Класифікація регіонів України за рівнем ефективності використання трудових ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

Класифікація регіонів України за рівнем ефективності

використання економічного потенціалу регіону

Економічне районування -- територіальний поділ народного господарства країни, блоку чи світу на економічно збалансовані частини, які відзначаються фізико-географічним, історичним, технічним, соціально-демографічною і, в першу чергу, економічною вигідною спільністю і сталістю структури головного комплексу внутрішніх і зовнішніх міжгалузевих зв'язків, внутрішньою кооперацією й інтеграцією, зовнішньою спеціалізацією та порівняльним рівнем розвитку.

Регіон - це територія, що за сукупністю своїх елементів відрізняється від інших територій та характеризується єдністю, взаємопов'язаністю складових і цілісністю. У такому формулюванні термін “регіон” є синонімом терміну “район”. Найважливіша характеристика регіону - його цілісність. Регіон представляє триєдність середовищ: природного, матеріального (створеного людиною) та соціального. Регіональна цілісність передбачає територіальну цілісність та неподільність.

Рекреаційні ресурси - сукупність природних та антропогенних об'єктів і явищ, які можна використовувати для відпочинку, лікування й туризму. Природні рекреаційні ресурси - це особливості природи, природні та природно-технічні геосистеми, об'єкти і явища природи, їхні компоненти й властивості, природоохоронні об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, етнографічні особливості території.

Усі країни світу характеризуються суттєвими територіальними відмінностями, зокрема, великою своєрідністю спеціалізації та структури виробництва, які обумовлені природними, економічними, соціальними, історичними умовами. На цій об'єктивній основі розвивається внутрішньодержавний територіальний поділ праці та формуються своєрідні природно-господарські утворення, які характеризуються певною спеціалізацією - так звані економічні райони. Їх виділення, вивчення, прогнозування розвитку і лежить в основі економічного районування країни.

У найбільш узагальненому трактуванні районування - це загальнонауковий метод систематизації інформації у найрізноманітніших цілях. Виходячи з цього, економічне районування - це метод систематизації інформації про територіальну організацію продуктивних сил та територіальні відмінності соціально-економічного життя країни. У той же час, згідно зі змістом цієї категорії, економічне районування - це процес поділу країни на економічні райони, які історично склалися у процесі розвитку і розміщення продуктивних сил, господарського освоєння території.

Кожен економічний район відзначається своїми суспільно-територіальними властивостями та повинен розвиватися згідно з індивідуальною стратегією розвитку продуктивних сил, яка б виходила із загальнодержавних цілей та можливостей, і ресурсів відповідної території. Вивченням продуктивних сил економічних районів, обгрунтуванням стратегії їх соціально-економічного розвитку займається економічне районування, яке в цьому ракурсі виступає як наука - важлива складова в палітрі економічної науки.

Економічне районування - найважливіша передумова дієвого регіонального програмування, проведення ефективної державної регіональної політики.

Мета: Розкрити сутність економічного районування України. Класифікувати регіони України за рівнем ефективності використання економічного потенціалу регіону.

Методи дослідження: аналітичний, метод аналізу, діалектичний, синтетичний.

Економічне районування -- територіальний поділ народного господарства країни, блоку чи світу на економічно збалансовані частини, які відзначаються фізико-географічним, історичним, технічним, соціально-демографічною і, в першу чергу, економічною вигідною спільністю і сталістю структури головного комплексу внутрішніх і зовнішніх міжгалузевих зв'язків, внутрішньою кооперацією й інтеграцією, зовнішньою спеціалізацією та порівняльним рівнем розвитку.

При виділенні економічних районів враховують два основних принципи:

1. Економічний. Кожний економічний район є спеціалізованою територіальною частиною єдиного народногосподарського комплексу країни з певним комплексом допоміжних і сервісних виробництв. Спеціалізацію району визначають лише ті галузі, в яких витрати праці і засобів на виробництво продукції та її транспортування до споживача порівняно з іншими районами будуть найменшими. Отже територіальна організація господарства у виділених районах повинна сприяти досягненню найвищого економічного ефекту в усьому народному господарстві країни і кожному економічному районі.

2. Адміністративний, що визначає єдність економічного районування і територіального політико-адміністративного устрою країни.

Природне серидовище враховується в економічному районуванні, оскільки воно впливає на розвиток продуктивних сил при формуванні національних утворень, встановлення державних кордонів і політико-адміністративного устрою. Отже, можна вважати, що природне середовище впливає на економічне районування опосередковано, через зазначені фактори. Транспорт теж впливає на економічне районування не безпосередньо, а через територіальний поділ праці.

Україна зараз складається з територій, які мають істотно відмінний історичний досвід, і в кожному випадку цей досвід є для нас величезною цінністю. У країні давно існують проблеми взаємовідносин центральної і регіональної влади, області і міста. І ці проблеми - наслідок самого устрою сучасної української держави, хоча іноді такі конфлікти і мають вигляд, як суто особисті суперечності конкретних мера і губернатора.

Україна складається із семи основних регіонів або їхніх груп: це групи регіонів Сходу, Півдня, Заходу, Центру, а також Крим, Донбас та місто Київ. Цей розподіл, звичайно, певною мірою умовний, але добре підходить до того, щоб виділити найбільш яскраві риси різноманітності різних частин нашої країни.

Регіони Центру (Центральне Придніпров'я, Поділля, Полісся, Чернігівщина) - це, якщо можна так сказати, "традиційна", "материнська", "мала" Україна з багатовіковим, переважно аграрним укладом, що не зазнав якісних змін навіть із спорудженням у кожному обласному центрі якогось великого заводу. Хоча технології індустріальної цивілізації залишили тут свій незгладимий слід - Чорнобиль.

Це, власне, "об'єднуючий" регіон для всієї країни, "регіон - міст", перехідний із Сходу і Півдня до Заходу.

Головний зміст регіонів Центру в тому, що це простір з традиційним, дуже консервативним укладом, люди тут схильні до підтримання стабільності життя і не вітають радикалізму, тут, якщо використати метафору, Захід та Схід України можуть зустрітися й домовитися. Індустріальні регіони Сходу (Придніпровсько-Запорізький, Слобожанщина) мають кілька тримальних опор, тому що тут знаходиться кілька "індустріальних столиць" України - Дніпропетровськ, Запоріжжя, Харків.

Схід України з його характерною спеціалізацією - машинобудуванням, металургією, "оборонкою", науково-виробничим сектором - сформувався в такому вигляді в роки перших п'ятирічок.

Криза Сходу - це більше й небезпечніше, ніж криза будь-якого іншого регіону України (крім, можливо, Донбасу).

Причини кризи індустрії регіонів Сходу слід шукати не тільки в сьогоднішньому, але й у вчорашньому дні.

Серед інших українських регіонів помітно виділяються Крим та регіони Заходу. Ці регіони відрізняються тим, що тривалий час не входили до складу України, а також чіткою самоідентифікацією населення стосовно жителів інших регіонів країни і власною, майже державною самосвідомістю; все-таки немало кримчан, наприклад, поки що припускають можливість незалежного від України існування регіону - інша річ, що такі погляди поділяє дедалі менша кількість жителів півострова.

Крим - це єдиний український регіон, який одержав конституційне закріплення свого особливого статусу. Південний берег - єдина в Україні справжня приморська курортна зона із специфічними господарськими механізмами, структурою зайнятості, потужними міграціями залежно від сезону. Степова зона - переважно аграрна і україномовна, яка тяжіє до традиційного укладу, характерного для сільських районів Центру і Півдня.

Західна Україна включає в себе прикордонні регіони, які здавна були включені в європейські політичні зв'язки. Західні регіони привабливі для зарубіжних туристів та інвесторів.

Місто Київ можна виділити як окремий регіон, оскільки його значення та потенціал роблять його самоцінною, рівноправною та порівнянною з будь-яким регіоном складовою частиною країни. Київ - це столичний регіон, де зосереджено владні та адміністративні інститути, культурний, науковий, духовний центр країни.

Отже, регіони помітно відрізняються один від одного. Українські регіони роз'єднує багато чого, а ефективна регіональна політика держави ще тільки виробляється.

Традиційно в Україні виділяють три великих економічних райони:

* Донецько-Придніпровський (підприємства гірничодобувної, металургійної, хімічної і важкої промисловості);

* Центрально-Західний (обробна, легка і харчова промисловість);

* Південний (переважають суднобудування, портове господарство й індустрія відпочинку).

Повсюдно сприятливі умови для сільського господарства. Західні і центральні області України спеціалізуються на технічних і харчових культурах, в південній Україні переважає зернове господарство і садівництво, біля великих міст розвинене овочівництво.

Найчастіше використовується інший варіант економічного районування, зокрема поділ на Донецький, Карпатський, Північно-західний, Північно-східний, Подільський, Придніпровський, Причорноморський, Столичний, Центральний економічні райони.

1. Донецький економічний район -- економічний район, розташований на південному сході України. Включає в себе Донецьку і Луганську області.

Донецький економічний район має найвищий рівень економічного розвитку в Україні.

Основні міжгалузеві комплекси: енергетичний, металургійний, машинобудівний, хімічно-індустріальний. Переважає приміський тип сільського господарства. Добре розвинуті транспортний та рекреаційний комплекси.

Основним багатством надр Донецького економічного району є кам'яне вугілля (від довгополумяного до антрацитів). Пласти камяного вугілля малопотужні товщиною 40 - 70 см. У районі виявлено родовища природного газу у Червонокопівську, Славяносербську, Борівському, Співаківському, Кружилівському. Є 21 газоперспективна площа.

Працює 21 виробниче об'єднання з видобутку вугілля, які включають 214 шахт.

Також у регіоні розміщені підприємства гірничо-хімічного комплексу та коксохімічне виробництво.

2. Придніпровський економічний район -- економічний район України, до якого входять Дніпропетровська та Запорізька області. Це другий район після Донецького за обсягом виробництва промислової продукції (разом з останнім -- 33 % промислової продукції держави).

В цьому районі є родовища титану, рутило-ільменітових руд, цирконію, нікелю, кобальту. У Західному Донбасі залягає 8,6 млрд. тонн кам'яного вугілля, також існують родовища бурого вугілля, нафти, природного газу, бокситів.

У Придніпров'ї поєднується розвиток важкої індустрії та харчової промисловості.

Провідними галузями є наступні:

- чорна та кольорова металургія;

- машинобудування;

- хімічна промисловість;

- електроенергетика.

Важливе значення має також харчова, легка, промисловість будівельних матеріалів. Сільське господарство Придніпров'я виробляє 20 % виробництва пшениці, 25 % -- кукурудзи, 35 % -- соняшнику, 14 % -- овочів, 14 % -- м'яса, 15 % -- молока, 20 % -- вовни від загальнодержавного.

3. Північно-Східний економічний район (Полтавська, Сумська і Харківська області) належить до найбільш індустріально розвинених районів України, має вигідне економіко-географічне положення, розташований на важливих шляхах сполучення з економічними районами Росії і портами Чорного та Азовського морів, а також країнами Центральної і Західної Європи, поблизу металургійних баз Донбасу, Придніпров'я. Займає третє місце в Україні за обсягом виробництва промислової продукції.

Північно-Східний район має сприятливі агрокліматичні умови, запаси цінних корисних копалин.

Природні ресурси представлені, насамперед, корисними копалинами, особливо паливними. В межах району проходить Дніпровсько-Донецька тектонічна западина з покладами нафти й газу. На сьогоднішній час це основна нафтогазова база України.

4. Причорноморський (Південний) економічний район складається з Автономної Республіки Крим, Одеської, Миколаївської та Херсонської областей. За основними економічними показниками (валовий внутрішній продукт, основні фонди, інтегральний природно-ресурсний потенціал, валова продукція сільського господарства) Причорноморський район займає четверте місце в Україні, але його питома вага поступово зростає.

Інтегральний природно-ресурсний потенціал Причорноморського району не високий - лише 15,6% загальноукраїнського; це пояснюється відносною бідністю корисними копалинами. Але є два фактори, які цілком компенсують дефіцит мінеральних ресурсів: це - теплий клімат і море.

Перший - сприяв формуванню потужного агропромислового комплексу й унікального для України рекреаційного комплексу з південною специфікою. Вихід до моря, крім рекреаційного значення, має велике економічне: завдяки цьому в районі сформувалися припортові комплекси, які працюють як на українській сировині (зерно, цукор, риба - переробляються й вивозяться в інші регіони країни й за кордон), так і на довізній з інших країн (аміак, суперфосфорна кислота, чай, значною мірою тютюн, нафта, бавовна). Завдяки морю однією з провідних галузей стало суднобудування.

5. Карпатський економічний район охоплює крайню західну частину України та включає Львівську, Івано-Франківську, Чернівецьку та Закарпатську області.

Господарський комплекс регіону виробляє майже 12% промислової продукції України, в тому числі продукції машинобудування і металообробки - 11%, електроенергетики - 7, %, хімічної та нафтохімічної - 13 %, лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості - 35 %. За випуском автобусів, автонавантажувачів, алмазних інструментів, сірки, калійних добрив район виступає монополістом в державі.

Близьке до європейських держав, прикордонне положення сприятливо впливає на формування кооперативних зв'язків на рівні як підприємств, так і цілих галузей.

Карпатський соціально-економічний район добре забезпечений лісовими ресурсами - покрита лісом площа становить 60 %. У Передкарпатській нафтогазоносній області розробляється 37 нафтових і нафтогазоконденсатних родовищ. За час їх експлуатації видобуто близько 100 млн. т нафти.

6. Столичний економічний район (Київська, Житомирська та Чернігівська області) за валовою сільськогосподарською продукцією та ефективністю її виробництва посідає вагоме місце в державі. Частка його виробництва в загальнодержавному показнику складає 10,5 %. Район, за рахунок розташування столиці, концентрує до 30 % вищого кадрового потенціалу країни, характеризується значним соціальним потенціалом та високим освітньо-кваліфікаційним рівнем працездатною населення.

Район є лідером з виробництва точного неметаломісткого машинобудування, продукції харчової промисловості, шпалер, льонарства, вовняних тканин, а також видобутком нафти та лісозаготівлею.

Київ, як столиця, зумовлює сучасне вигідне транспортно-географічне положення району. До неї сходяться залізниці, автомагістралі, річкові шляхи.

7. Подільський економічний район (Тернопільська, Хмельницька та Вінницька) дає 7,6% національного доходу країни. Має зручне економіко-географічне положення, зокрема, такі його характеристики, як централізованість, сусідство з відносно розвинутими Столичним і Західним економічними районами, вигідне транспортно-географічне положення.

Лісові ресурси становлять 11,5% (800,5 тис. га) території. У районі залягають значні поклади природних будівельних матеріалів. У Вінницькій області відкрито родовище залізних руд (0,8 млрд. тон).

Запаси пеліканіту становлять 170 млн. тон, це єдина у Європі сировина для виготовлення склолитого цементу, порцелянових виробів.

Провідною є харчова промисловість. Машинобудування обслуговує потреби сільського господарства, харчової промисловості.

Сільськогосподарське виробництво спеціалізується на зерново - буряковій та мясо - молочній продукції.

8. Центральний економічний район знаходиться на 8 місці серед регіонів України.

До даного району належить Київська, Кіровоградська та Черкаська області.

У районі є потужний природно - ресурсний потенціал. Район в цілому бідний на рудні ресурси. Є сприятливі умови для розвитку аграрного сектора.

Індустріально - аграрний комплекс спеціалізується на обробній промисловості. Базою розвитку обробної галузі є паливно - енергетичний комплекс, зокрема електроенергетика.

Розвинена хімічна, нафтохімічна, мікробіологічна, промисловість будівельних матеріалів. Спеціалізованими галузями є легка та харчова промисловість.

Легка промисловість забезпечується місцевою сировиною, діють ряд льонокомбінатів. Розвинуто сільськогосподарське машинобудування у Кіровограді ("Червона Зірка") та об'єднання "Азот" у Черкасах.

9. Північно-Західний (Волинська й Рівненська області) економічний район дає 3% національного доходу країни.

Провідними міжгалузевими комплексами в економічному районі є паливно-енергетичний, машинобудівний, хіміко-індустріальний, будівельний, лісовиробничий, агропромисловий, легкої промисловості, транспортний та рекреаційний.

Паливно-енергетичний комплекс базується на видобутку палива (вугілля, торф) та виробництві електроенергії на Рівненській атомній електростанції. Основними галузями машинобудівного комплексу району є автомобілебудування, сільськогосподарське машинобудування, радіотехнічна, приладо- та верстатобудування.

Сільське господарство Полісся спеціалізуються в основному на льонарстві, картоплярстві та молочно-м'ясному тваринництві.

Серед галузей транспортного комплексу найбільше значення мають залізничний та автомобільний, а також трубопровідний та повітряний види транспорту.

У перспективі в Донецькому і Придніпровському регіонах набудуть подальшого розвитку такі галузі спеціалізації промисловості: паливно-енергетична, чорна і кольорова металургія, хімічна, автомобільна, аерокосмічна промисловість, важке машинобудування. У найближчій перспективі здійснюватиметься комплексна реструктуризація та технічне переоснащення перспективних підприємств вугільної, металургійної, хімічної промисловості, машинобудування, енергетики, а також структурне реформування всього виробничо-територіального комплексу та збалансування розвитку базових галузей з реальними потребами економіки.

Здійснюватимуться конверсії окремих оборонних підприємств з метою використання їх потужностей для випуску цивільної продукції, зокрема товарів народного споживання; проводитимуться заходи щодо забезпечення продуктивної зайнятості населення шляхом дивеpсифікації виробництв, організації громадських робіт, створення нових робочих місць, особливо у шахтарських містах і селищах. Відбуватиметься нарощування потужностей легкої та харчової промисловості.

Поряд з цим значна увага приділятиметься поліпшенню екологічної ситуації шляхом впровадження у виробництво безвідходних і маловідходних технологій, перепрофілювання окремих підприємств, ліквідації териконів, хвосто- і шлакосховищ, відстійників, рекультивації порушених земель.

У Східному регіоні України структурна перебудова спрямовуватиметься на технічне переоснащення та підвищення ефективності роботи підприємств таких галузей спеціалізації, якими є тракторне і сільськогосподарське машинобудування, автомобільна, електронна, електротехнічна, харчова промисловість. Збільшуватимуться обсяги власного видобутку газу, нафти та продуктів їх переробки.

У перспективі здійснюватиметься конверсія частини виробничих потужностей підприємств військово-промислового комплексу з їх спрямуванням на випуск цивільної продукції. Поряд з цим вдосконалюватиметься спеціалізація сільськогосподарського виробництва, підвищуватиметься його товарність та ефективність, набудуть подальшого розвитку переробні галузі. Регіон більш ефективно використовуватиме наявний науково-технічний потенціал та переваги прикордонного розташування.

У Центральному регіоні України структурні зрушення в економіці спрямовуватимуться на посилення її соціальної орієнтації, забезпечуватиметься прискорений розвиток АПК, сфери послуг, харчової і легкої промисловості, а також машинобудівних галузей -- авіабудування, сільськогосподарського машинобудування, радіотехніки і електроніки. Здійснюватиметься реконструкція та технічне переоснащення підприємств хімічної промисловості, розвиток наукомістких виробництв на основі науково-технічного і кадрового потенціалу м. Києва. Передбачаються заходи щодо вирішення еколого-економічних і соціальних проблем, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У Поліссі подальшого розвитку набудуть такі галузі спеціалізації, як сільськогосподарське машинобудування, приладобудування, видобуток і переробка мінералів, легка та харчова промисловість. Проводитиметься реструктуризація АПК у напрямі підвищення частки харчової та переробної промисловості. Передбачається розвиток інтенсивного землеробства і тваринництва. Створюватимуться найсприятливіші умови для вирощування суто поліських культур (картоплі, льону-довгунця, хмелю) та їх промислової переробки, а також подальшого розвитку лісового господарства, деревообробної промисловості, промисловості будівельних матеріалів.

У Подільському регіоні здійснюватиметься технічна реконструкція та модернізація енергетики, сільськогосподарського машинобудування, приладобудування, харчової промисловості. Намічено перепрофілювання частини підприємств на випуск техніки для агропромислового комплексу, медицини, товарів народного споживання. Забезпечуватиметься пріоритетний розвиток легкої промисловості, виробництва будівельних матеріалів, скляних, фаянсових виробів на базі власної сировини. Посилиться спеціалізація АПК на вирощуванні та переробці цукрового буряка, зернових культур, м'яса і молока, поглиблюватиметься ступінь переробки сільськогосподарської продукції.

Структурна перебудова промислового комплексу Карпатського регіону спрямовуватиметься на підвищення питомої ваги сільськогосподарського і автомобільного машинобудування, електронного та електротехнічного виробництва з використанням сучасних технологій. Здійснюватимуться заходи щодо реконструкції і технічного переозброєння підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості, подальшого розвитку та інтенсифікації лісового господарства, лісопромислового комплексу, легкої та харчової промисловості.

У сільському господарстві основна увага приділятиметься розвитку овочівництва, садівництва, виноградарства, м'ясо-молочного скотарства та вівчарства. У господарському комплексі регіону формуватиметься високоpозвинутий pекpеаційно-туpистичний та оздоpовчо-лікувальний комплекс загальнодержавного і міжнародного значення. Розвиватиметься регіональне транскордонне співробітництво у рамках єврорегіонів.

У перспективі пріоритетними напрямами розвитку Причорноморського регіону будуть насамперед галузі моpегосподаpського комплексу -- суднобудування та судноремонт, рибне та портове господарство, а також галузі машинобудування для обслуговування агропромислового комплексу, освоєння нафтогазових родовищ шельфової зони Чорного моря. Передбачається значно підвищити ефективність сільського господарства у виробництві зерна, соняшнику, овочів, винограду, а також м'яса і молока.

Здійснюватимуться заходи щодо розселення і облаштування раніше депортованих кримських татар та осіб інших національних меншин, які повернулися на постійне проживання у цьому регіоні. Важливим напрямом розвитку регіону є комплексне використання рекреаційних ресурсів, створення ефективної індустрії туризму та оздоpовчо-лікувальних закладів.

Бібліографічний список

економічний районування виробництво

1. Гілецький Й.Р., Богович М.М., Сливка Р.Р. Географія. Універсальний

2. посібник для випускників та абітурієнтів. - Львів: «ВНТЛ-Класика», 2003;

3. Жук М.В., Круль В.П. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів

4. України: Навчальний посібник. - Чернівці: «Рута», 2002;

5. Заставний Ф.Д. Географія України. - Львів: «Вища школа», 2005;

6. Іщук С. І. „РПС” - 2002;

7. Кузьменко В. П., Кузнєцова Л. І. Економіка підприємства. Вільні економічні зони: міфи та реальність.- К.: 1999;

8. Масляк П.О., Шищенко Н. Г. Географія України. - К., 2003;

9. Розміщення продуктивних сил/за ред. В. В. Ковалевського. - К.: 2000;

10. Розміщення продуктивних сил України / за ред. Є. П. Качана. - К.: 2001;

11. Розміщення продуктивних сил України / За ред. Є. П. Качана. - К., 2005;

12. Соціально-економічна географія України / За ред. Шаблія О.І. - К., 2003;

Размещено на Allbest.ru