Розвиток фінансового ринку України в контексті управлінських змін

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Розвиток фінансового ринку України в контексті управлінських змін

Федишин М.П.

Вступ

Розвиток фінансового ринку України в сучасних умовах має бути трансформованим у високоефективний механізм забезпечення інвестування потреб вітчизняної економіки, адже задовольняє за допомогою фінансових інструментів передачу фінансових ресурсів від суб'єктів у яких є їх надлишок до суб'єктів у яких є в них потреба, забезпечуючи пряме і непряме фінансування, переміщення капіталів, зростання об'ємів фінансових послуг.

Актуальні питання теорії і практики функціонування фінансового ринку, фінансової системи, фінансових інституцій, їх значення для розвитку національних фінансових систем окреслені у наукових працях зарубіжних та вітчизняних фахівців: Г. Александера, В. Базилевича, B. Баранової, Г. Бірмана, Д. Бейлі, З.Васильченка, О.Василика, Л. Гітмана, О.Гончаренко, Е. Долана, Ю. Коваленко, Д.Кейнса, Л. Крушвіц, І.Лютого, Д. Маршалла, Ф.Мишкіна, C. Науменкової, П. Нікіфорова, В.Опаріна, М. Савлука, Я. Комаринського, І. Яремчик, А. Тейлора, М.Фрідмена, Й.Шумпетера, У. Шарпа та ін.

Віддаючи належне вагомим науковим здобуткам зарубіжних та вітчизняних вчених, достатньо цікавим напрямком наукових досліджень є аналіз сучасних тенденцій розвитку фінансового ринку та перспектив функціонування інститутів фінансового ринку в Україні, оскільки сучасні фінансові ринки є складною динамічною системою, яка постійно зазнає змін і трансформацій. Разом з тим потребують дослідження розвитку фінансового ринку України в контексті управлінських змін, впливу зовнішніх дисбалансів та внутрішніх факторів на його розвиток.

Виклад основного матеріалу

Фінансовий ринок є складною багатогранною відкритою економічною системою, що являє собою сукупність економічних відносин та фінансових установ, які здійснюють перерозподіл капіталу в межах всієї фінансової системи.

Фінансовий ринок також можна назвати інструментом розвитку національної економіки, за його допомогою вирішуються фінансові, інвестиційні та соціальні питання споживачів фінансових послуг та фінансових посередників. Розвиток фінансового ринку відображає гнучкість фінансової системи країни та швидкість, з якою вона може адаптуватися до змін в економічному та політичному житті держави, а також до різних процесів, що відбуваються за її межами.

Саме тому забезпечення ефективного розвитку вітчизняного фінринку, що легко інтегрується у світову фінансову систему залишається одним із ключових завдань держави.

Найактивнішими інституційними учасниками ринку фінансових послуг України є комерційні банки, страхові компанії та фондові біржі, оскільки вони акумулюють найбільшу питому вагу фінансових ресурсів та безпосередньо впливають на розвиток виробництва в країні, інвестиційний клімат і фінансовий добробут споживачів фінансових послуг - фізичних осіб [1, с.16].

Визначимо основні засади розвитку інституційного середовища фінансового сектора та управлінських підходів.

Ключовими принципами розвитку фінансового ринку є:

1. Розвиток економіки - забезпечення прямого вкладу фінансового сектора у економічне зростання економіки країни.

2. Впровадження інновацій - створення умов для інноваційної діяльності фінансових організацій та впровадження інноваційних продуктів.

3. Підтримка стабільності - забезпечення стійкості та безперервності діяльності фінансових інституцій.

4. Розвиток конкуренції - рівні умови діяльності всім організацій фінансового сектора.

5. Забезпечення інклюзивності - надання рівних умов доступу до фінансових продуктів та послуг для всіх споживачів.

Так, забезпечення стабільності фінансового сектора є одним із ключових завдань для економічного зростання країни. Ефективне регулювання фінансового ринку має пріоритетне значення.

Негативний вплив фінансових криз останніх років засвідчив необхідність наявності достатнього рівня власного капіталу та ліквідності для абсорбування економічних шоків та значущість контрциклічного регулювання, заснованого на вжитті превентивних заходів щодо системного ризику. Саме тому основною метою макропруденційної політики є забезпечення стабільного функціонування фінансового сектора.

Макропруденційна політика дозволяє створити необхідні буфери капіталу для покриття збитків та забезпечення здатності фінансових організацій продовжувати кредитування економіки у разі реалізації стресових сценаріїв. Превентивні заходи, що застосовуються в рамках макропруденційної політики, сприяють згладжуванню фінансового циклу, а також зниженню ймовірності настання фінансової кризи [2].

Цілі макропруденційної політики у середньостроковому періоді наступні: підвищення стійкості фінансової системи до агрегованих шоків (контрциклічне регулювання) шляхом створення та вивільнення буферів, здатних забезпечити ефективне функціонування фінансової системи навіть у несприятливих умовах та підтримувати подальше економічне зростання; запобігання виникненню «фінансових бульбашок» за рахунок необгрунтованого та не підтвердженого економічним зростанням надмірного кредитування; моніторинг та зниження системних ризиків фінансової системи. Вибір механізмів макропруденційної політики залежатиме від потенційних загроз фінансовій стабільності.

Глобальні тенденції розвитку фінансових ринків вказують на те, що послуги окремих гравців набувають значущості для споживачів та суб'єктів бізнесу.

У зв'язку актуальним є питання доцільності включення додаткових критеріїв системної значущості фінансових організацій з урахуванням міжнародного досвіду та останніх тенденцій у сфері регулювання. щодо систем управління ризиками та внутрішнього контролю, до інформаційної безпеки, забезпечення безперервності діяльності.

У рамках удосконалення наглядової практики та мінімізації ризиків у діяльності банків з 2019 року здійснено перехід на ризик-орієнтований нагляд з правом застосування мотивованого судження в окремих галузях, що базується на аналізі кількісних та якісних показників. Для забезпечення стабільної діяльності фінансового сектора як на рівні системи, так і на рівні окремих фінансових інституцій необхідно продовжити роботу з переходу на міжнародні стандарти ризик-орієнтованого нагляду всіх секторів фінансового ринку. Впровадження ризик-орієнтованого нагляду забезпечуватиметься з урахуванням принципу пропорційного регулювання [3].

З метою забезпечення захисту прав та інтересів депозиторів та інших інвесторів, стійкості фінансового сектора основним принципом ефективного наглядового процесу буде подальший розвиток ризик-орієнтованого підходу із застосуванням наглядового судження.

Основними завданнями ризик-орієнтованого підходу є виявлення та запобігання ризикам та недолікам у діяльності банків з метою раннього втручання та прийняття своєчасних наглядових дій для забезпечення їх фінансової стійкості та недопущення збільшення ризиків у їх діяльності.

Використання інструментарію наглядового стрес-тестування у наглядовому процесі дозволяє оцінювати на регулярній основі достатність капіталу банків з урахуванням можливих негативних сценаріїв розвитку економіки. Наглядове стрес- тестування відповідно до кращих міжнародних практик спрямоване на досягнення двох пріоритетних наглядових цілей: своєчасного інформування наглядового органу про наявність потенційних ризиків банків та забезпечення стійкості банківського сектора [3].

З метою розвитку ринкової дисципліни та підвищення прозорості діяльності банків актуальним є запровадження третього компонента стандарту Базель II «Розкриття інформації», який передбачає розкриття інформації про ступінь схильності до ризиків та систему управління ризиками банку.

Ключовими завданнями ризик-орієнтованого підходу є визначення зон підвищеного ризику в страховому секторі в цілому, і в кожній компанії окремо, розробка набору інструментів для ідентифікації та оцінки ризиків, затвердження першочергових заходів та планів заходів, націлених на зниження ризиків або підвищення капіталізації компанії у разі необхідності.

Основними компонентами наглядового процесу є внутрішня система ризик-орієнтованого нагляду, самостійна оцінка ризиків страхової компанії та оцінка достатності страхових резервів та справедливої вартості активів. Дані компоненти поряд із пруденційним регулюванням, системою раннього реагування, механізмом контролю за дотриманням законодавства забезпечують здійснення та розвиток безперервного контролю та нагляду у сфері страхування.

У рамках підвищення стійкості страхових організацій нацрегулятором планується поетапне впровадження принципів Solvency II, яке дозволить страховим організаціям ефективно використовувати власний капітал залежно від величини та характеру ризиків, що приймаються, збільшити обсяг страхових премій.

Впровадження елементів Solvency II здійснюватиметься за допомогою розробки керівництва, проведення кількісних досліджень, стрес-тестувань за участю страхового ринку. Оскільки перехід до нових стандартів потребує розробки моделей та нових інформаційних систем, підвищення кваліфікації фахівців, буде проведено оцінку стану технічної готовності страхового ринку до переходу на стандарти Solvency II та визначено етапність їх впровадження [4].

Удосконалення системи корпоративного управління, включаючи систему управління ризиками, дозволить створити якісну базу для впровадження кількісної компоненти та управління ризиками страхових організацій на рівні, що відповідає режиму Solvency II.

Удосконалення системи ризик-орієнтованого нагляду на ринку цінних паперів пов'язують із поетапним впровадженням механізмів пропорційного регулювання, а саме вимог щодо розрахунку пруденційних нормативів, порядку організації системи управління ризиками та подання регуляторної звітності.

Подальше вдосконалення регулювання та нагляду за ринком цінних паперів буде здійснюватися відповідно до рекомендацій IOSCO як у галузі вибудовування сучасного технологічного середовища шляхом імплементації Принципів CPMI-IOSCO для інфраструктур фінансового ринку та CSDR (Central Securities Depositories Regulation) у питаннях удосконалення процедур інвестиційного середовища шляхом адаптації до законодавства про ринок цінних паперів підходів Директиви Європейського Союзу «Про ринки фінансових інструментів» [5].

Зниження системних ризиків потребує переходу на консолідований нагляд за фінансовими конгломератами з метою підвищення відповідальності їхніх акціонерів, оцінювання ризиків всіх учасників конгломерату та їх вплив на діяльність фінансової організації та материнської компанії. Важливим завданням є також посилення контролю за внутрішньогруповими угодами для обмеження сумнівних операцій та недопущення перерозподілу збитків на фінансові організації.

Важливим напрямом діяльності є створення довірчого середовища на фінансовому ринку за рахунок превентивної протидії несумлінним практикам та зловживанням, що ґрунтується на міжнародних стандартах ФАТФ та націлене насамперед на припинення доступу до фінансового ринку осіб, які здійснюють незаконні фінансові операції [6, с.45].

З появою нових інструментів, впровадженням цифрових та онлайн-технологій, посиленням транскордонних операцій розширюється периметр завдання щодо протидії несумлінним практикам, нелегальній діяльності, що потребує вироблення адекватних заходів протидії незаконній діяльності.

Зауважимо, що у сфері протидії відмиванню грошей на сьогоднішній день переважає формалізований підхід до виявлення підозрілих операцій клієнтів. Реалізація комплексу заходів, спрямованих на виявлення фінансових пірамід та незаконної діяльності на фінансовому ринку є надзвичайно важливим завданням фін регулятора.

Головним трендом на фінансовому ринку на сьогодні є розвиток фінансових технологій, які змінюють традиційні напрями надання фінансових послуг та сприяють появі інноваційних продуктів та сервісів для кінцевих споживачів.

Застосування цифрових технологій передбачає фундаментальну зміну принципів надання послуг та бізнес-процесів взаємодії компаній з клієнтами, іншими учасниками фінансового ринку та регуляторами, а також збільшення обсягів та швидкості транзакцій за рахунок використання нових цифрових інструментів та платформних рішень.

Створення сприятливого середовища для впровадження нових технологій та підтримка інновацій на фінансовому ринку є основним стратегічним завданням фінрегулятора. Цифровізація сприяє появі нових бізнес-моделей, підвищує фінансову доступність, продуктивність праці у фінансовому секторі та сприятливо впливає на конкурентне середовище.

З метою стимулювання технологічного розвитку на фінансовому ринку та розвитку конкуренції вважаємо за необхідне створити сприятливі правові умови для впровадження та використання нових сервісів та технологій, зокрема технології блокчейн, на фінансовому ринку.

З метою створення сприятливого середовища для розвитку та впровадження інновацій на фінансовому ринку необхідним є створення регуляторних пісочниць орієнтованих на бізнес-потреби різних учасників ринку за рахунок надання можливості тестування нових продуктів та сервісів у контрольованому середовищі. Це вимагає реалізації підходу щодо створення «єдиного вікна» регуляторних пісочниць. В цьому контексті підтримка стартапів за рахунок спрощення процедур входу до регуляторної пісочниці, включаючи процеси відбору, розгляду та схвалення заявок має неабияке значення [7].

У рамках заходів щодо розвитку цифрової інфраструктури фінансового ринку одним із напрямів є продовження стимулювання ринку до розвитку технологій Open API та Open Banking. Дані технології та формати взаємодії учасників ринку є важливим елементом підвищення відкритості, стимулювання конкуренції та співробітництва на фінансовому ринку, створення інноваційних фінтех-продуктів та сервісів. Інфраструктурні рішення включатимуть розвиток системи миттєвих платежів, організацію локальної інфраструктури для обробки операцій із платіжних карток, розвиток сервісу віддаленої ідентифікації клієнтів, впровадження «е-гривні». Існує безліч варіантів формування систем цифрового фінансового сервісу, що пропонують споживачам в онлайн-форматі фінансові послуги, так і нефінансові сервіси. У периметр можуть входити не тільки IT-компанії, але й різні сервіси, що підтримують, такі як маркетинг, облік і аналітика, робота зі споживачами, контроль якості.

Таким чином, розширення цифрових фінансових сервісів змінює стандартні процеси та процедури роботи інституцій фінансового ринку зі споживачами фінансових послуг.

Окреслимо основні досягнення у регулюванні та розвитку фінансового сектору з боку Національно банку як органу регулювання і нагляду за діяльністю фінансових установ. Найбільше управлінські рішення регулятора торкнулися роботи фінустанов небанківського сектору, які перейшли під його нагляд і регулювання з 01 липня 2020 року. Детальніше зупинимося на результатах управлінських рішень та оцінимо їх вплив на роботу інституцій фінансового сектору країни.

За останні роки досягнуто важливих результатів у розвитку фінансового ринку:

1) впроваджено стандарти Базель III Базельського комітету з банківського нагляду для покращення системи управління ризиками та забезпечення стабільності банківського сектора в період шоків через здійснення поетапного переходу банківського сектора на дотримання посилених пруденційних стандартів Базель III. Задля формування резервів капіталу банків запроваджено вимоги до трьох капітальних буферів (консерваційний, контрциклічний та системний), які поступово впроваджуютьтся, прийнято нову методологію оцінки ринкових ризиків та пакет регуляторних вимог до ризик-менеджменту та внутрішнього контролю банків. Для забезпечення запасом ліквідності в періоди криз запроваджено нормативи ліквідності - коефіцієнт покриття ліквідності (LCR) та коефіцієнт нетто стабільного фінансування (NSFR), що дозволило посилити якість управління ризиками, резерви капіталу та ліквідності банків на системному рівні і є головним фактором в оцінці банківського сектора, що проводиться міжнародними експертами, глобальними інвесторами та кредитно- рейтинговими агентствами;

2) впроваджено ризик-орієнтовану модель нагляду та мотивованого судження у секторах фінансового ринку. Так, усунуто формалізований підхід у наглядовому процесі та запроваджено систему ризик-орієнтованого нагляду за банками. Модель ризик-орієнтованого підходу реалізована у вигляді комплексного наглядового процесу, який забезпечує поглиблену оцінку банківських ризиків на індивідуальній основі та подальшу реалізацію наглядових заходів для забезпечення сталої роботи банку.

Центральним елементом ризик-орієнтованого нагляду є модель Європейського Союзу SREP, яка дозволяє ідентифікувати негативні зміни у фінансовому стані банків на ранніх стадіях їх виникнення. Ключовою умовою ефективного ризик-орієнтованого нагляду є можливість прийняття регулятором мотивованого судження для оперативного реагування на ситуацію [2].

В перспективі планується перехід на систему ризик-орієнтованого нагляду також і за професійними учасниками ринку цінних паперів. На законодавчому рівні визначено принципи та інструменти ризик-орієнтованого нагляду, які дозволять ідентифікувати ризики та загрози в діяльності учасників ринку цінних паперів на ранніх стадіях та своєчасно на них реагувати, не чекаючи погіршення фінансового стану.

Щодо страхових організацій впроваджується автоматизована система ризик-орієнтованого нагляду. На основі показників якісної та кількісної оцінки ризиків, розрахованих з урахуванням специфіки операцій, характеру та масштабу діяльності компанії визначається індивідуальний наглядовий рейтинг страхової організації та відповідний комплекс регуляторних наглядових вимог. Додатково для покращення процедур управління ризиками, достатності капіталу та резервів запроваджено систему самостійної оцінки ризиків страховими організаціями, розроблену відповідно до стандартів регуляторної звітності міжнародної інформаційної системи IRIS (Insurance Regulatory Information System) [7];

3) запроваджено новий стандарт оцінки вартості фінансових інструментів на основі моделі "очікуваних збитків" МСФЗ 9. У 2018 році банківський сектор при оцінці вартості фінансових інструментів перейшов від моделі "понесених збитків" МСФЗ (IAS 39) до моделі "очікуваних збитків" (IFRS 9). Впровадження МСФЗ 9 дозволяє оцінювати очікувані кредитні збитки при початковому визнанні фінансових активів та на періодичній основі [8];

4) проведено незалежну оцінку якості активів банків та достатності капіталу банків, що є основною умовою об'єктивності оцінки для відновлення довіри до банківської системи з боку міжнародних інвесторів та кредиторів.

Оцінювання ризиковості діяльності банків здійснюється на постійній основі, у тому числі оцінювання рівня непрацюючих активів та потенційних втрат, реального рівня достатності капіталу, рекомендації щодо регуляторних вимог до докапіталізації та оздоровлення банків за рахунок власних коштів акціонерів надаються індивідуально комерційним банкам;

5) удосконалено процес виявлення та врегулювання проблемних банків, що передбачає тригери для виявлення проблемних банків та класифікацію проблемних банків залежно від їхнього фінансового стану. Регулятору разом з Фордом гарантування вкладів фізичних осіб надано повний мандат з оперативного врегулювання неплатоспроможних банків з мінімізацією системних наслідків та втрат, включаючи інструменти врегулювання неплатоспроможних банків - передачу активів та зобов'язань та примусову реструктуризацію зобов'язань неплатоспроможного банку;

6) вжито заходів щодо обмеження кредитних ризиків у споживчому кредитуванні. Активізація регулятора щодо прийняття законодавчих змін щодо захисту прав споживачів фінансових послуг є надважливим результатом докладених зусиль. З 2020 року реалізовано пакет регуляторних заходів для недопущення видачі позик неплатоспроможним позичальникам, а також зниження боргового навантаження позичальників. Додатково доцільно вжити заходів у післявоєнний період щодо дестимулювання банків у проведенні агресивної політики беззаставного споживчого кредитування населення;

7) створено гнучке регуляторне середовище для апробації нових продуктів та послуг. Для забезпечення гнучкості регулювання фінансового ринку, підвищення доступності фінансових послуг, запровадження нових фінансових продуктів передбачено можливість запровадження особливого режиму регулювання ("регуляторна пісочниця"). "Регуляторна пісочниця" дозволяє фінансовим та нефінансовим організаціям функціонувати певний термін в особливому правовому режимі, у тому числі з метою впровадження нових послуг та фінансових інструментів, що у свою чергу сприятиме скороченню витрат фінансових посередників та споживачів, а також розширенню діяльності фінансових організацій [7];

8) лібералізовані вимоги щодо регулювання учасників ринку цінних паперів. Вжито заходів щодо дерегулювання брокерської діяльності при здійсненні операцій з цінними паперами, розширено інвестиційні можливості брокерів, у тому числі на міжнародних та локальному ринках капіталу. Запущений процес цифровізації брокерських послуг, в результаті якого для брокерів доступна опція надання електронних послуг клієнтам, включаючи проведення торгових операцій з цінними паперами та фінансовими інструментами. Реалізовано низку законодавчих заходів, спрямованих на активізацію колективних форм інвестування шляхом лібералізації регулювання інвестиційних та венчурних фондів, що дозволило забезпечити зростання активів інвестиційних фондів.

Сформовано та функціонує повноцінна інфраструктура фондового ринку. Діюча інфраструктура ринку цінних паперів забезпечує учасників ринку цінних паперів необхідним інструментарієм для здійснення повного циклу торгових та постторгових операцій, а також повністю відповідає міжнародним стандартам;

9) продовжується активна цифровізація фінансових послуг та використання віддалених сервісів.

З жовтня 2020 року реалізовано механізм дистанційного укладання брокерських договорів через біометричну ідентифікацію з використанням мобільних програм брокерів, а також можливість дистанційного надання банками повного спектру брокерських послуг. Це дозволило забезпечити високі темпи зростання кількості роздрібних інвесторів.

На ринку страхування в період пандемії COVID-2019 впроваджено укладення договорів в електронній формі. Перспективним досягненням стане укладання договорів страхування щодо обов'язкових видів страхування переведено в електронному форматі. На сьогодні 100% договорів автострахування укладаються в електронній формі. Можливість укладання договорів страхування електронним способом дозволила полегшити та оптимізувати процедуру укладання договорів страхування, підвищити територіальну доступність страхових послуг.

Регулятором розроблено дорожні карти орієнтирів розвитку небанківських фінансових установ, так звані Білі книги [9-15].

Визначимо ключові проблеми розвитку фінсектору, які потребують ефективних управлінських рішень з боку фінрегулятора у середньостроковій перспективі:

1. У банківському секторі в умовах повномасштабного вторгнення, зберігається високий рівень стресових активів на балансах банків та їх дочірніх організацій, що чинить тиск на капітал банків та стримує подальше розширення кредитування економіки. На динаміку банківського кредитування також тисне слабка диверсифікація пасивів і переважання в структурі залучених ресурсів короткострокових депозитів, що не відповідають міжнародним стандартам терміновості та стабільності. Рівень депозитів в іноземній валюті залишається досить високим, незважаючи на заходи, що проводяться з дедоларизації економіки. Суттєвим фактором, що стримує кредитування реального сектора економіки, є обмежена кількість платоспроможних та фінансово стійких суб'єктів бізнесу в умовах війни. Ці фактори обмежують можливість отримання нових позик через ризики для банків та необхідність створення додаткових резервів під очікувані кредитні збитки. Банки формують підвищені вимоги до позичальників з урахуванням ризик-апетиту для мінімізації кредитних ризиків та потребують ліквідного заставного забезпечення. У 20202022 роках зниження кредитування бізнесу було зумовлене скороченням ділової активності підприємців через запровадження карантинних обмежень через пандемію корона вірусу та повномасштабною агресією. У кредитуванні бізнесу значну роль відіграють субсидії та гарантії держави. Однак в умовах війни цей механізм суттєво послабився.

2. Незважаючи на позитивну динаміку показників страхового, зберігається низька частка страхових послуг економіки країни. Ставлення активів страхових організацій до ВВП країни становило лише 2,4% (за підсумками 2021 року), а відношення страхових премій на душу населення склало 37 тис. грн (за підсумками 2021 року), що значно нижче за світові показники [16]. Недостатня розвиненість постпродажного обслуговування онлайн-договорів страхування, обмеженість страхових продуктів та відсутність гнучкості в умовах страхування знижують зацікавленість населення та бізнесу у страхуванні. Питання якості та клієнтоорієнтованості страхових послуг є актуальними, незважаючи на заходи, що вживаються учасниками страхового ринку.

Відсутність ринкових стимулів та державної підтримки у страхуванні життя викликають незацікавленість населення використовувати продукти накопичувального страхування життя як інструмент збільшення інвестицій та заощаджень. Розвиток продуктів накопичувального страхування обмежується довірою населення, що все ще формується, до компаній зі страхування життя, що воліє використовувати банківські продукти при проведенні фінансового планування.

3. Розвиток фондового ринку стримується недостатнім інституційним попитом, слабким ступенем залучення населення та низьким рівнем довіри інвесторів до інструментів фондового ринку. Наявність істотних обсягів фінансування, що залучається суб'єктами економіки на неринкових умовах у рамках державних програм з підтримки підприємництва, а також висока частка держави в економіці та домінуюча роль компаній квазідержавного сектора зумовлюють зниження попиту підприємств у залученні капіталу за допомогою інструментів фондового ринку.

4. Розвиток ринку мікрофінансування стримується такими факторами, як обмежені джерела фондування та високі операційні витрати на підтримку регіональної мережі відділень, що посилюється територіальною віддаленістю суб'єктів мікро- та малого бізнесу.

Основною базою фондування залишаються позики міжнародних інститутів розвитку та комерційних банків. Високі операційні витрати та вартість фондування за рахунок залучення коштів банків та міжнародних інститутів розвитку суттєво збільшує кінцеву вартість мікрокредитів для населення та бізнесу. Зазначені чинники стримують потенціал суб'єктів ринку мікрофінансування фінансування економіки.

Висновки

фінансовий ринок управлінський

Підсумуємо, що фінансовий сектор відіграє найважливішу роль економіці країни:

- забезпечує кредитування підприємств реального сектору економіки, науково-технічної сфери, освіти;

- прискорює інновації фінансових інструментів;

- затребуваний малим та середнім бізнесом, споживачами фінансових послуг;

- від ефективної роботи фінансового ринку залежить результативність функціонування фінансової системи економіки країни вцілому.

Дії та реалізація рішень регулятора на фінансовому ринку відповідно до сформованої концепції його розвитку та впливу фактору війни здебільшого спрямовані на дерегуляцію ринку, мета якої полягає у підтримці учасників ринку та надання їм можливості сконцентруватися на професійній діяльності.

Визначено, що діяльність фінансових посередників повинна кореспондуватися з потребами економічного зростання та забезпечувати стабільне зростання фінансових активів в галузях економіки.

Таким чином, чим більше високо розвинута економіка, тим більше в ній повинно бути різноманіття фінансових інструментів для забезпечення постійного руху фінансових ресурсів, підвищення рівня розвитку фінансового ринку та прискорення інтегрованості в економічну систему країни.

Список використаних джерел

1. Баранова В.Г., Гончаренко О.М. Розвиток фінансового ринку України в умовах європейської інтеграції: проблеми та перспективи: колективна монографія. Харків: «Діса плюс». 2019. 370 с.

2. Technical Note, 1-4. International Monetary Fund. Retrieved from https://www.imf.org/en/Publications/GFSR/ Issues/ 2020/10/13/globalfinancial-stability-report-october-2020#Chapter

3. Реалізація стратегії розвитку фінансового ринку до 2025 року. Звіт за 2021 рік. URL:рокуhttps://bank.gov.ua/ua/ news/all/zvit-z-realizatsiyi-strategiyi-rozvitku-finansovogo-sektoru- ukrayini-do-2025-roku-za-2021-rik (дата звернення: 03.02.2023)

4. Стратегія розвитку фінансового сектору України до 2025 року. URL:https://bank.gov.ua/ua/about/develop-strategy (дата звернення: 03.02.2023)

5. Річний звіт НБУ за 2021 рік. URL: https://bank.gov.ua/ ua/news/all/richniy-zvit-natsionalnogo-banku-za-2021-rik-klyuchovi- markeri-zmin-u-ekonomitsi-ta-finansoviy-sistemi-vprodovj-roku (дата звернення: 03.02.2023)

6. Рошина Н.В., Шевчук О.А., Кустарьова К.М. Дослідження міжнародного фінансового ринку в умовах діджиталізації: нові можливості. Економічний вісник НТУУ «Київський політехнічний інститут». 2021. №18. С.44-50

7. Концепт платформи інноваційних фінансових рішень НБУ (Регуляторна «пісочниця»). URL: https://bank.gov.ua/ua/ news/all/kontsept-platformi-innovatsiynih-finansovih-rishen-nbu- regulyatorna-pisochnitsya (дата звернення: 06.02.2023)

8. Vdovychenko, A., Oros, G. (2015). Financial Stress Index: estimation and application in empirical researches in Ukraine. Journal of European Economy, 14(2). p.225-229

9. Біла книга «Майбутнє у регулюванні небанківського фінансового сектору». URL: https://bank.gov.ua/ua/news/all/ proekt-biloyi-knigi-maybutnye-u-regulyuvanni-nebankivskogo- finansovogo-sektoru (дата звернення: 01.02.2023)

10. Біла книга «Майбутнє регулювання діяльності ломбардів» / Національний банк України. URL: https://bank.gov.ua/ ua/news/all/bila-kniga-maybutnye-regulyuvannya-diyalnosti-lombardiv (дата звернення: 01.02.2023)

11. Біла книга «Майбутнє регулювання небанківського лізингу» / Національний банк України. URL: https://bank.gov.ua/ ua/news/all/bila-kniga-maybutnye-regulyuvannya-nebankivskogo- lizingu (дата звернення: 01.02.2023)

12. Біла книга «Майбутнє регулювання ринку факторингу» / Національний банк України. URL: https://bank.gov.ua/ ua/news/all/bila-kniga-maybutnye-regulyuvannya-rinku-faktoringu (дата звернення: 01.02.2023)

13. Біла книга «Майбутнє регулювання кредитних

спілок» / Національний банк України. URL: https://bank.gov.ua/ ua/news/all/bila-akynbiguat-nmye -regulyuvannya-kreditnih-spilok

(дата звернення: 01.02.2023)

14. Біла книга «Майбутнє регулювання ринку страхування» / Національний банк України. URL: https://bank.gov.ua/ua/ news/all/bila-kniga-maybutnye-regulyuvannya-rinku-strahuvannya (дата звернення: 01.02.2023)

15. Біла книга «Майбутнє регулювання ринку кредитування фінансовими компаніями» / Національний банк України. URL: https://bank.gov.ua/ua/news/all/bila-kniga-maybutnye- regulyuvannya- rinku-kredituvannya-finansovimi-kompaniyami (дата звернення: 01.02.2023)

16. Наглядова статистика. Національний банк України. URL: https://bank.gov.ua/ua/statistic/supervision-statist#6 (дата звернення: 06.02.2023)

Размещено на Allbest.ru