Режими оподаткування учасників офшорної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Режими оподаткування учасників офшорної діяльності

Коновка А.А.

юрист

Анотація

Стаття присвячена висвітленню сутності й розкриттю доцільності вивчення питань, що стосуються режимів оподаткування учасників офшорної діяльності, можливостей теоретичного й практичного створення (виокремлення) класифікацій таких режимів. Проаналізовано досвід різних країн, позитивні та негативні аспекти застосування податкових режимі якими користуються офшорні юрисдикції. На сучасмму етапі рoзвитку економічних відносин підприємці шукають різні смтоби мінімізації податків. Oдним із універсальних і дієвих інструментів для oптимiзацiї oпoдаткування шляхoм планування податків підприємцем є метод використання легальних механізмів oфшoрних зoн з метою уникнення oпoдаткування дoхoдiв суб'єкта господарювання.

Ключові слова: офшорні зони, офшорні схеми, режими оподаткування, податкові гавані, офшорні компанії.

Annotation

оподаткування офшорна діяльність

The article is devoted to elucidating the essence and revealing the expediency of studying issues related to the taxation regimes of participants in offshore activities, the possibilities of theoretical and practical creation (distinguishing) of classifications of such regimes. The experience of different countries, positive and negative aspects of the application of tax regimes used by offshore jurisdictions are analyzed. The analysis of the current state of scientific developments and the legal regulation of offshore activity confirms that this phenomenon is given insufficient attention both by scientists and by the legislator. At the current stage of the development of economic relations in Ukraine, in contrast to the heavy tax burden, entrepreneurs are looking for various ways to minimize taxes, both legal and illegal. One of the universal and effective tools for optimizing taxation through tax planning by an entrepreneur is the method of using legal mechanisms of offshore zones with the aim of legally avoiding taxation of certain incomes of the business entity. In the Ukrainian legislation, there are practically no criteria for assessing the legality of the "offshore method" and instruments for combating tax evasion using such a scheme. There are a number of factors that stimulate the development of foreign business in Ukraine. The main ones include: the burden of the tax burden and the ineffectiveness of the fiscal policy; unfavorable investment climate and significant motives for capital export abroad; high investment risks and the use of offshore schemes to hide the fact of owning investment objects in Ukraine; criminalization of the economy and the use of offshore schemes for laundering proceeds obtained through criminal means. Only when the tax policy is rationally constructed, offshore zones will begin to be used by domestic entrepreneurs exclusively as a legal tool for minimizing taxation through its planning.

Keywords: offshore zones, offshore schemes, taxation regimes, tax havens, offshore companies.

Вступ

Одним із основних напрямів фінансової політики держави є її податкова політика, що має велике значення, бо саме через неї держава стимулює як окремих товаровиробників, так і розвиток продуктивних сил вцілому. Податкова політика була і залишається найбільш вагомою системою впливу на розвиток ринкового середовища, що є однією з цивілізованих форм розвитку економіки, яка потребує державного регулювання.

В умовах твердої ринкової економіки, проведення в Україні ряду реформ, спрямованих на виведення країни з економічної кризи і зміцнення за нею статусу фінансово незалежної держави, велике значення має використання переваг офшорного бізнесу в господарській діяльності її громадян.

Широке поширення по всьому світі офшорних юрисдикцій останніми десятиліттями стало побічним і разом з тим закономірним явищем, що супроводжується помітним загостренням міжнародної конкуренції на ринку капіталів.

На сьогоднішній день у державі цілком відсутня межа, яка б точно могла відокремити легальний офшорний бізнес від нелегального. Сама податкова політика держави побудована таким чином, що підприємець середньої ланки, що становить більшість, серед суб'єктів, що господарюють, в Україні змушений шукати шляхи зменшення податкового тягаря.

Аналіз сучасного стану наукових розробок і правового регулювання офшорної діяльності в Україні дає підстави стверджувати, що цьому багатогранному явищу приділяється недостатньо уваги як з боку вчених, так і з боку законодавця.

Усе викладене вище дозволяє говорити про своєчасність постановки теми даної статті та про її актуальність, бо теоретична і практична розробка правового регулювання у сфері оподаткування офшорної діяльності юридичних осіб є необхідною для нормального функціонування як держави, так і вітчизняного підприємництва.

Завданням даної статті є розробка власної класифікації правових режимів оподаткування юридичних осіб-учасників офшорної діяльності, виходячи з характерних рис законодавств різних держав.

Виходячи з актуальності й недостатньої наукової розробки даної проблеми, мета дослідження полягає у комплексному науковому аналізі режимів оподаткування при здійсненні діяльності юридичних осіб в офшорних зонах, формулюванні теоретичних висновків і пропозицій щодо регулювання даної сфери діяльності.

Результати

Одним з найбільш поширених класифікацій офшорних компаній є розподіл у залежності від сфери здійснюваної офшорною компанією діяльності та розподіл у залежності від організаційно-правової форми офшорної компанії.

У залежності від сфери здійснюваної діяльності суб'єктами, що перебувають в офшорних центрах, офшорні компанії можуть використовуватися як:

- торгові компанії, що використовуються для зниження прибутку материнських компаній, які знаходяться в зонах високогооподаткування, і збільшення доходів офшорної компанії;

- холдингові компанії (holding сотрапу), що служать для акумулювання прибутку від зарубіжних операцій у країні з відносно низькими податками чи там, де вони відсутні взагалі [5, с. 266];

- офшорні банки, що займають провідне становище в офшорних фінансових центрах. Відповідно дооцінок МВФ, 1997 року щорічний оборот офшорних фінансових центрів наблизився до 5 трлн. дол. США, а частка їхніх активів склала 54,2 % від суми всіх міжнародних активів, тобто більше половини фінансових операцій здійснюється через міжнародний офшорний фінансовий сектор.

- дочірні страхові компанії, що дозволяють швидко розширювати обсяг страхових послуг з метою збільшення своєї частки на ринку. У разі, коли власні резерви страхової компанії не здатні забезпечити необхідний обсяг страхових операцій, частина ризиків може бути перестрахована в зарубіжних страхових компаніях. При цьому маржа страхових премій може розглядатися як джерело фінансування офшорної страхової фірми;

- інвестиційні компанії і фонди, у результаті чого акумульований такими компаніями капітал може бути розміщений у неоподатковані податком облігації чи на банківський депозит в офшорних банках, а також дає можливість мати більше число варіантів при виборіоб'єктів інвестицій, що дозволяє зосереджуватися на більш вигідних проектах або вибирати зони, що пропонують потенційно високі доходи. Крім того, це допомагає зберегти конфіденційність угод. Надання інвестицій на вигідних тільки для офшорної компанії умовах дає можливість відправити зайві валютні ресурси за кордон без порушення валютногоі податкового законодавства.

- компанії, призначені для володіння і управління нерухомістю, що надають своїм власникам різні податкові переваги - реєстрація нерухомості на офшорну компанію значно полегшує її продаж при виникненні такої необхідності. При переоформленні права власності зменшується сума податку, а сума мита варіюється в залежності від вартості нерухомості.

Ще одним різновидом підприємницької діяльності в податковій гавані є ротаційна компанія, головною метою якої є зведення до мінімуму тієї частини прибутку, що підлягає оподаткуванню. Головним методом проведення такої операції залишається направлення доходів, одержаних за межами офшорного центру, на рахунки ротаційної компанії, зареєстрованої в цьому центрі.

Організаційно-правові основи офшорної діяльності визначаються наявністю у світі двох глобальних правових систем - острівної (англосаксонської), що має законодавство загальноправової орієнтації, і континентальної (франко-германської), що має розгалужений кодекс законів. Відповідно, при реєстрації офшорних компаній застосовуються правові форми, щоісторично склалися в рамках цих систем права [2, с. 35-36]. У той самий час існують випадки взаємного проникнення правових принципів і підходів, на підставі чого можна говорити про виділення так званої американської правової сім'ї.

Найбільше застосування в офшорному бізнесі одержали обмежені партнерства. Сферою застосування таких партнерств можна вважати фінансово-інвестиційну діяльність, захист активів, трастові операції, колективну форму ведення бізнесу лікарів, юристів, податкових консультантів і т. ін.

За рівнем податкового тягаря всі країни можна розділити на дві великі групи: юрисдикції з високими податками і юрисдикції з ліберальним оподаткуванням.

До юрисдикцій з високим рівнем оподаткування можна віднести більшість країн з розвиненою економікою і держави, що розвиваються. Ставки податку на прибуток ііндивідуальний прибутковий податок тут складають 30-60 %, а ставки податків на розподіл прибутку у вигляді відсотків, дивідендів і роялті - 15-35 %. У даних країнах існує досить тверда процедура створення компанії, контроль фінансової звітності, а в разі порушення податкового законодавства застосовуються суворі штрафні й кримінальні санкції [2, ст. 189-192].

Юрисдикції з низькими податками називаються також податковими гаванями, податковими притулками, податковими оазисами. Вони, в свою чергу, поділяються на три види:

1) Юрисдикції без прямих податків на доходи фізичних і юридичних осіб. У країнах даної групи для компаній певних типів і для певних видів доходу відсутні податки на дохід, прибуток, на розподіл прибутку, на спадщину і дарування, податки на власність. Для компаній чи індивідуальних платників податків застосовуються лише непрямі фіксовані податки у вигляді щорічного мита на ведення бізнесу, разових реєстраційних зборів тощо. До країн без прямих податків належать: Андорра, Багамські, Бермудськіострови, Науру, Вануату, острови Теркс і Кайкос, Фарерськіострови та ін. Слід також зазначити, що податкові гавані допускають спрощену процедуру звітності фізичних або юридичних осіб перед податковими органами.

2) Юрисдикції з низьким рівнем прямих податків. Ставки податку на прибуток і індивідуальний прибутковий податок для певних категорій платників податків тут менш 30 %, а в ряді випадків податки не перевищують 10%. До країн даної групи належать, зокрема, такі держави, як Британські Віргінськіострови, Кіпр, Гібралтар, Угорщина, Ізраїль, Ліхтенштейн, Швейцарія. У дану групу також входять юрисдикції, що дають повне звільнення від податків тільки для зарубіжних доходів своїх юридичних і фізичних осіб: Коста-Рика, Гонконг, Ліберія, Малайзія, Панама та ін.

3) Юрисдикції з високими податковими ставками, що надають переваги деяким типам компаній. Деякі країни з розвиненою економікою з метою залучення зарубіжних інвестицій, стимулювання зовнішньоекономічної діяльності застосовують для компаній, що ведуть таку діяльність, особливий порядок оподаткування. До цієї групи належать, наприклад, Бельгія, Ірландія, Люксембург, Нідерланди.

Отже, згідно з вищенаведеною інформацією, я вважаю є можливим провести свою класифікацію режимів оподаткування суб'єктів офшорної діяльності в залежності від рівня податкових ставок і податкових пільг:

До першої групи доцільно віднести так звані стовідсотковіофшорні юрисдикції, куди варто віднести Бермудські, Багамські, Кайманови, Британські Віргінськіострови, острів Невіс, Джерсі, Гернсі, Ангілью та ін.

У першу чергу цю групу поєднує той факт, що всі перераховані юрисдикції є колишніми чи теперішніми володіннями Великої Британії, тобто законодавство даних юрисдикцій у цілому спирається на доктрину англійського права.

Наступними підставами для характеристики цієї групи юрисдикцій можуть служити вимоги, що ставляться до статутного капіталу, наявності чи відсутностіофіційно зареєстрованогоофісу, кількості акціонерів, директорів, до виду компаній, наданих податкових іінших пільг, встановлених обмежень.

Як наочний приклад стосовно вимог до статутного капіталу компаній, що існують у даних юрисдикціях, можна навести такі відомості: мінімальний статутний капітал на Бермудських островах має складати не менш 12 тис. місцевих дол. (рівних дол. США), у той час як в інших, схожих, юрисдикціях така вимога не носить обов'язкового чи вирішальногохарактеру.

Обов'язковою умовою для здійснення реєстрації компанії на Бермудських островах є наявність зареєстрованого офісу. Також обов'язковий зареєстрований офіс на Багамських і Британських Віргінських островах, а також в Ангільї. На території ж Кайманових островів іостровах Невіс, Джерсі й Гернсі наявність зареєстрованогоофісу не є обов'язковою умовою для реєстрації компанії [1, с. 18-24].

Що стосується вимог, які ставляться до акціонерів, директорів, секретарів і зареєстрованих агентів, то тут можна дійти висновку, що в тій юрисдикції, де не потрібно реєструвати офіс, наявність секретаря чи агента обов'язкова, у той час там, де наявність зареєстрованогоофісу є обов'язковою умовою, більша увага приділяється акціонерам і директорам (винятком є Кайманови острови). Так, наприклад, у компанії, зареєстрованої на території Багамських островів, має бути як мінімум два акціонери; на острові Невіс обмеження, що стосуються числа акціонерів, відсутні, але при цьому компанія повинна мати директора, секретаря і скарбника чи управляючого, а також зареєстрованого агента; в Ангільї в компанії можуть бути всього один акціонер і один директор.

Міжнародні бізнес-компанії, засновані на Багамських островах, не сплачують податків на дохід, прибуток з капіталу, на дарування чи спадкування, також вони звільнені від контролю за обміном валюти, але при цьому мають обмеження з ведення торгівлі й ділової активності. Такі компанії не можуть торгувати на території Багамських островів чи мати там нерухомість; заборонені банківська, страхова, колективна інвестиційна діяльність, фондовий, трастовий менеджмент, консультування поінвестиціях і будь-якій іншій діяльності, пов'язаній з банківською чи страховою справою; компаніям забороняється продавати свої акції населенню чи брати в нього позики [4].

Немає будь-яких форм оподаткування і на Кайманових островах щодо окремих осіб, компаній чи трастів. Відсутні податки на доходи, прибуток з капіталу, відрахування від прибутку, дивіденди, інвестиції чи грошові перекази, але існують такі обмеження діяльності компаній у сфері торгівлі й іншого бізнесу, як: звільненій компанії не дозволяється мати нерухомість у межах Кайманових острів; компанія не має права займатися бізнесом, пов'язаним з банківською справою, страхуванням чи взаємним фінансуванням, не одержавши на це спеціальну ліцензію; компанія не може брати позики в населення.

Міжнародна бізнес-компанія, зареєстрована на території Британських Віргінських островів, є типом компанії для здійснення міжнародної торгівлі й інвестицій. Така компанія не сплачує податків владі Британських Віргінських островів на доход від міжнародної діяльності. Однак існують обмеження з ведення торгівлі й ділової активності, аналогічні обмеженням, щоіснують на Багамських і Кайманових островах.

На території Ангільї для ведення офшорного бізнесу реєструються компанії міжнародного бізнесу, компанії типу LLC, підприємницькі партнерства, що не належать оподаткуванню [4].

Відповідно до Закону про компанії 1991 року, на острові Джерсі реєструються нерезидентні компанії і компанії міжнародного бізнесу. Нерезидентні компанії податком не обкладаються, у той час як компанії міжнародного бізнесу сплачують податок на прибуток у розмірі 2 % від прибутку, одержаного за кордоном, і 35 % на прибуток, одержаний всередині країни.

До наступної групи країн за класифікацією можна віднести країни з високим рівнем оподаткування, але в податковому плануванні ефективним, такі, як Велика Британія, Данія, Австрія.

Основою податкового законодавства Великої Британії служать: законодавчий Акт 1970 року щодо прибуткового податку з населення і корпорацій, Акт 1979 року щодо податку на додаткову вартість і Акт 1996 року щодо податку з корпорацій.

Корпоративний податок застосовується до всіх прибутків компаній-резидентів, які вони одержали протягом усього податкового року, і стягується після дозволених відрахувань з доходів компанії. Ставка податку встановлюється щорічно бюджетом країни і застосовується до доходів за попередній фінансовий рік.

Для відкриття компанії на території Великої Британії достатня наявність одного акціонера, однак надалі компанії буде необхідні директор і секретар. Усі компанії, зареєстровані на території Великої Британії, зобов'язані подавати щорічний фінансовий звіт, а також відомості про директорів і акціонерів у реєстраційну палату.

Податки, виплачувані компанією в Сполученому Королівстві, ґрунтуються на наданні звіту про аудиторську перевірку в Департамент, що відає внутрішніми податками наприкінці фінансового року компанії. Вимоги за фінансовим звітом такі: всі британські компанії повинні надати звіти до Реєстру компаній.

Незважаючи на те, що Велика Британія не є «податковою гаванню», існує ряд можливостей для відчутної мінімізації податків. Наприклад, британська компанія використовується як агент або як партнер офшорної компанії. У першому разі компанія, зареєстрована у Великій Британії, укладає договір з офшорною компанією (причому обидві компанії повинні належати одному власникові), за яким британська компанія веде обговорену діяльність від імені офшорної компанії, виступаючи її агентом. Усі доходи від такої діяльності надходять на рахунки британської компанії, з яких надалі, відповідно до договору, переказуються на рахунки офшорної компанії. У результаті цьогоосновна сума доходу не є власністю британської компанії. Оподаткуванню підлягає лише сума, одержана як комісійна винагорода. Головною умовою функціонування такої схеми податкового планування є те, що компанія-агент не має здійснювати довірену діяльність на території Великої Британії.

В іншому випадку, в результаті укладення договору про партнерство, британська компанія визнається молодшим партнером, прибуток якого складає 5-10 % від усього прибутку. Таким чином, велика частина прибутку, що належить офшорній компанії, не є об'єктом оподаткування у Великій Британії [6].

Беручи до уваги все вищесказане, можна дійти висновку, що, незважаючи на високий рівень оподаткування, британські компанії можуть бути ефективно використані у схемах податкового планування.

Королівство Данія, географічно вигідно розташоване на торговому шляху зі Скандинавії до Центральної Європи, є членом Європейського Союзу і країною з високим рівнем політичної стабільності й розвиненою економікою.

Податковий режим для холдингових компаній у Данії має такі особливості:

- податок із сум дивідендів, виплачуваних материнським компаніям, що знаходяться за кордоном, не стягується, якщо між Данією і країною реєстрації материнської компанії укладений договір про уникнення подвійного оподаткування;

- податок із сум дивідендів, виплачуваних дочірніми компаніями всередині країни, не стягується; податок на участь у капіталовкладеннях, реєстрацію чи переказ капіталу не стягується;

- податок на доход від приросту капіталу по акціях дочірніх компаній не стягується за умови, якщо період володіння активом складає три роки і більше.

Важливою перевагою є відсутність у Данії фіскальних підходів до питань оподаткування [4].

В Австрії існуючий принцип оподаткування корпорацій формувався під час податкової реформи, спрямованої на спрощення податкового законодавства. З прибутку корпорацій стягується корпоративний податок за твердою ставкою 34 %. Роком корпоративного оподаткування є календарний рік. З корпорацій, що мають в Австрії свій офіс або управляються з її території, корпоративний податок стягується цілком. Корпорації ж, що не мають на території Австрії ні зареєстрованогоофісу, ані місця управління, обкладаються корпоративним податком тільки на певні види доходів, одержаних в Австрії.

В загальному порядку австрійські дивіденди обкладаються податком за ставкою 25 %. Привілеєм же міжнародного холдингу в Австрії є звільнення від сплати податку з дивідендів і доходів від приросту капіталу за певних умов. Згідноіз ст. 94-а Закону про прибутковий податок він стягуватися не буде, якщо:

- 25 % акцій належать головній компанії, заснованої в ЄС;

- холдинг у розмірі 25 % належить одному власникові щонайменше протягом двох років [7].

До третьої групи країн, на мій погляд, варто віднести країни, що надають податкові привілеї.

Розглянемо податкові системи такої країни як: Люксембург.

«Середземне» положення стосовно країн з високим рівнем оподаткування багато в чому визначає Люксембург як податкову гавань і фінансовий центр Європи. У банках Люксембургу працює понад 10 % населення країни. Банківський капітал Люксембургу переважно має зарубіжне походження, в основному німецьке і французьке. Законодавство про банківську таємницю Люксембургу відповідає дуже високим міжнародним стандартам. Наявні податкові можливості настільки широкі, що дозволяють засновувати як компанії, що підлягають оподаткуванню за ефективною ставкою податку - 40 %, так і звільнені від податків офшорні (нерезидентні холдингові) компанії.

Від інших юрисдикцій Люксембург відрізняється двома обставинами: по-перше, на нерезидентні холдингові компанії не поширюється дія укладених Люксембургом з іншими країнами договорів про усунення подвійного оподаткування; по-друге, в офшорних схемах Люксембург часто використовується як кінцевий пункт руху капіталів, тобто як податкова гавань.

У Люксембурзі існують два основних види холдингів, що платять низькі податки. Правова основа для створення холдингів першого в історичному відношенні виду була закріплена в законі, прийнятому 1929 року (далі - «холдинги 1929 року»). Основна перевага холдингів цього типу полягає в майже повному звільненні від податків. Холдинг 1929 року не платить податки з доходів, одержаних у вигляді дивідендів від компаній, частками яких він володіє, а також з доходів, одержаних у вигляді приросту капіталу при продажі акцій. Власне, цих податків не існує в багатьох холдингових юрисдикціях. Однак холдинги 1929 року до того ж не платять податки при виплаті дивідендів власним засновникам (що зустрічається набагато рідше).

Один із недоліків холдингів 1929 року полягає в тому, що вони обмежені у своїй діяльності. Такому холдингу заборонено вести комерційну діяльність і займатися промисловим виробництвом, купувати нерухомість (крім офісу, в якому знаходиться сам холдинг), видавати позички своїй материнській компанії і третім сторонам, вести деякі інші операції. Другий недолік - холдинги 1929 року не можуть використовувати договори про уникнення подвійного оподаткування.

Другий основний вид холдингів з'явився у 1990 році й одержав назву SOPARFI. Ключова перевага - вони можуть користатися договорами про уникнення подвійного оподаткування. Однак при цьому вони є резидентними і цілком оподаткованими компаніями. Податком на прибуток не обкладаються тільки доходи, одержані від операцій, типових для чистого холдингу, наприклад дивіденди і доходи від продажу акцій дочірньої компанії.

Відсутність корпоративного податку і податку на майно веде до того, що оподаткуванню не підлягають ні одержуваний холдингом поточний прибуток, ані одержаний за час існування холдингу прибуток на вкладений капітал. Дивіденди та інші доходи по відсотках виплачуються акціонерам у повному розмірі. Не обкладаються податком і доходи від спекулятивних угод. Акціонер, що не проживає в Люксембурзі постійно, також не платить ніяких податкових зборів з належних йому коштів.

Холдингова компанія не подає декларацію про доходи в податкові органи. Вона перебуває поза юрисдикцією люксембурзького податкового відомства, тобто в податкових органах Люксембургу немає основ для втручання в діяльність холдингів; як наслідок, немає й обміну інформацією з іноземними податковими органами. Великі податкові пільги для холдингових компаній інвестиційних фондів додають Люксембургу рис класичної «податкової гавані».

Холдингові компанії в безумовному порядку не підпадають під дію договорів про уникнення подвійного оподаткування. Внаслідок цього люксембурзькій холдинговій компанії не відшкодовуються податки з відсотків, дивідендів і ліцензійні збори, встановлені будь-якими іншими державами і там же стягнуті.

Холдинг зобов'язаний, за статутом, проходити аудит. Банківські рахунки повинні бути обов'язково відкриті в Люксембурзі.

Переваги розміщення капіталу в Люксембурзі:

- повне звільнення від сплати податків фінансових холдингових компаній;

- звільнення від податків доходів, одержаних від спекулятивних угод;

- звільнення від сплати податків доходів, одержаних від операцій, вчинених на біржі;

- неоподаткований випуск цінних паперів, сертифікатів та ін.;

- не обкладаються податками суми річних відсотків і дивіденди, розподілені серед власників акцій;

- відсутність прямогооподаткування на доходи і приріст вартості майна третіх осіб, що знаходиться на території Люксембургу;

- звільнення спадкоємців від сплати податку на рухоме і нерухоме майно, що знаходиться в Люксембурзі;

- найсуворіше дотримання банківської таємниці;

- дотримання принципу анонімності акціонерної компанії.

Крім усього іншого, Люксембург - головний світовий офшорний центр, що спеціалізується на реєстрації компаній з метою емісії єврооблігацій. До переваг Люксембургу перед іншими аналогічними офшорними регіонами звичайно належать такі: низькі стартові витрати; відсутність податків на власні інвестиційні операції; низькі витрати акредитації на люксембурзькій фондовій біржі; анонімність.

Особливості податкової системи Люксембургу характеризуються такими основними даними: ставка податку на прибуток складає 33 %; ставка податку на дохід нижче 1,313 тис. люкс. фр. регресивно знижується до 20 %; місцеві податки складають приблизно 10 %; також стягуються податки на капіталізацію, на власний капітал і деякіін. Комбінована ефективна (фактична) ставка дорівнює приблизно 40 % [8, с. 3-9].

Висновки

Проаналізований матеріал, це лише маленька частина від всіх офшорних територій та пов'язаної з ними інформації, я вважаю за необхідне розглядати вищенаведені офшорні території для формування загального поняття про «податкову гавань».

Проаналізований матеріал, вказує не тільки на розходження в рівнях оподаткування і можливості використання окремих положень законодавств іноземних держав з метою мінімізації оподаткування, але також і на те, що для того, щоб компанія набула статусу офшорної, вона не обов'язково має бути зареєстрована на території офшорної зони. Законодавчо закріплені вимоги про здійснення діяльності за межами країни реєстрації і надання у зв'язку з цим певних податкових пільг і привілеїв існують практично в кожній державі. Отже, можна дійти висновку про головну, принципово важливу рису компанії, що характеризує її як офшорну, - здійснення господарської діяльності за межами країни реєстрації.

У результаті перерахованих вимог, що ставляться до компаній для набуття і подальшого збереження за ними офшорного статусу, можливо говорити про загальну лібералізацію оподаткування в офшорних юрисдикціях і умовно прирівняних до них.

Перспективні напрямки подальших досліджень. Аналіз законотворчої діяльність з удосконалення механізму правового регулювання оподаткування юридичних осіб у сфері офшорної діяльності.

Список використаних джерел

1. Беннет, Тим. Проблемы контролирования оффшорных структур / Тим Беннет // О1Ї!зЬоге-ехрге88. 1999. - № 6 (18). С. 18-24.

2. ДС ЭКСПРЕСС, ИНК. Оффшорные фирмы в международном бизнесе: принципы, схемы, методы. М., 1997. 368 с.

3. Карауш В.В. Податкове навантаження на підприємства в Україні та країнах ЄС // Матеріали I Міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції «Проблеми формування нової економіки XXI століття». 2008.

4. Київская Аудиторська Служба // http://www.kac.com.ua

5. Козак, Ю.Г. Міжнародні фінанси в питаннях та відповідях : навч. посіб. / Ю.Г. Козак, В.В. Ковалевський, К.І. Ржепішевський. 2-е вид., перероб. і доп. К. : ЦУЛ, 2003. 294 с.

6. Конкретно про Ойзйоге // Додаток до щотижневика «Галицькі контракти». 2002. № 25. 32 с.

7. Короткий огляд податкового законодавсва Австрії - [Електронний ресурс]. Режим доступу: // http://www.kac.com.ua

8. Люксембург: «льготная» юрисдикция // Ойізйоге rev^w. 1998. № 5. С. 3-9.

9. Миргородська, Л.О. Фінансові системи зарубіжних країн : навч. посіб. / Л.О. Миргородська. К. : Центр навч. літ., 2003. - 240 с.

10. Міжнародне оподаткування : навч. посіб. / за ред. Ю.Г. Козака, В.М. Сліпа. К. : Центр навч. літ., 2003. 550 с.

11. Нашкерська М.М. Особливості ухилення та уникнення від сплати податків // Науковий вісник. 2008. № 18. С. 258-263

12. Сташенко І.Б. Методи оцінки масштабів тіньової підприємницької діяльності в регіонах // Матеріали Міжвузівської науково-практичної конференції студентів та молодих вчених «Сучасні проблеми і перспективи розвитку підприємництва в регіоні». 2006. 549 с.

13. Ткаченко В.В. Податкове планування на підприємстві / В.В. Ткаченко // Економіка і держава. 2008. №12. С. 55-58.

Размещено на Allbest.ru