Бюджетне фінансування галузей соціальної інфраструктури території

Размещено на http://www.allbest.ru/

Криворізький національний університет

Бюджетне фінансування галузей соціальної інфраструктури території

Архипенко Світлана Вікторівна

кандидат економічних наук, доцент

доцент кафедри обліку, оподаткування,

публічного управління та адміністрування

Анотація

цільовий фінансування соціальний інфраструктура

Право на соціальний захист гарантоване кожному громадянину нормами Конституції України. Тобто практично держава повинна забезпечити якісне надання соціальних послуг, для чого в громадах створюється низка об'єктів соціальної інфраструктури. Ефективне функціонування соціальної інфраструктури відбувається з метою забезпечення повного і різнопланового розвитку людини через створення низки життєвих благ, потрібних для забезпечення розширеного відтворення її робочої сили. Метою соціальної інфраструктури є досягнення рівних можливостей задоволення особистих потреб людини незалежно від того, у якому регіоні вона проживає. У статті розглянуто стан та особливості функціонування галузей соціальної інфраструктури. Зокрема, визначено, що соціальна інфраструктура за функціональною ознакою поділяється на дві групи: галузі соціально-побутового та соціально-культурного призначення. Цим галузям притаманні свої особливості, їх розміщення в територіальному розрізі здійснюється з урахуванням низки принципів. Також проаналізовано питання фінансового забезпечення цих галузей з бюджетних джерел. В ході цього з'ясовано, що бюджетне фінансування соціальної інфраструктури здійснюється з двох джерел: з консолідованого бюджету (державою) та місцевих бюджетів (органами місцевого самоврядування). З огляду на обмеженість бюджетних коштів, розширення об'єктів соціальної інфраструктури тільки за бюджетний рахунок виявляється практично неможливим. Тому позитивною тенденцією є стабільно високий ріст об'єктів соціальної інфраструктури з приватною власністю. Запропоновано місцевій владі залучати небюджетних джерел фінансування такої інфраструктури. Альтернативними джерелами при цьому можуть бути такі: цільове фінансування, гранти, платні послуги, комерційна діяльність, кредити, аукціони тощо. Зокрема варто вивчати можливості застосування механізмів державно-приватного партнерства як альтернативного джерела приватних коштів у соціально значимих проектах.

Ключові слова: соціальна інфраструктура, галузі соціальної інфраструктури, галузі соціально-побутового призначення, галузі соціально-культурного призначення, бюджетні джерела фінансування, небюджетні джерела фінансування, державно-приватне партнерство

Arkhypenko Svitlana Viktorivna Ph.D. in Economics, Associate Professor, Associate professor of Department of Accounting, Taxation, Public Governance and Administration, Kryvyi Rih National University

Budget financing of the social infrastructure industry of the territory

Abstract

The right to social protection is guaranteed to every citizen by the norms of the Constitution of Ukraine. That is, in practice, the state must ensure the quality provision of social services, for which a number of social infrastructure facilities are created in communities. The effective functioning of the social infrastructure takes place with the aim of ensuring the full and multifaceted development of a person through the creation of a number of life benefits needed to ensure the expanded reproduction of his labor force. The purpose of the social infrastructure is to achieve equal opportunities to meet the personal needs of a person, regardless of the region in which he lives. The article examines the state and features of the functioning of social infrastructure branches. In particular, it was determined that the social infrastructure is divided into two groups according to its function: social and household and social and cultural fields. These industries have their own characteristics, their placement in the territorial section is carried out taking into account a number of principles. The issue of financial support of these industries from budgetary sources is also analyzed. In the course of this, it was found that budget financing of social infrastructure is carried out from two sources: from the consolidated budget (by the state) and local budgets (by local self-government bodies). Given the limited budget funds, the expansion of social infrastructure facilities at the expense of the budget is practically impossible. Therefore, a positive trend is the steadily high growth of social infrastructure objects with private ownership. It is suggested that local authorities attract non-budgetary sources of financing such infrastructure. Alternative sources can be the following: targeted funding, grants, paid services, commercial activity, loans, auctions, etc. In particular, it is worth studying the possibilities of using public-private partnership mechanisms as an alternative source of private funds in socially significant projects

Keywords: social infrastructure, branches of social infrastructure, branches of social and household purposes, branches of social and cultural purposes, budgetary sources of financing, non-budgetary sources of financing, public-private partnership

Постановка проблеми

Право на соціальний захист гарантоване кожному громадянину нормами Конституції України. З метою практичного втілення цієї норми держава повинна забезпечити якісне надання соціальних послуг. Для цього на територіях відповідних територіальних громад створюється низка об'єктів соціальної інфраструктури (СІС), які виступають «майданчиками» для надання населенню таких послуг. Проте сучасна ситуація щодо розвитку таких об'єктів є незадовільною: державне регулювання в цій сфері не відповідає потребам часу, а органи місцевого самоврядування (ОМС), на які в умовах децентралізації покладено повноваження щодо їх утримання та управління, не мають достатньо коштів для цього. Тому виникає потреба в розробці та забезпеченні політики щодо підвищення ефективного функціонування СІС та своєчасного фінансування її утримання та оновлення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Актуальність даного напряму спонукає до збільшення наукових розробок в цій сфері. Зокрема, тема щодо фінансування СІС є досить популярною науковому світі. Її дослідженням займались такі науковці-економісти, як: Пігуль Н., Міщенко Д., Міщенко Л., Глазко Н., Потапова Н., Стойка А., Ковбасюк Ю., Вакуленко В., Орлатий В.

Мета статті

Дослідити особливості бюджетного фінансування галузей соціальної інфраструктури території та окреслити альтернативні джерела залучення коштів.

Виклад основного матеріалу

Ефективне функціонування СІС відбувається з метою забезпечення повного і різнопланового розвитку людини через створення низки життєвих благ, потрібних для забезпечення розширеного відтворення її робочої сили [2, с. 118]. Колектив авторів на чолі з Ю. Ковбасюком метою СІС вважає «досягнення рівних можливостей задоволення особистих потреб людини незалежно від того, у якому регіоні вона проживає» [3], акцентуючи тим самим увагу на забезпеченні регіональної рівності у доступі до соціальних благ. З огляду на важливість СІС для розвитку людини і ТГ пропонуємо детальніше розглянути цю категорію, для чого спочатку зупинимось на з'ясуванні підходів до її визначення.

Рис. 1. Підходи до визначення поняття СІС [3]

Як видно з рис.1, погляди на визначення СІС умовно зводяться до двох напрямів: СІС як економічна категорія (І. Прохода, Ю. Ковбасюк), тобто визначення за економічним змістом, та СІС як сукупність об'єктів чи галузей (решта авторів), тобто визначення за матеріальною складовою.

Прихильники першого підходу визначають СІС як «відносини між» (певними суб'єктами) або «відносини з приводу» (чогось). У випадку із СІС - з приводу споживання певних соціальних послуг для всебічного розвитку людини як особистості. Щодо суб'єктів, то це надавачі та споживачі таких послуг. Прихильники другого підходу під СІС розуміють ті об'єкти чи галузі, які і надають суспільству соціальні послуги (М. Полащинський, Ю. Шаріков) або забезпечують задоволення «життєвих потреб людини» (М. Орлатий).

Тобто дані підходи доповнюють одне одного, визначаючи СІС або як відносини з приводу надання суспільству соціальних послуг, або як об'єкти чи галузі, що надають ці послуги.

Сутність СІС як будь-якої економічної категорії найбільше проявляється у тих функціях, які вона виконує. Це:

Рис. 2. Функції СІС [3]

Говорячи про галузі, які включаються до складу СІС, то більшість науковців поділяє її за функціональним критерієм на дві групи:

Рис. 3. Класифікація СІС за функціональним призначенням [3]

Варто зазначити, що галузям СІС притаманні певні особливості, характерні тільки для неї:

Рис. 4. Особливості СІС [2, с.119]

СІС в територіальному розрізі розміщується нерівномірно, проте таке її розміщення повинно здійснюватись при дотриманні низки принципів:

Рис. 5. Принципи розвитку СІС [3]

Наскільки важливим є той чи інший принцип розміщення СІС, визначається стратегією територіального розвитку.

Територіальною особливістю СІС є її провідна роль в територіальному розвитку регіонів. Тому раціональне розміщення СІС визначає рівень розвитку регіону і держави загалом [2].

Щодо бюджетного фінансування галузей СІС в Україні, то варто зазначити, що воно здійснюється з двох джерел:

Рис. 6. Джерела фінансування СІС [2]

Бюджетні кошти є завжди обмеженими, тому їх вистачає тільки на:

Рис. 7. Витрати СІС, які покриваються бюджетними коштами [1 ]

Виходячи з цього, розширення закладів СІС в регіональному розрізі тільки за рахунок бюджетного фінансування практично не є можливим [1].

Станом на зараз у зв'язку зі зростанням соціальної активності громад зростає потреба і в якісних об'єктах СІС, які можуть покрити зростаючий попит на соціальні послуги. Тому позитивною тенденцією є стабільно високий ріст об'єктів СІС з приватною власністю [1]. Це переважно об'єкти галузей соціально-побутового обслуговування (готельно-ресторанний бізнес, заклади торгівлі, сфера побутового обслуговування тощо).

Проте галузі соціально-культурної сфери (заклади освіти, медицини, соціального захисту) та сфера ЖКГ залишаються майже на повному бюджетному забезпеченні. Якість послуг в таких галузях часто не відповідає запитам громадськості, не в змозі задовольнити зростаючі інтереси громади. Це значною мірою пов'язане з дефіцитом фінансування через бюджети [1], на що впливають такі чинники [1]:

Рис. 8. Чинники впливу на недостатність бюджетного фінансування СІС

Для галузей соціальної сфери вже традиційною є проблема неефективного використання бюджетних коштів. Так, практично 90% всього фінансування витрачається на утримання установ СІС та забезпечення їх поточної діяльності. Та й ці кошти не надходять в запланованому обсязі. В умовах постійного дефіциту коштів МБ фінансування об'єктів СІС спрямовується переважно на покриття витрат на заробітну плату колективу (це захищена стаття, яка потребує 100%-го фінансування з бюджету). На сьогодні це до 70% видатків місцевих бюджетів [28].

Тобто однією з основних проблем розвитку СІС України є дефіцит фінансування об'єктів цієї сфери, наслідками чого є:

Дефіцит фінансування об'єктів СІС скорочення закладів соціальної інфраструктури.

Рис. 9. Наслідки дефіциту фінансування об'єктів СІС [1]

Зауважимо, що більшість закладів соціально-культурного призначення працює в некомерційному секторі економіки (освіта, медицина, соціальний захист та забезпечення), тобто зорієнтовані не на отримання прибутку, а на соціальний ефект від надання таких послуг. Для свого нормального функціонування вони потребують значного фінансування, яке не може в повній мірі забезпечити бюджетне фінансування. Тому постає проблема пошуку альтернативних джерел фінансування їх діяльності [1].

Тобто місцева влада, яка утримує на балансі подібні об'єкти СІС (а вони є в кожному регіоні) повинна опікуватись проблемою залучення не бюджетних джерел фінансування такої інфраструктури. Альтернативними джерелами при цьому можуть бути такі (див. рис. 10).

Це дозволить їм стати більш привабливими для заходження приватного капіталу. Зокрема варто вивчати можливості застосування механізмів державно-приватного партнерства як альтернативного джерела приватних коштів у соціально значимих проектах.

Висновки

Доходимо до висновку, що вирішити проблему недостатнього бюджетного забезпечення фінансування галузей соціальної інфраструктури можна через залучення джерел не бюджетного походження. Проте ОМС повинні усвідомлювати, що зазначені джерела позабюджетного походження не варто розглядати як альтернативу та заміну бюджетному фінансуванню. Вони є ефективними тільки з точки зору диверсифікації утримання СІС.

Рис. 10. Джерела фінансування об'єктів СІС

Література

1. Міщенко Д.А. Удосконалення фінансування соціальної інфраструктури в Україні / Д.А. Міщенко, Л.О. Міщенко // Інвестиції: практика та досвід. 2016. № 22. С. 13-16.

2. Пігуль Н.Г. Соціальна інфраструктура: функціональне призначення та особливості розвитку / Н.Г. Пігуль // Економічний аналіз. 2014. Том 16. № 1. С. 117-122.

3. Регіональне управління: [підручник] / за заг. ред. Ю.В. Ковбасюка, В.М. Вакуленка, М.К. Орлатого. - К.: НАДУ, 2014. - 512 с.

References

1. Mishchenko, D.A.(2016). Udoskonalennya finansuvannya sotsial'noyi infrastruktury v Ukrayini [Improving financing of social infrastructure in Ukraine]. Investytsiyi: praktyka ta dosvid - Investments: practice and experience. 22. 13-16 [in Ukrainian].

2. Pigul, N.G. (2014). Sotsial'na infrastruktura: fUnktsional'ne pryznachennya ta osoblyvosti rozvytku [Social infrastructure: functional purpose and features of development]. Ekonomichnyy analiz - Economic analysis, 1. 117-122 [in Ukrainian].

3. Kovbasiuk, Yu.V. Vakulenko, V.M. Orlaty, M.K. (2014). Rehional'ne upravlinnya [Regional management]. Kyiv [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru