Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка

Размещено на http://www.allbest.ru/

МИНИСТЕРСТВО ОБРАЗОВАНИЯ И НАУКИ УКРАИНЫ

ЗАПОРОЖСКАЯ ГОСУДАРСТВЕННАЯ ИНЖЕНЕРНАЯ АКАДЕМИЯ

КАФЕДРА ЭКОНОМИКИ ПРЕДПРИЯТИЯ

КОНТРОЛЬНАЯ РАБОТА №

по дисциплине "РАЗМЕЩЕНИЕ ПРОИЗВОДИТЕЛЬНЫХ СИЛ И РЕГИОНАЛЬНАЯ ЭКОНОМИКА"

ЗАПОРОЖЬЕ 2010 г

Варіант 14

1. Визначте ступінь впливу сировинних, паливно-енергетичних, трудових ресурсів і районів споживання готової продукції на розміщення галузей кольорової металургії.

Умовні позначення: +++ - вирішальний вплив; ++ - помітний вплив; + - слабкий вплив; 0 - відсутність впливу.

Кольорова металургія включає видобуток, збагачення, металургійну переробку кольорових руд, дорогоцінних і рідкісних металів, у тому числі виробництво сплавів, прокату кольорових металів, переробку вто-рсировини і видобуток кольорових каменів. Через нестачу покладів різних руд кольорових металів кольорова металургія України розвинена слабше, ніж чорна, і представлена окремими галузями. Провідними галузями кольорової металургії в Україні є алюмінієва, цинкова, магнієва, титанова, ртутна, феронікелева.

Характерними для кольорової металургії є комплексне використання рудної сировини та висока здатність її комбінуватися з іншими галузями промисловості. Для зниження собівартості виробництва алюмінію, наприклад, доцільно поєднувати його з випуском соди, поташу, цементу, а титано-магнієве виробництво - з випуском титанових білил, смол, соляної кислоти, хлору.

Розміщення підприємств кольорової металургії залежить від сировинного та енергетичного чинників. До джерел сировини тяжіють підприємства з виплавлення ртуті, нікелю, рідкісних металів. Алюмінієве, титано-магнієве і цинкове виробництво розміщують у місцях отримання дешевої електроенергії.

У структурі виробництва кольорових металів України провідне місце посідає алюмінієва промисловість, яка охоплює виробництво глинозему та алюмінію. Випуск цієї продукції становить майже 20% усього виробництва кольорової металургії у державі. Поряд з основною продукцією алюмінієва промисловість випускає кристалічний кремній, алюмінієво-кремнієві сплави (силуміни), содові продукти, мінеральні добрива, цемент, оксид ванадію (V), металевий галій. Основною алюмінієвою рудою є боксити, запаси яких в Україні невеликі. Промислове значення мають Високопільське (Дніпропетровська область) і Смілянське (Черкаська область) родовища. Перспективними є родовища бокситів на півдні Дніпропетровської області, в Карпатах, Приазов'ї. Алюмінієвою сировиною є також нефеліни, алуніти, каоліни та глини, запаси яких практично невичерпні. В Україні є значні запаси нефелінових порід, що можуть бути сировинною базою великої алюмінієвої промисловості (Жовтневе та Єланчицьке в Приазов'ї). Крім алюмінію, з нефелінових порід можнаотримувати содопродукти, скло, цементні та ін. Все це робить можливим, з огляду на сировинні ресурси, створення в Приазові нової алюмінієвої промисловості.

З алунітів економічно вигідно виробляти алюміній лише за умови комплексного використання руди. Найбільші родовища алунітів є в Закарпатській області (Берегівське й Беганське).

В Україні діють новий великий глиноземний завод у Миколаєві, який працює на бокситах Гвінеї, Запорізький завод та завод алюмінієвих сплавів у Свердловську (Луганської області). Потужності з виробництва алюмінію в Україні розраховані на 300 тис. т за рік.

Підприємства титаномагнієвої металургії видобувають і збагачують титаномагнієву сировину та виробляють титан і магній. Сировиною для виробництва магнію в Україні с потужні родовища калійно-магнієвих солей Прикарпаття (у Стебнику, Калуші), мілководні водойми Приазов'я та Причорномор'я (Сиваш), що містять у розчиненому вигляді багато сполук магнію та інших солей. У Калуші побудовано магнієвий завод у виробничому об'єднанні «Оріана», в Запоріжжі - завод з виробництва магнію й титану. Магнієва сировина до Запоріжжя надходить із Стебника (Львівська область), Калуша (Івано-Франківська область) і Сиваша (АР Крим), а титанова - з Іршанського гірничо-збагачувального комбінату (Житомирська область). Основними титановими мінералами Іршанського родовища є ільменіт і рутил, що містяться в каолінових розсипах та вивітрених габро 3 них на Іршанському гірничо-збагачувальному комбінаті виробляють титановий (ільменітовий) концентрат. Руди Самотканського родовища (Дніпропетровська область) характеризуються високим вмістом титану й цирконію. На Верхньодніпровському гірничо-металургійному комбінаті у м. Вільногірську (Дніпропетровська область) виробляють цирконієвий, рутиловий, ільменітовий концентрати, цирконій знезалізнений, оксид цирконію (II) Комбінат побудовано на базі Малишівського родовища титанових пісків і оснащено устаткуванням, яке забезпечує комплексне використання сировини. Крім того, на комбінаті освоєно нові технологічні процеси, в тому числі добування знезалізненого цирконію на струминних млинах. Титан і його сплави удвічі легші за леговану сталь, стійкі проти корозії, придатні для виробництва хімічного устаткування, літаків, космічних кораблів. Оксиди титану використовують для виробництва білил, емалей, вогнетривких глин; цирконій та його сполуки - жаростійких мінералів, необхідних для сучасного літакобудування, ракетної, атомної техніки, виготовлення жаростійких фарб тощо.

Запорізький титаномагнієвий комбінат виробляє титан, напівпровідниковий германій, магній, калійні добрива, пігментний оксид титану (II), фасонне титанове литво.

На місцевих покладах кіновару понад століття працює Микитівський ртутний комбінат (Донецька область), у складі якого є рудник, металургійне виробництво, допоміжні цехи, три кар'єри для видобутку ртутних руд. На комбінаті вперше в світі впроваджено технологію добування ртуті високої чистоти з повною механізацією усіх процесів випалювання ртутної руди в печах «киплячого шару». Тут збагачують сурм'яні місцеві руди і виробляють з них сурму. Функціонує також Закарпатський розвідувально-експлуатаційний ртутний комбінат.

В Україні є значні родовища поліметалевих руд, свинцю й цинку, відомі в Донбасі (на Нагольному кряжі) і в Прикарпатті, які поки що не мають промислового значення. Костянтинівський завод «Укрцинк» використовує цинкові концентрати. Основна продукція заводу - металевий цинк. Крім того, із руд добувають майже 20 цінних компонентів - свинець, мідні й піритні концентрати, дорогоцінні метали, кадмій, сірчану кислоту, деякі рідкісні метали тощо, на основі яких виробляють понад 40 видів продукції. Основні напрями поліпшення техніко-економічних показників роботи цинкової промисловості - удосконалення технологічних процесів переробки концентратів, підвищення комплексності використання їх корисних компонентів.

Побузький нікелевий завод Кіровоградської області переробляє місцеві окислені залізонікелеві руди. Основна його продукція - нікель і. феронікель використовується на металургійних і машинобудівних заво-. дах Придніпров'я та Донбасу.

В Артемівську Донецької області збудовано завод для обробки кольорових металів, який випускає мідний і латунний круглий і плоский прокат (прути, труби, дріт, листи, стрічки, штаби). Це підприємство має закінчені виробничий і технологічний цикли. У Світловодську (Кіровоградська область) працює Дніпровський завод чистих металів, що виробляє напівпровідникові матеріали, а в Донецьку - завод кольорових сплавів.

В Україні налагоджено виробництво кобальту, ніобію та гафнію, а також рідкісних металів. Продукцію підприємств рідкісних металів широко застосовують в атомній енергетиці, радіоелектроніці, авіаційній і ракетній техніці, приладобудуванні тощо.

Майже 25% товарної продукції кольорової металургії припадає на виробництво вторинних кольорових металів, їх випуск налагоджено у Харкові, Києві, Донецьку, Одесі; у Володарську-Волинському (Житомирська область) функціонує виробниче об'єднання «Західкварцсамоцвіт».

Завдяки освоєнню нових родовищ руд кольорових металів і створенню підприємств для їх переробки значно поліпшується забезпечення господарства кольоровими металами. Нещодавно відкрито 5 родовищ золота промислового значення поблизу Кривого Рогу та 5 - у Донецькій області, невелике родовище золота в Закарпатській області. Провадяться підготовчі роботи з їх експлуатації. У 2008 р. виплавлено перші кілограми золота на базі Мужіївського родовища. За попередніми прогнозами, Україна на перспективу зможе видобувати майже 25 т золота щороку. Проте й сьогодні наша країна залишається великим споживачем кольорових металів, які закуповуються в інших держав.

Основні завдання розвитку кольорової металургії полягають насамперед у розширенні її сировинної бази, що визначено у розробленій програмі «Мінерально-сировинна база України до 2005 року». Розроблені й починають втілюватися в життя програми «Концепція розвитку гірничо-металургійного комплексу України на період до 2010 року». «Програма розвитку кольорової металургії (алюмінієвої,титанової, мідноплавильної) на період до 2005 року», а також програми «Титан України» , «Мідь України». Створено промислову організацію «Укрзолото». Із 7 головних родовищ золота заплановано розробляти 5 у центральній частині країни: Сергіївське, Золота Балка, Широка Балка (Дніпропетровська область), Клинці, Юріївське (Кіровоградська область).

Оскільки алюміній є одним з головних експортних металів, заплановано збільшити його випуск до 2005 року до 500 тис. т, але для цього модернізувати алюмінієві та глиноземні підприємства в Запоріжжі, Миколаєві та Вінниці, а також побудувати алюмінієвий завод у Харківській області.

Важливою залишається проблема забезпечення кольорової металургії сировиною, коштами на геолого-пошукові роботи та нове устаткування. Ще не вирішено проблеми комплексного використання ресурсів.

2. У чому суть принципу обмеженого централізму?

а) ефективний розвиток кооперування виробництв;

б) урахування міжнародного територіального поділу праці;

в) поєднання інтересів країни й регіонів.

На основі пізнання закономірностей розробляються принципи розміщення продуктивних сил - правила діяльності та управління економікою, основні положення економічної політики держави в реалізації законів розміщення.

Дотримання цих принципів дуже важливе при реалізації регіональної політики держави.

Найважливіші принципи розміщення продуктивних сил, якими керуються при вирішенні питань просторового розподілу підприємств і галузей, такі:

- наближення виробництва до джерел сировини, палива, споживачів;

- охорона навколишнього середовища, раціональне використання природних ресурсів і впровадження ресурсозберігаючих технологій;

- збереження здорових медико-гігієнічних умов життя і праці населення;

- обмеження надмірної концентрації промисловості в містах;

- вирівнювання рівнів економічного розвитку районів та областей;

- зміцнення обороноздатності країни;

- урахування інтересів економічної інтеграції в європейський і світовий простір.

Принципи розміщення в різних країнах можуть бути подібними та відмінними. Важливість кожного принципу визначається стратегією і завданнями, конкретизованими у відповідній концепції. Керуючись принципами, які найчастіше є результатом врахування кількох закономірностей, можна досягти набагато більшого ефекту при розміщенні виробництва.

Принцип раціонального розміщення виробництва випливає із закономірності “ефективного розміщення продуктивних сил” і передбачає:

- наближення відповідних виробництв до джерел сировини, палива, енергії, води, трудових ресурсів, споживача;

- охорону природи та науковообгрунтоване природокористування, забезпечення здорових гігієнічних умов життя та праці населення;

- обмеження надмірної концентрації промисловості в містах.

Принцип комплексного розміщення виробництва випливає з однойменної закономірності і передбачає:

- комплексне використання природних та трудових ресурсів;

- встановлення ефективних виробничих зв'язків між підприємствами регіону;

-створення єдиної інфраструктури.

Принцип збалансованості і пропорційності розміщення виробництва вимагає дотримання:

- збалансованості між обсягом виробництва і наявністю сировинних, паливно-енергетичних, трудових, сільськогосподарських ресурсів регіону;

- пропорційності між галузями спеціалізації, допоміжними та обслуговуючими, між виробництвом засобів виробництва і предметів споживання, виробничою та невиробничою сферами.

Принцип обмеженого централізму передбачає органічне поєднання інтересів країни та її економічних районів.

3. Назвіть центри транспортного машинобудування

а) Житомир;

б) Запоріжжя;

в) Кременчук;

г) Київ.

Загальне машинобудування об'єднує транспортне (без автомобільного) і сільськогосподарське (без тракторного), виробництво промислового технологічного та будівельного обладнання (без легкої та харчової промисловості). Дуже капіталомістким є локомотивне й вагонобудування. Тепловози виробляють у Луганську на базі паровозобудування та в Харкові на заводі транспортного машинобудування. Промислові електровози випускають у Дніпропетровську. У Києві, Львові, Дніпропетровську, Полтаві, Одесі, Запоріжжі, Конотопі й Дружківці є заводи для ремонту тепловозів.

Україна належить до країн з відносно високим рівнем розвитку суднобудування. Вона давала понад 40% колишнього загальносоюзного виробництва суден. Нині в галузі працює 110 тис. робітників. Суднобудівний комплекс складається з 8 суднобудівних. 5 машинобудівних, 11 приладобудівних заводів, 27 спеціалізованих КБ і НДІ.

Розміщення тракторного машинобудування зорієнтоване переважно на споживача. Найважливішим центром тракторобудування є Харків, це виробляють не тільки різні модифікації колісних і гусеничних тракторів, а й двигуни для них. Колісні трактори виробляють у Дніпропетровську, тракторні агрегати - у Вінниці, комплектуючі для тракторів - на спеціалізованих підприємствах Сімферополя, Кременчука, Чугуєва, Луганська, Білої Церкви, Одеси. В Україні є можливості для нарощування виробництва тракторів, забезпечення ними власних потреб та експорту в інші держави.

Автомобілебудування в Україні, як і в усьому колишньому Союзі, ніколи не було розвинене на належному рівні. Це стосується передусім якості та асортименту продукції, що в умовах загальної економічної кризи призвело до значного занепаду галузі. До автомобілебудівного комплексу належать 4 автомобільних заводи, 94 підприємства, які випускають комплектуючі, 150 заводів колишньої оборонної промисловості та 160 підприємств інших галузей.

4. Регіональний економічний аналіз включає

а) процес дослідження об'єкта;

б) висновки про стан об'єкта;

в) усе вищесказане правильне;

г) правильних відповідей немає.

З просуванням України шляхом економічних перетворень на перший план дедалі більшою мірою виходять питання регіональної економічної політики. Україна характеризується істотними відмінностями в рівнях економічного розвитку регіонів - від розвинутих промислових центрів до агропромислових зон і сільських районів Карпат. Крім того, Україні властиві регіональні відмінності в природних умовах, етно-лінгвістичних характеристиках та культурній спадщині. Пов'язані з перехідним періодом зміни, що нині відбуваються в українській економіці, ще дужче ускладнюють вирішення проблем, зумовлених такими значними регіональними відмінностями. Реалізація регіональної економічної політики виявилася нелегким завданням навіть для країнах з розвинутою ринковою економікою. Для України ж ця проблема становить серйозний виклик.

Мета регіональної економічної політики - вирішити проблему значних відмінностей у рівнях економічного добробуту та вдосконалити розподіл ресурсів у межах певної країни, а часто також відродити економічну діяльність у депресивних районах.

Складним завданням є також визначення факторів, якими можна пояснити, чому один регіон демонструє позитивні економічні показники діяльності, а справи іншого йдуть погано. Окремі результати статистичного аналізу цілком передбачувані, оскільки вони вказують на взаємозалежність між наявними основними фондами та валовою доданою вартістю на душу населення - як правило, райони з більшим обсягом інвестицій мають кращі економічні показники (отож, у східних регіонах спостерігаються вищі значення ВДВ на душу населення). На те, у яких регіонах справи йдуть успішніше, вказують також розвиток телекомунікацій, транспортної інфраструктури та обсяг прямих іноземних інвестицій. З часом підходи до питань регіонального розвитку змінюються таким чином, що дедалі більше уваги присвячується створенню сприятливого інвестиційного клімату, а також посиленню тих чинників, що, як вважається, можуть допомогти підвищити ефективність діяльності.

В основі методології фінансово-економічного аналізу лежить діалектичний метод, тобто економічні явища, що вивчаються, аналізуються, розглядаються у їх зв'язку і взаємозалежності, русі і розвитку, а розвиток, як відомо, -- це боротьба протилежностей, він відображає об'єктивні закони дійсності. Діалектичному розвиткові явищ у сфері фінансово-господарської діяльності підприємств властиві переходи кількісних змін у якісні, які супроводжуються виникненням нових якостей, запереченням, відмиранням старого і появою нового, прогресивнішого.

сировинний паливний енергетичний ресурс металургія

5. Найвища питома вага євреїв у складі мешканців характерна для міст

а) Запоріжжя;

б) Київ;

в) Донецьк;

г) Одеса.

1989 р. українців в Україні було 37,4 мли (72,7% від усього населення), а решту населення становили росіяни (11,4 мли осіб, або 22,1%), євреї (486 тис., або 0,9%), білоруси (440 гис., або 0,69%), молдавани (324 гис., або 0,6%), поляки (219 тис., або 0,4,%). болгари (233 тис., або 0,5%) та ін. Всього в Україні проживають представники більш як 100 національностей. Понад 7,5 млн українців мешкають у близькому і майже 4 млн -у далекому зарубіжжі. Українці майже рівномірно розміщені на території України. Проте в областях Поділля (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька), Полісся (Волинська, Житомирська, Київська, Рівненська, Чернігівська), Прикарпаття (Івано-Франківська, Львівська), Центральній частині (Кіровоградська, Черкаська), а також у Сумській і Полтавській областях вони становлять 80-90 % населення. Значно менше українців у національному складі населення східних та південних областей, де завжди був високим приплив мігрантів з інших регіонів колишнього СРСР. Сьогодні практично кожен третій українець змушений проживати і працювати за кордоном через складну економічну ситуацію в державі.

Євреї з'явилися в Україні ще за часів Київської держави. Вони прибували сюди з кримських, грецьких колоній та хазарських областей. Сьогодні понад 20% євреїв проживає в м. Києві, значна кількість їх в Одеській, Дніпропетровській, Харківській, Донецькій, Вінницькій, Житомирській, Чернівецькій областях та АР Крим.

Література

Єпіфанов А. Регіональна економіка: Навч. посіб. - К.: Наукова думка, 2000. - 311с.

Жук В.М., Круль В.П. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України. Підручник. - К.: Кондор, 2004. - 296с.

Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (теорія, методи, практика). - К.: Європейський університет фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу, 1999. - 185с.

Ковалевский В.В., Михайлюк Е.А., Семенов В.Ф. Размещение производительных сил: Курс лекций. - К.: Знання-пресс, 2002. - 405с.

Продуктивні сили економічних районів України / Б.М. Данилишин; Л.Г. Чернюк, О.В. Горська, М.І. Фащевський, М.П. Нікітюк, Д.В. Клиновий. - К.: ЗАТ “НІЧЛАВА”, 2000. - 520с.

Розміщення продуктивних сил України: Підручник / За ред. проф. Є.П. Качана. - К.: ВД “Юридична книга”, 2002. - 552с.

Сазонець І.Л., Джинджоян В.В., Чубар О.О. Розміщення продуктивних сил: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 320с.

Размещено на Allbest.ru