Відображення земної поверхні на географічних мапах
Основні особливості географічних карт, сітка координат, масштаб, елементи основи і умовні картографічні знаки, легенда до географічної мапи. Різновиди карт, особливості картографічного зображення земної поверхні, загальногеографічні та тематичні мапи.
| Рубрика | География и экономическая география |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 19.06.2010 |
| Размер файла | 23,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Вступ
МАПА, зменшене узагальнене зображення поверхні Землі (або її частини) на площині. Людина створював карти з найдавніших часів, намагаючись наочно уявити взаємне розташування різних ділянок суші і морів. Збори карт, звичайно переплетених разом, називають атласом (термін використовується фламандським картографом епохи Відродження Герард Меркатор).
Шар (сфера) з нанесеним на його поверхню картографічним зображенням Землі називається глобусом. Це найбільш точне відображення земної поверхні. На всіх картах, що дають зображення кулі на площині, є ті чи інші спотворення, усунути які неможливо. Тим не менше у карт є певні переваги перед глобусом. Наприклад, карта світу дозволяє окинути поглядом всю земну поверхню (тобто її зображення), тоді як на глобусі з однієї точки видно не більше половини земної кулі; тому карти більш зручні при розгляді всій поверхні Землі. На карті, окрім того, істотно легше, ніж на глобусі, вимірювати кути та напрямки. В даний час для навігаційних цілей глобуси використовуються рідко. Зображення на сферичній поверхні територій, за розмірами не перевищують субконтинент, не дає практично ніяких переваг, тому і в таких випадках використовують карти, а не сегменти глобуса. Більш того, карти набагато простіше виготовити, транспортувати і зберігати (хоча деякі з подібних труднощів можуть бути подолані, якщо користуватися надувними глобусами).
Основні особливості карт
При всьому розмаїтті вражаючому існуючих карт більшості з них властиві деякі спільні риси. Навіть контурні карти, максимально розвантажені для того, щоб учні могли наносити на них додаткову інформацію за своїм вибором, зазвичай мають градусну сітку координат, масштаб і елементи основи (наприклад, берегові лінії). Крім того, на карти звичайно нанесені написи і умовні знаки, і до них додається легенда.
Сітка координат являє собою систему взаємно пересічних ліній, що позначає на карті або поверхні глобуса широту і довготу. Лінії, що позначають широту, проходять у напрямку схід - захід паралельно екватору (широта якого дорівнює 0 °); широта полюсів вважається рівною 90 ° (північної широти для Північного полюса і південній - для Південного). Оскільки ці лінії не перетинаються і взаємно паралельні, вони також називаються паралелями. З них тільки екватор являє собою самий великий круг (обмежена цією лінією площину, що проходить через центр Землі, розсікає земну кулю навпіл). Решта паралелі - це кола, довжина яких закономірно убуває з видаленням від екватора. Всі лінії довготи - меридіани - представляють собою половинки великого кола, що сходяться біля полюсів. Меридіани проходять у напрямку північ - південь, від полюса до полюса; по них відлічується кутова відстань від початкового меридіана, котра позначається як 0 ° довготи, на схід і на захід до 180 ° (при цьому довготи, які відраховуються в східному напрямку, позначаються літерами « с. д. », а в західному -« з. д. »). На відміну від екватора, рівновіддаленого від полюсів на всьому протязі і є в цьому сенсі «природною» точкою відліку при визначенні широти, початковий меридіан, від якого ведеться відлік довготи, вибирається довільно. Відповідно до міжнародної угоди за початок координат (0 ° довготи) прийнятий меридіан Грінвічській астрономічної обсерваторії (зараз вона знаходиться на території Лондона). Проте до того, як було досягнуто це угода, деякі картографи використовували як початкових меридіани Канарських або Азорських о-вів, Парижа, Філадельфії, Рима, Токіо, Пулково і пр.
Картографічні СІТКА більшості карт і глобусів утворена лініями довгот - меридіанами, що проходять у напрямку північ - південь, і паралелями, що позначають широти і наступними у напрямку схід - захід. Часто показуються також Північне полярне коло (а), Північний тропік (б), Південний тропік (в) і Південне полярне коло (на малюнку не видно).
На поверхні глобуса лінії паралелей і меридіанів перетинаються під кутом 90 °; що стосується карт, то на них таке співвідношення зберігається лише в деяких випадках. Як на картах, так і на глобусі зазвичай наноситься певна система меридіанів і паралелей (проведених через 5 °, 10 °, 15 ° або 30 °). На додаток до цього на картах і на глобусі показують Північний тропік, або тропік Рака (23 1 / 2 ° пн. ш.), Південний тропік, або тропік Козерога (23 1 / 2 ° пд. ш.), Північне полярне коло (66 1 / 2 ° пн. ш.) і Південний полярний коло (66 1 / 2 ° пд. ш.). Часто на карти наноситься також міжнародна Лінія зміни дат, яка в основному збігається з 180 ° довготи.
Масштаб карти буває чисельним (відношення чисел, або дріб, наприклад, 1:25 000 або 1 / 25000);словесним або лінійним (графічним). У наведеному прикладі одиниця довжини на карті відповідає 25 000 таких одиниць на місцевості. Це ж співвідношення може бути виражене словами: «1 см дорівнює 250 м» або, ще коротше: «в 1 см 250 м». У деяких країнах, традиційно використовують Неметричні міри довжини (США та ін), масштаб виражається в дюймах, футах і милях, наприклад, 1:63 360 або «в 1 дюймі 1 миля». Лінійний масштаб зображається у вигляді лінії з нанесеними через певні інтервали поділками, проти яких позначені відповідні їм відстані на земній поверхні.
Графічне подання масштабу має певні переваги перед двома іншими способами її вираження. Зокрема, якщо розмір карти змінюється при копіюванні або проекції її на екран, то тільки графічний масштаб, що піддається змінам разом з усією картою, залишається правильним. Іноді на додаток до масштабу довжин використовується також масштаб площ. На глобусі може використовуватися будь-яке з наведених вище позначень масштабу.
МАСШТАБ звичайно представляється у вигляді дробу або відносини чисел (а), словесного вираження (б) або графічно (в). У всіх трьох випадках представлений один і той же масштаб: 1 см на карті відповідає 1 км на місцевості.
Елементи основи і умовні картографічні знаки. До елементів географічної основи відносять зображення берегової лінії, водотоків, політичних кордонів і т. д., які створюють основу, на тлі якої показують просторове поширення відображуваного явища. При складанні карт використовується безліч умовних знаків, які розділяються на декілька категорій: внемасштабние, або точкові, що застосовуються для зображення «точкових» об'єктів або таких, масштаб яких не може бути виражений на карті (Наприклад, для показу населених пунктів - точки або гуртки, розмір яких позначає певну чисельність населення); лінійні для об'єктів лінійного характеру, що зберігають подобу обрисів об'єкта (наприклад, зображення постійного водотоку у вигляді лінії, товщина якої збільшується вниз за течією); майданні, використовувані для заповнення площ об'єктів, що виражаються в масштабі карти (наприклад, штрихування або заливка кольором для показу розповсюдження лісів). Далі ці три класи знаків можуть бути підрозділені відповідно до того, чи є представлені ними об'єкти уявними (наприклад, політичні кордони) або реальними (дороги); чи є самі знаки однорідними (точки на карті, кожна з яких відповідає певному числу жителів) або диференційовано представляють кількісні характеристики об'єктів (зображення міст за допомогою гуртків різного розміру, відповідного чисельності населення); чи дають вони якісну характеристику об'єкта (наприклад, наявність болота) або містять кількісну інформацію (наприклад, щільність населення - кількість людей на одиницю площі).
Мета легенди - інформувати читача про значення використаних умовних знаків. У старих картах легенда містилася в химерно орнаментованих рамочку у вигляді сувою, а тепер - в строгу прямокутну рамку.
Як приклад наведена легенда до географічних картах, що містяться в даній енциклопедії.
Легенда до географічної мапи
Написи і географічні назви на мапах. У минулому всі написи наносилися вручну, що додавало індивідуальний характер кожної карті, але зараз картографи, як правило, вибирають один з стандартних шрифтів, найбільш підходящий до характеру зображуваних об'єктів. Деякі типи шрифтів традиційно вживаються для певних груп об'єктів, наприклад, річки, озера, моря зазвичай надписують курсивом, а елементи рельєфу суші позначаються прямим шрифтом. Розмір букв залежить від значущості (або розмірів) об'єкта. Відстані між літерами і словами в назвах можуть варіювати в широких межах залежно від площі або протяжності даного об'єкта на карті.
Шрифтове оформлення картки включає заголовок, у якому знаходять відображення зміст карти і територія, до якої вона відноситься; для цього використовується самий великий шрифт. Особливе місце займають географічні назви, відбір і кількість яких залежать від призначення карти (наприклад, план міста містить безліч назв вулиць, а карти рослинності - лише трохи найнеобхідніших назв). Прийнято вказувати що видає організацію, рік видання, використані джерела. Карта супроводжується легендою, в якій розшифровуються умовні позначення, а іноді й примітками.
Орієнтування мапи по відношенню до країн світу визначається лініями картографічної сітки в межах рамки карти і представляє собою істотний елемент її компонування. У середні століття, як у Європі, так і в арабських країнах, карти викреслював таким чином, що схід розташовувався нагорі (сам термін «орієнтування» походить від латинського слова oriens - схід). У сучасних картах північ звичайно розташовується нагорі карти, хоча іноді допускаються і відхилення від цього правила. Читання карти, особливо в польових умовах, істотно полегшується її правильним орієнтуванням щодо об'єктів і напрямів на місцевості. Для позначення країн світу на карті іноді зображується картушка компаса, але частіше - просто стрілка, яка вказує на північ.
Типи карт
Карти поділяються на групи за рядом ознак - масштабом, тематиці, територіальним охопленням, проекції і т. д. Проте будь-яка правильно проведена класифікація повинна брати до уваги принаймні два перших ознаки. У США за масштабом виділяють три групи: великомасштабні карти (включаючи топографічні), середньомасштабні і дрібномасштабні, або оглядові.
Великомасштабні мапи є основними, оскільки надають первинну інформацію, використовувану при складанні карт середніх і дрібних масштабів. Найбільш звичайними з них є топографічні карти масштабу 1:250 000 крупніше.
На сучасних топографічних картах рельєф зазвичай показується за допомогою ізогіпс, або горизонталей, якими з'єднуються точки, що мають однакову висоту над нульовим рівнем (зазвичай це рівень моря). Сукупність таких ліній дає дуже виразну картину рельєфу земної поверхні і дозволяє визначити наступні характеристики: кут нахилу, профіль схилу і відносні перевищення. Крім зображення рельєфу топографічні карти містять та іншу корисну інформацію. Зазвичай на них показують транспортні магістралі, населені пункти, політичні та адміністративні кордону. Набір додаткової інформації (наприклад, поширення лісів, боліт, незакріплені піщані масиви тощо) залежить від призначення карт і характерних рис місцевості.
Жодна країна, що потребує в оцінці своїх природних ресурсів, не може обійтися без топографічної зйомки, проведення якої в значній мірі полегшується використанням аерофотознімків. Тим не менш, до сих пір на багато районів земної кулі відсутні топографічні карти, настільки необхідні для інженерних цілей. Успіхи у вирішенні цієї проблеми були досягнуті за допомогою т. зв. ортофотокарт. В якості основи ортофотокарт використовуються оброблені на комп'ютері планові аерофотознімки з підвищеною яскравістю кольорів і нанесеними на них горизонталями, кордонами, географічними назвами і пр. Ортофотокарт та космічні знімки з піднятими на них елементами топографічної навантаження набагато менш трудомісткі у виготовленні, ніж традиційні топографічні карти. Багато тематичні великомасштабні карти - геологічні, грунтові, рослинності та землекористування - використовують топографічні карти в якості основи, на яку наноситься спеціальна навантаження. Інші спеціальні великомасштабні карти, наприклад кадастрові або плани міст, можуть і не мати топографічної основи. Зазвичай на таких картах рельєф або зовсім не показується, або зображується дуже схематично.
Середньомасштабні мапи. Як великомасштабні топографічні, так і середньомасштабні карти звичайно випускаються комплектами, кожний з яких відповідає певним вимогам. Більшість середньомасштабних видається для потреб регіонального планування або навігації. Найбільшим територіальним охопленням відрізняються середньомасштабні Міжнародна карта світу і аеронавігаційні карти США. Обидва комплекту карт випускаються в масштабі 1:1 000 000 - найбільш поширеній для середньомасштабних карт. При підготовці Міжнародної карти світу кожна країна на свою територію випускає карти, підготовлені відповідно до заданих загальними вимогами. Ця робота координується ООН, проте багато карти вже застаріли, а інші ще не завершені. Зміст Міжнародної карти світу в основному відповідає змісту топографічних карт, але відрізняється більшою генералізацією. Те ж саме відноситься і до аеронавігаційним картками світу, але на більшість листів цих карт нанесена додаткова спеціальна навантаження. Аеронавігаційні карти покривають всю сушу. У середньому масштабі складаються також деякі морські або гідрографічні карти, на яких особлива увага приділяється зображенню водойм та берегової лінії. Деякі адміністративні та дорожні карти також мають середній масштаб.
Дрібномасштабні, або оглядові, мапи. На картах дрібного масштабу показується вся поверхня земної кулі або значна її частина. Важко точно позначити кордон між дрібно-і середньомасштабних картами, однак масштаб 1:10 000 000 визначено відноситься до оглядових картками. Більшість карт атласів має дрібний масштаб, причому тематично вони можуть бути дуже різними. Майже всі вище означені групи об'єктів можуть бути відображені і на дрібномасштабних картах за умови достатньої генералізації інформації. Крім того, в дрібному масштабі складаються карти поширення різних мов, релігій, сільськогосподарських культур, кліматичні і т. д. Як наочний приклад спеціальних дрібномасштабних карт, добре знайомих мільйонам людей, можна вказати карти погоди.
Мультиплікаційні і комп'ютерні мапи. Длямультиплікаційних карт, які можна проектувати на телеекран, вводиться четверта координата - час, що дозволяє простежити динаміку картографіруемогооб'єкта. Комп'ютерна картографія досягла зараз такого ступеня розвитку, що практично всі операції можуть виконуватися в цифровій формі. У результаті істотно полегшується внесення всіляких виправлень і уточнень. Цей метод створення карт будь-яких типів і масштабів, включаючи карти-мультиплікації, позначається спеціальним терміном «географічні інформаційні системи» (ГІС).
Поняття про мапу і особливості картографічного зображення земної поверхні. Карткою називається зменшене узагальнене зображення земної поверхні на площині, виконане за певним математичним законом і показує розміщення, поєднання та зв'язку природних і суспільних явищ.
Сукупність показаних на карті елементів і об'єктів місцевості і повідомляти про них відомостей називається змістом карти. Від інших способів передачі відомостей про місцевість (фотознімків, малюнків, тексту і т. д.) карта відрізняється математичним законом побудови, який виражається у використанні певного масштабу, картографічної проекції і включає перехід від фізичної поверхні до математичної; відбором і узагальненням відображуваного змісту (генералізацією), "які обумовлені призначенням карти, її масштабом і особливостями картографіруемой території; зображенням всіх об'єктів і явищ за допомогою умовних позначень. Істотними особливостями картки є її наочність, вимірюваних і висока інформативність.
Під наочністю мапи розуміють можливість зорового сприйняття просторових форм, розмірів і розміщення зображених об'єктів. Найбільш важливе й істотне в змісті карти виділяють при її створенні на перший план, щоб воно легко читалося. Карта створює таким чином наочну зорову модель картографіруемой поверхні.
Вимірність - важлива властивість карти, тісно пов'язане з математичної основою, забезпечується можливість з точністю, що допускається масштабом карти, визначати координати, розміри і розміщення об'єктів місцевості, використовувати картки при розробці та проведенні різних заходів народногосподарського і оборонного значення, вирішенні завдань науково-технічного характеру. Вимірність карти характеризується ступенем відповідності місця розташування точок на карті їх розташування на картографіруемой поверхні.
Інформативність мапи - це її здатність містити відомості про зображуваних об'єктах чи явищах. Жоден текстової або графічний матеріал не може забезпечити так швидко і з такою вичерпної подробицею, як карта, отримання відомостей про розташування та особливості зображуваних об'єктів і явищ.
Різновиди мап. Всі мапи, що зображують поверхню Землі, в тому числі моря і океани, називаються географічними картами. За своїм змістом вони поділяються на загальногеографічні і тематичні. До загальногеографічні карти відносять географічні карти, на яких відображається сукупність основних елементів місцевості без виділення будь-яких з них. Подробиця зображення рельєфу, гідрографії, рослинного покриву, населених пунктів, дорожньої мережі та інших топографічних елементів місцевості на загальногеографічних картах залежить від їх масштабу.
До загальногеографічних мап відносять і топографічні карти, які являють собою докладні карти місцевості, що дозволяють визначати як планове, так і висотне положення точок на земній поверхні. У СРСР видаються топографічні карти масштабу 1: 1 000 000 і крупніше. Вони служать основою для складання загальногеографічних карт більш дрібного масштабу.
До тематичних мап відносять карти, основний зміст яких визначається відображається конкретної темою. На них з більшою детальністю відображаються окремі елементи місцевості або наносяться спеціальні дані, не показані на загальногеографічних картах. Прикладом тематичних карт можуть служити оглядово-географічні, геологічні та інші види карток. До тематичним відносять і спеціальні карти. Вони призначаються для вирішення конкретних завдань і для певного кола споживачів. Їх зміст має більш вузьку спрямованість. До спеціальних картах, що створюється для військ, відносяться дорожні, аеронавігаційні та ряд інших. Карти з даними про поверхню дна морів, океанів і інших водойм називаються морськими навігаційними картами.
Подобные документы
Історичні етапи розвитку географічної науки, її описово-пізнавальний характер. Географічні знання в первісних людей. Значення фізики, хімії та біології для вивчення природних явищ земної поверхні. Географія середньовіччя, великі географічні відкриття.
реферат [25,4 K], добавлен 27.05.2010Відбір та узагальнення зображених на карті об'єктів відповідно до призначення і масштабу карти та особливостей зображеної території. Особливості картографованої території (картографованого явища), класифікація географічних карт, пояснювальні написи.
реферат [22,3 K], добавлен 15.07.2010Построение математической основы карт, определение их масштабов. Измерение по картам длин линий и площадей объектов. Определение географических и прямоугольных координат. Номенклатура листов топографических карт. Вычисление размеров искажений на них.
курсовая работа [555,9 K], добавлен 11.12.2014Географічна оболонка як область взаємодії усередині планетарних ендогенних і зовнішніх процесів. Верхи земної кори, гідросфера, атмосфера у складі географічної оболонки. Динаміка географічної оболонки, її залежність від енергетики земних надр та Сонця.
реферат [23,6 K], добавлен 21.05.2010Проблема використання географічних карт в педагогічній теорії і практиці, карти як засіб наочності, їх особливості та значення, використання на уроках природознавства в початковій школі. Експериментальна методика формування умінь працювати з картами.
дипломная работа [2,1 M], добавлен 24.09.2009Схили як нахилені ділянки земної поверхні, сформовані в результаті ендогенних і екзогенних процесів як на суші, так і на дні морів і океанів: аналіз видів, знайомство з головними морфологічними класифікаціями. Характеристика осипних та лавинних схилів.
реферат [32,1 K], добавлен 05.03.2016Встановлення часових поясів на всій поверхні Земної кулі, у відкритому морі. Загальні відомості про місцевий, поясний та декретний часи. Мета запровадження літнього часу. Аргументи "за" та "проти". Перехід на зимовий час в Україні. Зміни дати переносу.
контрольная работа [43,2 K], добавлен 13.12.2013Головні структурні елементи геологічної будови України. Історія розвитку земної кори та гідросфери, особливості гороутворення. Закономірності процесу формування основних корисних копалин та підземних вод. Сучасне дослідження проблеми рельєфів минулого.
реферат [104,3 K], добавлен 13.01.2011Дослідження причин виключення геології зі списку необхідних шкільних наук. Розгляд гіпотез обґрунтування закономірностей появи ритмічності розвитку земної кори - геологічно миттєвих змін структурного плану та тектонічного режиму рухливих областей.
реферат [32,2 K], добавлен 14.01.2011Особенности карт. Картографическая сетка. Графическое представление масштаба. Элементы основы и условные картографические знаки. Надписи и географические названия на картах. Понятие о карте и особенностях картографического изображения земной поверхности.
реферат [360,0 K], добавлен 01.06.2010
