Міловського району Луганської області, її координати 49° 15' північної широти і 40° 05' східної довготи.

Протяжність території між крайніми точками з півночі на південь становить 893 км, а із заходу на схід -- 1316 км. Географічний центр України знаходиться на північно-східній околиці районного центру смт. Добровеличківки в Кіровоградській області. Тут встановлено символічний знак (1990), який має координати 48° 23' північної широти і 31° 10' східної довготи. На території України знаходиться географічний центр Європи: це село Ділове Закарпатської області. Україна розташована в Центральній і Південно-Східній Європі у безпосередній близькості від більшості країн, з якими вона має інтенсивні транспортно-економічні зв'язки. Україна займає південний захід Східноєвропейської рівнини, частину Карпатського гірського пасма під назвою Українські Лісисті або Східні Карпати та Кримські гори. На півдні Україна омивається Чорним та Азовським морями.

Положення України дає їй можливість інтеграції в міжнародні системи колективної системи безпеки в Європі, які засвідчили свою миролюбивість та ефективність. Входження до таких систем разом з цивілізованими країнами Заходу значно покращило б становище України на міжнародній арені. Разом з тим Україна як член Співдружності Незалежних держав (СНД) зберігає добросусідські відносини з колишніми членами СРСР.

Україна має кордони з країнами Європейського Союзу(ЄС) та Організації Північноатлантичного договору (НАТО), що сприяє покращенню ЕГП й ПГП України. З 2008 року Україна стала членом Світової організації торгівлі (СОТ). Всі аспекти такого кроку заслуговують на окрему тему. Велике значення для України має розповсюдження української діаспори у різних частинах світу. Через представників української діаспори відбувається культурний обмін України з багатьма країнами світу.

Україна має:

Населення : 48 млн. 457 тис. чіл.

Територія : 603,7 тис. км2

Столиця : Київ ( 3 млн. чіл. )

Щільність населення: 80 чіл/км2

Областей : 25

Карта України

Сучасні сухопутні кордони України

Області України

АР Крим

Крим є цікавим приморським туристичним регіоном Східної Європи. Кримське побережжя прославилося особливим мікрокліматом, великою кількістю сонця, зеленими масивами гірських лісів, ласкавим морем. Особливу привабливість побережжю додають багато чисельні історичні, архітектурні і садово-архітектурні пам'ятники. Крим приблизно однаково віддалений від екватора і Північного полюса. Займає площу в 26,1 тис. кв. км., що складає 4,3% територій України. З півночі на південь півострів протягнувся на 180 км., а із заходу на схід -- на 360 км.

Автономна республіка Крим утворена як Кримська область 30 червня 1945 року, статус республіки отримала в 1991 році. Чисельність населення -- 2033,7 тис. чоловік (4,3% населення України), у тому числі міське населення -- 1274,3 тис. чоловік (62,7%), сільське -- 759,4 тис. чоловік (37,3%). Щільність населення -- 78 чіл. на кв. км. Республіка включає 14 адміністративних районів, 16 міст, у тому числі 11 міст обласного підпорядкування, 56 селищ міського типа, 957 сільських населених пунктів.

Вінницька область

Вінницька область була утворена 27 лютого 1932 року. Область розташована на Правобережній Україні, на заході вона граничить з Чернівецькою і Хмельницькою областями, на півночі - з Житомирською, на сході - з Київською, Черкаською і Кіровоградською областями, на півдні - з Одеською областю і на південному заході Вінніччини, по річці Дністер, на ділянці 202 кілометри проходіт державний кордон з Республікою Молдова.

Площа Вінницької області: 26,5 тис. км2, що складає 4,4% територій сучасної України. Адміністративно територія області ділиться на 27 сільських, а обласний центр - на 3 міських району. Всього у Вінницької області 27 районів, 17 міст, у тому числі 4 міста республіканського і обласного підпорядкування, 30 селищ міського типа, 1459 населених пунктів сільського типа.

Адміністративний центр -- Вінниця -- вперше згадується близько 1363 року, статус міста отримав в 1795 році. Населення налічує 356,7 тис. чоловік. Вінницька область розташовується на Придніпровській піднесеності на південному сході і Подільській піднесеності на південному заході. Вінниця займає центральне положення на карті області, і від неї променями розходяться основні автомобільні і залізничні магістралі.

Волинська область

Область розташована на північному заході країни. На півночі граничить з Брестською областю Білорусії, на сході -- з Рівненською областю, на півдні -- з Львівською областю, а на заході проходіт державний кордон з Польщею. Волинська область розташована на крайньому північному заході України в зоні українського Полісся. Волинська область утворена 4 грудня 1939 року. Її площа складає 20,2 тис.кв.км.

На заході вона граничить з Республікою Польща (протяжність кордону - 190 км.), на півночі - з Республікою Білорусь (205 км.), на сході - з Рівненською (410 км.), на півдні - з Львівської (125 км.) областями України. Територія області - 20,2 тис. кв. км. (3,3% територій України) протягується з півночі на південь на 187 км., а із заходу на схід - на 163 кілометри.

Населення області станом на 1 січня 2007 року - 1038,0 тис. чоловік (2,2% населення України ), з них: 50,9 відсотка міського населення, останні 49,1 відсотка - сільського. Середня щільність населення - 52 чіл. на 1 кв. км.

Волинь розділяється на 16 адміністративних районів. Окрім обласного центру (місто Луцьк) на території області розташовано ще 3 міста обласного значення (Ковель, Володімір-Волінський, Нововолінськ), 8 малих міст (Берестечко, Володімір-Волінський, Горохів, Камінь-Каширський, Киверци, Любомль, Рожіще, Устілуг), 22 селища міського типа, 1054 сільських.

Адміністративно-територіальний устрій області: 16 адміністративних районів, 11 міст, у тому числі 4 міста обласного підпорядкування (Луцьк, Волинський для Володимира, Ковель, Нововолинськ), 22 селища міського типа, 1053 сільських населених пункту. Адміністративний центр -- Луцьк -- вперше згадується в літописах в 1085 році, статус міста має з 1795 року. Населення -- 208,8 тис. чоловік.

Дніпропетровська область

Дніпропетровська область утворена 27 лютого 1932г. Її площа складає 31,9 тис.кв.км. (5,3% від терріторіїУкраїни). Чисельність населення -- 3567,6 тис. чіл. (7,5% населення України), у тому числі міське -- 2960,3 тис. чіл. (83%), сільське --607,3 тис. чіл. (17%). Щільність населення -- 112 чіл. на кв. км.

Головна водна артерія області -- Дніпро, останні крупні річки належать його басейну.

Донецька область

Донецька область розташована в східній частині України. На заході вона граничить із Запорізькою і Дніпропетровською, на півночі - з Харківською, на сході - з Луганської областями України і з Ростовською областю Російської федерації, на півдні має вихід до Азовського моря. Площа 26,5 тисяч км. кв., що складає 4,1 % від всієї площі України.

Адміністративний центр Донецької області - місто Донецьк. По кількості населення Донецька область займає перше місце серед областей України. Протяжність Донецької області з півночі на південь складає 255 км., із заходу на схід -- 180 км. Загальна довжина кордонів Донецької області складає 1 526 км., з них: сухопутних -- 1 376 км., морських, -- 140 км.

Найвище місце Донецької області -- курган Гостра (331 м-код) для Могили, який розташований поблизу села Польове Шахтарського району; найнижче місце (?0,4 м-кодів) -- рівень води в Азовському морі. Крайні точки Донецької області: північна -- висота 195 м-кодів в Красноліманськом районі; південна -- сіло Белосарайськая Коса Першотравневого району; західна -- поблизу сіла Комишеваха Веліконовоселковського району; східна -- поблизу села Верхній Кут Шахтарського району.

Географічний центр області знаходиться в селі Песьки Ясиноватського району. Донецька область ділиться на 18 районів, має 51 місто, у тому числі 27 -- обласного підпорядкування, 132 селища міського типа, 1122 сільських населених пунктів.

Райони Донецької області: Александровський, Амвросиевський, Артемівський, Веліконовоселковський, Волновахський, Володарський, Добропольський, Константіновський, Червоноармійський, Красноліманський, Марьінський, Новоазовський, Першотравневий, Слов'янський, Старобешевський, Тельмановський, Шахтарський, Ясиноватський.

Міста обласного підпорядкування: Авдєєвка, Артемовськ, Горловка, Дебальцево, Дзержінськ, Дімітров, Доброполье, Докучаєвськ, Донецьк, Дружковка, Єнакієво, Ждановка, Кировськоє, Константіновка, Краматорськ, Красноармейськ, Червоний Лиман, Макіївка, Маріуполь, Новогродовка, Селідово, Слов'янськ, Снігове, Торез, Угледар, Харцизськ, Шахтерськ, Ясиноватая.

Донецька область великий промисловий, культурний і науковий центр України.

Основу промислового комплексу складають вугільна промисловість, металургія, машинобудування. Спеціалізація регіону зумовлена вигідним географічним положенням, багатою мінерально-сировинною базою, достатньо розвинутою інфраструктурою і високим рівнем урбанізації.

Донецька область це ще й працелюбні, талановиті люди. Імена наших земляків діячів науки, культури, спортсменів відомі далеко за межами України.

Вигідне географічне положення області

Донецька область знаходиться на південному сході України. Займає площу 26,5 тис.км2, кількість населення 4,843 млн. чол.

Відстань від столиці України, м.Києва:

? 871 км залізничним шляхом

? 693 км автомобільним шляхом

Адміністративно-територіальне розподілення області містить 28 міст і 17 районів обласного підпорядкування.

Найбільш великі міста:

Донецьк

1 075,33 тис. чоловік

Маріуполь

516,5 тис. чоловік

Макеєвка

435,9 тис. чоловік

Горлівка

328,6 тис. чоловік

Є морський порт Маріуполь з виходом до Чорного та Середземного моря.

Межує з найбільш густонаселеними та економічно розвинутими областями України - Дніпропетровською, Харківською, Запорізькою, Луганською та Ростовською областю Російської Федерації.

Житомирська область

Житомирська область утворена 22 вересня 1937 р. Її площу складає 29,9 тис. кв. км. (5% від території України). Чисельність населення -- 1389,5 тис. чоловік (2,9% населення України), у тому числі міське 775,4 тис. чоловік (56%), сільське 614,1 тис. чоловік (44%). Плотность населення -- 46 чіл. на кв. км.

Адміністративно-територіальний устрій: складається з 23 районів, 9 міст, у тому числі 4 -- обласного підпорядкування (Житомир, Бердичів, Коростень, Новоград-Волинський), 45 селищ міського типа і 1631 сільських населених пунктів. Адміністративний центр -- місто Житомир -- заснований в IX столітті, містом є з 1444 року. Населення налічує 284,2 тис. чоловік.

Закарпатська область

Закарпатська область утворена 22 січня 1946 р. Її площу складає 12,8 тис. кв. км. (2,1% від території України). Чисельність населення -- 1258,3 тис. чоловік (2,6% населення України), у тому числі міське населення -- 466,0 тис. чоловік (39%), сільське -- 793,3 тис. чоловік (61%). Щільність населення -- 98 чіл. на кв. км.

Область розташована на південному заході України. Граничить з Польщею і Львівською областю -- на півночі, на сході -- з івано-франківською областю, на півдні -- з Румунією, на заході -- з Угорщиною і Словаччиною. Адміністративно-територіальний устрій.

Закарпаття ділиться на 13 адміністративно-територіальних одиниць, з яких: 4 міста обласного підпорядкування (Ужгород, Мукачево, Хуст, Берегово) і 13 районів. Край має 7 міст, 20 селищ міського типа, а також 579 сільських населених пунктів. Адміністративний центр -- місто Ужгород -- утворений в IX ст, містом є з 1635 року. Населення налічує 126,6 тис. чоловік.

Загальна чисельність населення регіону складає 1287 тис. чоловік, щільність - 101 людина на 1 кв. км. У регіоні розташовано 7 міст, 20 селищ міського типа, 579 сільських населених пунктів. Крупні міста - Ужгород, Мукачево, Свалява, Винограду, Берегово.

Запорізька область

Запорізька область утворена 10 січня 1939 р. Розташована вона на південно-сході України. На півночі і північному заході межує з Дніпропетровською областю, на заході - з Херсонською областю, на сході - з Донецькою областю, а на півдні її узбережжя омиває Азовське море. Протяжність з півночі на південь - 208 км, із заходу на схід - 235 км.

Адміністративно-територіальний устрій Запорізької області: 20 адміністративних районів, 5 міст обласного підпорядкування (Запоріжжя, Мелітополь, Бердянськ, Токмак і Енергодар), 9 міст районного підпорядкування, 23 селища міського типа, 921 сільський населений пункт. Адміністративний центр -- місто Запоріжжя, заснований в 1770 році, статус міста отримав в 1806 році. Проживає в місті 815,3 тис. чоловік.

Івано-Франківська область

Область розташована на заході України і входить до складу історіко-географічної області Галіция. Граничить: на північному заході -- з Львівською областю, на північному сході -- з Тернопільською, на південному сході -- з Чернівецькою, на півдні -- з Румунією і на південному заході -- із Закарпатською областю.

Область знаходиться на стику двох крупних фізико-географічніх областей -- Східноєвропейської рівнини і Українських Карпат. На території області виділяються три природні зони. Це рівнинне Придністров'я, Предкарпатье і гірські Карпати.

Івано-Франківська область була створена 4 грудня 1939 р. Її площу складає 13,9 тис. кв. км. (2,3% від території України). Чисельність населення -- 1409,8 тис. чоловік (2,9% населення України), у тому числі міське -- 593 тис. человек (42,1%) і сільське - 816,8 тис. человек (57,9%). Щільність населення -- 101 чіл. на кв. км.

До складу області входять 14 районів, 15 міст, у тому числі 5 міст обласного підпорядкування (Івано-Франківськ, Калуш, Коломия, Яремча, Болехов), 24 селища міського типа і 765 сільських населених пунктів. Адміністративний центр -- місто Івано-Франківськ, засноване в 1662 році. Населення налічує 237 тис. чоловік.

Київська область

Розташована в центральній частині України, в середньому перебігу річки Дніпро. На півночі граничить з Гомелською областю Білорусі, на сході -- з Чернігівською і Полтавською, на південному сході і півдні -- з Черкаською, на південному заході -- з Вінницькою, на заході -- з Житомирською областями. Північна частина Київської області знаходиться в межах Поліської, а південна -- головним чином на Придніпровській низовині, на південно-західну частину області заходять відроги Придніпровської піднесеності. На території області поширені в основному лісові і лісостепові ландшафти.

Київська область була утворена 27 лютого 1932 р. Її площу складає 28,1 тис. кв. км. (4,7% від території України). Чисельність населення -- 1827,9 тис. чоловік (3,7% від населення України), у тому числі міське населення -- 1053,5 тис. чоловік (58%), а сільське -- 774,4 тис. чоловік (42%). Щільність населення -- 65 чіл. на кв. км.

Адміністративно-територіальний устрій області: 25 адміністративних районів, 25 міст, у тому числі 11 -- обласного підпорядкування, 30 селищ міського типа, 1221 сільський населений пункт. Найбільші міста: Біла Церква, Бровари, Бориспіль, Фастів.

Кіровоградська область

Розташована в центральній частині України (в межах її території знаходиться географічний центр України), в межиріччі Дніпра і Південного Буга. Граничить: на півночі -- з Черкаською, на північному сході -- з Полтавською, на сході і південному сході -- з Дніпропетровською, на півдні -- з Миколаївською, на південному заході -- з Одеською, на заході -- з Вінницької областями України.

Кіровоградська область створена 10 січня 1939 р. Її площу складає 24,6 тис. кв. км. (4,1% від території України). Чисельність населення -- 1183,8 тис. чоловік (2,4% населення України), у тому числі міське населення -- 724,5 тис. чоловік (61,2%), сільське -- 459,3 тис. чоловік (38,8%). Щільність населення -- 48,7 людини на 1 кв. км.

Луганська область

Луганська область розташована в східній частині Українського Донбасу в середньому перебігу річки Сіверський Донець. З півдня на північ вона тягнеться на 250 км., із заходу на схід -- на 190 км. Область має найпротяжніший кордон (близько 800 км.) з областями Російської Федерації -- Білгородською, Воронежською і Ростовською. На заході область граничить з Донецькою і Харківською областями.

Луганська область утворена 3 червня 1938 р. Її площу складає 26,7 тис. кв. км. (4,4% площ України). Чисельність населення -- 2673,8 тис. чоловік (5,3% населення України), у тому числі міське -- 2309,1 тис. чоловік (86,4%), сільське -- 364,7 тис. чоловік (13,6%). Щільність населення -- 100,1 чіл. на 1 кв. км.

У адміністративно-територіальному відношенні ділиться на 18 районів, має 37 міст, у тому числі 14 обласне і 23 районне підпорядкування, 109 селищ міського типа і 792 сільських населених пункту. Адміністративний центр -- місто Луганськ, виник в 1795 році, статус міста отримав в 1882 році. У місті проживають 471,6 тис. жителів.

Львівська область

Область розташована на крайньому заході України. Граничить: на півночі і північному сході -- з Волинською і Рівненською областями, на заході і південному сході -- з Тернопільською і івано-франківською областями, на півдні -- із Закарпатською областю, на заході -- з Польщею. Протяжність області з півночі на південь складає 240 км., із заходу на схід -- 210 км.

Львівська область утворена 4 грудня 1939 р. Її площу складає 21,8 тис. кв. км. (3,6% від території України). Чисельність населення -- 2728,6 тис. чоловік (5,4% населення України), у тому числі міське -- 1658,5 тис. чоловік (60,8%), сільське -- 1070,1 тис. чоловік (39,2%). Щільність населення -- 125,2 чіл. на кв. км.

Адміністративно область розділена на 20 районів, 43 міста, у тому числі 7 міст обласного підпорядкування (Львів, Борислав, Дрогобич, Самбір, Стрий, Трускавець, Червоноград), 34 селища міського типа і 1854 сільських населених пункту. Адміністративний центр -- місто Львів -- був заснований в 1256 р. В даний час в місті проживають 790,1 тис. жителів.

Миколаївська область

Область розташована на півдні України в басейні річки Південний Буг. На заході граничить з Одеською областю, на півночі -- з Кіровоградською, на сході -- з Херсонською і Дніпропетровською областями. На півдні омивається водами Чорного моря.

Миколаївська область утворена 22 вересня 1937 р. Її площу складає 24,6 тис. кв. км. (4% від території України). Чисельність населення -- 1309,9 тис. чоловік (2,6% населення України), у тому числі міське населення -- 865,3 тис. чоловік (66,1%), сільське -- 444,6 тис. чоловік (33,9%). Щільність населення - 54 чіл. на кв. км.

Адміністративно-територіальний устрій області: 19 адміністративних районів, 9 міст, у тому числі 5 -- обласного підпорядкування, 17 селищ міського типа і 908 сільських населених пунктів. Адміністративний центр -- місто Миколаїв, засноване в 1789 році. Населення міста налічує 512,4 тис. чоловік.

Одеська область

Одеська область розташована на крайньому південному заході України і граничить з Вінницькою, Кіровоградською, Миколаївською областями. По суші і на морі граничить з низкою зарубіжних країн: Республікою Молдовою, Румунією, Болгарією, Туреччиною.

27 лютого 1932 року була утворена Одеська область у складі Української РСР. У 1956 році до неї була приєднана територія колишньої області Ізмаїла.

Полтавська область

Практично вся територія області розташована на сході країни в центральній частині Лівобережної України. Лише невелика частина земель Кременчуцького району знаходиться за Дніпром -- на правом бережу. Її протяжність з півночі на південь -- 213,5 км., а з південного заходу на північний схід -- 259 км. Граничить на півночі з Чернігівською і Сумською областями, на північному заході -- з Київською, на заході -- з Черкаською, на південному заході -- з Кіровоградською, на півдні -- з Дніпропетровською і на сході -- з Харківською областями.

Важливий етап в економічному розвитку Полтавської області був пов'язаний з входженням Лівобережної України до складу Російської Імперії (1654 р.). З 1775 р. Полтавська область повністю входить до складу Новоросійської губернії, а в 1784 р. до складу Катеринославського намісництва. За період з 1796 по 1802 рр. Полтава входить до складу Чернігівської губернії, а з 1802 р. стає центром вже Полтавській губернії.

Рівненська область

Область розташована на північному заході України. На півночі граничить з Брестською, на північному сході -- з Гомельської областями Білорусії, на сході -- з Житомирською областю, на південному сході - з Хмельницькою, на півдні -- з Тернопільською, на південному заході -- з Львівською, а на заході -- з Волинської областями України.

Археологічні знахідки на території сучасної Рівненської області свідчать про те, що земля ця була заселена ще з часів пізнього палеоліту. У VI -- початку VII століть Волинь (Рівненщина вважається частиною Волині) була заселена об'єднаннями племен дулебов. На початку X століття у Волині утворюються тісні зв'язки з Києвом. У цьому ж столітті Волинська земля входить до складу Володимирського князівства Київської Русі. Після розпаду Галицько-волинського князівства територія сучасної Рівненської області увійшла до складу Великого князівства Литовського (1340 р.).

В середині XVII ст Україна була охоплена визвольною війною під керівництвом Богдана Хмельницького. Саме у Рівненському замку в 1625 р. готувався політичний договір між Мовою Посполитої і українським козацтвом. Після війни 1793 р. східна частина Волині була приєднана до Росії, а опісля два роки і останню частину Волині виявилася у складі Росії.

Згідно з Ризькою мирною угодою (18 березня 1921 р.) Ровенщина відійшла Польщі. Після приєднання Західної України до УРСР 4 грудня 1939 р. була створена Рівненська область з центром в Рівному.

Сумська область

Сумська область розташована на північному сході України. На півночі і сході область граничить з Брянською, Курською і Білгородською областями; протяжність державного кордону з Російською Федерацією складає 498 км. На кордоні розташовано три пункти пропуску залізничним транспортом (Волфіно, Пушкарноє, Зерновий) і п'ять -- автомобільним (Бачевськ, Катеріновка, Рижовка, Юнаковка, Велика Пісаревка).

На півдні, південному сході і заході Сумщина граничить з Харківською, Полтавською і Чернігівською областями України. Відстань від обласного центру до столиці України м. Києва 350 км. У Х столітті територія нинішньої Сумщини входила до складу Київської Русі, зокрема, в Ліповіцкоє князівство. Якраз тоді починається історія таких славних міст, як Ромни (Ромен), Глухов, Путівль. З останнім пов'язаний староруський шедевр світового значення - "Слово про полк Ігореве".

Тернопільська область

Область розташована в західній частині України. На півночі вона граничить з Рівненською областю, на північному заході і заході -- з Львівською і івано-франківською областями, на півдні -- з Чернівецькою (кордон по річці Дністер) і на сході -- з Хмельницькою областями. Територія області витягнута із заходу на схід на 100 км., а з півночі на південь має в два рази велику протяжність.

Тернопільська область утворена 4 грудня 1939 р. Її площу складає 13,8 тис. кв. км. (2,3% від території України). Чисельність населення -- 1163,9 тис. чоловік (2,3% населення України), у тому числі міське -- 512,3 тис. чоловік (44%), сільське -- 651,6 тис. чоловік (56%). Щільність населення -- 84,3 чіл на кв. км.

У адміністративно-територіальному відношенні область складається з 17 районів, 16 міст, у тому числі одного обласного підпорядкування, 19 селищ міського типа і 1017 сільських населених пунктів. Адміністративний центр -- місто Тернопіль -- перша згадка про нього датується 1549 роком. Населення налічує 235,3 тис. чоловік. Після революції 1917 р. і в результаті громадянської війни і польської інтервенції вона увійшла до складу Польщі. У 1939 р. Тернопільська область разом із західною Україною возз'єдналася з Українською РСР.

Харківська область

Розташована область на рівнинній території в північно-східній частині України, на відстані 493 км. на схід від Києва. Граничить з Луганською, Донецькою, Дніпропетровською, Полтавською і Сумською областями України, а також з Білгородською областю Росії.

Територія Харківщини вважається центром східноукраїнських земель, древня історія якої бере свій початок у далекому минулому. У VII-X вв. частина Харківської області входила до складу Хазара каганата. З середини XVII ст почалося масове заселення області. У 1654 р. було засновано місто Харків на злитті річок Харків і Лопань, який став центром Слобожанщини. У 1765 р. була створена Слобідсько-українська губернія, яка в 1780 р. була перетворена в Харківське намісництво. У 1796 р. на місці намісництва була відтворена Слобідсько-українська губернія, яка отримала в 1835 р. назву Харківської. З 1919 по 1934 рр. Харків був столицею УРСР.

Херсонська область

Область розташована на півдні України. На південному заході омивається Чорним, а на південному сході - Азовським морями. На півночі регіон граничить з Дніпропетровською, на сході - із Запорізькою, на заході - з Миколаївською областями, на півдні - з Республікою Крим.

Територія сучасного Херсона була заселена вже більше 10 тис. років тому. Першою державою, що виникла в VII ст до н.е. на території Херсона, була Скіфія. Наступний етап освоєння Херсона пов'язаний з виникненням Київської Русі. У XVIII ст території лівобережного Херсона увійшли до складу Росії. З того часу почалося інтенсивне заселення і економічне освоєння Причорномор'я.

україна економічний геополітичний індустрія крим

Хмельницька область

Область розташована в західній частині України. На сході вона граничить з Вінницькою, на північному сході -- з Житомирською, на північному заході -- з Рівненською, на заході -- з Тернопільською і на півдні -- з Чернівецькою областями. Протяжність з півночі на південь -- 220 км., із заходу на схід -- 120 км.

Хмельницька область (до 1954 року Кам'янець-Подільська) утворена 22 вересня 1937 року. Її площу складає 20,6 тис. кв. км. (3,3% від території України). Чисельність населення -- 1474 тис. чоловік (3% населення України), у тому числі міське населення -- 775,8 тис. чоловік (52,6%), сільське -- 698,2 тис. чоловік (47,4%). Щільність населення -- 78,5 чіл. на кв. км.

У адміністративно-територіальному відношенні область ділиться на 20 адміністративних районів, 13 міст, у тому числі 5 міст обласного підпорядкування (Хмельницький, Кам'янець-Подільський, Шепетівка, Славута, Нетешин), 24 селища міського типа і 1417 сільських поселень. Адміністративний центр -- місто Хмельницький -- вперше згадується як Проскурів в 1493 році, в 1954 році перейменований в Хмельницький. Населення налічує 261 тис. чоловік. У 1941 р. обласний центр переноситься в Проскурів, але після цього область ще деякий час носила стару назву, і лише з перейменуванням р. Проскурова в Хмельницький вона отримала нинішню назву.

Черкаська область

Черкаська область знаходиться в центрі України, в басейні середнього перебігу Дніпра і займає територію 20 900 кв.м, що складає 3,5% загальній території України. Вона була утворена 7 січня 1954 р. з околичних районів Вінницької, Київської, Кіровоградської і Полтавської областей. Є одній з найбільш молодих областей України.

Черкаська область розташована в центральній частині України, в басейні середнього перебігу Дніпра. Граничить на півночі з Київською, на сході - з Полтавською, на півдні - з Кіровоградською і на заході - з Вінницькою областями.

Площу Черкаської області складає 20,9 тис. км2 (3,4% від загальної площі України). Сільськогосподарські угіддя складають 1452,2 тис. га (69,4 % загальній площі), з них рілля - 1271,9 тис. га (87,6% площ сільськогосподарських угідь).

Чернігівська область

Чернігівська область є одній з най північніших областей України, граничить з Білорусією (Гомельська область) на північному заході і Росією (Брянська область) на півночі. На сході розташована Сумська область, на півдні - Полтавська, на південному заході і заході - Київська.

У 1796 році була створена Малоруська губернія Росії з центром в місті Чернігові. У 1802 р. вона була розділена на Чернігівську і Полтавську. У 1923-1932 рр. було проведено декілька адміністративних реформ, остання з яких привела в 1932 році до створення Чернігівської області у складі УРСР. З 1991 року по теперішній час Чернігівська область залишається у складі незалежної України.

Чернівецька область

Чернівецька область знаходиться на стику Східно-європейської рівнини і Українських Карпат. Корисні копалини представлені в основному мінерально-будівельною сировиною. У природно-ресурсному потенціалі області одне з центральних місць займають лісові і водні ресурси. Всі річки відносяться до басейну Чорного моря, найбільшими з них є Дністер, Пруть, Черемош і Сирет.

Буковина - один з наймолодших регіонів України. У 1359 р. Молдавське воєводство, до того часу що входило до складу Угорського королівства, оголосило про свою незалежність і розповсюдило свою владу на всю територію, яка пізніше стала іменуватися Буковиною. З початку XVIII століття Поднестровье залучається до сфери інтересів Російської Імперії. Перша світова війна принесла населенню Буковини і суміжної Хотінщини незліченні жертви і руйнування. Скориставшись поразкою німецько-австрійського блоку у війні на початку жовтня 1918 р., Румунія зважилася на окупацію Буковини. В кінці 30-х рр. Буковина, і, перш за все, її північна частина, увійшла до сфери геополітичних інтересів СРСР. У 1940 р. створюється Чернівецька область.

Область займає вигідне транспортно-географічне положення. Граничить з двома іноземними державами - Молдовою і Румунією, а також з івано-франківською, Тернопільською, Хмельницькою і Вінницькою областями України.

Промисловість. Крим

У структурі промислового виробництва найбільшу питому вагу мають харчова, хімічна і нафтохімічна галузі, машинобудування та металообробка, паливна промисловість. У структурі виробництва товарів народного споживання частка продовольчих товарів складає 60%. Загалом у регіоні на самостійному балансі перебуває 291 промислове підприємство, функціонує 1002 малих промислових підприємства.

Промислове виробництво займає одне з найважливіших місць в економіці Автономної Республіки Крим. В даний час у галузях економіки Автономної Республіки Крим промисловість відіграє основну роль при тому, що в її галузях зайнято тільки 17% працюючих. Вартість промислових підприємств складає 23,1% вартості всіх основних фондів.

Промисловість Автономної Республіки Крим має широкий спектр видів економічної діяльності, причому частка видобувної промисловості - 7,6% загального обсягу виробництва, обробної - 76,0%, виробництва та розподілу електроенергії, тепла, газу та води - 15,8%. Головне місце належить таким видам економічної діяльності обробної промисловості, як харчова промисловість (32,1%), хімічна (20,6%) та машинобудування з металургією (17,3%), на які приходиться 70% загального обсягу виробництва.

Підприємства харчової промисловості виробляють м'ясні продукти, ковбасні вироби, масло тваринне, молочні продукти, сири, олію, консерви, кондитерські вироби, крупи та борошно, лікеро-горілчані вироби, хліб та хлібобулочні вироби, мінеральні води і прохолодні напої, тютюнові вироби та інше.

Легка промисловість Автономної Республіки Крим представлена 15 підприємствами, що випускають бавовняні тканини, панчішно-шкарпеткові, шкіргалантерейні, трикотажні, швейні вироби, шкіряне взуття, фурнітуру.

Питома вага хімічної галузі складає 20,6% від загального обсягу промислового виробництва республіки. У Криму розташовані найбільші хімічні підприємства, які виступають монополістами в Україні й у країнах СНД та виробляють унікальну конкурентноздатну на європейському та світовому ринках продукцію. Ключовими підприємствами галузі (93,7%) та північно-кримського регіону є ДАК "Титан" та ВАТ "Кримський содовий завод". Перспективами для хімічної промисловості є впровадження енергозберігаючих та екологічних технологій, збільшення обсягу виробництва соди кальцинованої, синтетичних миючих засобів та товарів побутової хімії, полімерних труб для газопроводів підземної прокладки, організація виробництва продуктів на основі йоду. Особлива увага приділяється використанню вторинних ресурсів, оскільки на території Автономної Республіки Крим (місто Красноперекопськ) розташовано ВАТ "Полівтор" - єдине підприємство на півдні України, яке володіє технологією з переробки відходів полімерів, що дозволяє організувати систему збору та утилізації вторинних полімерних матеріалів.

Перспективним напрямком у розвитку скляної промисловості залишається забезпечення потреб кримської харчової промисловості склотарою, відновлення виробництва художнього скла та сувенірів зі скла. Планується комплексна робота з переходу виробників міцних алкогольних напоїв на використання продукції кримської скляної промисловості.

Машинобудівна галузь представлена 12 науковими установами та 67 підприємствами.

Література

1. Голд Дж. Психология и география: Основы поведенческой географии. М., 1990.

2. Гродзинська О.Ю. Перцепційне районування території України // В: "Ландшафт як інтегруюча концепція ХХІ сторіччя". К., 1999.

3. Исаченко А.Г. Ландшафтоведение и физико-географическое районирование. М., 1991.

4. Маринич О.М., Шищенко П.Г. Фізична географія України. Підручник. К., 2003

Размещено на Allbest.ru