Мінеральні ресурси світу: Африка
Грунтовний огляд мінеральних ресурсів Африканського континенту виконаний із залученням енциклопедичних та інтернет-джерел. Короткий опис геологічної будови і металогенії. Характеристика видобування корисних копалин та гірничої промисловості Африки.
| Рубрика | География и экономическая география |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 19.10.2010 |
| Размер файла | 30,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Володимир БІЛЕЦЬКИЙ, доктор технічних наук, професор
Валерій САМИЛІН, кандидат технічних наук, доцент,
Донецький національний технічний університет
МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ СВІТУ: АФРИКА
Пропонуємий матеріал містить грунтовний огляд мінеральних ресурсів Африканського континенту виконаний із залученням енциклопедичних та інтернет-джерел.
АФРИКА - другий за розмірами материк після Євразії. Площа 29,2 млн. км2, з островами (найбільші - Мадагаскар, Коморські, Канарські) - 30,3 млн. км2. Відстань з півночі на південь близько 8000 км, ширина на заході, між мисами Альмаді і Хафун, 7400 км, на півдні близько 3100 км. Омивається Середземним і Червоним морями, Індійським та Атлантичним океанами. У рельєфі Африки переважають рівнини та плоскогір'я (висота 200-1000м), увінчані численими вершинами, зокрема вулканами. Рівнини і плато займають переважно внутрішні області Африки і приурочені до обширних тектонічних западин (Калахарі, Кріго, Нігерійська, Чадська, Білого Нілу та ін.). Височини і гористі хребти головним чином обрамляють материк. Це гори Атлас з вершиною Тубкаль (4165 м), Ефіопське нагір'я з г. Рас-Дашан (4620 м), Східно-Африканське плоскогір'я, Драконові і Капські гори та ін. Східна окраїна Африки від р. Замбезі до Червоного м. роздроблена найбільшою в світі системою рифтів, іноді зайнятих великими озерами (Ньяса, Танганьїка та ін.) і обрамованих бриловими горами та потухшими вулканами (Кіліманджаро, 5895 м; Кенія, 5199 м, та ін.). Низовини займають в Африці невеликі площі, головним чином на узбережжі океанів і морів, у вигляді смуг шириною не більше за дек. десятків км. Африка перетинається майже посередині екватором. Внаслідок загального нахилу материка зі сходу на захід найбільший стік поверхневих вод направлений в Атлантичний ок., куди впадають рр. Конго, Нігер, Сенегал, Гамбія та Оранжова; у Середземне море впадає р. Ніл; в Індійський ок. р. Замбезі. Майже всі великі озера Африки (Танганьїка, Вікторія, Ньяса та ін.) лежать в тектонічних западинах на Сх.-Африканському плоскогір'ї. У аридних (сухих) областях переважають солоні озера (оз. Чад та ін.).
Геологічна будова і металогенія. Майже всю територію Африки за винятком Атласької гірської системи на крайньому півн.-заході Aфрики і Капської складчастої зони півдня, займає докембрійська платформа. До недавнього геологічного часу (кінець крейди-олігоцен) Африканська (Африкано-Аравійська) платформа включала також Аравійський п-ов і о. Мадагаскар, відділений сьогодні від осн. частини платформи рифтовими зонами Суецької затоки, Червоного моря, Аденської затоки на північному сході та Мозамбікськї протоки на сході. Припускають, що в ранньомезозойський і палеозойський час Африкано-Аравійська платформа становила частину суперконтинента Гондвана.
Фундамент Африки складений метаморфічними товщами і ранітами докембрію. Глибоко метаморфізовані породи раннього докембрію складають три гол. мегаблоки - Західний, Центральний і Південний, які розділені та облямовані пізньодокембрійськими складчастими поясами - Мавритано-Сенегальським, Лівійсько-Нігерійським, що проходить через Центральну Сахару (Ахаггар), Намібійсько-Угандійським і Аравійсько-Мозамбікським. Поза цими осн. поясами вздовж Атлантичного узбережжя Екваторіальної і Півд. Африки простягаються складчасті системи Зах. Конголід і Намакваленда-Капід. Об'єднання ранньодокембрійських мегаблоків почалося в археї і завершилося в середині протерозою. Пізньодокембрійські складчасті пояси представлені осадовими і вулканогенними, малометаморфізованими породами. В деяких з них розвинуті виключно осадові утворення - кварцити, глинисті сланці, доломіти, тиліти і тилоїди, в інших - вулканіти і навіть офіоліти. У Намібійсько-Угандійському поясі активно виявилися епохи тектонічних деформацій на межі близько 1300 і 1000 млн. років тому, які супроводжувалися ранітоутворенням. Пізньодокембрійські геосинклінальні пояси в цілому деформуються в кінці протерозою - на початку палеозою. Таким чином, повна консолідація підмурівка Африкано-Аравійської платформи завершилася на початку палеозою. Завершальна епоха тектонічної активності заторкнула мегаблоки, складені нижньодокембрійськими породами.
В ранньому і середньому палеозої північна половина платформи плавно занурювалася і піддавалася трансгресії моря з відкладами мілководного осадового чохла карбонатно-теригенного складу (Сахара та схід Аравійського півострова). В середині карбону одночасно з діастрофізмом на півночі в Середземному поясі (Магріб) частина платформи піддавалася деформаціям згину в широтному напрямку. В цей час Сахарсько-Аравійська плита диференціювалася на Північно-Сахарську та Південно-Сахарську зони занурень, Центрально-Сахарську та Гвінейську зони піднять.
В пізньому палеозої та мезозої западини, які виникли в більш ранній період, є ареною накопичення континентальних червоноколірних осадів. У Східно-Сахарській синеклізі відомі потужні евапорити тріасового періоду. В кінці ранньої крейди в околицях Гвінейської затоки виник рабен Бенуе, який відділив Беніно-Нігерійський докембрійський масив від Камерунського. У пізній крейді рабен Бенуе був заповнений морськими осадами. В пониззі Нігеру він з'єднується з Нижньонігерійським рабеном північно-зах. простирання і після деякої перерви продовжується в тому ж напрямку рабеном Гао (республіка Малі), який розділяє Ахаггарський та Леоно-Ліберійський масиви. В пізній крейді Північно-Сахарська зона занурень піддалася широкій морській трансгресії. В туроні та ранньому сеноні море проникло в прогин Танезруфт, рабени Гао та Нижньонігерійський. При цьому імовірно виникла протока між Тетісом і новоутвореним Атлантичним океаном.
Південна половина Африки в палеозої та мезозої розвивалася інакше. В палеозої до пізнього карбону вона була областю підняття та розмиву і лише на крайньому півдні в Капській зоні відомі морські відкладення ордовика-силуру, девону, нижнього карбону. В пізньому карбоні - початку пермі почалося розколювання платформи з утворенням системи рабенів та прогинів (найкрупніший - синекліза Карру). Ці западини заповнювалися льдовиковими відкладами карбону, вугленосними нижньої пермі, червоноколірними верхньої пермі-тріасу, що і складає так званий комплекс Карру. В кінці тріасу - на початку юри активізувалися вулканічні процеси. В пізній юрі-ранній крейді в екваторіальній Африці формується велика синекліза Конго. В кайнозої вона продовжує прогинатися і заповнюватися континентальними відкладами.
Африкано-Аравійська платформа з усіх сторін обрамлена зонами периферійних опускань. Їх формування в сучасному вигляді майже завершилося в пізній крейді. Найбільш древній вік мають опускання в районі Середземного моря, а також півн.-сх. частина Аравійського півострова. Набагато молодші опускання, пов'язані з Атлантичним та Індійським океанами. Північна ділянка Периатлантичної зони розвивається з пізньої юри, трохи молодший вік має південна ділянка цієї зони (на південь від р.Кунене). Проміжна частина зони занурюється в апті-альбі з виникненням потужної товщі евапоритів. Східна (ближче до Індійського океану і Мозамбікської протоки) периферійна зона платформи була утворена у вигляді рифту в кінці карбону-початку пермі, що забезпечило проникнення пермських та тріасових трансгресій в область сх. узбережжя Африки і зах. узбережжя Мадагаскару з утворенням евапоритів в нижній юрі. Починаючи з середньої юри морські умови стали більш стабільними і висхідний розріз периферійної зони включає дуже потужну товщу крейдових і кайнозойських відкладень (Сомалі).
З кінця еоцену-початку олігоцену Африкано-Аравійська платформа інтенсивно піднімається, особливо на сході. Це супроводжується в міоцені виникненням Сх.-Африканської рифтової системи (включаючи рифти Червоного моря та Аденської затоки) і спалахом вулканічної діяльності. Виникають стратовулкани: Кенія, Кіліманджаро, Елгон та ін. Тектоно-магматична активізація має місце в неогені і на інших ділянках платформи - масиви Ахаггару, Тібесті, Камеруну, де також проявляється вулканізм. Області занурень і накопичення континентальних відкладів в кайнозої - синеклізи Чад, Конго, Окаванго, Калахарі, утворили меридіональну смугу занурень, яка проходить через центральні райони Екваторіальної та Півд. Африки. Протягом фанерозою в Африкано-Аравійській платформі відзначалася висока магматична активність, наслідками якої сьогодні є меридіональні ланцюжки кільцевих ультраосновних лужних інтрузій, а також карбонатитів та кімберлітів, в основному пізньопалеозойського, мезозойського та кайнозойського періодів (Алжир, Леоно-Ліберійський масив, плато Джос в Нігерії, в Єгипті, Судані, Кенії, Танзанії).
Крайню півн.-західну частину Африки в межах країн Магрібу займає герцинсько-альпійська складчаста область Атласу. Від платформи вона відокремлена зоною Головного Атласького розлому, який простягається від Агадиру до Бізерти. Більша - південна частина Атласької області складена герцинським складчастим комплексом з окремими западинами, виконаними верхньопалеозойською континентальною моласою. У межах Мароканської і Оранської месет цей комплекс або виступає на поверхню, або перекритий малопотужним чохлом тріасових лагунних, юрсько-еоценових морських і олігоцен-четвертинних континентальних відкладів. На півдні області - гірська складчаста зона Високого Атласу, що утворилася на місці глибокого прогину, виконаного значно більш потужною товщею тріасу-еоцену і помірно деформована в кінці еоцену. Аналогічно зона півн.-східного простягання - Сер. Атлас - розділяє Мароканську і Оранську месети. Вздовж узбережжя Середземного моря тягнеться молода альпійська складчаста система Ер-Рифу і Тель-Атласу, складена карбонатними і флішевими товщами мезозою і палеогену, які утворюють багаточисленні тектонічні покривала, переміщені до півдня. Ер-Риф і Тель-Атлас з півдня супроводжуються передовими прогинами, виконаними міоценовою моласою, на яку вони насунені. На крайньому півн.-заході складчаста зона Ер-Рифу повертає до півночі, утворюючи південний фланг Гібралтарської дуги, північний фланг якої складають Андалуські гори на Іберійському п-ові.
Металогенія. Відповідно до особливостей геологічної будови Африки на її території розвинені родовища корисних копалин головних металогенічних епох: архейської, протерозойської, палеозойської і мезозой-кайнозойської. Родовища архейської епохи зосереджені в Західному, Центральному і Південному мегаблоках підмурівка Африки, пов'язані з породами базальтового і ранітного рядів. До базальтоїдів належать древні родовища золотих, хромових, нікелевих, платинових руд, а також азбесту. З ранітоїдами пов'язані найдревніші пегматити з літієвими і берилієвими рудами. Значно більш різноманітна і економічно більш істотна протерозойська металогенія. У цей час сформувалися три головних групи родовищ: постмагматичні ранітоїдні родовища уранових (Россінг), золотомідних (Окіп), поліметалічних (Цумеб) руд, а також протерозойських рідкісно-металічних пегматитів Африки; магматичні родовища базальтоїдного ряду, асоційовані з розшарованими інтрузивами періоду протерозойської активізації архейської платформи найбільш яскраво виражені в Бушвелдському комплексі ПАР і та Великій дайці Зімбабве з родовищами хромових руд, титано-магнетитів, нікелю і платиноїдів; стратиформні родовища залізистих кварцитів, пластових тіл мідних, кобальтових і уранових руд відомого мідного поясу Центр. Африки і рудоносних конгломератів Вітватерсранда в ПАР з їх великими запасами золота і урану.
Палеозойська металогенічна епоха характеризується послабленням процесів формування родовищ корисних копалин. У цей час в породах палеозойського платформеного чохла і геосинкліналях Півн. Африки виникають незначні стратиформні родовища свинцево-цинкових руд Атласу, а також родовища нафти і газу Сахаро-Середземноморського нафтогазового басейну, Алжиро-Лівійського басейну і басейну Суецької затоки.
Мезозой-кайнозойська металогенічна епоха виявилася в Африці в утворенні геосинклінальних родовищ Атласу, представлених рудами свинцю, цинку і ртуті, і у виникненні родовищ, пов'язаних з виявом мезозой-кайнозойської тектономагматичної активізації Африканської платформи; до них належать алмазоносні кімберліти і рідкіснометалічні карбонатити, а також платобазальтові поля траппів з латеритовими бокситами. В цей же час виникли осадові родовища Аравійсько-Африканської фосфоритоносної провінції, а також великі родовища нафти і газу Північної, Східної і Західної Африки.
Корисні копалини. У Африці встановлені родовища майже всіх відомих видів мінеральної сировини. Серед інших континентів Африка на межі ХХ-ХХІ ст. займає 1-е місце за запасами манґану, хромових руд, бокситів, золота, платиноїдів, кобальту, алмазів, фосфоритів, флюориту, 2-е - за запасами руд міді, азбесту, урану, стибію, 3-є - за запасами нафти, газу, руд ртуті, 4-е - за запасами залізних руд. Значні також запаси руд титану, ванадію, нікелю, вісмуту, літію, берилію, танталу, ніобію, олова, вольфраму, дорогоцінних каменів та ін.
Енергетичні ресурси. Перші поклади нафти і газу в Африці відкриті в межах вузької смуги узбережжя Суецької затоки і в міжгірських западинах системи Атлаських гір в кінці ХІХ - 1-й половині ХХ ст. На півд. березі Суецької затоки виявлено понад 10 нафтових родовищ (в т.ч. Гемса, Хургада, Рас-Гаріб та ін.). В 1956 р. виявлені гігантські родов. нафти (Хассі-Месауд) і газу (Хассі-Рмель) в Алжирській Сахарі, а потім і в інш. р-нах Африки - Габоні (Пуент-Клерет, Озурі, Анімба та ін.), Анголі (Бенфіка, Луанда та ін.), Нігерії (Окан), Лівійськії Сахарі (Зельтен). За запасами нафти і газу Африка поступається Азії (Ближньому та Сер. Сходу), а також Півн. Америці. Осн. райони концентрації нафти і газу зосереджені в Присередземноморській зоні прогинання - Сахаро-Середземноморському (Єгипет, Лівія), Алжиро-Лівійському бас. (Алжир, Туніс, Лівія) і бас. Суецької затоки (Єгипет), а також в зоні перикратонних прогинів Зах. Африки - бас. Ґвінейської затоки (Нігерія, Камерун, Габон, Конго, Ангола, Заїр). Одиничні поклади нафти і газу виявлені в Марокко, Ґані, Сенегалі, Беніні, Чаді, Судані, Танзанії, Ефіопії, Мозамбіці та ін. Значні перспективи нафтогазоносності є в межах шельфу Середземного моря, Атлантичного та Індійського океанів. Практично всі родовища нафти та газу приурочені до комплексів порід від палеозою до кайнозою включно.
Запаси вугілля Африки становлять біля 280 млрд. т. Вони представлені, в основному, кам'яним вугіллям і антрацитами. Запаси бурого вугілля оцінюються в 160 млн. т. Понад 70% запасів вугілля припадає на ПАР, 2-е місце займає Ботсвана (близ. 20%), 3-є - Зімбабве (2,5%). Осн. вугільні басейни і родовища: Спрінгс, Хейделберг, Брейтен, Ермело-Кароліна, Ватерберг, Спрінгбок-Флатс, Ференігінг, Утрехт, Фрайхелд та ін. (бас. Вітбанк), бас. Мамабуле, Марапуле, Хванге. Значні запаси вугілля є у: Свазіленді, Мозамбіці, Нігерії, Мадагаскарі, Танзанії, Замбії; відомі також родовища вугілля в Заїрі, Єгипті, Марокко, Алжирі та ін. У Заїрі, в долинах рр. Луалаба і Ломамі, є великі поклади горючих сланців.
Промислові запаси урану Африки оцінюються в 900 тис. т (в перерахунку на U3O8). Найбільші з них - пегматитові родов. Россінг і Треккоп'є в Намібії. Значні запаси урану є в Нігері, в Габоні, Малі, Заїрі, ПАР, Сомалі.
Руди чорних металів. Запаси залізних руд складають біля 30 млрд.т. Найбільш великі родовища приурочені до залізистих кварцитів раннього докембрію - Сайшен, Гаморугара, Табазімбі та ін. (ПАР), Маеватанана (Мадагаскар), Чемутете, Матоте, Бадана-Мітча (Ангола) та ін. Великими є також осадові родов. девону - Гара-Джебілет, Мешері-Абделазіз (Алжир), різні за віком фанерозойські родов. - Бахарія (Єгипет), Ніамей (Нігер) та ін. Деякі родовища залізних руд пов'язані з корами вивітрювання (Калум в Ґвінеї); досить численні магматогенні родовища заліза спільно з титаном і ванадієм - Магнет-Хейс, Мапахс, Кеннеді-Вейл та ін. (ПАР). В прибережних океанічних розсипах є значні скупчення залізистих мінералів.
Запаси марганцевих руд в Африці складають біля 3,5 млрд. т. При цьому понад 90% припадає на ПАР, 10% - на Габон, Марокко, Ґану і Заїр. Найбільші родовища пов'язані з метаморфічними товщами докембрію - Мідделплатс, Весселс, Хотазел та ін. (ПАР), Нсута (Ґана). Відомі стратиформні родовища - Мванда (Габон) та ін. гідротермальні, родовища кори вивітрювання Кізенга (Заїр).
У родовищах Африки укладено понад 3300 млн. т хромових руд; з них близько 78% запасів припадає на ПАР, 21% - на Зімбабве. Головні родовища приурочені до Бушвелдського комплексу в ПАР і Великої Дайки в Зімбабве. З родовищ титанових руд найбільш значні за запасами розсипи ільменіту, титаномагнетиту, рутилу, іноді з цирконом або монацитом (родовища Брадфорд-Ротифунк, Моямба, Шербро, Гбангбама в С'єрра-Леоне, Рашид - в Єгипті). Є родовища у Сенегалі (Кайар-Лонпуль), Сомалі (Кісімайо), ПАР (Річардс-Бей, Умгабаба), Мозамбіці. Великі родовища залізо-титано-ванадієвих руд є в Єгипті і ПАР. Запаси ТіО2 в рутилі та ільменіті становлять бл. 25 млн. т.
Руди кольорових металів. Алюмінієві руди в Африці представлені г.ч. бокситами. Великі запаси алюмінію в нефелінових сієнітах. Родовища бокситів пов'язані з мезозойськими корами вивітрювання і розміщуються в основному у Ґвінеї (Дюбула-Тагюрата, Донгел-Сігон, Гонку та ін.) і в Ґані.
Запаси міді в Африці становлять понад 100 млн. т металу. Найважливіші родовища мідних руд розташовані у мідноносному поясі Центральної Африки, що проходить через Заїр (Колвезі, Тенке-Фунгуруме, Кіпуші, Мусоші та ін.) і Замбію (Нкана, Конкола, Нчанга, Чингола та ін.). На частку Заїру припадає 36% запасів міді Африки, на частку Замбії - 54%. Менш значні докембрійські стратиформні родовища відомі в Ботсвані, Намібії і Уганді; родовища руд міді локалізовані також у відкладах крейди в Анголі. Характерні гідротермальні родовища в Марокко (Бу-Аззер, Ель-Граарі), Заїрі (Кіпуші), Замбії (Кансанші), Ботсвані (Мацітама), ПАР та ін. країнах. Унікальне за генезою карбонатитове родовище Пхалаборва (ПАР).
При великій кількості рудопроявів загалом Африка бідна родовищами руд свинцю і цинку (запаси відповідно бл. 10 та 19 млн.т. в перерахунку на метал). Основні запаси свинцю (60%) - в ПАР. Запаси руд цинку розповсюджені по країнах Африки більш рівномірно: на Заїр припадає 8,3%, на Алжир 7,3%. Відомі родовища руд цинку в Намібії, Марокко, Замбії, Тунісі. Найбільше докембрійське гідротермальне родовище в Африці - Кабве (Брокен-Гілл) в Замбії (свинець, цинк, мідь, ванадій). В ПАР є великі комплексні родовища Аггенейс і Гамсберґ (свинець, цинк, мідь, срібло), Пріска і Коппертон (мідь, свинець, цинк, срібло); в Конго розташовані середні і малі родовища руд міді, свинцю і цинку. Для Півн. Африки характерні мезозойсько-кайнозойські стратиформні родовища руд свинцю і цинку: Ель-Абед і інш. (Алжир), Уед-Мокта, Бу-Бекер, Беддіан-Туїссит (Марокко); є також гідротермальні родовища.
Запаси олова в Африці становлять біля 720 тис. т. (в перерахунку на метал). Більша частина олов'яних руд зумовлена фанерозойськими епохами активізації. Такими є ранітні пегматити та рейзени Намібії (Карібіб і інш.), ПАР (Грундурн, інш.), олов'яного поясу Замбії, Мозамбіку, Заїру, Руанди, Бурунді, Уганди, Сомалі, Нігерії, Єгипту (Умм-Наггат і інш.). Дрібні рейзенові родовища відомі в Ахаггарі (Алжир). Ендогенні родовища супроводжуються промисловими розсипами, особливо на плато Джос в Нігерії, в Заїрі і на Мадагаскарі. Найбільш значні запаси олова зосереджені в Нігерії і Заїрі.
Запаси нікелю в Африці становлять бл. 6,8 млн. т (в перерахунку на метал). Близько 80% запасів зосереджено в магматогенних родовищах Бушвелдського комплексу ПАР; інші запаси розподілені відносно порівну в Зімбабве, Ботсвані і на Мадагаскарі.
Запаси кобальту Африки 1,3 млн. т (в перерахунку на метал). Майже всі запаси зосереджені в родовищах мідноносного поясу Центр. Африки. Кобальт є і в мідно-нікелевих рудах магматогенних родовищ Окіп, Інсізва (ПАР), Мацітама (Ботсвана), Шангані (Зімбабве); З гідротермальних родовищ найбільше - Бу-Аззер (Марокко).
Родовища руд вольфраму в Африці численні, але невеликі (44 тис. т). Самостійними є гідротермальні і рейзенові родовища (Башир в Алжирі). З олов'яно-вольфрамових найбільші - Пуніа і Каліма в Заїрі. Середні і дрібні рейзенові і пегматитові олов'яно-вольфрамові і берил-вольфрамові родовища типові для Уганди, Бурунді, Руанди, Заїру, Намібії, ПАР, Алжиру, Нігерії, Зімбабве.
Берилій зосереджений в ранітних пегматитах, які є в Намібії, ПАР, Зімбабве, Мозамбіку, Заїрі, Бурунді, Уганді, Мадагаскарі, Нігерії та інш. країнах.
Африка відома також своїми родовищами комплексних руд літію, танталу, цезію, ніобію, пов'язаними з рідкіснометалічними ранітними пегматитами (родовища Карібіб в Намібії, Грундурн в ПАР, Бікіта і Каматіві-Дете в Зімбабве, район Алту-Лігонья в Мозамбіку). Менш значні родовища Мадагаскару, Заїру і Уганди. Крім того, в пегматитових тілах знаходиться значна кількість танталу, ніобію, рубідію, берилію, олова, бісмуту, дорогоцінних і виробних каменів (смарагд, аквамарин, топаз, кольоровий турмалін, амазоніт та інш.). У Заїрі і Нігерії найважливіші джерела танталу і ніобію - розсипи, що утворилися за рахунок апоранітів плато Джос. Найбільшими за запасами ніобію є також карбонатитові родовища Луеш (Заїр), Букусу і Сукулу (Уганда), Мбея (Танзанія), Мріма (Кенія), Бонга і Чивіра (Ангола), Чилва (Малаві). Крім ніобію вони містять тантал, редкісноземельні елементи, флюорит, і залізо, апатит, флогопіт, вермікуліт, мідь, уран (Пхалаборва, ПАР).
Стронцієві руди Африки пов'язані з великими гідротермальними мезозойськими родовищами Ессель і Абу-Горбон в Єгипті та Бені-Мансур в Алжирі, а також з карбонатитовим родовищем Канганкунде (Малаві).
Руди рідкісноземельних елементів асоціюють з ранітними пегматитами (ПАР, Мозамбік, Мадагаскар) і гідротермальними родовищами (Стінкампскрал, ПАР); до ранньофанерозойських належать редкісноземельні пегматити (родовище Алту-Лігонья, Мозамбік). Великі запаси цих елементів укладені в карбонатитових масивах, а також в розсипах Атлантичного та Індійського узбережжя Африки і східного берега Мадагаскару.
Запаси ртуті Африки близько 12,0 тис. т (в перерахунку на метал). Ртутні руди представлені гідротермальними родовищами що розташовані переважно в Алжирі (родовища Мра-Сма, Геніша, Ісмаїл); Тунісу і ПАР (хребет Мерчисон).
Запаси стибію в Африці - близько 490тис. т (в перерахунку на метал). Вони пов'язані з гідротермальними родовищами в докембрійських карбонатних породах ПАР і Марокко та в міоценових карбонатно-глинистих товщах Алжиру і Тунісу. Основні запаси стибію зосереджені в родовищі Гравелот (ПАР), стибієві руди є в Алжирі, Марокко, Зімбабве.
В Африці знаходяться найбільші в світі родовища руд золота - метаморфогені докембрійські кварцитові конґломерати Вітватерсранда в пр. Трансвааль і Оранжова (ПАР). До цього ж типу належить і велике родовище Тарква в Ґані. Значні запаси є в гідротермальних родовищах Барбертон, Гравелот, Пілгрімс-Рест (ПАР), Ельдорадо, Пенхалонга, Мурієл і інш. (Зімбабве), Кіло і Мото (Заїр), Бібіані, Ашанті, Кононго, Престеа (Ґана), Тірірін і інш. (Алжир), Сукарі і Баррамія (Єгипет), а також розсипних родовищах Африки: Етеке, Мімонго-Пунга (Габон), Ауата, Морумора, Бору та інш. (Ефіопія); Кінтініан, Туга, Банора (Дінгірає) в Ґвінеї.
Щодо срібла, то його значних самостійних родовищ на континенті немає. Основну кількість срібла видобувають з комплексних гідротермальних поліметалічних руд (ПАР, Заїр, Намібія, Замбія, Марокко, Алжир, Зімбабве).
Основні запаси платинових руд Африки (понад 30 тис. т) знаходяться в ПАР (родовища Бушвелдського комплексу - Аток, Мідделвіт, Сварткліп, Бафокенг та інш.).
Гірничохімічна сировина представлена гол. чином фосфоритами і апатитами. Запаси фосфоритів Африки становлять бл. 50 млрд. т, (біля 70% всіх запасів промислово розвинених країн і країн, що розвиваються). Основні запаси зосереджені в 20 унікальних осадових родовищах Марокко (90%), Алжиру, Зах. Сахари, Сирії, Єгипту, Нігера, Верхньої Вольти. Запаси апатиту теж значні - близько 930 млн. т. (ПАР, Уганда, Зімбабве). Родовища калійних солей зосереджені в Марокко, Тунісі, Габоні, Конго, Ефіопії. Залягання кам'яної солі є в Ботсвані, сірки та флюориту (бл. 100 млн. т.) - в ПАР, Марокко, Тунісі, Зімбабве, Намібії. Бариту - в Ліберії, ПАР, соди - в Кенії.
Нерудні корисні копалини. Надра Африки багаті на азбест (ПАР, Зімбабве, Судан, Ботсвана, Кенія), графіт (Мадагаскар, Намібія, ПАР, Мозамбік, Танзанія), корунд (ПАР, Зімбабве, Мозамбік, Замбія), мусковіт (ПАР, Зімбабве, Танзанія і інш.), флогопіт (Мадагаскар), вермікуліт (ПАР), п'єзокварц (Сомалі, Ангола, Мадагаскар, Мозамбік), ісландський шпат (ПАР).
Алмази. У Африці зосереджена більша частина ресурсів алмазів світу. Сумарні оціночні запаси алмазів Африки - понад 700 млн. кар. Корінні родовища алмазів пов'язані з трубками і дайками кімберлітів в основному протерозойського і крейдового періоду. Серед корінних родовищ Африки найбільші: трубки Прем'єр, Постмасбург, Кімберлі, Ягерсфонтейн, Фосбург, Коффіфонтейн, Фінч, Врімер (ПАР), Орапа, Джваненг, Летлхакана (Ботсвана), Камафука, Камазамбо, Катока (Ангола), Дізіле (Заїр), Мвадуї (Танзанія), дайки ПАР (Свартрюххенс), С'єрра-Леоне, Кот Д'Івуару.
Гірнича промисловість. Країни Африки відіграють важливу роль в світовій гірничодобувній промисловості. Спостерігається тенденція на її зростання з традиційно експортною спеціалізацією. В Африці сконцентровано близько 30% загального числа шахт і відкритих розробок промислово розвинених країн (без країн колишнього СРСР). Продукція гірничодобувної промисловості країн Африки майже на 3/4 складається з паливно-енергетичної сировини. На частку ПАР - найбільш економічно розвиненої держави Африки припадає близько 20% цієї промисловості. Частка продукції гірничодобувної пром-сті в ВВП країн Африки на загал складає бл. 20%. Для структури гірничої пром-сті країн Африки характерна більш висока питома вага великих шахт і відкритих розробок, ніж в інших регіонах світу. На частку шахт і відкритих розробок річною потужністю понад 1 млн. т. руди пропадає 51% загального числа зареєстрованих шахт і розробок. Характерна особливість розвитку гірничодобувної промисловості країн Африки - порівняно низька питома вага відкритих розробок. Видобувається: нафта і газ, кам'яне вугілля, уранові, залізні, манґанові, хромові, стибієві, свинцево-цинкові, кобальтові, мідні, ванадієві, ртутні, золотоносні (1-е місце в світі) руди, алмази, фосфорити, апатити, азбест, вермікуліт, флюорит, графіт, флогопіт, барит, целестин.
Нафтопереробна промисловість. Потреба у нафтопродуктах країн Африки, що розвиваються, невпинно зростає. Здебільшого це відбувається за рахунок розвитку промисловості, транспорту та енергетики. Для деяких африканських країн будівництво нафтопереробних заводів стало початком їхнього індустріального розвитку. Для країн Африки характерні нафтопереробні заводи (НПЗ) середніх та малих потужностей та переробка нафти шляхом прямої перегонки. В асортименті нафтопродуктів дизпаливо та мазут становлять - 71,4%, бензин - 16,6%, гас та реактивне паливо - 12%. У більшості країн на НПЗ відсутнє обладнання для виробництва мастильних матеріалів. Воно є лише у Алжирі, Нігерії, Марокко, на Мадагаскарі та у Сьєра-Леоне. У більшості африканських країн НПЗ контролюються державою. Іноземні компанії беруть активну участь у переробці нафти у таких країнах як Ліберія, Судан, Кот-д'Івуар, Сенегал та Габон.
ЛІТЕРАТУРА
Горная энциклопедия: - В 5-ти т. / Под ред. Е.А.Козловского. - М.: Советская энциклопедия, 1984. - Т.1. - 560 с., 1985. - Т.2. - 575 с., 1987. - Т.3. - 592 с., 1989. - Т.4. - 623 с., 1991 - Т.5. - 541 с.
Минеральные ресурсы мира на начало 1998 г. Москва: Минерал, 1998.
The World book Encyclopedia. - Chicago-London-Sydney-Toronto. V. 1-22. - 1997.
http://www.geoinf.kiev.ua
http://www.mineral.ru
Подобные документы
Поняття природних ресурсів, їх структура та класифікація: відновлювані (родючі ґрунти, рослинність і тваринний світ), невідновлювані (більша частина корисних копалин), невичерпні (водні, кліматичні), мінеральні. Розподіл земельних ресурсів на Землі.
презентация [8,0 M], добавлен 20.03.2014Скупчення корисних копалин. Тверді, рідкі і газоподібні копалини. Геологічна будова Африки. Формування родовищ корисних копалин. Закономірності поширення корисних копалин. Запаси вугілля, руди чорних та кольорових металів. Нерудні корисні копалини.
презентация [9,5 M], добавлен 16.09.2011Специфічні особливості мінеральних ресурсів. Комплексне використання родовищ корисних копалин. Динаміка зміни вартості мінеральної сировини. Картографічний метод. Вплив науково-технічного прогресу на зміну доступності мінерально-сировинних ресурсів.
курсовая работа [1,5 M], добавлен 22.12.2014Значення мінеральних ресурсів світу у формуванні економічного потенціалу регіонів. Сучасна їх структура, регіональні відомості про розміщення та формування галузей спеціалізації. Проблеми антропогенного впливу виробництва на характеристики довкілля.
курсовая работа [1,3 M], добавлен 30.11.2014Загальна характеристика природних ресурсів Хмельниччини. Рельєф, геологічна будова, кліматичні особливості. Санаторії та курорти області. Рекреаційні ресурси мінеральних вод. Розвідані й оцінені Державною комісією України балансові експлуатаційні запаси.
курсовая работа [128,2 K], добавлен 02.01.2014Географічне положення Австралії. Характеристика її рельєфу, клімату та геологічної будови. Рослинний та тваринний світ Австралії. Характеристика водних ресурсів континенту. Єхидна як невелика сумчаста тварина, яка при небезпеці згортається, як їжак.
презентация [5,6 M], добавлен 21.02.2015Головні структурні елементи геологічної будови України. Історія розвитку земної кори та гідросфери, особливості гороутворення. Закономірності процесу формування основних корисних копалин та підземних вод. Сучасне дослідження проблеми рельєфів минулого.
реферат [104,3 K], добавлен 13.01.2011Групи і види рекреаційних ресурсів. Лікувальні ресурси лісів та ландшафтні ресурси, мінеральні води, лікувальні грязі, морські рекреаційні ресурси. Туристично-пізнавальні ресурси, заповідні території України. Рекреаційні ресурси регіонів України.
контрольная работа [21,0 K], добавлен 04.12.2010Значення природних ресурсів у формуванні економічного потенціалу регіонів. Структура нафтогазових ресурсів, регіональні відмінності в розміщенні. Вплив на формування галузей спеціалізації господарства. Огляд проблем відтворення нафтогазових ресурсів.
курсовая работа [83,6 K], добавлен 30.11.2014Організація та оцінка рекреаційного природокористування. Класифікація мінеральних вод. Територіальне розміщення лікувальних ресурсів лісів та ландшафтних ресурсів. Туристично-пізнавальні ресурси України. Розвиток рекреації на морських узбережжях.
контрольная работа [26,4 K], добавлен 05.12.2010
