Термінологічні аспекти правового забезпечення стабільності фінансової системи України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Термінологічні аспекти правового забезпечення стабільності фінансової системи України

Віктор Валерійович Ладиченко, доктор юридичних наук, професор Національного університету біоресурсів і природокористування України Oksana Kravchenko, Postgraduate Student National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine

Резюме

Кравченко О. Ю., Ладиченко В. В. Термінологічні аспекти правового забезпечення стабільності фінансової системи України.

Сучасна українська та світова фінансова стабільність зазнає постійних викликів, які виникають не лише під впливом зовнішніх чинників, таких як воєнний стан чи поширення гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але й внутрішніми підходами, у тому числі до регулювання діяльності занадто великих для краху компаній. Стабільність банківського сектору нерозривно пов'язана з фінансовою стабільністю всієї держави. Актуальність нашого дослідження зумовлено відсутністю єдиного підходу в науці фінансового права до вживання англомовного терміна «too big to fail» (занадто великий для краху) та похідних від нього. Феномен «too big to fail», який давно використовується у вжитку в зарубіжних країнах, несправедливо залишається поза увагою в українському просторі, як у медіа, так і в наукових працях. У поодиноких випадках зазначена англомовна фраза, хоча й використовується в українських джерелах, але перекладається по-різному, в деяких випадках взагалі залишається без перекладу. Метою дослідження став аналіз терміна «занадто великий для краху» та похідних від нього - видозмінених стійких фраз, таких як «занадто системний для краху», «занадто пов'язаний для краху» / «занадто взаємопов'язаний для краху», «занадто багато для краху, «занадто значущий для краху», а також пейоратив- них лексем: «занадто великий для краху та занадто великий для спасіння», «занадто великий для арешту», «занадто великий для краху, занадто сліпий, щоб бачити», «занадто великий для краху та занадто ризиковий для існування», «занадто великий для ігнорування». У дослідженні використано філософські, зокрема герменевтичний, та загальнонаукові методи наукового пізнання (логічний, праксеологічний, прогностичний і моделювання, а також узагальнення). Отримані в результаті дослідження висновки можуть бути використані в практичній діяльності правниками в банківській сфері для вирішення спірних ситуацій при роботі із «занадто великими для краху» банками, а також викладачами та слухачами різних освітніх ступенів для подальших наукових досліджень. фінансова стабільність банківська система.

Ключові слова: Too Big to Fail, контроль, державний контроль, юридична особа, фінансова стабільність, банківська система.

Summary

Oksana Kravchenko, Viktor Ladychenko. Terminological aspects of legal support for the stability of the financial system of Ukraine.

Modem Ukrainian and global financial stability faces challenges caused by the influence of both external factors i.e. martial law or the spread of an infectious disease Covid-19 caused by the SARS-CoV-2 virus and internal factors, including, but not limited to regulation of Too Big to Fail companies. The stability of the banking sector is inextricably linked to the financial stability of the entire state. The relevance of our study is demonstrated by the lack the unified financial law approach regarding the use of the English term «too big to fail» along with its derivatives. Commonly used in foreign countries «too big to fail» phenomenon is unfairly neglected in the Ukrainian space in both mass media and scientific works. Even when the specified English phrase is rarely used in Ukrainian sources, the translation is either varies from case to case or the phrase remains untranslated. The purpose of the study was to analyze «too big to fail» concept and its derivatives - modified phrases, such as «too systemic to fail», «too connected to fail» / «too interconnected to fail», «too many to fail», «too important to fail» and pejorative terms: «too big to fail and too big to save», «too big to jail», «too big to fail, too blind to see», «too big to fail and too risky to exist», «too big to ignore». Philosophical, in particular hermeneutic, and general scientific methods of scientific knowledge (logical, praxeological, prognostic and modeling, as well as generalization) were used in the research. Obtained as a result of the research conclusions can be used in practice by banking sector lawyers for resolving controversial situations while working with «too big to fail» banks, as well as by teachers and students of various educational degrees for further scientific researches.

Key words: Too Big to Fail, control, state control, legal entity, financial stability, financial / banking system.

Вступ

Забезпечення фінансової стабільності та безперебійної роботи банківської системи є одним із важливих завдань держави. На цьому шляху часто доводиться спиратись на великі фінансові інституції, що забезпечують динамічну рівновагу фінансового сектору. Водночас у юридичній науці не вщухає дискусія, чи потрібно державі втручатися у діяльність банківської системи, які повноваження має регулятор у кризові періоди, чи дієві інструменти державного контролю для забезпечення фінансової стабільності. Ці та інші питання проявляються у різних теоріях, що мають місце в сучасній зарубіжній юридичній науці.

Зарубіжна правова наука оперує поняттям «занадто великий для краху» (скорочено - ЗВДК, англ. «too big to fail», альтернативна форма написання «too-big-to-fail» скорочено - TBTF). Такі погляди беруть свій початок у другій половині ХХ ст. у США та характеризують допомогу держави великим компаніям, які перебувають на межі банкрутства. Отже, дослідники звертають увагу на наявність у фінансовій системі держави комерційних установ, що мають системоутворююче значення та потребують особливої державної підтримки в кризовій ситуації.

В українській науковій юридичній літературі цей феномен досліджений не так глибоко, як у закордонних джерелах. При цьому в українських джерелах англомовна фраза «too big to fail» має різні варіанти перекладів, зокрема, «занадто великий, щоб збанкрутувати» (В. Лавренюк)¹, «занадто великий, щоб збанкрутіти» (Н. Приказюк)², «занадто великі, щоб могли зазнати краху», «занадто великі компанії» (А. Семіряд)³, «занадто велика (важлива) фінансова установа, аби збанкрутувати» (М. Ніконова)⁴, «банки, котрі стали завеликими, аби збанкрутіти» (Д. Гриджук)⁵.

Серед зарубіжних науковців проблематику теорії «занадто великий для краху» досліджували, зокрема, Джорж Чан-Лау⁶, Аллен Бергер та Ралука Роман⁷, Келлі Браян, Ганно Лустіґ, Стійн Ван Ніеувербурґг⁸ та ін.

У закордонних джерелах, окрім терміна «занадто великий для краху» часто зустрічаються видозмінені стійкі фрази, такі як «занадто системний для краху» (англ. too systemic to fail⁸), «занадто пов'язаний для краху» / «занадто взаємопов'язаний для краху» (англ. too connected to fail / too interconnected to fail⁹), «занадто багато для краху» (англ. too many to fail¹⁰), «занадто значущий для краху» (англ. too important to fail¹¹). Після світової фінансової кризи 2007 року термін «занадто великий для краху» зазнав видозмін, а нові вирази отримали вбудоване несхвалення. Негативні наслідки існування ЗВДК-компаній актуалізували дискусію щодо необхідності використання бюджетних коштів для фінансування великих юридичних осіб, які перебувають на межі банкрутства. Саме практична реалізація підходу ЗВДК підсвітила всі проблемні місця теорії, перетворивши її з феномену на проблему, яка потребує вирішення. Відтак у літературі дедалі частіше зазначена абревіатура вживається у поєднанні зі словом «проблема», а не «теорія» чи «підхід». Саме тому у літературі почали виникати фонетично схожі, але відмінні за суттю абревіатури: TBTF & TBTS (англ.) / ЗВДК - ЗВДС (укр.), TBTJ (англ.) / ЗВДА (укр.), TBTF & TBTS (англ.) / ЗВДК - ЗВЩБ (укр.), TBTF & TBTS (англ.) / ЗВДК - ЗВЩБ (укр.), TBTI (англ.) / ЗВДІ (укр.).

Матеріали і методи

Необхідною умовою виконання роботи стало використання широкого інструментарію дослідження з огляду на необхідність здійснити глибокий теоретичний аналіз похідних фраз від англомовного терміна «too big to fail». У процесі дослідження було використано ряд філософських і загальнонау- кових методів наукового пізнання.

Використання герменевтичного методу дало змогу пояснити зміст поняття «too big to fail», а також сутність похідних від нього термінів. За допомогою логічного методу дотримано послідовність сформульованих висновків. Прогностичний метод, метод моделювання та праксеологічний метод допомогли виявити подальші перспективи створення, існування «too big to fail» компаній та їх впливу на економічну стабільність країни чи світу. Застосування методу узагальнення дало змогу виокремити всі ознаки, притаманні ЗВДК-компа- ніям, зокрема, завдяки дослідженню сутності похідних термінів.

Опрацюванню матеріалів сприяли формально-юридичний та порівняльно-правовий методи. Порівняльно-правовий метод використано для огляду, вивчення та порівняння відповідних українських і закордонних правових джерел, аналізу та дослідження основних наукових підходів до ЗВДК-теорії. Саме завдяки використанню порівняльно-правового методу вдалось виявити спільні та відмінні риси між такими поняттями, як «занадто великий для краху», «занадто системний для краху», «занадто пов'язаний для краху», «занадто багато для краху» та «занадто значущий для краху».

Для більш глибокого розуміння проблематики ЗВДК використано велику кількість іноземної літератури, суттєва частина якої індексується в міжнародних базах даних. Основними напрямами аналізу наукової роботи стало дослідження похідних фраз від терміна «занадто великий для краху», виявлення спільних і відмінних рис вживаних стійких фраз. Проаналізовано, чи суперечать такі фрази, як «занадто системний для краху», «занадто пов'язаний для краху», «занадто багато для краху» та «занадто значущий для краху» терміна «занадто великий для краху» чи, навпаки, розкривають, уточнюють, поглиблюють та розширюють першочерговий зміст класичного підходу. Надалі було проаналізовано пейоративні похідні від терміна «занадто великий для краху», що допомогло глибше зрозуміти проблемні аспекти цієї теорії.

Результати та обговорення. Для докладнішого аналізу похідних фраз (рис. 1) варто встановити, чи є між ними відмінності, взаємозв'язок та як вони співвідносяться зі сталою фразою ЗВДК.

Рисунок 1. Похідні фрази від стійкого виразу «занадто великий для краху»

Джерело: побудовано авторами на основі досліджених джерел⁶,⁷,⁸,⁹, ¹⁰, ¹¹¹²,¹³.

Найчастіше поруч з теорією ЗВДК зустрічається фраза «занадто системний для краху» (ЗСДК, англ. too systemic to fail / too systemically to fail). Науковець Чен Жоу вважає, що ключовим при віднесенні банку до Занадто Великого для Краху є встановлення величини впливу банкрутства конкретного банку на системний ризик¹². Автори Келлі Браян, Ганно Лустіґ, Стійн Ван Ніеувербурґг також розкривають термін «занадто системний для краху» (англ. too systemic to fail) через оцінку системного ризику. Автори акцентують увагу на негативній ролі держави, яка під час кризових ситуацій може надавати акціонерам субсидії у вигляді безкоштовного страхування від обвалу цін на банківські акції, що, своєю чергою, спотворює оцінку системного ризику. Відповідно до оцінки авторів, страхування, надане інвесторам у фінансовий сектор під час світової фінансової кризи становило в середньому 282 мільярди доларів¹³. Тобто отримання акціонерами вигоди саме за рахунок урядових гарантій спричинило штучне завищення вартості акцій. Натомість викривлена вартість акцій стала критичною для вимірювання системного ризику. Саме тому надання державою допомоги акціонерам неочікувано негативно вплинуло на всіх гравців ринку, не дало змоги адекватно оцінити системний ризик і вчинити превентивні дії для запобігання виникненню економічної кризи.

У літературі при вивченні феномену ЗВДК дослідники також аналізують ефект «занадто багато для краху» (ЗБДК, англ. too many too fail). Науковці Вірал Ачарія та Танджу Йорулмазер вважають, що феномен «занадто багато для краху» заслуговує на увагу на рівні з теорією ЗВДК. Проблема «занадто багато для краху» (ЗБДК) розкривається через кількісний показник банкрутств і полягає у тому, що у випадку масового краху великої кількості банків уряди країн рятуватимуть всі або ж частину банків. Натомість, якщо краху зазнає один або декілька банків, збанкрутілі фінансові інститути можуть бути поглинуті тими, що вижили. На думку науковців, проблема «занадто багато для краху» спричинена так званою стадною поведінкою учасників фінансових відносин або, як її ще називають, поведінкою натовпу¹³. Найкращим способом захисту інтересів малих компаній є координування своєї поведінки в такий спосіб, аби за несприятливих обставин велика їх кількість була визнана банкрутами одночасно⁶. Українським віддаленим аналогом сталої фрази «занадто багато для краху» можна вважати розмовне поняття «банкопад», який використовується у медіа при характеристиці повального банкрутства банків на території однієї держави за невеликий проміжок часу.

Розкриття концепції ЗВДК було б неповним без аналізу проблеми «занадто пов'язані для краху» (англ. too connected to fail (TCTF) / too interconnected to fail (TITF) або, як її ще інакше називають, «ризик взаємозв'язку». Проблема «занадто пов'язані для краху» (ЗПДК) полягає в тому, що крах однієї установи може призвести до послідовних раундів краху інших установ у системі. Такий каскад невдач може бути викликаний міжінституційним впливом через наявність прямих та опосередкованих зв'язків між установами в системі⁶.

Тобто основний концепт теорії ЗПДК полягає у тому, що фінансові труднощі або банкротство більш взаємопов'язаних банків завдають більшої шкоди фінансовій системі, ніж проблеми менш взаємопов'язаних установ. Тож регулюючі органи з більшою ймовірністю надаватимуть допомогу взаємопов'язаним банкам, що створює у банків стимул ставати більш взаємопов'язаними, щоб підвищити ймовірність отримати таку допомогу.

На важливості взаємопов'язаності банків при дослідженні проблеми ЗВДК також наголошує фінансовий радник, директор відділу Міжнародного валютного фонду з грошових ринків і ринків капіталу Хосе Віньялс. Іспанський економіст зазначає, що ключовим при спасінні фінансових інститутів є навіть не розмір, а їх значення для функціонування глобальної фінансової системи, тобто уряди країн рятують «занадто значущі для краху» фінансові інститути¹¹.

Необхідно розібратись, як співвідносяться поняття «занадто великий для краху», «занадто пов'язаний для краху» / «занадто взаємопов'язаний для краху», «занадто багато для краху», «занадто значущий для краху».

Дослідники Ачарія та Йорулмазер при порівнянні проблем «занадто великий для краху» та «занадто багато для краху» звертаються до аналізу розмірів фінансових інститутів. Якщо теорія ЗВДК стосується великих банків, то теорія ЗБДК здебільшого притаманна малим банкам і характеризує ризик їх одночасного банкрутства¹³. З такою думкою не погоджуються науковці С. Браун та І. Дінч, які вважають, що ефект «занадто багато для краху» більше проявляється для великих банків і за наявності великого дефіциту державного бюджету¹⁰. Основний концепт проблеми «занадто багато для краху» розкривається через кількісний, а не якісний показник. Тобто ключовим у теорії «занадто багато для краху» є одночасне падіння великої кількості фінансових установ, натомість їх величина відіграє вторинну роль.

На думку науковця Джоржа Чан-Лау, проблема «занадто пов'язані для краху» (ЗПДК) не обов'язково пов'язана з проблемою «занадто великий для краху» (ЗВДК) або «занадто багато для краху» (ЗБДК). При цьому компанія, визнана «занадто великою для краху», не обов'язково є занадто пов'язаною для краху. Відмінність між ЗБДК і ЗВДК, на думку пана Джоржа Чан-Лау, полягає у тому, що відповідно до останньої крах однієї установи не спричиняє крах інших компаній⁶. З такою позицією не можна погодитись однозначно, оскільки запобігання державою ланцюгової реакції є основною причиною порятунку ЗВДК-компаній. Тобто сама суть порятунку компаній «занадто великих для краху» полягає в негативних наслідках як для інших гравців ринку, так і для економіки загалом. Теорія ЗПДК, на відміну від теорії ЗВДК, побудована на взаємозв'язках, які існують між фінансовими установами. Саме до такого висновку доходять науковці Аллен Бергер і Ралука Роман, вказуючи, що теорія ЗПДК відрізняється від теорії ЗВДК тим, що вона бере до уваги тісно пов'язану мережу між банками, а не розмір цих установ⁷. Теорія «занадто значущий для краху» також не робить акцент на розмірі фінансової установи, а фокусується на наслідках, яких економіка зазнає у разі краху ЗЗДК-компанії.

Саме практична реалізація теорії ЗВДК під час світової фінансової кризи підсвітила всі проблемні місця, перетворивши її з феномену на проблему, яка потребує вирішення. Відтак у літературі дедалі частіше зазначена абревіатура вживається у поєднанні зі словом проблема, а не теорія чи підхід. При цьому у літературі почали виникати фонетично схожі, але відмінні, по суті, стійкі фрази: «занадто великий для краху» та «занадто великий для спасіння»¹⁵, «занадто великий для арешту»¹⁶, ¹⁷, «занадто великий для краху», «занадто сліпий, щоб бачити»¹⁸, «занадто великий для краху» та «занадто ризиковий для існування»¹⁹, «занадто великий для ігнорування»²⁰ (рис. 2).

Рисунок 2. Пейоративні похідні від акроніму ЗВДК

Джерело: побудовано авторами на основі досліджених джерел¹⁵* ¹⁶> ¹⁷> ¹⁸> ¹⁹>²⁰

Проблема «занадто великий для краху - занадто великий для спасіння», досліджена Джеймсом Р. Бартом і Клесом Віглборґом, виражається у тому, що суспільство погано розуміє, чому панівне становище у світових фінансових системах посідає відносно невелика кількість великих та організаційно складних банків¹⁵*²¹. Вважаємо, що підхід до рятування банків, які є «занадто великими для краху» є невиправданим з огляду на маніпулятивний характер ведення їх бізнесу та негативний вплив таких банків на державні регулятори та, як наслідок, - невиправданий ризик для всієї економіки.

Серед критиків теорії ЗВДК також часто трапляється розмовна фраза «занадто великий для арешту» (англ. too big to jail), яка полягає у нівелюванні превентивної функції кримінального покарання керівників ЗВДК-компаній, які своїми діями приводять компанії на межу краху. Так, Тед Кауфман вважає, що топ- менеджмент вчиняє необдумані, ризикові дії та не піклується про наслідки своїх рішень внаслідок стійкого переконання у своїй безкарності. На думку дослідника, ті, хто найбільше винен у падінні компанії, вірять у те, що якщо існують «занадто великі для краху банки», то існують люди, занадто великі для ув'язнення¹⁶. Сенатор США від штату Огайо Шеррод Кемпбелл Браун і сенатор США від штату Айова Чарлз Ернест «Чак» Грасслі також наголошують на тому, що статус ЗВДК підриває здатність уряду переслідувати великі фінансові установи та накладати відповідні покарання¹⁷.

На думку Тома Ліна, доктрина «занадто великі для краху» може виявитися розповіддю про людей, які були надто (когнітивно) сліпими, щоб бачити (англ. too blind to see). Науковець аргументує свою позицію тим, що фінансова криза була спричинена невдалим і часто тривожними рішеннями ключових гравців і супроводжувалась небажанням бачити причинно-наслідковий зв'язок між такими діями та світовим колапсом економіки¹⁸.

Вільям Квірк, задаючись питанням, чи можна врегулювати діяльність великих банків так, аби дисциплінувати їхню поведінку, сумнівається у правильності існування ЗВДК-компаній і пропонує вислів «занадто великий для краху» та «занадто ризиковий для існування» (англ. too big to fail and too risky to exist). Науковець називає ризикову поведінку топ-менеджменту банку азартними іграми, а маштабний колапс фінансової системи внаслідок урядової допомоги - «інституційним фіаско» та вважає, що допомога банкам на межі банкрутства сприяє циклічності фінансових криз¹⁹.

Райхан Заміль використовує фразу «занадто великий для ігнорування» (англ. too big to ignore) та наголошує на необхідності впровадження чітких регуляторних механізмів для обмеження прийняття надмірних ризиків. Інтелектуальне обґрунтування побудови регуляторної політики та практики нагляду, які надавали

особливі умови ЗВДК-компаніям помилково ґрунтувалося, зокрема, на вірі в надійність моделей ризику таких компаній і ринковій дисципліні. Основне питання для регуляторів має полягати в тому, чи переваги існування ЗВДК-компаній домінують над витратами, які суспільство має нести у випадку їх невдачі²⁰.

Ознака «великий» по відношенню до фінансової установи, крах якої є неприйнятним для країни, включає в себе не лише розмір, а й такі характеристики, як системний, пов'язаний, значущий і такий, що спричинить одночасне банкрутство багатьох фінансових установ (рис. 3).

Рисунок 3. Характеристики ЗПДК, ЗСДК, ЗЗДК і ЗБДК-підходів, які притаманні феномену ЗВДК

Варто зазначити, що похідні вирази «занадто системний для краху» «занадто пов'язаний для краху» / «занадто взаємопов'язаний для краху», «занадто багато для краху», «занадто значущий для краху» розкривають, уточнюють і розширюють першочерговий зміст теорії «занадто великий для краху».

Висновки

Спільними характеристиками теорій «занадто великий для краху», «занадто системний для краху», «занадто пов'язаний для краху», «занадто багато для краху» та «занадто значущий для краху» є бажання державних регуляторів тримати під контролем стабільність економіки шляхом надання допомоги компаніям, які перебувають на межі банкрутства та крах яких може глобально негативно вплинути на фінансову систему. Для компаній мотивація бути визнаними ЗВДК, ЗПДК, ЗСДК, ЗЗДК або ЗБДК полягає у можливості отримати підтримку від держави та мінімізувати ризик бути визнаним банкрутом, навіть у випадку очевидної неспроможності відновити свою платоспроможність.

Стала фраза «занадто велика для краху» компанія є найбільш вживаною в літературі та заклала підвалини характеристики участі держави у спасінні великих банків. При цьому всі похідні вирази від феномену ЗВДК, на кшталт «занадто системний для краху» (англ. too systemic to fail), «занадто пов'язаний для краху» / «занадто взаємопов'язаний для краху» (англ. too connected to fail / too interconnected to fail), «англ. занадто багато для краху» (too many to fail), «занадто значущий для краху» (англ. too important to fail) не суперечать йому, а навпаки, розкривають, уточнюють і розширюють першочерговий зміст, надаючи більш глибокого забарвлення, яке викристалізувалось у результаті практичної реалізації класичного підходу.

Практична реалізація теорії ЗВДК створила такі пейоративні лексеми, як: «занадто великий для краху» та «занадто великий для спасіння», «занадто великий для арешту», «занадто великий для краху», «занадто сліпий, щоб бачити», «занадто великий для краху» та «занадто ризиковий для існування», «занадто великий для ігнорування». Фрази з вбудованим несхваленням відображають негативні аспекти теорії «занадто великий для краху», які були підсвічені під час світової фінансової кризи.

Правовий аналіз стійких фраз допоміг підсвітити негативні наслідки використання державного бюджету для спасіння ЗВДК-компаній і заклав підвалини для підсилення контролю збоку держави за діяльністю компаній-гігантів. Регулювання діяльності великих банків є необхідною умовою та запорукою фінансової стабільності держави. Саме державний контроль і нагляд за діяльністю «занадто великих для краху» компаній уможливить вчасно використати превентивні дії та не дасть змоги безапеляційно використовувати бюджетні кошти в кризові періоди.

Литература

¹ Лавренюк В. В. Системно важливі банки та їх вплив на стабільність банківської системи: дис. ... канд. екон. наук: 08.00.08. Київ, 2016. 280 с. С. 16.

² Приказюк Н. Компаративізм понять «системно важливі» та «системоутворюючі фінансові інститути». Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. 2017. № 5(194). С. 22-29. С. 23-24.

³ Семіряд А. Системно важливі фінансові установи: критерії, проблеми та регулювання. Ыформацшно-аналтичний портал Українського агентства фінансового розвитку. URL: http://www.ufin.com.ua/analit_mat/dm/107.htm (дата звернення:

12.08.2023) .

⁴ Ніконова М. В. Системно важливі банки: підходи до визначення. Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. Проблеми інтеграції України у світовий фінансовий простір. 2014. № 1 (105). С. 254-261. С. 254. URL: http://ird.gov. ua/sep/sep20141(105)/sep20141(105)_254_NikonovaMV.pdf (дата звернення: 12.08.2023).

⁵ Гриджук Д. М. Управління банком в умовах глобалізації фінансових ринків. Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків: збірник тез VII міжнародної науково-практичної конференції (Черкаси, 18-19 жовтня 2012 р.). Черкаси, 2012. С. 67-70.

⁶ Chan-Lau, Jorge A. Balance Sheet Network Analysis of Too-Connected-to-Fail Risk in Global and Domestic Banking Systems. Washington, DC: International Monetary Fund. IMF Working Papers. Working Paper No. 2010/107. April 1, 2010. 25 p. Р. 3. URL: www.imf.org/en/Publications/WP/Issues/2016/12/31/Balance-Sheet-Network-Analysis-of-Too-Connected-to-Fail-Risk-in-Global-and- Domestic-Banking-23809 (date of access: 12.08.2023).

⁷ Allen N. Berger, Raluca A. Roman. TARP and other Bank Bailouts and Bail-ins around the World. Connecting Wall Street, Main Street, and the Financial System 2020. Available online 26 June 2020, Version of Record 26 June 2020. Pages 43-56. URL: https://doi.org/10.1016/B978-0-12-813864-9.00002-1 (date of access: 12.08.2023).

⁸ Kelly Bryan, Hanno Lustig, Stijn Van Nieuwerburgh. Too-Systemic-to-Fail: What Option Markets Imply about Sector-Wide Government Guarantees. American Economic Review, 106 (6): 1278-1319. URL: https://pubs.aeaweb.org/doi/pdfplus/10.1257/ aer.20120389 (date of access: 12.08.2023).

⁹ Bernanke B. Financial Reform to Address Systemic Risk. Speech at the Council on Foreign Relations, Washington, DC, March 10, 2009. URL: https://www.federalreserve.gov/newsevents/speech/bernanke20090310a.htm (date of access: 12.08.2023).

¹⁰ Brown, C. O. Din9, I.S. Too many to fail? Evidence of regulatory forbearance when the banking sector is weak. Review of Financial Studies 24.4, 2011. pp. 1378-405. URL: https://academic.oup.com/rfs/article-abstract/24/4/1378/1576780?redirectedFrom= fulltext (date of access: 12.08.2023).

¹¹ The Too-Important-to-Fail Conundrum: Impossible to Ignore and Difficult to Resolve. Prepared by inci Otker-Robe, Aditya Narain, Anna Ilyina, and Jay Surti with Alberto Buffa di Perrero, Julian Chow, Marc Dobler, Silvia Iorgova, Turgut Kisinbay, Mike Moore, Jiri Podpiera, Katharine Seal, Volodymyr Tulin, and Jianping Zhou. Authorized for distribution by Jose Vinals. International Monetary Fund. Monetary and Capital Markets Department. Volume 2011: Issue 012. May 27, 2011. P. 32. URL: https://doi.org/ 10.5089/9781463926588.006 (date of access: 12.08.2023).

¹² Chen Zhou. Are Banks Too Big to Fail? Measuring Systemic Importance of Financial Institutions. International Journal of Central Banking. December 2010, 23d issue. 205-250 pp. URL: https://www.ijcb.org/joumal/ijcb10q4a10.htm (date of access:

12.08.2023) .

¹³ Acharya, V. V., Yorulmazer T. Too Many to Fail - An Analysis of Time-Inconsistency in Bank Closure Policies. Journal of Financial Intermediation. 1, January 2007. Volume 16, Issue 16 (1): 1-31. URL: https://doi.org/10.1016/j.jfi.2006.06.001 (date of access: 12.08.2023).

¹⁴ Berger A. N., Cai J., Roman R. A., Sedunov J. Supervisory enforcement actions against banks and systemic risk. Journal of Banking and Finance. 2022. Volume 140, 106222. URL: https://doi.org/10.1016/j.jbankfin.2021.106222 (date of access: 12.08.2023).

¹⁵ James R. Barth, Clas Wihlborg. Too Big to Fail and Too Big to Save: Dilemmas for Banking Reform. National Institute Economic Review. Volume 235, February 2016, pp. R27 - R39. Published online by Cambridge University Press: 01 January 2020. URL: https://doi.org/10.1177/002795011623500113 (date of access: 12.08.2023).

¹⁶ Ted Kaufman. Why DOJ Deemed Bank Execs Too Big To Jail. Forbes. 29 July 2013. URL: https://www.forbes.com/sites/ted kaufman/2013/07/29/why-doj-deemed-bank-execs-too-big-to-jail/?sh=635424003703 (date of access: 12.08.2023).

¹⁷ Senators Charles Grassley, Sherrod Brown. Unsatisfactory Response from Justice Department on `Too Big to Jail'. Sherrod Brown Senator of Ohio official website. January 29, 2013. URL: https://web.archive.org/web/20130306183054/http://www.brown.sena te.gov/newsroom/press/release/sens-brown-grassley-press-justice-department-on-too-big-to-jail (date of access: 12.08.2023).

¹⁸ Lin Tom C. W., Too Big to Fail, Too Blind to See. 80 Mississippi Law Journal 355 (2010). April 16, 2012. рр. 355-387. URL: https://ssrn.com/abstract=2040921 (date of access: 12.08.2023).

¹⁹ William J. Quirk. Too Big to Fail and Too Risky to Exist. Four years after the 2008 financial crisis, banks are behaving more recklessly than ever. The American Scholar. September 4, 2012. URL: https://theamericanscholar.org/too-big-to-fail-and-too-risky-to- exist/ (date of access: 12.08.2023).

²⁰ Raihan Zamil S. Too Big to Ignore. International Monetary Fund. Finance & Development. December 2009, Volume 46, Number 4, p. 41-44. URL: https://www.imf.org/external/pubs/ft/fandd/2009/12/zamil.htm (date of access: 12.08.2023).

²¹ James R. Barth, Clas Wihlborg. Too big to fail: Measures, remedies, and consequences for efficiency and stability. Financial Markets, Institutions and Instruments, 2017, 26(4), 12 October 2017, pp. 175-245. URL: https://doi.org/10.1111/fmii.12083 (date of access: 12.08.2023).

Размещено на Allbest.ru