Озеро Байкал

Зміст

Вступ

1. Географія озера Байкал

1.1 Вік озера Байкал

1.2 Походження назви

1.3 Вода Байкалу

1.4 Клімат

1.5 Вітер і хвилі

1.6 Течії

1.7 Тваринний і рослинний світ Байкалу

2. Мис Саган-Хушун

3. Озеро Ханхой

4. Мис Бурхан

5. Півострів кобиляча голова (Хорін-Іргі)

5.1 Мис кобиляча голова (Хорін-Іргі)

5.2 Мис Хальте

5.3 Мис Тутирхей

5.4 Бухта Тутирхей

5.5 Бухта кобиляча голова (Хорін-Іргі)

5.6 Бухта Тангобер

5.7 Озеро Нуку-Нур

6. Місто Іркутськ і озеро Байкал

7. Проблеми Байкалу - забруднення. Екологічні проблеми

Висновки

Список використаної літератури

Програми

Вступ

Не одне озеро в нашій країні не користується такою славою, як Байкал. Байкал став Меккою ХХ століття. Сюди їдуть тисячі туристів. І ніхто не залишається байдужим до краси Байкалу, його чистою і прозорою воді, безлічі красивих бухт, пляжів і навколишньому його живописному озерно-альпійський ландшафту, неозорих просторів лісів і гір.

У природи є свої улюбленці, які вона при створенні обробляють з особливою ретельністю і наділяє особливою владою. Такий, поза всяким сумнівом, і Байкал ... Славен і святий Байкал - своєю чудовою і життєдайною силою, духом не минулого, який не пройшов, як багато нині, а справжнього, не підвладного часу і перетворенням, споконвічного величі та заповідної могутності. Валентин Распутін.

1. Географія озера Байкал

Озеро Байкал знаходиться на півдні Східного Сибіру. У формі народжується півмісяця Байкал витягнувся з південного заходу на північний схід між 55 ° 47 'і 51 ° 28' північної широти і 103 ° 43 'і 109 ° 58' східної довготи. Довжина озера 636 км, найбільша ширина в центральній частині 81 км, мінімальна ширина навпаки дельти Селенги - 27 км. Розташований Байкал на висоті 455 м над рівнем моря. Довжина берегової лінії близько 2000 км. Більше половини довжини берегової лінії озера Байкал знаходиться під охороною .

Площа водного дзеркала, певна при урізу води 454 м над рівнем моря, 31470 квадратних кілометрів. Максимальна глибина озера 1637 м, середня глибина - 730 м. Іноді в літературі зустрічається твердження, що максимальна глибина Байкалу 1642 м. Яке значення правильне? Відповідь на це питання дещо парадоксальний - обидва правильні. Річ у тому, що помилка вимірів таких глибин складає близько 2%, тобто 30 метрів. Тому, правильно говорити, що найбільша глибина Байкалу складає 1640 м.

В Байкал впадає 336 постійних річок і струмків, при цьому половину обсягу води, що надходить в озеро, приносить Селенга. З Байкалу випливає єдина річка - Ангара. В тім, питання про кількість річок, що впадають в Байкал, досить спірний, швидше за все їх менше, ніж 336.Безсумнівно те, що Байкал - найглибше озеро в світі, найближчий претендент на це звання, африканське озеро Таньганьіка, відстає на цілих 200 метрів. У Байкалі зосереджено 23 тисячі куб. км (22% світових запасів) чистою, прозорою, прісної, мало мінералізована, щедро збагаченої киснем, неповторною за якістю води. На озері 22 острова. Найбільший з них - Ольхон. Берегова лінія Байкалу простягнулася на 2100 км.

Мати-Природа мудра. Вона сховала подалі від своїх нерозумних дітей, в самий центр Сибіру, цей останній живий колодязь планети. Кілька мільйонів років створювала природа це чудо - унікальну фабрику чистої води. Байкал унікальний своєю старовиною. Йому близько 25 мільйонів років. Зазвичай озеро в 10-20 тис. років вважається старим, а Байкал молодий, і немає ніяких ознак того, що починає старіти і коли-небудь, в доступному для огляду майбутньому, зникне з лиця Землі, як зникли і зникають багато озера. Навпаки, дослідження останніх років дозволили геофізика висловити гіпотезу про те, що Байкал є зароджуються океаном. Це підтверджується тим, що його береги розходяться зі швидкістю до 2 см в рік, подібно до того, як розходяться континенти Африка і Південна Америка.

Одягнені в кристалічні породи берега, схили і дно озера зберігають воду в чистоті. Стрімкими водотоками, галасливими водоспадами, прорізаючи гранітні скелі, несуться в Байкал ріки, річки та струмки. Налічують 336 великих і малих приток озера. Найбільші з них - Селенга, Верхня Ангара, Баргузин, Турка, Снігова. Бере початок з озера лише одна - могутня і стрімка Ангара, віддає свої прозорі води Єнісею.

Байкал вражає красою, багатством фауни, своєю унікальністю і неповторністю. Підраховано, що 60% з 2630 видів тварин і рослин, що зустрічаються в озері, не зустрінеш більше ніде в світі. Серед них і риба голомянка, і нерпа, і омуль.

Корінні жителі вважають Байкал священним, і багато хто ставиться до нього не як до озера, а як до живого, розумному і мудрому суті. З ним пов'язано дуже багато легенд і повір'їв. Корінний бурять не дозволить собі без потреби навіть камінь прибережний жбурнути в озеро: "Байкал його хвилею поклав в це місце, значить, тут він і повинен лежати! "Священного озера-моря беззастережно визнали (а може, відчули) і росіяни першопрохідці.

1.1 Вік озера Байкал

Зазвичай в літературі наводиться вік озера 20-25 млн. років. Насправді, питання про вік Байкалу слід вважати відкритим, оскільки, застосування різних методів визначення віку дає значення від 20-30 мільйонів до декількох десятків тисяч років. Мабуть, перша оцінка ближче до істини - Байкал справді дуже давнє озеро.

Вважається, що Байкал виникла у результаті дії тектонічних сил. Тектонічні процеси йдуть і в даний час, що виявляється в підвищеної сейсмічності Прибайкалля. Якщо допустити, що вік Байкалу справді кілька десятків мільйонів років, то це найдавніше озеро на Землі.

1.2 Походження назви

Проблемі походження слова "Байкал" присвячені численні наукові дослідження, що говорить про відсутність ясності в цьому питанні. Існує близько десятка можливих пояснень походження назви. Серед них найбільш вірогідним вважається версія походження назви озера від тюркомовного Бай-Куль - Багате озеро. З інших версій можна відзначити ще дві: від монгольського Байгал - багатий вогонь і Байгал Далай - велике озеро. Народи, що жили на берегах озера, називали Байкал по-своєму. Евенки, наприклад, - Ламу, буряти - Байгал-Нуур, навіть у китайців було назва для Байкалу - Бейхай - Північне море.

Евенкійське назва Ламу - Море кілька років використовувалося першими російськими землепрохідці в XVII столітті, потім вони перейшли на бурятські Байгал, шляхом фонетичної заміни трохи пом'якшивши букву "г".Досить часто Байкал називають морем, просто з поваги, за буйну вдачу, за те, що далекий протилежний берег часто ховається десь в серпанку ... При цьому розрізняють Мале Море і Велике море. Мале Море - те, що розташоване між північним узбережжям Ольхон і материком, все інше - Велике море.

1.3 Вода Байкалу

Байкальська вода унікальна і дивовижна, як сам Байкал. Вона надзвичайно прозора, чиста і насичена киснем. У не такі вже й давні часи вона вважалася цілющою, з її допомогою лікували хвороби. Навесні прозорість Байкальської води, виміряна за допомогою диска Секкі (білий диск діаметром 30 см), становить 40 м (для порівняння, в Саргассовом морі, яке вважається еталоном прозорості, ця величина дорівнює 65м).Пізніше, коли починається масове цвітіння водоростей, прозорість води зменшується, але в тиху погоду з човна дно видно на досить пристойною глибині. Така висока прозорість пояснюється тим, що байкальська вода, завдяки діяльності живих організмів, в ній мешкають, дуже слабо мінералізована і близька до дистильованої. Об'єм води в Байкалі близько 23 тисяч кубічних кілометрів, що становить 20% світових запасів прісної води.

1.4 Клімат

Клімат в Східному Сибіру різко континентальний, але величезна маса води, що міститься в Байкалі, і його гірське оточення створюють незвичайний мікроклімат. Байкал працює як великий термостабілізатор - взимку на Байкалі тепліше, а влітку трохи прохолодніше, ніж, наприклад, в Іркутську, що знаходиться на відстані 60 км від озера. Різниця температур зазвичай становить близько 10 градусів. Значний внесок у цей ефект дають ліси, що виростають майже на всьому узбережжі Байкалу.

Вплив Байкалу не зводиться тільки до регулювання температурного режиму. Через те, що випаровування холодної води з поверхні озера дуже незначно, хмари над Байкалом утворюватися не можуть. Крім того, повітряні маси, що приносять хмари з суші, при перевалювання прибережних гір нагріваються, і хмари розсіюються. В результаті більшу частину часу над Байкалом небо чисте. Про це говорять і цифри: число годин сонячного сяйва в районі острова Ольхон - 2277 годин (для порівняння - на Ризькому узмор'ї 1839, в Абастумані (Кавказ) - 1994).Не слід думати, що сонце над озером світить завжди - якщо не пощастить, то можна нарватися на одну, а то й два тижні огидною дощової погоди навіть у самому сонячному місці Байкалу - на Ольхон, але це буває вкрай рідко.

Середньорічна температура води на поверхні озера +4 ° С. Поблизу берега влітку температура сягає +16-17 ° С, у мілководних затоках до +22-23 ° С.

1.5 Вітер і хвилі

Вітер на Байкалі дме майже завжди. Відомо більше тридцяти місцевих назв вітрів. Це зовсім не означає, що на Байкалі існує така кількість різних вітрів, просто багато з них мають кілька назв. Особливість байкальський вітрів в тому, що вони майже всі, майже завжди дмуть уздовж берега і укриттів від них не так багато, як хотілося б. Панівні вітри: північно-західний, часто званийгірської , північно-східні ( Баргузин і Верховині , він же ангара), південно-західний ( Култук ), південно-східний (шелоннік ).Максимальна швидкість вітру, зареєстрована на Байкалі, 40 м / с.У літературі зустрічаються і великі значення - до 60 м / с, але надійних свідоцтв цьому немає. Де вітер, там, як відомо, і хвилі. Відразу зауважу, що зворотне невірно - Хвиля може бути і при повному безвітря. Хвилі на Байкалі можуть досягати висоти 4 метра. Іноді наводяться значення 5 і навіть 6 метрів, але це, швидше за все, оцінка "на око", яка має дуже велику помилку, як правило, у бік завищення. Висота 4 метра отримана за допомогою інструментальних вимірювань у відкритому морі. Хвилювання найсильніше восени і навесні. Влітку на Байкалі сильне хвилювання буває рідко, і часто трапляється штиль.

1.6 Течії

Як і в будь-якому морі, в Байкалі існують течії. Викликані вони різними причинами: перепадами атмосферного тиску, вітрами, плином впадають в Байкал річок, силою Коріоліса.

Швидкість течії становить усього кілька сантиметрів за секунду, рідко перевищуючи 10 см / с, вона залежить від багатьох чинників і зменшується з видаленням від берега і з глибиною.

Поверхневе протягом поблизу західного берега Байкалу майже завжди спрямовано з півночі на південь, а поблизу східного - з півдня на північ. Іншими словами, в цілому, уздовж байкальського узбережжя протягом спрямоване проти годинникової стрілки. Існує течія і вздовж узбережжя острова Ольхон. За винятком протоки Ольхонскіе Ворота та прилеглих районів острова, воно спрямоване за годинниковою стрілкою. У протоці Ольхонскіе Ворота і поблизу західного узбережжя Малого Моря протягом настільки сильне, що в штильову погоду дрейф судна добре помітний.

1.7 Тваринний і рослинний світ Байкалу

У Байкалі водиться більше 2600 видів і різновидів тварин і понад 1000 видів рослинних організмів. Час від часу відкривають нові види. Є підстави вважати, що в даний час науці відомі тільки 70-80% видів живих організмів, що населяють води Байкалу. У минулі часи, коли наука ще не перебувала в коматозному стані, в середньому відкривали 10 нових організмів у рік. Близько 40% рослин і близько 85% видів тварин, що мешкають у відкритому Байкалі, ендемічні, тобто зустрічаються тільки в Байкалі. Живі організми в озері Байкал поширені від поверхні до максимальних глибин.

В озері налічується 58 видів риб. Найбільш відомі - Омуль, сиг, харіус, Таймень, осетер, голомянка, льонок. На узбережжі Байкалу росте близько 2000 видів рослин. На берегах гніздиться 200 видів птахів. У Байкалі зустрічається унікальне, типово морський ссавець - Байкальська нерпа. Передбачається, що вона потрапила в Байкал з Льодовитого океану в льодовиковий період по Єнісею і Ангарі. В даний час в озері налічується кілька десятків тисяч нерпа. Влітку в центральній і північній частинах озера їх можна бачити досить часто.

2. Мис Саган-Хушун

Мис Саган-Хушун знаходиться на західному узбережжі острова Ольхон , в п'яти кілометрах на південний захід від мису Хобой - північного краю Ольхон, на території Прібайкальского національного парку .Мис має статус пам'ятника природи. Саган-Хушун являє собою протяжний біломармуровий скельний масив, прямовисно обриваються в Байкал - Саме так виглядає мис з води. Зовсім інша картина постає перед очима з суші: Саган-Хушун розпадається на цілий ансамбль скель, майже до невпізнання змінюючи зовнішній вигляд залежно від перспективи. Протяжність мису близько одного кілометра, скелі покриті плямами червоного лишайник, чудово контрастує зі світлими скелями.

Назва "Саган-Хушун" походить від бурятського "Білий Мис". Одна з груп скель у південній частині мису Саган-Хушун називається Три Брата. Мис відомий також археологічними пам'ятками. На перешийку мису збереглися залишки валу і рову довжиною близько 600метрів, що датуються VX століттями н.е.

На мисі Саган-Хушун є печера, розмірами близько 2.5 на 6 метрів, достатньо висока, щоб можна було стояти на повний зріст на більшій частині площі. Подібно відомої печері на мисі Бурхан , печера в скелях мису Саган-Хушун має два входи, але другий вхід дуже вузький, він завалений величезною кам'яною брилою.

Піднятися на мис з води можна по стежці в південній частині мису і з бухти Саган-Хушун, що знаходиться на північ від мису. З вершини мису Саган-Хушун відкриваються дивовижні види на Мале Море, Приморський хребет, а при гарній прозорості атмосфери і на східний берег Байкалу. Звідси можна побачити північний край Ольхон - мис Хобой.

Дуже красивий Саган-Хушун взимку - скелі на багато метрів у висоту покриваються наплесковим льодом і соку, сяючими в променях зимового сонця.

3. Озеро Ханхой

Озеро розташоване Ханхой в середній частині північного узбережжя острова Ольхон. Відомо дуже теплою водою і великою кількістю риби. Розміри озера приблизно 800 м на 500 м. З півночі озеро відділене від Байкалу потужної скельної грядою, прямовисно обриваються в Байкал, але плавно спускається до озера. З гряди відкривається мальовничий вид на Мале Море, маломорскіе острова, Приморський хребет. Зі сходу озеро відокремлює від Байкалу піщана коса шириною 30-50 м.

Озеро повідомляється з Байкалом через вузьку, шириною всього 1-2 м, протоку в косі.Протока дуже дрібна - всього 15-30 см, навіть байдарку можна провести, тільки вийшовши з неї. Іноді протоки повністю заноситься піском. Мабуть, навесні через протоку в озеро заходить риба.

Якої-небудь рослинності на берегах озера немає, дров теж. Західна частина озера трохи заболочена. Дно мулисте. Озеро Ханхой майже скрізь - за винятком частини, що примикає до піщаній косі - заросло водоростями, які лише на 20-30 см не дістають до поверхні. Глибина озера 2-4 м. Вода тепла і досить прозора, але не завжди і не скрізь. У кращому випадку видимість у воді від двох до чотирьох метрів.

В озері водяться сорога, окунь і щука, причому остання - у великих кількостях, зустрічаються дуже великі екземпляри - 10 кг і більше. Ловля щук на спінінг тут вимагає певної вправності, так як доводиться вести блешню біля самої поверхні з-за великої кількості водоростей, зате ловити можна і прямо з берега. Для рибалок місце добре ще й тим, що можна вийти в Байкал на човні або спуститися по стежині на камені під скелями і половити харіуса.

Поблизу озера знаходиться декілька археологічних пам'яток. Неподалік від західного краю озера знайдені залишки стародавнього (VII ст. До н.е. - X ст. Н.е.) ритуального комплексу, який включає понад двадцять кам'яних споруд, поруч - більш сучасний (XVII-XIX ст.) Культовий комплекс із трьома кам'яними обіг. На вершині круто обривається в Байкал скелястого гребеня, що відокремлює озеро від Малого Моря, знайдені стародавні поховання і залишки культових споруд.

У липні-серпні на берегах величезну кількість відпочиваючих. Переважна більшість заїжджає на машинах, великими компаніями. Встають скрізь, включаючи піщану косу. Нестямні крики, пиятика, Ревіння примітивна музика - Цілодобово, втім, як і у всіх легко доступних місцях. Рибу вони вважають за краще ловити мережами. Якщо дійсно хочете відпочити, то приїжджати потрібно в кінці червня, але теплою вода вам не здасться. Через велику популярність серед відпочиваючих екологічна обстановка на озері Ханхой гнітюча.

4. Мис Бурхан

Кожен, хто що-небудь чув про Байкалі, знає, що на острові Ольхон є незвичайна скеля, яку здавна свято шанує корінне населення острова, поглянути на яку їдуть люди з усього світу, не лякаючись ні моторошно слова "Росія", ні відверто страшного - "Сибір".Це чудове творіння Байкалу має багато назв: мис Печерний, мис Шаманський, скеля Шаманка, мис Бурхан. Історично першим було назва мис Шаманський, Шаманка. Після витіснення шаманізму буддизмом з'явилося і нова назва святого для віруючих бурять місця - Бурхан (по-бурятському "Ойхон-ехе-бабай").В даний час мис має статус державного природно-історичної пам'ятки.

Бурхан знаходиться в середній частині західного узбережжя Ольхон, на території Прібайкальского національного парку , поблизу селища Хужір. Стежка з околиці Хужіра непомітно виводить на довгий мис, який закінчується крутим спуском, провідним прямо до скель Бурхана.

Дві біломармурові скелі Бурхана, з'єднані між собою пониженням, порослі яскравими червоними лишайниками, чудово контрастує з білим мармуром. Вершини скель злегка нахилені в бік Приморського хребта, ніби готуючись протистояти гірської - Найсильнішому байкальського вітрі.За довгі століття вода і вітер Проточі в ближній до берега скелі Бурхана наскрізну печеру, яка теж називається Шаманський.

На схід від скель Бурхана розташований ще один мис, складений з тих же біломармурових порід, але не володіє такою видатною формою, як Бурхан, а тому не дуже помітний. На цьому миска знаходиться оглядовий майданчик, з якого дуже добре видно сам Бурхан і мальовничий навколишній пейзаж. Між мисами дуже затишно розташувалася напрочуд гарна бухта. Кілька модрин, які зуміли вистояти проти лютих байкальський вітрів, надають пейзажу казковий колорит. На захід від Бурхана піднімається з байкальський вод кам'яний шолом скелі Богатир.

У давнину на Бурханов здійснювалися культові жертвопринесення господареві острова Ольхон Угуте-нойона, який за повір'ями мешкав в печері мису. Господар Ольхон був самим грізним і шановним божеством Байкалу. Ось як описує в 1890 році В.А. Обручов ставлення місцевого населення до Бурханов і Шаманський печері: "Всього примітні забобонний страх, який ольхонскіе буряти живлять до печери; повз Шаманський скелі не можна проїжджати на колесах, а тільки верхи або на санях, якщо в одному з родів є покійник, членам цього роду забороняється проїжджати повз печери протягом певного часу ".

Сама печера являє собою невелике приміщення висотою 3-4 метри з західної сторони Бурхана. Вузький піднімається хід виводить з печери на схід на скелі. Печера, як і сам Бурхан, вважалася в древніх мешканців священною. Пізніше лами використовували її як буддійське святилище. Не залишилася осторонь і православна церква - у печері деякий час перебувала ікона Миколи Чудотворця.

Легенди розповідають, що шаман, проходячи крізь скелю, викликав священний трепет у віруючих, які не знали про існування наскрізної печери. Правди в цій легенді, швидше за все, не більше, ніж у тій, яка говорить, що десь недалеко від Бурхана, або навіть у Шаманський печері, знаходиться могила Чингісхана.

Багата історія Бурхана привернула увагу не тільки російських, а й іноземних археологів. У 1975 році тут працювала спільна радянсько-американська експедиція.Одним з результатів її роботи стала гіпотеза про азійський походження корінного населення Північної Америки.

На самому Бурханов і поблизу зроблено багато археологічних знахідок. Шаманська печера вперше оглянута і описана І.Д. Черським в 1879 році. Пізніше в неї були знайдені монети XVIII століття, а в 1989 році проведені грунтовні розкопки і знайдені предмети, пов'язані як до недавніх часів (XVII-XIX ст.), так і до епохи неоліту (V-III тисяч років до нашої ери).Частина знахідок зберігається в Хужірском музеї.

Ще більше археологічний знахідок зроблено під час розкопок на перешийку, що з'єднує Бурхан з островом. Тут були знайдені стоянка стародавньої людини, більше десятка поховань, що відносяться до епох неоліту і бронзового століття (V-II тис. років до н.е.), і безліч предметів: ніж і сокиру з нефриту, наконечники стріл, фрагменти кераміки, предмети з каменю, кістки, заліза, бронзи, золота і т.д.

Стародавні люди цінували красу, створену природою. Вони якщо й залишали про себе пам'ять на скелях Бурхана, то робили це не з таким розмахом, як деякі наші сучасники, деградовані в порівнянні з печерним людиною. За свідченнями І.Д. Черського в 1879 р. і П. П. Хороших в 1924 р. на скелях Бурхана, звернених у бік Хужіра, існували тибетські написи (XVIII-XIX ст.), сліди їх ще можна було виявити в 50-60-ті роки минулого століття. До теперішнього часу написи не збереглися.

На схід від входу до печери в 1953 П. П. Хороших виявив наскельне малюнок, який він вважав зображенням бубна. На малюнку зображено витягнутий овал, усередині якого горизонтально прокреслена лінія, ще дві похилі лінії зображені зовні овалу, справа і зліва. Час, коли зображення з'явилося, встановити не вдається.

Ще один малюнок знайдений А.В. Тіваненко на початку 1980-х рр. Малюнок, на якому зображений шаман з бубном у правій руці і стукалкою в лівій, виконаний червоною охрою і знаходиться в 5 метрах лівіше головного входу в шаманський печеру. Час появи цього малюнка також визначити не вдалося.

5. Півострів кобиляча голова (Хорін-Іргі)

Півострів на західному краю північного узбережжяострова Ольхон , знаходиться на території Прібайкальского національного парку .Історичне бурятські назву - Хорін-Іргі. Названий так тому, що один з мисів в профіль нагадує голову коня. Хоча, відомий дослідник Байкалу Ян Черський, побачив у ньому "... череп величезного хижого тварини, середнього між типом собаки та ведмедя ...". Безсумнівно те, що півострів кобиляча голова вельми примітна ландшафтне та історичне явище, і йому цілком заслужено в 1981 присвоєно статус державного пам'ятника природи. Півострів включає в себе декілька красивих скелястих мисів, бухт і навіть невелика, але досить незвичайне озеро. На півострові зроблені численні археологічні знахідки. Сліди перебування людей на кобиляча голова простежуються углиб століть на п'ять тисяч років. У колишні часи це місце було культовим у жителів острова. Кобиляча Голова відокремлює води Малого Моря від затоки Хул, що виходить в протоку Ольхонскіе Ворота. Пройдемося по мисам і бухтах кобиляча голова.

5.1 Мис кобиляча голова (Хорін-Іргі)

Мис, що вінчає західний край півострова кобиляча голова, одночасно - найзахідніша точка острова Ольхон. Саме цей мис дав назву всьому півострову. У профіль мис дійсно нагадує голову якоїсь тварини. Найбільша край мису відкололася від основної частини, фактично це ізольована скеля, відокремлена від острова Ольхон вузьким проходом шириною всього кілька метрів. Через прохід у тиху погоду можна абсолютно спокійно пройти на байдарці. Мальовничі скелі мису особливо вражаюче виглядають з води з північного напрямку - З боку протоки Мале Море. На мису знаходиться маяк. Раніше мис був культовим місцем мешканців острова.

5.2 Мис Хальте

Мис на північному березі півострова кобиляча голова. З мису відкривається чудовий вид на Мале Море, Ольхонскіе Ворота, Приморський хребет. На рівні води в скелях мису знаходиться декілька гуртів. В результаті археологічних досліджень на мисі знайдений культовий комплекс XVII-XIX ст., Що складається з трьох кам'яних про у вигляді "колодязів", кожен розміром 1.3 м x 1.1 м і висотою близько 70 см.

5.3 Мис Тутирхей

Найсхідніший мис на північному березі півострова кобиляча голова. З води край мису виглядає як потужний скельний ріг з нависаючим карнизом. На мисі зроблено кілька археологічних знахідок. На краю мису знаходиться кам'яна викладка півкільцем у вигляді балкончики, зверненого до Байкалу, розміром близько 2x1.5 метра. Зовнішня частина викладки зроблена з плит, покладених у кілька шарів. Пол "балкончика" викладений плоскими плитами. Поруч - всього в двох метрах в напрямку на захід - знаходиться про у вигляді вертикальної кам'яної плити. Споруди відносяться до VX і XVII-XIX століть н.е. У скельних грядах мису знайдений могильник (XVII-XIX ст).

5.4 Бухта Тутирхей

Знаходиться на острові Ольхон, на схід від однойменного мису. Бухта глибоко вдається в острів Ольхон, зручна для організації табору, частково захищає навіть від гірського вітру. У бухті знайдена стоянка древньої людини, що відноситься до V-III тис. до н.е.

5.5 Бухта кобиляча голова (Хорін-Іргі)

Знаходиться на острові Ольхон в північній частині затоки Хул (перша бухта в затоці на схід від мису Хорін-Іргі). У бухті знайдені сліди стоянки стародавньої людини (V-III тис. до н.е. і I тис. н.е.).

5.6 Бухта Тангобер

Знаходиться на острові Ольхон, в північній частині затоки Хул. У бухті знайдені сліди стоянки стародавньої людини (V-III тис. до н.е. і I тис. н.е.).

5.7 Озеро Нуку-Нур

Знаходиться на острові Ольхон, на півострові кобиляча голова, у східній частині бухти Тангобер. Від Байкалу відділу не піщаною косою, як більшість озер, розташованих поблизу байкальського берега, а скелястим гребенем - Озеро Нуку-Нур розташоване в скельній воронці. Влітку в озері дуже тепла вода, але купатися в ньому навряд чи хто стане - дно озера буквально кишить водної живністю.

6. Місто Іркутськ і озеро Байкал

Більше 330 років місто Іркутськ знаходиться на південному березі озера Байкал і впродовж століть люди, що живуть в місті, не перестають дивуватися унікальності розташування міста. Місто поділено надвоє ангарів, єдиною річкою, що несе дорогоцінні води Байкалу, в той час як понад 300 великих і малих річок, невеликих гірських струмків впадає в озеро.

Недалеко від Байкалу, вниз по річці Ангара, козачий загін під командуванням Якова Похабова у 1661 році, заснував дерев'яний острог. Це був час, коли Росія почала освоювати безмежні простори Сибіру, люди прийшли сюди в пошуках легендарних скарбів і до кінця 17 століття населення Іркутська було близько однієї тисячі осіб - козаки, купці, селяни, солдати, чиновники й ті, хто отримав довічний вирок.

Місто пережило багато змін за минулі три століття - війни, повстання, революції, також як і землетруси і пожежі, змінювали обличчя міста. Але до цих пір Іркутськ зберіг свій неповторний вигляд. Білосніжна Спаська церква і Богоявленський собор вижили, також як і численні дерев'яні будинки, що стали історичними пам'ятниками.

У радянські часи Іркутськ перетворився в обласний центр, місто алюмінію та деревообробної та хімічної промисловості, а царські в'язниці для революціонерів і злочинців перетворилися на сталінські "зони" для ненадійних дисидентів і "ворогів народу".

"Обласканий історією і життям", писав про Іркутську Валентин Распутін, "Іркутськ стоїть зараз спокійний і важливий, що знає собі ціну, відомий своєю історією, минулого і теперішнього та традиційно гостинний ..."

7. Проблеми Байкалу - забруднення. Екологічні проблеми

Байкальський целюлозно-паперовий комбінат - єдине підприємство, яке скидає промислові стоки безпосередньо в озеро Байкал.

Стічні води комбінату містять діоксини, органічні сполуки сірки, феноли і багато інші шкідливі речовини. Щоденний скидання вод з комбінату еквівалентний за обсягом забруднення стоків міста з населенням в 500 000 чоловік. Висока ймовірність аварій на шламовідстійників комбінату містять колосальний обсяг отруйних речовин. Велика аварія на цьому об'єкті може призвести до необоротного погіршення якості води у всьому озері.

Шляхи вирішення проблеми:

За ініціативою губернатора Іркутської області, адміністрацією міста Байкальська спільно з низкою організацій розроблена програма перепрофілювання ЦПК. Перш за все вона передбачає переведення комбінату на замкнуту систему водокористування: вода, використана у виробництві після циклу очищення знову повертатиметься на ЦПК.

Грінпіс вказує на те, що існує як мінімум 12 реальних проектів по створенню нових робочих місць, організації нових екологічно безпечних виробництв (механічна переробка деревини, харчова промисловість, туризм і т.д.). Для їх реалізації потрібно близько 5 млн. рублів. Якщо врахувати, що збиток, нанесений комбінатом озера тільки за період з 1995 по 1998рр., Оцінюється як мінімум в 4,5 млрд. доларів - ця сума здасться "краплею в морі".

Байкал визнаний надбанням усього людства, (внесений до Списку Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО), тому міжнародні політичні та фінансові організації вправі відмовити російському Уряду у наданні допомоги до тих пір, поки не буде усунена небезпека для озера. Зокрема, Грінпіс "має намір звернутися в Міжнародний Валютний Фонд з вимогою не давати кредитів Російському Уряду без гарантій припинення екологічно шкідливого виробництва на березі Байкалу.

В обласній адміністрації, фінансуватися проект буде за рахунок коштів комбінату. Підприємство планує налагодити випуск високоякісної санітарно-гігієнічного паперу, аналогів якої у Східному Сибіру немає. Також отримати додаткові кошти планується за рахунок продажу 41% державних акцій БЦБК потенційному інвестору. Після включення Байкалу комісією ЮНЕСКО до списку всесвітньої спадщини, низку міжнародних екологічних організацій та урядових структур країн Європи, Японії вже зацікавилися цим проектом і готові вкладати гроші в перепрофілювання комбінату.

Боротьба із забрудненням озера Байкал, ВАТ Байкальський ЦПК (БЦБК) є одним з головних пріоритетів в роботі Грінпіс Росії.

В результаті численних телерепортажів, публікацій та інтерв'ю підприємство придбало "дурну славу", що знизило конкурентоспроможність його продукції. Імпортери посилалися на те, що дана целюлоза дістається дуже великою ціною - ціною забруднення унікального басейну, який увійшов до Списку всесвітньої спадщини.

Боротьба проти БЦБК була розгорнута не тільки в пресі. У Росію прийшло близько 80 тисяч листів від прихильників Грінпіс, які проживають у Німеччині, стурбованих цією проблемою.

Прихильниками Грінпіс Росії, що проживають у Швеції, було запропоновано підписати звернення до представника північних європейських країн у Міжнародному валютному фонді з проханням звернути увагу на проблему Байкалу.

Міжурядова російсько-американська комісія у свій час розглянула проблему ВАТ "БЦБК", після чого американською стороною було виділено 300 тис. доларів США на розробку проекту перепрофілювання підприємства. Проте в своєму остаточному варіанті проект цей «пішов» далеко вбік від первинного рішення. Натомість випуску целюлози пропонувалося тепер розвиток хіміко-термомеханічної маси та паперу. Поміняли, що називається, шило на мило. Грінпіс висловився категорично проти такого перепрофілювання та почав активні дії для блокування даного варіанту.

Грінпіс жодного разу не виступив з пропозицією негайно закрити виробництво, так як це не тільки екологічна, а й соціальна проблема. Проте жорсткою вимогою фахівців Грінпіс було стягування в повному обсязі природоохоронних платежів з ВАТ "БЦБК" і розвиток екологічно прийнятного малого бізнесу в Байкальську.

Екологічна ситуація в Байкальському регіоні за останні роки погіршилася. На проект Закону "Про охорону озера Байкал" Президент Єльцин наклав вето. Фінансування заповідників за останній рік скоротилася більш ніж у 2 рази. Байкальський целюлозно-паперовий комбінат продовжує забруднювати озеро. З кожним роком через зношеного обладнання тут збільшується число аварій. Система спостережень Роскомгідромета на Байкалі через відсутність фінансування практично зруйнована. Крім того, в межах водозбірного басейну озера, в Бурятії, ведуться варварські вирубки лісу.

Дослідження, проведені поряд іркутських інститутів Сибірського відділення РАН: Інститутом біології, Інститутом геохімії, Лімнологіческім інститутом, показали, що діяльність людини призводить до необоротного погіршення якості води у всьому озері. Екосистема Південної улоговини Байкалу знаходиться в катастрофічному стані, Середнього і Північного ділянок - в кризовому.

Продовження забруднення озера в тих же обсягах в найближчі десятиліття може призвести до катастрофи. Екосистема озера втратить здатність до самовідновлення і почнеться незворотний процес. Навіть якщо певні технічні заходи дозволять очистити Байкал (що вкрай малоймовірно, з огляду на розміри озера), це буде вже не унікальний природний об'єкт, а антропогенний ставок гігантських розмірів, що вимагає величезних витрат для підтримання його в більш-менш прийнятному стані.

У тварин, що мешкають в Байкалі, виявлені суперекотоксіканти - діоксини, самі небезпечних з відомих людині отрут.

Вплив потрапляє в озеро хлорорганіки призвело до збільшення кількості мутацій та інших негативних змін в організмах багатьох видів тварин, що населяють Байкал. Відомі випадки масової загибелі нерпи, так за 1987-1988рр. загинуло не менше 10% всієї популяції цього тюленя. Встановлено, що накопичення токсичних речовин в організмі тварин призводить до різкого пониження імунних функцій і підвищенню сприйнятливості до різних захворювань.

Заходи вживаються Росією:

За даними аудиторської перевірки, були виявлені факти неплатежів природоохоронних штрафів з боку БЦБК. Фактично виплачені природоохоронні платежі ВАТ "БЦБК" менше нарахованих у 3000 разів.

Уряд випустив не менше 10 різних декретів про припинення виробництва целюлози на березі Байкалу і жодне з них не виконана. Минулі десятиліття з усією ясністю показали, що вирішити проблему забруднення Байкалу БЦБК можна тільки припинивши варіння целюлози. Проте пропозиція про перепрофілювання комбінату в виключає випуск целюлози виробництво не влаштовує його керівництво.

В якості додаткової міри керівництво БЦБК підготувало свій варіант проекту Федеральної цільової програми перепрофілювання БЦБК, який направлений в Уряд РФ. Модернізація виробництва целюлози не зможе гарантувати припинення забруднення Байкалу, що підтверджується багатьма авторитетними вченими. Крім того, модернізація потребують великих інвестицій - фактично будівництва нового целюлозно-паперового комбінату на Байкалі. Цього допустити не можна.

Проблеми перепрофілювання підприємства: новий проект урядової постанови про припинення виробництва целюлози не отримав підтримки у регіональної влади. Замість цього в цей час розробляється «Концепція соціально-економічного розвитку м. Байкальська та перепрофілювання БЦБК », основні положення якої передбачають збереження варіння целюлози до 2005 включно. Грінпіс вважає неприпустимим затягувати рішення цього питання і затверджувати Концепцію з такими положеннями.

Висновки

Байкал унікальний і неповторний. Наче в гігантській лабораторії, природа поставила тут свої, зрозумілі тільки їй, досліди. Вона створила світ гармонійний і дивовижний. Тут поруч є сусідами тайга і напівпустеля, тундра і кам'яна степ. І все це, дерева та квіти, тварини та птахи, світ сонця і глибини - все це охороняє живу воду Байкалу. Воду для нас і наших дітей.

Список літератури

1.Байкал. Атлас. - М.: Госкартографія, 1993.

2.Воробйов В.В. Проблема Байкалу на сучасному етапі / / Географія та природн, ресурси. - 1988. - № 3.

3.Іметхенов А.Б. Ціна Байкальського сантиметри / / Правда Бурятії. - 1995. - 11 серпня.

4.Карта особливо охоронюваних природних територій та об'єктів Бурятської РСР. - Улан-Уде, 1992.

5.Ліси та лісове господарство Іркутської області. - Іркутськ, 1997.

6. Сьогодення та майбутнє Байкальського регіону (можливості сталого розвитку). - Новосибірськ, 1996. - Ч.1.

7. Навколишнє середовище та умови сталого розвитку Читинської області. - К.: Наука, 1995.

8.Реймерс Н.Ф., Штільмарк Ф.Р. Особливо охоронювані природні території. - М.: Думка, 1978.

9.Черкасов А.Є. Водні ресурси річок басейну Байкалу, їх використання та охорона. - К.: Вид-во Іркут. ун-ту, 1973.

Легенда про доньку Байкалу - Ангарі

У старі часи могутній Байкал був веселим і добрим. Міцно любив він свою єдину дочку Ангару. Найкрасивіше її не було на землі. Вдень вона світла - світліше неба, вночі темна - темніша хмари. І хто б не їхав повз Ангари, всі милувалися нею, всі славили її. Навіть перелітні птахи: гуси, лебеді, журавлі - спускалися низько, але на воду Ангари сідали рідко. Вони говорили: "Хіба можна світле чорнити?"

Старий Байкал беріг дочку пущі свого серця. Одного разу, коли Байкал заснув, кинулася бігти Ангара до юнака Єнісею. Прокинувся батько, гнівно сплеснув хвилями. Піднялася люта буря, заридали гори, потрапляли лісу, почорніло від горя небо, звірі в страху розбіглися по всій землі, риби пірнули на дно, птиці понеслися до сонця. Тільки вітер вив, та пророкували море-богатир. Могутній Байкал вдарила по сивий горі, відламав від неї скелю і кинув услід тікає дочки. Скеля впала на саме горло красуні. Заблагала синьоока Ангара, задихаючись і ридаючи, стала просити: "Тату, я вмираю від спраги, прости мене, і дай мені хоч одну крапельку води". Байкал гнівно крикнув: "Я можу дати тільки свої сльози!" Тисячі років тече Ангара до Єнісею водою - сльозою, а сивий самотній Байкал став похмурим і страшним. Скалу, яку кинув Байкал слідом дочки, назвали люди Шаманський каменем. Там приносилися Байкалу багаті жертви. Люди говорили: "Байкал розгнівається, зірве Шаманський камінь, вода хлине і заллє всю землю".

Тільки давно це було, тепер люди сміливі й Байкалу не бояться ...