Характеристика природних, історичних, кліматичних та економічних умов Чугуєво-Бабчанського держлісгосптехнікуму та району його розташування

Характеристика природних, історичних, кліматичних та економічних умов Чугуєво-Бабчанського держлісгосптехнікуму та району його розташування

Місцерозташування, адміністративне положення, структура та загальна площа Чугуєво-Бабчанського держлісгосптехнікуму

Чугуєво-Бабчанський лісовий технікум розташований у північно-східній частині Харківської області на території Чугуївського адміністративного району у селищі Кочеток.

Організація території

Чугєво-Бабчанський лісгосп організований як учбово-дослідницький у 1927 році на базі лісів Чугуїво-Бабчанської та Малиновської дач та лісів які належать до урочищ “Башкирський бір” та “ Лаптевський Бір” загальною площею 8734 га. Ведення господарства в цих лісах розпочато ще у ХІХ ст.

Перші лісовпорядкувальні роботи у лісах, які входили у склад держлісгоспу проводилися у 1862 році, і були включені до складу Міністерства Державного майна країни. Це лісовпорядкування поклало початок створення сучасній організації квартальної сітки, були складенні таксаційні описи та планово-картографічні матеріали по матеріалам зйомок 1837року.1845 р. лісовпорядкувальні роботи проводилися у Башкірівському та Малинівському борах, 1848 р. на Кочетківській дачі (з розвитком лісової справи лісовпорядкувальні роботи на Кочетківській дачі проводилися у 1872, 1882, 1901,1910,1912-м році.). Після Жовтневої революції ліси увійшли до складу Державного лісового фонду. З приводу зміни загального стану країни у 1923 році 856 га індивідуальних володінь перейшли до держави і були передані до Чугуєво-Бабчанської дачі. Впродовж декількох десятиріч створювалося Чугуєво-Бабчанське учбово-дослідницьке лісництво.

У 1936 році Чугуєво-Бабчанський держлісгосп, у складі Кочетокського і Маліновського лісництв був переданий на користування Харківського інституту сільського господарства і лісівництва у ведення Харківського обласного керування лісового господарства Головного керування лісоохорони лісонасаджень при СНК СРСР. У цьому ж році було проведено повторне лісовпорядження з використанням усіх колишніх матеріалів.

У період військових дії та окупації 1941- 43 р., були сильно розстроєні ліси лісгоспу і знищені матеріали лісовпорядних робіт.

Лісгосп відновив діяльність на підставі наказу директора лісгоспу від 17 серпня 1943 року. До складу єдиного Кочетокського лісництва, крім названих урочищ, ввійшло урочище «Миколаївські посадки». Надалі структура і площа лісгоспу перетерпіли ряд істотних змін.

У зв'язку зі знищенням під час війни всіх колишніх матеріалів в 1947 р лісовпорядження Чугуїво-Бабчанскої дачі на площі 7770 га проводилося по I розряду як первинне. У 1946-47 роках були лісовпорядковані вхідні тоді в Мохначовський лісгосп Малиновське і Краснополянське лісництва. Повторне лісовпорядження Чугуїво-Бабчанського лісгоспу проводилося в 1957 р, по I розряду, а також у 1966 році що входили до Вовчанського лісгоспу, що тоді були в складі , Печенежське лісництво в 1970 році по I розряді лісовпорядження по діючим “Інструкціях із пристрою державного лісового фонду СРСР”

Попереднє лісовпорядження було проведено в 1980 році Харківською експедицією Українського підприємства У/ПРО "Ліспроект". Роботи виконувалися у відповідностей про вимогам лісовпорядної інструкції 1964 року по I розряді.

За даними попереднього лісовпорядження загальна площа лісгоспу складала 24108 га. За минулий ревізійний період було прийнято до складу земель лісгоспу 694 га, було передано іншим землекористувачам 3938 га.

Таким чином, до моменту проведення дійсного лісовпорядження загальна площа лісгоспу склала 20864 га.

Лісорослинні умови

По лісорослинному районуванню територія Чугуєво-Бабчанського держлісгосп технікуму відноситься до східної частини зони південного лівобережного лісостепу.

Клімат району помірно - континентальний з теплим засушливим літом, але з частими відлигами з перевагою східних вітрів.

Коротка характеристика кліматичних умов району, приводиться на кліматограмі.

Кліматичні фактори, які негативно впливають на ріст і розвиток рослинності:

· пізні весняні і осінні заморозки

· високі коливання температури на протязі року

· суховії

· нерівномірне розміщенні сніжного покриву

· часті відлиги зимою

В цілому клімат благоприємний для таких порід:

v дуб черещатий

v ясен звичайний

v клен гостролистий

v сосна звичайна

v вільха чорна ( біля річок)

v різних тополь.

По характеру рельєфу територія держлісгосп-технікуму уявляє собою хвилясту рівнину, яка розділена долиною рік С. Дінець та Вудь. Основними елементами рельєфу є вододільні плато і надлугові тераси рік Сіверський Донець, Уди, Б. Бабка, Тетліжка.

Рельєф сильно пересічений характеризується густою ярово-балковою мережею. Балки, кок правило, мають вузькі вершини, круті і стрімчасті схили з множиною відвершків. Всі ліси лісгоспу віднесені до рівнинних лісів.

Ерозійні процеси виражені у виді долів і берегових ярів, вимоїн, зсувів по берегах рік; по інтенсивності віднесені до 1-ї зони з розвитою лінійною ерозією за винятком Маліновського л-ва.

Ґрунти - унікальні в Харківській області - темно - сірі лісні опідзолені суглинисті ґрунти, які практично в області не зустрічаються і займають приблизно 65 % території лісгоспу.

Дернові - підзолисті супісчані ґрунти займають 19 % площі лісгоспу. Розповсюджені чорноземи, сірі лісові опідзолені, суглинисті ґрунти.

Територія лісгоспу розміщена в басейні річок С. Донець і В. Бабка. Процеси заболочування не розвинені.

Ступінь дренірованості району гідрографічною мережею в цілому варто вважати досить високої, тому що процеси заболочування не розвиті.

Рівень ґрунтових вод коливається в межах 6-8 м у заплавах річок ( з виходом на поверхню у виді джерел ) та 15-20 м в основній частині лісгоспу.

По вологості більша частина ґрунтів - свіжа. На частку ґрунтів надлишкового зволоження доводиться усього 1% покритої лісом площі.

Процеси заболочування мають місце в заплавах рік у всіх лісництвах. Болота подані окремими, дрібними ділянками. Гідромеліоративні роботи в лісгоспі і на території не проводилися.

Характеристика річок

Місце держлісгосптехнікуму в лісотипологічному районуванні України

Для території України розроблено фізико-географічне, кліматичне, геоботанічне, ґрунтове, агролісомеліоративне, лісогосподарське і інші види районування; більшість з них недостатньо інформативні, не мають кількісних оцінок об'єктів. Це лісотипологічне районування виконано як ресурсно-екологічна основа для розробки кадастру типів лісу України.

Теоретичною основою районування лісів є наукові праці відомих російських вчених В.В. Докучава, О.І. Воєйкова та ін., які визначили в географічному формуванні рослинності такі основні закономірності, як широка зональність в напрямку від екватора до полюсу; вертикальна поясність, властива гірським областям; азональні прояви, обумовлені геологією, геоморфологічними факторами і зміною клімату.

Розподіл європейської Росії на зони та області за кліматичними умовами /температурою та опадами/ для цілей лісового господарства першим виконав А.А. Крюденер, виділивши шість зон: пристепову, лісостепову, дерново-підзолисту /або тайгову/, підтундрову, арктично-альпійську /або тундрову/ і зону степів.

Лісівничо-типологічне районування України, виконане лабораторією типології лісу УкрНДІЛГА під керівництвом професора Д. В. Воробйова (1964), було одним з результатів досліджень по уточненню типологічної класифікації лісів. Методичною основою цього районування є лісотипологічна класифікація клімату Д.В. Воробйова

Як відомо, на першому етапі лісівничо-типологічного районування Д.В.Воробйовим виділялись такі таксони: зони ( по Т або W ), області по ( Т та W), райони ( по Т , W і А ).

Сполучений аналіз гіпсометричного і ряду кліматичних профілем, прокладених через центральну частину області свіжого груду /лісостеп/, дозволив дати сектору кліматичну оцінку / Б.Ф.Остапенко, І.У.Скрипник, -З.Г. Обрасцова /. В умовах чергування височин та низовин особливості режиму зволоження запропоновано зображувати через дефіцит насичення водяної пари в повітрі, точніше через суму його середньомісячних значень за теплий період. Геоморфологічно неоднорідні території мають не тільки едафічну строкатість, що сприяє формуванню конкретних типологічних макрокомплексів, але й кліматичну, яку до теперішнього часу не враховували при виділенні сектору, хоч Д.В. Воробйов при класифікації кліматів вказував на можливість сезонного та просторового варіювання основних показників, тобто на наявність їх кліматичних варіантів.

Чугуєво-Бабчанський держлісгосп-технікум знаходиться на території області свіжого помірно теплого клімату свіжого груду (2d) (Т - 84 - 104 ⁰С , W- 2,0-0,6 ), району слобожанських свіжих ясенево-липових дібров (А- 27-32 ⁰С ), придонецького сектора.

Схема лісотипологічного районування України

Типологічна структура лісів

На рівнинній частині України чітко виділяються сім кліматичних лісотипологічних областей. За ступенем континентальності всі області поділено на II лісотипологічних райони. Кожному лісотипологічному району властивий певний типологічний макрокомплекс.

Для кожного лісотипологічного району та сектора характерні макрокомплекси, які визначаються грунтово-кліматичними умовами, геоморфологією та рельєфом ландшафтів. Підвалинами типологічної різноманітності макрокомплексів є зональні типи лісу.

На рівнинній частині України встановлено понад 90 типів лісу, від дуже сухих борів до мокрих ґрунтів, утворених сосною, дубом звичайним і скельним, буком, вільхою чорною і сірою, осокором і вербою.

В області свіжого помірно теплого клімату 2d, де за континентальністю виділяються два різко відмінних один від одного райони , встановлено 46 типів лісу, в т.ч. шість зустрічаються найбільш часто. В право- та лівобережній частинах Дніпровського району домінують грабові діброви, в Слобожанському - свіжі ясенево-і кленово-липові діброви. Характерною є значна розповсюдженість сухих типів лісу - дубово-соснових суборів, кленових судібров і дібров з дубом звичайним і скельним.

Типи лісу Слобожанського лісорослинного району

Слобожанський лісотипологічний район тягнеться з заходу на схід від 27° до 32⁰ за градієнтом континентальності. Зональним типом лісу є свіжа ясенево-липова діброва ї D₂ яс-лп Д. Межа з Дніпровським районом проходить, приблизно, по лінії Кременчук - Ровни - Чернігів, а східна по західним схилам Приволзької височини.

Основні масиви зональних свіжих дібров приурочено до вододільних плато і плакорних ділянок правих корінних берегів річок Ворскли, Сейма, Сів. Дінця, Дона і басейну Волги.

Ліси району представлені 23 типами лісу, в їх складі повністю відсутні бук і граб. Основними супутниками дуба виступають ясен, клен гостролистий і липа дрібнолиста.

Економічні умови

Основні галузі народного господарства в районі розташування держлісгосп-технікуму

Район розташування відноситься до числа сільськогосподарських районів області з досить розвитою промисловістю.

Головною галуззю народного господарства є сільське господарство зернового напрямку, а також розвите тваринництво й овочівництво.

Єдиним лісозаготівельним підприємством у районі є тільки Чугуїво-Бабчанський лісгосп .

Переробкою деревини займаються лісгосп , Чугуївський меблевий комбінат.

Целюлозо-паперової і лісохімічному промисловості в районі немає.

Для надання технічної допомоги і контролю за веденням лісового господарства за лісгоспом закріплено 12 господарств колгоспів і 18 господарств радгоспів загальною площею лісових земель 2,6 тис.га.

Розподіл покритих лісом земель по адміністративних районах та їх лісистість

Шляхи транспорту

Район розташування держлісгосп-технікуму характеризується досить розвитою мережею шляхів транспорту загального користування. Основними транспортними магістралями в районі розташування лісгоспу є автомобільна дорога:

1. загальнодержавного значення: Харків - Ростов-на-Дону;

2. республіканського значення Чугуїв - Куп'янськ;

3. обласного значення Чугуїв - В. Бурлук;

залізниця:

1. Харків - Куп'янськ.

Протяжність шляхів транспорту на 1000 га площі складає 24.6 км, у т.ч. залізничних 1.3 км, автомобільних 24,3 км, :із них із твердим покриттям 0,4 км, ґрунтових 23.9 км.

Нормою, що забезпечує раціональне користування лісом, вважається мережа доріг протяжністю 10-14 км на 1000 га.