Азовське море розташоване між 45 і 47 градусами північної широти і між 33 і 39 градусами східної довготи. Із заходу на схід максимальна протяжність Азовського моря - 343 кілометри. З півночі на південь - 231. Площа поверхні Азовського моря - 37 605 квадратних кілометрів. Цікаво, що острови і коси Азовського моря мають загальну площу близько 108 квадратних кілометрів. Для людини плануючої відпочинок на Азовському морі буде цікаво дізнатися, що довжина берегової лінії складає цілих 1472 кілометри, велика частина - прекрасні піщані пляжі. Максимальна глибина Азовського моря - 14,4 метра. Вам, звичайно, може здатися ця цифра досить великий, але не варто турбуватися, такі глибини зустрічаються в основному в центральній частині Азовського моря. Рівень глибини 5 метрів в середньому розташований в 2 кілометрах від берега. Підводячи підсумок можна додати, що середня глибина Азовського моря знаходиться в межах 6-8 метрів.

Дно Азовського моря є мілководну рівнину, максимальна глибина якої в центральній його частині досягає 15 м. Вирівняність рельєфу досягнута в результаті поховання нерівностей покрівлі континентальних верхнеплейстоценових суглинків під товщею морських опадів (потужність 30-40 м). Лише у західній частині моря, в районі морських банок, і на сході, між косою Єленіна і Железінской банкою рівнинна поверхня дна моря порушується невеликими локальними підняттями, що піднімаються щодо навколишніх ділянок на 3 - 4 м.

За характером сучасного накопичення в Азовському морі виділяються область інтенсивної акумуляції наносів, зона транзиту матеріалу і слабкої акумуляції і зона стійкого розмиву.

Область інтенсивної акумуляції розташована в східній і південно-східній частинах Таганрозької затоки, де осідає що виноситься р. Доном зважений матеріал, і в центральній частині Азовського моря, яка характеризується інтенсивним зануренням у четвертинний голоценових час.

Азовське море мілководне. Максимальна глибина його 15 м. Глибини у відкритій частині моря 10-13 м. Найбільша глибина у вході в Таганрозьку затоку 9,6 м; від входу у напрямку до вершини затоки глибини поступово зменшуються і в його вершині не перевищують 5 м.

Дно моря дуже рівне, лише від кіс простягаються мілини.

Грунт в основному м'який. У берегів широкою смугою залягають піщані грунти з домішкою черепашки. Дно центральній частині моря вкрите м'яким мулом. Скелястий грунт зустрічається лише біля південного берега моря.

М'якість грунту обумовлює інтенсивність наносів в каналах і на фарватері. Тому кожного разу при намірі зайти в якийсь порт обов'язково слід справлятися про глибину ведучого до нього каналу або фарватеру.

Область слабкою акумуляції і транзиту матеріалу відповідає зоні вітрових течій, кільцем оперізує море. Ця область розташована на глибині 6-10 м. Тут хвильовими рухами тонкий матеріал і уламки черепашок переміщуються вітровими течіями.

Зона сталого розмиву охоплює прибережну смугу моря до глибини в середньому 6-7 м. У північній та західній частинах вона приурочена до східних берегів акумулятивних форм та Арабатської стрілки, у східній частині - до Єйському півострову, Ахтарському і Бейсузького лиманах. У цій зоні динаміка наносів визначається формуванням матеріалу абразії за рахунок діяльності Прибійний потоку в пріурезовой зоні, переміщенням продуктів руйнування вздовж берега, сумарним дією Прибійний потоку і вдольберегових течій, а також переміщенням частинок від берега і відкладенням їх у зоні акумуляції. Загальна площа зони сталого розмиву сягає 20% поверхні дна моря.

Особливістю сучасної динаміки берегів Азовського моря є переважання абразії і локальний характер акумуляції. Розмиву схильні не тільки корінні береги, а й акумулятивні форми.

Основними джерелами надходження теригенної матеріалу, який формує донні відкладення в Азовському морі, є продукти абразії берегів моря і річковий алювій. Так, в результаті активно йде абразійного руйнування берегів у море щорічно надходить 16-17 млн. т теригенної матеріалу. Річковий алювій надходить зі стоками річок Дону і Кубані, а також річок північного узбережжя моря. Обсяг щорічно вноситься річками седиментаційною матеріалу становить близько 19 млн. т [26, 87].

Донні відкладення в основному представлені глинистим мулом, алеврітовим мулом, мулистим піском і піском. Піски в Азовському морі поширені до глибини 7 м. Біля західного узбережжя піски обмежені ізобатою 4-5 м, а у східного-глибинами до 2 м. Глинисті мули (фракція менше 0,01 мм) мають найбільше розповсюдження. Вони займають майже всю центральну частину моря, область з глибинами більше 9-10 м. Іншу частину дна моря займає алеврітовий мул.

У північно-східній частині море утворює далеко вдається в сушу, мілководна, Таганрозьку затоку, а на заході сильно осолоненний мілководна затока Сиваш, відокремлений від моря піщано-черепашникової пересипом - Арабатської стрілки - і пов'язаний з морем протокою Тонкий.

Східне узбережжя моря на південь від Бейсузького лиману представляє собою великі плавні з великим числом лиманів, що з'єднуються між собою складною мережею проток дельти р.. Кубані.

Північна прибережна частина моря розділена далеко вдаються в море піщаними косами на відокремлені один від одного райони. Піщані коси тут витягнуті в південно-західному напрямку і закінчуються в море цілою низкою піщаних мілин.

Природних орієнтирів на берегах Азовського моря дуже мало. Тільки на південному березі помітно кілька мисів, пагорбів і гір.

Західний і східний береги Азовського моря переважно пласкі й одноманітні. У багатьох місцях, особливо поблизу гирл річок, є плавні. Велика частина берегів облямована піщано-черепашковими пляжами. Південна частина східного берега приблизно від північного з рукавів дельти річки Кубань до вершини Ясенського затоки являє собою так звані Приазовські плавні, пересічені великою кількістю рукавів і єриків. До N від вершини Ясенського затоки східний берег високий і крутий. Ліси ні на західному, ні на східному берегах моря немає, лише де-не-де зустрічаються зарості кущів і групи дерев. На заході коса Арабатська Стрілка відокремлює від Азовського моря великий, але мілководна затока Сиваш.

Південний берег Азовського моря, утворений північними сторонами Керченського і Таманського півостровів, горбиста і обривистий; місцями від нього виступають утесістие миси. У східну частину південного берега вдається великий Темрюкський затоку, а до західної - Казантипський та Арабатська затоки.

Береги Керченської протоки високі. У ньому розташовані Камиш-Бурунська і Керченська бухти, а також великий Таманський затоку. Місцями від берегів протоки виступають піщані коси, з яких найбільшими є коси Тузла і Чушка.

Північний берег моря майже на всьому протязі круто обривається в море. На ньому піднімаються кургани; у багатьох місцях він прорізаний балками. Характерною особливістю північного берега є наявність низьких і довгих мілинах кіс. Найбільшими з них є коси Федотова, Обиточна та Бердянська. Берег між косами інтенсивно розмивається і відступає, внаслідок чого утворилися великі затоки: Утлюкський лиман, обмежений з SE косою Федотова і її продовженням - косий Бірючий Острів; затока Обитічний, розташований між косами Федотова і Обіточна; Бердянська затока між Обіточної і Бердянської косами.

Північно-східною частиною моря є великий, але мілководна Таганрозька затока, витягнутий у східному напрямі майже на 75 миль. У його береги вдається кілька невеликих мілководних бухт, обмежених косами. На південній стороні затоки розташований мілководна Єйський лиман.

Єдиним великим протокою в описуваному районі є Керченську протоку. Протока мілководий, тому вздовж нього майже на всьому його протязі прорито канал, безпеку плавання по якому забезпечується засобами навігаційного обладнання. Від основного каналу відходять канали, рекомендовані шляхи і фарватери, що ведуть до портів, портових і населеним пунктам протоки.

Вузьким протокою Тонкий затоку Сиваш з'єднується з Азовським морем.

Великих островів в Азовському морі немає. Є лише невеликі низькі острови: острів Ляпіна - поблизу берега на схід від порту Маріуполь; штучний острівець Черепаха - на підході до порту Таганрог; Піщані острови - на підходах до порту Єйськ.

Води Азовського моря мають малу солоність через утрудненого водообміну з Чорним морем і великого припливу річкових вод. Це ще один аргумент на користь відпочинку на березі Азовського моря - мала солоність води менше дратує шкіру, що має в своєму розпорядженні до довгого купання і корисно для дитячого відпочинку. Комбінація малої солоності води і її насиченості мінералами надає кожному купання відмінний косметичний ефект. Завдяки малої солоності води Азовського моря легко замерзають в зимовий період. Цікаво, що до зарегулювання річки Дон вода була ще більш прісна. Мінімальна солоність води в гирлі Дону, максимальна - в Керченської протоки.

Клімат Азовського моря відноситься до континентального клімату помірних широт. Для нього характерна помірно м'яка, коротка зима і тепле тривале літо.

Сезонні зміни погоди на Азовському морі формуються під впливом великомасштабних синоптичних процесів. В осінньо-зимовий час на Азовське море впливає відріг сибірського антициклону. Це обумовлює яскраво виражене переважання північно-східних і східних вітрів із середньою швидкістю 4-7 м / с. Посилення інтенсивності цього відрогу викликає сильні, до штормових, вітри, що супроводжуються різким похолоданням. Середньомісячна температура повітря в січні складає -2... -5 ° С, проте під час північних і північно-східних штормів вона знижується до -25 ° С і нижче. У весняно-літній час на Азовське море впливає відріг Азорського максимуму. Для цього періоду характерно переважання маловетренной, безхмарним і теплої погоди. Вітри нестійкі за напрямом, їх швидкість незначна (3-5 м / с). Часто спостерігається повний штиль. Навесні над морем спостерігаються середземноморські циклони, які супроводжуються південно-західними вітрами зі швидкістю 4-6 м / с. Проходження атмосферних фронтів викликає грози і короткочасні зливи. Влітку повітря над морем сильно прогрівається, в липні середньомісячна температура повітря дорівнює 23 - 25 ° С.

Середні місячні ізотерми холодного періоду року витягнуті зонально. У теплий період розподіл температури повітря над морем істотно інше. Влітку (червень-серпень) поле середніх місячних температур повітря дуже однорідно. У перехідні сезони ізотерми над морем мають вигляд замкнутих кілець. У квітні-травні мінімальна температура повітря наголошується над центральною частиною моря і зростає до узбережжя. У вересні-жовтні розподіл температури зворотне. Максимальна (до 43 ° С) температура повітря наголошується в липні-серпні, мінімальна (до -33 ° С)-у січні-лютому. Середня місячна температура змінюється від -1... -5 ° С в січні-лютому до 23-24 ° С в липні-серпні.

У добовому ході температури повітря відзначається один максимум у середині дня і один мінімум перед сходом Сонця. Максимум добових коливань температури повітря (до 10 ° С) спостерігався в липні-серпні на північно-східному узбережжі моря.

Морозний період зазвичай триває з грудня по березень і супроводжується частими відлигами. Число днів з негативною температурою повітря становить округлено 105-110 добу в північній частині і 75-80 добу у південній. Тривалість безморозного періоду змінюється від 200 добу в північній частині до 300 добу в південній.

У середньому за багаторічний період на поверхню Азовського моря випадає 418 мм опадів у рік [52]. Розподіл опадів по акваторії моря нерівномірний. Найбільша кількість випадає в північно-східному (Таганрозька затока) та східному (Приморсько-Ахтарськ) районах моря. При цьому протягом всього року кількість опадів, що випадають на узбережжі, перевищує кількість опадів, що випадають на поверхню моря.

У сезонному ході кількості опадів виділяється зимовий максимум, що становить 28-39% від річної кількості, і літній (червень-липень) максимум, що становить 21-29%. Літні опади мають найменшу повторюваність, а зимові найбільшу. Середня інтенсивність літніх опадів в 3-4 рази більше зимових.

У розподілі опадів над морем за сезонами року простежуються такі особливості: з квітня по жовтень найменшу кількість випадає в центральних районах моря, з листопада по березень менше всього опадів спостерігається в західному і південно-західному районах моря.

Великі аномалії опадів носять локальний характер і в основному відносяться до літніх зливовим опадів. Лівні спостерігаються порівняно рідко і в середньому складають близько 20-25% числа днів з опадами.

Тверді опади на узбережжі Азовського моря можуть спостерігатися з жовтня по квітень. Сніговий покрив на узбережжі встановлюється з грудня по березень. У середньому сніговий покрив в південних районах узбережжя зберігається протягом 20-30 днів, а в північних - 50-70 днів і може досягати товщини 50 см.

Гідролого-гідрохімічний режим моря формується під впливом річкового стоку, водообміну з Чорним морем і кліматичних факторів. Істотну роль грає також мілководній моря. Надлишок прісних вод (річковий стік плюс опади), обмежене надходження чорноморських вод через Керченську протоку обумовлюють низьку солоність вод моря, яка приблизно в 1,5 рази нижче солоності чорноморських вод і майже в 3 рази нижче океанських. Просторовий розподіл солоності характеризується значними горизонтальними градієнтами в Таганрозькій затоці, особливо в його східній частині, і на узмор'я Кубані, малоградіентним полем у центральній частині моря і підвищеної солоністю в районі, прилеглому до Керченської протоки.

Внаслідок малого обсягу моря і великий часовий мінливості річкового стоку міжрічні зміни солоності можуть сягати 1% 0 і більше, а багаторічні - понад 4% 0.

Завдяки великій кількості надходить сонячної радіації Азовське море має досить високу середню річну температуру води 11,5 ° С. У липні-серпні температура води сягає 24-25 ° С, а біля берегів може перевищувати 30 ° С. Взимку температура води дорівнює або близька до точки замерзання. У періоди найбільшого охолодження (січень-лютий) і найбільшого прогрівання (липень-серпень) поля температури води контрастний. У весняний перехідний сезон (квітень-травень) внаслідок впливу глибин на прогрівання води її температура помітно підвищується від центральних районів моря до прибережних. Восени (жовтень-листопад) внаслідок різниць теплозапасов на різних глибинах відзначається зворотна картина - температура води знижується від відкритого моря до прибережних районах. Інтенсивне вітро-хвильовий перемішування вод при малих глибинах моря сприяє вирівнюванню температур від поверхні до дна. Перепад температур у всій товщі води у середньому не перевищує 1 ° С.

Лід на Азовському морі з'являється щорічно. Льодові фази відрізняються великим мінливістю в часі і просторі. Так, саме рання поява початкових видів льоду в Таганрозькій затоці наголошувалося в кінці жовтня, а в Керченській протоці - в кінці грудня. Найпізніше очищення від льоду відбувається спочатку в прибережних районах північної частини моря, Темрюкському затоці і Керченській протоці (третя декада квітня), потім в південно-західній частині моря, куди пануючими вітрами зганяє плавучий лід (початок травня). У суворі зими більшу частину льодового сезону море покрито суцільним або дуже згуртованим плавучим льодом. У м'які зими більша частина відкритого моря зазвичай залишається вільною від льоду і лише в лютому покривається льодом плавучим згуртованістю 7-8 балів.

Тваринний світ Азовського моря. По берегах річок і водойм, на косах Азовського моря багато водоплавної птиці - гусей, качок, куликів степових, Чібісов, червоновола казарок, лебедів-шипунів, кроншнеп, чайок - черноголовок, чайок - реготун, крячків. У степових водоймах живуть болотяна черепаха, озерна жаба, ставкова жаба, деякі молюски - котушка, прудовік, Лужанка, раки і близько 30 видів риб. Тваринний світ Азовського моря налічує близько 80 видів риб. Найбільше значення мають лящ, судак, білуга, оселедець, тарань, хамса, велика камбала, бичок.

Вилов риби в, розрахунку на гектар поверхні в Азовському морі 80 кілограмів, для порівняння в Чорному - 2 кілограми, в Середземному - 0,5 кілограма.

Цікаво простежити, як убуває, кількість середземноморських видів тварин і рослин до заходу на схід. У Середземному морі зустрічається більше 6000 видів організмів, в Чорному - 1500, в Азовському - 200, у Каспійському - 28, в Аральському тільки 2 види середземноморських організмів. Це говорить про те, що ці моря поступово відокремлювалися від Середземного моря в далекому минулому.

Кефаль, оселедець і хамса (анчоуси) навесні йдуть з Чорного моря в Азовське на годівлю. Восени при зниженні температури води до 6 градусів риба повертається назад в Чорне море. Осетрові риби метають ікру, в річках Дон, Кубань, Дніпро.

Білуги, крім великої ваги, відрізняються ще довголіттям. Живуть вони 70 - 80 років. Правда, в порівнянні з щукою, що живе до 200 років, і морською черепахою, яка живе 400 - 500 років, вік білуги невеликий, але в порівнянні з тривалістю життя інших морських риб все ж таки він значний. Ймовірно, мало хто знає, що вік риб визначають за лусці і по зрізу кісток. На цих частинах тіла риби є річні кільця, такі ж, як на деревах. Є вислів "реве, як білуга", але як не дивно, до білуги воно не має відношення. Реве НЕ білуга, а білуха - північний морський звір. Метає ікру білуга в тих же річках, що й інші осетрові. Ікра їх високо цінується. Однак бувають випадки, коли в м'ясі осетрових поселяється небезпечна бактерія ботулінус, отрута якої небезпечний для людини.

Цікава камбала. Цю рибу, плоску, що лежить часто на грунті, виділяє вміння швидко змінювати забарвлення під колір поверхні, що підстилає. У шкірі камбали є окремі пофарбовані клітини, які переміщаючись, змінюють її колір. Вчені надягали камбали кольорові окуляри, і риби намагалися копіювати забарвлення своїх очок. Цікаво, що сліпі камбали бувають завжди чорного кольору. Вони як би бачать перед собою темряву і відповідно змінюють забарвлення тіла. Камбалу чому то вважають одноокий. Це невірно, у неї на самому, справі два ока. Вага камбали до 15 кілограмів, живе вона до 25 років. Цікаво, що її мальки мають форму тіла, сплющені у вертикальній площині; поступово одна сторона тіла риби починає розвиватися швидше за іншу, і камбала як би лягає на бік.

Риби та морські тварини чудово чують. Відносно риб правильніше було б сказати не чують, а відчувають, так як вони сприймають коливання води, що виникають при проходженні звуків, поверхнею свого тіла, особливо бічною лінією. Є у риб і деяку подобу внутрішнього вуха, слухові кісточки, які сприймають звуки. Слід нагадати, що звук у воді поширюється швидше і далі, ніж у повітрі. На цьому властивості риб заснований у нас спосіб лову кефалі у Чорному та Азовському морях: їх полохали шумом. Риби не тільки чують звуки, але деякі з них можуть їх видавати. Наприклад, сціени, темні горбилі, морські півні і інші риби, що зустрічаються в Чорному морі, "розмовляють" один з одним, видавлюючи звуки з свого плавального міхура (грають на ньому, як на барабані). На що схожі ці звуки? Морський півень як би "скрегоче зубами", якщо він незадоволений, а в разі задоволення видає більш мелодійні звуки, горбилі "каркають", оселедця "шепочуть", а ставрида голосно "басить". Витягнуті на палубу дельфіни "хрюкають", "нявкають", "квакають". Деякі риби видають дуже сильні звуки, наприклад, темний горбиль. Коли зграя обаполів знаходиться на глибині 40 метрів, то на поверхні води чутно, як вони "розмовляють". Військові моряки вважають, що під час війни деякі акустичні міни вибухали не від шуму гвинтів судна, а від криків найбільш горлаті риб. Звідси видно, що побутує у нас вираз "ньому як риба" не завжди справедливо.

Крім звуків, які ми можемо чути, риби видають ультразвуки. З їх допомогою вони виявляють їжу чи небезпека, це їм у значній мірі заміняє зір. Не дивно тому, що сліпі риби можуть знаходити собі їжу та місця нересту нарівні зі зрячими.

З якою швидкістю плавають риби? Які з риб вважаються кращими плавцями? Чи може людина за швидкістю плавання зрівнятися з рибою? Втім, на останнє запитання, ймовірно, більшість відповість негативно. А відповідь на перші два питання зможуть дати, мабуть, тільки фахівці-гідробіології. Ось що вони розповідають. Швидкість маленьких рибок - від 2 до 12 кілометрів на годину. Чим більше розміри риб, тим більше, як правило, їх швидкість. Акула і дельфін легко можуть обігнати пасажирський пароплав, а меч-риба розвиває швидкість до 130 кілометрів на годину. Людина - дуже слабкий плавець в порівнянні з рибами. Чемпіон світу з плавання не може розвинути швидкість більше 6 - 7 кілометрів на годину, тобто плаває в двадцять разів повільніше, чим швидше риби.