Ріка Стрв'яж – село Луки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство Освіти та Науки України

Одеський Національний Політехнічний Університет

Кафедра гідрогазодинаміки та прикладної екології

Курсова робота

за темою: «Р. Стрв'яж - с. Луки»

Одеса 2007

Описання річки та її басейну

РІЧКА БИСТРИЦЯ -Озимина

Річка бере початок з джерел, що виходять в 0,7 км на південь від с. Бистриця, на висоті 700 м абс; впадає до Дністра з правого берега на 1224-й км від гирла, у с. Ліпіца, на висоті 256 м абс. Довжина річки 36км, площу водозбору 1160 км2. Загальне падіння 444 м, середній ухил 6,10%о.

Басейн розташованій в двох геоморфологічних областях: 1) верхня його частина знаходиться в Карпатах, 2) середня і нижня - на Прикарпатській піднесеності.

Гірська частина басейну з висотами 600- 900 м займає всього 6,6% загальної площі. Ланцюги гірських хребтів, що протягнулися майже паралельно з північного заходу на південний схід, розчленовані глибокими долинами; вершини їх округлі, заліснені, з крутими, у подножий майже прямовісними схилами, з висотами 800-900 м (гора . Швидка, 833,8 м, гору Росточна, 838,0 м, гору Виділо, 859,1 м, гору Маловенка 848,6 м, гору Кругла, 784,2 м, гору Циухові Дзял, 939,3 же); відносна висота їх 150-250 м. Смуга передгорій неширока з горбистим рельєфом.

Значна площа басейну (біля 82%) доводитися на Прикарпатську піднесеність, для якої характерне чергування більш підвищених міжрічий із зниженими рівнинами і замкнутими улоговинами з відмітками-260-300 ж-абс. Сама нижня частина басейна находиться в районі Сано-дністровської рівнини, плоскою поверхнею, що характеризується з незначними коливаннями висот і заболоченістю. Водорозділи тут дуже слабо виражені.

У основі басейну залягають могутні товщі крейдяних і третичних, відкладень флешового типу, що складаються з пісковиків, конгломератів, глинястих і мергелястих сланців.

Поверхневий покров представлений в горах елювіальними щебенчатими утвореннями, на возвишеності суглинними і глинястими ґрунтами. Ґрунти в горах буроземі, на плато дерново-підзолисті, в межах Сано-Дністровської рівнини іловато-глеєві з торфяноглеєвим. Велика частина поверхні покрита лугами, частково розораними.

Значна площа басейна (26,7%) зайнята змішаними, лісами (дубом, кленом, грабом, ялиною, ялицею); болота, займають 8,6% загальної площі, розташовані головнім чином в басейні р. Растока і на лівобережжі річки в пониззі.

Гідрографічна сітка густа (1,06 км/км2). Всього налічується 684 рік загальної протяжністю 1236 км; із них 666 рік завдовжки до 10 км, 11 річок - 10-20 км, 5 річок - 21-30 км, I ріка -41-50 км і 1 річка (головна) 100км. Основні притоки ріки Черхава і Тисьмениця.

На 1-й км річка протікає у вузькому глибокій ущелині -, по дну якого тече струмок шириною 20-50. см, завглибшки 5-20 см. Потім долина поступово розширюється, досягаючи 150-500 м; до с. Урож- вона V-образна, з опуклими, .крутими: подножий прямовісніми схилами, .висотою до. 150-200 м, переважно за дренованими, місцями порослими молодимо "листяним - лісом. На всьому протязі до впадіння Стиївка простежується тераса, нижче: вона зустрічається окремими, ділянками Завдовжки 0,6-1 км. Ширина тераси от 50 до.400 м, поступися круті заввишки 2,5-7 М; поверхня рівна, задернована, частково розорана.

Від с. Урож до з, "Грушев долина трапецеїдальна шириною 1-2 км, місцями розширюється до'4 км (с. Верхній Дорожев), у с. Ступніца звужується до 250 м. Схилі заввишки 5-18 м, переважно опуклі і прямі, помірно круті і круті, місцями майже прямовисні, задерновані, у сіл розорані, на окремих ділянках покриті рідкісним чагарником. Ґрунти схилів і терас суглинні і глинисті. У сіл Залокоть, Підбуж і Новошичи зустрічаються вкачай, у х. Подмонасты річок - осипі вширшки 20 м\ в багатьох місцях біля підніжжя схилів є виходи ґрунтових вод з дебітом 1-5 л/сек.

Ніжче с. Грушев долина річки неясно виражена - річка протікає по заболоченій заплаві Дністра, на якій зустрічаються лише окремі сухі ділянки, використовувані під посіви сільськогосподарських культурах.

Заплава, що чергується після берегів, шириною 0,1-0,3 км, біля витоку і у с. Залокоть відсутній, нижче с. Тинів вона зливається із заплавою Дністра, переважно суха, лугова, в багатьох місцях поросла рідкісним чагарником і деревами, поверхня її рівна, пересічена старицями; ґрунти мулисто-глинясті і пісчано-глинясті. У повені і паводки заплава заливається водою шаром до 1,5 м на строк до 7 днів. У с. Ступніца в звичайну повінь вола із заплави не випестуватиме. На пригирловій ділянці унаслідок підпору від Дністра глибина затоплення досягає 3,5 же, а тривалість 1-2 тижні. По наявних мітках у с. Стронька влітку 1927 р. НУВВ досягав 2 м, у с. Мокряпи 2,3 м, шар води на заплаві 0,5 же.

Русло до с. Тино звивисте, переважно не розвітвлене, шириною 10-50 м, завглибшки 0,5-1,5 м, в окремих плесах 2- 2,5 м, на пригирловій ділянці каналізоване, шириною 20-30 м і завглибшки 3-6 м. дощів, серією дождьових.паводков1 в літньо-осінній період і коливаннями рівня взимку Річка рясніє численними приплеськами (завдовжки \ 80 м, шириною 5-28 м) і мілинами (завдовжки 8-25 м. шириною 3- 12. м), у сіл Запокоть і Грушев сильно деформується. Швидкість течії змінюється від величин0,1 до 2,5 м/сек, преобладає 0,5- 1,0 м[сек. Дно нерівне, галечне і піщано-галечне, біля витоку скельне, на пригирловій ділянці змулене, в I верхів'ї захаращено каменями і деревами, що впали з берегів. В час розмивання, круті і обривисті, рідше пологі, висота їх від 1 до 5 м, переважно, у ряді місць порослі чагарником і деревами, складені піщаними і суглинними ґрунтами.

Спостереження, над режимом річки проводяться на водпосту у с. Велика Озимина з 1932 г.; з 1897 по 1953 г на річці діяв водпост у с. Грушев.

Живлення річки змішане, переважно дощове. Річний хід рівня характеризується підйомом весною, обумовленим сніготаненням, що звичайно супроводжується випаданням паводочній хвилі. Унаслідок відлиги звичайний режим річки па пригирловій ділянці спотворюється пац-пором від Дністра, що викликає значні і тривалі підйоми води - при проходженні паводків на Дністрі;

Підйом рівня весною починається звичайно на початку березня, дуже інтенсивно (до 2,5-3.м в сутки) і в .середині-кінці березня досягає 1,5-2,5 м в червні .3,5-4,8 м над УУВ. Випаденні в квітні дощі викликають серію паводків, нерідко з максимумом в квітні або травні, - що перевищують максимум повені. Спад, відбувається дещо повільніше (до 1-2,7 м] доба); Час добігу у червні-вересні на річці проходить серія (5-10) дождьових - паводків що дають, як правило, річний максимум. Окремі роки(1941, 1955) характеризуються, однаково високими паводками як весною, так і літом. Паводки проходять швидко, час добігання паводочной хвилі між постами рівно не скільком годинам. Інтенсивність підйому 2,5 -4 м/добу; висота підйому періодична рівнем 0,7-1,5 м, в катастрофічні паводки -3,5-4,7 м, над межовим рівнем 3,2-4,8

Під час паводків підтоплюються села Залокоть, Підбуж, Вінйікн, Строповка, Отьшевічп, Верхній Дорожсв, Грушев і Тинів.

Мінімальні рівні спостерігаються найчастіше в осінні місяці. Взимку рівні також мало стійкі. `'. В наслідок - відлиги, що нерідко супроводжується випаданням дощів дій, бувають паводки заввишки до 1,3 м (1930, 1948, 1954 рр.) Температура повітря при відлизі піднімається до. 8-10 градусів. Мінімальні рівні спостерігаються частіше всього в січні. Середній річний розхід води у с. Велика Озіміна за 1954 р. рівень 1,41 м.кб/сек, за 1956 р. - ],85 м.кб/сек; модулі стоку відповідно рівні 6,84 і 9,0 л/сек.км.кв. Найбільша витрата води весною 1954 р. склала 28,7 м3/сек. Меженний витрати води, зміряні влітку 1955 р., змінюються по довжині річки від 0,63 до 3,81 м.кб/сек.

Середня місячна температура води в березні 1,8-3,81 градуса, в квітні різко зростає до 8,5- 10,4. у травні збільшується па 5-6, в липні, липні і серпні складає 15-20, в окремі дні максимальна температура досягає -24-30.У вересні температура води зменшується на-3-4 градуса, в жовтні до 5-9, в листопаді не перевищує 5-6. У теплі зими в грудні і січні спостерігаються позитивні температури води, але величина їх рідко перевищує 1-2 градуси. По руслу річки температура води змінюється дуже трохи (на 1-2 градуси).

Льодовий режим нестійкий, тільки в суворі зими льодостав на річці утримується протягом всієї зими. Звичайно бувають тимчасові розломи річки, обумовлені відлигою . Забереги утворюються на річці в кінці листопада - початку грудня, в пониззі ріки - зрідка з'являється сало, майже щорічно почасовий на всій річці, але на окремих ділянках протягом тривалого періоду зберігаються ополонки унаслідок значних швидкостей течії і виходів ґрунтових вод. Тривалість стійкого льодоставу 17-111 день. Поверхня льоду рівна, середня товщина його до кінця зими 20- 25 см, максимальна - 90 см.

Розкриття річки відбувається найчастіше в кінці лютого в началі березня, весняний льодохід співпадає звичайно з підйомом рівня іноді з максимумом повені. Підйом продовжується 2-7 днів, іноді до 13 днів (1947, 1952 гг.). У верхній і середній течії річки в окремі роки були випадки танення льоду на місці (1948, 1949, 1950). У середині березня річка очищається від льоду.

Вода середньої мінералізації. Сума іонів в межах близько 300-350 мг/л, в повінь і паводки менше 200 мг/л. У іонному складі переважає гідроксид гідрокарбонату кисню . жорсткість її невелика ( 0,6-0,38 мг-екв). У межень вода прозора, без запаху присмаку, придатна для пиття.

Таблиця 1. Найбільші притоки р. Бистриця

Назва притоки	Розташування	Довжина, км
Смольна	ліва	10,35
Бистра	права	6,9
Лиса	ліва	4,6
Сторона	ліва	6,7
Лодина	ліва	7,7
Карашин	ліва	6
Стебник	права	12,8
Ліна	ліва	7,8
Рудівка	права	5,5
Смеречанка	права	7,9
Лопушниця	ліва	8
Волинка	права	8,2
Ясениця	права	15,5
Сольни	ліва	7
Максим	ліва	8
Болозівка	ліва	39
Ніка	права	8,2
Рогозна	ліва	8,7
Ланова	права	10
Блотна	ліва	9,2
Тетяна	ліва	5,3

Порядок річки та її притоків

Басейн річки містить відповідно головну річку Стрв'яж та її чисельні притоки: Болозівка, Ясениця, Стебник,Рудівка та інш.

Визначимо порядок протоків за схемою, яку запропонував Р.Е.Хортон. Висхідна відповідно до якої самі верхні ділянки гідрографічної мережі, що не мають приток, відносяться до приток 1-ого порядку. Злиття двох приток 1-ого порядку дає приток 2-ого порядку і т.д.

Таблиця 2. Порядок річки та її притоків.

Назва притоки	Порядок
Стрв'яж	IV
Хошовчик	I
Ольга	I
Ольха	I
Лодинка	I
Лодина	II
Карашин	I
Стебник	II
Ліна	I
Рудівка	I
Смеречанка	I
Лопушниця	I
Волинка	I
Ясениця	II
Сольни	I
Максим	I
Болозівка	III
Ніка	I
Рогозна	I
Ланова	I
Блотна	II
Тетяна	I

Описання Львівської області «Географічна енциклопедія України. 2 том», 1990г.

Економічно-географічна характеристика.

Львівська область розташована на заході країни. Межує на півночі і північному сході з Волинською і Ровенською областями, на сході і південному сході з Тернопільською і Івано-Франківською областями, на півдні із Закарпатською областю. На заході проходить частина державного кордону України з Польщею. Площа 21,8 тис. км² (3,6 % площі України). Населення 2754,1 тис. чол.(5,3 % населення України). Обласний центр - місто Львів. Львівська область поділяється на 20 районів, має 41 місто, 36 селищ міського типу, 1871 сільський населений пункт. У національному складі населення області переважають українці (89,5 %). У гірській частині проживає етнічна група українців - бойки. Росіяни (7,6 %) живуть переважно у містах. Проживає незначна кількість поляків, євреїв, білорусів та інших. Пересічна густота населення 126,3 чол. на 1 км² (1990). Найгустіше заселене Передкарпаття, найменше - гірська частина. За густотою населення Львівська область належить до областей з вищим від середнього ступеню заселеності. Вона найбільш урбанізована серед західних областей України. Велика густота міських поселень (найбільша у Передкарпатті). Міське населення становить 60 %. В області виділяють локальні системи розселення: Центральну, південну та північну. Найбільші міста: Львів, Дрогобич, Червоноград, Стрий, Борислав, Самбір. Серед міських поселень - полі функціональні (Львів, Дрогобич, Стрий), з перевагою промислово - економічної функцій (Червоноград, Новий Роздол, Новояворівське, Стебник), організаційно - господарської функцій місцевого значення (Ходорів, Золочив, Радехів, Самбір), рекреаційних функцій (Трускавець, Моршин, Великий Любінь, Немирів, Славське) торгово-прикордонних функцій (Мостиська). Великі і середні міста стали осередками маятникових трудових поїздок населення (до Львова щодня мігрує близько 140 тис. чол.). Львівська область багата трудовими ресурсами. У народному господарстві зайнято 1284 тис. чол. Частина трудових ресурсів у промисловості становить 37,9 %, будівництві - 8,1 %, на транспорті та у зв'язку - 7,2 %, у сільському господарстві - 13 %, невиробничій сфері - 25 %.

Природно-ресурсний потенціал.

Геологічна будова області дуже складна, що зумовлено її положенням на межі трьох великих тектонічних структур - Східноєвропейської платформи, Західноєвропейської платформи і Карпатської складчастої системи. Дорифейський фундамент південно-західної окраїни Східноєвропейської платформи лежить на глибині 5 - 6 км, він перекритий різновіковими відкладами осадочного чохла, які утворюють Волино-Подільську монокліналь, Львівський палеозойський прогин і Львівську крейдову западину. Верхню частину розрізу становлять мезозойська теригенно-карбонатна товща, неогенові вапняки, піски і глини та антропогенові льодовикові, водно-льодовикові грубоуламкові й піщано - глинисті відклади. Невеликий фрагмент Західноєвропейської платформи вклинюється між Львівським палеозойським прогином і Карпатською складчастою системою. Його складно дислокований нижньої палеозойський фундамент перекритий спільним із Східноєвропейською платформою мезо-кайнозойським чохлом. До структур Карпатської складчастої системи у межах області належать: Карпатська покривно-складчаста споруда, представлена Кросненською зоною, де розвинуті переважно олігоценові пісковики й аргіліти, і Скибовим покривом - серією насунутих одна на одну антиклінальних складок - скиб з верхньокрейдяного і палеогенового флішу; Передкарпатський прогин, виповнений потужною товщею молас, яка залягає на палеозойський і мезозойських платформних утвореннях, частково - на флішових верствах.

Надра Львівської області багаті на корисні копалини; найбільше значення мають паливно-енергетичні та сировина для хімічної промисловості. Горючі корисні копалини представленні нафтою та природним газом (Передкарпатська нафтогазоносна область), кам'яним вугіллям (частина Львівсько-Волинського басейну), торфом. Значні поклади калійної та кам'яної солі (Передкарпатський соленосний басейн, у тому числі Стебницьке родовище калійної солі),сірки (Передкарпатський сірконосний басейн), озокериту (Бориславське родовище озокериту). Важливе значення мають запаси природних будівельних матеріалів (гіпсу, вапняку, мергелю, пісковиків, глини, у тому числі цементної). Є велика кількість різноманітних джерел мінеральних вод, а також лікувальної грязі.

В цілому область добре забезпечена мінеральносировинними ресурсами.

Клімат Львівської області помірно континентальний. Він формується в основному під впливом Атлантичного океану (значна кількість опадів, швидка зміна погоди тощо), а також континентальних повітряних мас. Зима відносно тепла, з частими відлигами, літо тепле, але не жарке, іноді прохолодне (особливо у Карпатах), з великою кількістю хмарних і дощових днів. У горах клімат значно суворіший, спостерігається зниження температури з висотою (на 100м. висоти більше 0,5^о). Пересічна температура січня -3,9^о на Малому Поліссі, - 4,7^о на Подільській височині, -4,1^о на Передкарпатті, -6,1, -6,6^о у Карпатах; липня відповідно +18,2, +18,7, +18^о та +16, +15^о. Тривалість без морозного періоду 260-270 днів на рівнині й 140-150 днів у горах. Сума активних температур 2398^о. Кількість опадів на малому поліссі 641-742 мм. на рік, Передкарпатті - 685-773 мм., у горах - до 1000 мм. Максимальна кількість (60%) випадає протягом травня - вересня. Найбільш дощові літні місяці. В Карпатах дощі інколи випадають у вигляді злив, які іноді призводять до катастрофічних паводків. Сніговий покрив нестійкий, встановлюється в грудні, сходить у березні. Найбільша його висота у лютому (30-40 см. на рівнині й 50-40 см. у горах). Серед несприятливих кліматичних явищ - тумани, ожеледь, зливові дощі з градом, сильні вітри, весняні заморозки. Більша частина Львівської області лежить у вологій, помірно теплій агрокліматичній зоні, лише південно-західна частина - у Карпатському агрокліматичному районі вертикальної кліматичної зональності. Діє Львівський обласний центр гідрометеорології. Розділ географічної сітки області зумовлений положенням її в межах Головного Європейського вододілу, що розділяє басейн Балтійського і Чорного морів. Територією області течуть 8950 річок, з них 216 довжиною понад 10 км. Кожна. Вони належать до басейна Дніпра і Дністра (басейн Чорного моря) та Західного Бугу (басейн Балтійського моря). Головна річка - Дністер (довжиною у межах області 250 км.), його притоки: Бистриця, Стрій, Свіча (праві), Стривігор, Верещиця (ліві). До басейну Чорного моря належать також р. Стир (приток Прип'яті), до басейну Балтійського моря - західний Буг та його притоки Полтава і Рата, а також вишня і Шкло (притоки Сану). Живлення річок дощове (50 %), снігове (37 %) та підземне (13 %).Пересічна густота річкової сітки на Малому Поліссі 0,35 км/км², Передкарпатті 0,7 км/км², в Карпатах 1,5 км/км². На території області багато невеликих озер, найбільші Янівське, Дроздовицьке і Любінське. Збудовано більше 1200 водойм загальною площею водного дзеркала більше 60тис. гектарів. Річки й водойми використовують для промислового, комунального водопостачання та риборозведення.

Львівська область розташована в межах Західно-Поліської, західної лісостепової, Передкарпатської передгірної та Карпатської агроґрунтових провінцій. У північній її частині переважають дерново-підзолисті ґрунти (Мале Полісся), у північно-східній чорноземи, в центральній сірі лісові, опідзолені, в Карпатах - буроземні ґрунти. В долинах річок - лучні, лучно-болотні ґрунти. Найбільш поширені сірі лісові, темно-сірі опідзолені (60% площі області). Ерозійне небезпечних земель 70 % (в рівнинній частині 60 %, в гірській не залісеній - 90 %). Львівська область лежить у межах Центральноєвропейської широколистянолісової геоботанічної провінції та Східноєвропейської широколистянолісової геоботанічної провінції. Природна рослинність представлена лісовим, лучним і болотним угрупованням. Ліси (широколистяні, мішані і хвойні) становлять 25 % області. В гірських та північних районах великі масиви лісів: соснових і сосново-дубових на Малому Поліссі та буково-соснових на Розточчі, буково - дубових, грабово-дубових на Подільській височині, дубово-буково-ялицевих на Передкарпатті, букових і ялинових у Карпатах. Основні лісоутворюючі природи: сосна (23 % площі лісів), ялина (20 %), бук (17 %), дуб (16 %). Лучна рослинність збереглася лише у заплавах річок (заливні луки), на схилах балок і ярів (суходільні луки), в горах (після лісові та високогірні луки).

Тваринний світ Львівської області належить до Карпатського гірського зоогеографічного округу та Українського лісостепового зоогеографічного округу. Фауна області налічує 340 видів, у тому числі ссавців - 75 %, гніздових птахів - 199, плазунів - 8, земноводних - 15, риб - 47. В гірських районах водяться бурий ведмідь, рись, лисиця, вовк, свиня дика, косуля європейська , олень карпатський, білка карпатська, нічний гостровуха; з птахів - глухар карпатський, дятел трипалий, шишкарі. В рівнинних районах трапляється заєць сірий, лисиця звичайна, білка, косуля, свиня дика, тхір степовий, полівки, їжак, ховрахи, кріт; з птахів - горлиця звичайна, канюк, сич хатній, перепел, галка, ворона, дятли, лелеки, жайворонки та інші. Акліматизовано зубра, ондатру, нутрію. Львівська область лежить у межах Західноукраїнської лісостепової фізико - географічної провінції, Малого Полісся та фізико - географічної країни Українські Карпати. Для північно-східної частини області, розташованої у лісостеповій зоні, характерне поєднання поліських (Мале Полісся) мореннозандрових і долинних, слабодренованих перезволожених і заболочених та лісостепових опільських рівнинно-височчиних природно - територіальних комплексів; для гірської частини - мішано-лісових передгірських височинних і низькогірних. Серед сучасних природних процесів у північній частині Львівської області поширені перезволоження, заболочування, лінійний розмив, площинний змив дефляція; на Подільській височині - інтенсивні ерозійні процеси; на ділянках, де близько залягають вапняки та гіпс (Львівське плато) - карстові процеси. Передкарпаттю властиві інтенсивний площинний змив, у заплавах Дністра та його притоки перезволоження і заболочування; горах - ерозійні процеси, вивітрювання, зсуви, обвалювання, осипання, суфозія, сильні вітри, що призводять до буреломів і вітровалів. Проводяться значні роботи по охороні природи, впроваджується протиерозійна технологія сільського господарства, виробництва, контурне землеробство.

Промисловість області.

Львівська область індустріально - аграрного типу. Понад 80 % сукупної товарної продукції промисловості і сільського господарства припадають на промислові виробництва. Галузями спеціалізації всеукраїнському поділі праці є машино - будівна, хімічна, паливно-енергетична, лісова, деревообробна і целюлозно-паперова, легка та харчова промисловість у поєднанні з багатогалузевим сільським господарством і курортним господарством. Львівська область виділяється виробництвом автонавантажувачів, підвісних несучих конвеєрів, мопедів і шарошечних доліт (100 % українського виробництво), автобусів (97,1 %) кранів на автомобільному ходу (86,9 %), ковальсько-пресовий машин (26,8 %), телевізорів (28,1 %), приладів, засобів автоматизації та запасних частин до них (20,6 %), калійних добрив (59 %), сірки (98,2 %), цементу (12,7 %), пару (33 %), картону (23,6 %), панчішно-шкарпеткових виробів (21,7 %), меблі (7,2 %) та інші. У галузевій структурі промисловості провідну роль відіграє машино - будівна і металообробна (43,4 % товарної продукції) харчова (16,8 %) та легка (13 %), значне місце посідають паливно-енергетична (8,2 %), хімічна та нафтохімічна (7,7 %), лісова, целюлозно-паперова і деревообробна (4,5 %),будівельних матеріалів (3 %) галузі.

Однією з найрозвинутіших галузей промисловості є харчова - складова частина агропромислового комплексу області. Вона представлена цукровою (Ходорів, Самбір,Красне, Золочив, Радехів), м'ясною (Львів, Стрий, Дрогобич, Борислав, Золочів), молочною і маслосироробною (Львів, Червоноград, Дрогобич та інші), хлібопекарною, кондитерською (Львівське виробниче об'єднання кондитерської промисловості “Світоч”), олійно - жировою (Львівське виробниче об'єднання “Жовтень”), пивоварною, лікеро - горілчаною, плодоовочеконсервною, тютюновою та іншими галузями. Легка промисловість включає зокрема, шкіряно - взуттєву (Львів, Борислав, Дрогобич, Стрий), швейну і трикотажну (Львів, Червоно град), текстильна (Львів, Борислав) галузі. Розвинуті народно - художні промисли: вишивання (Львів, Яворів та інші), гончарство (зокрема, Гавареччина, Поте лич),різьблення на дереві (Яворів), килимарство (Галиняни та інші). У Львівській області вперше в країні було створено виробничі об'єднання - фірми. На території Львівської області сформувалися промислові вузли: Львівський (спеціалізується на автомобіле -, приладно - і верстатобудуванні, електронній, легкій та харчовій промисловості), Дрогобицький (машинобудування, нафтопереробка, деревообробка) та Червоноградська (вугілля, будівельних матеріалів та легка промисловість).

Агропромисловий комплекс.

Агропромисловий комплекс області включає сировинну, переробну та обслуговуючи галузі. Основні його сфери - сільське господарство, яке спеціалізується на вирощуванні цукрових буряків, льону - довгунця, зернових культур та виробництво яловичини, м'яса птиці. В галузевій структурі сільського господарства переважає тваринництво (61,8 % валової продукції сільського господарства). В області 306 колгоспів, 90 радгоспів, 7 птахофабрик, овочева фабрика, 17 комбікормових заводів (найбільші - Стрийський, Красненський).

Створено 10 агропромислових комбінатів (“Дністер” - у Жидачівському, “Стрий” - у Стрийському, “Буг” - у Буському, “Подністров'я” - у Миколаївському районі та інші), 8 агропромислових об'єднань, 2 асоціації агропромислових кооперативів, 6 агрофірм, у тому числі овочева агрофірма “Провесінь”; 2 агроторгівельних міжнародних підприємств (Винники, Мостиська). Площа сільськогосподарських угідь становить 1263,2 тис. га., утому числі орні землі - 864,8 тис. га, сіножаті і пасовища - 375,3 тис. га. Посівна площа 868 тис. га. Осушено 465 тис. га, зрошується 38 тис. га (меліоративні системи “Дністер”, “Солокія”, “Верешиця”, “Нежухівка”, Полтвинська та інші). Основні зернові культури: озима пшениця, ярий ячмінь; технічні: цукровий буряк, льон - довгунець. На значних площах вирощують картоплю. Навколо Львова, Дрогобича, Червонограда, Трускавця, Моршина - овочівництво. Тваринництво м'ясо -молочного напряму (скотарство, птахівництво, свинарство). Розвивається ставкове рибництво і бджільництво.

За спеціалізацією сільського господарства в області виділяють 3 головні зони: гірсько-карпатську (головні чинники м'ясо - молочне скотарство), рівнинну (поєднання м'ясо - молочного скотарство з вирощуванням цукрових буряків, льону - довгунця) та приміську (м'ясо - молочне скотарство, птахівництво, овочівництво). До складу агропромислового комплексу області входять агропромислові спеціалізовані комплекси рослинницького (зерно промисловий, буряко-цукровий, плодоовочевий у лісостеповій зоні та льонопромисловий на Малому Поліссі і у передгірних районах) та тваринницького (м'ясопромислового, молочнопромислового та птахо промислового) напрямків. Навколо міст розвиваються агропромислові приміські комплекси.

Транспортна інфраструктура.

Транспортна система довжиною залізниць загального користування 1308 км, з них електрифіковано 763 км; пересічна густота 60 км на 1000км². Головні залізничні магістралі: Київ - Львів - Стрий - Чоп, Львів - Самбір - Ужгород, Львів - Перемишляни, Львів - Івано-Франківськ, Стрий - Дрогобич - Самбір, Львів - Червоноград - Володимир-Волинський. Залізничні вузли: Львів, Красне, Стрий, Червоноград, Самбір. Довжина автомобільних шляхів 7,9 тис. км, у тому числі твердим покриттям - 7,6 тис. км. Пересічна густота автомобільних шляхів 366,9 км на 1000 км². Найбільша частина в центральній частині області та на Передкарпатті, найменша - в горах. Головні автомобільні магістралі: Льві - Броди - Київ, Львів - Стрий - Мукачеве, Львів - Мостиська, Львів - Івано-Франківськ, Львів - Тернопіль. У Львові - аеропорт. Територією області проходить нафтопровід “Дружба”, газопроводи Уренгой - Помари - Ужгород, Іванцевичі - Долина. Внутрішні відміни. На території Львівської області сформувалися 3 господарські підрайони: Центральний, Південний і Північний. Галузі спеціалізації Центрального підрайону - машино - будівна, металообробна, легка, харчова; сільські господарства приміського типу, розвинуте рекреаційне господарство; Південного підрайону - видобування і переробка нафти, газу, калійних солей, деревообробка; м'ясо - молочне скотарство, льонарство; рекреація (Трускавець, Мор шин, Східниця). Спеціалізація Північного підрайону визначається вугільною, електроенергетичною і хімічною галузями промисловості; м'ясо - молочним скотарством та рослинництвом зерно - буряківничо-льонарського напряму.

Старосамбірський район ³

Старосамбірський район Львівської області утворений у 1944 році. До складу району входять три міста районного підпорядкування (Старий Самбір, Добромиль, Хирів), селищ міського типу - 2 (Нижанковичі, Стара Сіль), 39 сільських рад, всього 115 населених пунктів. Площа району - 1245 кв. км, населення - 85,4 тис. чол., в т. ч., сільського - 65,1 тис. чол., міського -20,3 тис. чол. Старосамбірський район розташований у південно-західній частині Львівської області. Віддаль від районного центру (м. Старий Самбір до м. Львова - 95 км).

Питома вага окремих галузей промисловості: легка - 33,2 %, деревообробна - 28,3 %:, машинобудування і металообробки - 20,5 %.

У землеробстві переважають посіви зернових (пшениця, кукурудза, ячмінь). В районі вирощують технічні культури (льон, цукровий буряк та ріпак). Розвинуто тваринництво. В районі 42 с/г агроформування, 31 фермерське господарство, 112 малих підприємств.

У Старосамбірському районі 82 школи, 1 гімназія, 9 лікарень, 11 поліклінік, 92 фельдшерських пунктів, 4 кінотеатри, 88 будинків "Просвіта",84 бібліотеки.

Основні параметри басейну річки (основної річки і її приток)

Термін „параметри ” відображає сукупність гідрографічних характеристик: довжину, ухил, звивистість річки, площу водозбору, середню висоту, густоту річкової мережі та ін.

Довжина водотоку.

Довжиною річки називається відстань між витоком і гирлом, вимірювана по карті за допомогою курвіметра.

Довжину річки вимірюємо в два прийоми, двічі. Спочатку знаходимо всю довжина від початку до гирла в прямому і зворотному напрямках, а потім по ділянках у тій же послідовності.

Довжина річки

L = ( L₁ - L₂ ) m,

де

L₁, L₂ - середня довжина в двох напрямках, см;

m - визначення курвіметра в масштабі карти.

Довжина р. Стрв'яж:

L₁ = 89 см; L₂ = 87 см; масштаб 1:100000 ( 1 см = 1 км )

L = ( 89 - 87 ) * 1 = 88 км.

Середній схил річки.

Поздовжній профіль річки характеризує зміну схилів поверхні води за течією річки. Різниця відміток ?h верхів'я - h₁ та гирла - h₂ називається падінням. Відношення падіння ?h до довжини річки називається схилом річки, в ‰.

I_P = =

Середній схил р. Стрв'яж:

h₁ = 700 м; h₂ = 275 м; L = 88 км

I_P = = 4,83 ‰.

Таблиця 3. Середній схил притоків р. Стрв'яж.

Назва притоки	Середній схил, ‰
Хошовчик	29,7
Ольга	21,1
Ольха	22,2
Лодинка	12,1
Лодина	22,5
Карашин	11,5
Стебник	9,92
Ліна	28,2
Рудівка	38,1
Смеречанка	34,1
Лопушниця	19,8
Волинка	33,4
Ясениця	7,87
Сольни	6,4
Максим	7,12
Болозівка	0,64
Ніка	8,53
Рогозна	5,48
Ланова	7,8
Блотна	6,9
Тетяна	16,4

Звивистість річки.

Річки в плані завжди мають звивисте окреслення. Звивистість залежить від місцевості, по якій тече річка, стійкості порід та ґрунтів, що становлять долину та русло, від розливу та динамічних явищ потоку.

Звивистість річки характеризується коефіцієнтом звивистості ( k_з ), який становить відношення довжини ділянки річки L, виміряної по карті, до довжини прямої l, що з'єднує початок та кінець ділянки

k_з = ,

де k_з > 1.

Звивистість р. Стрв'яж:

L = 36,8 км; l = 26,73 см

k_з = = 1,42

Площа водозбору.

Площу контурів, зображених на топографічних картах, визначаємо графічним способом ( палеткою ).

Для визначення площі даного контуру кладемо палетку і підраховуємо число клітинок. Площа

S = n * a²,

де

n - кількість клітинок палетки;

а - сторона клітки, см.

Площа водозбору р. Стрв'яж:

n = 910; а = 1 км²; масштаб 1:100000 ( 1 см² = 1 км² )

S = 910 * 1 = 910 км².

Густота річкової мережі.

Ступень насичення території водостоками характеризується коефіцієнтом густоти річкової мережі с.

Він дорівнює відношенню сумарної довжини всіх водостоків ?L до площі території F і вимірюється в кілометрах на квадратний кілометр ( км/км² ).

с =

Густота річкової мережі р. Стрв'яж:

с = = 0,32 км/км².

Графіки повторюваності і забезпеченості. Коефіцієнт асиметрії і варіації

Графіки повторюваності і забезпеченості.

Для визначення характеристик річкового стоку є узагальнення матеріалів гідрометричних спостережень на даній ріці за тривалий період часу.

Аналізом характеру багаторічних коливань стоку займалися багато дослідників. Роботи підтвердили переважний вплив кліматичних факторів на коливання річного стоку. У той же час було доведено, що ці коливання, як і коливання інших характеристик стоку, залежать від настільки великої кількості факторів, що врахувати їх неможливо і варто розглядати їх як випадкові. Сукупну дію факторів вивчаємо за допомогою застосування кривих розподілу і забезпеченості.

Нерівномірність розподілу стоку по роках приводить до того, що тільки тривалий ряд спостережень ( 25 років і більше ) може служити надійною базою розрахунків.

Побудову кривої забезпеченості починаємо з побудови графіка розподілу (повторюваності). Цей графік показує, яке число витрат даної величини повторювалося за рік.

Забезпеченістю гідрологічної величини називається вірогідність того, що дане значення гідрологічної величини може бути перевищено серед сукупності всіх можливих її значень.

Крива забезпеченості (або крива вірогідності перевищення) -- це інтегральна крива, показуючи забезпеченість або вірогідність перевищення (у відсотках або в частках від одиниці) даної величини серед загальної сукупності ряду. При розрахунках параметрів кривих забезпеченості значення гідрологічної величини розглядаємо у вигляді статистичного ряду, тобто ряду, розташованого в зменшувальному порядку.

Ми маємо 48 спостережень середньорічних витрат Q. Розташуємо цей ряд у зменшувальному порядку і розподілимо всю амплітуду коливань через визначені інтервали ?Q = 2,04. Потім для кожного інтервалу визначаємо повторюваність, що вимірюється в разах. Відкладаючи на графіку по осі ординат значення витрат, а по осі абсцис - значення повторюваності цих витрат, з'єднаємо нанесені крапки й одержимо ступінчастий графік розподілу, а при плавному обрисі вийде крива розподілу (повторюваності) (рис. 1 ).

Якщо послідовно скласти від верхнього інтервалу до нижнього число спостережень у кожнім інтервалі витрат, отримані суми відкладемо на тому ж графіку і з'єднаємо точки плавною кривою, то одержимо криву тривалості.

Ця крива показує, у якому числі випадків була перевершена дана величина витрати, води. На абсцисі графіка відкладемо число спостережень, а якщо число років замінити відсотками, то одержимо криву забезпеченості (рис. 2 ).

Таблиця 4. Таблиця для побудови кривої забезпеченості.

Зменшувальний порядок, Q, м3/с	Забезпеченість, Р, %
18,3	1,45
14,5	3,51
14,2	5,58
13,9	7,64
13,6	9,71
12,6	11,8
12,3	13,8
12,1	15,9
11,6	17,9
11,5	20
11,4	22,1
11,3	24,2
11,2	26,2
11,1	28,3
10,5	30,4
9,68	32,4
9,66	34,5
9,64	36,6
9,58	38,6
9,4	40,7
9,33	42,8
8,91	44,8
8,66	46,9
8,66	48,9
8,5	51
8,44	53,1
8,41	55,2
7,86	57,2
7,72	59,3
7,67	61,4
7,6	63,4
7,29	65,5
7,06	67,6
6,81	69,6
6,64	71,7
6,52	73,8
6,35	75,8
6,11	77,9
5,54	79,9
5,53	82
5,53	84,1
5,04	86,2
4,61	88,2
4,51	90,3
4,5	92,4
4,1	94,4
4,08	96,5
4,01	98,6

річкова стрв'яж львівська агропромисловий

Таблиця 5. Таблиця для розрахунку коефіцієнта варіації С_v та коефіцієнта асиметрії С_s.

Рік	Qі, м3/с	Кі=	Кі-1	(Кі-1)2	(Кі-1)3
1956	1,41	0,83	-0,17	0,03	-0,01
1957	4,6	1,27	0,27	0,07	0,02
1958	1,85	0,63	-0,37	0,14	-0,05
1959	1,8	0,98	-0,02	0,00	0,00
1960	2,89	0,45	-0,55	0,30	-0,16
1961	1,58	1,06	0,06	0,00	0,00
1962	1,81	0,51	-0,49	0,24	-0,12
1963	0,73	0,87	-0,13	0,02	0,00
1964	2,88	1,43	0,43	0,18	0,08
1965	1,12	1,37	0,37	0,14	0,05
1966	2,39	1,09	0,09	0,01	0,00
1967	3,82	0,96	-0,04	0,00	0,00
1968	3,63	1,09	0,09	0,01	0,00
1969	2,43	1,28	0,28	0,08	0,02
1970	2,48	0,69	-0,31	0,09	-0,03
1971	2,88	0,75	-0,25	0,06	-0,02
1972	3,42	1,10	0,10	0,01	0,00
1973	158	1,30	0,30	0,09	0,03
1974	1,59	0,89	-0,11	0,01	0,00
1975	2,24	1,06	0,06	0,00	0,00
1976	2,94	0,87	-0,13	0,02	0,00
1977	2,6	1,26	0,26	0,07	0,02
1978	2,93	0,98	-0,02	0,00	0,00
1979	1,57	1,61	0,61	0,37	0,22
1980	2,8	0,96	-0,04	0,00	0,00
1981	2,22	0,63	-0,37	0,14	-0,05
1982	5,44	0,72	-0,28	0,08	-0,02
1983	3,13	0,52	-0,48	0,23	-0,11
1984	1,71-	1,08	0,08	0,01	0,00
1985	1,67	0,51	-0,49	0,24	-0,12
1986	1,53	0,80	-0,20	0,04	-0,01
1987	2,47	0,95	-0,05	0,00	0,00
1988	1,46	1,01	0,01	0,00	0,00
1989	2,18	0,63	-0,37	0,14	-0,05
1990	2,28	0,86	-0,14	0,02	0,00
1991	3,68	0,77	-0,23	0,05	-0,01
1992	1,63	0,57	-0,43	0,18	-0,08
1993	2,57	0,46	-0,54	0,29	-0,15
1994	2,21	0,46	-0,54	0,29	-0,16
1995	2,57	1,29	0,29	0,08	0,02
1996	1,27	1,64	0,64	0,41	0,26
1997	1,45	2,07	1,07	1,15	1,23
1998	3,25	1,57	0,57	0,33	0,19
1999	4,12	1,31	0,31	0,10	0,03
2000	5,01	1,54	0,54	0,29	0,16
2001	2,27	1,19	0,19	0,04	0,01
2002	1,96	0,74	-0,26	0,07	-0,02
2003	3,23	1,39	0,39	0,15	0,06

Одержувані криві розподілу в більшості випадків асиметричні.

Показник асиметрії, величина d, яка називається радіусом асиметрії, являє собою центр розподілу.

Верхня частина кривої йде в нескінченність, а нижня досягає 100 % при деякому кінцевому значенні витрати. Для побудови інших теоретичних кривих необхідно знати три параметри: середнє арифметичне значення ряду Q_ср; коефіцієнт варіації С_v і коефіцієнт асиметрії С_s. Найчастіше ці величини визначаються методом моментів. Відповідно до цього методу всі обчислення зводяться в таблицю( 5 ).

Для більшої частини території, по якій тече р. Стрв'яж, норма стоку розраховується з похибкою, яка дорівняє 10,9. Ця похибка показує на те, що територія басейну річки знаходиться у зоні недостатнього зволоження.

Коефіцієнт асиметрії С_s, безрозмірний статистичний параметр, що характеризує ступінь несиметричної ряду даної випадкової величини щодо його середнього значення.

Коефіцієнт асиметрії:

С_s = *.

С_s = * = 0,56

Основні положення про визначення максимальних витрат

Обчислення максимальних витрат є однією з найбільш відповідальних задач при гідротехнічних і екологічних розрахунках. Проектування отворів гребель і мостів пов'язано з правильним визначенням максимальних витрат. Завищення величини Q_max викликає невиправдано великі витрати на будівництво. Зменшення величини Q_max може призвести до руйнування споруджень, до затоплення населених пунктів, а отже, і до людських, жертв.

В даній роботі 5-% (мінімальні) витрати становлять 21,2 м³/с, а 95-% (максимальні) витрати - 402,85 м³/с.

Труднощі визначення максимальних витрат води зв'язані з недостатньою кількістю спостережень. Найчастіше тривалість спостережень не перевищує 60--70 років, що не завжди може дати надзвичайно високі величини Q_max. При відсутності цих відомостей доводиться удаватися до екстраполяції кривих забезпеченості або теоретичної їх побудови, що призводить до ряду помилок. Також великі труднощі виникають при малому числі спостережень максимальних витрат або при їхній відсутності.

Для розрахунків максимальних витрат води при проектуванні на ріках гідротехнічних споруджень служать будівельні норми і технічні умови.

Максимальні витрати бувають:

1)під час повені, що утворюються головним чином віл танення снігу або льодовиків;

дощів^;;

змішані, що утворюються від танення снігу, льодовиків і випадання дощів.

При розрахунках максимальних витрат розглядаємо два перших. Змішані витрати відносять до одного з перших двох видів залежно від того, який з факторів переважає.

При проектуванні гідротехнічних споруджень роблять два розрахунки: один для нормальних умов експлуатації і другий для надзвичайних. В останньому випадку допускається зменшення запасу у величині піднесення гребеня греблі над нормальним підпірним рівнем, зниження коефіцієнтів запасів міцності і стійкості споруджень.

Норми величин максимальних витрат установлюються не тільки з урахуванням капітальності споруджень, але, головним чином, приймаючи до уваги гідрологічний режим рік, тип конструкцій, характер підстави споруджень і можливі наслідки від їхнього руйнування, що виникають у долині нижче гідровузла. При цьому розрізняються:

греблі земляні і з кам'яного накиду, а також усі типи гребель на м'якій нескельній підставі, перелив води через гребінь яких може викликати часткове або повне їхнє руйнування;

бетонні, залізобетонні й інші греблі на міцній скельній підставі, при переливі води через глухі частини яких можливі лише місцеві ушкодження.

Крім розглянутих вище, виділяють особливо відповідальні спорудження, руйнування яких через недостатність водопропускних отворів загрожує повень великим населеним пунктам. До цієї категорії споруджень слід віднести греблі, руйнування яких може відбутися від переливу води через гребінь греблі, розмиву слабкої підстави або сполучення з берегом.

Гідрограф

Графік змін рівня протягом року називають графіком коливань рівнів. Графік зміни витрати води в ріці називають гідрографом.

Таблиця 5. Витрати стоку за 2002 р.

днимес	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
1	10,7	5,86	3,28	27,3	6,28	4,78	2,57	2,68	1,64	1,80	9,30	3,23
2	5,56	4,62	3,63	23,9	5,86	4,39	2,46	2,79	1,80	1,91	6,84	3,12
3	5,36	3,78	3,84	21,2	6,14	4,13	2,35	2,46	2,57	2,02	5,30	3,12
4	5,88	3,63	3,91	21,0	10,5	4,00	2,35	2,57	2,13	1,91	6,70	3,01
5	7,20	3,91	3,77	21,0	8,55	3,78	2,57	2,24	2,24	2,57	5,17	2,90
6	5,68	3,70	3,70	19,1	6,84	3,67	2,90	2,13	2,24	2,79	4,78	2,79
7	4,44	3,56	3,63	17,2	5,86	3,56	3,45	2,02	2,46	2,57	5,17	3,12
8	4,08	3,42	3,70	15,3	5,04	3,78	3,89	1,80	2,24	2,57	7,68	3,38
9	3,72	3,49	3,77	14,2	4,65	3,67	3,78	1,80	2,02	3,01	6,56	3,07
10	3,60	4,05	4,43	14,5	5,04	3,56	3,01	1,80	1,91	3,78	5,30	2,97
11	3,39	3,91	7,33	19,2	5,30	3,45	3,45	1,72	1,80	3,01	4,78	3,17
12	3,33	3,70	37,2	24,3	5,58	3,34	3,89	1,72	2,13	3,01	4,26	2,87
13	3,22	3,42	58,6	27,1	6,00	3,34	4,00	1,72	4,78	3,12	4,00	3,01
14	3,16	3,21	54,6	26,7	5,86	3,23	3,12	1,64	3,12	3,01	3,67	3,56
15	3,16	3,56	51,3	25,5	7,40	3,23	3,34	1,56	2,57	2,68	3,45	4,39
16	3,16	3,63	45,9	23,6	14,1	3,12	3,78	1,56	2,24	2,79	3,34	6,42
17	3,22	3,56	38,2	21,6	12,9	3,12	3,56	1,48	2,02	2,68	3,45	5,30
18	3,28	3,42	38,4	19,4	9,15	3,01	3,67	1,56	1,91	2,79	3,67	5,04
19	3,28	3,42	35,7	17,0	6,84	3,01	3,01	1,56	1,91	2,68	4,00	4,78
20	3,28	3,49	33,6	14,8	5,72	3,12	2,79	1,56	1,80	2,79	4,13	4,52
21	3,33	3,56	31,2	12,8	5,58	3,12	2,68	1,48	1,80	2,68	6,42	4,13
22	3,33	3,49	27,3	11,3	7,40	3,23	2,57	1,56	1,80	3,67	4,91	3,89
23	3,39	3,35	25,3	11,9	15,1	3,01	2,79	1,72	1,72	5,04	4,52	3,51
24	3,39	3,14	23,2	12,8	13,7	2,90	2,57	1,64	1,64	4,00	4,13	2,88
25	3,51	3,21	22,0	12,3	10,5	2,68	2,46	1,56	1,72	3,67	3,89	2,80
26	4,03	3,14	24,1	10,8	7,40	2,68	2,57	1,48	1,80	3,34	3,67	3,34
27	4,58	3,07	26,7	9,60	6,00	2,46	3,45	1,48	1,72	3,34	3,45	3,54
28	5,78	3,14	26,6	9,15	5,72	2,35	3,78	1,40	1,72	3,23	3,56	4,03
29	7,26		28,2	8,40	5,44	2,68	3,01	1,40	1,72	3,12	3,34	4,13
30	7,68		30,0	7,26	6,00	2,68	2,79	1,32	1,80	3,01	3,23	3,92
31	6,96		29,2		5,44		2,90	1,32		4,52		3,73

Графік показує коливання рівнів витрат стоку за рік. Відкладаємо на графіку по осі ординат значення витрат, а по осі абсцис - дні. З'єднаємо крапки і одержимо криву гідрографа.

Р. Бистриця має змішане живлення: основне живлення від танення льодовиків з паводковим режимом від випадання дощів.

Графік показує значні коливання рівня на весні, тобто у цей період відбувається значний повень протягом усієї весни. Зимою та восени коливання незначні, а влітку спостерігається меженний період.

Норма стоку та середня квадратична похибка. Різницева інтегральна крива

Однією з основних характеристик водних ресурсів річок є норма стоку.

Нормою стоку називається його середня величина за багаторічний період з незмінними ландшафтно-географічними умовами, які відносяться до сучасної геологічної епохи та з однаковим рівнем господарського освоєння басейну річки. Багаторічний ряд спостережень, за яким визначається норма стоку, повинен включати не менше двох повних циклів коливань водності. Цикли водності складаються з двох фаз - багатоводної та маловодної.

Норма стоку може бути виражена як середньорічна витрата води м³/с, середній річний об'єм стоку W в м³ або км³, середній річний модуль стоку в л/с*км², середній річний шар стоку в мм, віднесений до площі водозбору F. Норма річного стоку при тривалому періоді спостережень (N років) визначаємо як середньоарифметичне значення річних величин стоку

_N = = ,

Де Q₁, Q₂,…, Q_n - середньорічні величини стоку;

N - кількість років спостережень.

?Q_i = 424 м³/c

_N = = 8,83 м³/с.

Для оцінки точності визначення норми стоку річок використовуємо відносне значення середньої квадратичної похибки. Так, якщо виразити уQ_n у відсотках від Q_n, то отримаємо відносну середню квадратичну похибку норми стоку, яка розрахована за обмеженим рядом спостережень n років:

у_n = ± * 100 % = ± %,

де Метод різницевих інтегральних кривих

Для розрахунку ординат різницевої інтегральної кривої середньорічні модулі було внесено до таб.5 у хронологічному порядку. Для кожного члена ряду розраховано значення модульних коефіцієнтів

К_і = .

Для контролю виконаної роботи знаходиться К_і, яка повинна приблизно дорівнювати кількості членів ряду N. У нашому випадку = 48,1, а N = 48. Далі розрахуємо відхилення модульних коефіцієнтів К_і від середнього значення, тобто одиниці.

Далі, маємо значення (K_і -1),будуємо різницеву інтегральну криву. По характерних ділянках на ній можна виділити такі цикли водності:

з 1957 до 1963 р. (К_ср = 0.82),

з 1963 до 1969 р. (К_ср = 1,15),

з 1969 до 1971 р. (К_ср = 0,9),

з 1971 до 1979 р. (К_ср = 1,05),

з 1979 до 1994 р. (К_ср = 0,88),

з 1994 до 2003 р. (К_ср = 1,18).

За розрахунковий можна прийняти період, у якому величина К_ср знаходиться у межах від 0.9 до 1.05. Якщо К_ср <1.0, то у розрахунковому періоді переважає маловодна фаза, при К_ср > 1.0 - багатоводна.

Таким чином, за розрахунковий для визначення норми стоку на р. Бистриця - с. Озимина можна прийняти періоди з 1957 до 1979 та з 1979 до 2003 p.

Значення швидкості, що розмиває, та швидкості потоку у ріці. Висновок про необхідність укріплення берегів

При використанні рік необхідно знати не тільки їхній водний режим, але й режим наносів, що переносяться рікою. Так, для судноплавства в природних умовах рік необхідно вивчати процеси розмиву і відкладень на перекатах і плесах. При заборі води з ріки на зрошення або водопостачання необхідно враховувати зважені наноси, щоб не відбувалося замулення водоприймачів і інших споруджень. Особливо важливо значення режиму наносів і законів їхнього формування при пристрої водоймищ, у яких швидкості зменшуються і відбувається відкладення наносів.

По довжині ріки ухили значно змінюються. У верхів'ях рік ухили значно більше, ніж у середньому русі, і ще більше в низов'ях. Тому переважно у верхніх частинах ріки спостерігається . розмив русла і насичення потоку твердими частками. Найбільш великі частки осідають у середньому плині, а більшість у нижньому. Усі тверді частки, які несе потік води, складають твердий стік. У свою чергу твердий стік поділяється на завислі наноси (дрібні частки, що несе потік у завислому стані) і донні наноси (більш великі частки, що тягає ріка по дну). На рівнинних ріках частка завислих наносів складає десь 90-98 % від твердого стоку. Для річок України ця частка в середньому складає 96%.

Існує деяка швидкість потоку рідини, при якій спостерігаються перші переміщення зерен наносів, що утворять поверхню дна русла. Рухаються вони стрибкоподібно: піднімаються над дном на невелику висоту, потім опускаються знову на дно, проходячи перекочуванням деяку ділянку. У результаті цього на дні русла утворяться гряди і рух наносів переходить у стан переміщення по грядах. Середня швидкість потоку, що відповідає початкові руху часток, називається швидкістю, що розмиває. При значно більш високих значеннях швидкостей потоку відбувається перехід часток у Дослідження І.І. Леві встановили, що ця закономірність справедлива тільки при малих глибинах потоку. Для нашого випадку:

при R = 0,45 м «Гідрографічні характеристики річок України» В.І.Вишневський, О.О.Косовець і d = 0,002 номер варианта м використовується формула

v_p = 1.4lg,

де d - середній діаметр часток, м; R - гідравлічний радіус, м.

v_p = 1,4 * * lg = 0.67 м/с.

Порівняємо швидкість, що розмиває, з максимальною швидкістю. Максимальна швидкість розраховується за формулою:

v_max = v_cp,

де v_cp - середня швидкість, м/с;⁴

Q_max i Q_cp - максимальні і мінімальні витрати (за гідрографом).

v_max = 0,61 * = 1,57 м/с.

З цього висновок, що частки діаметром 0,002 м розмиваються. Тоді визначають середній розмір каменів для укріплення русла ріки, дамб, гребель і інших споруджень.

Від залежності швидкості від діаметру частки визначаємо, що при v_max діаметр частки дорівнює 0,0228 м.

Висновок

В даній курсовій роботі ми визначали основні параметрі р. Стрв'яж та її водозбору.

З описання річки бачимо, що річка протікає в 2-х геоморфологічних районах: Карпатських горах та Сано - Дністровській вододільній рівнині. В нижній частині басейну рельєф дрібно пагорбний або хвилястий з чергуванням плавних понижень і підвищень.

Велика частина території басейну розорана, ліси займають близько 20,4 % площі басейну, озер - 0,1 %, випадає в середньому за рік 700-800 мм опадів.

Р. Бистриця має багато водостоків, з яких найдовші не перевищують 20 км. Так наприклад, водостоки Ладина (7,7 км), Стебник (12,8 км), Ладинка (6,7км), Ясениця (15,8 км), але приток Болозівка дорівнює 39 км.

Ширина річки змінюється від 6 до 38 м, глибина переважно 0,5 - 1,5 м, найбільша 2,6 м, якнайменша 0,2 м, швидкість течії 0,4 - 0,6 м/сек, максимальна 1,6 м/сек.

З розрахунків основних параметрів басейна річки можна сказати, що р. Бистриця має середній схил, який дорівнює 1,1 ‰. Для його визначення ми знаходили відношення різниці відміток верхів'я та гирла до довжини ріки. Звивистість річки, яка залежить від місцевості, по якій тече річка, дорівнює 1,42. Площа водозбору р. Бистриця складає 812 км². Ступень насичення території водостоками характеризується коефіцієнтом густоти річкової мережі, він дорівнює 1,55 км/км² (відношення сумарної довжини всіх водостоків до площі).

Графік кривої повторюваності показує, що 424 м³/с рас ходів(Q) повторювалось 12 разів на протязі року.

А якщо число повторюваності у разах замінити відсотками, то отримаємо криву забезпеченості.

Далі ми розраховували коефіцієнт варіації та асиметрії. Коефіцієнт асиметрії показує наскільки несиметричне графік розподілу, що до його середнього значення, С_s = 0,56. Коефіцієнт варіації С_v- показує випадкову мінливість величини в часі. Коефіцієнт варіації збільшується з півночі на південь, у нашому випадку С_v = 0,37. А це означає, що річка тече у лісостеповому районі.