14

Міністерство освіти і науки України

Академія муніципального управління

РЕФЕРАТ

на тему:

Північно - Східний

економічний район

План:

1. Природні передумови

2. Демографічні передумови

3. Економічні передумови

4. Територіально-галузева структура:

4.1 машинобудування району;

4.2 агропромисловий комплекс;

4.3 легка промисловість;

4.4 сільське господарство;

4.5 хімічна промисловість;

4.6 транспортний комплекс;

4.7 рекреаційний комплекс.

5. Регіональні промислово-економічні вузли

6. Проблеми територіально-галузевого удосконалення економіки району.

Реферат присвячений темі “Північно-Східний економічний район”. Це промислово-аграрний район, до складу якого входять такі області, як Полтавська, Харківська та Сумська. На території району розміром 83,9 тис. км² проживає близько 6225,4 тис. чоловік. Характеризується він, насамперед, потужним і галузево різноманітним машинобудуванням: від важкого до електронного й авіаційного. Також має розвинений агропромисловий комплекс; за виробництвом цукрового буряка й соняшника район посідає третє місце. Північно-Східний економічний район є найменшим, але його роль в економічному потенціалі держави досить велика.

Північно-Східний економічний район має сприятливі агрокліматичні умови. У ньому вдало поєднуються рівнинна поверхня, сприятливий кліматичний режим, родючі ґрунти і значні запаси корисних копалин. Але природо-ресурсний потенціал не визначає господарський комплекс району; його частка в загальноукраїнському потенціалі становить лише 10,5%, тобто менше, ніж частка території.

Природні ресурси представлені, насамперед, корисними копалинами. В межах району проходить Дніпровсько-Донецька тектонічна западина, яка в рельєфі виражена Придніпровською низовиною і Полтавською рівниною. На сьогоднішній час це основна нафтогазова база України.

Найбільші нафтові родовища - Глинсько-Розбишівське, Більське, Зачепилівське, Качанівське, Рибальське. За браком нафти ці родовища дещо пом'якшують сировинну проблему України.

Газові родовища зосереджені в Харківській області. Це, насамперед, славетне Шебелинське родовище, а також поклади в Єфремівці, Кегичівці, в Полтавській області - Солохівське, Яблунівське. Інша група корисних копалин представлена залізними рудами Кременчуцького родовища, на основі якого працює Полтавський збагачувальний комбінат.

Значні поклади високоякісних залізних руд (4,5 млрд т) зосереджені в Кременчуцькому залізорудному басейні (Полтавська область). Відкрито родовища фосфоритів у Харківській і Сумській областях. Є поклади кам'яної солі (Сумська обл.), каоліну, кварцових та скляних пісків, гіпсу, крейди, мергелю, вапняків та інших мінеральних будівельних матеріалів.

Серед річок найбільше народногосподарське значення має Дніпро з Кременчуцьким водосховищем, Дніпродзержинське і Червоноармійське водосховища. Решта річок невеликі, маловодні: Ворскла, Сіверський Донець (верхня течія), Десна, Сула, Псьол, Хорол.

Відомі джерела мінеральних вод у Полтавській (Миргородське, Гоголівське) і Харківській (Березівське) областях.

Агрокліматичні умови характеризуються значною сумою активних температур (2300 - 3000 С); зростанням континентальності і зменшенням кількості атмосферних опадів з північного заходу на південний схід; кількість опадів достатня в межах Сумської області, але Харківська область відчуває їхній дефіцит; помірно холодна зима і тепле, часто посушливе літо. Переважна частина Сумської області заходить у зону мішаних лісів, а південь Харківської - в степову.

Для району характерні суховії, ерозійні процеси, значне промерзання ґрунту, заболочення територій. Це, безумовно, позначається на територіальній організації народного господарства.

Значна територія району вкрита родючими ґрунтами - чорноземами типовими; особливо широкі їхні пасма в Полтавській і Харківській областях. У Сумській області, поряд з чорноземами, є сірі лісові ґрунти. Сприятливі кліматичні умови й врожайні ґрунти дають змогу району займати в Україні важливе місце у виробництві товарного зерна, зокрема пшениці, кукурудзи, цукрових буряків, соняшника, розвивати овочівництво і садівництво, м'ясомолочне і м'ясне тваринництво. Взагалі агрокліматичні умови Північно-Східного району сприятливі для багатогалузевого сільського господарства.

Район характеризується складною демографічною ситуацією. Загальна чисельність його населення становить 6384,4 тис. чол. - це понад 12% чисельності населення країни. Середня густота нижча від середньої в Україні і становить приблизно 74,3 чол./км² (середній показник по Україні - 86 чол./км²). Показники природного руху в районі найгірші в Україні (за винятком Чернігівської області, яка, до речі, межує з районом). Природний приріст скрізь від'ємний: в Харківській області -8,3‰, в Полтавській -8,3, в Сумській навіть -9,1‰. Це викликає напругу в використанні трудових ресурсів. Частка населення в працездатному віці становить 55,4%, що трохи нижче, ніж по Україні; в Сумські й і Полтавській областях вона ще нижча: відповідно 53,8 та 54,1%. У цих же областях дуже велика частка осіб у віці, старшому за працездатний (близько 26%).

Структура населення в районі характеризується кількісним переважанням жіночої статі. Так, на 1000 жінок у Полтавській області припадає 834, у Сумській - 838, у Харківській - 854 чоловіки.

Національний склад населення району неоднорідний, більшість становлять українці - 79,1%. В регіоні проживає майже 18,4% росіян, особливо у містах. Значна частка росіян також зосереджена у північно-східній і східній частинах району.

У містах Північно-Східного економічного району проживає 65,9% населення, що на 2% менше, ніж в Україні в цілому. Найбільш урбанізованою є Харківська область - 79,2%. Тут склалася одна з найбільших міських агломерацій України - Харківська. Найнижча частка міського населення в Полтавській області - 57,9%.

Відносно висока частка сільського населення у районі пояснюється наявністю інтенсивного сільського господарства, в якому переважають трудумісткі галузі рослинництва і тваринництва. Чисельність міського населення збільшується внаслідок перетворення сільських населених пунктів у міські, значних міграцій сільських жителів у міста.

Північно-Східний район виділяється посиленою міграцією, населення у великих містах поступово зменшується за рахунок від'ємного природного приросту. Великі міста, особливо Харків, характеризуються інтенсивною маятниковою міграцією.

Трудові ресурси району мають досить високу кваліфікацію й рівень освіти; це стосується, насамперед, ресурсів Харківської агломерації, Полтави, Сум, де зосереджені складні, наукомісткі види виробництва. Зменшення контингенту трудових ресурсів перешкоджає розширенню працемістких виробництв, на яких район до цього часу в значній мірі спеціалізувався. Швидкий відтік сільського населення в міста не супроводиться адекватним підвищенням продуктивності праці в сільському господарстві, що також створює гостру проблему.

Основна частина трудових ресурсів району зайнята в галузях матеріального виробництва. І хоча район в основному забезпечений трудовими ресурсами, проте викликає занепокоєння високий процент населення пенсійного та перед пенсійного віку відносно загальної кількості трудового резерву (відповідно 36,3 і 8,1 %). Молодь віком до 30 років становить у регіоні 33,5 % (у тих самих показниках). На 1000 чол. Працездатного населення припадає непрацездатних в областях: у Полтавській 861 (з них дітей 388), Сумській 882 (398), Харківській 759 (370).

Значні резерви підвищення ефективності праці приховані у великій кількості працівників, які вивільнятимуться внаслідок пере структуризації, закриття нерентабельних підприємств. У зв'язку з цим доцільно використовувати показник збалансованості територіальної організації трудових ресурсів, який визначається часткою умовного надлишку в загальній кількості зайнятих у народному господарстві.

Становлення ринку праці в районі відбуватиметься у два етапи. Перший етап повинен характеризуватися створенням і функціонуванням системи перепідготовки і працевлаштування, законодавчим підтвердженням соціальних і матеріальних гарантій безробітним, пожвавленням споживчого ринку, диференціацією виробництва. Другий етап формування ринку праці в районі ґрунтуватиметься на радикальних заходах регулювання процесу вивільнення працівників, їх територіально-галузевого розподілу, створення постійної системи освоєння нових робочих місць, налагодження механізму підтримки безробіття на мінімальному рівні.

У районі повільно збільшується кількість безробітних (6,5% від загальної кількості безробітних в Україні). Північно-Східний район розташований на історичній території, яка називалася Слобідською Україною. Сюди переселялися українські й російські селяни, які тікали від феодального гніту й заснували тут слободи.

Географічне положення району створило передумови для формування економічних зв'язків з Росією, більш міцних, ніж це характерно для інших регіонів України. Таке положення посилювалося розміщенням району на перетині напрямків масових перевезень вантажів між двома індустріальними велетнями: Донецько-Придніпровським районом України й Центральним районом Росії. Безпосередня близькість Північного Сходу до української металургійної бази сприяла розвитку тут важкого, метало місткого машинобудування.

У 1919 -1934 роках Харків був столицею України. Тут зосереджувалися кваліфіковані кадри, інтелектуальний, науковий потенціал. Розміщувалося виробництво складних машин і обладнання, для якого Харків був своєрідним полігоном. Ця роль колишньої столиці значною мірою збереглася, Харків і нині, поряд з Києвом, уособлює науково-технічний прогрес у країні. Наявність кваліфікованих кадрів в обласних містах сприяла розвиткові працемістких виробництв у промисловості.

Потреби промислового комплексу викликали необхідність розміщення сільськогосподарського машинобудування, виробництва тракторів, обладнання для харчової промисловості.

Близькість металургійної бази, кваліфіковані трудові ресурси й потреби транспорту - все це сприяло розвиткові тут транспортного машинобудування.

Північно-Східний район дає 13,7% валового внутрішнього продукту, зосереджує 12,7% основних фондів. Його частка в обсязі валової сільськогосподарської продукції становить 14,6%. Провідною галуззю економіки Північно-Східного району є машинобудування, де працює 61% промислово-виробничого персоналу. До важливих галузей належить також сільське господарство, харчова промисловість, транспортний комплекс.

Машинобудування району представлено як метало місткими, так і працемісткими галузями: енергетичне, електротехнічне, гірничошахтне, будівельно-шляхове, підйомно-транспортне, тепловозобудування. Енергетичне та електротехнічне машинобудування зосереджене в Харкові, де діє завод по виготовленню турбін для теплових і атомних електростанцій, гідротурбіни великої потужності, потужні турбогенератори, електродвигуни й електроустаткування для тепловозів, прокатних станів, шахтових підйомних машин, крокових екскаваторів, устаткування для електропідстанцій. У Глухові виробляють електронні й агрегатні вузли. Заводи важкого компресоробудування та електропомп розміщені в Сумах, помпи випускають також в м. Свема. Електротехнічне машинобудування розміщено у Полтаві, Конотопі. Будівельно-шляхові машини випускаються в Кременчуці.

Тракторобудування й локомотиво будування зосереджене в Харкові. Транспортне машинобудування зосереджене в Кременчуці (великовантажні автомобілі загального призначення, а також підвищеної прохідності, тягачі й автосамоскиди, різні види вагонів, у тому числі для перевезення цементу, вугілля, руди, лісу тощо) вантажних автомобілів - в Кременчуці.

Працемісткі види машинобудування зосереджені переважно в Харкові: верстатобудування, електроніка, виготовлення приладів, інструментів; тут же міститься один з найбільших в Європі авіазавод; є завод підйомно-транспортного машинобудування, що випускає мостові електрокрани, будівельні баштові крани; також в Харкові випускають гірниче і металургійне устаткування, обладнання для легкової, харчової, поліграфічної та промисловості будівельних матеріалів. У Сумах працює завод електронних мікроскопів. Верстатобудування, крім Харкова, є також в інших центрах - Лубнах, Сумах, Чугуєві.

Агропромисловий комплекс посідає друге місце в районі за часткою в валовій продукції. Він представлений, в першу чергу, виробництвом цукру, зерна, соняшнику й олії, м'яса, молока.

Харчова промисловість, яка входить до агропромислового комплексу, посідає за обсягом виробництва друге місце після машинобудування. В районі діють підприємства цукрової, м'ясної, молочної, борошномельно-круп'яної, олійної, жирової, спиртово-горілчаної, кондитерської та інших галузей харчової промисловості.

Найбільше значення має цукрова промисловість, яка виробляє понад 20% цукру в Україні. На території Північно-Східного економічного району є 59 цукрових заводів. Лохвицький цукровий комбінат (Полтавська область) - одне з найпотужніших підприємств галузі в Україні. До великих цукрових підприємств належать також Куп'янський, Орільський (Харківська область), цукрові заводи та цукрорафінадний завод у м. Дружбі (Сумська область). Район випускає майже 13% вершкового масла в Україні. Маслоробна, сироварна промисловість представлена мережею підприємств, розміщених у межах сировинних зон, та молочно-консервними заводами у Харківській (Крупянськ) і Полтавській (Кобеляки) областях. В районі працює мережа консервних заводів.

Найбільші цукрові заводи діють у Лохвиці, Сумах (рафінадний завод), Куп'янську. Найпотужніші м'ясокомбінати - в Полтаві, Харкові, Сумах, Охтирці.

Легка промисловість за вартістю продукції посідає третє місце в районі, представлена вона переважно трикотажною, швацькою й взуттєвою галузями. За вартістю продукції легка промисловість посідає третє місце в районі після машинобудування і харчової промисловості. Текстильна промисловість виробляє вовняні, бавовняні, трикотажні тканини, діють підприємства хутрової та шкіряно-взуттєвої промисловості. Найбільші центри - Харків, Полтава, Суми, Лубни, Лебедин. У Харкові зосереджена швейна, панчішно-шкарпеткова, суконна, взуттєва промисловість, найбільше в Україні хутрове об'єднання, канатний і шкіряний заводи.

У Полтаві розміщені бавовняно-прядильна, трикотажна, швейна фабрики, шкіряно-взуттєвий комбінат, у Сумах - швейна, суконна і шкіряно-взуттєва фабрики.

Соціально-економічні й природні умови району зумовлювали розвиток високо інтенсивного сільського господарства. На сільськогосподарські угіддя тут припадає понад 70% земельної площі. Їх загальна кількість становить 5959,9 тис. га, в тому числі орні землі - 4857, сіножаті й пасовища - 1046,8 тис. га. Осушуються заболочені і перезволожені землі (переважно у Сумській області), зрошенням займаються головним чином у Харківській області на площі приблизно 70 тис. га. Більшість сільськогосподарських підприємств спеціалізуються на вирощуванні зернових, цукрових буряків, соняшника і на м'ясо-молочному тваринництві. Навколо міст створено овочево-молочні господарства приміського типу. Більше половини посівної площі району припадає на зернові культури, серед яких найбільше озимої пшениці, ячменю, жита, гречки, кукурудзи.

У районі вирощується велика частка технічних культур - 12 - 14%. Цукрові буряки вирощують майже на всій території району, а соняшник - переважно на півдні і південному сході. У західній частині поширені посіви тютюну та ефіроолійних культур. Картоплю й овочі вирощують майже в усіх господарствах, але найбільше навколо великих міст і в південній та західній частині. Вони займають 6 - 10% усієї посівної площі. Розвинені також садівництво та ягідництво.

Частка тваринництва в структурі сільськогосподарського виробництва становить 52,7 %. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець, птицю. Південь має м'ясо-молочний напрям. У південно-східній частині району значного розвитку набуло вівчарство. Переважають тонкорунні вівці. Свинарство - м'ясного напряму. Оскільки провідне місце в сільськогосподарському виробництві Північно-Східного району займає тваринництво, то відповідно значні площі угідь зайняті під кормовими культурами (багаторічні трави, коренеплоди, кукурудза). В районі розвинені також рибальство, бджільництво і шовківництво.

Хімічна промисловість характеризується перевагою не матеріаломістких виробництв. Виняток становить завод фосфатних добрив у Сумах. Для цієї галузі в Північно-Східному районі властивий “тонкий” профіль. Це виготовлення фото- і кіноплівки (Шостка), гумових виробів (Суми), фармацевтична промисловість (Харків), виробництво пластмас, лаків, фарб. Також хімічна промисловість виробляє мінеральні добрива, хімреактиви, дубильні препарати, барвники та іншу продукцію. В районі сформувався нафтогазохімічний цикл виробництва. У Кременчуці функціонує нафтопереробний завод, налагоджено виробництво технічного вуглецю; в Сумах виготовляють фосфорні добрива, сірчану кислоту, отрутохімікати, пігменти, лакофарбову продукцію, мінеральні домішки до кормів для худоби; в Шебелинці - хімічні реактиви.

Транспортний комплекс відзначається густою мережею залізничних, автомобільних, трубопровідних шляхів, також розвинені річковий та повітряний транспорт. Основна частина вантажів перевозиться залізничним та автомобільним транспортом. У цілому в районі провідне місце належить залізничному транспорту. Виняток становить Харківська область, де на автомобільні перевезення припадає 65% усіх перевезень. Загальна довжина залізниць району становить 3198 км, а середня густота - 37,5 км на 1000 км². Через територію проходять міжнародні транзитні магістралі: Москва - Харків-Ростов-на-Дону, Москва - Харків - Сімферополь, а також важливі шляхи республіканського значення (Одеса - Харків, Київ - Харків та інші).

Харків є найбільшим залізничним вузлом України, в ньому перетинаються найважливіші залізничні й автомобільні магістралі країни.

Автомобільний транспорт використовується в основному для внутрішньообласних перевезень. Загальна довжина автомобільних шляхів Північно-Східного економічного району становить 24 тис. км, у тому числі з твердим покриттям - 7,0 тис. Густота автошляхів з твердим покриттям - 256,0 км на 1000 км². Для транспортних зв'язків використовується Дніпро з його притоками - Сулою, Пслом, Ворсклою. На Дніпрі розташований великий річковий порт - Кременчук.

Авіаційний транспорт представлений в усіх областях району. Спеціалізація - перевезення пасажирів та вантажів.

Трубопровідна мережа включає магістралі міжнародні (газопроводи “Союз”, Шебелинка - Москва, Ставрополь - Донбас - Москва, нафтопровід Самара - Кременчук) і внутрішньодержавні, які віялом відходять від Шебелинки - великого газорозподільного вузла. Значним транспортним вузлом є Кременчук, де сходяться залізничні, автомобільні й водні шляхи.

У великому обсязі до району ввозяться паливо, метал, будівельні матеріали, ліс, а вивозиться здебільшого готова продукція обробної промисловості - машини, інструменти, взуття, одяг, цукор, масло, олія, мило тощо. Основні економічні зв'язки району налагоджені з сусідніми Придніпровським і Донецьким, а також різні кооперативні зв'язки з центральними районами Російської Федерації.

Сприятливі кліматичні умови, мальовничі ландшафти, лісиста місцевість (Сумська область), густа річкова мережа (Полтавська область) створюють курортний потенціал регіону: 45 санаторіїв та пансіонатів, 16 туристичних бюро подорожей та екскурсій, 8 туристичних баз (найбільші “Новосанжарська”, “Сонячна” в c.Липовому Глобинського району, “Кияниця” Сумського району, “Ярославна” в Путивлі, “Васищеве” Харківського району, “Лиман” Зміївського району). Особливе значення мають мінеральні води Полтавщини, зокрема в Миргороді , Великобагачанську, Новосанжарську, Хоролі. За хімічним складом вони належать до гідрокарбонатно-хлориднонатрієвих і хлоридно-натрієвих. В Миргороді є також бальнеологічні грязі.

У районі сформувалися два великі вузли - Харківський і Кременчуцький. Перший з них спеціалізується на багатогалузевому машинобудуванні, хімічній, легкій, харчовій промисловості. Тут випускаються турбіни для теплових і гідравлічних станцій, електродвигуни, екскаватори, обладнання для тепловозів, літаки, верстати, електронна техніка, прилади, велосипеди, поліграфічне обладнання та багато іншого устаткування. Хімічна промисловість виробляє пластмаси, лаки, фарби, ліки. Розвинена швацька й трикотажна промисловість.

Треба відзначити, що територіальна концентрація виробництва в Харківському вузлі надмірна й можливості для екстенсивного його розвитку вичерпані.

Кременчуцький вузол спеціалізується на матеріаломісткому виробництві. Це - видобуток залізної руди, вагонобудування, виробництво вантажних автомобілів і машин для шляхового будівництва, нафтопереробка й нафтохімія. Поряд з цим тут діють трикотажна, взуттєва фабрики, м'ясокомбінат.

Відносно висока концентрація промислового виробництва в Полтавській області стала основою для формування Полтавського промислового вузла. У внутріобалансному і республіканському поділі праці Полтавський вузол виділяється спеціалізацією на виробництві продукції машинобудування і металообробки, легкої та харчової промисловості.

У сумській області сформовано два великих промислових вузли - Сумський і Шосткинсько-Глухівський. У внутріобалансному і республіканському поділі праці Сумський вузол виділяється виробництвом продукції машинобудування і хімічної промисловості, Шосткинсько-Глухівський - продукції хімічної промисловості та машинобудування.

Ресурси району обмежені, а тому треба істотно підвищувати продуктивність праці. За рахунок великих капіталовкладень слід модернізувати основні фонди промисловості, завершити індустріалізацію сільського господарства на новій основі.

Необхідна територіальна деконцентрація виробництва, особливо в Харківському і Кременчуцькому вузлах, економічна активізація малих і середніх міст, зокрема на Сумщині. У структурі машинобудування наукомістким видам треба надати пріоритет.

Отже, Північно-Східний економічний район належить до найбільш індустріально розвинених районів України, має вигідне економіко-географічне положення, розташований на важливих шляхах сполучення з розвиненими районами Росії і портами Чорного й Азовського морів.

Зручне економіко-географічне положення Північно-Східного економічного району щодо джерел сировини і палива, сприятливі економічні і природні умови створюють високі потенційні можливості для комплексного розвитку його господарства.

Використана література:

1. Є. П. Качан, М. О. Петрика. Розміщення продуктивних сил України. - Київ “Вища школа” 1998

2. В. В. Ковалевський, О. Л. Михайлик, В. Ф. Семенова. - Розміщення продуктивних сил. - Київ “Знання” 2000

3. Л. Г. Чернюк, Д. В. Клиновий. - Розміщення продуктивних сил України. - ЦУЛ 2002