Великобританія

ВЕЛИКОБРИТАНІЯ

Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії.

Назва країни походить від Британія -- по етноніму племе-ні бритти.

Площа --245 тис. км.

Населення -- 58,5 мли чоловік.

Столиця - Лондон.

Адміністративний поділ. Складається з чотирьох історичних областей (Англія, Шотландія, Уельс, Північна Ірландія), які діляться в адміністративному відношенні на багаточисельні графства.

Англія: 39 графств, 6 метрополітенських графств і особлива адміністративна одиниця -- Великий Лондон (адміні-стративний центр -- Лондон).

Уельс: 8 графств (адміністративний центр -- Кардіфф).

Шотландія: 12 областей і 186 островів (адміністративний центр -- Единбург).

Північна Ірландія: 26 округів (адміністративний центр -- Белфаст).

Особливий статус мають острів Мен і Нормандські острови.

Форма правління. Конституційна монархія.

Глава держави. Монарх -- верховний носій виконавчої влади, глава судової системи, верховний головнокомандувач.

Найвищий законодавчий орган. Двопалатний парламент, який складається з Палати лордів і Палати общин. Обирається строком на 5 років.

Найвищий виконавчий орган. Рада міністрів.

Крупні міста. Манчестер, Бірмінгем, Лідс, Глазго, Шеф-філд, Ліверпуль, Едінбург, Белфаст.

Державна мова. Англійська, в Уельсі -- англійська і валлійська.

Релігія. 47% -- англіканці, 16% -- католики.

Етнічний склад. 81,5% -- англійці, 9,6% -- шотландці, 2,4 % -- ірландці, 1,9% -- валійці.

Валюта. Фунт стерлінгів = 100 пенсам.

Місце у світі

Англія -- батьківщина індустріального спо-собу виробництва. У середині XIX ст. на її частку припадала майже половина світової промислової продукції. Вона займала панівне становище в промисловому експорті, фінансах і мореплавстві тогочасного світу. Британська колоніальна імперія була найбільшою за площею і населенням (36 млн км² і 400 млн чоловік -- чверть жителів Землі в 1919 р.). Англійська мова, англій-ська культура, англійський спосіб життя широко розповсюдились у світі. У середині XX ст. Британська колоніальна імперія розпалася. За розмірами ВНП Великобританію випередили інші головні економічно розвішені країни. Щоб вистояти в боротьбі з конкурен-тами, Великобританія змушена була в 1973 р. вступити до ЄС. Проте зараз за розмірами виробництва, рівнем економічного і соціального розвитку вона посідає одне з провідних місць у світі. 50 її колишніх колоній і домініонів входять у Співдружність, яку очолює Велико-британія. Англійська мова залишається найпоширенішою в світі.

Склад території та економіко-географічне положення

Країна розташована на островах Північно-Західної Європи. їй належать острів Великобританія, частина острова Ірландія та довколишні острови. Країна поділяється на чотири історико-географічні області: Англію -- головне ядро держави, і приєднані пізніше до неї шляхом заво-ювання Уельс, Шотландія і Північна Ірландія (Ольстер), які мають дуже незначні й невиразні елементи автономії. Країну називають Великобританією за назвою найбільшого острова, або Англією -- за назвою історичного ядра. Офіційна її назва -- Сполучене Королів-ство Великобританії і Північної Ірландії.

Найважливішого особливістю географічного положення Велико-британії є її відокремленість від континенту. Ця обставина сприяла тому, що країна, хоч і брала постійну участь у європейський війнах, проте упродовж дев'яти століть (з 1066 р.) жодного разу не зазнала іноземного вторгнення. Разом з тим, країна користувалася всіма вигодами, що випливають з розташування поруч з найрозвинені-шими державами Західної Європи і на шляхах у Світовий океан.

Клімат

Великобританію називають країною туманів і дощів. Клімат країни змінюється залежно від регіону. У Англії клімат м'який і вологий, завдяки відносній теплоті морів, що омивають її. Середньорічна температура складає біля + 11 °С на півдні і + 9 °С на північному сході. Шотландія є найхолоднішим регіоном Великобританії. У горах на півночі лежить сніг з листопада по квітень-травень. Клімат Уельсу і Північної Ірландії м'який і вологий. Середньорічна температура Північної Ір-ландії складає + 10 °С. Найбільш рясні осідання в Шотландії, Північній Ірландії, горах Англії і Уель-су (1000--1500 мм в рік). Найменша кількість опадів в південно-східній Англії (600--750 мм в рік).

Флора

Рослинність Англії досить бідна, ліси займають менше 4 % території, найчастіше зустрічаються дуб, береза, сосна. У Шотландії лісу поширеніші, хоча в ре-гіоні переважають вересові пустки. В основному в лісах на півдні і сході виростають дуб і хвойні дере-ва -- ялина, сосна і модрина. В Уельсі ліси в основному листяні -- ясен, дуб. У гірських районах поширені хвойні дерева.

Фауна

У Англії мешкають олень, лисиця, кролик, заєць, борсук. Серед птахів -- куріпка, голуб, ворон. Рептилії, яких на всіх Британських островах всього 4 види, в Англії рідкісні. У річках водяться в основному лосось і форель. Для Шотлан-дії найбільш характерні олень, косуля, заєць, кролик, куниця, видра і дикий кіт. З птахів переважають куріпки і дикі качки. У річках і озерах Шот-ландії також багато лосося і форель. У прибережних водах ловляться тріска, оселедець. У Уельсі фауна практично така ж, як і в Англії, за винятком чорного тхора і лісової куниці, які в Англії відсутні.

Річки і озера

Головні річки Англії -- Темза, Северн, Тайн. Головні річки Шотландії -- Клайд, Тей, Форс, Твід, Ді і Спей. Серед численних озер особливо виділяють-ся легендарні Лох-Несс, Лох-Тей, Лох-Кетрін. Головні річки Уельсу: Ді, Уск, Тейфі. Найкрупніше озеро -- Балу. Головні річки Північної Ірландії -- Фойл, Верхній Бан і Нижній Бан. Озеро Лох-Ней -- найбільше на Британських островах.

Господарська оцінка природних умов і ресурсів

Берегова лінія островів добре розчленована. Навіть у південній частині головного острова віддаленість від моря не перевищує 100-120 км, а в північній ця відстань удвічі ко-ротша. За характером поверхні територія майже нарівно представле-на рівнинами (плоскими і погорбованими) та узгір'ями. Найбільше заселена і економічно розвинена південно-східна рівнинна частина країни. Узгір'я, які поширені на заході й півночі, заселені слабо і використовуються лише для екстенсивних форм господарювання. Найбільш суворим і найменш сприятливим для проживання людини є Північно-Шотландське нагір'я.

З-поміж покладів мінеральної сировини найважливіше значення мають паливні ресурси. Кам'яне вугілля було природною основою промислового перевороту кінця XVIII -- початку XIX ст. Багаті вугільні басейни Центральної Англії, Південного Уельсу, Середньої Шотландії та Північної Англії надзвичайно вдало розташовані щодо всієї території та водних шляхів. У 70-х роках XX ст., коли частина вугільних родовищ економічно себе вичерпала, було відкрито великі поклади нафти і природного газу на шельфі Північного моря. Частка Великобританії у цих покладах становить понад 2 млрд т нафти і 700 млрд м³ газу. До речі, перешкодою у добуванні нафти й газу є не глибина моря, а погода. Платформи в центрі й на півночі моря працюють в умовах сильних вітрів і високих хвиль. За винятком палива, країна небагата на іншу мінеральну сировину.

Великобританія лежить у зоні широколистих лісів помірного поясу. Клімат її вологий (океанічний) з майже рівномірним розподілом опадів протягом року. Завдяки Гольфстріму зима дуже м'яка, з рідкісними морозами, а літо прохолодне. Кількість опадів зменшується в напрямі на схід від 2000 мм і більше на узбережжях до 600 мм на південному сході. Кліматично-ґрунтові умови сприятливі для цілорічного вирощування трав і утримання тварин, а тепер -- і для нових культур, що створюються за допомогою біотехнології.

У ході промислового розвитку Великобританія першою в світі зазнала дуже значного забруднення природного середовища, особливо у вугільно-металургійних і портових районах. Заходи, вжиті

в другій половиш XX ст., покращили становище. Існує національна програма охорони природи і система заповідних територій. Серед десяти національних парків найбільшим і найвідомішим є Лейк-Дістрикт (Озерна округа) у Кемберлендських горах у Північній Англії.

Населення

Першими відомими предками сучасного населення Великобританії були бритти -- кельтські племена, які з'явились на островах більш як 2500 років тому. Англи, сакси і юти -- германські племена -- переселилися на цю територію в V--VII ст. н. є., пофранцужені норманни -- в XI ст. Понад 80 % сучасного населення становлять англійці. Англійська мова належить до германської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Серед англійців в окрему групу виділяють ольстерців, які є нащадками змішаних шлюбів англійців та ірландців, їх нараховується понад 1 млн чоловік. Шотландці (їх 5 млн чоловік), ірландці (2,2 млн чоловік) і валлійці, або уельсці (1,5 млн) є нащадками кельтських племен. Шотландці та валлійці сприйняли англійську мову. Мова ірландців належить до кельтської групи індоєвропейської сім'ї. За своєю релігією англійці, ольстерці, валлійці та шотландці здебільшо-го є протестантами різних напрямків. Ірландці -- католики. Британці (цим терміном об'єднують усе населення Великобританії) зробили великий внесок у світову історію, науку, культуру і спорт.

Демографічні показники сучасного населення Великобританії аналогічні іншим індустріально розвиненим країнам. Характерні низький рівень народжуваності і смертності, постаріння населення, здрібнення сімей.

В XVI--XIX і першій половині XX ст. Великобританія була класичною країною еміграції. До 1861 р. виїзд за межі країни не реєструвався. Але в 1861--1930 рр. було зафіксовано понад 8 млн чоловік, які переселилися переважно в США і «білі колонії» (домініони) -- Канаду, Австралію, Нову Зеландію і Південну Африку.

У другій половині XX ст. емпрацію замінило протилежне явище -- імміграція у Великобританію іноземних робітників. Причинами її стали низький природний приріст населення в країні та висока вартість робочої сили. Іммігранти прибувають з країн Співдружно-сті -- острови? Вест-Індії, Східної Африки, Пакистану, Індії. «Кольо-рова» община нині налічує приблизно 3 млн чоловік, у тому числі 1,5 млн мусульман.

Великобританія -- густо заселена і високоурбанізована країна. Се-редня густота населення становить 239 чоловік на 1 км . У горах Шотландії вона знижується до 0,4 чоловіка на 1 км². Одночасно смуга, що простягнулася від Манчестера до Лондона, належить до

найбільш залюднених не тільки в Європі, айв усьому світі. Понад 3/4 населення Англії та Уельсу живе в міських графствах. У Шот-ландії та Ольстері цей показник дещо менший. Міський спосіб життя в сільських графствах робить реальний рівень урбанізації одним з найвищих у світі. Міграції населення пов'язані з переміщен-ням людей із внутрішніх зон великих міст у передмістя, в тому числі й у сільські графства.

Міста Англії значною мірою виникли ще за часів римського панування, тобто майже 2000 років тому. Окремі -- породження промислового перевороту. Є міста, що тільки народилися. Це супут-ники великих міст. Саме в Англії виникла і здійснилася вперше ідея їх створення. У системі міського розселення вирішальна роль нале-жить восьми величезним міським утворенням, які складаються з головного міста і його оточення. Вони дістали назву конурбацій, або метрополітенських графств. їхніми центрами є Лондон, Бірмінгем, Манчестер, Ліверпуль, Лідс-Брадфорд, Шеффілд, Ньюкасл-апон-Тайн та Глазго. Населення Великого Лондона становить 6,8 млн чол., інших -- від 1,1 до 2,6 млн. Разом у них проживає майже третина населення країни. Характерним для Великобританії, як і для інших високорозвинених країн, є постійне зменшення населення в офіційних межах великих міст і переміщення його в передмістя, чи навіть у сільську місцевість.

Загальна характеристика господарства

Великобританія належить до шести головних економічно розвинених країн світу. Державний сектор її економіки включає Англій-ський банк, пошту, Бі-Бі-Сі, основні авіа-компанії, атомну промисловість, видобування вугілля, газове госпо-дарство і електроенергетику, виплавляння сталі, залізниці, доки і внутрішні водні шляхи. Серед приватних корпорацій найбільшими є нафтові «Шелл» і «Бритіш Петролеум», фінансова «Ллойдз», теле-комунікаційна «Бритіш Телекомунікейшн», фармацевтична «Глаксо» та ін.

У сільському і лісовому господарстві та в рибальстві зайнято лише 1 % працюючого населення, і вони дають 2 % ВНП, в проми-словості, будівництві, відповідно, 28 % і 31 %, у третинному (нема-теріальному) секторі -- 71 % і 67 %. Розвинеш всі галузі сучасного виробництва і послуг.

Специфічною є висока залежність країни від зовнішньої торгівлі. Вартість експорту та імпорту становить понад 2/5 ВНП. Великобри-танія -- єдина з шести головних економічно розвинених країн, яка експортує більше послуг, ніж товарів, і є найбільшим постачальни-ком послуг на світовий ринок. Це наслідок високого рівня розвитку, а в історичному плані пов'язано з існуванням колись величезної

колоніальної імперії та традиціями так званого «невидимого» екс-порту. Доходи від зарубіжних інвестицій, банківських і страхових операцій, морського і повітряного флоту, туризму доповнює експорт ділових, телекомунікаційних, науково-інформаційних і культурних послуг.

Найтісніші економічні зв'язки Великобританія має із Західною Європою, в першу чергу з країнами ЄС. На них припадає майже 2/3 її зовнішньої торгівлі. По 1/10 зовнішньої торгівлі Великобри-танії спрямовано на СІЛА і на країни Співдружності. Частка Вели-кобританії в зовнішньому торговому обігу України становила в 1995 р. 2,4 %.

Промисловість

Енергетика. Великобританія є великим спо-живачем і значним виробником енергоре-сурсів. Серед головних економічно розвинених країн вона -- єдиний чистий експортер енергії. У XIX і першій половині XX ст. на експорт ішло вугілля, зараз -- нафта і нафтопродукти. У структурі енергоба-лансу Великобританії майже рівні частки вугілля, нафти і природно-го газу.

Кам'яне вугілля як комерційне паливо Великобрита-нія почала використовувати першою в світі -- понад 300 років тому. Пік видобутку припав на 1913 р. -- 290 млн т. Тепер видобувають 90 млн т на рік, і все ж країна залишається найбільшим виробником вугілля в Західній Європі й за цим показником входить до першої десятки країн світу. Понад 2/3 видобутку дають родовища Централь-ної Англії на схід від Пеннінських гір, у басейні річки Трент. Домінують відкриті розробки.

Нафту видобувають у чотирьох групах родовищ Північного моря. У північній частині підводними нафтопроводами вона подається на Шотландські та Оркнейські острови, а звідти танке-рами в Південну Англію чи на експорт. Центральні родовища зв'язані підводними нафтопроводами безпосередньо з портами Шот-ландії і Північної Англії. Щодо нафтопереробних заводів, то більшість їх розташовані в портових містах Південної Англії і на західному узбережжі, бо будувались вони ще з розрахунку на Імпорт-1 ну нафту, а також з урахуванням ринків збуту і можливостей ство-рення глибоководних терміналів. Природний газ пере-дається з північних морських родовищ підводними трубопроводами в Шотландію, а з південних -- у Східну Англію і звідси надходить у загальну систему газопроводів країни. Великобританія -- одна з провідних нафто- і газовидобувних країн. Видобувають 90 млн т нафти і 50 млрд м³ газу на рік.

Виробництво електроенергії (320 млрд кВт * год) на 4/5 забезпечується ТЕС, які працюють на вугіллі, і на 1/5 -- АЕС.

Роль маленьких гідроелектростанцій, що побудовані в горах Шот-ландії, незначна. Великобританія першою розпочала широко розвивати атомну енергетику. АЕС розташовані на узбережжях, переважно в Південній Англії, де немає свого вугілля. Об'єднана електроенергетична система Великобританії зв'язана через Ла-Манш із континентальною Європою.

Обробна промисловість. Великобританія є найстарішою проми-словою країною світу. Всі стадії промислового розвитку вона прой-шла самостійно. Звідси широка диверсифікація виробництва, над-звичайно високі кваліфікація робітників і якість продукції.

На відміну від Німеччини і Японії, в яких зміни у структурі промисловості стимулювалися воєнними поразками, у Великобри-танії цей процес відбувався за звичайних умов і дуже повільно. Вступ до ЄС вимагав більш рішучих дій. Як результат, у 70-х роках, значною мірою під тиском уряду, в промисловості країни було скорочено 2 млн робочих місць. Цей процес дістав назву «деінду-стріалізації», та суть його полягала не в знищенні промисловості взагалі, а в зміні її структури. Скорочувались традиційні, старі ви-робництва (трудо-, енерго- і матеріалоємні, а також ті, що забруд-нюють середовище). До них, крім видобування вугілля, належали металургія, виготовлення традиційного обладнання, суднобудуван-ня, текстильна і взуттєва галузі тощо. Ліквідовувались нерентабельні і неконкурентоспроможні підприємства. Одночасно розширювались або створювались вперше нові, наукомісткі виробництва. Зараз за часткою високотехнологічних виробництв Великобританія посту-пається тільки СІЛА.

У країні розвиваються всі галузі сучасної промисловості. Виго-товляють продовольство і напої, високоякісні тканини і одяг, папір, кераміку, фарфор, портланд-цемент (англійський винахід), гумові товари (Великобританія є найстарішим їх виробником). За щоріч-ною виплавкою сталі (16 млн т) і алюмінію (430 тис. т) Великобри-танія входить до першої десятки країн світу. Вона є одним з най-більших у світі центрів видавничої діяльності та поліграфічної промисловості. Тут друкують паперові гроші й поштові марки для інших країн. Книжки з усіх галузей знання англійською мовою розходяться по всіх країнах світу.

Головна галузь обробної промисловості -- машинобу-дування (понад 2/5 зайнятих). Випускають легкові й вантажні автомобілі, автобуси (1,5 млн штук щороку). Як і раніше, розвинені важке, гірниче і сільськогосподарське машинобудування. Виробля-ють трактори, крани, землерийну техніку, дорожні грейдери, ком-байни і бурильне устаткування. Важливе місце посідає виготовлення сучасної побутової техніки.

Одночасно на перший план все більше виступають новітні наукоємні (високотехнологічні) галузі. «Бритіш Ероспейс» із її широкою спеціалізацією є найбільшою аерокосмічною корпорацією в Західній Європі. Корпорація «Роллс-Ройс» тепер відома не стільки люксовими автомобілями, скільки найпотужнішими авіаційними і ракетними двигунами. У Великобританії виготовляють штучні су-путники Землі та найновіші системи озброєння. Все більша частка виробів припадає на різноманітну електроніку. Виготовля-ють обладнання для кабельного телебачення, для обробки інфор-мації, волоконно-оптичні комунікаційні системи, радари, підводні телефонні кабелі тощо.

Поряд з аерокосмічною та електронною галузями на перший план вийшла хімічна промисловість, у тому числі фармацевтика. Виготовляють промислові хімікати, синтетичні во-локна, пластмаси, добрива і пестициди, фарби, фармацевтичні і косметичні товари.

Великобританія першою увійшла в історію як країна-імпортер сировини і експортер готових виробів. Через бідність на власну сировинну базу імпорт сировини й досі відіграє суттєву роль. Але тепер готові промислові вироби становлять 3/4 як в експорті, так і в імпорті. Найсильнішими на світовому ринку є позиції Великобри-танії в наукоємних галузях: аерокосмічне обладнання, електроніка, наукове і медичне обладнання, фармацевтика. Експортується в значній кількості продукція важкого машинобудування і металургії. В імпорті, крім промислової сировини, машин і устаткування, істот-ну роль відіграють товари легкої і харчової промисловості, лісома-теріали і папір.

Обробна промисловість розповсюджена по всій країні, і її розта-шування збігається з розміщенням населення. Понад 4/5 виробницт-ва припадає на Центральну і Південну Англію. Особливо виділяється смуга довжиною 350 км від Ліверпуля на півночі до Лондона на півдні. В ЄС цей промисловий пояс має своє продовження через Бельгію і Нідерланди аж до Центральної Італії. Локальне значення у Великобританії мають так звані «економічні острови», в утворенні яких вирішальну роль відіграли поклади вугілля. Усі вони розташо-вані на морському узбережжі. Це Кардіфф і Суонсі в Уельсі, Ґлазґо в Шотландії, Ньюкасл і Мідлсбро у Північній Англії.

Із сучасних тенденцій важливе значення мають переміщення промисловості із внутрішніх зон центральних міст на периферію конурбацій або навіть у сільські графства і так званий «дрейф на південь», у Південну Англію. Характерним є поява численних про-мислових «парків», у яких поєднуються науково-дослідні лабораторії і наукоємна промисловість. Найбільше їх навколо Лондона, а також уздовж дороги М-4 від Лондона до Брістоля і дороги М-11 від

Лондона до Кембриджа. Новими осередками виробництва елект-ронних компонентів є «Силіконові болота» (фени) у Східній Англії і «Силіконова долина» (глен) у Шотландії. Серед найбільших центрів аерокосмічної промисловості -- Лондон, Брістоль і Дербі, автомо-більної -- Лутон, Бірмінгем, Ковентрі, Оксфорд, Лейпанд.

Сільське господарство

Ця галузь господарства Великобританії традиційно відзначається малою кількістю пра-цюючих і дуже високою інтенсивністю. У ньому разом з лісовим господарством і рибальством працює лише 290 тис. чол. Середні врожаї пшениці перевищують 70 ц/га, картоплі -- 360 ц/га, цукрових буряків -- 420 ц/га. У Великобританії виведе-но багато високопродуктивних тварин, і зараз країна є провідним експортером племінної худоби. Чимало всесвітньо відомих порід великої рогатої худоби, овець, свиней і коней мають назву англій-ських графств. Зумовили таке явище обмеженість земельних ресур-сів, ранній розвиток товарних відносин, можливості вдосконалення виробництва в багатій країні (вже в першій половині XIX ст. на англійських полях використовували чилійську селітру і перуанське гуано), традиційна увага, в тому числі й держави, до селекційної справи.

Ферми Великобританії великі (середній розмір понад 70 га). Вони користуються широкою урядовою підтримкою. Частка державних субсидій у вартості продукції сільського господарства становить біль-ше чверті і є однією з найбільших у світі.

Для потреб сільського господарства використовують близько 17 млн га земель, із них 5 млн га -- орні, 7 -- під сіяними травами і 5 -- грубі пасовища (верескові пустища на узгір'ях). За розмірами сільськогосподарського виробництва Великобританія посідає одне з провідних місць у світі, а за поголів'ям овець -- перше місце в Західній Європі.

Понад 70 % вартості сільськогосподарської продукції припадає на м'ясо, молоко і молочні продукти, яйця та вовну. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець, птицю. Вирощують пшеницю, ячмінь, картоплю, рапс, цукрові буряки, овочі і фрукти, квіти. Кращі сільськогосподарські землі і найбільш інтенсивні господарства роз-ташовані на рівнинах. На сході і півдні переважають орні землі й інтенсивна відгодівля тварин, на заході і півночі -- випас овець на грубих пасовищах. Характерним є відведення земель під численні парки, садиби, живоплоти.

Сільське господарство забезпечує власні потреби країни на 2/3. Імпортують масло, сир, м'ясо, тростинний цукор, кормове зерно, продукти тропіків, особливо чай і каву, а також рибу.

Власні заготівлі деревини порівняно незначні -- 6,5 млн м³. Вилов риби -- 0,7 млн т.

Транспорт

Великобританія має сучасний як за своїми розмірами, так і за структурою транспорт. Розвинені всі його види. Щоправда, внутрішній водний (густа система річок і каналів у Англії), який відіграв вирішальну роль до появи залізниць, зараз використовується здебільшого для туризму. Великобританія була піонером у будівництві залізниць. Мережа їх створена ще в середині XIX ст. У ході націоналізації і реконструк-ції після другої світової війни довжина їх скоротилася з 32 до 17 тис. км. На 1/3 вони електрифіковані. Поїзди на лінії Лондон -- Единбург рухаються зі швидкістю 160 км/год. Автомобільний тран-спорт, що розвивався уже в XX ст., відповідає всім сучасним вимогам. Експлуатується понад 28 млн легкових і 3 млн вантажних машин. Напрями залізниць і автошляхів збігаються. Центром є Лон-дон, звідки вони простягнулись у шести головних напрямках: Дувр, Саутгемптон, Брістоль, Бірмінгем, Манчестер (Ґлазґо) і Ньюкасл (Единбург).

Великобританія більше, ніж будь-яка інша країна, заслуговує епітета «морська». Понад два століття її флот не знав конкурентів, та й зараз він серед найбільших у світі, хоча багато його кораблів, як і інших розвинених країн, плавають під «дешевими прапорами». На островах майже 300 портів, з них 80 мають статус торгових. У портовому господарстві широко використовують морські припливи, що піднімають рівень води в гирлах рік. Провідну роль відіграють: система лондонських портів у гирлі Темзи і система портів Ліверпуля й Манчестера в гирлі річки Мерсей і вздовж Манчестерського мор-ського каналу. Тепер ці дві ще недавно найбільші в світі портові системи пристосовуються до нових умов і вантажообіг їх зменшу-ється. Лондонський порт починався майже в центрі столиці і тягнув-ся на десятки кілометрів униз по Темзі. У зв'язку із зростанням ролі контейнерних перевезень він перемістився в гирло річки. Порти Ліверпуля і Манчестера також передали частину навантаження своєму оточенню.

Незважаючи на порівняно невелику площу, Великобританія має дуже розвинений авіаційний транспорт. За внутрішніми перевезен-нями він займає перше місце в Західній Європі, а за міжнародними -- поступається лише СІЛА. Компанія «Бритіш Еруейз» -- одна з найбільших у світі. Лондон з його трьома аеропортами як центр авіаційних сполучень посідає друге місце в світі після Нью-Йорка. Авіаційні маршрути зв'язують Великобританію з усім світом, перед-усім з розвиненими країнами і країнами Співдружності.

Для Великобританії завжди багато важили транспортні зв'язки з континентом. їх полегшувала незначна ширина протоки Ла-Манш, найвужча частина якої Па-де-Кале має лише 33 км завширшки. Між Дувром і Кале (Франція) діє пасажирський пором. Ще два залізнич-них пороми з'єднують острови з Дюнкерком (Франція) і Зебрюґґе (Бельгія). Літаком на континент можна дістатися з будь-якої конур-бації, а також з Единбурга і Белфаста. Історичною подією стало відкриття в 1994 р. 50-кілометрового тунелю під Ла-Маншем. Шлях Лондон -- Фолкстон -- Кале -- Париж поїзд долає тепер за три години.

Визначні пам'ятки

Мегалітичний комплекс Стоунхендж, церква в Баргоні, замок XII ст. в Інвернесі, собор в Глазго, Едінбурзький замок і церква, замок Кардіфф, Будинок-музей Шекспіра в Стратфорді, Оксфордський і Кембріджський університети, в Лондоні -- Британський музей, замок Тауер (тут зберігаються коштовності царської корони), Вестмінстерське абатство (місце коронації британських королів) з Куточком поетів, будівля парламенту, башта з годинником Біг Бен, палац Букінгемський, Музей воскових фігур мадам Тюссо, Гайд-парк з Куточком ораторів і багато іншого. На Трафальгарській площі височіє колона Нельсона. Цікава «квадратна миля гріха» -- район Сохо.

Корисна інформація для туристів

Магазини зазвичай відкриті з понеділка по п'ятницю з 9.00 до 17.30, хоча багато універмагів працює до 18.00, а по середах або четвергах -- аж до 19.00--20.00. Крупні магазини можуть приймати покупців і по неділях, але тільки протягом будь-яких шести годин в період з 10.00 до 18.00. У невеликих містах і селах магазини часто закриваються на пів дня після обіду раз на тиждень, а також на годинну обідню перерву.

У готелях у багатьох випадках передбачена спеціальна плата за обслуговування, зазвичай у розмірі 10--12%. Там, де ця плата не включається в рахунок, співробітникам, що обслуговували вас, і покоївкам, як правило, дають на чай 10--15% від суми рахунку.

У рахунки деяких ресторанів входить обслуговування. Там де воно не враховане, прийняті чайові у розмірі 10--15% від суми рахунку.

Носильники отримують 50--75 пенсів за валізу, таксисти -- 10--15% вартості проїзду.

Одна з особливостей Великобританії, з якою ви можете зіткнутися, полягає в тому, що до цих пір в більшості готелів водопровідні крани над умивальником не забезпечені змішувачем. Англійці умиваються не проточною водою, а наби-рають повний умивальник води, використовують її, потім спускають.

В день від'їзду вам необхідно звільнити номер 12.00. Якщо до вильоту літака залишається багато часу, речі можна залишити в камері зберігання готелю.

У Англії дуже важливі хороші манери, уміння триматися за столом, тому треба дотримувати основні правила ритуалу їди. Ніколи не кладіть руки на стіл, тримайте їх на колінах. Прибори не знімаються з тарілок, оскільки підставки для ножів в Англії не використовують. Не перекладайте прибори з однієї руки в іншу, ніж повинен весь час знаходитися в правій руці, вилка -- в лівій. Оскільки різні овочі подаються одночасно з м'ясними блюдами, вам слідує чинити так: ви накладаєте овочі на малень-кий шматочок м'яса за допомогою ножа; навчитеся утримувати їх там за допомогою зворотної сторони вилки, не проколюючи. Якщо ви ризикнете наколоти на вилку хоч одну горошину, то вас вважатимуть невихованим.

Не слід цілувати пані руки або говорити публічно такі компліменти, як «Яке у вас плаття!» або «Який чудовий цей торт!» -- вони розцінюються як велика неделікатність.

За столом не дозволяється вести окремі розмови. Всі повинно слухати того, хто говорить в даний момент і, у свою чергу, висловлюватися досить голосно, щоб бути почутим присутніми.

Пам'ятаєте, що у англійців власний стиль життя, і вони, як ніяка інша нація, свято шанують традиції і звичаї.

Відправляючись до Великобританії -- країни туманів -- радимо не забувати, що британська погода непередбачувана! Зима зазвичай досить м'яка, з температурою, рідко досягаючою мінусової. З березня по травень дні можуть бути як сонячними, так і з дощами. У червні-серпні температура може досягати + 30 °С або більше, проте протягом дня, як прави-ло, зберігається десь в межах + 20-25 °С. У Лондоні дощі йдуть 180 днів в році, а «наймокрішими» містами є Ліверпуль і Манчестер.

Внутрішні відмінності й міста

Великобританію поділяють на 11 стандартних районів, що збігаються з урядовим плановим районуванням. Вісім із них знаходять-ся в Англії, три інші -- це Уельс, Шотландія і Ольстер (Північна Ірландія).

У ході історичного розвитку країни значення її окремих частин не було однаковим. Ще в римську епоху, а потім і за феодальних часів рівнинні землі південного сходу стали основою піднесення і панування Англії на островах. У ході промислового перевороту з кінця XVIII ст. важливішу роль почали відігравати Центральна Англія та «економічні острови» з їх текстильною промисловістю, видобуванням вугілля, виплавлянням металу і суднобудуванням.

Після другої світової війни почався занепад цих галузей, а місця їх розміщення перетворилися на депресивні. Характерними їхніми рисами стали застаріла галузева структура, повільні темпи зростання доходів, підвищений рівень безробіття, відтік населення. Південна Англія з її сферою послуг, новітніми наукоємними виробництвами і тісними зв'язками з континентом розвивається нині швидшими темпами. Кращі умови життя і забезпеченість соціальною інфраст-руктурою сприяють переміщенню сюди населення. «Дрейф на південь» продовжується і зараз. Спроби держави цілеспрямовано підтримати райони занепаду і припинити концентрацію населення в Південній Англії були малоефективними. Найбільші успіхи держав-ної регіональної політики досягнуті у створенні промислових парків і нових міст для розвантаження конурбацій.

Південна Англія (три стандартні райони: Східна Англія, Південний Схід і Південний Захід) є головною частиною Великобританії. Вона належить до найбільших у світі зосереджень людей і їх сучасної діяльності. На неї припадає більш як 2/5 насе-лення і 1/2 економічного потенціалу країни.

Тут панує ЛОНДОН, що виник майже дві тисячі років тому. Це столиця Сполученого коро-лівства, а свого часу -- столиця Британської імперії. Лондону належать важливі міжнародні функції, специфічними є тісні зв'язки зі Співдруж-ністю.

Лондон є метрополією світового масштабу. Офіційно Великий Лондон займає площу в 1580 км² і в ньому проживає 6,8 млн чоловік. Фактично міське утворення, центром якого є Лон-дон, розповзаючись, захопило всю Південно-Східну Англію з населенням 17,7 млн чоловік.

Великий Лондон є одним з найбільших фінан-сових, торгових і обслуговуючих центрів світу. Одночасно це величезний промисловий центр і транспортний вузол. Щороку Лондон відвідують 10 млн іноземних і 9 млн місцевих туристів.

Лондонський Сіті характеризується найвищою концентрацією банків і страхових компаній у світі (на нього припадає 1/5 всіх міжнародних банків-ських позик і стільки ж міжнародних страхових операцій). Дуже значним є обсяг консультацій з питань менеджменту і реклами, комп'ютерних, юридичних і медичних послуг.

У XIX ст. промислове обличчя Лондона фор-мувала швейна, шкіряно-взуттєва, меблева, поліграфічна, фармацевтична і харчова проми-словість. Ці старі галузі розміщені у внутрішній частині міста. У першій половині XX ст. вздовж Темзи розмістились «брудні» галузі, які працю-вали на привізній сировині і паливі: лісопаперова, кольорова металургія, цементна, нафтоперероб-на, хімічна, а також електроенергетика. Зараз головну роль у промисловості Лондона відігра-ють новітні наукоємні галузі машинобудування, розміщені в його західних і північних передмістях поруч з науковими лабораторіями. Одночасно кількість робочих місць у промисловості офіцій-ного Лондона весь час скорочується.

Лондон є одним з провідних культурних центрів світу з віковими традиціями. Він має ба-гато професійних театрів, знамениті симфонічні оркестри, балет і оперу, відомі концертні зали, художні галереї і музеї. Серед музеїв особливо виділяється Британський музей, в якому зібрані величезні багатства з усіх кінців колишньої Бри-танської колоніальної імперії. Британська бібліо-тека (колишня бібліотека музею) нараховує 18 млн книжок. Міжнародне агентство новин «Рейтер» і радіотелевізійна корпорація «Бі-Бі-Сі» передують у комунікаційних установах. У місті ба-гато спортивних споруд, у тому числі і всесвітньо відомих традиційними змаганнями. Двічі, в 1908 і 1948 роках, Лондон був місцем проведення Літніх Олімпійських ігор.

Лондон розташований по обидва боки Темзи. Ширина річки в межах міста не перевищує 200 м, її перетинають більше двох десятків мостів і кілька тунелів. Історичний центр Лондона -- Сіті, знаходиться на лівому березі Темзи за 80 км від місця її впадіння у Північне море. Це колишнє феодальне місто площею одна квадрат-на миля (2,56 км ) огороджене фортечною сті-ною. Вже в XIX ст. Сіті набув слави класичного фінансово-ділового центру. І тепер у ньому не більше десятка тисяч постійних жителів, але вдень сюди приїздять до 1 млн працюючих і відвідувачів. Тут знаходяться такі відомі установи, як Англійський банк, Британський національний банк, Лондонська фондова біржа і страхова компанія «Ллойд», Європейський банк реконст-рукції і розвитку. Серед архітектурних пам'яток Сіті -- Тауер (середньовічна фортеця) і собор святого Павла.

За 3-- 4 км на захід від Сіті, теж на лівому березі, розташоване друге історичне ядро Лон-дона -- Вестмінстер. Нині це урядовий центр, в якому знаходяться парламент, резиденція пре-м'єр-міністра, міністерства. Поруч Букінґемський палац (королівська резиденція).. На вулицях, які з'єднують Сіті і Вестмінстер, зосереджені най-престижніші магазини, ресторани, готелі, клуби та розважальні заклади, на захід та північ --вели-чезні парки, якими пишається Лондон, численні культурні установи і фешенебельні житлові квар-тали.

Лондон -- сучасне і красиве місто. Проте за-будовувалося воно хаотично, ніколи не руйнува-лось і не переплановувалось. Мережа коротких, кривих і вузьких вулиць збереглася в тому ви-гляді, в якому вона колись виникла. Проте Лон-дон не залишається незмінним. У другій половині XX ст. в ньому почали з'являтися хмарочоси. Здійснені значні транспортні проекти. Побудова-но два модерних комплексних культурних центри -- Барбікан і Саут Банк, кожен з яких включає цілу низку театрів, концертних залів, художніх галерей тощо.

Істотних змін зазнає останнім часом нижня за течією Темзи східна частина Лондона. Для бо-ротьби з періодичними повенями, що їх спри-чиняли морські припливи, у 80-х роках річку тут перегородили бар'єром з рухомими воротами.

На місці старих доків здійснюється один з най-більших урбаністичних проектів у Європі -- будівництво величезного комплексу установ, розважальних і туристичних об'єктів.

Південна Англія поза Лондоном (її північна межа -- умовна лінія від Брістольської затоки до затоки Уош) відома своїми науковими лабораторіями і наукоємною промисловістю, портовою діяльністю, морськими курортами і туризмом, а також інтен-сивним сільським господарством. Територія багата на історичні пам'ятки. Серед них -- Спгонхендж -- мегалітична споруда, Кеншер-берійський собор, королівський палац у Віндзорі.

Міста Південної Англії зв'язані з Лондоном і їх можна вважати його далекими передмістями. Найбільшим серед них є Брістоль у гирлі річки Северн. У минулому найважливішою його функцією була колоніальна торгівля, в тому числі і работоргівля. Зараз це великий центр авіакосмічної промисловості, де був створений англо-фран-цузький надзвуковий лайнер «Конкорд». Широковідомі Оксфорд і Кембридж, стародавні університети яких займають провідні місця в сучасній світовій науці. Саутгемптон -- центр нафтопереробки та аванпорт Лондона (головний пасажирський порт, порт для контей-нерів і швидкопсувних товарів).

Центральна Англія (чотири стандартні райони -- Західний Мідленд, Східний Мідленд, Ланкашир і Чешир, Йоркшир і Хемберсайд) являє собою скупчення найстаріших у світі вузлів великої фабрично-заводської промисловості, розташованих біля вугільних басейнів. Вона густо заселена, має значний промисловий та сільськогосподарський потенціал і продовжує залишатися най-важливішою частиною країни. Але в цілому її структура менш сучас-на, ніж Південної Англії, темпи розвитку нижчі. У Центральній Англії, на відміну від Південної, немає єдиної домінанти. Чотири її складові частини історично своєрідні і приблизно однакові за своїм значенням.

Західний Мідленд -- колишня «Чорна країна» (з часів промислового перевороту сажа багаторічним шаром укривала стіни будівель) залишається районом автомобілебудування, виготовлення промислового обладнання і приладів. Тут багато міст, кожне з них зі своїми традиційними виробами, історія яких сягає вглиб проми-слової революції.

Бірмінгем (2,6 млн жителів) -- друге за значенням місто після Лондона. В XIX ст. це був найбільший індустріальний центр країни. Головна його сучасна спеціалізація -- металообробка і машинобуду-вання, включаючи виробництво комп'ютерів, електроприладів і Дроту, автомобілів, інструментів. Перевагою Бірмінгема є центральне положення на території Англії, а звідси масштабні торгово-роз-подільчі функції й ділові послуги. Місто має давні культурні традиції.

Серед інших міст варто виділити Сток-он-Трент і Ковентрі. Сток-он-Трент -- центр «гончарної округи», відомої фарфоро-фаян-совими виробами. Ковентрі -- важливий машинобудівний центр. В 1940--1941 рр. він був майже повністю зруйнований німецькою авіацією і потім відбудований за єдиним планом. На південь від нього знаходиться батьківщина Шекспіра -- Стратфорд-он-Ейвон, де є музей, меморіальний театр і відбуваються щорічні шекспірівські фестивалі.

Східний Мідленд називають «Англією в мініатюрі». Для нього характерне різноманіття виробництв. Традиційними зали-шаються виготовлення трикотажу, мережив і наймасовіше в Європі пошиття готового одягу. Місто Дербі відоме своїм машинобудуван-ням, у тому числі виготовленням авіаційних і ракетних двигунів. Район зосереджує також продуктивні вугільні кар'єри, добування залізної руди і значну частину найбагатших сільськогосподарських земель.

Ланкашир і Чешир з конурбаціями Манчестера і Лівер-пуля є батьківщиною промислового перевороту. Тут розпочалася епоха індустріального розвитку людства. Текстильна (бавовняна) промисловість району в свій час була найбільшою в світі. Ланкашир і Манчестер стали загальними назвами великих текстильних районів і міст світу. Нині вони втратили свою винятковість, а виробництво тканин занепало. Проте район у цілому і кожна його конурбація зокрема продовжують виконувати важливі господарські функції. Місце текстильної промисловості зайняли автомобілебудування, ви-робництво енергетичного і атомного обладнання, комп'ютерів і точних інструментів. За обсягами нафтопереробки, хімічної, полігра-фічної і харчової промисловості район поступається лише Південній Англії.

Манчестер (2,5 млн жителів) знаходиться за 56 км від Ірланд-ського моря. Канал з'єднав його з річкою Мерсей і перетворив на внутрішній морський порт. Зараз це один з головних торгових і фінансових центрів Великобританії з дуже значною і різноманітною промисловістю.

Ліверпуль (1,5 млн жителів) -- порт у гирлі річки Мерсей. У XVII--XIX ст. він уславився работоргівлею, що тривала з 1701 по 1830 р., нагромадженням капіталів, ввозом сировини і вивозом готових виробів. Тут уперше в країні були побудовані штучні доки і прокладені регулярні пароплавні лінії в Новий Світ, Азію і Африку. Нині зі старих галузей його промисловості найзначнішими є борош-номельна і цукрова, а з нових -- автомобілебудування.

Йоркшир і Хемберсайд відокремлені з заходу від Ланкашира і Чешира Пеннінськими горами. Це традиційний район вовняної промисловості з центрами Лідс і Брадфорд (1,7 млн жителів). Зараз його обличчя визначають добування вугілля, мета-лургія, машинобудування і нафтохімія. Тут виплавляється 1/3 чорних металів країни. Шеффілд (1,3 млн жителів) набув слави як центр електрометалургії, високоякісних спеціальних сталей, вироб-ництва різальних інструментів і озброєння. Маленьке місто Иорк, яке було у свій час північною столицею римлян, столицею англо-саксонських і датських королівств, тепер є відомим історичним і туристським центром. Важлива роль району в сільському госпо-дарстві і рибальстві.

У П і в н і ч н і й Англії, на відміну від Південної і Цент-ральної, переважають уже не рівнини, а узгір'я. її невелика східна прибережна частина перетворилася на один із економічних остро-вів з центром Ньюкасл-апон-Тайн (1,1 млн жителів). Природною основою його став так званий «Великий вугільний північний ба-сейн».

У світовому індустріальному розвитку Північна Англія відома як батьківщина вугільної промисловості, залізниць, металевих суден, першого в світі вугільно-металургійного району з важким метало-містким машинобудуванням. У першій половині XX ст. тут спускали на воду 2/5 британських кораблів (суховантажних, танкерів), виго-товляли суднові машини, енергосилове обладнання, турбіни, устат-кування для шахт, металургійних і хімічних заводів. У другій половині сторіччя район не витримав конкуренції країн з дешевою робочою силою та новітньою технологією і його промисловість занепала.

Перші вугільні шахти, залізниці й паровози, судноверфі зберіга-ються як музеї і приваблюють багато туристів. Залишилось тільки виготовлення найбільш складного суднового, енергетичного і промислового обладнання, що потребує дуже кваліфікованої робочої сили і певних традицій. Новим у Північній Англії є комплекс нафто-хімії в гирлі річки Тіс із центром Біллінґем, який вважається най-більшим у Європі. Нафту він отримує підводним трубопроводом з центральних родовищ Північного моря.

Уельс, Шотландія і Ольстер відрізняються від Англії як за своїм природним середовищем, так і за історичними і етнічними особливостями.

Переважна частина Уельсу -- плоскогір'я. Найважливішими при-родними ресурсами є вугілля, вологий теплий клімат і пасовища для великої рогатої худоби та овець. У політичному та економічному відношеннях Уельс повністю інтегрований з Англією. Колись усе-світньо відома вугільна промисловість нині перебуває в стані гострої кризи. Але реконструйовані металургійні комбінати виплавляють до 1/3 чорних металів (друге місце після Йоркширу і Хемберсайду). Головне місто Кардіфф -- важливий культурний центр. На початку XX ст. це був найбільший експортер вугілля на світовий ринок.

На Шотландію припадає 1/3 площі і менш як 1/10 населення Великобританії. Це гірська, прохолодна і волога територія. До унії з Англією в 1707 р. вона була окремим королівством. Населення і життя зосереджені у вузькій Середньошотландській низовині, протяжність якої лише 50 км. Сільське господарство Шотландії представлене молочним тваринництвом на низовині й вівчарством у горах.

Головним центром є Ґлазґо (1,8 млн жителів). Його промисло-вість (вугільна, металургійна, суднобудівна) перебуває в занепаді. Знамениті верфі Клайдсайда, на яких колись були побудовані найвідоміші англійські судна, припинили своє існування. Нові галузі не компенсують утрачені робочі місця.

Единбург -- старовинна столиця шотландських королів -- розвивається більше як культурне місто. Після Лондона це другий фінансовий і поліграфічний центр та центр різноманітних послуг. У 1768 р. тут уперше була видана «Британська енциклопедія». У місті багато музеїв та інших культурних закладів, які приваблюють туристів. Единбург -- побратим Києва. Організа-ційним центром нафтогазової промисловості Північного моря стало місто Абердін. Шотландія, як і раніше, знаменита своїми чудовими вовняними тканинами і виробами з них, а також шотландським віскі.

Ольстер -- найменший за площею і населенням район країни. Політичний конфлікт у ньому, що триває з 1968 р., викликаний не стільки етнічними і релігійними розбіжностями, скільки еко-номічними причинами. Доходи тут становлять лише 3/4 англій-ських.

Структура промисловості застаріла і представлена головним чином суднобудуванням і виробництвом тканин. Сільське господар-ство базується на травах, картоплі і великій рогатій худобі. Головне місто -- Белфаст.