Паливна промисловість України

15

Реферат

на тему

Паливна промисловість України.

I. Чинники розміщення підприємств промисловості

1. Поняття про чинники виробництва

Чинник -- рушійна сила, причина, істотна обставина, явище, або одна з необхідних умов чогось. Чинник розміщення виробництва -- сукупність необхідних відносин між об'єктами і місцями їх розташування, які дозволяють досягти зниження собівартості продукції, найкраще враховувати соціальні та економічні наслідки виробництва.

2. Поняття, пов'язані з вивченням виробництва

Матеріаломісткість - кількість сировини або матеріалу затрачених на випуск одиниці продукції.

Собівартість - грошове вираження витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції.

Собівартість продукції залежить від ціни на матеріальні ресурси (сировина, матеріали, покупні напівфабрикати, тарифи на електричну і теплову енергію і витраченні перевезення), а також від ціни за роботу і послуги тощо.

Енергомісткість - це кількість певної енергії, затраченої на одиницю продукції.

Водоміскість - це кількість води, затраченої на одиницю продукції.

Працемісткість - це великі витрати і висока кваліфікація праці, що використовується.

Наукомісткість - виробництво найбільш прогресивної і складної техніки, застосування найбільш сучасних досягнень НТР.

3. Основні чинники розміщення підприємств промисловості

1. СИРОВИННИЙ (визначається матеріаломісткістю продукції при великій частці сировини у собівартості готової продукції).

2. ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ (чинник визначає розміщення виробництв з великою електро- або паливомісткістю).

3. ЧИННИК РОБОЧОЇ СИЛИ (враховується при розміщенні виробництв з великими витратами людино-днів на одиницю продукції).

4. ЧИННИК НАУКОВОТЕХНIЧНОГО ПРОГРЕСУ (наукоємкі галузі промисловості розміщуються там, де зосереджені науково-дослідні інститути і кваліфіковані кадри).

5. ВОДНИЙ ЧИННИК (враховується при розміщенні водомістких виробництв).

6. ТРАНСПОРТНИЙ ЧИННИК ( враховується з метою наближення до споживачів продукції, здешевлення транспортних витрат).

7. ЕКОЛОГIЧНИЙ ЧИННИК (націлює на розташування виробництва так, щоб воно якнайменше шкодило природі й здоров'ю людини). У високорозвинених країнах цей чинник є провідним. В умовах командної економіки цей чинник був на останньому місці. У невиправданій економії витрат на природоохоронну діяльність (вони становили 12% видатків державного бюджету, тоді як у високорозвинених країнах 6--10%).

8. ЧИННИК РИНКОВОЇ КОН'ЮНКТУРИ (враховують умови реалізації продукції, співвідношення попиту і пропозиції). Попит і пропозиція є головними чинниками ринку. Попит -- це та кількість продукту, яку споживачі спроможні придбати на ринку за певну ціну. Пропозиція -- це кількість продукту, яку виробник може доставити на ринок у певний час і за відповідну ціну (тобто, це рішення продати).

Попит і пропозиція формуються під впливом багатьох чинників, насамперед, під впливом ціни даного товару. Залежність попиту від ціни є оберненою: із збільшенням ціни попит зменшується, і навпаки. Залежність пропозиції від ціна пряма: із збільшенням ціни пропозиція збільшується. Крім ціни даного товару, попит визначається цінами інших товарів, доходами покупців, їхніми смаками і уподобаннями, очікуваннями ринкових змін. Чинниками пропозиції крім цін товару є ціни ресурсних товарів, застосовані технології, податки.

4. Якість продукції і умови її реалізації

Якість сукупність властивостей, що визначають його придатність для використання по призначенню споживача. Під впливом попиту і пропозиції, на певний вид продукції встановлюється ринкова ціна, яка в першу чергу включає собівартість і якість продукції. В умовах ринку під дією конкуренції постійно іде процес зниження собівартості і підвищення якості продукції. В умовах командної економіки виробником і продавцем продукції була держава, відсутність конкуренції і “погоні” за валом обсягів виробництва приводило до підвищення собівартості і зниження якості продукції.

5. Розподіл галузей промисловості відносно чинників розміщення виробництв

Галузі паливно-енергетичного, металургійного, хімічного і лісового комплексів тяжіють до сировинного, паливного і водного чинників розміщення. Галузі машинобудівного і військово-промислового комплексів тяжіють до чинників робочої сили і науково-технічного прогресу. Транспортний і екологічний чинники враховуються практично в усіх галузях промисловості. В умовах переходу до ринкової економіки жодна галузь не може обійтись без чинника ринкової кон'юнктури. Практично в умовах виробництва будь-якій галузі промисловості в певній кількості враховуються усі чинники розміщення виробництва.

II. Паливно-енергетичний комплекс

1. Значення паливно-енергетичного комплексу України

Паливно-енергетичний комплекс України - це група підприємств, що спеціалізуються на видобутку, збагаченні, переробці та споживанні твердого, рідкого і газоподібного палива, виробництві, передачі та використанні електроенергії і тепла. "Енергія" в перекладі з грецької "діяльність, продуктивність". Від розвитку паливно-енергетичного комплексу в значній мірі залежить все господарство країни, підвищення продуктивності праці.

2. Структура паливно-енергетичного комплексу

Усі виробництва комплексу взаємопов'язані. Вони повинні розвиватися пропорційно і при цьому враховувати попит господарства країни.

3. Паливно-енергетичний баланс

Щоб вирахувати пропорції у видобутку різних видів палива, виробництві енергії і розподілу її між різними споживачами, використовують паливно-енергетичний баланс. Відношення видобутку різних видів палива і виробленої енергії і використання їх в господарстві називають паливно-енергетичним балансом.

Для того, щоб вирахувати паливно-енергетичний баланс, різні види палива, які мають неоднакову тепловідтворну здібність, приводять до загального знаменника. Усі види палива переводять в умовне паливо (у.п.) теплота згорання 1 кг якого дорівнює 7 тис. ккал.; 1 т кам'яного вугілля дорівнює 1 т у.п.; 1 т нафти - 1,4 т у.п.

Паливно-енергетичний баланс України характеризується високою питомою вагою кам'яного та бурого вугілля. Майже вдвічі менше використовується уранова руда і зовсім мало - гідроенергетичні, кліматичні ресурси, нафта і продукти її переробки.

Напружений паливно-енергетичний баланс вимагає якісних змін у споживанні енергії і палива уже в найближчі роки.

4.Проблеми розвитку паливно-енергетичного комплексу

Паливно-енергетичний комплекс України розвивається в умовах різкого зниження видобутку палива на території України. На кінець тисячоліття власні ресурси становлять лише біля 30% до потреби. Отже, постачання нафти і природного газу з інших країн постійно зростатиме.

В розвитку галузей паливно-енергетичного комплексу виявилося багато проблем. Вони стали особливо складними на етапі переходу країни до ринкової економіки. Серед багатьох проблем першочерговими повинні бути вирішені: 1) зменшення затрат палива і енергії на виготовлення одиниці продукції, тобто зменшення енергомісткості продукції. Наприклад, в Україні на 1 долар ВВП використовується 3,25 кг, а в розвинених країнах - 0,27 кг умовного палива. 2) Підвищення якості палива, яке споживається; 3) зменшення витрат палива на виробництво одиниці тепло- і електроенергії; 4) пошуки коштів для імпорту певної кількості палива.

III. Паливна промисловість. Вугільна промисловість

1. Значення і структура вугільної промисловості

Більша частина добутого вугілля використовується в промисловості, на теплових електростанціях як паливо, як технологічна сировина і паливо в хімічній промисловості, в багатьох районах України як побутове паливо.

До складу галузі входять підприємства по видобутку вугілля (шахти), збагачувальні комбінати.

2. Iсторія видобутку вугілля

Видобуток вугілля в Україні починається з відкриття рудознавцем Г.Капустіним у 1721 році поблизу Лисичанська кам'яного вугілля. У 1775р. у м. Лисичанську була споруджена перша кам'яновугільна шахта. На початку ХХ століття майже 80% видобутку вугілля в Російській імперії, до складу якої входила Україна, давав Донбас.

3. Сировинна база вугільної галузі

Загальні запаси кам'яного і бурого вугілля оцінюються в 76 млрд. т. Основні поклади кам'яного вугілля зосереджені в Донбасі (98%) та Львівсько-Волинському басейні (2%). Глибина залягання вугільних пластів у Донбасі сягає 1200 м. Потужність пластів, що розробляються, коливається від 0,5 до 2 м. Нараховується кілька десятків робочих пластів. У Львівсько-Волинському басейні вугілля знаходиться на глибині 360 -700 м; товщина пластів 0,5-1 м.

Значні запаси бурого вугілля зосереджені у Дніпровському басейні (2,4 млрд.т). Глибина їх залягання - від 5 до 140 м.

4. Центри вугільної промисловості

На початку 1990-х років в Україні діяло 295 шахт. Найбільшим в Україні центром видобутку кам'яного вугілля залишається Донбас. Тут діє понад 200 шахт. Підготовлено 41 резервну ділянку для шахтного будівництва сумарною потужністю 92 млн. т кам'яного вугілля на рік. На півночі Львівської і південному заході Волинської областей освоюється Львівсько-Волинський басейн.

Видобуток бурого вугілля здійснюється переважно в Кіровоградській і Черкаській областях.

5. Проблеми вугільної промисловості в умовах переходу до ринкової економіки

Проблеми вугільної промисловості накопичувались десятиріччями і особливо в останні роки існування СРСР, коли практично припинилося будівництво нових вугільних шахт, згорталися програми технічного переозброєння галузі. Рівень фізичного і морального спрацювання шахтного фонду в Україні надзвичайно високий. Кожна третя шахта довоєнної побудови, більше двох третин підприємств мають вік 20 - 45років, близько 80% шахт Донбасу працюють без реконструкції уже понад 20 років. Тому нині істотно ускладнилися умови видобутку вугілля через збільшення глибини шахт, зросла небезпека вибухів у шахтах, погіршився температурний режим. Тому до 2000-го року необхідно закрити більше 60 шахт, а до 2010 року прогнозується закриття понад 40% діючих шахт. До цього часу є шахти, де велику частину вугілля видобувають відбійними молотками. Нині собівартість українського вугілля набагато вища, ніж у сусідніх країнах, наприклад, у Польщі чи Росії. Тому багато споживачів вугілля в Україні закуповують його за кордоном.

Становище вугільної промисловості в Україні досить важке, але не безнадійне. Тільки вугілля здатне задовольнити наші потреби в енергетичній і мінеральній сировині, але для цього необхідно вирішити багато проблем. В першу чергу необхідно: 1) Впроваджувати сучасні методи видобутку вугілля, які дозволяють заглиблюватися у надра до 1800 м. 2) Провести реконструкцію перспективних шахт і закриття нерентабельних шахт. 3) Зберегти й розвивати далі на ринкових засадах вітчизняне потужне вугільне машинобудування і ремонтні підприємства, спеціалізовані потужності по будівництву шахт, геологорозвідувальні та пошуководослідні організації, тощо. 4)Зберігати й надалі соціальну інфраструктуру навколо шахт. 5) Не втрачати великий арсенал кваліфікованих інженерно-технічних і робітничих кадрів. 6) Зберегти й розвивати, довести до сучасних вимог розгалужену мережу вищих і середніх закладів для підготовки кадрів.

IV. Нафтова і газова промисловість

1. Значення нафтової і газової промисловості

Нафта і природний газ відіграють важливу роль в економіці будь-якої країни. Криза цих галузей (особливо - нафтової) автоматично викликає кризу у всьому світовому господарстві. Нафта використовується як сировина для виготовлення різних видів палива для транспорту (бензин, гас, дизельне паливо тощо). Газ використовується як паливо в різних галузях промисловості і в побуті. Нафта і природний газ - це цінна сировина для хімічної промисловості, з якої виробляють штучні волокна, пластмасу, гуму, лаки, фарби, різноманітні мастила, мінеральні добрива тощо.

2. Iсторичні відомості про розвиток галузі в Україні

Видобуток нафти розпочався в Прикарпатті у 1775р. (Борислав), а природного газу - у 1910р. в районі м. Калуш (Івано-Франківська обл.). У 1913р. відрито Дашавське родовище (Львівська обл.), перша промислова розробка якого почалася у 1924р. Від них були прокладені два газопроводи на Львів (перший - у 1929р., другий - у 1940-1941рр.). Після другої світової війни домінуюча роль у видобутку нафти та газу в Україні перейшла до Дніпровсько-Донецької нафтогазоносної області. Але і її ресурси значною мірою вже вичерпані. Нині середньорічний видобуток нафти становить біля 4 млн. т (при власних потребах 25-28 млн. т).

3. Основні райони видобутку і переробки нафти і газу

Основні родовища нафти зосереджені у Дніпровсько-Донецькій нафтогазоносній області. Найбільші родовища у Чернігівській області (Прилуцьке, Гнідинцівське, Леляківське); у Полтавській області (Глинсько-Розбишівське), у Сумській області (Качанівське, Анастасіівське, Рибальське). У Прикарпатті: Долинське, Битківське, Північно-Долинське та інші. Але ці родовища порівняно невеликі.

В Україні близько 10 нафтопереробних заводів (НПЗ) загальною потужністю 75-85 млн. т переробки нафти на рік. Найбільші заводи розміщені в Лисичанську, Кременчуці, Херсоні, Одесі, Дрогобичі, Надвірній, Бердянську. Флагман галузі - Лисичанський НПЗ.

Основні родовища газу також зосереджені в трьох нафтогазоносних областях:

- Передкарпатській ( понад 30 родовищ, серед них - Дашава, Більче-Волиця, Калуш, Рудки).

- Дніпровсько-Донецькій: Шебелинське, Єфремівське, Хрестищенське, Кегичівське (Харківська обл.), Машівське, Солохо-Диканське (Полтавська обл.), Качанівське родовища (Сумська обл.).

- Причорноморсько-Кримській (близько 20 невеликих родовищ).

У цілому Україна забезпечує себе власним видобутком газу на 17-20%. Тому щорічний імпорт цього енергоносія становить близько 80%, або 80-85 млрд. куб. м. (Переважно з Росії; меншою мірою - з Туркменістану).

Всього в Україні нараховується 214 родовищ нафти і газу (63 газових, 47 нафтових, 16 газоконденсатних та 34 нафтогазоконденсатних). Відкриття й освоєння нових родовищ продовжується.

4. Проблеми розвитку нафтогазової промисловості

Головна проблема - обмеженість ресурсів, тобто родовищ нафти і газу. Тому доводиться дуже багато коштів витрачати на імпорт нафти і газу. Досвід інших країн, особливо з розвинутою ринковою економікою показує, що обмеженість або відсутність родовищ нафти і газу в умовах сьогодення не є перешкодою для розвитку економіки країни. Франція, Німеччина, Iталія, Японія є членами "Великої Сімки", провідними країнами світу з ринковою економікою і обмеженість їх власних ресурсах не стала завадою для економічного зростання цих країн. На відміну від України в цих країнах давно розвідані основні запаси нафти і газу. Свої енергетичні проблеми ці країни вирішують за рахунок імпорту енергоносіїв, розвитку розвитку сучасних енергозберігаючих технологій.

Енергомісткість обладнання і механізмів, їх моральне і фізичне старіння приводить до зростання собівартості і зменшення якості продукції в нафтогазовій промисловості України. Глибина переробки нафти на заводах України становить в середньому 50% (у США, розвинених країнах - до 90%). Невисока якість і невеликий асортимент продукції призводять до зниження конкурентоспроможності, особливо на внутрішньому ринку. Необхідно міняти структуру споживання. Внаслідок застарілих технологій і нераціонального використання, в Україні споживається величезна кількість газу. Ми імпортуємо його у 1,5 разів більше, ніж США чи Німеччина. Переважно на побутові потреби в нас витрачається лише 17% газу, у німців - 50%. Нераціональна структура споживання надто дорогого газу робить нас ще біднішими, а продукцію - дуже дорогою. У розрахунку на душу населення за споживанням газу Україна займає 1 місце в світі. Щоб уникнути залежності від однієї країни-поставщика (Росії), необхідно імпорт газу і нафти в Україну здійснювати з багатьох країн. Можливий експорт продуктів нафтопереробки, оскільки в Україні нафтопереробні заводи розраховані на переробку кількості нафти вдвічі більшої, ніж потрібно для власних потреб. Дуже важливою проблемою в є питання власності. Для подолання монополізму і розвитку конкуренції бажаною була б приватизація частини підприємств. Особливо гострою є проблема податків та інвестицій, необхідних для освоєння нових, та експлуатації виявлених родовищ нафти і газу.

5. Перспективи розвитку нафтогазової промисловості

Перспективні на нафту і газ землі України на суходолі становлять 161 тис. кв. км, а в акваторіях Чорного і Азовського морів, відповідно, 43,8 та 29 тис. кв. км. Нерозвідані ресурси нафти і газу в надрах України перевищують видобуті в 1,8 разів, а розвідані - в 2,5 рази. Основні об'єкти нерозвіданих ресурсів нафти, газу знаходяться на глибині 5000-7000 м. Основний приріст запасів газу (85-90%), нафти і газового конденсату (60-85%) забезпечує Дніпровсько-Донецька западина, перспективна площа родовищ якої 77,5 тис. кв. км. Так, на цій площі в інтервалі глибини 4200-5900 м виявлено вже п'ять газоконденсатних родовищ, розвідані запаси яких можуть досягнути 100 млрд. куб. м. У Передкарпатському прогині виявлено найглибший в Україні поклад нафти (5700-5800 м). На Керченському полі виявлено родовище газу, ресурси якого оцінюються у 8 млрд. куб. м. Кілька наведених прикладів показують, що робота в області розвідки та освоєння нових родовищ нафти і газу ще далеко незакінчена в Україні.

Розташування України на основних шляхах транспортування природного газу від таких регіонів з найбільшими у світі запасами газу, як Росія і Близький Схід, Середня Азія, до великих споживачів цього газу - країн Центральної та Західної Європи дуже вдале. Через Україну шістьма трубопроводами здійснюється експорт природного газу Росії до 12 країн Європи, крім того, східну частину нашої країни перетинають трубопроводи в напрямку Кавказу. Найпоширеніша ціна, існуюча в світі за транзит (1,73 $ за 1 тис. куб. м), могла б значно послабити газовий "тягар". За підрахунками, вартість цієї операції дорівнюватиме, у разі встановлення приблизно такої ціни, десь 170 млн. доларів США на рік.

Крім того, в Україні зосереджено значну кількість висококваліфікованих кадрів в газовій промисловості, розвинена металургійна і машинобудівна база, яка виробляє значну частину машин та обладнання для цієї галузі, що дає можливість брати активну участь у роботах по освоєнню родовищ Західного Сибіру через спільні підприємства, акціонерні компанії, тощо. Велике значення для забезпечення України природним газом матиме будівництво систем магістральних газопроводів з Iрану, Туркменистану, Узбекистану, що дасть змогу ефективно використовувати промисловий та інтелектуальний потенціал нашої держави, зробити його конкурентноспроможним на світовому ринку. Україна може стати гарантом надійного газозабезпечення споживачів. Використовуючи вдале географічне положення України для здійснення транспортних поставок газу з Росії, Середньої Азії, Близького Сходу, щоб одержати у вигляді платні за транзит 20-25 млрд. куб. м газу на рік. Таку - в середньому на рік, використовує комунальне господарство України. Хоча ситуація з нафтою де в чому подібна до ситуації з газом, є й деякі відмінності. Перш за все, сподівань на власну нафту набагато менше. Нафту можна купувати в багатьох країнах СНД, країнах Перської затоки. Кардинальне ж вирішення полягає в укладанні угод з багатьма поставщиками нафти, будівництві нафтопроводів з Iрану та Азербайджану через Грузію, прискорення будівництва Одеського терміналу. Важливою також є домовленість з Туреччиною про прокладання нафтопроводу через Болгарію і Румунію до західних областей України, або ж слід відправляти нафту з півночі Туреччини танкерами до Одеси. В будівництві цих нафтопроводів і терміналу дуже зацікавлені країни Європи, що дасть їм змогу скоротити шляхи доставки нафти з країн Близького Сходу, а Україні - за транзит одержати певні кошти, або певну кількість нафти. Тим більше, що зацікавлені країни Європи виділяють кошти на будівництво нафтопроводів. Вирішення цієї проблеми залежить від певних політичних кіл України.

6. Екологічні проблеми нафтогазової промисловості і шляхи їх подолання

Суть проблеми - в забрудненні атмосфери нафтопереробними заводами і забруднення довкілля, особливо води, внаслідок аварій на нафтопроводах і танкерів у портах. Особливо часто в Україні бувають розгерметизації магістральних трубопроводів, внаслідок чого в грунт і річки виливається сотні і тисячі тонн нафтопродуктів. Вибухи на газопроводах, що приводять до пожеж і знищення різних об'єктів, іноді до загибелі людей. Щоб вирішити екологічні проблеми даної галузі, необхідно в першу чергу запровадити сучасні технології переробки нафти й газу, будівництва трубопроводів, посилити відповідальність посадових осіб за невиконання природоохоронних законів. Шкідливі викиди підприємств нафтопереробки це цінна сировина для виробництва багатьох матеріалів при сучасних технологіях. Ринкові відносини господарювання економічно стимулюють повністю використовувати сировину, тобто нафту і газ. Більшість нафтопереробних заводів України з допомогою закордонних інвестицій проводять реконструкцію виробництва, наприклад, Лисичанський завод, де глибина переробки нафти становить більше 90% і практично не забруднює навколишнє середовище.

V. Для допитливих

1. Перша в Україні кам'яновугільна шахта була споруджена у 1795р. в урочищі Лисяча Балка на північних відрогах Донецького кряжу. Вона була першою вугільною шахтою в Російській імперії, з неї розпочалася систематична промислова розробка кам'яного вугілля.

2. Найглибша шахта в Україні - "Глибока" в Донбасі (глибина стовбура 1405 м).

3. Найбільша глибина видобутку газу - 5734 м (селище Котельва Полтавської області), а найглибшою в Україні є свердловина "Шевченко-1" (Долинський район Iвано-Франківської обл.), глибина якої становить 7520 м.

4. Найбільша глибина видобутку нафти - 4928 м (Тростянецьке родовище в Чернігівській обл.).

5. Під Одесою в порту Південний споруджується потужний нафтоперевалочний комплекс (термінал), розрахований на прийом та постачання нафтопереробним заводам нафти, що надходитиме в Україну морським шляхом (його потужність 40 млн. т на рік).

6. Вітровий потенціал півдня України близький до аналогічного в Каліфорнії, де споруджено найбільші в США вітрові енергоустановки.