Зарубіжна Європа і Азія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Зміст

1. Зарубіжна Європа

1.1 Господарство

1.2 Населення

1.3 Природні ресурси

2. Зарубіжна Азія

2.1 Господарство

2.2 Населення

2.3Природні ресурси

1. Зарубіжна Європа

Зарубіжна Європа займає площею 5,1 млн. км2. Протяжність з півночі на південь - 5 тис. км, із заходу на схід - більше 3 тис. км. ЕГП визначається трьома рисами:

1) сусідським компактним становищем цих країн по відношенню один до одного;

2) приморським положенням більшості країн;

3) високим ступенем порізаності берегової лінії, яка сприяла розвитку морського транспорту.

В даний час на території Європи знаходиться 40 суверенних, економічно розвинених держав - монархії і республіки, унітарні та федеративні держави. Є одна колоніальна територія, що належить Великобританії, - Гібралтар. З початку 90-х рр.. в Європі існує єдиний європейський економічний простір - Європейський союз, стався крах соціалістичного табору і об'єднання Німеччини.

1.1 Природні ресурси

Мінеральні ресурси Європи сильно виснажені, тому забезпеченість ними невисока. На півночі є рудні корисні копалини, пов'язані з Балтійським щитом, і паливні, що утворилися в потужному осадовому чохлі стародавньої платформи, на півдні в молодій складчастої зоні виявлено корисні копалини як магматичного, так і осадового походження. Найбільші нафтогазові провінції розвідані на шельфі Північного моря (освоюються в основному Великобританією і Норвегією), на узбережжі Нідерландів, а також в Італії та Румунії. Вугільні родовища розробляються в Німеччині, Великобританії, Польщі, Чехії, Франції, Угорщини, Румунії, Іспанії, Болгарії. Залізорудні родовища - в Швеції, Франції, Норвегії, Іспанії. Кольоровими металами Європа не багата. Є родовища мідної руди в Польщі, Португалії, Швеції, Югославії, Румунії, алюмінієвих руд в Греції, Угорщини, Франції. Великі запаси солей є в Німеччині, Франції, Великобританії, Італії, Нідерландах, Польщі; остання також багата сіркою і сріблом.

Гідроенергоресурси значні в районах Альпійських, Скандинавських, Дінарських, Балканських і Карпатських гір. Забезпеченість водними ресурсами недостатня, за винятком Скандинавії, Альпійських і Балканських територій. Крім того, багато річок сильно забруднені. У структурі земельного фонду більшу частку становлять оброблювані землі, хоча забезпеченість ріллею на душу населення нижче середньосвітового показника. Резервів для розширення земель вже практично немає, тому деякі держави, в першу чергу Нідерланди, "відвойовують" територію біля моря. Великими лісовими ресурсами володіють Швеція і Фінляндія.

1.2 Населення

У зарубіжній Європі проживає понад 510 млн чол. Чисельність населення зростає повільно, тому що природний приріст дуже малий або дорівнює нулю, а у Німеччині та Угорщині навіть негативний. Одночасно збільшується частка літніх людей - 20-23% населення, а частка дітей падає - 16-17%. Це одна з причин перетворення Європи в головний світовий центр трудової імміграції (14 млн. іноземних робітників). За національним складом населення досить однорідне: велика частина належить до індоєвропейської мовної сім'ї, менша - до уральської. Поряд з одно національними є багатонаціональні держави, в деяких з них спостерігається загострення міжнаціональних відносин, наприклад у Югославії, Боснії та Герцеговині, Іспанії, Румунії, Бельгії. Пануюча релігія - християнство, представлене католицизмом, протестантизмом і православ'ям. Щільність населення - одна з найвищих у світі: у Нідерландах, Бельгії - понад 300, у Німеччині, Великобританії - понад 200 чол./км2. Рівень урбанізації - один з найвищих у світі: у Бельгії - 97%, Ісландії - 91%, Нідерландах - 89%, в Данії та Німеччині - по 86%, Швеції - 83%, Франції - 73%. Кількість агломерацій тут більше, ніж у США та Японії разом узятих. Найбільші - Лондонська, Паризька і Рейнсько-Рурський. В останні роки посилився процес субурбанізації.

1.3 Господарство

Зарубіжна Європа залишається найбільшим центром світової економіки. Її сумарний ВВП становить 30% від світового, вона займає перше місце (більше 50%) у світовій торгівлі, лідирує у сфері золотовалютних резервів і закордонних інвестицій. Економічну міць регіону визначають країни-члени "Великої сімки": Німеччина, Франція, Великобританія і Італія, причому лідерство перейшло до Німеччини. У малих і середніх країн економіка спеціалізується на окремих галузях. Колишні соцкраїни Східної Європи мають перехідну економіку від командно-адміністративної до ринкової та у зв'язку з цим знаходяться в складних умовах.

Машинобудування - провідна галузь промисловості зарубіжної Європи. На неї припадає 30% всієї промислової продукції і 70% її експорту. Галузь орієнтується в першу чергу на трудові ресурси і наукову базу.

Хімічна промисловість посідає друге місце після машинобудування. Тут безумовним лідером є Німеччина. В останні десятиліття відбулася переорієнтація хімічної промисловості з бурого вугілля і солей на вуглеводневу сировину. Підприємства галузі тяжіють до нафтопереробних центрам, які знаходяться в естуаріях рік (Рейн, Шельда, Темза, Сена, Ельба, Рона) або на трасах магістральних нафто-і газопроводів.

У паливно-енергетичної промисловості більшості країн провідне місце зайняли нафту і газ, що видобуваються як в самому регіоні, так і імпортовані. У Німеччині та Великобританії видобуток вугілля різко скоротилася, а в Нідерландах і Бельгії - припинилася. У Східній Європі як і раніше велику роль відіграє вугілля, особливо в Польщі і Чехії. На вугільні басейни орієнтовані більшість ТЕС, однак, незважаючи на деяке уповільнення, все більш активну роль відіграють АЕС. У гірських районах велика роль ГЕС; зростає питома вага ГАЕС.

Металургійна промисловість - стара галузь, сформувалася в районах видобутку палива або залізорудної сировини: у Німеччині (Рур, Саар), Великобританії, у Франції (Лотарингія), в Іспанії (Авілес), Бельгії (Льєж), Люксембурзі, Польщі (Верхня Сілезія), Чехії (Остравско-Карвінський район). Пізніше галузь переорієнтувалася на привізну сировину та почала переміщатися в морські порти - Таранто (Італія), Дюнкерк (Франція), Бремен (Німеччина), або ближче до кордонів колишнього СРСР - Галац (Румунія). В даний час взято курс на будівництво міні-заводів. Найбільшими виробниками сьогодні є Німеччина, Італія, Франція, Великобританія, причому скрізь спостерігається падіння або стабілізація обсягів виробництва у зв'язку з політикою ресурсозбереження.

Алюмінієва промисловість розвивається в країнах, багатих бокситами або дешевою електроенергією - Норвегії, Швейцарії, Німеччини, Австрії. Лідери у виробництві алюмінію - Німеччина, Норвегія, Франція, Великобританія, Італія, Іспанія, Нідерланди. Останнім часом галузь все більше орієнтується на імпортну сировину. Так, Франція за останні 25 років скоротила видобуток бокситів в 20 разів, а з виплавки алюмінію займає третє місце в Європі.

Мідна промисловість зорієнтована на власне і імпортну сировину. Лідери у виробництві міді - Німеччина, Італія, Бельгія, Польща.

Лісова промисловість орієнтується на власні лісові ресурси і перетворилася на галузь міжнародної спеціалізації у Швеції та Фінляндії.

Легка промисловість втратила своє колишнє значення. Основні центри галузі зміщуються з північних районів (Великобританія, Франція, Бельгія) у південні, де більше дешевої робочої сили. Португалія стала найбільшим центром швейної промисловості, Італія - шкіряно-взуттєвої, Греція - хутряний.

Європа повністю забезпечує себе основними видами сільськогосподарської продукції і зацікавлена в зовнішніх ринках збуту. Після другої світової війни відбувся перехід від дрібного селянського господарства до великого спеціалізованого високотоварні господарства, включеному в систему агробізнесу. Основний тип сільськогосподарського підприємства - ферма, хоча на півдні переважає поміщицьке землеволодіння. Для країн Північної Європи характерне переважання інтенсивного молочного тваринництва, а в обслуговуючому його рослинництві - кормових культур. Рибальство стало галуззю міжнародної спеціалізації Ісландії, Норвегії, Данії. У Центральній Європі переважає молочне і молочно-м'ясне тваринництво, свинарство і птахівництво. Рослинництво задовольняє потреби населення в продуктах харчування і забезпечує тваринництво кормовими культурами. У Південній Європі переважає рослинництво; поряд із зерновими культурами тут вирощуються цитрусові, виноград, оливки, мигдаль, тютюн, ефірні культури.

Транспортна система Європи відноситься до західноєвропейського типу. Дальність перевезень тут набагато менше, ніж у США або Росії, але забезпеченість транспортною мережею, її густина - більше. Головну роль у перевезенні вантажів і пасажирів відіграє автомобільний транспорт. Мережа залізниць у цілому скорочується. Велика роль річкових транспортних шляхів, особливо Рейну і Дунаю. У місцях перетину сухопутних і водних транспортних шляхів виникли великі транспортні вузли - портово-промислові комплекси, для яких характерний розвиток галузей морського господарства і "портової" промисловості, яка працює на імпортній сировині. До них відносяться Роттердам, Лондон, Гамбург, Антверпен, Гавр і ін.

У Європі прориті багатокілометрові залізничні та автомобільні тунелі в Альпах, працює найбільший 50-кілометровий підводний тунель через протоку Ла-Манш між Англією і Францією.

За прикладом США в Європі, в околицях Кембриджа, Мюнхена, Ніцци, Ліона, виникли науково-дослідні парки і технополіси. Проте як і раніше зберігається відставання в області високих технологій країн Європи від США та Японії. Так, витрати на науку з розрахунку на одну людину в країнах ЄС становлять 200долл., В Японії-470, а в США - майже 600 дол.

У Європі зосереджені найбільші банківські центри світу - Цюріх, Лондон, Люксембург.

Європейські країни - основний регіон міжнародного туризму. Перше місце посідає Іспанія, яку щорічно відвідують більше 50 млн. чол. Найбільш привабливі для відпочиваючих приморські райони Середземномор'я та гірські курорти Альп, а також культурно-історичні пам'ятники.

Територіальна структура європейського господарства склалася ще в XIX ст. під впливом ресурсного чинника. Зараз головну роль відіграють трудові ресурси, наукоємність виробництв і екологічний чинник. Міські агломерації і головні промислові райони розташувалися вздовж осі, яка простягнулася від південно-східній частині Великобританії через країни Бенілюксу, північ Франції, райони Руру в Німеччині до півночі Італії ("гарячий банан"). Ця зона, яка займає 10% площі ЄС, дає 40% його валової продукції. Крім того, в останні роки швидко зароджується ще одна потужна зона, яка простягається вздовж Середземноморського узбережжя від Барселони до Туріну і Генуї ("південний коридор").

У той же час ні в жодному іншому регіоні світу немає такої кількості старопромислових районів з переважанням традиційних галузей як у Старому Світі: Рурський та Саарський райони - у Німеччині; Ланкашир, Йоркшир, Південний Уельс - у Великобританії; Ельзас і Лотарингія - у Франції; Верхнесилезский - у Польщі; Остравско-Карвінський - у Чехії. Більшість з них можна віднести до депресивних територій.

У зарубіжній Європі є і відсталі, в основному аграрні райони. До них відносяться південь Італії, захід Франції, Іспанія на захід від Мадрида, Португалія, Греція, Ірландія і північ Великобританії, Румунія, Балканські країни, північний схід Польщі.

До районів нового освоєння відносяться акваторія Північного моря, на дні якого були виявлені колосальні запаси нафти і газу, і узбережжі Нідерландів, де знайдені величезні запаси природного газу.

Зарубіжна Європа - найбільший за площею регіон світу, але його роль у світовому господарстві дуже велика.

європа азія

2. Зарубіжна Азія

Зарубіжна Азія займає площу 27 млн. км2. Протяжність з півночі на південь - близько 7 тис. км, із заходу на схід - понад 10 тис. км. В Азії розташовані дві країни-гіганта - КНР і Індія, в яких проживає 2 млрд чол., Але є і мікродержави. ЕГП характеризується віддаленістю багатьох країн один від одного, приморським положенням більшості держав. Однак кілька країн розташовані всередині материка.

На території Азії перебуває 42 держави. Якщо до другої світової війни більшість з них були колоніями, то зараз майже всі - суверенні держави: республіки і монархії, унітарні та федеративні.

2.1 Природні ресурси

Мінеральні ресурси дуже різноманітні. У межах осадового чохла великих платформ і улоговин зосереджені паливні корисні копалини, залізні руди та інші мінеральні ресурси осадового походження. Але головне багатство материка - це колосальні запаси нафти. У межах Альпійсько-Гімалайського і Тихоокеанського складчастих поясів, а також на деяких щитах і платформах з переважанням магматичних інтрузій зосереджені рудні копалини.

Найбільший нафтогазовий район - Близький Схід, тобто країни Перської затоки. Це перш за все Саудівська Аравія, що займає 1-е місце у світі з видобутку нафти (420 млн т в 1994 р.), Іран, ОАЕ, Кувейт, Ірак. За запасами нафти цей район займає 1-е місце у світі, його забезпеченість оцінюється приблизно на 80 - 100 років. Собівартість близькосхідної нафти в 10-20 разів нижче, ніж в інших районах. Крім Близького Сходу нафту є на сході КНР, шельфах Індонезії, в Брунеї, Омані, Малайзії. Природний газ видобувають Індонезія (4-е місце у світі), ОАЕ, Саудівська Аравія, Іран, Малайзія, КНР, Індія. Багаті вугіллям, залізної і марганцевої руди КНР (1-е місце у світі з видобутку вугілля і залізної руди) і Індія. Хромові руди добуваються в Індії (3-е місце у світі), Туреччини, Філіппінах, Ірані. Олов'яні руди добуваються в КНР, Малайзії, Індонезії (відповідно 1-е, 2-е і 3-е місця), в Таїланді, Японії; вольфрамові - в КНР (1-е місце), КНДР, Таїланді, Республіці Кореї; алюмінієві - в КНР, Японії, Індії, Бахрейні; мідні руди - в КНР, Індонезії, на Філіппінах.

Велика частина Азіатського регіону зайнята горами і пустелями, тому земельними ресурсами не багатий. Забезпеченість ріллею на душу населення нижче середньосвітовий і в зв'язку з зростанням населення має тенденцію до подальшого зниження.

Водні ресурси розподілені вкрай нерівномірно. У країнах Південно-Східної Азії, Ірані забезпеченість середня або надмірна, а на решті території - недостатня.

Агрокліматичні ресурси також мають свої особливості. Запасів тепла скрізь достатньо, а режим зволоження сильно варіює. У районах мусонного клімату взимку, а в сухих посушливих тропіках і субтропіках цілий рік доводиться застосовувати зрошення, на яку йде практично весь водозабір. У цих районах знаходиться 3 / 4 зрошуваних земель світу, насамперед у КНР та Індії.

Гідроенергетичні ресурси досить великі в гірських районах.

Лісові ресурси є в Індії, країнах Східної та Південно-Східної Азії, хоча забезпеченість ними на душу населення невисока.

2.2 Населення

У закордонній Азії проживає 3,4 млрд. осіб. Відтворення населення визначається "демографічним вибухом", в епіцентрі якого знаходяться арабські країни. Проте його пік у

більшості країн пройдено, і з'явилася тенденція зниження природного приросту. У більшості країн він коливається від 20 до 30 чол. на 1000 жителів. Етнічний склад населення вкрай складний: тут проживають більше 1 тис. народів, що належать до 9 мовних груп. Серед них є найбільші у світі (китайці, хиндустанци тощо) і малочисельні. Більшість країн - багатонаціональні, в деяких з них не вщухають міжнаціональні конфлікти: - в Афганістані, Індії, Шрі-Ланці. Азія - батьківщина всіх світових релігій, вплив яких на життя людей як і раніше велика.

Розміщення населення вкрай нерівномірно: у Бангладеш щільність населення останнім часом перевищила 900 чол./км2, а в Монголії і країнах Південно-Західної Азії - зберігається в межах 1 чол./км2. Рівень урбанізації нижче, ніж в інших регіонах світу (Бангладеш - 17%; Індонезія, Пакистан - по 33%; Іран - 57%; Монголія - 60%), але темпи її наростають, особливо швидко зростають великі міста; склався збірний образ азіатського ( східного) міста.

2.3 Господарство

Відмінності в рівні розвитку і спеціалізації окремих країн виражені в Азії значно рельєфніше, ніж у зарубіжній Європі. Більшість країн переживають перехідний етап від феодальних відносин до капіталістичних. Особливо бурхливо розвивається економіка нових індустріальних країн (НІС) - Республіки Кореї, Тайваню, Сінгапуру, Малайзії, Таїланду, а також Китаю та Індії. Дуже швидкими темпами розвивається економіка нафтовидобувних країн Перської затоки. У багатьох з них склалася велика національна буржуазія, тісно пов'язана з транснаціональними корпораціями розвинених країн. В інших азіатських країнах - Бірмі (М'янмі), Непалі, Мальдівської Республіці, Лаосі, Бутані, Ємені, Камбоджі - перехід до сучасних ринкових відносин йде вкрай повільно, сучасна промисловість тут практично відсутня.

У господарстві більшості країн переважають сільське господарство і гірничодобувна промисловість. У багатьох з них до цих пір не вирішена продовольча проблема. Спеціалізація сільського господарства сильно варіює.

У Південній, Східній та Південно-Східної Азії, в районі мусонного клімату, де відчувається надлишок трудових ресурсів і брак сільськогосподарських земель розвинене рисосіяння. Рис дає до трьох врожаїв на рік. У середньому житель цих районів споживає в рік рису в 50-100 разів більше, ніж європеєць. КНР, Японія, Індія, Шрі-Ланка спеціалізуються на вирощуванні чаю; на кордоні Бірми, Лаосу і Таїланду розташований "золотий трикутник" посівів опійного маку. У Південно-Західній Азії провідною зерновою культурою є пшениця на зрошуваних землях; тут також поширене пасовищне тваринництво.

Гірничодобувна промисловість, розвинена в країнах, багатих мінеральними ресурсами, значною мірою контролюється великими західними компаніями.

Частка країн Азії (без КНР) у світовій обробній промисловості залишається вкрай низькою - усього 3%. Причому головна роль тут належить НІС, Індії і нафтовидобувним країнам Перської затоки. НІС останні 15-20 років переживають економічний бум, тут відбулася перебудова економіки за японської моделі. Виникли автомобільна, нафтохімічна, суднобудівна і електронна промисловість, швидко розвивається легка промисловість. "Економічне диво" пояснюється значною мірою тим, що ТНК активно вкладають капітал у промисловість цих країн, орієнтуючись на вигоди їх ЕГП, а також на витривалу, дисципліновану і дешеву робочу силу. Середній щорічний приріст ВНП в останні роки в цих країнах становить 5-8%.

Нафтовидобувні країни Перської затоки мають не тільки важливе економічне, але і геополітичне і військово-стратегічне значення завдяки наявності Суецького каналу, автодороги Берлін-Багдад, гігантських запасів нафти і місткого ринку збуту готової продукції. Завдяки видобутку нафти Саудівська Аравія, Іран, Ірак, Кувейт, ОАЕ отримують величезні доходи від її продажу. Вони перетворилися на потужний промисловий район із досить розвиненою нафтохімічної та металургійною промисловістю, з упорядкованими сучасними містами, а Саудівська Аравія стала лідером у розвитку зернового господарства регіону.

У МГРТ країни Азії виступають у якості важливих постачальників на світовий ринок продукції сільського господарства (чай, натуральний каучук, джут, спеції, субтропічні фрукти) і гірничодобувної промисловості (нафта, газ, марганець, олово, вольфрам, хроміти, залізна р

Размещено на Allbest.ru