Філософсько-світоглядні аспекти аналізу категорії "технологія"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Філософсько-світоглядні аспекти аналізу категорії "технологія"

Сидоренко Юлія Вікторівна викладачка психолого-педагогічних дисциплін, Комунальний заклад Київської обласної ради «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний фаховий коледж»

Косач Тетяна Михайлівна кандидат філософських наук, доцентка кафедри «Права та соціально-поведінкових наук», Відокремлений структурний підрозділ закладу вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», Білоцерківський інститут економіки та управління Університету «Україна»

Анотація

Внаслідок науково-технічного прогресу у 21 ст. виникає потреба у ґрунтовному аналізі техніки та технології як предмету філософського дослідження. Однією з головних проблем філософії техніки є соціальні наслідки змін, які вносить комп'ютеризація в усі сфери суспільного життя. Тому в сучасному контексті соціальна філософія виходить у поле футурологічних досліджень, не лише аналізуючи суспільство як таке, але й роблячи прогнози щодо його подальшого розвитку. Тлумачення технології як сукупності способів, прийомів і методів отримання, обробки та переробки сировини з метою отримання готової продукції сягає корінням часів, коли люди навчилися керувати розвитком виробництва.

Поняття технології одночасно пов'язане з поняттями техніки і діяльності: воно також пов'язане з виробництвом артефактів. Однак технологія не відноситься до всіх видів діяльності, які виробляють артефакти. Технологічна діяльність - це людська діяльність, яка досягає найбільшого ефекту з найбільшою користю.

Однією з найважливіших філософсько-методологічних проблем є можливість отримання контролю і свободи над технологією в умовах повної її зумовленості. Гайдеґґер показав, що вся наша цивілізація функціонує на "постав", тобто здійснюється у формі технологічних ланцюжків постачання та відтворення процесів; Ж. Елюль посилив цю тезу, доводячи абсурдність сучасної технології. З одного боку, ці міркування зрозумілі і фіксують ситуацію, яку бачили і оцінили багато філософів. Сама концепція технології покликана забезпечити інтелектуальні умови для управління та використання технологій. Інші філософи показали, що за технологіями стоїть більш складна реальність - соціальні інститути, людська діяльність, цінності та світогляди. Якщо погодитися з цим, то питання свободи в контексті всеосяжної технологічної обумовленості можна переосмислити як питання цілеспрямованої дії на ці складові нашої цивілізації і культури.

Ключові слова: техніка, філософія техніки, технологія, технологічний розвиток, філософії технології.

Sydorenko Yuliia Viktorivna Lecturer of psychological and pedagogical disciplines, Head of the cycle commission of teachers of psychological and pedagogical disciplines, Municipal institution of Kyiv regional council «Bila Tserkva humanitarian and pedagogical professional college»

Kosach Tetiana Mykhailivna Candidate of Philosophical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Law and Social and Behavioral Sciences, separate structural division of the institution of higher education "Open International University of Human Development "Ukraine", Bilotserkivskyi Institute of Economics and Management

PHILOSOPHICAL AND IDEOLOGICAL ASPECTS OF THE ANALYSIS OF THE CATEGORY «TECHNOLOGY»

Постановка проблеми

У стародавньому світі розвиток науки був мало пов'язаний з розвитком техніки та технологій. Тут наука, беручи імпульс для свого розвитку зі сфери суспільного життя і практичної діяльності, акумулювала насамперед, технологічну складову інтелектуальних досліджень. Існували також галузі знання, які перетиналися з практичними потребами (наприклад, діяльність Архімеда чи Арістотеля), але вони були скоріше винятком. Таку ж тенденцію можна спостерігати і в Середньовіччі. Однак залучення великих соціальних груп в єдиний культурно-історичний процес сприяло поступовому розширенню сфери знань та їх застосування. Відповідно історія показує, що технологічний розвиток може досягати досить значних рівнів навіть у відносно слаборозвинених країнах, за сучасними мірками, як, наприклад, у Стародавніх Єгипті, Індії та Китаї. Однак результати такого розвитку не були настільки успішними, як у сучасній Європі, окремих країнах Азії та Америці. Це свідчить про те, що, незважаючи на відносно автономний розвиток технологічних можливостей, технологічний розвиток може бути динамічним і принципово стійким процесом лише в тому випадку, якщо він переплітається і поєднується з розвитком наукових і соціальних структур. Те ж саме можна сказати і про філософську науку.

ХХ століття стало свідком екстенсивного і швидкого технологічного розвитку, тому це століття часто називають століттям технологій, атома, космосу, кібернетики, автоматизації, комп'ютеризації, роботизації тощо. Але минуле століття характеризується також надзвичайною і безпрецедентною інтенсивністю всіх соціальних протиріч, екстремальними конфліктами і навіть трагічними соціальними катастрофами і війнами.

Сьогодні можна стверджувати, що дослідження прогресивного розвитку суспільства показує внутрішню єдність розвитку науки, техніки і технологій.

Тому забезпечити функціонування сучасної цивілізації без філософського пізнання сутності та змісту технологій фактично неможливо. Останнім часом науково-технічні досягнення накопичуються небаченими темпами. Зупинити їх розвиток не виявляється можливим. Тому науково-технологічний прогрес буде продовжуватися і невпинно прискорюватися. Однак людині, які перебуває в авангарді цього розвитку, необхідно буде: комплексно вирішувати проблеми, пов'язані з життям у розпал технологічної революції. Існує нагальна необхідність залучати всіх членів суспільства до науково-технічного прогресу, оскільки знання і технологічні зміни не повинні бути локалізованими, а визначати пріоритетність вирішення відповідних проблем належить сучасній науці, в тому числі й філософській. Оскільки перехід до більш розумних і потужних технологій є визначальним елементом подальшого цивілізаційного розвитку людства.

При цьому деякі дослідники вважають, що в такому контексті релігія і традиційні соціальні та людські цінності стануть набагато важливішими ніж технологічний розвиток. Це тенденції розвитку «нової хвилі» з оптимістичної точки зору. А як щодо песимістичного погляду? Найбільш песимістичний погляд, звичайно, тяжіє до апокаліпсису, який пророкує поступове вимирання людства у другій половині 21-го століття, частково через негативний вплив технічного прогресу на навколишнє середовище, а частково через нашу нездатність приборкати сили, викликані розвитком технологій. М'якший варіант песимізму пророкує, що людство поступово зайде в глухий кут і що технологічний прогрес буде серйозно обмежений. Хворому людству на хворій планеті доведеться починати пристосовуватися до життя з нуля. Але як оптимістичні, так і песимістичні прогнози вимагають дій, мужності, натхнення і волі до подолання життєвих перешкод. Це один з результатів аналізу сучасного стану технологічного розвитку, в тому числі і в межах сучасної філософської науки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Важливі аспекти формування та розвитку філософії техніки та технології розкрито в працях учених: Арістотель, Й. Бекман, Г. Поппе, Е. Капп, А. Еспіноса, Ф. Бон, К. Ясперс, М.Гайдеггер, Ф. Рапп, Т. Ропполь, В. Леонтьєва, І. Сілютіна, В. Матвієнко, В.Зуєв та інші.

Мета статті - визначення поняття «технологія» та її філософське осмислення й пізнання.

Виклад основного матеріалу

Слово «технологія» походить з давньогрецької мови, де воно означало різновид систематичного навчання, і спочатку застосовувалося насамперед до граматики (так воно з'являється в «Риториці» Арістотеля). На початку Нового часу (17 ст.) значення цього слова розширилося, включивши в себе систематичне вивчення практичних мистецтв і ремесел. Значення слова як назви самостійної наукової дисципліни було надано ще пізніше, наприкінці 18 століття, німецьким математиком та інженером І. Бекманом. Він передбачав, у своїй праці «Вступ до технології», створення спеціальної науки - загальної технології, яка б систематично вивчала і раціоналізувала різні виробничі процеси (ремесла, техніку виробництва тощо) [5].

У 20-му столітті стандартне, найбільш вживане значення слова «технологія» стосувалося сукупності методів, що використовуються у промислових цілях - способів видобутку корисних копалин, способів переробки сировини, способів виробництва необхідних матеріалів, способів зміни їхніх властивостей тощо. Водночас «технологія» стала також назвою прикладних дисциплін, які вивчають фізичні, технічні, хімічні та інші основи виробничих процесів. Наприклад, металургія, металообробка, холодильна техніка, технологія харчової промисловості та багато інших галузей входять до сфери технології.

Раціональна основа життя і розвитку суспільства, його подальшої індустріалізації та технологізації, набула все більшого значення у 20 столітті в ході науково-технічного прогресу, створення нових технічних засобів і галузей техніки та розвитку організаційного забезпечення різних аспектів суспільної діяльності (виробництва, управління, інженерної, проектної діяльності тощо) [3].

Техніка та технології завжди були частиною історії людства. Сама ця історія починається лише тоді, коли люди починають використовувати створені людиною ручні знаряддя праці - найпростіші технології. Грецьке слово «techne» в перекладі на українську означає мистецтво, технологія або вміння. Воно зустрічається вже у Платона та Аристотеля стосовно аналізу штучних інструментів. Відправною точкою техніки є природні продуктивні органи людського тіла, зокрема руки. Доповнення, вдосконалення та заміна природних органів людської праці має певну соціальну детермінацію, яка реалізується через використання природи та втілення трудової функції в природному тілі [4].

Етимологічно «технологія» (від грец. techne і logos) - це вчення про техніку. Альфред Віктор Еспінас (1844-1922), один із засновників філософії техніки, у своїй праці «Виникнення технології» (1890) запропонував трактувати «технологію» як вчення про мистецтво і техніку як різні види людської діяльності. На його думку, технологія, яка вивчає основні закони людської практики, повинна бути «загальною практичною наукою», заповнюючи таким чином прогалину в системі знань того часу, а саме відсутність «філософії дії». Наприклад, «архітектурна технологія» і «технологія малярства» - це види діяльності, що здійснюються за певних умов, мають визначену послідовність операцій та правила, які дозволяють досягнути бажаних результатів [2].

М. Франсен, Г.-Я. Локгхорст та І. Ван де Поль інтерпретують технологію як практичне мистецтво і представляють її ключові ідеї у вигляді маніфесту для майбутньої філософії. Дослідники зосереджуються на розробці конструктивної філософії техніки і технологій у сфері відповідальних інновацій, враховуючи практичні перспективи та інформацію про можливі ризики. Автори наголошують на соціально-політичних аспектах технологічного прогресу та філософських питаннях технологічного застосування науки на благо людства, а також представляють цілісний погляд на взаємозв'язок між соціальним схваленням і моральною прийнятністю технологій [8].

Варто також відзначити підхід американського філософа Карла Мітчама. Цей автор пропонує певні теоретичні рамки для аналізу технології. З його точки зору, технологію слід розглядати в таких аспектах: як об'єкт, як процес, як знання, як діяльність і як спонтанне бажання. Однак технологія в сучасному розумінні не є «вченням про техніку» і не тотожна філософії технології, як, наприклад, епістемології - філософському вченню про знання, його структуру та закономірності. Донедавна поняття технології використовувалося лише для позначення організаційних елементів виробничого процесу. Технологія - це насамперед здатність керувати виробництвом і технологічним розвитком.

Технологія є своєрідною матрицею соціальної реальності, універсальним алгоритмом та ефективною формою організації людського життя. Спростивши вікові формульні способи конструювання соціального світу, вона звільнила людину від тотальної залежності від природних сил, давши їй відчуття особистої свободи і впевненості у власних творчих ресурсах. Технологія, в основі якої лежать соціально-політичні та економічні процеси суспільного розвитку, значно впорядкувала систему відносин між суспільством і владою, забезпечила незалежний контроль над багатьма політичними рішеннями, законодавчо закріпила права і свободи людини, визначила оптимальні стратегії управління економікою, використання ресурсів, розподілу, обміну, продажу і споживання товарів і послуг [1, с. 86].

Отже, можемо стверджувати, що сьогодні поняття технології набуває особливого філософського, соціокультурного та наукового статусу. Його смислове розмаїття відображає складний прогрес цивілізації в освоєнні, підкоренні, створенні та розумінні людиною фізичної та духовної матерії. Термін «технологія» має складну дефініційну історію, що свідчить про його смислову органічність у різних сферах людської діяльності: філософії, мистецтві, культурі, політиці, економіці та науці.

Технологія розуміється як сукупність алгоритмів розвитку ефективної діяльності, тобто сфера цілеспрямованих зусиль, які можуть бути раціоналізовані та стандартизовані (у політиці, управлінні, модернізації, забезпеченні інтелектуальними та ресурсними ресурсами тощо). Технологія - це вплив людини на матеріальні об'єкти, зокрема на технологічні об'єкти (з 20 століття і на ідеальні об'єкти), з метою зміни їхніх характеристик і надання їм властивостей, необхідних та/або корисних для людей, відповідно до суспільних інтересів. Однак технологічні знання в будь-якій галузі - це не пояснення того, що відбувається, не виявлення причин чи закономірностей явищ, а демонстрація та вдосконалення методів і прийомів та механізмів для досягнення поставлених цілей.

Давайте розглянемо деякі з найважливіших значень сучасного терміну «технологія». Почнемо з найзагальнішого розуміння поняття «технологія», представленого раніше.

Відповідно до нього технологія - це система базових соціальних дій і можливостей. Це узагальнене і кумулятивне значення терміну (тотальна технологія). Також технологія - це система, за допомогою якої суспільство опановує основні принципи свого виживання. Перш за все, це матеріал, енергія і простір для безпосереднього життєзабезпечення суспільства, а також для інших (культурних) цілей. Технологічні системи забезпечують суспільство необхідними матеріалами і речовинами (наприклад, їжею, одягом, будівельними матеріалами), виробляють з них необхідну продукцію і постачають суспільству енергію (включаючи способи її видобутку, перетворення, зберігання і використання). Крім того, технологічні системи використовують і пристосовують простір навколо людей. Технології використовуються для структурування та організації простору (включаючи створення житла, поселень тощо), подолання простору за допомогою транспорту та комунікацій (мости, дороги) і забезпечення зв'язку між віддаленими територіями (зв'язок, пошта, радіо тощо). Зрештою, подолання простору - це спосіб з'єднання і переміщення людей, а також переміщення матеріальних продуктів, енергії та інформації, що утворюються в ньому.

До базових технологій суспільства слід віднести і способи роботи з інформацією. Однак лише в наш час інформація була визнана самостійним «об'єктивним» ресурсом (як матерія та енергія) і були розроблені потужні інструменти управління інформацією. Цей революційний крок сам по собі став основою для формування принципово нового типу суспільства - «інформаційного суспільства». У певному сенсі технологія також працює з часом, структуруючи «світовий час», в якому живуть суспільства. Вона задає ритм і швидкість загальних вимірів людського існування, таких як швидкість виробництва, пересування і передачі повідомлень, а також сам спосіб вимірювання і вираження часу - «образ часу».

У більш загальному сенсі, загальна технологія суспільства - це система способів і методів, які матеріально керують і взаємодіють із самим існуванням. Це добре проілюстровано у відомій праці М. Гайдеґґера «Буття і час». Відома теза Гайдеґґера говорить: «... мова - це дім буття». Але мова - це радше підтримка символічного та смислового існування. Саме технологія матеріально підтримує суспільство, і, продовжуючи тезу Гайдеґґера, технологія також по суті є «домом буття» в матеріальному аспекті [9].

Окрім технології в загальному розумінні як системи базової взаємодії з навколишнім середовищем, можна говорити про низку специфічних технологій. Тут мова йде про конкретні методи, продукти, процеси, навички, технічні засоби тощо. Таким чином, ми можемо розрізняти наступні значення технології: 1) технологія як артефакт, тобто створений продукт (артефакт) з інструментальною функцією, наприклад, будь-який пристрій, обладнання, технічний засіб, машина тощо; 2) технологія як виробничий процес - наприклад, металургія, машинобудування, текстильна промисловість, біотехнологія; 3) рівень когнітивних та практичних аспектів (технічні знання, навички та методи); 4) рівень соціотехнічної системи в цілому (наприклад, зв'язок, транспорт, електрифікація, промисловість).

Тепер розглянемо співвідношення та відмінності між термінами «технологія» та «техніка». Це питання дуже складне. Наприклад, в літературі часто зустрічається думка (досить переконлива), що ці поняття не можна змішувати і вони не пов'язані між собою. Враховуючи таке використання різних термінів, слід зауважити, що ширшим поняттям є «техніка», яке, в свою чергу, робить поняття «технологія» вужчим.

Технологія, в свою чергу, означає артефакти (наприклад, інструменти, прилади, пристрої, машини і технологічні системи), які спеціально створені і використовуються людиною. Технологією також називають цілеспрямовану діяльність суспільства, а не розробку конкретних технологічних продуктів, процесів, систем тощо. У цьому сенсі технологія - це особлива система розпізнавання і пошуку, яка постійно створює і винаходить нове. Сюди входять такі поняття, як інжиніринг, науково-технічне проектування, інженерно-конструкторські розробки.

Це значення поняття технології є особливо важливим на сучасному етапі, коли сфера технологічного розвитку виокремилася в особливу підсистему суспільної діяльності. У цьому сенсі розглядаються, наприклад, поняття «наука і технології», «технологічна політика», «сприяння розвитку технологій». Філософія також прагне зрозуміти технологію на найфундамен- тальнішому рівні, тобто на рівні коренів і сутності технології та закладеної в ній раціональності. Саме по собі філософське осмислення технології є досить важливим завданням, оскільки вибір фундаментальної перспективи має значний вплив на саму постановку проблеми і можливість дискусії.

Філософська концепція технології ґрунтується на дуже загальних і абстрактних поняттях. Тут технологія розглядається в її найбільш універсальних і фундаментальних рисах. У цьому просторі «метафізики техніки» технологія розуміється як: технологічний розум (особлива раціональність, яка вбудована в технологію і продукує її); фундаментальну характеристику сучасного суспільства («технологічне суспільство»); потужний рушій соціальних змін (наприклад, «соціальний розвиток слідує за технологіями»); глобальні процеси, планетарні явища («технологічна епоха», «технологічна

цивілізація» тощо); окремі незалежні сутнісні сфери (наприклад, протиставлення «технологія-природа», «технологія-етика», «технологія-гуманізм» тощо).

Найважливішою проблемою філософії техніки і технології є виявлення та аналіз типів мислення і раціональності, тісно пов'язаних із сучасною технікою: «технологічного підходу», «технологічного розуму» і «технологічної раціональності». Дійсно, розвиток і застосування спеціальних технологій у всіх сферах сучасного життя є справді явищем, що має певні спільні риси, які відомі певними загальними раціональними правилами, принципами, цілями тощо. Важливим є також філософське визначення технології як принципу. Якщо залишити осторонь різні конкретні технології, то в даному випадку під технологією розуміється сама можливість робити або досягати чогось стабільним і відтворюваним способом, залежним від певних матеріальних засобів і раціональних знань і навичок.

Іншими словами, технологія - це стійка і втілена можливість ефективної дії. Вже з цього зрозуміло, що будь-яка конкретна технологія має велике суспільне значення. У найбільш важливих випадках винахід нової технології призводить до фундаментальних змін у суспільному житті.

Таким чином, технологія, як і знання та культурно закріплені способи поведінки, несе в собі певний стабільний зміст. Крім того, регулююча ідея сучасної технології як можливості для дії (в межах) полягає в тому, щоб діяти найкращим чином. Це передбачається з певної нормативної перспективи. Тобто з точки зору конкретних цілей, стандартів і обмежень, релевантних для будь-якої нормативної системи.

Однією з найважливіших проблем філософії технології є проблема концептуального структурування процесів технологічних змін. Іншими словами, це проблема виявлення стійких технологічних конфігурацій, тобто парадигм, та їх змін, тобто технологічних революцій. Звичайно, технологічний розвиток є безперервним процесом, але інновації, що продукуються в ході наукових досліджень (від невеликих інкрементних змін до радикальних), мають різний ступінь новизни.

Так, технологічні революції мають складні та фундаментальні наслідки для суспільного життя. Зокрема, можна виокремити такі параметри їх впливу: економічний (фундаментальний вплив на економічні умови, можливості економічного зростання, матеріальне виробництво тощо); соціальний (зміни в способі життя, соціальних відносинах, соціальних структурах, поява нових соціальних організацій); екологічний (зміни в навколишньому середовищі та в системі взаємовідносин між природою і суспільством); антропологічний (вплив на біологічну основу людського життя, наприклад, у сферах біомедицини та генетики); світоглядний (зміни цінностей, загального ставлення людини до світу, суспільної свідомості - наприклад, «сексуальна революція», яка багато в чому пов'язана з появою ефективних контрацептивів).

Наскільки застосовне поняття парадигми (що сформувалося у філософії науки завдяки роботам Т. Куна) [10], а також зміни парадигм (революцій) до

процесів технологічного розвитку? Це питання залишається дискусійним у сучасній філософії технологій. Проте вже склалася певна традиція описувати та ідентифікувати стійкі технологічні конфігурації в термінах, близьких до «парадигмальної» картини загального науково-технічного прогресу. Ідея парадигми технологічного розвитку базується також на визнанні важливої ролі внутрішніх чинників у технологічному прогресі (так званий інтерналістський підхід).

Так, аналіз інноваційного процесу в ринковій економіці базується на різних припущеннях. Інтерналістський погляд на «технологічний поштовх» передбачає, що внутрішні технологічні фактори є вирішальними в інноваційному процесі і спричиняють подальші зміни (економічні, соціальні тощо). Цю різницю можна описати як різницю між проактивним підходом до стратегій технологічного розвитку, який передбачає економічну реальність і нав'язує суспільству бачення технологічного майбутнього, і пасивним підходом, який реагує на сигнали ринку і слідує правилам гри економічної реальності. Екстерналістська думка сьогодні також має значний вплив, особливо у зв'язку з поширенням у західних країнах соціального конструктивізму, який є філософсько-методологічною основою екстерналізму. Однак цей підхід має багато критиків (наприклад, видатні філософи техніки, такі як Н. Віннер), які не розуміють природи науково-технічного мислення і перебільшують роль соціальних процесів у формуванні нових технологій [11].

У зарубіжній літературі в цій сфері введено поняття технологічних парадигм і технологічних траєкторій Дж. Досі. Сама технологія, як вирішення певної технічної проблеми, є результатом набору технічних рішень; на думку автора, під парадигмою можна розуміти певний клас типових технічних рішень (для певної технічної проблеми). Технологічні парадигми мають комплексний вплив на наукову та інженерну спільноти. З одного боку, вони спрямовують їхню діяльність і сприяють більш ефективному вирішенню існуючих проблем, а з іншого - обмежують саме бачення цих проблем і шляхів їх подолання. Технологічна траєкторія в концепції Дж. Досі - це узгоджена послідовність радикальних або інкрементальних інновацій, які виникають в рамках загальної технологічної парадигми і керуються певними негативними і позитивними евристиками [6].

На нашу думку, поняття парадигми технологічного розвитку або технології може принести певну користь, якщо його уточнити та локалізувати. Перш за все, слід зазначити, що навряд чи варто говорити про якусь одну загальну парадигму, оскільки сучасний науково-технічний розвиток рухається одразу в багатьох напрямках. Наприклад, слід згадати про розвиток так званих конвергентних технологій, які можуть призвести до своєрідної технологічної сингулярності, або конвергенції в одній точці, як пророкують сьогодні багато експертів. До них відносяться біологічні технології, інформаційні технології, когнітивні технології та нанотехнології. Ці галузі стрімко розвиваються в розвинених країнах, і прогрес в одній з них має значний вплив на прогрес в інших. Технологічна парадигма є занадто загальним поняттям і навряд чи може пояснити і концептуалізувати всю картину сучасного науково- технічного розвитку. Скоріше, доцільніше використовувати більш диференційовані терміни, засновані на таких поняттях, як галузеві технології, технологічні сім'ї та кластери, а також технологічні «ніші».

Що стосується останнього поняття, можна згадати підхід альтернативного розвитку. Цей напрям процвітав у 60-70-х роках і мав багато ентузіастів. Сьогодні цей рух також розвивається, але не має багато прихильників. Зокрема, відома концепція «соціального активізму» американського філософа П. Дурбіна передбачає, що лише активність суспільства, його стійкість і навіть створення громадських організацій (здатних впливати на владу, професійні спільноти та політиків) може бути підставою для різноманітних сумнівних чи небезпечних технологій (клонування людини, нових репродуктивних технологій, когнітивних технологій, що мають глибокий вплив на людську свідомість тощо), розвивається ідея про те, що цим розробкам можна протистояти [7].

Таким чином, концепція технологічної парадигми опинилася в самому центрі дискусій про розвиток науки і техніки, загальний напрямок науково- технічного розвитку, рушійні сили науково-технічного прогресу та ефективне управління інноваціями.

Висновки

Технології завжди були частиною історії людства. Сама ця історія почалася, коли люди почали використовувати найпростіші технології, створені людиною ручні інструменти. Сьогодні поняття технології набуває особливого філософського, соціокультурного та наукового статусу. Розмаїття значень відображає складний прогрес цивілізації у набутті, підкоренні, створенні та осмисленні людиною фізичних і духовних матеріалів. Термін «технологія» має складну дефініційну історію, що свідчить про його смислову органічність у різних сферах людської діяльності, включаючи філософію. Технологія є своєрідною матрицею соціальної реальності, універсальним алгоритмом та ефективною формою організації людського життя. Під технологією розуміють сукупність алгоритмів розвитку ефективної діяльності, тобто сферу цілеспрямованих зусиль, які можна раціоналізувати та стандартизувати. Технологія - це вплив людини на матеріальні об'єкти, в тому числі технологічні об'єкти (з 20 століття - ідеальні об'єкти), з метою зміни їх властивостей та надання їм властивостей, необхідних для загального блага та/або корисних для людей. Однак технологічні знання в будь-якій галузі - це не пояснення того, що відбувається, не визначення причин або закономірностей явищ, а демонстрація і розробка методів, прийомів і механізмів досягнення поставлених цілей.

Сутнісно-змістовні характеристики технологій полягають в тому, що технологічні системи використовують і пристосовують простір навколо людей. Технології використовуються для структурування та організації

простору, для пересування в просторі за допомогою транспорту і зв'язку, а також для комунікації між територіями. Зрештою, переміщення в просторі - це спосіб з'єднання і переміщення людей, а також переміщення матеріальних благ, енергії і знань, які там виробляються.

У певному сенсі, технологія також працює з часом і становить «світовий час», в якому живуть суспільства. Вона визначає ритм і швидкість загальних аспектів людського існування, таких як швидкість виробництва, пересування і комунікації, а також способи вимірювання і вираження часу - формуючи «образ часу». У більш загальному сенсі, загальна технологія суспільства - це система методів і прийомів, за допомогою яких матеріально управляється і взаємодіє саме буття.

Особливого значення технологія набуває на сучасному етапі, коли сфера технологічного розвитку перетворилася на особливу підсистему суспільної діяльності. Існування технології в сучасному розумінні для певних видів діяльності передбачає, в принципі, існування структурованої форми роботи, підкріпленої ефективними матеріально-технічними засобами.

Однією з найважливіших проблем філософії технології є проблема концептуального структурування процесу технологічних змін. Іншими словами, це проблема визначення стабільних технологічних конфігурацій або парадигм та їх змін або технологічних революцій.

Звичайно, технологічний розвиток є безперервним процесом, але інновації, які продукуються в ході наукових досліджень, мають різну новизну (від невеликих інкрементних змін до радикальних). Технологічна парадигма є занадто загальним поняттям, щоб описати і концептуалізувати всю картину сучасного науково-технічного розвитку. Натомість доцільніше використовувати більш диференційовані терміни, що базуються на таких поняттях, як галузеві технології, технологічні сім'ї чи кластери або технологічні «ніші».

Поняття технологічної парадигми знаходиться в центрі дискусій про розвиток науки і техніки, загальний напрямок науково-технічного розвитку, рушійні сили науково-технічного прогресу та ефективне управління інноваціями.

Література:

1. Бондаренко І. С. Сучасні філософські концепції технології в контексті цивіліза- ційної динаміки. Держава та регіони. Серія : Соціальні комунікації. 2018. № 3. С. 86-93. URL http://nbuv.gov.ua/UJRN/drsk_2018_3_17 (дата звернення: 23.03.2024)

2. Леонтьєва В. М., Сілютіна І. М. Філософія техніки : навч. посіб. Сєвєродонецьк : вид-во СНУ ім. В. Даля, 2020. 135 с.

3. Теорія і практика впровадження інноваційних технологій навчання у професійну підготовку кваліфікованих робітників: монографія / за заг. ред. Г. М. Романової. Київ : ТОВ «НВП Поліграфсервіс», 2014. 216 с.

4. Чекаль Л. Проблеми філософії та методології техніки. URL: https://journal.kdpu. edu.ua/apd/article/view/1606/1471 (дата звернення: 23.03.2024)

5. Buongiorno F., Chiaramonte X., Do we really need a “Digital Humanism”? A critique based on post-human philosophy of technology and socio-legal techniques, Journal of Responsible Technolog. 2024. Volume 18. URL: https://doi.org/10.1016/j.jrt.2024.100080. (дата звернення: 20.03.2024)

6. Dosi G. Technological paradigms and technological trajectories. Research Policy. 1982. vol. 11. p. 142-167.

7. Durbin P.T. Social Responsibility in Science, Technology, and Medicine. Bethlehem, PA: Lehigh University Press, 1992.

8. Franssen Maarten, Gert-Jan Lokhorst, and Ibo van de Poel «Philosophy of Technology», The Stanford Encyclopedia of Philosophy (Spring 2023 Edition), Edward N. Zalta & Uri Nodelman (eds.), URL: https:plato.stanford.edu/archives/spr2023/entries/technology (дата звернення: 15.03.2024)

9. Heidegger M. The Question Concerning Technology and Other Essays. Harper Perennial. 1982.

10. Kuhn M. Fiktionale Variationen als Ursprung technischer Artefakte Welt der Artefakte/ Hrsg. J. H. Franz, K. Berr. Berlin : Frank &Timme, 2017.

11. Winner L. Does Technology Drive History? The Dilemma of Technological Determinism / Smith M.R., Marx L. (eds.). Cambridge, Mass.: MIT Press, 1994.

References:

1. Bondarenko, I. S. (2018) Suchasni filosofski kontseptsii tekhnolohii v konteksti tsyvilizatsiinoi dynamiky [Modern philosophical concepts of technology in the context of civilizational dynamics.]. Derzhava ta rehiony. Seriia: Sotsialni komunikatsii - State and Regions. Series: Social communications.. 3. 86-93. URL http://nbuv.gov.ua/UJRN/drsk_2018_3_17 [in Ukrainian].

2. Leontieva, V. M., Siliutina, I. M. (2020). Filosofiia tekhniky [Philosophy of tekhnika] : navch. posib. Sievierodonetsk : vyd-vo SNU im. V. Dalia. [in Ukrainian].

3. Teoriia i praktyka vprovadzhennia innovatsiinykh tekhnolohii navchannia u profesiinu pidhotovku kvalifikovanykh robitnykiv [Theory and practice of implementation of innovative technologies in the profession of skilled workers]: monohrafiia / za zah. red. H. M. Romanovoi (2014). Kyiv : TOV «NVP Polihrafservis» [in Ukrainian].

4. Chekal, L. Problemy filosofii ta metodolohii tekhniky [Problems of philosophy and methodology of tekhnika]. journal.kdpu.edu.ua/apd/article/view/1606/1471. Retrieved from https://journal.kdpu.edu.ua/apd/article/view/1606/1471 [in Ukrainian].

5. Buongiorno, F., Chiaramonte, X. (2024). Do we really need a “Digital Humanism”? A critique based on post-human philosophy of technology and socio-legal techniques, Journal of Responsible Technolog. Volume 18. doi.org/10.1016/jjrt.2024.100080. Retrieved from https://doi.org/10.1016/j.jrt.2024.100080. [in English].

6. Dosi, G. (1982) Technological paradigms and technological trajectories. Research Policy.. vol. 11. 142-167. [in English].

7. Durbin, P. T. (1992). Social Responsibility in Science, Technology, and Medicine. Bethlehem, PA: Lehigh University Press, [in English].

8. Franssen Maarten, Gert-Jan Lokhorst, and Ibo van de Poel «Philosophy of Technology», The Stanford Encyclopedia of Philosophy (Spring 2023 Edition), Edward N. Zalta & Uri Nodelman (eds.), plato.stanford.edu/archives/spr2023/entries/technology. Retrieved from https: plato.stanford.edu/archives/spr2023/entries/technology [in English].

9. Heidegger, M. (1982). The Question Concerning Technology and Other Essays. Harper Perennial. [in English].

10. Kuhn, M. (2017) Fiktionale Variationen als Ursprung technischer Artefakte Welt der Artefakte / Hrsg. J. H. Franz, K. Berr. Berlin : Frank &Timme,. [in English].

11. Winner, L. (1994) Does Technology Drive History? The Dilemma of Technological Determinism / Smith M.R., Marx L. (eds.). Cambridge, Mass.: MIT Press,. [in English].

Размещено на Allbest.ru