Географічна характеристика Таїланду

Територія

Таїланд - держава в Південно-Східній Азії, на півостровах Індокитай і Малакка, омивається Андаманським морем і Сіамською затокою Південно-Китайського моря. Межує на заході і північному-заході з М'янмою, на півночі і сході з Лаосом і Кампучії, на півдні з Малайзією. Таїланд - третє за площею (загальна площа 514 тис. кв. Км) держава в південно-східній Азії, після Індії і М'янми.

Крайня північна точка Таїланду - 20 ° 54 'північної широти та 99 ° 86' східної довготи.

Крайня південна точка - 5 ° 68 'північної широти і 101 ° 13' східної довготи.

Крайня західна точка Таїланду - 18 ° 38 'північної широти і 97 ° 49' східної довготи.

Крайня східна точка - 16 ° 68 'північної широти і 105 ° 67' східної довготи.

Географічно Таїланд можна розділити на 6 основних регіонів:

Центральний Таїланд

Це район великих родючих рівнин, що лежать частково нижче рівня моря і освічених долиною річки Чаопрайі, її притоками і рукавами, а також прилеглий до них передгірний пояс. Тут сконцентрована основна частина населення, що займається в основному землеробством - Вирощуванням рису і фруктів. Центральний Таїланд став колискою розвитку рисоводческие цивілізації. Саме тут розташована велика частина промислових підприємств, тут виробляється до третини сільськогосподарської продукції Таїланду, є добре розвинена транспортна мережа, тут розташовується і один з найбільших мегаполісів світу, столиця Таїланду - Бангкок.

Це сучасний промисловий мегаполіс з населенням до 12 млн. людина і великою кількістю промислових підприємств усіх галузей, торговим портом і головним залізничним і автомобільним вузлом країни. Бангкокській рівнина починається на півночі там, де річки Пінг і Нан, зливаючись, утворюють Чаопрайю. Також на Бангкокській рівнину спускається річка Пасак, що бере початок на плато Корат. Рівнина дренується також двома річками - Меклонгом і Прачинбурі. До самих краях рівнини підступають низькі пагорби, за якими на невеликій відстані підносяться круті гори. На захід від рівнини, по берегах річки Супханбурі, тягнуться невисокі пагорби, розділені широкими рівнинами. Щорічно в повінь численні річки і струмки покривають рівнину новим шаром мулу.

Принаймні раз на рік, частіше всього в жовтні - листопаді, майже вся Бангкокській рівнина ховається під водою, перетворюючись у величезне прісноводне озеро, над поверхнею якого височіють стовбури пальм і пальові будівлі сіл. Індустріалізація багато в чому змінила вигляд Центрального Таїланду за останні 30-40 років. Тут ніколи не було великих лісових масивів, а за останній час зникли й ті ліси, які ще збереглися. Сьогодні лісом покриті тільки гірські райони провінцій Ратчабурі - на кордоні з М'янмою, Чантхабурі і Трат - на кордоні з Камбоджею.

Східне узбережжя

Охоплює кілька провінцій - Трат, Чантбурі, Районг. На півночі воно досягає пагорбів і гір, на заході та півдні доходить до Сіамської затоки і на сході до кордону з Камбоджею. Сильно порізане узбережжя затоки облямоване скелястими островами, порослими лісом, а численні річки, поточні на південь, утворюють мангрові болота. Вздовж узбережжя тягнуться пляжі з білим піском. Східне узбережжя популярно перш за все завдяки курортній зоні в провінції Чон Бурі: тут розташований найбільший популярний туристичний місто Паттайя. Проте в цьому ж регіоні в провінції Районг розташований один з найбільших у Південно-Східній Азії торговельних портів - гавкотом-Чабанг, і цілий ряд «зон експортного виробництва» - вільних економічних зон, в яких розмістили свої виробництва гіганти індустрії, такі, як «Мішлен »,« Міцубісі »,« Форд»,« Дженерал Моторс »та інші. Всі підприємства в цьому районі споконвічно будувалися з урахуванням екологічних потреб, і тому сусідство з промисловими об'єктами практично не відбивається на курортній зоні.

Північний Таїланд

Цей район країни з його гірськими хребтами і родючими рівнинами гірськими до цих пір називаютьЛанна за назвою незалежного і потужного королівства, яке існувало тут аж до другої половини XIX століття. Топографічно північ країни і частина північного сходу - це гори (спільні з Китаєм, М'янмою та Лаосом) і полонини, найпівденніша з них - плато Корат на північному сході, доходить майже до Бангкока, і становить близько третини території. Хвилеподібна поверхня плато Корат поцяткована невисокими пагорбами і дрібними озерами. У дощовий період значні простори тут затопляються, але в посушливий час року цей край страждає від нестачі вологи. Найвищою точкою Таїланду є гора Дой-Інтханон (2576 м) у гірському масиві на західному кордоні. На півночі гори покриті лісами, що складаються з дерев цінних порід, а в долинах завдяки більш сухого клімату і сприятливому температурному режиму удосталь вирощуються «північні» види фруктів і овочів, не прижилися ніде більше на території країни: картопля, яблука, полуниця. Ці культури стали вирощувати тут порівняно недавно, багато в чому в результаті спільної програми ООН і уряду Таїланду із заміни опіуму на інші види сільгосппродукції, що приносять стабільний грошовий дохід. Програма реалізується під патронажем королівської родини та особисто Його Величності Пуміпона Адульядета. Тут розвинена і деревообробна та гірничодобувна промисловість, а також народні промисли і сувенірне виробництво.

Північно-Східний Таїланд

Ця частина країни являє собою гірське плато Корат, що знаходиться на висоті 300 м над рівнем моря, населене переважно етнічними лао. Через часті посух і повеней, а також з-за тонкого шару родючого грунту, це найбідніший регіон країни. Тим не менш, він же, поряд з центральними рівнинами, - Рисова житниця країни, а також район, що виробляє на експорт знаменитий «жасминовий» рис. Тут, в Ісані, як інакше називається ця територія, потрібно значно більше зусиль для вирощування врожаю, ніж у центрі країни, проте в Ісані збирають два врожаї на рік, добиваючись цього більш інтенсивним працею і широким застосуванням добрив. Друге після рисівництва заняття населення - Розведення прісноводної риби і прісноводних креветок. В останні десятиліття в Ісані розвивається і промисловість, більше - текстильна і харчова, проте є і підприємства важкої індустрії.

Південний Таїланд

Цей регіон представлений півостровом Малакка. Берегову зону тут утворюють рівнини, а осьову частину представляють гори. Між горами знаходяться невеликі, сильно розчленовані долини. За особливостями рельєфу, клімату, а також за етнічним складом населення Східне узбережжя сильно відрізняється від Західного узбережжя. Воно має майже рівне і правильне обрис, тут є всього лише кілька бухт, але зате багато що тягнуться на великі відстані пляжів. Крім того, далеко в глиб півострова вдадуться долини і улоговини кількох річок. На північ від Сонгкхла розташована велика внутрішнє море-озеро Тхалелуанг. Західне узбережжя півострова має менш правильні обриси і сильно порізане естуаріями(однорукавное, воронкоподібне гирлі річки, що розширюється у бік моря) річок, воно також рясніє островами, але, на жаль пляжів тут мало. Гори в багатьох місцях підходять до моря, і берегова лінія, як правило, дуже вузька. Є безліч мангрових боліт, а узбережжя річок нагадують затоплені долини. Цей регіон країни населений як власне тайцями, так і народностями малайського походження. Велика частина півдня покрита лісистими пагорбами, переміжними з плантаціями тропічних фруктів і каучукових дерев. З промисловості тут найбільш розвинена харчова - Переробка і заморожування морепродуктів. Південь приваблює значну кількість туристів: якщо підрахувати довжину всіх пляжів на відвідуваних туристами островах, то їх сумарна довжина перевалить за три тисячі кілометрів. Серед російських туристів популярні острови Пхукет іСамуй.

Висновок: географічне положення Тайланда сприятливий, загальна площа 514 тис. кв. км, є вихід до морів.

Природні умови та ресурси

Головну роль серед мінеральних ресурсів країни грає олово. Загальні можливі запаси олов'яної руди оцінюються в 1,5 млн. т, а достовірні - в 500 тис. т. Руда відрізняється дуже високою якістю. За запасами, видобутку і експорту олова Таїланд займає третє місце в світі після Малайзії і Болівії і друге в Азії.

Висновок: Тайланд має багатий потенціал окремих видів ресурсів.

Населення

Населення Тайланда це 70 млн. чоловік. Населення Таїланду досить однорідно у расовому плані ставлення. Основна його маса складається з тайських народів, малайців, китайців і інших людей. Всі вони ставляться по антропологічного типу до південних монголоїдів. До австралоідним типами відносяться мокени, гірські монкхмерскіе народи, семангі, а також сіно.

Є невелика кількість європеоїдних типів. Всі вони представлені вихідцями з Індії та західних країн. А ось за етнічним складом населення Тайланда вкрай різноманітно. Ядром є народи, які говорять на тайських мовами. І чисельність складає близько 30 мільйонів людей.

Це сіамци, або тай і лао, а також так звані малі тайські народи: кюн, лу, плутай, шани. Ці народи налічують від 50 до 100 тисяч чоловік у кожному. Сіамци розсіяні практично по всій країні, але найбільше їх присутність відчувається у центральному й південному Таїланді. Лао проживає в північному і північно-східному районах. Малі тайські народи населяють крайній північ країни.

Існуюче нетайское населення ставиться з мови до австронезійсько, австроазіатской, індоєвропейської і китайсько-тибетської сім'ям.

Нетайское населення Таїланду ставиться по мові до австроазіатской, австронезійсько, китайсько-тибетської і індоєвропейської сім'ям. До австроазіатской сім'ї народів відносяться мони в Центральному Таїланді, кхмери в східних і центральних провінціях країни, Куї, розселені в примикаючих до Кампучії районах, лава в Північному Таїланді та деякі інші народи. До цих народів лінгвістично близькі семангі і сіно, що мешкають в лісах Малайського півострова, а також маленький народ мрабрі, що живе в джунглях Північно-Східного та Північного Таїланду.

У мовному відношенні до австроазіатской сім'ї часто відносять народи, - МЕО і Манн чисельністю кілька десятків тисяч кожен, а також в'єтнамців. Серед живуть в Таїланді в'єтнамців менша частина - це що влаштувалися в Таїланді нащадки в'єтнамців-християн, що переселилися сюди ще в середині минулого століття, більша частина - біженці періоду боротьби В'єтнаму проти французьких колонізаторів.

Статистичні дані та схеми

Віковий склад

0-14 років - 21,2%

15-64 років - 70,3%

Старше 65 років - 8,5%

Населення

Зріст - 0,64% (2008)

Народжуваність - 13,57 / тис.

Смертність - 7,14 / тис.

Дитяча смертність - 18,23 / тис. народжених

Народжуваність - 1,64 дитини на жінку

Національний склад

Тайська група - 75% (близько третини - лао)

Китайці - 14%.

Релігійний склад

Буддизм 94,6%

Іслам - 4,6%

Християнство - 0. 7%.

Мова

Тайська - основний

Англійська - як друга мова

Грамотність серед населення 15 років і старше

У середньому - 92,6%

Чоловіки - 94,9%

Жінки - 90,5%

СНІД

Носіїв вірусу або хворих - 570 тис.

Смертей від СНІДу - 58 тис. (2003)

Висновок: населення Тайланда однорідне, більше 90% населення - грамотне, серед релігій переважає Буддизм.

Промисловість

З 1950-х рр.. економіка країни перетворилася в одну із самих диверсифікованих в Південно-Східній Азії. У 1950-і рр.. на основі державного капіталізму в країні поступово створювалася база промисловості, цей процес в цілому завершився до 1970-х років. 1980-ті рр.. відповідно до програми Всесвітнього банку, який надав позики, здійснювалася програма по стабілізації економіки, її диверсифікації, децентралізації та співпраці між державним і приватним секторами, одночасно створювався промисловий сектор, орієнтований на експорт, перш за все з виробництва трудомістких товарів, таких як текстиль, одяг, взуття, меблі з дерева і плетена, пізніше - товари з пластмаси, електроприлади, наступний етап - складання електроніки, автомобілів і ін Наприкінці 1990-х рр.. став розвиватися високотехнологічний сектор з виробництва частин для комп'ютерів, частин для автомобільної промисловості.

Висновок: промисловість в Таїланді грає другорядну роль, але, незважаючи на це, вона розвинена на високому рівні.

Сільське господарство

Таїланд - аграрно-індустріальна країна з вираженою експортною орієнтацією. Основна сільськогосподарська культура: рис - поливної (у долині річки Чаопрайя) і суходільний (на плато Корат). Традиційними експортними товарами були рис, каучук, олово.

Частка сільського господарства у ВВП постійно скорочується: 1983 - 19,4%, 2000 - 11,2%. Крім рису, з експорту якого Тайланд займає 1-е місце в світі (в 2000 його експорт склав 6,14 млн. т), на експорт йдуть тапіока, консервовані фрукти, морожені морепродукти, м'ясо птиці, пальмова олія, каучук, квіти (орхідеї).

Висновок: сільське господарство розвинене на високому рівні, Тайланд займає лідируюче місця з експорту.

Традиції і звичаї

У Таїланді відзначаються наступні свята:

Умовно тайські традиції можна розділити на два типи: традиції, пов'язані з окремої особистості, і традиції, пов'язані із суспільством. До першого можна віднести традиції, пов'язані з народженням, з весіллям, зі смертю, із зведенням будинку, традиція прийняття чернецтва тими, хто досяг двадцятирічного віку, традиція розмов з духом (ангелом-охоронцем) Кхван, традиція, пов'язана з отриманням заслуг (Тхам бун) за віком.

До основних громадським можна віднести традицію, пов'язану зі зміною місячного року «ван труть», з новим роком Сонгкран, і традиції, пов'язані з буддизмом: початок тримісячного поста «кхау пханса», коли ченці повинні ночувати тільки в храмі, і початок періоду, коли ченці можуть йти, куди завгодно, «ООК пханса», а так само багато інших.

Крім того, відзначаються загальнодержавні свята, пов'язані з пам'ятними датами.

Народження

Ця традиція нерозривно пов'язана з розмовами з духом Кхван, але, тим не менше, має ритуали, пов'язані з матері. Вважається гарним справою для здоров'я матері виконати ритуал «ю-фай». Фактично це оздоровча процедура, яка полягає в постійному перебування молодої матері в умовах сауни протягом півмісяця. Для цього виділяється кімната в традиційному будинку, де розбирається частина підлоги. Там розпалюється, і весь час підтримується вогонь, на якому варяться відвари зборів рослин, які використовуються для компресів і гігієнічних процедур. Для годування дитини приносять матері в цю ж кімнату.

Зрозуміло, що в сучасних умовах міських квартир таку процедуру досить складно реалізувати. Тому її виконують у ванних кімнатах, пристосовуючи там пальники й чани для приготування відварів. У таких умовах матері обмежуються щоденними процедурами по два-чотири години протягом двох-трьох тижнів. У результаті організм жінки відновлюється до стану, що передує вагітності. Помітний ефект омолодження наступає, якщо провести процедуру «ю-фай» в повному обсязі.

Розмова з духом

На третій День народження дитини в будинку матері збираються найближчі родичі. Вони по черзі беруть дитину на руки, роздивляються його і відзначають всілякі недоліки, навіть ті, яких насправді немає.

Це робиться для того, щоб дух-охоронець Кхван, поселяються в голові кожної людини, не покинув дитя в цей час, вважаючи, що дитина і так хороший і зберігач йому не потрібний. По суті, рідня просить духу залишитися з дитиною і вести його по життю. Через місяць після народження батько або дід дитини голять йому голову (ритуал «КООН пхом фай», позбавляючи від волосся, що виросли в утробі матері, тим самим розриваючи зв'язок з нею і очищаючи його голову від зв'язку з нижчими за статусом материнськими органами.

Варто звернути увагу на те, що частини тіла традиційно мають свій власний статус. Голова - Найвищий за статусом орган, в ній живе дух Кхван, який зберігає людини, провідний його по життю і відповідає за його психічне здоров'я. Це одна з найважливіших і стійких традицій країни. Саме тому не можна гладити по голові людини, тому що руки знаходяться нижче голови і мають більш низький статус, до того ж руками постійно виконується якась робота, вони не завжди бувають чистими на відміну від голови і волосся. Волосся тайців завжди в ідеальній чистоті. Цим виявляється повага до духу-зберігачу та підтримується високий статус голови. Погладити голову дитині можуть тільки батьки або люди, що користуються бездоганною репутацією в буддійських колах, оскільки вони вже точно не побажають малюкові поганого. В інших же випадках спроба погладити кого-небудь по голові буде розцінюватися як сильна образа. Тайці вірять, що такий жест призведе до нещастя, тому що він ображає духу Кхван.

Існує прикмета, згідно з якою не можна проходити під розвішані білизною, особливо під жіночим. У старі часи вважалося, що це призведе до смерті: воїн, що йде на війну, тоді вже точно не повернеться додому.

Також не можна розмовляти через голову старшого, це виглядає дуже неввічливо. Вважається поганим тоном проходити повз сидить старшого за віком людини, не пригинаючись і не вибачившись, оскільки в цьому випадку голова старшого буде перебувати на рівні корпусу проходить.

У тайській мові є два слова, що позначають голову. Просто голова, яка є як у людини, так і у тварин - «хуа». І слово «голова», яке застосовується тільки до людини - «сііса». Остання - Дуже ввічливе слово, що підкреслює домінуюче становище людини, так як тільки в людей голова знаходиться вище за інших частин тіла. Звідси ж ростуть корені такого соціального феномену як втрата особи.

Втратити особу можна, по-хамськи ведучи себе в суспільстві, покричав на кого-небудь, спробувавши принизити кого-небудь, зробивши будь-який непорядний вчинок, про який дізнаються оточуючі. При втраті особи продовжувати жити чи працювати в цьому суспільстві вже складно. Якщо слух про втрату особи доходить до батьків і їх оточення, то краще розірвати зв'язок з батьками, щоб їх не ганьбити. У деяких випадках справа може закінчитися самогубством або вбивством.

Гірше «втрати обличчя» - «продаж обличчя», «кхаай НАА». Це може статися, якщо людина когось обдурив, підставив, виставив необгрунтовані вимоги і не отримав бажаного, зрадив кого-небудь. Це вважається незмивною ганьбою для нього і його батьків. Як-то спробувати змити ганьбу зі своїх батьків у цьому випадку можна тільки здійснивши самогубство.

Є ще ряд звичаїв, пов'язаних з головою і духом Кхван. Так, подушку для голови ніколи не використовують для інших цілей, інакше Кхван може розгніватися, залучити погані сни, «упустити голову з подушки» («ток моон») та ін

Тайська будинок, домашні традиції та ритуали

Кожен з тайців вважає будинок головною річчю в своєму житті, від народження до смерті, так як з давніх часів у будинку не тільки проживали, але також народжували дітей і вмирали. Після смерті кого-небудь з домочадців після ритуалу прощання, який міг тривати три, п'ять чи сім днів, тіло покійного кремували, а частина праху поміщали на почесне місце в будинку. Таким чином, будинок служив свою службу не тільки за життя його мешканців, але й після неї. В давнину прах померлих родичів поміщали під поріг будинку. Вважалося, що їх душі охороняти житло. Тому наступати на поріг будь-якого тайського будинку, храму або будь-якого іншого будівлі означає образити духів, що стереже спокій і благополуччя дому. Поріг треба переступати.

Сама по собі смерть не розглядається тайцями як горя від втрати близької людини і вважається природним переходом з одного стану буття в інше, зв'язаним з позбавленням від страждань у цьому житті і придбанням стану «саба-Саба», тобто повного комфорту. У якомусь певному сенсі за покійного можна навіть порадуватися - Він не зазнає фізичних мук, він пройшов черговий цикл своєї карми і вступив на нове коло існування своєї душі. Його проводжають із почестями, і зберігають про нього світлу пам'ять. Час прощання (три, п'ять або сім днів) залежить від дня тижня, коли помер чоловік. По-перше, непарні числа вважаються в Таїланді щасливими, тому треба витримати саме цей порядок часу прощання і здійснення ритуалів. По-друге, не можна ховати, тобто кремувати по четвергах, суботах і понеділках, оскільки кожен четвер - свято, День Вчителя, а субота і понеділок- законні вихідні у службовців похоронних служб. З цих міркувань вираховується кількість днів прощання з покійним. У ці дні в будинок запрошують чотирьох ченців для здійснення прощальних обрядів. Цифра «4» знаменує смерть, тому дане кількість ченців можливо побачити в будинку тільки в одному випадку. Запрошення монахів - це Тхам бун, здійснення благих вчинків та отримання заслуг для своєї карми, тобто справа свята.

Поки народ вдень готує їжу, споруджує і прикрашає лафет висотою близько 4-х-5-ти метрів, слухає музику, випиває і закушує, біля труни з тілом несуть цілодобову вахту мінімум дві людини. Поруч із труною ставлять свічки, і ці незмінні чергові стежать за їх вогнем. Якщо раптом якась із свічок гасне, це означає, що душа покійника неспокійна, і необхідно просити ченців проводити додаткові ритуали. Поганою прикметою вважається, якщо чорна кішка перестрибне через труну з покійником або, що ще гірше, ляже йому на груди. Це може означати, що дух Маттьурат, який приходить за душею покійного, може відмовитися від неї за низкою причин, і душа залишиться на землі у вигляді злого духа або духу незадоволення Прет. У даному випадку небіжчика не можна кремувати без проведення відповідних ритуалів, для чого наймають спеціальних старців пхутхау пхуке, які проводять ці ритуали і просять допомоги у небес.

Небіжчикові обов'язково кладуть у рот монетку для парфумів. У старі часи клали золото. Після кремації службовці отримували цей розплавлений шматочок золота в якості оплати своїх послуг. А безпосередньо перед кремацій над головою покійного розбивають кокос - символ голови, звідки повинен вийти дух-охоронець Кхван, що супроводжує людину все її життя, - а потім поливають тіло соком кокоса, так як цей сік є символом чистоти.

В останній день похоронних ритуалів, після рясних подаяння ченцям, після красивої кремації з феєрверками і петардами, всі родичі, близькі, знайомі та сусіди покійного поминають його рясним застіллям. Пізно вночі свято смерті підходить до кінця.

Традиційно тайські міста і села зводили біля водоймищ - річок і озер. Близькість будинку до води була принциповою. Дама будували на палях, оскільки під час сезону дощів рівень води в річках помітно підвищувався. Зі зведенням будинку пов'язаний свято закладку першої палі. В даний час в новобудов можна побачити палю, обв'язаний різнокольоровими стрічками - Це стародавня традиція залучення добрих духів, які в наслідку будуть охороняти будинок. Важливою умовою при зведенні будинку є його орієнтація по частинам світу. Традиційно вхідні двері розташовувалася зі східного боку. Спальні кімнати будувалися так, щоб люди спали уздовж короткої стіни, причому ногами виключно на захід. Захід асоціюється зі смертю, що й не дивно, бо сонце - джерело життя - «вмирає» на заході. В даний час ця традиція не дотримується так суворо, сучасні будинки будують за іншими критеріями, хоча навряд чи хто з тайців ляже спати головою на захід навіть у нових будинках. У будинку може лежати головою на захід тільки покійник. Зате спальні місця, як і раніше орієнтовані уздовж короткої стіни спальні. По-перше, при необхідності в кімнаті може вміститися більшу кількість людей. По-друге, спальня організовувалася таким чином, щоб коротка стіна прямокутного приміщення була перпендикулярна коньковом брусу.

Лойкратхонг

В повний місяць останнього місяця місячного року в багатьох країнах Південно-східної Азії народ святкує стародавнє свято Лойкратхонг.

Місяці і дні тайського місячного календаря не збігаються зі звичайним європейським календарем. Місячний рік починається з «звичайного» 12-го місяця, грудня, і вважається першим місячним місяцем. Відповідно, січень - другий місячний місяць, і т. д. Всі традиційні тайські свята та фестивалі прив'язані саме до місячним календарем (тьантхаракхаті) і фазам місяця. У місячному календарі місяці тільки лише нумеруються, а в звичайному сонячному календарі (суріякхаті) мають свої назви, тому, якщо назвати номер місяця, а не його назву, то матися на увазі буде місяць саме за місячним календарем. Іноді Лойкратхонг припадає на повний місяць в одинадцятому місячному місяці (жовтні), але частіше за все остання повний місяць припадає на останній місяць року, що минає місячного року (листопад). У цей час вода в річках вважається найчистішою, а русла річок - найбільш повними.

Сенс свята полягає у поклонінні сліду стопи Будди Гаутами, залишеного ним на березі річки Нам ТХА Натх в Індії, його сліду в історії - Навчання, в позбавленні від страждань і невдач, в тому, щоб дати їм витекти разом з водою річки, а так само висловити повагу та подяки духу річки Пхра Мекхонг Кха (або Ме Пхра Конг Кха). Задовго до цього свята народ готується до святкового ходу, яке деколи розтягується на багато кілометрів. Школи, університети та підприємства організовують свої колони. Це міні-палаци на колесах, ретельно прикрашені і підсвічені, супроводжувані персонажами стародавніх легенд з Рамакіани, танцюристами, воїнами, красивими дівчатами, уявленнями лялькових театрів, боями на шаблях, музикою, танцями і піснями. І все це знаходиться в русі, колони повільно перетинають все місто.

Символ цього свята - кратхонгі. «Лой» означає «плисти, ковзати по поверхні води». Кратхонгі - Це невелика тура, заснування якої робиться з зрізу стовбура пальми, яке у свою чергу прикрашається листям дерев, квітами або кольоровим папером (останній варіант вкрай небажаний, оскільки папір буде забруднювати воду в річці), трьома паличками пахощів та однієї маленької свічкою. Виходить дуже гарна квітка, схожий на розкритий бутон священного лотоса як символ відкритої душі і щирості. У кратхонгі прийнято класти дрібну монету (1, 2 або 5 батів). Деякі кладуть туди пасмо власного волосся або зріз нігтя.

Коли кратхонгі готовий, потрібно підійти до річки. У принципі, це може бути будь водойму, якщо немає поблизу річки або каналу, підійде навіть басейн. Потрібно запалити пахощі і свічку, схилити коліна біля води, підняти кратхонгі двома руками до рівня власного лоба у шанобливому рітуале « вай », злегка нахиливши голову, і попросити духу води Пхра Мекхонг Кха забрати разом з кратхонгі всі невдачі, нещастя, хвороби, втрати, незадоволення і страждання. Пасмо власного волосся і зріз нігтя символізують особисті невдачі, яких би хотілося позбутися. Після цього кратхонгі запускають по воді, і він попливе за течією річки без можливості повернення, назавжди.

Далі слід подякувати Пхра Ме Кхонг Кха за те, що він дає воду, основу життя, попросити вибачення за забруднення води в процесі життєдіяльності і побажати усім своїм близьким щастя і здоров'я, удачі, благополуччя і тих подарунків долі, які поліпшать їх карму.

Іноді трапляється, що кратхонгі тоне. Згідно з повір'ями, це говорить про погану карму того, хто його пускав, кратхонгі не витримує гріхів людини.

Перший кратхонгі, за історичними даними, зробила старша з молодших дружин (Нанг нап пха мат саном єк) першого короля Сукхотайского періоду, батька тайської нації Пхра Руанг Пхра Йалітхай. Спочатку це була традиція брамінів для того, щоб вшанувати індуїстської божественної тріаді Пхра Три Мурат - Шиві, Вішну і Брахмі - за те, що вони дали можливість появи Будди Гаутами і його Навчання, а так само для поклоніння сліду стопи Будди. За традицією, найбільший кратхонгі до сих пір роблять в стародавній столиці Сіамської держави, місті Сукхотай, там же проходить одне з найяскравіших свят фестивалю Лойкратхонг.

Найбільш барвисте свято проходить в «північній столиці» королівства місті Чіангмай. Крім ходів, концертів, театральних вистав на суші і на воді, салютів, феєрверків і інших народних гулянь, ближче до півночі в небо запускають паперові ліхтарики кхом фай. Тільки на півночі країни можна побачити цю традицію в повному обсязі, у всьому її розмах, а заодно і взяти участь у ньому. Ця традиція називається Йі Пенг, вона прийшла зБірми, що межує з північними провінціями Таїланду, і не набула поширення в центральній частині та в південних провінціях королівства. Перед тим, як запустити в небо ліхтарик, прийнято загадувати бажання. Трапляється, що ліхтарик не може злетіти або згорає, зачепившись за дерево. У цьому випадку сміються і кажуть, що занадто багато бажань загадав. Весь наступний день можна спостерігати, як згаслі ліхтарики плавно опускаються на місто.

У цей день наступає зима, змінюються сезон дощів.

Свято лову слонів

Одним з найпопулярніших і веселих свят, які проводяться в північно-східній частині Таїланду (Ісан) і користуються великою популярністю у туристів є свято лову слонів у провінції Сурін, який традиційно проводиться щороку в листопаді місяці. Жителі Суріна здавна славляться своїми навичками упіймання диких слонів і їх дресирування.

Минулого дикі слони у великих кількостях водилися в джунглях тій частині Таїланду, яка примикає до кхмерском державі, і на самій території Камбоджі. Але тривалий військове протистояння всередині Камбоджі завдало шкоди популяції слонів у цих місцях. З часом разом з кількістю цих тварин істотно зменшилася кількість фахівців з їх ловлі і дресируванню, і на даний момент погоничі слонів змушені підтримувати промисел за допомогою різних подань, шоу слонів серед туристів. Зараз свято лову слонів став найбільшим і красивим поданням до Суріна, де можна повною мірою оцінити кваліфікацію погоничів і здатності цих тварин. Вперше ця традиція саме як свято зародилася в 2503 по буддійському календарем (1960). Свято починається з руху величезної колони слонів (зазвичай в кількості 120-150 слонів). Колону супроводжують дитинчата у віці 2-3-х тижнів і старше.

Протягом свята найбільші слони показують свої тягові можливості, пересуваючи різні вантажі, грають у футбол з людьми і виконують масу інших трюків, які дають можливість оцінити не тільки підготовку тварин, але і рівень майстерності погоничів-дресирувальників, що досягли таких чудових результатів як у вихованні слонів, так і в управлінні ними, бо в давні часи слон був бойовим твариною, і від майстерності погонича часто залежав результат битви.

У минулому традиція лову слонів була щорічним королівським ритуалом, який очолював сам монарх, коли читалися молитви і заклинання, що відповідають цьому ритуалу, в основному для того, щоб спійманий дикий слон швидше приручили. В даний час цей ритуал поступово відроджується.

Провінція Сурін є центром цього свята, і її влада проводить політику відродження старих традицій для залучення більшої кількості туристів у тому числі, щоб кожен приїжджий мав можливість отримати максимум задоволень від свята і ближче познайомитися з самобутньою культурою провінцій північно-східній частині королівства.

Човнові змагання

Свято, освячений цього змагання на воді - одна з традицій, що припадає на останні дні періоду великого буддійського посту кхау пханса (приблизно до повного місяця листопада місяця), коли вода в річках піднімається до свого максимального рівня. У цей час жителі провінцій Пітсанулок, Нан, Ангтхон,Патхумтхані, Сураттхані, Аюттхая та інших збираються біля річок та озер для проведення змагання на човнах.

Ці змагання відбуваються щороку в тих провінціях, де є можливість їх проводити, тобто там, де є велика водойма або широке русло річки. Вони зародилися ще 600 років тому в Аюттхайскій період Сіамської держави, а в даний час стали національним видом спорту і проводяться з метою всебічної підготовки спортсменів для різних міжнародних змагань.

Зазвичай ці човни виготовляються з цілісного стовбура дерева, досить довгого, щоб човен вміщала в себе 60 веслярів, які розташовуються в два ряди. Кожна лодочна команда має форму одного кольору.

Щорічно змагання збирають по кілька сотень глядачів, які розміщуються по обидва боки річки і з азартом спостерігають за цими перегонами. По закінченню змагань проходить красива церемонія нагородження команд-переможців, урочисте вручення призів і всілякі народні гуляння.

Свято повітряних зміїв

Ігри з повітряними зміями є одними з найбільш популярних в Таїланді до такої міри, що їх можна цілком вважати національною грою. Найкращий час для цієї розваги - період лютого та березня місяців, коли з бокуСіамської затоки дме південно-західний вітер, а простори полів уже вільні від врожаю.

Ігри з повітряними зміями зародилися в Китаїбільше трьохсот років тому. Їх почали робити китайські солдати, використовуючи пов'язані бамбукові палиці, і запускали їх над головою ворога. Коли вітер потрапляв в отвори бамбукових паличок, вони видавали звук, який приводив противника в замішання, а іноді і звертав на втечу без застосування додаткових зусиль, бо природа звуку була йому невідома і наводила забобонний страх.

У період Аюттхайского держави законом заборонялися гри з повітряними зміями в королівського палацу, оскільки нитки зміїв чіплялися за шпилі храмів і королівських споруд. Пізніше Рама IV (Монгкут) дозволив ці ігри на площі Санамлуанг навпроти Великого королівського палацу в Бангкоку. Форми і кольору зміїв відрізняються різноманітністю: зірки різної геометрії, квадрати, ромби, змієподібні, круглі і пр.

В даний час в Таїланді проводяться змагання із запуску повітряних зміїв, розклад яких можна дізнатися з новин по ТБ і газет. Ці змагання не тільки локальні, але і міжнародного масштабу. Грають як окремо, так і командами.

Новий рік

В останні дні грудня місяця, в переддень Нового року, жителі Таїланду починають готувати свої будинки до зустрічі свята генеральним прибиранням, яка розтягується на два дні, щоб новий рік життя увійшов в чисте житло і надалі не затьмарювало нічим.

Незважаючи на те, що Новий рік західного зразка не є чисто тайської традицією, до цього свята громадяни підходять не менш відповідально, ніж до традиційного тайського Нового року Сонгкрану, наступаючого у квітні.

По-друге, у старі часи перший день січня не вважався днем переходу в новий рік. Його знаменував перший день спадною місяця першого місячного місяця року по буддійському календарем, який припадає на середину грудня, від якого і починався відлік нового року, але вже за буддійським традиціям. Також була дата, що означає зміну тайських пір року, яку раніше теж називали Новим роком, не відраховуючи наступний рік, а лише позначаючи наступ довгого сезону дощів. Ця дата припадала на перший день місяця п'ятого зароджується місячного місяця за місячним календарем брамінів або приблизно на середину квітня за сонячним календарем і називалася вдень переходу сезонів, на санскриті - Сонгкран. Для того щоб привести цю дату зміни сезонів у відповідність міжнародним стандартам сонячного календаря, цей перехід Сонгкран в 1889-му році вирішили перенести на 1-е квітня по сонячному європейським календарем. Таім чином, деякі значущі дати були прив'язані ще й до астрологічного календаря.

Коли ж Таїланд прийняв сонячний календар в якості основного, стандартизуючи дати, день відліку буддійського Нового року в середині грудня став офіційним першим днем відліку нового року. До того ж, він був близький 1 січня, дня європейського Нового року, що було зручно. І лише тільки 24 грудня 1940 (2483-й рік за буддійському календарем) під час правління короля Рами VIII (Анантха Махідона) офіційним днем переходу в новий рік став день 1 січня, і країна увійшла в новий 1941 (2484-й рік за буддійському календарем) саме в Цього дня, а день святкування переходу сезонів Сонгкран повернули в його історичну нішу в місячному календарі.

Разом, в Таїланді можна святкувати кілька подібних свят протягом одного року: буддійський Новий рік приблизно в середині грудня, міжнародний Новий рік 1 січня і тайський традиційний Новий рік Сонгкран за календарем брамінів, який припадає на середину квітня.

Незважаючи на те, що європейський Новий рік приніс з собою і багато європейські традиції його святкування, тим не менше тайське суспільство зберегло давні ритуали, які полягають у ретельній підготовці житла, його збирання, у скоєнні ритуалів «Тхам бун так бат» - отримання заслуг через подаяння ченцям, «Сонг нам Пхра» - поливання водою рук ченців і статуеток Будди, «пит Тхонг вай Пхра» - накладення золотої фольги на статуетки Будди, а так само у вшануванні батькам, вислуховуванні повчань, випускання риб і птахів на волю і в поздоровленні один одного з побажаннями здоров'я, удачі і всього найкращого. Прийнято відправляти вітальні листівки родичам і знайомим. Святкування також супроводжується різними уявленнями, концертами, народними гуляннями, феєрверками і всілякими подарунками.

Свята, традиції і звичаї Тайланда грають велику роль в житті суспільства так як це є основним з джерел туризму.

Прапор Таіланду

Прапор Тайланда являє собою триколор з п'яти горизонтальних смуг. У такому вигляді його заснували в 1917 р. До цього часу прапор часто мінявся. Він, як вважають, був червоного кольору, і в різні періодиісторії Тайланда на прапорі зображалися різні символи. З 1985 р. на прапорі було зображено тварину, яка символізує королівську владу - слон. Кольори, що використовуються на нинішньому прапорі Таїланда: червоний, синій і білий, означають народ, релігію і короля.

Список літератури

1. Туристичний довідник 2008. Таїланд

2. Журнал «Вояж і відпочинок».

3. Журнал «Курорти світу» із серії «Туризм і відпочинок» 2007-2008.

4. Бізнес - путівник «Серафим». Південна і Південно-східна Азія.

5. Скарби людства 2007.

6. Ілюстрований енциклопедичний словник 2005.

7. Коротка географічна енциклопедія.

8. Дитяча енциклопедія, том № 10

9. Велика Радянська Енциклопедія.

10. Енциклопедичний словник