14

РЕФЕРАТ

Тема: Розміщення продуктивних сил Росії

ПЛАН

1. Географічне положення та адміністративно-територіальний поділ Російської Федерації.

2. Природно-ресурсний потенціал Росії.

3. Населення Росії та його розселення.

Список літератури

1.Географічне положення та адміністративно-територіальний поділ Російської Федерації

Росія (Російська федерація - найбільша за площею держава світу (близько 17,1 млн. км²), що майже в 2 рази більше, ніж КНР або США.

Росія - євразійська країна: 1/3 території її знаходиться в Східній Європі, 2_3 - в Північній Азії.

Крайня північна точка країни - мис Флігелі на о. Рудольфа у складі архіпелагу Земля Франца-Йосипа (81°50ґ п.ш.), а на материку - мис Челюскін (77°43ґ п.ш.), крайня південна - на кордоні з Азербайджаном (41°10ґ п.ш.), крайня західна - на кордоні з Польщею біля Гданської затоки на території анклаву, утвореного Калінінградською областю РФ (19°38ґ схід), крайня східна - о. Ратманова у Беринговій затоці (169°02ґ з.д.). Більша частина території Росії розташована між 50-й паралеллю та Північним полярним кругом, тобто знаходиться у середніх та високих широтах. У цьому відношенні аналогом серед зарубіжних країн може служити тільки Канада.

Максимальна відстань між західними (не враховуючи Калінінградської обл.) та східними рубежами - 9 тис. км, між північними та південними - 4 тис. км.

На заході Росія межує з Норвегією, Фінляндією, Естонією, Латвією, Білоруссю, на південному заході - з Україною Після розпаду СРСР українсько-російський кордон протяжністю 2292,6 км (у тому числі 249,6 км по Азовському морю і 49 км по Керченській протоці) набув юридичного статусу, що призвело до затримки його облаштування. У результаті двосторонніх переговорів і проведення спеціальних робіт сторони завершили делімітацію сухопутної ділянки кордону, прийшли до згоди про необхідність прийняти окремої угоди про порядок розмежування акваторії Азовського моря і Керченської протоки триває підготовка до підписання відповідного договору про державний кордон., на півдні - з Грузією, Азербайджаном, Казахстаном, Монголією, Китаєм, КНДР. На сході територія Росії омивається морями Тихого, на півночі - Північного Льодовитого океанів, на півдні виходить до Чорного, Азовського та Каспійського морів. На морські кордони припадає майже 2/3 всіх кордонів країни. До Російської Федерації належить розташована окремо на заході Калінінградська область, яка межує з Литвою й Польщею, омивається водами Балтійського моря.

Завдяки великій території забезпечуються усі необхідні умови раціонального територіального поділу праці, можливості більш вільного маневру у розміщенні продуктивних сил.

Але геополітичне положення Росії погіршилося. Після розпаду СРСР вона “відсунулася” від Західної і Центральної Європи, втратила вільний доступ до багатьох портів на Балтиці (Новоталлінський, Ризький, Вентспілс, Клайпеда) і Чорному морі (Севастополь, Феодосія, Керч), різко зросли транзитні витрати.

Нині до складу Російської Федерації входять 21 республіка, 6 країв, 49 областей, 1 автономна область, 10 автономних округів і два міста федерального значення - Москва і Санкт-Петербург (див. адміністративно-територіальний поділ Російської Федерації).

Адміністративно-територіальний поділ Російської Федерації

2. Природно-ресурсний потенціал Росії

Росія має унікальний природно-ресурсний потенціал світового значення. Це насамперед мінерально-сировинні ресурси. На Росію припадає майже Ѕ вугільних ресурсів світу, близько 1/7 частки світових запасів нафти та 1/3 природного газу.

По запасам природного газу Росія займає перше місце в світі. Близько 70% балансових запасів нафтових ресурсів Росії знаходяться на території Західного Сибіру, більше 9% в Уральському економічному районі, значні запаси Приволзького та Північного регіонів, є розвідана нафта на Далекому Сході, в Східно-Сибірському районі і на Північному Кавказі.

Родовища-гіганти природного газу також знаходяться на території Західної Сибірі, на самій північній її окраїні в Ямало-Ненецькому автономному окрузі. На цю територію приходиться більш як 80% всіх балансових запасів природного газу Росії. Значні запаси газу-конденсату у Поволжі (Астраханська обл.) та на Уралі (Оренбурзька обл.).

Вугільні родовища більш диференційовані по території. По геологічним запасам вугілля Східна Сибір незрівнянно більш значима, ніж іншій другий район Росії. Тільки два басейна-гіганта - Тунгуський і Кансько-Ачинський - включають в себе більш як 3 трлн. т вугілля (більше 50% загальних ресурсів вугілля Росії). Великі поклади вугілля знаходяться у Кузнецькому, східній частині Донецького, Печорського, Іркутського, Південноякутського кам`яновугільних та Кансько-Ачинського і Підмосковного буровугільних басейнів.

По гідроенергоресурсам Росія займає друге місце в світі, поступає тільки КНР. При цьому на азіатський регіон припадає 85% загального технічного потенціалу.

Великі гідроенергоресурси має Далекий Схід (53% гідроенергоресурсів Росії), потенціал якого поки що недостатньо використовується.

К особливим енергоресурсам відносять уранові руди - ресурси сучасної паливної бази для атомної енергетики.

Росія, поряд з Канадою, США, Австралією, ПАР, Намібією, Францією, Нігером та Габоном є крупним виробником та експортером збагаченого урану. Основні родовища розміщені в Східній Сибірі, Північному районі і ін.

До важливої енергетичної складової відносяться нетрадиційні джерела енергії (сонця, вітру, води, біомаси).

Великими можливостями для використання термальних вод мають Північний Кавказ (Північна Осетія, Кабардино-Балкарія, Чечня, Інгушетія, Дагестан), впадини Саяно-Байкальської гірської системи, Чукотки, Камчатки. На Камчатці відомо рідке та величне явище природи - Долина гейзерів, яка знаходиться в 180 км до північно-заходу від Петропавловська-Камчатського.

Паужетське родовище термальних вод розташоване в південній частині півострова у 35 км від побережжя Охотського моря. Тут в 1967 р. була збудована геотермальна електростанція (потужність 11 мВт).

Використання приливної енергії, енергії хвиль та температурного градієнту морської води поки ще не одержало великого розвитку. В Росії побудована Кислогубська ПЕС на Кольському півострові.

До нетрадиційних джерел енергії відносять також енергію вітру. Росія має колосальний сумарний потенціал цього виду енергії. Вдовж берегової лінії Північного Льодовитого океану, від Кольського півострову до Камчатки, на протязі 12 тис. км і шириною смуги до 500 км панують вітри у середньорічному обчислюванні зі швидкістю до 7 м/с. Їх сумарна потужність досягає 45 млрд. кВт. За нашого часу вже працюють велика кількість ВЕС на Новій Землі, мисі Уелена, островах Врангеля і Шмідта.

Росія має запаси залізних руд категорії А+В+С₁ (майже 60% від запасів колишнього СРСР). Середній зміст заліза у руді становить біля 36%. Родовища залізних руд залягають на Уралі, в Сибіру, в європейській частині країни (Курська магнітна аномалія, Кольський півострів). При цьому на Центрально-Чорноземний економічний район припадає майже 55% балансових запасів залізних руд країни.

Основна частина марганцевих руд зосереджена в Кемеровській області в Західному Сибіру, в Свердловській області на Уралі, незначні запаси є в Хабаровському краї.

Хромітові руди є на Уралі, в Пермській області, Архангельській області.

Запаси бокситів в Росії є на Уралі в Свердловській області, а також в Башкирії, в Архангельській та ленінградській областях, в Комі, в районі Курської магнітної аномалії, де боксити залягають разом з родовищами залізних руд.

В Сибіру боксити виявлені в Салаірському кряжі, в басейні р. Ангари, в Східних Саянах.

Титаномагнієві руди є в Комі (Ярегське родовище) і на Уралі.

Мідні руди видобувають дуже давно (з кінця ІV тис. до н.е.). Жили із вмістом міді 2-3% вважаються багатими, розробляються руди при вмісті міді до 0,5%. Родовища мідних руд є на східних схилах Уралу, а також Північному Кавказі, Читинській області, на трасі Байкало-Амурської магістралі.

Нікелеві руди відомі в Росії в Норильському рудному районі, а також на Кольському півострові.

Нікелево-кобальтові руди відомі на Уралі (Халіловське родовище), а також родовища кобальтових руд в Туві, вольфрамо-молібденові руди - в Кабардино-Балкарії.

Родовища ртуті і сурми відомі в Росії в Республіці Саха, на Чукотці, Камчатці, Горному Алтаї.

Родовища золота відомі в Магаданській області, Республіці Саха, Забайкаллі.

Платинові руди є в Норильському рудному районі, на Кольському півострові (Мончегорське родовище), а також на Уралі.

Найбільші в світі родовища апатитових руд розміщені в Росії на Кольському півострові (Хибінське, Мордовське), а також в Східних Саянах.

Значні поклади калійної і кам`яної солі зосереджені в Поволжі, Алтаї, Східному Сибіру.

Родовища сірки відомі в Самарській області, на Камчатці, Курильських островах.

Найбільш значимі родовища флюориту (плавикового шпату) виявлені в Приморському краї і Забайкаллі.

До найбільш відомих родовищ азбесту в Росії відносяться родовища Уралу, Оренбурзької області, Туви. Особливо хорошою якістю відрізняється родовище Молодіжне в Бурятії, розташоване неподалік від траси БАМа.

Родовища різних видів слюди є в Мурманській області і Карелії, в басейні р. Мами в Іркутській області, в Алданському слюдоносному районі Республіки Саха.

На Уралі, в Забайкаллі, Горном Алтаї, Саянах та інших районах відкриті родовища кольорових, напівдорогоцінних і дорогоцінних каменів (агат, яшма, гірський кришталь, ізумруд, топаз, сапфір, бірюза та ін).

Земельні ресурси. Площа сільськогосподарських угідь Росії становить 222,3 млн. га, в тому числі ріллі - 132 млн. га. По цьому показнику Росія займає третє місце в світі, поступається тільки США (190 млн. га) і Індії (160 млн. га).

Більш як 4/5 ріллі припадає на Центральний і Центрально-Чорноземний райони, Поволжя, Північний Кавказ, Урал та Західний Сибір.

Площа обробляємих земель в Росії скорочується, але забезпеченість ріллею із рахунку на душу населення залишається досить високою у зрівнянні до інших країн. Так, в Росії вона становить 0,8 га, в той же час як в США - 06 га, а в Китаї та в Єгипті - 0,09 і ,05 га відповідно.

Лісові ресурси. Ліси в Росії займають майже 2/3 усієї площі країни. Лісистість становить 45,3%, що перевищує середньосвітовий показник (27%) і показники таких лісових країн, як Канада (42%), Бразилія (40%), США (32%), і свідчить про велику економічну і глобальну екологічну цінність російських лісів. За даними Міністерства природних ресурсів Російської Федерації, загальна площа земель лісового фонду Росії становила на 1 січня 2001 р. 11785,5 млн. гектарів, з них під цінними хвойними породами знаходилось 508,7 млн. гектарів, листяними (дуб, бук., тощо) - 17,5 млн. гектарів.

На Росію припадає 22% лісових ресурсів планети, проте цей потенціал використовується недостатньо. Порівняно з початком 90-х років минулого століття обсяг заготівель деревини знизився більш як удвічі, що призвело до нагромадження перестиглої частини лісів з одночасним зниженням їхньої якості.

Зросла небезпека масових спалахів хвороб лісу і лісових пожеж. Значні запаси цінної деревини в районах Сибіру, на північному сході країни, Далекому Сході, а також у Республіці Комі і Архангельській області залишаються недоступними для освоєння.

Водні ресурси. Серед інших країн світу по сумарному значенню відновлювальних водних ресурсів Росії належить друге місце після Бразилії. Важливим показником оцінки водних ресурсів є водозабезпеченість (питома вага природного річного стоку на одиницю площі із розрахунку на одного жителя).