Держава Ватикан

Міністерство освіти і науки України

Житомирська міська гуманітарна гімназія № 23

Реферат

з економічної географії світу

на тему: “Ватикан”

Виконав:

Перевірив:

Житомир

Зміст

1. Вступ

2. Історія держави

3. Внутрішній уклад

4. Політичний устрій

4.1. Суспільний лад

4.2. Зовнішньополітичні відносини

5. Ватикан - держава-музей

6. Висновок

1. Вступ

Площа 0,44 км2

Населення 1000 чол.

Мова Італійська, латинська

Грошова одиниця Ватиканська ліра

Статус Держава церкви

Центр римсько-католицької церкви розташований у Північно-Західній частині Рима, неподалік від берега р. Тибр. Ватикан - найменша держава у світі. Для публіки відкриті три входи в місто: Бронзові ворота, Арка ді Кампане та Віа-ді-Порта-Анжеліка.

В економіці зайнято більш ніж 1500 чоловік. Важливим джерелом доходів служать банківська і фінансова діяльність. Радіостанція Ватикану веде віщання на 34 мовах світу. Залізниця, що з'єднує Ватикан та Італію, використовується тільки для вантажних перевезень. Випускаються поштові марки і монети; є навіть своє позначення країни для транспортних засобів, і на машинах можна бачити букву V.

В Італії, у західно-центральному районі міста Рима, знаходиться найдивовижніша держава-місто Ватикан. Ця маленька ділянка міста не має ні інфраструктури, що добуває галузі, ні заводів, ні фабрик. Зате, ця зовсім унікальна держава тримає владу над величезним, перевищуючим його в безліч разів, католицьким світом. Ватикан має свій уклад, неповторний суспільним лад, зберігає безліч національних традицій і є одним великим музейним експонатом світової культури.

Ця крихітна держава несе тільки одну мету - вона є центром світової католицької церкви, а також резиденцією папи римського - головного патріарха світу. Саме тут перемішуються життя великого сучасного міста з тихим церковним життям стародавнього світу.

2. Історія священної держави Ватикан

Близько 2000 років тому в маленькому іудейському селищі в бідній родині теслі Йосипа, у його дружини Марії народився син, якого нарекли Ісусом. Саме ця подія залучила за собою появу нової релігії - християнства. Сутність цієї релігії полягала у вірі в єдиного Бога, що уклав союз (“Завіт”) з обраним ним народом - євреями.

Єдина релігія християнство існувала аж до XI століття. Саме в цьому столітті Римська - Католицька церква, в однобічному порядку, включила в загальноцерковне віросповідання принципово нове твердження про Святу Трійцю (так звану “Філіокве”), що стало причиною “Великого розколу”. Східні християнські церкви відтоді стали називатися православними, а всі західні області (ієрархії), підлеглі Риму, опинилися в Римсько-католицької, чи просто католицької церкви.

У сучасному світі Римсько-католицька церква нараховує більш ніж 900 млн. послідовників, що набагато перевищує число інших послідовників різних напрямків християнства (православних і протестантів). На чолі католицької церкви стоїть римський папа - саме так з III-IV ст. стали називати себе єпископи Рима. З VI століття цей термін закріпився за головою християнської громади “вічного міста” Рима. Римські Єпископи, що називають себе “намісниками бога на землі”, поставили себе в привілейоване положення, претендуючи юридичну (як церква столиці Імперії) першість усіх християнських церков.

З Рима по всій Європі простягнулася павутина могутніх католицьких монастирів, що знаходилися під юрисдикцією папи і не залежних від місцевої феодальної влади. Створювалися й активно діючі численні військово-релігійні ордена.

Під час Франко-Прусської війни 1870-1871р.р. з Церковної папської області була виведена французька папська гвардія, і самостійна папська держава перестала існувати. Столиця папської держави, Рим, стала столицею Італії і разом з територією Церковної області ввійшла до складу Італійської держави. Лише в 1929 році папі Пію XI удалося підписати з фашистським режимом Муссоліні Латеранські угоди, що відновили папську область, на території якої була створена священна місто-держава Ватикан.

3. Внутрішній уклад

У наш час Ватикан, міжнародний центр католицької церкви і резиденція його глави папи римського - усього лише крихітна держава в центрі Італійської столиці - місті Римі. Держава Ватикан, із площею 440 га і населенням біля однієї тисячі чоловік, містить у собі площу і собор св. Петра, папські палаци, сади і прибудови, а також ряд церков і споруд (Латеранський палац, вілла Костельгондольфо й ін.) розташованих у різних частинах Рима і його околиць.

Ватикан має свій герб, прапор, гімн, гроші, пресу, поштові марки, валюту, банк, сервер Internet, гвардію жандармерію і, головне, свого монарха - папу римського. Основна функція Ватикану - релігійна, сфера діяльності - увесь світ, кількість віруючих католиків - понад 900 млн. чоловік, а апарат церковнослужителів нараховує 400 тис. чоловік і більше одного мільйона членів чернечих орденів. Особливо багато католиків в Італії, Іспанії, Португалії, Франції, Бельгії, Австрії, у латиноамериканських країнах.

Розподіл послідовників католицької церкви по світу (дані католицької церкви)* .

* - дані могли бути навмисне завищені Римсько-католицькою церквою.

4. Політичний устрій

4.1 Суспільний лад

Абсолютним монархом Ватикану, що має всю повноту законодавчої, виконавчої і судової влади, є папа.

Папа за посередництвом римської курії -- центрального адміністративного апарата католицької церкви, що складає з конгрегацій, секретаріатів, канцелярій, трибуналів,-- керує всією церквою і її численними організаціями, що діють у переважній більшості країн світу.

Головних католицьких ієрархів-кардиналів, єпископів -- папа призначає з представників духівництва різних країн. Колегія кардиналів -- довічно обирає зі свого середовища папу, що, будучи по Католицькому віросповіданню «вікарієм Ісуса Христа, спадкоємцем св. Петра, вищою главою всесвітньої церкви, західним патріархом, примасом Італії, архієпископом і митрополитом римської провінції, сувереном держави-міста Ватикану», вінчає багатоступінчасту ієрархію авторитарної-монархічної організації католицизму.

Вибори папи відбуваються у Ватикані -- у знаменитій Сікстинській капелі Апостольського палацу, зводи якої розписані великими Мікеланджело. За традицією процес виборів папи відбувається в ізольованому приміщенні, усі входи в нього опечатуються (раніш кардиналів просто замуровували на період засідання конклаву). Кардинали, їхні особисті секретарі, яких обслуговує персонал, виявляються в ізоляції від зовнішнього світу доти, доки не завершаться вибори нового папи. В історії папства бували випадки, коли через суперництво угрупувань у церковному середовищі і боротьби між єпископами різних країн за пріоритет у римській курії, обрання папи відкладалось на місяці і навіть роки. Про результати голосувань римляни, що збираються на площі перед палацом, могли судити по диму з грубної труби Сікстинської капели. Чорний колір диму (разом з бюлетенями спалюється сира солома) означав, що черговий тур голосувань нікому з кандидатів не дав переваги; білий дим (спалюються тільки бюлетені) -- новий папа обраний. Ця своєрідна середньовічна традиція збереглась до наших днів.

У такий спосіб хочеться відзначити, що Ватикан має свій зовсім унікальний державний лад, який не має аналогів в інших країнах світу.

4.2 Зовнішньополітичні відносини

Як суверенна держава Ватикан обмінюється дипломатичними представниками з іншими державами. У 1968 р. у більш ніж 60 країнах були акредитовані папські дипломати різних рангів і статусів (нунції, пронунції, інтернунції, апостолічні легати), при папському престолі представлені уряди близько 60 країн. Цікаво, що Італія і Ватикан також обмінюються послами.

У 20 державах, у тому числі у Великобританії і Сполучених Штатах Америки, Ватикан має представництва (апостолічні делегації), що не носять дипломатичного характеру, а при ряді міжнародних організацій, у тому числі ООН, ЮНЕСКО,-- постійних спостерігачів.

Ватикан підтримує дипломатичні відносини з Республікою Куба. У 1966 р. між Ватиканом і Соціалістичною Федеративною Республікою Югославією була досягнута домовленість про акредитацію їхніх представників відповідно в Белграді і Ватикані. У 1964 році була підписана часткова угода між Ватиканом і Угорською Народною Республікою, що регулює деякі практичні питання, зв'язані з діяльністю католицької церкви в Угорщині.

5. Ватикан - держава-музей

Держава Ватикан розташована у самому центрі Рима. Уся його площа -- 44 гектари. Тут проживає 1000 чоловік. Править цією країною Папа.

Як і належно справжній державі у Ватикані є все: залізниця і телеграф, телефон і телебачення, своя радіостанція і скарбниця, правителі і піддані, кордон, що охороняється гвардійцями.

Гвардійці стоять з алебардами, у яскравих, як півнячий хвіст, убраннях вони охороняють в'їзд у ту частину маленької держави, що повинна бути недоступна туристам.

Але головна скарбниця -- музей Ватикану, собор святого Петра -- відкрита для кожного.

Туристи обожнюють знімати незворушних гвардійців у смугастих синьо-жовтих середньовічних костюмах. Цікаво, що папську резиденцію традиційно охороняють тільки швейцарці. А їхні театральні костюми не змінювали свого покрою з 1505 року. Фасон для них придумав сам Мікеланджело. Папи повернулися в Рим у 1377 році з Авіньйона, де була їхня резиденція. Але приватною державою Ватикан став лише в наш час. У 1925 році диктатор Муссоліні подарував ці землі церкві.

Землі Ватикану священні, і тому вважається, що тут цвіте і плодоносить усе, що тільки посаджено. Сади Ватикану унікальні. Тут ростуть тисячі дивовижних рослин, зібраних із усього світу. Гордість ботанічного саду - три реліктових китайських дерева з дивною назвою. У самому Китаї таке дерево залишилося в єдиному екземплярі. За садом доглядають 36 садівників, але лише один з них живе на території. Інші, як і ще 2500 чоловік обслуговуючого персоналу, приходять на роботу.

Можна сказати, що починається Ватикан із собору святого Петра, що стоїть на величезній круглій площі. Собор святого Петра було вирішено будувати ще в 324 році на місці, де за легендою і був замучений святий Петро. Варвари розіпнули його вниз головою. Було тоді святому мученику 95 років.

Собор, що відвідують туристи зараз, не перша будівля на цьому місці. Але нинішній собор теж має вік поважний. Дата його народження - 1506 рік. Первісний проект належить архітектору Браманте. А потім удосконалений Рафаелем і Мікеланджело. Купол, піднятий на висоту 132 метра, вважається не тільки шедевром з погляду живопису й архітектури, але й інженерно-будівельної справи. Автор ідеї - Мікеланджело. Йому тоді було 72 роки. Це остання його робота.

Дивно, але при розкопках у підвалах собору, глибоко під підлогою в 1940 році була знайдена гробниця. Віруючі переконані, що це і є моці святого Петра - хоронителя ключів від Раю.

Могила апостола - місце прочан із усього світу. Є повір'я: якщо потерти об надгроб'я який-небудь предмет - він стає талісманом-оберегом. У самому соборі є скульптура сидячого Петра. Туристи стоять у черзі, щоб доторкнутися до його правої ступні. Вважається, що в такий спосіб Петро прощає доторкнувшомуся всі гріхи. Стопа стерта майже до половини. Як же грішні ми!

Собор зберігає найцінніші для людства скульптури. До них належить - “Пієта” Мікеланджело. Йому було 24 роки, коли він створив цю величну композицію. Діва Марія тримає на колінах холодне тіло свого сина - Христа. Це перша робота великого майстра і єдина, серед них, де він поставив свій підпис. Всі інші роботи великого скульптора розпізнаються нащадка-ми за манерою виконання.

Цю ж роботу молодий Мікел-анджело підписав через самолюбство, тому що сучасні йому знавці скульптури стали приписувати цей витвір іншому скульптору, популярному в ті роки . Усі ходили і захоплювалися, але не справжнім автором скульптури, а іншим. Вночі юний скульптор проліз у собор і вибив на мармурі своє безсмертне ім'я. Зараз ця невелика за розміром скульптурна група знаходиться під куленепробивним склом. Такі запобіжні заходи прийняли після того, як один маніяк кинувся на неї з молотком. Молода Марія зображена з мертвим Христом на колінах - образ, запозичений з північноєвропейського мистецтва. Погляд Марії не настільки сумний, наскільки урочистий. Це вершина творчості молодого Мікеланджело.

Скульптура Мікеланджело стоїть недалеко від входу. У соборі п'ять дверей. Але відкриті тільки чотири. П'яту, замуровану, має право відкривати лише Папа в “святий” рік. Це трапляється один раз у 25 років.

Ще до того, як у 1505 році Мікеланджело було доручено папою Юлієм II розписати звід Сікстинської Капели, він одержав від того ж Юлія II замовлення на створення для нього гробниці, що повинна була стати самим чудовим з усіх надгробних пам'ятників Християнських часів. Розташовуватися гробниця повинна була в споруджуваному тоді новому Соборі Св. Петра. Мікеланджело з ентузіазмом прийнявся за цю роботу, що повинна була включати більш ніж 40 фігур. Він проводив місяці в кар'єрах, щоб одержати необхідний каррарський мармур.

Однак, через нестачу засобів, Римський папа наказав йому відкласти роботу над гробницею і виконати спочатку розпис зводу Сікстинської Капели. Коли Мікеланджело повернувся до роботи над гробницею, він повторно розробив проект, намагаючись, по можливості, здешевіти його. Він виконав деякі скульптури для гробниці, і в першу чергу саму прекрасну - Мойсея ( приблизно 1515 ). Мойсей повинен був стати центром композиції нового проекту. Зараз ця статуя знаходиться в римській церкві Святого Петра у веригах. М'язистий патріарх із тривожним поглядом сидить у неглибокій ніші. У руках його - скрижалі з Десятьма Заповідями. Його довга борода струменіє між могутніх пальців. Він дивиться вдалину, як би спілкуючись з Богом.

З 1536 по 1541 рік Мікеланджело працював у Римі над розписом вівтарної стіни Сікстинської капели у Ватикані. Найбільша фреска Епохи Відродження зображує день Страшного суду.

Христос, з вогненною блискавкою в руці, невблаганно розділяє всіх жителів землі на врятованих праведників, зображених у лівій частині композиції, і грішників, що спускаються в Дантове пекло (ліва частина фрески). Строго випливаючи з власної традиції, Мікеланджело споконвічно намалював усі персонажі оголеними, але десятиліттям пізніше якийсь художник-пуританин "одягнув" їх, оскільки культурний клімат став більш консервативним. Мікеланджело залишив на фресці власний автопортрет - його обличчя з легкістю розміщується на шкірі, здертої зі Святого Мученика Апостола Варфоломія.

У 1538-1539 роках Мікеланджело був складений план реконструкції споруд, розташованих на Капітолійському пагорбі - у самім серці Рима. План Мікеланджело не був цілком реалізований до кінця 1550-х років, а роботи продовжувалися аж до початку 17-ого сторіччя.

На вершині Капітолійського пагорба великий майстер вирішив улаштувати площу овальної форми, у центрі якої повинна була знаходитися антична бронзова кінна скульптура Імператора Марка Аврелія. Для Палаццо де Консерваторі він спроектував новий фасад, що гармоніює з іншими спорудами, що розташувалися на площі, одночасно зберігши традиційну римську монументальність.

У 1546 році Мікеланджело був призначений головним архітектором споруджуваного Собору Св. Петра у Ватикані. Споруда була збудована відповідно до плану Донато Браманте, але Мікеланджело врешті став відповідальним за спорудження вівтарної абсиди і за розробку інженерного і художнього рішення купола собору. Завершення будівництва Собору Св. Петра стало найвищим досягненням флорентійського майстра в області архітектури.

Його купол Собору Св. Петра став символом влади, а також моделлю для куполів у західно-європейській і навіть американській архітектурі - досить порівняти його з куполом Капітолія у Вашингтоні.

У Ватикані 3000 залів, але лише деякі відкриті для туристів, хоча “найшвидша” екскурсія розрахована на 3 години. Один із самих знаменитих залів Ватикану - Сікстинська капела. Це приватна каплиця Папи Сікста IV. Сікст IV був великим цінителем краси, тому для розпису стін і стелі каплиці він запросив Мікеланджело. 540 квадратних метрів фресок виконані його рукою. Художник навіть ліси для себе робив сам. Працював він, не лежачи на лісах, як вважає багато хто, а стоячи. На розпис капели він витратив 4 роки, майже втратив зір. Цікаво, що це був його перший досвід художника, до каплиці він був тільки скульптором. Але саме завдяки цьому “невмінню” малювати як треба, він винайшов новий напрямок у живописі - скульптурний. Цей стиль називають тепер - гризайль.

Папа був дуже нетерплячий, сам особисто лазив по лісах, задерши рясу, смикав художника: “ Чи скоро? Коли закінчиш?” Маестро зллився, працював усе квапливіше , але Папа усе підганяв і підганяв. Штукатурка не встигала висохнути до кінця, як Сікст вимагав починати розпис. Майже в самому кінці роботи частина однієї з фресок відвалилася через “порушення технології”, про яке попереджав Мікеланджело.

Злий на самого себе, що підкорився чужій дурній волі, Мікеланджело сказав, що заново писати і переписувати нічого не буде. Хотіли швидко? Одержуйте. “Я закінчив, а Ви домальовуйте”, - сказав художник.

Сікст IV оторопів від такої норовистості і наказав не платити маестро за виконану роботу. Мікеланджело пішов ні з чим, але на стелі дотепер є біла пляма - у пам'ять про задиристий характер одного і жадібності другого.

Через 20 років вже інший правитель Ватикану знову запросив Мікеланджело розписувати цю же капелу. Але цього разу стіни. 350 фігур зобразив на них великий майстер. Причому уперше фігури святих були зображені в оголеному виді. “Це робота для таверни”, - критикував роботу відомий художник того часу - Б'яджи. Вибухнув скандал. Мікеланджело ж продовжував мовчки працювати. І в картині страшного суду зобразив і самого Б'яджи. Теж, зрозуміло, в оголеному вигляді. Побешкетував. Б'яджи вимагав забрати це неподобство, на що діючий Папа дотепно відповів скривдженому: “Ви зображені в пеклі. А на пекло мій вплив не поширюється”.

У Сікстинській капелі говорити не дозволяється. У ній стоїть напівморок, щоб не вицвітали фарби. Капела дотепер діюча, і в дні свят тут йде служба. Красиві металеві ґрати поділяють її на дві частини. Для духівництва і всіх інших. Високо над головами - різьблений дубовий балкон, з якого віщає Папа.

Найпередбачливіші туристи приходять сюди зі складними стільчиками і театральними біноклями. Сідають і годинами розглядають незвичайний живопис.

Ватикан заставлений скарбами світового значення. Наприклад, справжній Аполлон Бельведерський стоїть на відкритому повітрі у внутрішньому дворику. Помічено, що будь-яка жінка, сфотографована на тлі еталона чоловічої краси, на знімку виходить значно молодше і гарніше, ніж без Аполлона.

Стоїть тут вся в шляхетній патині бронзова шишка. Звичайна, кедрова. Але величезна. Вона узята з терм Агрипи. Ще Данте згадує її в “Божественній комедії”. Але вік її не відомий. Три тисячі років, а може більше.

Тут же чотирьохметровий Геркулес. Відлитий із бронзи. Знайдений він у Помпеї під восьмиметровим шаром лави і попелу. Відлитий Геркулес у II столітті до нашої ери! З мармуром тоді скульптори майже не працювали. Його відносять до робіт школи Праксителя.

Навіть підлоги у Ватикані унікальні. Можна побачити справжню мозаїку IV століття до н.е., що зображує плоди і рослини того часу.

Ватикан купує і сучасну скульптуру. Кілька років тому тут з'явилася робота скульптора Помадоро - “Земна куля”. У роботі закладений глибокий філософський зміст. Гігантська, відполірована до дзеркального блиску мідна куля розколюється потворними чорними тріщинами, що повзуть з оголеного черева землі. Люди, що стоять поруч зі скульптурою, відбиваються в ній. І раптом розумієш: а адже і ти береш участь у руйнуванні планети - нашого спільного будинку. Таке от оригінальне вираження екологічної теми.

У Ватикані знаходиться і всесвітньо відома картинна галерея - Пінакотека. Серед шедеврів її колекції: три композиції Рафаеля, а також роботи Леонардо Да Вінчі і Караваджо.

На купол собору святого Петра ведуть довжелезні сходи. Але вид, що відкривається зверху на Рим і сади Ватикану, окупає усі фізичні витрати.

Здається, на долоні можна умістити всю площу св. Петра, утворену з двох напівкруглих колонад і фасаду самого собору. З мізинчик величиною виглядає величезний обеліск I століття до Р.Х. Це - трофей, що привіз Калігула зі своїх військових походів. На обеліску хрест, піднятий за вимогою Сікста IV як символ торжества і моці Християнства. Міць, що вселяє найменша держава в світі - Ватикан.

6. Висновок

Щороку Ватикан переживає величезне паломництво віруючих католиків і туристів. Відвідавши Ватикан, люди вважають, що вони возз'єдналися з чимось зовсім унікальним, непорушним, святим. Саме таке враження створює про себе ця карликове держава-місто своїми старими, як сама вічність храмами і творами мистецтва. Цей священний район «вічного міста» Рима є не тільки резиденцією папи - він є колискою світової католицької церкви, а також світовим, унікальним «музейним експонатом».

Список літератури

1. «Католицизм», М. П. Мчедлов, 1974.

2. «Релігії світу», Я. Н. Щапов, Освіта, 1994.

3. «Економічна географія світу», В. П. Максаковский, Освіта, 1995.

4. «Географічний довідник. Західна Європа», Освіта, 1996.