17

Географічне положення Примор'я

Приморський край є адміністративною одиницею Російської Федерації з 20 вересня 1938 року. Приморський край займає південно-східну околицю Росії. Він розташований в самій південній частині Далекого Сходу на березі Японського моря. На півдні та сході він омивається Японським морем, на півночі межує з Хабаровським краєм, на заході - з Китаєм і Північною Кореєю. Протяжність державного межі між Росією та Кореєю невелика. Вона проходить по річці Туминьцзян від її гирла до району озера Хасан. А звідси вже на Чину кордон між Росією і Китаєм. Вона пролягає по водорозділу Черних гір - відрогів хребта Чан-бо-шань, потім по річці Ушагоу - притоку річки Суйфуна, і по вододілу хребта Прикордонного до гирла річки Тур. Тут державний кордон по прямій лінії перетинає озеро хамка, досягає витоків що випливає з цього озера річки Сунгачі, слід по ній до впадіння в річку Уссурі і, дотримуючись русла по останньої, досягає межі між Приморським і Хабаровським краями. Адміністративний кордон між Приморським і Хабаровським краями проходить в основному по вододілу басейнів річок бікіні і Хору (правих приток річки Уссурі), а потім - по вододілу басли річок Хору і Самаргі, що впадає у Японське море. Північно-східна частина цього кордону проходить по вододілах басейнів Самаргі і дрібніших річок східних схилів Сяхоте-Аліня: копни, Ботчі і нельма.

Північно-східна ділянка кордону проходить по вододілу басейнів річки Самаргі і дрібніших річок, що стікають зі східного схилу Сіхоте-Аліня: Ботчі, нельма та ін, поточних в Хабаровському краї. Зі сходу і південного сходу Примор'я омивається водами Японського моря, що є окраїнним морем Тихого океану.

Геополітичне положення Приморського краю визначається тим, що через територію Примор'я Росія впродовж більше 1000 км межує з найбільшою країною світу - Китаєм і з Північною Кореєю (близько 30 км), а через Японське море виходить до морських кордонів Японії і Південної Кореї, до інших країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР). При цьому Примор'я виконує як би єднальні, контактні функції в міжнародних відносинах Росії з багатьма країнами АТР.

Серед країн, з якими межує Примор'ї, дуже великі відмінності: у щільності та чисельності населення, у рівні економічного і соціального розвитку, в природно-ресурсний потенціал, в культурі, в політичному устрої. Такі великі відмінності сусідніх країн корисні - вони дозволяють встановлювати різні зв'язки з багатьма країнами, використовувати їх досягнення в економіці, технологіях, культурі та науці. З іншого боку, великі соціально-економічні та політичні відмінності часто і ускладнюють відносини між країнами і регіонами. Все це слід враховувати в розвитку різноманітних зв'язків Примор'я з країнами АТР, в охороні державних, у тому числі морських, кордонів.

Вільний вихід в Тихий океан, особливості геополітичного положення, обширність і різноманітність території роблять географічне положення Приморського краю вигідним.

Територія краю - 165,9 тис. км ^2, що складає близько 1% (0,97%) площі Російської Федерації. Приморський край належить до числа середніх за величиною областей нашої країни, але тим не менше за площею він значно більше таких держав, як Греція (131,9 тис. км ^2), чи Болгарія (111 тис. км ^2), або Ісландія (103 тис. км ^2); а площа Бельгії, Голландії, Данії та Швейцарії, разом узятих, менше площі краю.

Основні великі фізико-географічні підрозділи Приморського краю - Сіхоте-Алінський (південна половина) і Східно-Маньчжурська (східна околиця) гірські області, а також розділяє їх Західно-Приморська рівнина.

Сіхоте-Алінський гірська область представляє собою середньогірні споруда (абсолютні висоти - 500-1000; відносні перевищення - 200-400 м; максимальні позначки: м. Хмарна - 1855 м, г. Аніко - 1933). Гірські хребти з округлими вершинами і пологими схилами, підкреслюючи широкий розвиток тут купольних структур, простягаються у цілому субпаралельно один одному і йдуть на територію Хабаровського краю. Вони ніде не досягають снігової лінії, проте фірновий поля, іноді значній площі, щорічно формуються в зонах снігового надуву і зберігаються до середини літа. По лінії головного вододілу Сіхоте-Алінський гірська область ділиться на Япономорскій (східний і південний) та Уссурі-ханкайскій (західний) макросхилу, які відрізняються один від одного за будовою рельєфу та природно-кліматичних факторів. В основному це викликано як відмінністю геолого-тектонічного плану, так і переважним поширенням на східному схилі циркуляції перезволожених холодних повітряних мас. Останні надходять з Охотського та Японського морів у весняний - раннелетній період, а в осінньо-зимовий - навпаки, переважають відносно теплі, але також вологі повітряні маси.

Для Япономорского макросхилу характерно повсюдне поширення обвальних, осипних і зсувних процесів, ерозійних та абразійних обривів, денудаційних уступів і останців. Часті круті русла водотоків, розвиненігірський алювій, пролювій та накопичення катастрофічних (сольових) потоків. У північній частині розташовані Самаргінское і Зевінское, а в південній - Артемівське базальтові плато. У їх межах розвинені плоскі, столообразние вододіли, де в западинах часто утворюються верхові болота. Великі простори покриті модриновими лісами з торф'янисті і торф'янисто-глейовими перезволожених грунтів. Останні сформовані на площинної та лінійної глинистої корах вивітрювання. Крайові частини плато порізані вузькими річковими долинами. Поперечними хребтами і долинами річок, подальшими великими розломних зонами Япономорскій макросхил ділиться на серію самостійних природно-кліматичних комплексів, що володіють достатньою контрастністю. Особливо колоритний південний Сіхоте-Алінь своєї ізрезанность берегової лінії, скелястими урвищами і пологими піщаними пляжами, багатством природних пам'яток, м'яким морським кліматом, сусідством розгалуженої транспортної мережі та високої господарської освоєнням з природним, часто не порушеним ландшафтом. Все це зробило південне Примор'я улюбленим місцем відпочинку і туризму жителів усього Далекого Сходу Росії та інших країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

Уссурі-Ханкайскій макросхил морфологічно підрозділяється на Центральний і Західний Сіхоте-Алінь. Гірські ланцюги Центрального Сіхоте-Аліня мають переважно напрямок ПС, тобто збігається з генеральним напрямом складчастих структур і зон розривів. До цієї частини гірської області приурочені найбільш піднесені ділянки масивного середньогір'я з абсолютними обметування до 1850 м і перевищення 150-300 м. Річки круті, гірські з порогами і перекатами. Крутість схилів тут менше, ніж на східному макросхилі, але рясно-осипних явища, ерозія, зсуви і соліфлюкція проявлені також досить інтенсивно. Західний Сіхоте-Алінь складається з окремих хребтів З-В простягання, розділених міжгірними западинами і розсічених широкими поперечними річковими долинами річок Уссурі, Малинівка, Б. Уссурка, Бикин та ін Висоти гір рідко перевищують 1000 м. , відносні перевищення 50-150 м, а схили більш пологі, у порівнянні з Центральним Сіхоте-Аліні. У підніжжя хребта розвинені недіментние поверхні, складені делювіальними глинами.

Східно-Маньчжурської нагір'я заходить в межі Приморського краю своєму східному складової і поділяється на три частини: Прикордонний і Хасанська-Барабашскій гірські райони, а також Борисовському базальтове плато. Остання значною мірою аналогічно Артемівському і іншим вищеописаним плато. А ось Прикордонний і Хасанська гірські райони - це вже типове низькогір'я - пагорбкуватість. Прикордонний район являє собою систему невисоких (абсолютні позначки - 600-800 м, відносні -200-500 м) гірських хребтів, які у напрямку до озера Хасан знижуються, переходячи в горбисто-увалисто рівнину. При цьому орієнтування вододілів найчастіше дугоподібна і радіальна щодо центру оз. Хасан; вона підкреслює форму однойменної кільцевої структури. У Хасанська-Барабашском районі абсолютні відмітки (900-1000 м) і відносні перевищення (300-600 м) помітно вище. Основний гірський хребет "Чорні гори" вигнута дугою до Амурському затоки. Долини більшості водотоків відкриті південним і південно-східним вологим морським вітрам, що і накладає своєрідний відбиток на клімат, рослинність та грунту. Русла річок перевантажені алювієм, кількість якого зростає в нижній течії як за рахунок загального розтягування і занурення земної кори по краю континенту, так і за рахунок накопичення катастрофічних паводків. У результаті на морському узбережжі сформувалася низинна рівнина шириною до 10 км. Над її рівною заболоченій поверхнею з безліччю озер і стариць місцями підносяться останцеві гори висотою до 180 м (гора "Голубиний скеля" та ін. )

У внутрішній частині Західно-Приморської рівнинної області, загальна площа якої - 20% площі краю, знаходиться оз. Ханка. Навколо нього розташовується однойменна низовина - заболочені рівнинні простору (абсолютні відмітки до 200 м), розділені широкими річковими долинами. На північному і південному продовженні Ханкайской низовини виділяються Нижньо-Бікінская і Роздольненська рівнини, утворені долинами великих річок: Уссурі, Бикин, Алчан, Роздільна.

До складу Приморського краю крім материкової частини входять численні острови: Російська, Попова, Путятіна, Рейнеке, Рікорда, Римського-Корсакова, Аскольд, Петрова та інші. Назви багатьом цим островам дані на честь російських мореплавців, які відкрили або досліджували наші Далекосхідні моря і землі, а також на честь суден, на яких здійснювалися подорожі.

Крайньої північної точкою краю є витік річки Дагди (притока Самаргі) - 48 ° 23 'пн. ш. , крайній південній-гирлі річки Туминьцзян - 42 ° 16 'пн. ш. , крайній східній-берег Японського моря біля мису Туманного - 139 ° 2 'в. д. , крайней Західного Поділ ля - витік річки Черухе (у Хасанська районі) - 130 ° 24 'в. д. Відстань між крайніми північною і південною точ ками, розташованими на кордоні краю, так само 900 км. Найбільша протяжність краю із заходу на схід по широті 44 ° 45 'становить 430 км.

Із загальної протяжності кордонів Приморського краю в 3000 км на частку морських кордонів припадає близько 1500 км.

Узбережжі Японського моря в межах Приморського краю за типом берегів розділяється на дві не схожі один на одного частини.

На північ від мису поворотного тип берега поздовжній: він проходить па Паралельно прибережним хребтах. Берегова лінія тут порізана дуже слабо. Вона не має ні далеко видатних у морс мисів, ні глибоко врізаних у бе рег бухт. Виняток становлять лише два невеликих закритих з боку моря затоки - Володимира і Ольги. Береги се вірного Примор'я круто обриваються в море, оголюючи базальтові, гранітні і порфірних скелі.

Від мису поворотного до гирла річки Туминьцзян тип берега поперечний: берегова лінія проходить головним чином під кутом до простяганню гірських хребтів, сильно порізана; тут багато далеко вдається в материк бухт і заток.

Вся частина Японського моря на північ від прямої лінії, що проходить між мисом Поворотним і гирлом ременя Туминьцзян, на зується затокою Петра Великого. Цей затока є частиною внутрішніх вод Росії. З півночі в нього на 30 км вдається гористий п-ів Муравйова-Амурського. На схід від останнього розтадружин Уссурійський затоку, на захід - Амурський. На південній частині підлозі острова розташована краща на всьому радянському узбережжі Далекого Сходу бухта Золотий Ріг. Вхід з моря в бух ту прикриває острів Російський. На бере Гах Золотого Рогу та суміжні бухт (Діомід, Улісс і Патрокл), а також на східному березі Амурського затоки розташований портовий місто Владивосток - адміністративний, економічний і культурний центр Приморського краю.

По території Приморського краю протікає близько 6000 річок довжиною понад 10 км. Загальна їх довжина становить 180000 км, але тільки 91 річка має протяжність більше 50 км. Гірський рельєф і велика кількість опадів, що випадають, відносно мале випаровування визначають значну густоту річкової мережі: на кожен квадратний кілометр поверхні припадає 0,73 км річкової мережі. Це значно більше середньої густоти річкової мережі по країні, яка складає 0,22 км / км ^2. Характерна риса річок Портал - їх порівняно невелика протяжність. Основним вододілом є Сіхоте-Алінь. Зі східного, більш крутого схилу його, річки течуть в Японське море, з західного схилу - в р. Уссурі. Інший вододіл (менше протяжний) - система Східно-маньчжурських гір. Звідси стікають річки, що впадають в затоку Петра Великого.

Рельєф

Територія Примор'я на три чверті зайнята горами Сіхоте-Алінський і Східно-Маньчжурської гірських областей. Решта території має рівнинний характер. Це Раздольнінско-Пріханкайская рівнина і деяківнутрігорние западини.

Раздольнінско-Пріханкайская рівнина в структурному відношенні являє собою міжгірську западину, що розділяє зазначені гірські області, а внутрігорние западини зосереджені вздовж меж зон і підзон гірських країн.

Сіхоте-Алінський гірська область утворена декількома морфогенетичні типами рельєфу. Середньогірні хребет Сіхоте-Алінь (1000-1700 м) розділяє басейни Японського і Охотського морів. Час його активного формування і нарощування висот пов'язано з впровадженням магма й вулканічними виверженнями в пізньому крейди - ранньому палеогені. У цей час сформувалася система магматогенних купольнихструктур. У кайнозої тривало нарощування висот рельєфу, підйому території, на тлі якого у відносно вузьких поперечних лінійних зонах сформувалися такі кайнозойські депресії, як Верхнеуссурійская, Зеркальнінская, Максимовська, Верхнебікінская та інші зниження.

Зевінско-Дагдінское, Адінское, Едінкінское, Самаргінское і більш дрібні вулканічні плато пліоценового і пліоцен-четвертинного часу перетинають хребет у субширотних напрямках, переходячи від західного схилу хребта на східний.

Паралельно хребту Сіхоте-Алінь, на захід від його простягається система середньо - низькогірні (до 1500 м) і низькогірні (до 1000 м) масивів і їх груп, сформованих при впровадженні верхньокрейдових гранітоїдів і при локальних вулканічних виверженнях. Кайнозойський етап геоморфогенез висловився в деструкції крайових частин масивів. До них приурочені вузькі долини річок, поточні на північний захід, південний захід і захід.

Хребет Сіхоте-Алінь і гірські масиви розділені внутрігорним пониженням рельєфу, дреніруемих річками середніх і високих порядків: Бикин (верхня течія), Колумбі, Велика Уссурка (середнє і верхня течія) та ін Тут магматична діяльність проявилася слабо, що не призвело до відчутного нарощування висот рельєфу. На ділянках, де магматична діяльність була більш інтенсивною, ділянки долин річок мають антецедентний характер.

Низькогірні хребти Східний Синій, Холодний і ряд дрібніших споруд простягаються уздовж низько - середньогірні масивів і відокремлені від них внутрігорнимі зниженнями, Кайнозойський вік яких безсумнівний. Це в першу чергу Среднебікінская, Маревская і декілька більш дрібних депресій. І тут вже відомі дрібні покриви пліоценового базальтів. Формування хребта Східного Синього пов'язано з вулканічною діяльністю кінця крейди - початку палеогену і з подальшими брилові деформаціями у кайнозої. Хребет Холодний утворився при впровадженні дрібних одиничних верхньокрейдових інтрузій та інтенсивних аа рухах у кайнозої. Уздовж західного кордону описаної зони хребтів простягається система внутрігорних кайнозойських западин, найбільшими з яких є Арсеньевская, Хвіщанская, Малиновська і Оріхівська.

Хребет Синій є самим західним елементом Сіхоте-Алінський гірської області. Це низька, ділянками мелкогорное (300-500 м) споруда формувалося тривало, але особливо активно в неоген-четвертинний час у режимі стиснення та виштовхування цього вузького (5-15 км) блоку, обмеженого взбросамі, які в рельєфі виражені уступами і різкими перегинами геоморфологічної поверхні. Мелкогорние ділянки хребта піддавалися висхідним рухам меншої інтенсивності і в якійсь мірі є реліктами доверхнемелових форм рельєфу.

Плоскогір'я і платоподібні поверхні характерні длябасейнів річок Алчан і Бикин (нижня течія). Вони перемежаються з вузькими западинами, залишковими від крейдового етапу розвитку рельєфу. Над плоскими і платоподібні поверхнями підносяться окремі дрібні екструзівние, вулканічні і вулкан-плутоніческіе купола, висоти яких зростають у міру просування на північ.

Стрельніковскій низькогірський хребет простягається вздовж північно-західного кордону краю. Ділянками він мелкогорний. За умовами формування він нагадує хребти Синій, Східний Синій та Холодний.

Ніжнебікінская і Алчанская внутрігорние западини сформувалися в кайнозої. В даний час вони залучені у слабкий підняття, їх поверхні інтенсивно розчленовуються. Про це свідчать релікти базальтових плато.

Південна частина Сіхоте-Алінський гірської області представлена низькогірні хребтами Пржевальського,Лівадійського, південним закінченням Сіхоте-Алінський і Макарівським. Всі вони, крім останнього, орієнтовані субширотно і мають магматогенних походження. У цій же зоні знаходиться Шкотовское плато базальтів пліоценового віку. Хребти розділені пониженнями в рельєфі, зайнятими долинами річок високих порядків. На кордонах з кайнозойськими западинами розташовуються пліоцен - четвертинні низькогірні валообразние підняття.

Гірська країна Сіхоте-Алінь, таким чином, складається із серії сводових-аа хребтів, розділених внутрігорнимі западинами більшою частиною кайнозойського віку. Поперечна зональність пов'язана з кайнозойськими диз'юнктивні структурами, але місце їх закладення було зумовлено більш ранніми подіями. Комбінація діагональних та ортогональних диз'юнктивних зон створила порожнисту структури Сіхоте-Алінський гірської області. Кордонами частин є зони розломів, а їх масивні центральні зони мають максимальні висоти. Цими елементами визначається стійкість гірської області в цілому, її елементів і блоків.

Східно-Маньчжурська гірська область заходить на територію краю лише своїми східними відрогами. Це низькогірні брилові хребти Прикордонний і Чорні Гори і Борисовському плато базальтів. Хребти мають поздненеогеновий-четвертинний вік, що доведено цілим рядом фактів. Найважливішими з них є релікти чохла кайнозойських депресій, що займають найбільш високі частини рельєфу. Борисовської плато являє собою купол(радіус 40-50км) з виположенной центральною зоною (до 5), крутий (10-20) проміжної зоною і пологої (менше 5) - крайовий. Гірські хребти зчленовуються з суміжними западинами по уступах і різким перегинам схилів, а плато плавно змінюється міжгірській рівниною.

Раздольнінско-Пріханкайская міжгірська западина - рівнина простягається від нижньої течії р. Туманган і до гирла р. Велика Уссурка. На її продовження знаходиться Ніжнебікінская западина. Рівнинна частина міжгірської западини займає нижню геоморфологічних щабель. Це ванни Амурського затоки, оз. Ханка і затоки Посьєт з його бухтами, заболочені простори в їх прибережних частинах. Тут палеогенові, неогенові, нижньо-і среднечетвертічние відкладення поховані під більш молодими.

Поверхня проміжної геоморфологічної щаблі має увалисто поверхню, ускладнену місцями окремими пагорбами або їх групами. Це звичайно жмені - останці, що розділяють кайнозойські депресії, грабени і грабен синкліналі, виконані рихлими і слабо зцементований палеогеновими і неогеновими осадовими і осадово-вулканогенними породами з пластами бурого вугілля робочої потужності.

Рельєф верхній геоморфологічної ступені міжгірській западини представлений пагорбкуватості й рідкісними ували, дрібносопковиком і мелкогорьем. Релікти кайнозойських западин представлені грабен-синкліналь, мульдами і пологими зниженнями з малопотужним чохлом головним чином неогенових порід. Хорольський дрібносопковик розділяє Пріханкайскую групу западин від Раздольнінской. Є мелкогорная перемичка між Слов'янської і Хасанська групою западин.

Уздовж західного узбережжя Амурського затоки і затоки Посьєт збереглися руїни кайнозойських Вулкан-тектонічних структур, велика частина з яких опущена (зруйнована) під рівень моря. Центри вулканічноїдіяльності відомі на всьому протязі міжгірській западини, яка формувалася в зоні регіонального Уссурійського глибинного розлому. Він активний і в даний час, про що свідчать вогнища землетрусів. Як приклад вулканічних структур можна назвати Барановський вулкан, відпрепаровані річкою Роздольному.

Нижня геоморфологічна ступінь в четвертинний час занурювалася і, мабуть, занурюється в даний час. Верхня геоморфологічна щабель підіймаються та місцями досить активно. Проміжна ступінь грає роль шарніра. Тут руху малоамплітудние, різноспрямовані. Вздовж узбережжя затоки Петра Великого та Японського моря на сході краю простягається вузька смуга мелкогорного і холмогорного рельєфу, формування якого тісно пов'язане з Япономорской западиною. Ця зона в тектонічному відношенні в даний час більш активна, ніж Сіхоте-Алінський гірська область.

Рельєф Примор'я весь час видозмінюється. У одних місцях вельми активно, в інших - менш активно. Тут коротко охарактеризовано лише його макро-і деякі мезоформи. Їх руйнування екзогенними процесами (зверху) залежить від багатьох факторів, в тому числі і клімату, що не грав особливої ролі при формуванні описаних вище форм. Угруповання мікроформ рельєфу їх типи та види, швидкість формування і тривалість життя різноманітні, але все-таки тісно пов'язані з макро-і мезоформамі.

Макроформи Сіхоте-Алінський, Східно-Маньчжурська і Раздольнінско-Пріханкайская утворюють основний фон рельєфу. Мезоформи (Зони та геоморфологічні ступені) є його структурним каркасом, який названий ячеямі. Мікроформи є візерунком, який природа "подряпала" мезоформи. Макроформи можна побачити з космосу, мезоформи - з висоти пташиного польоту або при панорамних видах. Деякі мікроформи можна накрити навіть долонями рук. Мікроформи рельєфу можуть бути і рукотворними та, якщо вони створені з розумом, то служать людині, якщо без нього - "мстять" йому.

Кліматичні умови

Кліматичні умови краю багато в чому визначаються його географічним положенням - на стику Євразії і Тихого океану. Взимку тут панують холодні континентальні повітряні маси, а влітку прохолодні океанічні. При цьому "пом'якшуючу" вплив, особливо на прибережні території надає мусонний клімат: прохолодна весна, дощове і туманне літо, сонячна суха осінь імалосніжна зима з вітрами. У центральних і північних районах краю клімат більш континентальний. Загальна річна кількість опадів 600-900 мм, більша їх частина випадає влітку. Уздовж морського узбережжя з С-В на Ю-З проходить холодне Приморське течія, яка викликає тривалі тумани.

Весна в Примор'ї холодна і триває 2-3 місяці. Типовим весняним місяцем є квітень. Середня температура квітня складає +3-5 ^o. Сніговий покрив при значній радіації сходить швидко, випаровуючись і майже не утворюючи талої води. Заморозки в передгір'ях і горах Сіхоте-Аліня можуть бути до середини червня, а на Пріханкайской рівнині - до першої половини травня.

Зима в Приморському краї тривала, з низькими температурами повітря. У центральних і північних районах краю триває 4-5, на південному заході 3-3,5 місяця. Погода взимку переважно ясна, сонячна. У період виносу морського повітря вітрами південних напрямків можливі відлиги з підвищенням температури повітря до 3-4 ^про тепла і випадання опадів, в тому числі дощів. У межах берегової зони швидкості вітру взимку значними. Так, середні швидкості вітру складає всюди більше 5 м / сек, місцями досягаючи на відкритих ділянках 10 м / сек. Великі швидкості на вершинах хребтів Сіхоте-Аліня (понад 10 м / сек). У континентальних західних районах зимовий сезон ясною характеризується безвітряної або слабоветренной погодою. Для міжгірських долин характерне майже повна відсутність вітрів. Сильні вітри зі швидкістю більше 15 м / сек бувають тут досить рідко, а місцями відрізняються навіть не щозими. Завірюхи в краї - не часте явище, і середнє число днів з хуртовинами коливається від 5 до 25 днів за зиму. Перший сніг з'являється на вершинах Сіхоте-Аліня вже на початку жовтня. Потужність снігового покриву невелика і становить 18-20 см. Найбільша потужність снігового покриву - в гірських районах, де вона досягає 85-100 см. У південних районах сніжний покрив нестійкий. З наближенням весни, вже в лютому, сонце і вітер швидко "з'їдають" сніг, руйнують лід.

Літо в Примор'ї тепле, а в районах, віддалених від моря, навіть спекотне. Але сире. На узбережжі літо вологе, порівняно тепле, з частими туманами. Тумани тут дуже інтенсивні, часто переходять у мряка. Спекотні дні і теплі ночі встановлюються в Примор'ї в липні, на узбережжі - в серпні. З другої половини травня починаються дощі: то дрібні мрячать, то зливові.

Осінь в Примор'ї тепла, суха, ясна і тиха. Температура повітря знижується повільно. Це час року називають зазвичай "золотий далекосхідної восени". Тепло зберігається особливо довго в прибережних районах, де осінь - найкраща пора року. З середини вересня низькі нічні температури перетворюють ліс, одягаючи широколистяні та мішані ліси в осінній барвистий наряд. На початку жовтня в повному розпалі листопад. У першій половині листопада на півдні краю, в кінці жовтня на півночі спостерігається різке похолодання.

Характер циркуляції атмосфери і рельєф місцевості обумовлюють температурний режим Приморського краю. Мусонні циркуляція створює тут взимку і влітку більш низькі температури, ніж на тих же широтах на заході материка. Зима дуже холодна для таких порівняно низьких широт, особливо на дільницях, відкритих для вільного доступу холодного континентального повітря. Найнижча температура повітря спостерігається в долині р. . Уссурі, районі Пріханкайской низовини, в західних передгір'ях і горах Сіхоте-Аліню. Середні температури січня в цих районах складають -20 ^o, -4 ^o. Абсолютний мінімум -45 ^o. У Красноармійському і Пожарським районах місцями температура знижується до -51 ^o, -52^o. Найтеплішими є райони, розташовані на південному і східному узбережжі Японського моря (-10 ^o, -14 ^o), але і тут середні температури нижче, ніж на відповідних широтах. Так, на цих широтах на узбережжі США на 10 ^oтепліше, а на узбережжі Франції навіть на 20 ^o тепліше.

Температура січня змінюється з півночі на південь: відмінності сягають 10-12 ^o. Значні ці відмінності і в напрямку з заходу на схід. Так в селищі Журавлівка (Чугуївський район), розташованому на західному схилі Сіхоте-Аліня, середня температура січня -23,9 ^o, а в 140 км на схід, в бухті Пластун (Тернейскій район) -12,5 ^o.

Взимку в гірських районах краю на висоті 400-500 м спостерігається явище температурної інверсії. Температура тут на кілька градусів вище в порівнянні з заплавою долини, куди постійно стікає і скупчується холодне повітря. З інверсіями пов'язаний більш ранній прихід весни: раніше зеленіють і розпускаються листя в межах верхніх частин схилів. Тому тут часто розселяються більш теплолюбні види рослин, а більш холодостійкі рослини розселяються в межах підстав або займають днища долин річок.

Найтепліший місяць в континентальних районахПримор'я - липень, а на узбережжі - серпень. Найбільш висока температура повітря характерна для Пріханкайской рівнини, південно-західних районів краю і становить у західних передгір'ях Сіхоте-Аліня 16,5 ^o - 18,8^o, на Пріханкайской рівнині 18,5 ^o - 20 ^o, на узбережжі затоки Петра Великого 15, 5 ^o - 17,8 ^o, на східному узбережжі Японського моря помітно холодніше 12,9 ^o - 15,6 ^o, а на вершинах Сіхоте-Аліня 11,5 ^o - 15,7 ^o тепла.

Таким чином Сіхоте-Алінь виконує подвійну роль у розподілі як зимових, так і літніх температур на західних і східних схилах гір. Він є бар'єром, що перешкоджає вільному стоку з континенту на Японське море холодного повітря взимку та переносу туди теплого повітря влітку. Цей же гірський бар'єр не дозволяє проникати в глиб континенту холодному повітрю літом і відносно теплому морському повітрю взимку. Разом з цим Сіхоте-Алінь сприяє застою повітря і сильного вихолажіванію його в нічні години зимового періоду. У результаті середні місячні температури повітря в січні на західних схилах Сіхоте-Аліня на 10-11 ^o нижче, ніж на східних схилах.

Взаємодія повітряних мас різного напрямку, тиску, вологості і температури створює в Примор'ї таке різноманіття кліматичних особливостей, яких немає ні в якій іншій кліматичній зоні Росії і Європи в цілому.

Складний рельєф краю створює велика різноманітність і в кліматі його окремих зон і районів. Навіть в межах одного й того ж фізико-географічного рай вона можна помітити різницю в погодних умовах. Вони залежать від багатьох причин: висоти місцевості, її віддаленості від моря, захищеності від панівних вітрів, напрямки гірських схилів, долин і т. д.

За кількістю опадів (500-900 мм на рік) Примор'я відноситься до зони достатнього зволоження. Найбільша кількість опадів, 800-900 мм, випадає на західному узбережжі затоки Петра Великого, в горах Сіхоте-Аліня - на східних і західних схилах. Річна кількість опадів тут перевищує випаровуваність. Менш зволоженими, особливо у весняно - літній період, є райони Пріханкайской рівнини, де кількість опадів 500-600 мм, а випаровуваність місцями перевищує цю кількість.

Режим зволоження території характеризується різко вираженою сезонністю. Взимку перенесення вологи з більш теплого океану на материк мінімальний. Тому навіть на великій частині берегової зони зима характеризується малою хмарністю і найменшим за рік кількістю опадів. Влітку і восени опадів випадає близько 70% річної кількості, взимку - 10%. Найбільша кількість похмурих днів доводиться на літо. Кількість опадів збільшується в напрямку з заходу на північний схід і південний схід. Протягом року до 20% опадів випадає в твердому вигляді. Раніше всього (у першій декаді жовтня) сніговий покрив з'являється на вершинах Сіхоте-Аліню. Число днів із сніговим покривом в середньому становить у передгір'ях і на вершинах хребтів 140-210 днів, на Пріханкайской рівнині 85-140, на узбережжі Японського моря від 45 на півдні до 140 днів на півночі.

Примор'я розташовується на східній околиці Євразії - видатного материка земної кулі - і на західному узбережжі Тихого океану - найбільшого океану на Землі. У той же час Приморський край розташований на півдні помірного поясу Північної півкулі і значно витягнутий у меридіональному напрямку. Від географічного положення залежить величина і розподілсонячної радіації по території краю, і, отже, ступінь нагрівання земної поверхні, тривалість дня і ночі,циркуляція повітряних мас. Південне положення території краю визначає позитивність дня влітку - близько 16 годин; взимку цей показник не перевищує 8 годин. Така тривалість дня визначає значне надходження сонячної радіації в зимовий час у порівнянні з північними районами нашої країни.

За кількістю сонячного тепла Примор'я займає одне з перших місць в нашій країні, не поступаючись навіть таких територій, як Крим та Чорноморське узбережжя Кавказу. За рік на територію Примор'я надходить сонячного тепла

(110-115 ккал / см ^2). Найбільший приплив сонячного тепла відбувається взимку (80-85% від теоретично розрахункової кількості), тому що в цей час відзначається найбільша кількість днів з безхмарним небом. Влітку значна похмуро і тумани знижують приплив прямої променистої енергії, і, навпаки, збільшують частку розсіяною (яка в цей час становить 40-50% від сумарної радіації).

Загальна кількість сонячного тепла у Владивостоці, оточеному з усіх боків морем, досягає 120 ккал / см ^2, у той час як у Санкт-Петербурзі воно дорівнює 82 ккал / см^2, у Карадазі (Крим) - 124 ккал / см ^2, в Ташкенті - 134 ккал / см ^2.

У прибережних водах Японського моря мешкає близько 700 видів тварин, і дуже багато водоростей і трав. Багато хто з них мають унікальними біологічно активними і лікувальними властивостями (морської їжак, трепанги, приморський гребінець, ламінарія та ін. )

Таким чином, природні ресурси краю досить різноманітні й великі, що є однією з найважливіших його відмінних характеристик. Велике значення мають поновлювані ресурси: лісові, рибні, землеробські, водні, гідроенергетичні та ін Загальнодержавне, регіональне та локальне значення мають: Гірничохімічна і гірничорудну сировину для кольорової металургії.

Природні ресурси краю

ВУГІЛЛЯ. Родовище вугілля пов'язано зосадовими породами, з тривалим нагромадженням органічних мас. У краї виявлено майже 100 родовищ із загальними запасами близько - 2. 4 млрд. тонн. Основні родовища вугілля - Бікінское, Павловське, Шкотовское і Артемівське буровугільні, Партизанське і Раздольненське кам'яновугільні.

Багато родовища вугілля мають складні гідрогеологічні умови (невелика товщина вугільних шарів і їхня висока обводненість). Це утрудняє видобуток вугілля, робить її більш дорогою. У той же час близько 70% запасів вугілля придатні для відкритої розробки.

Кольорових і благородних металів. У краї відомо близько 30 родовищ олова. Основні оловорудние родовища знаходяться в Кавалеровском, Дальнегорськ та Красноармійського районів - в гірських районах Сохоте-Аліню. У цих же районах зосереджено близько 15 родовищ поліметалевих руд, що містять свинець і цинк, а також у невеликих кількостях - медб, срібло, вісмут, інші рідкіснометалеві метали. Оловосодержащіе і поліметалічні руди залягають на великій глибині, в корінних породах. Лише на кількох невеликих ділянках річкових долин є виходи цих руд у вигляді розсипів. Тому видобуток олова, цинку та супутніх їм інших металів ведеться закритим способом, в рудниках.

У Красноармійському і Пожарським районах краю є кілька родовищ вольфраму. Вольфрамові руди також залягають у корінних породах. Крім фольфрама в цих рудах міститься мідь, срібло, золото, вісмут та інші цінні метали. У північно-східних районах Сіхоте-Аліня знайдено кілька родовищ срібла.

У краї розвідано понад 50 родовищ золота. Золоторудні родовища є як на півдні Примор'я, так і на півночі. Близько 60% усіх запасів золота перебувають у розсипах по долинах річок: Прикордонної, Фадеевкі, Малої Нестерівка, соболиний Паді, Ізюбріной.

У районі Дальнегорськ знаходиться найбільше в Росії родовище бору (дотолітових, боросодержащіх руд). Розробляється воно відкритим способом і може забезпечити роботу переробного підприємства не менше ніж на 50 років. Плавиковий шпат, який використовується в металургійному виробництві, добувається в Хорольському районі - Вознесенське і Прикордонне родовища. Крім плавікого шпату в рудах цього родовища містяться рідкісні метали: літій, берилій, тантал, ніобій. Морські геологи відкрили декілька родовищ фосфоритів - цінних мінеральних добрив - на материковому схилі Японського моря. Проте морська технологія їх видобутку та освоєння - справа майбутнього.

БУДІВЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ. У краї - практично у всіх районах - виявлено більше 100 родовищ різних будівельних матеріалів і сировини з них. Поблизу м. Спаська розробляються великі родовища вапняку - сировини для отримання найважливішого будівельного матеріалу - цементу. У південних районах, де зосереджені основні потреби в будівельних матеріалах, є і велика кількість сировини для них. Тут розвідані родовища вапняків, різних глин, будівельного каменю, піщано-гравійних сумішей, карамзітового сировини та інших матеріалів. Багато хто з цих родовищ мають великими запасами, високою якістю сировини, доступні в транспортному відношенні. Однак їх розробка, яка ведеться, як правило, відкритим способом, пов'язана з порушенням ландшафтів. Тому необхідно використовувати досконалі технології видобутку, а кар'єри після відпрацювання родовищ - рекультивувати.

ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ. Вони розглядаються і як територія для всякої діяльності, і як найважливіші природні ресурси сільського господарства. У Приморському краї сільськогосподарські угіддя займають 1637. 5 тис. га, під населеними пунктами зайнято 522. 7 тис. га, під промисловими підприємствами і дорогами - 431. 9 тис. га.

Земельні ресурси відносяться до відновлюваних, на відміну від мінеральних або паливних. Людина може істотно змінити якість земель. Обробляючи ріллю суворо за правилами агротехніки, можна збільшити її родючість. І, навпаки, неправильне використання земель, особливо на схилах, недотримання правил прокладання доріг, будівництва призводить до їх. Земельні ресурси - дуже обмежені і дорогі ресурси, їх необхідно берегти та економно використовувати.

ЛІСОВІ РЕСУРСИ. Велика частина території Приморського краю (близько 75%) покрита лісами. Лісовкриті площі складає 12. 3 млн га, а загальний запас деревини на ній - 1. 75 млрд. куб. м. Ліси Примор'я складаються з багатьох порід дерев. Тут ростуть хвойні - кедр, ялиця, ялина, модрина; мягкоствольние породи - береза біла, осика, липа, твердолистяні породи - дуб, ясен, ільм, береза жовта. Всі ці породи використовуються в господарстві, але більш цінна деревина у хвойних порід, особливо у кедра. Тому рубкакедра зараз заборонена.

Ліси складаються з дерев різного віку: одні - зовсім молоді деревця, інші - вже великі і досягають зрілості, а треті, як кажуть лісники, стиглі і навіть перестиглі. Ось їх то й потрібно вирубувати при лісозаготівлях. В іншому випадку такі дерева самі починають всихати, відмирати, загнивати. Ростуть дерева, особливо хвойні, повільно, більше 100 років. У рік приростає до 1. 3-1. 5 куб. м. деревини на 1 га, а в цілому по краю - близько 17 млн. куб. м. Запаси деревини на 1 га найбільші - в кедрово-широколистяних лісах (більше 200 куб. / га). У середньому по краю вони складають близько 150 куб. м. / га.

ВОДНІ РЕСУРСИ. Примор'ї в цілому багато водними ресурсами. У краї виявлено великі запаси підземних прісних вод. Виділено три гідрологічні провінції: Північно-Приморська, Пріханкайская і Південно-Приморська з прогнозними запасами близько 3 млн. куб. м. на добу. У Південному Примор'я розвідано велике Пушкінське родовище підземних вод поблизу Владивостока. Воно допоможе поліпшити водопостачання населення міста.

Приморський край має у прибережних водах значні морські біологічні ресурси. Вони складаються з різних порід риб (оселедець, камбала, навага, минтай, лосось, терпуга, корюшка), безхребетних тварин - крабів, креветок, молюсків (гребінець, мідія, устриці), трепанги,кальмара, трубача, восьминога, морського їжака та ін. ; водоростей (ламінарія або морська капуста, анфельція, грацилярії та інші).

Високою продуктивністю відрізняються райони Японського моря, прилеглі до північного Примор'я, а також затока Петра Великого. При раціональному веденні морського промислу у водах, що омивають Примор'ї, можна щороку добувати, за оцінками фахівців, десятки тисяч тонн безхребетних і водоростей, до 250 тис. тонн риби. Багато бухти та затоки Південного Примор'я мають благопріяние умови для штучного розведення найбільш цінних видів молюсків і водоростей.

Багаті рибою і багато прісноводні водойми. Тут водяться сазан, карась, щука, сом, ВЕРХОГЛЯД,краснопірка. Багато риби в найбільшому озері Далекого Сходу - Ханке, де промислове значення мають запаси ханкайской окрайця.

Рекреаційні ресурси. У Примор'ї рекреаційні ресурси створюються поєднанням сприятливих прирдно-кліматичних умов, привабливістю гірничо-тайгових ландшафтів, наявністю природних джерел мінеральних вод і лікувальних грязей. Особливу цінність становлять рекреаційні ресурси південних прибережних районів з теплою морською водою, пляжами і мальовничими бухтами і затоками. У краї є більше 100 джерел мінеральних вод, які мають лікувальні властивості. Найбільш освоєні вони в Кіровському районі, де розташовані великі курорти.

Відомі різноманітні лікувальні грязі: морські (в Амурському затоці, під Знахідкою) і озерні (Ханкайскіе). Унікальним рекреаційним потенціалом володіють острови в затоці Петра Великого. Вони приваблюють численних туристів влітку, коли можна поєднати прогулянки по прекрасному гірничо-лісового узбережжю з купанням у чистій морській воді. Взимку тут також можна насолоджуватися красою природи і захоплюючою рибалкою з-під льоду.

Різноманіття рекреаційних ресурсів у краї дозволяє організувати тут різні види відпочинку та туризму, в тому числі спеціальні туристичні маршрути з ліцензійною полюванням і риболовлею, сплав по гірських річках, уздовж морського узбережжя. Проте надмірні "туристичні" навантаження на красиві природні ландшафти можуть призвести до їх деградації. Тому і тут необхідно дотримуватися норм і правил раціонального природокористування.

Територіальне поєднання ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ.

При освоєнні будь-якої території завжди використовується не один вид природних ресурсів, а декілька. Наприклад, при будівництві та роботі будь-якого підприємства завжди необхідні земельні ресурси,вода, повітря, тобто поєднання природних ресурсів.

Кілька різних підприємств, розміщених поблизу одне від одного - в одному промисловому узді, використовують територіальне поєднання природних ресурсів, які пов'язані між собою через природне середовище. Так пласти пов'язані з підземними водами, а при розробці вугілля відкритим способом виявляються зв'язку вугілля з земельними ресурсами, з лісовими. Видобуток одного змінює запаси інших, пов'язаних з ним ресурсів.

У приморських районах існують тісні зв'язки між природними ресурсами суші та моря. Щорічно лососеві породи риб заходять у річки на нерест. Якщо в долині такий нерестовий річки ведеться розробка розсипного золота або поліметалів, то вона буде забруднюватися відвалами, нафтопродуктами, що негативно вплине на умови нересту. Можуть при цьому і біоресурси прибережній частині моря.

Уссурійська тайга являє собою складне поєднання природних ресурсів: запасів деревини, горіхів, соболя, білки, кабана, лимонника, лікарських рослин. Якщо вирубати кедр, не чіпаючи решти, то все одно з часом запаси інших ресурсів зменшаться або вичерпаються зовсім. Тому, перш, ніж освоювати яку-небудь територію, видобувати окремі види природних ресурсів, необхідно спочатку вивчити і оцінити природні ресурси окремо (земельні, водні, лісові і т. д. ), потім вивчити межресурсние зв'язку, скласти варіанти освоєння території у вигляді розрахунків, моделей. Це допоможе вибрати найкращий варіант освоєння території з урахуванням правил природокористування. Такі завдання виконують вчені, перш за все географи.

Висновки

Таким чином, підбиваючи підсумки вищесказаного, слід підкреслити, що існує дві реальності: природа, яка дарована нам "зверху" (тобто фізико-географічне середовище, про яку і йшлося), інша - перетворена людиною "історична природа". Остання - це економіко-географічне середовище, яка нами тут не розглядалася, але вона тим не менш важлива. Треба уявляти собі, що це дві нерозривно пов'язані складові частини світу, в якому ми живемо. При цьому не можна забувати, що цей самий світ "крихкий" і потребує дбайливого, раціональне та екологічному використанні.

У силу геологічних і історичних передумов на території краю і прилеглих акваторіях Японського моря склалася своєрідна система природних комплексів, у світі ніде більше не зустрічаються. Географічне положення Приморського краю з його м'яким кліматом, порівняно висока ступінь освоєності території, тепле море, особлива естетична цінність різноманітних приморських і тайгових ландшафтів, наявність багатьох реліктових видів тварин і рослин, екзотичних об'єктів, численних пам'ятників історії і давньої культури роблять цей край привабливим для російських і зарубіжних туристів.

Список літератури

1. Приморський край. Під ред. Л.М. Зельцмана. Приморське книжкове видавництво, Владивосток. - 1987.

2. Велика Радянська Енциклопедія. - 1985.

3. Радянський Енциклопедичний Словник. - 1990 р.

4. Приморський край. Під ред. Мясникова М.А. / / Тихоокеанський Інститут Географії. - 1998.