Ретроспективний аналіз розвитку факторингу в Україні: теоретико-правовий аспект

Размещено на http://allbest.ru

Ретроспективний аналіз розвитку факторингу в Україні: теоретико-правовий аспект

Микола Валерійович Голуб Микола Валерійович Голуб аспірант, Київський міжнародний університет; директор, ТОВ «ФК «СВАРОГ ФІНАНС»

Анотація

У статті розкрито етимологія поняття «факторинг» у вітчизняному науковому просторі. Досліджено сутність та зміст факторингу через теоретико-правову призму. Проаналізовано етапи становлення та розвитку факторингу в Україні та виділено чотири етапи: перший (1990-1999 рр.) становлення факторингового ринку; другий (2000-2009 рр.) зростання популярності факторингу; третій (2010-2019 рр.) криза на факторинговому ринку; четвертий (з 2020 р. і дотепер) трансформація інституту факторингу. Встановлено, що на сьогодні у вітчизняному правовому полі немає єдиного нормативно-правового акта, присвяченого комплексному врегулюванню інституту факторингу. Аналіз наявної законодавчої бази показав низький рівень правового забезпечення ринку факторингу.

Ключові слова: факторинг, факторингові операції, фінансовий інструмент, ретроспективний аналіз, теоретико-правовий аспект, економіка, бізнес

Вступ

Війна в Україні чинить суттєвий вплив на фінансовий сектор загалом та фінансовий ринок зокрема. Повномасштабне вторгнення в Україну без перебільшення стало переломним етапом для вітчизняного фінансового ринку, а також для усієї світової фінансової системи.

Після лютого 2022 р. фінансовий ринок України перебуває на стадії «виживання». Важкі часи стають каталізатором до пошуку якісно нових шляхів вирішення уже наявних проблем як для держави в цілому, так і для бізнесу зокрема. дебіторський фінансовий факторинг україна

Несприятливі економічні умови для розвитку бізнесу в країні, постійне коливання валютного курсу, а також інші чинники стають причинами того, що суб'єкти господарської діяльності залишаються «один на один» з проблемою дефіциту оборотних активів, викликаної несвоєчасністю здійсненням платежів за зобов'язаннями.

У такій ситуації одним із найбільш ефективних інструментів миттєвого отримання заборгованого платежу є факторинг. Факторинг успішно практикується в усьому світі.

У 2023 р. коефіцієнт проникнення факторингу в економіку, що відображає співвідношення вартості всіх факторингових операцій до валового внутрішнього продукту (ВВП), коливався в сусідніх з Україною країнах від 2,5 % до 15 % ВВП [1].

До повномасштабного вторгнення лідером на українському ринку факторингових послуг був АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (ПУМБ) із портфелем в 3,5 млрд грн. На другому місці ПАТ «Банк Восток» 571 млн грн. Наступну позицію займав АТ «ТАСкомбанк» майже 400 млн грн, АТ «ОТП Банк», і АТ «Райффайзен Банк» близько по 300 млн грн. Останній довоєнний рік був достатньо успішним для ринку факторингу в Україні. Портфель на кінець 2021 р. у всій банківській системі становив 6,2 млрд грн, що на 2,5 млрд грн або на 67 % більше, ніж був у 2020 р.

Однак попри позитивну динаміку, за експертною оцінкою, ринок факторингу в Україні досі залишається дуже малим.

За даними FCI, обсяг факторингу в Україні у 2021 р. становив лише близько 0,18 % ВВП.

У сусідній Польщі за аналогічний період цей показник сягнув 62 864 млн євро або близько 11 % ВВП, що відповідає середнім показникам у ЄС [2]. Така суттєва різниця свідчить про наявні проблеми в галузі, які виникли ще до повномасштабного вторгнення.

Війна, яка триває в Україні, накладає свій відбиток на вітчизняний ринок факторингу, що суттєво гальмує розвиток бізнесу та сповільнює опрацювання комерційних операцій між компаніями.

Тема факторингу була і залишається актуальною для багатьох зарубіжних дослідників. Водночас у зв'язку зі зростанням популярності ринку факторингу в Україні підвищилася увага й вітчизняних науковців, теоретиків та практиків до вказаної фінансової послуги.

Проте у вітчизняних наукових розвідках висвітлюються лише окремі аспекти факторингу.

Зокрема, О. Конарівська та Т. Новікова розглядають підходи до формування поняття «факторинг», розкривають його через призму законодавчих актів та наукову літературу [3].

Л. Момот порівнює особливості банківського факторингу та кредиту [4]. М. Казакова оцінює переваги та недоліки факторингу порівняно з іншими видами короткострокового кредитування [5].

Варто вказати, що переважна більшість наукових робіт розкривають саме економічну природу факторингу, а не юридичну. У виконаних дослідженнях зазначена проблематика аналізувалася опосередковано і фрагментарно, без відповідного аналізу та узагальнення.

Вивчення літературних джерел свідчить про необхідність приділити належну увагу факторингу як найефективнішій формі рефінансування, що застосовується в міжнародній практиці.

Мета статті розкрити етимологію поняття «факторинг» у вітчизняному науковому просторі, дослідити сутність та зміст факторингу через теоретико-правову призму, а також здійснити ретроспективний аналіз етапів становлення та розвитку факторингу в Україні.

Актуальність дослідженої теми зумовлено необхідністю комплексного дослідження та аналізу факторингу саме через теоретико-правову призму, як одного з основних інструментів підтримки бізнесу в Україні.

Методи дослідження

Під час наукового пошуку застосовано різні методи дослідження, які обрано з урахуванням мети та завдань роботи. У дослідженні застосовано загальнонаукові та спеціальні методи юридичної науки: пошуку, аналізу, порівняння, узагальнення тощо.

Результати

Для того щоб зрозуміти і збагнути всю сутність факторингу, важливим є дослідження його етимології. Значення етимології терміну «факторинг» необхідне для розуміння його походження і становлення, а також можливості подальшого розвитку.

В українській мові термін «факторинг» запозичено з англійської мови «factoring», яке, зі свого боку, має кілька можливих етимологічних джерел:

1. Від латинського слова «facere», що означає «робити», «діяти», «виконувати». Це пояснюється тим, що факторинг це по суті діяльність, пов'язана з виконанням певних функцій, таких як ведення бухгалтерського обліку, стягнення дебіторської заборгованості тощо.

2. Від італійського слова «fattore», що означає «агент», «посередник». Це пояснюється тим, що фактор це фактично посередник між продавцем і покупцем, який бере на себе ризики несплати дебіторської заборгованості.

3. Від французького слова «facture», що означає «рахунок», «інвойс». Це пояснюється тим, що факторинг пов'язаний з купівлею та продажем рахунків-фактур.

Найбільш ймовірною етимологією поняття «факторинг» вважається перша, тобто латинська. Є й інші теорії стосовно етимології «factoring», але латинська версія є найпоширенішою. Вітчизняні науковці також досліджували та розглядали походження терміну «факторинг» та пропонують свої роз'яснення стосовно цього. Наприклад, О. Шабанова розуміє, що факторинг комплексна фінансова операція, що включає в себе придбання банком (чи фактор-фірмою) права вимоги до виплати за фінансовими зобов'язаннями, що виникли між контрагентами в процесі реалізації продукції, з метою поповнення оборотних коштів постачальника та може супроводжуватися веденням бухгалтерського обліку постачальника, управлінням дебіторською заборгованістю та страхуванням постачальника від фінансових ризиків [6].

Водночас В. Петренко стверджує, що «факторинг» це «робота фактора», справа купівлі боргів або надання грошей у борг під заставу торгових боргів.

Факторинг можна визначити як договір, згідно з яким фактор має надати принаймні дві послуги: фінансування, ведення рахунків, стягнення дебіторської заборгованості та захист від кредитних ризиків [7].

Погоджуємося з думкою М. Козаковою, яка розглядає факторинг як унікальний фінансовий інструмент, який може ефективно вирішувати велику кількість завдань та проблем, що стоять перед підприємством: економічні, фінансові, продажу та маркетингові [5].

Отже, враховуючи етимологію дефініції «факторинг» та погоджуючись з позиціями науковців сучасності дослівно розуміємо, що це фінансова комісійна операція, за якої клієнт переуступає дебіторську заборгованість факторинговій компанії з метою: миттєвого отримання більшої частини платежу; гарантії повного погашення заборгованості; зниження витрат з ведення рахунків.

Ми вважаємо, що факторинг це комплексний інструмент, який поєднує в собі такі складники як: фінансування фактор надає клієнту фінансування під відступлення права грошової вимоги; інкасацію фактор може здійснювати інкасацію грошової вимоги; страхування фактор може нести ризик несплати боржником грошової вимоги; інші послуги фактор може надавати інші послуги, такі як ведення бухгалтерського обліку, юридичний супровід тощо.

З урахуванням вказаного розуміємо, що сутність факторингу полягає в тому, що фактор (фінансова установа) надає послугу з фінансування під відступлення права грошової вимоги. Водночас зміст факторингу складають такі елементи: договір факторингу це договір, в якому визначаються права та обов'язки сторін факторингових операцій; право грошової вимоги це право вимагати від боржника сплати грошових коштів, що виникає з договору купівлі-продажу, поставки, підряду, надання послуг тощо; факторингова винагорода це плата, яку клієнт сплачує фактору за факторингові послуги; ризик несплати це ризик того, що боржник не сплатить грошову вимогу.

Під час наукового пошуку встановлено, що навколо генези факторингу є певні суперечки серед дослідників. Так, одні вважають, що факторинг є абсолютно новим інститутом, що бере свій початок в 1930-х рр., а інші стверджують, що ознаки факторингових операцій з'явилися ще в Стародавньому Римі.

Історія факторингу на території сучасної України сягає корінням у XIX ст. Вже тоді купці застосовували такий фінансовий інструмент для того, щоб отримати гроші за своїми дебіторськими заборгованостями негайно, а не чекати, коли їх сплатять боржники. Принагідно вказати, що у радянські часи факторинг не застосовувався, адже планова економіка не потребувала таких інструментів. Після розпаду Радянського Союзу факторинг почав відроджуватися в Україні, а перші факторингові компанії з'явилися в країні на початку 1990-х рр.

Пропонуємо розвиток факторингу в Україні поділити на кілька етапів:

Перший етап (1990-1999 рр.) становлення факторингового ринку. Цей період характеризується зародженням та становленням факторингового ринку в Україні, а також вивченням світового досвіду. Тоді суттєво гальмували розвиток інституту факторингу в Україні такі проблеми: відсутність належної нормативної, теоретичної та практичної бази, не було підготовленого відповідного кадрового потенціалу, нерозвиненість банківської системи, високі процентні ставки тощо. Послуги факторингу застосовуються переважно експортно-орієнтованими підприємствами. У 1996-1998 рр. дещо зростає обсяг факторингових операцій. Послуги факторингу стають доступнішим для українських підприємств. Проте фінансова криза 1998 р. негативно впливає на і так на тоді вразливий, факторинговий ринок. Спостерігається значне зниження обсягу факторингових операцій, а деякі компанії взагалі йдуть з ринку.

Другий етап (2000-2009 рр.) зростання популярності факторингу. Факторинговий бізнес розпочинає своє друге зародження в банківських установах і корпораціях. Важливим етапом для розвитку ринку факторингових послуг стало створення Східноєвропейської факторингової асоціації влітку 2001 р., її головне завдання розвиток факторингу на відносно нових ринках постсоціалістичного простору, а саме у країнах колишнього СРСР і деяких країнах далекого зарубіжжя. У 2006 р. Україна приєдналася до Конвенції про міжнародний факторинг, що сприяло розвитку національного законодавства в цій сфері, збільшенню обсягів зовнішньоторговельних операцій із застосуванням факторингу та дало змогу розширити джерела фінансування діяльності українських підприємств за рахунок використання операцій міжнародного факторингу.

На цьому етапі факторинг стали застосовувати малі та середні підприємства. Для цього періоду характерна наявність великої дебіторської заборгованості, як результат ріст неплатежів, низька капіталоозброєність підприємств. Все це сприяло збільшенню попиту на факторинг. Саме в цей період Національний Банк України ввів правила для комерційних банків про ведення факторингової діяльності. Протягом 2008 р. до Державного реєстру фінансових установ внесено інформацію про 14 фінансових компаній, які мали право надавати факторингові послуги, а станом на грудень 2009 р. їх кількість зросла до 64. Гальмувала розвиток факторингу все таж недосконалість нормативно-правової бази.

Прийнятий Цивільний кодекс України закріпив спеціальне правове регулювання факторингу як правового інституту в окремому розділі, який визначив основні правові норми для цього виду договірних зобов'язань та регламентував вимоги щодо регулювання факторингової діяльності. Нормотворець на законодавчому рівні визначив, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) [8]. Водночас Господарський кодекс України визначив, що банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов'язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи [9].

Третій етап (2010-2019 рр.) криза на факторинговому ринку була пов'язана з економічною кризою в Україні. Падіння ринку у 2010 р. виявилося більш ніж дворазовим порівняно з передкризовим 2008 р. Причинами падіння передусім стало зменшення вкладів на депозитних рахунках, а також пов'язано з дефіцитом ліквідності. Збільшення зобов'язань у підприємств привели до збільшення у банків простроченої заборгованості, які спричинили згортання короткострокового кредитування, зокрема й факторингу. Складний період розвитку факторингового ринку припадає й на 2014 р., коли розпочинається війна на сході України. Факторингові компанії адаптуються до нових умов і згодом, поступово ситуація дещо покращувалася, а станом на 2017 р. у Державному реєстрі фінансових установ міститься інформація уже про 665 фінансових компаній, що мають право надавати послуги факторингу [10].

Четвертий етап (з 2020 й дотепер) трансформація інституту факторингу. Факторинг в Україні пережив значні зміни протягом останніх років, а особливо складним для факторингового ринку став 2022 р. через повномасштабну війну. Позитивним зрушенням у цій сфері можна вважати Концепцію реформування регулювання факторингу в Україні та запуск Програми «Доступний факторинг» нового фінансового інструменту в рамках Державної програми «Доступні кредити 5-7-9%».

Протягом останніх декількох років усвідомлення необхідності факторингу значно зростає, вказане підтверджується введенням в дію Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», який надає право фінансовим компаніям здійснювати факторинг [11]. Цей нормативно-правовий акт значно розширив можливості факторингових компаній із залучення фінансування, а також дав змогу покращити регулювання факторингу, зокрема на небанківському ринку.

Підсумовуючи вищезазначене, можемо стверджувати, що ринок факторингу в Україні пройшов тривалий складний процес становлення та розвитку, проте на сьогодні у вітчизняному правовому полі досі немає єдиного уніфікованого нормативно-правового акта, присвяченого комплексному врегулюванню такого інституту. Аналіз наявної законодавчої бази показав низький рівень правового забезпечення ринку факторингу. Ситуація, що склалася на даний час потребує дійсно швидкого та оперативного реагування з боку законодавця для належного врегулювання наявних проблем.

Висновки

Підсумовуючи вищевказане та на основі проведеної теоретичної розвідки нам вдалось дослідити етимологію поняття «факторинг» у вітчизняному науковому просторі. Розуміємо, що факторинг це фінансова комісійна операція, за якої клієнт переуступає дебіторську заборгованість факторинговій компанії з метою: миттєвого отримання більшої частини платежу; гарантії повного погашення заборгованості; зниження витрат з ведення рахунків.

Досліджено сутність та зміст факторингу через теоретико-правову призму. Здійснено аналіз етапів становлення та розвитку факторингу в Україні та виділено чотири етапи: перший (1990-1999 рр.) становлення факторингового ринку; другий (2000-2009 рр.) зростання популярності факторингу; третій (2010-2019 рр.) криза на факторинговому ринку; четвертий (з 2020 р. і дотепер) трансформація інституту факторингу.

З'ясовано, що загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій закріплені Цивільним та Господарським кодексами України. Встановлено, що на сьогодні у вітчизняному правовому полі немає нормативно-правового акта, присвяченого комплексному врегулюванню інституту факторингу.

Для України такий фінансовий інструмент є досить новим, його подальший розвиток потребує створення відповідних організаційно-інституційних умов. Насамперед вважаємо, що це необхідність формування належної нормативно-правової та законодавчої бази, а також підвищення рівня інформованості підприємців стосовно специфіки та особливостей факторингу.

Список використаних джерел

1. Альтернатива кредитам і простий спосіб поповнити обігові. URL: https://www.epravda.com.Ua/columns/2023/09/5/703963/

2. Evolution of Global Factoring Volume (in Euro billions). URL: https://fci.nl/en/industry-statistics

3. Конарівська О.Б. Особливості розвитку факторингу на ринку фінансових послуг в Україні. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnuvgp_ekon

4. Момот Л.В. Факторингові послуги в Україні. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2016. Вип. 16 (2). С. 147-149.

5. Козакова М.О. Факторингові послуги на ринку короткострокового кредитування України. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Magisterium.

6. Шабанова О.В. Наукові підходи до тлумачення сутності «факторинг». Проблеми і перспективи економіки та управління. 2017. № 4 (12). С. 146-152.

7. Петренко В.С., Карнаушенко А.С., Боровік Л.В. Факторинг: сутність, види та його переваги в фінансовій діяльності підприємств. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=9551.

8. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 435-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua

9. Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 436-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua

10. Офіційний сайт Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. URL: https://nfp.gov.ua/

11. Про фінансові послуги та фінансові компанії: Закон України від 14.12.2021 № 1953-ІХ. URL: https://zakon.rada.gov.ua

References

1. An alternative to loans and a simple way to replenish circulation. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2023/09/5/703963/ (in Ukrainian).

2. Evolution of Global Factoring Volume (in Euro billions). URL: https://fci.nl/en/industry-statistics.

3. Konarivska O. Peculiarities of the development of factoring in the market of financial services in Ukraine. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnuvgp_ekon (in Ukrainian).

4. Momot L. Factoring services in Ukraine. Scientific Bulletin of Kherson State University. 2016. Issue 16(2). pp. 147-149. (in Ukrainian).

5. Kozakova M. Factoring services on the market of short-term crediting of Ukraine. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Magisterium (in Ukrainian).

6. Shabanova O. Scientific approaches to the interpretation of the essence of «factoring». Problems and prospects of economics and management. 2017. №. 4 (12). pp. 146-152. (in Ukrainian).

7. Petrenko V., Karnaushenko A., Borovik L. Factoring: essence, types and its benefits in financial activity of enterprises. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=9551 (in Ukrainian).

8. Civil Code of Ukraine: Law of Ukraine dated January 16, 2003 № 435-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua (in Ukrainian).

9. Economic Code of Ukraine: Law of Ukraine dated January 16, 2003 № 436-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua (in Ukrainian).

10. The official website of the National Commission, which carries out state regulation in the field of fin. services markets. URL: https://nfp.gov.ua/ (in Ukr.).

11. On financial services and financial companies: Law of Ukraine dated 14, 2021 № 1953-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua (in Ukrainian).

Abstract