Формування і оцінювання фіскального простору місцевих бюджетів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування і оцінювання фіскального простору місцевих бюджетів

Вступ

В умовах поглиблення процесів децентралізації, вирішення пріоритетних завдань в економічній і соціальній сферах територій вимагає кардинального покращення ефективності бюджетно-податкової політики держави, яка передбачає підвищення фіскальної автономії органів місцевого самоврядування, зокрема на базі розширення їх фіскального простору.

З метою стабілізації та забезпечення економічного зростання територій Стратегією сталого розвитку “Україна 2020” [1], Програмою діяльності Кабінету Міністрів України [2] передбачено: запровадження системи стратегічного планування; зміни законодавства України в напрямі контролю надходжень і видатків державного й місцевих бюджетів; застосування нових підходів до формування місцевих бюджетів, визначення засад трансфертної політики та організації міжбюджетних відносин. Напрями перелічених реформ системи місцевих фінансів повинні втілюватися в управлінських рішеннях відносно формування фіскального простору територій в Україні, які в умовах обмеженості фінансових ресурсів значною мірою визначається ефективністю стратегічних напрямів бюджетної політики як на рівні держави так і органів місцевого самоврядування. Така необхідність визначає значимість оцінки фіскального простору територій з позицій не лише підтримки їх економічної стабільності та зростання, а й підвищення рівня життя населення як споживача цих послуг, що передбачає розробку відповідних концептуальних підходів.

Сучасні проблеми розвитку місцевих бюджетів пов'язані не лише з їх диференціацією за рівнями бюджетів, яка визначається бюджетним потенціалом, а й з ефективністю і результативністю доходів та витрат бюджетів. Тому зростає роль податково-бюджетного регулювання територіального розвитку, спрямованого на зміцнення фінансово-ресурсного базису місцевих бюджетів, що визначається як чинниками зростання бюджетних доходів, так і чинниками раціоналізації бюджетних витрат. Проте у вітчизняній фінансовій теорії і практиці не має одностайності у визначенні категорії, що відображає одночасно дохідні і видаткові можливості розвитку місцевих бюджетів.

Викладення основного матеріалу

Існують різні напрями досліджень фіскального простору у світовій практиці. Згідно концепції Міжнародного валютного фонду (2005 рік), автором якої є Peter Heller [3, c. 4] фіскальний простір трактується як існуючі реальні можливості уряду щодо залучення додаткових бюджетних ресурсів із фіскальних, кредитних та інших джерел, який дозволяє забезпечувати ресурсами досягнення поставленої мети без шкоди для його фінансової стійкості. Основна ідея фіскального простору полягає в тому, що його необхідно мати або створити для виділення додаткових ресурсів на обґрунтовані державні витрати.

Відповідно до концепції Програми розвитку ООН (2007 рік) [4] авторського колективу під керівництвом Rathin Roy фіскальний простір - це обсяг фінансування, який доступний в результаті мобілізації ресурсів, а також проведення реформ, необхідних для ефективного витрачання цих коштів і досягнення певних цілей розвитку.

Згідно з концепцією Світового банку (2008 рік), (автор Allen Schick [5]), фіскальний простір - це грошові кошти, доступні в межах річного або середньострокового бюджету. Як бачимо, у світовій практиці концепція фіскального простору застосовувалася в основному на макрорівні.

Окремі питання фіскального простору знайшли своє висвітлення в працях таких науковців, як Т. Єфименко [6, с. 70], яка пропонує розглядати фіскальний простір як «можливості уряду отримати і використати додаткові бюджетні ресурси для досягнення визначеної мети з урахуванням обмежень, обумовлених необхідністю фіскальної стійкості в середньо- й довгостроковому періодах»; Т. Затонацька, О. Ткаченко [7, с.121-122] - як обсяг фінансових ресурсів, сформованих державою в результаті провадження активної фіскальної політки. Незважаючи на увагу вчених та практиків до проблем фіскального простору, питання щодо оцінки фіскального простору місцевих бюджетів в умовах децентралізації все ще залишаються далекими від розв'язання, що актуалізує потребу подальших досліджень у цій сфері.

В іноземній економічній літературі існує поняття «фіскального простору» (fiscal space), яке визначається як резерв бюджету, який може бути використаний на певні цілі без шкоди для фінансових позицій або стабільності економіки [8, с. 32]. Як правило, це поняття розглядається у взаємозв'язку з бюджетними доходами. Вважаємо, що в бюджетному регулюванні територіального розвитку також слід враховувати можливості місцевих бюджетів щодо зростання доходів і раціоналізації їх витрат. У зв'язку з цим необхідна адаптація у вітчизняних умовах концепції фіскального простору на місцевий рівень.

Існуюче в іноземній економічній літературі поняття фіскального простору (fiscal space) в українськомовному трактуванні має бути представлено відносно місцевого рівня термінологічно як «фіскальний простір місцевих бюджетів».

Розглядаючи концептуальні засади фіскального простору місцевих бюджетів а також визначаючи напрями реформування фіскальних норм для підвищення ефективності використання фінансових ресурсів регіонів та для стимулювання економічного зростання Т. Єфіменко звертає увагу, що «напрями розширення фіскального простору місцевих бюджетів перебувають у площині посилення бюджетної підтримки пріоритетних видів економічної діяльності» [9, с. 29].

І. Цимбалюк характеризує фіскальний простір регіону як «середовище взаємодії між економічними суб'єктами та органами самоврядування стосовно перерозподілу фінансових ресурсів регіону, детермінантами формування та розширення якого є: орієнтири та механізми фіскальної політики; бюджетний устрій і структура бюджетної системи; величина податкового потенціалу території» [10, с. 167], звертаючи увагу в першу чергу на взаємодію між економічними суб'єктами та органами самоврядування.

Досліджуючи сутність фіскального простору органів місцевого самоврядування, Є. Кузькін характеризує його як «сукупність локалізованих у межах певної території економічних процесів і господарських відносин (сформованих у ході інституціонально-упорядкованої взаємодії суб'єктів, орієнтованої на реалізацію індивідуальних і колективних інтересів), результати здійснення яких в рамках дії податкового та бюджетного механізмів держави визначають на основі розробки та реалізації активної фіскальної політики фінансовий потенціал, що може бути використаний для реалізації органами самоврядування (в межах наданих ним прав і повноважень) на місцевому рівні діапазону рішень у сфері регіонального розвитку, що відповідають загальнодержавним цілям і пріоритетам підтримки життєдіяльності територіальної громади, в межах дотримання вимог і обмежень щодо збереження стійкості фінансового стану держави та її регіонів» [11, с. 331], дотримуючись підходу до його визначення як сукупності економічних процесів і господарських відносин локалізованих в межах певної території. Вважаємо, що дане визначення потребує уточнення, позаяк фінансовий потенціал містить такі функціональні частини як потенціал державних фінансів, потенціал фінансового сектора, фінансовий потенціал суб'єктів господарювання, фінансовий потенціал домогосподарств [11, с. 331], тому він не може бути в повному обсягу використаний органами самоврядування, оскільки органи місцевого самоврядування не мають на це відповідних компетенцій.

Узагальнення теоретичних положень щодо вивчення аспектів формування фіскального простору територій дозволило визначити такі основні підходи до ідентифікації сутності фіскального простору територій: як обсягу фінансових ресурсів, як середовище взаємодії між економічними суб'єктами та органами самоврядування, як сукупності економічних процесів в межах певної території.

На основі узагальнення наявних наукових поглядів щодо дослідження фіскального простору територій сформулюємо визначення терміну «фіскальний простір місцевих бюджетів» як резерву додаткових фінансових ресурсів таких бюджетів, який може бути використаний органами місцевого самоврядування для виконання ними своїх повноважень за умов збереження фінансової стійкості місцевих бюджетів [12, с. 61]. Із запропонованого визначення фіскального простору місцевих бюджетів необхідно враховувати, що це поняття охоплює лише ті фінансові ресурси, які можливі до вилучення до місцевого бюджету.

На сьогодні питання оцінки фіскального простору місцевих бюджетів в умовах децентралізації все ще залишаються далекими від розв'язання. Концепція фіскального простору, дослідження якої проводилися Міжнародним валютним фондом і Світовим банком, передбачає можливості збільшення такого простору на національному рівні, а не за допомогою внутрішньодержавного бюджетного регулювання. Така концепція передбачає як можливість держави фінансувати досягнення бажаних цілей за умови бюджетної стійкості в середньо- і довгостроковій перспективі, так і визначення різниці між поточним рівнем витрат і максимально можливим рівнем витрат, що не призводить до зниження кредитоспроможності державного сектора.

Проблеми фіскальної стійкості державних фінансів, а також методологічні підходи до визначення показників їх оцінки досліджуються фахівцями Міжнародного валютного фонду та Європейської комісії [13, 14]. Основними показниками кількісної оцінки системи завчасного попередження (EWSs) є макропруденційний нагляд. Завчасне попередження (превентивна система), це частина системи оцінювання фінансової стійкості, яку використовує Міжнародний валютний фонд, завданням такої системи є формування відповідних показників, зміни яких здебільшого відбуваються перед коливанням загальної економічної активності [14, с. 137]. Як правило, система завчасного попередження використовує систему показників, які узагальнюються у єдиний зведений показник ризику виникнення кризи [15].

Напрями реформ системи місцевих бюджетів повинні втілюватися в управлінських рішеннях стосовно забезпечення формуванням фіскального простору місцевих бюджетів та їх стійкості в Україні. При цьому необхідно взяти до уваги досвід підтримки стійкого стану державних фінансів, набутий країнами ЄС. Так, Європейська комісія для розрахунку фіскальної стійкості державних фінансів пропонує використовувати наступні показники: So - стійкість в короткостроковому періоді (поточна стійкість); S1 - стійкість у середньостроковому періоді; S2 - стійкість у довгостроковому періоді [13, 14].

Показники S1 і S2 показують наявність невідповідності між прогнозованими (на визначений період) державними витратами та ресурсною базою, яка може використовуватися для фінансування цих витрат. Причиною такої невідповідності може бути надмірне зростання державних витрат та обмежені можливості для зростання коштів їх фінансування. Як вважає І. Уманський, зростання державних доходів ускладнюється через імовірність зниження темпів економічного зростання, обмеження використання додаткових механізмів збільшення непрямого оподаткування, а державні витрати збільшуються як через негативний вплив перелічених процесів на економічне зростання, так і через зростання видатків на фінансування соціальних програм [16, с. 21]. Показник Si використовують для визначення середньострокової невідповідності стійкості державних фінансів, цей показник показує невідповідність між витратною й дохідною частинами сектору загального державного управління, яка може виникнути на протязі середньострокового періоду.

Показник Si характеризує невідповідність фіскальної стійкості, тобто різницю між співвідношенням доходів у вигляді частки ВВП і обсягом необхідного фінансування витрат (відносно ВВП) з врахуванням всіх можливих надходжень до сектору загального державного управління. Визначаючи потенційні можливості фіскальної невідповідності враховують як прогнозні так і додаткові (потенційні) надходження до сектору загального державного управління. Визначення фіскальної невідповідності передбачає також і врахування імовірних додаткових витрат, які можуть виникати у майбутньому [16, с. 22].

Відповідаючи на запитання - як визначаються обсяги можливого фіскального простору - П. Хеллер відзначає, що МВФ враховує як можливості додаткової економії державних коштів шляхом раціоналізації витрат і проведення податкової реформи, так і додаткові ресурси, які можуть бути мобілізовані у вигляді позик і грантів [3]. Оцінюючи фундаментальні фактори, які можуть впливати як на проведення державної політики, так і на рівень фіскального простору, він виокремлює такі з них: зміна пріоритету витрат (однією з першочергових завдань має стати скорочення непродуктивних витрат); підвищення ефективності (впорядкування реалізації програм, зменшення корупції, підвищення якості управління); збільшення доходів (розширення податкової бази та вдосконалення системи збору податків; збільшення запозичень (оцінювання соціальної віддачі від внутрішніх і зовнішніх позик); грошово-кредитна експансія (небажаний захід, даний механізм має очевидні обмеження, враховуючи потенційні інфляційні процеси); отримання більшого обсягу зовнішніх грантів (гранти є більш позитивними в формуванні фіскального простору, ніж позики); проведення розумної макроекономічної політики [3]. Вважаємо, що для оцінки фіскального простору місцевих бюджетів із вище перелічених факторів можна використати такі як: зміна пріоритету витрат, підвищення ефективності, зростання доходів, збільшення місцевих запозичень, отримання зовнішніх грантів.

Проблеми оцінювання фіскального простору активно досліджуються у працях вітчизняних учених. Т. Єфименко досліджуючи фіскальний простір та його роль у стабілізації державних фінансів, вважає, що «потенціал фіскального простору визначається здебільшого об'єктивністю оцінки ризиків, пов'язаних із проявами нової економічної реальності, ймовірністю посилення залежності національної економіки від фінансового тягаря боргу, дисбалансу між заощадженнями й інвестиціями» [17. с. 22].

Різні підходи до використання методик оцінки фіскального простору територій пов'язані з особливостями визначення факторів впливу на фіскальний простір. Проте, за допомогою більшості відомих методів оцінки можна проаналізувати переважно ситуативні фактори.

Так, заслуговує на увагу пропозиція О. Дьякової, Л. Перекрестової, що територіальний фіскальний простір (ємність бюджету) - це можливий обсяг видатків бюджету, який визначається, з одного боку, розмірами бюджетного потенціалу, трансфертів та позик, а, з іншого боку, ефективністю і результативністю витрат бюджету [18]. Від вище наведеної позиції практично не відрізняється позиція Д. Пожидаєва, який робить наголос на тому, що кількісно територіальний фіскальний простір включає до себе, окрім бюджетного потенціалу території, залучені кошти (трансферти, позики) та фінансові ресурси вивільнені у результаті ефективного використання наявного бюджетного потенціалу території [19, с. 14]. Схожу позицію виражають Є. Волховський, Г. Котіна, М. Степура, які вважають, що кількісно територіальний фіскальний простір включає бюджетний потенціал території, залучені кошти, такі як трансферти, позики, а також фінансові ресурси, які вивільнені у результаті ефективного використання наявного бюджетного потенціалу [20, с. 359]. Однак такий перелік не дозволяє отримати якісні результати оцінки територіального фіскального простору.

При оцінці фіскального простору територій використовують підхід на основі аналізу їх податкового потенціалу. Абсолютний рівень податкового потенціалу пропонується визначати як відношення фактичних податкових надходжень до ВВП [21], що обумовлено імпліцитним припущенням, що валовий регіональний дохід є показником потенційної бази оподаткування. Одним із головних джерел розширення фіскального простору за рахунок податкового потенціалу є підвищення податкових надходжень. Проте в Україні підвищення ставок податків є неефективним джерелом для створення фіскального простору, оскільки за кризових умов сповільнення темпів економічного розвитку може призвести до оберненого ефекту.

М. Хом'як пропонує проводити оцінку фіскального простору місцевих бюджетів України на основі визначення податкового потенціалу регіонів і дослідження структури їх видатків використовуючи емпіричну оцінку фіскального простору регіонів. Вважаємо цей методичний інструментарій досить складним для застосування, оскільки визначення податкового потенціалу регіону передбачає застосування економетричного підходу і ставить за мету оцінку відхилення фактичних податкових надходжень від сум податків, що обумовлені рядом факторів моделі [22, с. 68], а для визначення результатів потрібно кваліфіковано підібрати модель.

Досить часто оцінки фіскального простору територій обмежуються лише його індикативними показниками. Поширеним підходом оцінки фіскального простору на місцевому рівні є підхід його оцінки на основі аналізу структури видатків. Наприклад, пропонується показник, який відображає обсяг фінансових ресурсів, що потенційно можуть бути використані місцевими органами влади додатково і включає як власні надходження та поточні і капітальні трансферти, так і враховує витрати, зокрема і на виплату відсотків на обслуговування боргу. В результаті фіскальний простір розглядається місцевими органами влади як ресурс для інвестиційних видатків. Цей показник має ряд недоліків, він обмежується визначенням обсягу фіскального простору лише в поточному році, не враховує рівень місцевих запозичень органів влади. Разом з тим, знання цілей стабілізації і наслідків фіскальної політики ще не гарантує ефективність такої політики [23, с. 39].

Іншим прикладом обмеження визначення фіскального простору територій його індикативними показниками є розрахунок цього показника як відношення фактичних податкових надходжень бюджету до податкового потенціалу [24], який оцінюється відносно валового регіонального продукту.

Перш ніж зупинитись на узагальненні методики оцінки фіскального простору місцевих бюджетів, розглянемо співвідношення понять «бюджетний потенціал», «податковий потенціал», «фіскальний простір».

Під бюджетним потенціалом (стосовно місцевих бюджетів) варто розуміти сукупність реальних можливостей органів місцевого самоврядування відповідно до чинного законодавства мобілізувати до місцевого бюджету наявні та можливі для залучення фінансові ресурси за рахунок власних джерел. Бюджетний потенціал перевищує податковий потенціал на суму потенційних неподаткових доходів та доходів від операцій з капіталом [12]. Неподаткові доходи місцевих бюджетів (доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі; доходи від некомерційної господарської діяльності) згладжують негативні ефекти оподаткування, оскільки неподаткові платежі часто є добровільними [12]. Фіскальний простір на відміну від бюджетного потенціалу визначає можливості здійснення додаткових бюджетних витрат при незмінному рівні доходів бюджету.

Системи показників оцінки фіскального простору територій, що використовуються на сьогодні, не сприяють комплексній оцінці впливу децентралізації на формування фіскального простору місцевих бюджетів. Проте, використання для вимірювання потенційних фіскальних ризиків традиційних бюджетних показників та оцінки фіскальної системи, має недоліки: короткий часовий горизонт і формування та виконання бюджету за касовим методом, що залишає поза увагою накопичені зобов'язання та майбутні витрати за минулими зобов'язаннями [25, с. 88-89]

Система показників оцінки фіскального простору місцевих бюджетів, має відображати як обсяги бюджетного потенціалу, грантів, офіційних трансфертів, можливості здійснення місцевих запозичень, так і враховувати фінансування бюджету (надходження та витрати бюджету, пов'язані із зміною обсягу місцевого боргу, обсягів депозитів, кошти від приватизації комунального майна) та ефективність та результативність витрат бюджетів [12, с. 62].

Фіскальний простір місцевих бюджетів відрізняється від податкового і бюджетного потенціалів його можливістю не лише абсолютного, але і відносного зростання. Абсолютне зростання фіскального простору місцевих бюджетів полягає у зростанні податкових і неподаткових доходів бюджетів, та доходів від операцій з капіталом, а також у збільшенні трансфертів місцевим бюджетам, місцевих запозичень та обсягу фінансування місцевих бюджетів [12, с. 62]:

Відносне зростання фіскального простору місцевих бюджетів забезпечується ефективним і результативним використанням бюджетних коштів. Підвищення ефективності бюджетних витрат (кількісна зміна) є екстенсивним методом відносного зростання фіскального простору місцевих бюджетів, оскільки призводить до досягнення заданих результатів з використанням меншого обсягу бюджетних коштів. Підвищення результативності бюджетних витрат (якісна зміна) є інтенсивним методом відносного зростання фіскального простору місцевих бюджетів, оскільки призводить до досягнення найкращого результату з використанням визначеного бюджетом обсягу коштів.

Вважаємо, методика оцінки фіскального простору місцевих бюджетів має включати розрахунок двох основних показників: показника загального фіскального простору місцевих бюджетів і показника фіскального простору окремого місцевого бюджету.

Загальний фіскальний простір місцевих бюджетів відображає достатність власного бюджетного потенціалу всіх місцевих бюджетів (полягає у зростанні податкових і неподаткових доходів, доходів від операцій з капіталом), а також у збільшенні трансфертів місцевим бюджетам, місцевих запозичень та обсягу фінансування всіх місцевих бюджетів. Зростання фіскального простору місцевого бюджету показує відносне збільшення бюджетного потенціалу, яке залежить від ефективності і результативності витрат цього бюджету.

Отже, фіскальний простір місцевих бюджетів може збільшуватися не лише абсолютно, а й відносно - при зростанні ефективності та результативності витрат бюджету при незмінному рівні його доходів, або при зростанні темпів витрат бюджету, які випереджають темпи зростання його доходів.

Висновки

На основі узагальнення наявних наукових поглядів щодо економічного змісту та проблем формування і оцінювання фіскального простору констатовано, що у світовій практиці концепція фіскального простору передбачає можливості збільшення такого простору на національному рівні, а не за допомогою внутрішньодержавного бюджетного регулювання.

Узагальнення теоретичних положень щодо формування фіскального простору територій дозволило визначити такі основні підходи до ідентифікації його сутності: як обсягу фінансових ресурсів, як середовища взаємодії між економічними суб'єктами та органами самоврядування, як сукупності економічних процесів в межах певної території. Сформульовано авторське визначення терміну «фіскальний простір місцевих бюджетів» як резерву додаткових фінансових ресурсів таких бюджетів, який може бути використаний органами місцевого самоврядування для виконання ними своїх повноважень за умов збереження фінансової стійкості місцевих бюджетів.

Представлено різні підходи до використання методик оцінки фіскального простору територій, які пов'язані з особливостями визначення факторів впливу на фіскальний простір. Аргументовано, що більшість відомих методів оцінки фіскального простору територій націлені на аналіз переважно ситуативних факторів та обмежуються лише його індикативними показниками.

Визначено, що фіскальний простір місцевих бюджетів відрізняється від податкового і бюджетного потенціалів його можливістю не лише абсолютного (забезпечується зростанням податкових і неподаткових доходів бюджетів, збільшенням офіційних трансфертів місцевим бюджетам та місцевих запозичень), але і відносного (забезпечується ефективним і результативним використанням бюджетних витрат) зростання.

Обґрунтовано, що підвищення ефективності бюджетних витрат (кількісна зміна) є екстенсивним способом відносного зростання фіскального простору місцевих бюджетів, оскільки призводить до досягнення заданих результатів з використанням найменшого обсягу бюджетних коштів. Підвищення результативності бюджетних витрат (якісна зміна) є інтенсивним способом відносного зростання фіскального простору місцевих бюджетів, оскільки призводить до досягнення найкращого результату з використанням визначеного бюджетом обсягу коштів.

Список використаних джерел

оцінка фіскального простору територій

1. Стратегія сталого розвитку «Україна 2020» : схвал. указом Президента України від 12.01.2015 № 5/2015. Законодавство України : офіційний веб-сайт. URL : http://zakon4.rada.gov.Ua/laws/show/5/2015.

2. Програма діяльності Кабінету Міністрів України : схвал. постановою Верховної Ради України від 11.12.2014 № 26VIII. Законодавство України : офіційний веб-сайт. URL : http://zakon2.rada.gov.Ua/l aws/show/2619.

3. Heller P. Understanding Fiscal Space. IMF - Policy Discussion Paper. 2005. PDP/05/4. 19 p.

4. Fiscal Space: Policy Options for Financing Human Development [Roy, Rathin] on Amazon.com. shipping on qualifying offers. 2007.

5. Allen Schick Budgeting For Fiscal Space. Asian OECD Senior Budget Officials Meeting. Bangkok, Thailand. January 2008.

6. Єфименко Т.І. Фіскальний простір антикризового регулювання: монографія. К.: ДННУ Акад. фін. Управління.332 с.

7. Затонацька Т. Ткаченко О. Теоретична сутність та особливості формування фіскального простору. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Економіка»: науковий журнал. 2016. №3 (31). с. 119-125.

8. Heller, Р. Fiscal space - that this such and how it to receive? the Finance and development. 2009. June. p. 32.

9. Єфименко Т. І. Перспективи реформування фіскального простору місцевих бюджетів. Наукові праці НДФІ. Випуск 3(60). 2012. С. 20-33.

10. Цимбалюк І. Сутність та складники фіскального простору інклюзивного розвитку регіонів. Підприємництво та інновації. 2019. № 10. С. 166-171.

11. Кузькін Є.Ю. Формування фіскального простору місцевого самоврядування в умовах децентралізації державних фінансів. Проблеми економіки. № 2 (36), 2018. с. 328-334.

12. Бондарук Т.Г. Проблеми та перспективи оцінки фіскального простору місцевих бюджетів в умовах децентралізації. Ринок праці та зайнятість населення. Науково-практичний журнал. 2020. № 1(61). С. 55-64.

13. The IMFFSB Early Warning Exercise: Design and methodological toolkit. International Monetary Fund. 2010. 41 p. URL : http://www.imf.org/external/np/pp/eng/2010/090110.pdf (date of treatment: 14.04.2017).

14. Fiscal Sustainability Report 2012. European Economy. 2012. No. 8. 204 р. URL : http://ec.europa.eu/economy_finance/ publications/ european_economy/2012/pdf/ee-2012-8_en.pdf

15. Bondaruk T. H., Bondaruk I. S., Dubyna M. V. Financial sustainability as a factor of forming fiscal space of local budgets. Економічні горизонти. 2020. № 2(13). С. 4-16.

16. Уманський І. І. Стійкість державних фінансів в умовах євроінтеграційних процесів. Фінанси України. 2015. С. 9-28.

17. Єфименко Т. І. Фіскальний простір антикризового регулювання. Фінанси України. 2017. № 9. С. 7- 28.

18. Дьякова Е. Б., Перекрестова Л. В. Категории фискального пространства и бюджетной емкости в теории бюджетного регулирования. Управление экономическими системами. 2011. URL: http://www.uecs.ru/uecs-36-122011/item/ 826-2011-12-02-06-01-05

19. Pozhidaev D. Local Fiscal Space in Myanmar. United Nations Capital Development Fund Working Paper. 2014. № 4. URL: https://www.academia.edu/13276834/Local_Fiscal_S pace_in_Myanmar

20. Волковськнй Є. І. Котіна Г. М., Степура М. М. Бюджетний потенціал та потенціал бюджету території: методичніаспекти. Проблеми економіки. 2014. С. 357-362.

21. Sultan K. M. Revenue potential, tax space, and tax gap:

a comparative analysis. Policy Research working paper. 2014. No. WPS 6868. URL: http://documents.worldbank.org/curated/en/

733431468038088702/Revenue-potential-tax-space-and-tax-gap- acomparative-analysis2014

22. Хом'як М. Оцінка фіскального простору місцевих бюджетів у контексті розвитку регіонів України. Світ фінансів 1 (50). 2017 с. 69-81.

23. Robin K. Do Indian States have the Power to Devise their Own Policies? A Study on Fiscal Space. CSH Working Paper.No.5686. 62 p.

24. Hulbert C. A. Vammalle C. Sub-national Perspective on Financing Investment for Growth I - Measuring Fiscal Space for Public Investment: Influences, Evolution and Perspectives. OECD Regional Development Working Papers. 2014. URL: http://dx.doi.org/10.1787/5jz5j1qk8fhg-en

25. Луніна І. О., Бондарук Т.Г. Публічні фінанси та міжбюджетні відносини: навч. посіб. Київ: ДП «Інформ.- аналіт. агентство», 2019. - 304 с.

Размещено на Allbest.ru