Інституційні трансформації фінансової системи України в умовах розвитку цифрової економіки

Джерело: систематизовано авторами

Такнм чином, враховуючи сутність окреслених концепцій трактування категорії «цифрова економіка», аналіз фундаментальних робіт у сфері становлення цифрової економіки, виділимо базові особливості такої моделі економічного розвитку. На наш погляд, до їх числа варто віднести такі:

1) всеосяжний характер та вплив як на всі сфери суспільства, так і на розвиток усіх без винятку країн світу;

2) використання інформації як основного ресурсу розвитку підприємств, підвищення ефективності, відкриття нових можливостей для трансформації усталеної моделі функціонування;

3) поглиблення процесів консьюмерпзації, впровадження принципів індивідуалізму у сферу продажу товарів, надання послуг, зміна формату обслуговування, який будується на врахуванні індивідуальних потреб споживачів;

4) підвищення обсягів інформації про всі аспекти життєдіяльності суспільства, удосконалення систем збору даних, їх обробки, зберігання їх виключно в електронному вигляді;

5) підвищення ролі інформаційно-комунікаційних технологій в економічному розвитку, що проявляється в наступному:

-активний розвиток електронної промисловості, виробництво гаджетів, телекомунікаційного обладнання, мікрочипів тощо;

- активний розвиток сектору інформаційно-комунікаційних технологій та зростання його ролі у формуванні ВВП країни;

- вплив окресленого сектору на ефективність функціонування інших галузей та секторів національного господарства;

6) цифровізація бізнесу, виникнення нових видів підприємницької діяльності, нових типів підприємств, віртуалізація економічних відносин;

7) ускладнення процесу впровадження інновацій, оскільки нові технології можуть розроблятися та використовуватися лише на основі попередніх, що вимагає постійного інноваційного оновлення в діяльності суб'єктів господарювання;

8) підвищення ролі освіти у забезпеченні розвитку як економіки краї загалом, так і окремих підприємств, трансформація цієї сфери суспільства, її оновлення, ускладнення та віртуалізація;

9) підвищення транспарентності бізнесу, роботи органі в державної влади;

10) зростання рівня конкуренції між підприємствами, що вимагає впровадження сучасних інноваційних технологій у виробництво, продаж товарі в та надання послуг, що безпосередньо впливає на рівень конкурентоспроможності національних економік;

11) трансформація сфери фінансових послуг, зміна моделі обслуговування клієнтів банківськими і парабанківськими установами, активне впровадження фінансових інновацій у їхню роботу;

12) активне впровадження процесів автоматизації, роботизації, що здійснюється не лише у сфері виробництва, але й у сфері надання послуг, інституційного регулювання суспільних відносин.

Безпосередньо, враховуючи такі особливості цифрової економіки, цілком логічно, що в межах фінансової системи відбуваються кардинальні та невідворотні процеси. Насамперед такі трансформації стосуються інституціонального забезпечення розвитку окресленої системи, оскільки інститути фінансової системи, з одного боку, створюють обмежувальні рамки функціонування економічних суб'єктів у частині діяльності управлінських органів, а з іншого - беруть участь у процесах розподілу ресурсів, впливаючи на їхню ефективність та інтенсивність [46, с. 51].

Враховуючи, що в межах фінансової системи вже існує величезна кількість базових інституцій, які у своїй сукупності створюють інституціональне середовище для розвитку фінансових відносин між економічними агентами, звичайно процеси цифровізації здійснюють вплив на їхній розвиток. Здійснимо дослідження, як ці інститути змінюються в умовах становлення цифрової економіки. Для цього вбачаємо логічним розглянути сутність таких понять, як «інститут», «інституція» та їхню роль у розбудові фінансової системи країни.

Питання конкретизації змісту таких наукових категорій, як «інститут», «інституція» є непростими в науковій літературі, та, зокрема, в економічній науці. Історія інституціоналізму нараховує не одне десятиліття у власному розвитку, а кількість окремих напрямків цієї теорії на сьогодні є значним. Проте, попри тривалу історію проведення досліджень у сфері інституціоналізму, вивчення ролі інститутів у забезпеченні економічного розвитку в країні, питання конкретизації та уніфікації наукових підходів до розгляду окреслених категорій є відкритими саме тому досить часто науковці у своїх роботах змушені постійно конкретизувати власну позицію щодо розгляду цих понять для логічного представлення результатів своїх досліджень У межах даної статті не ставимо за мету провести ґрунтовний аналіз наукових концепцій розгляду сутності дефініцій «інститут», «інституція», але проаналізуємо найбільш поширені підходи до трактування їхньої сутності з метою визначення особливостей їх формування в межах фінансової система.

Один з основоположників теорії інституціоналізму У Гамільтон, досліджуючи можливості використання цієї теорії у сфері економічної науки, визначав інститути таким чином: інститут - це словесний символ для кращого позначення групи суспільних звичаїв. Вони означають переважний і постійний спосіб мислення, який став звичним для групи і перетворився для народу в звичай [55, с7 406]7 Т. Веблен зауважував, що інститути - іншими словами, звичний образ життя, керуючись яким живуть люди. Інститути - це результат процесів, що відбуваються в минулому, вони адаптовані до обставин минулого і, як наслідок, не перебувають у повній гармонії з вимогами сучасного часу [6]. Д. Норт сформулював загальновідоме трактування сутності категорії «інститут», яке нині активно використовується в наукових працях більшості представників цієї теорії. Науковець запропонував інститути розглядати як правила гри, або більш формально - створені людиною обмеження, які організують відносини між людьми. Відповідно, вони задають структуру спонукальних мотивів людської взаємодії - чи то в політиці, соціальній сфері або економіці [42, с. 17].

Окреслені підходи до розуміння сутності інституту є досить абстрактними і не дають конкретної відповіді, що таке інститут і що таке інституція. Зауважимо, що розгляд цих понять у науковій літературі також отримав дискусійний напрям. Окремі вчені розглядають ці дефініції як ідентичні, інші - як різні. Наприклад, Т. Лозинська, досліджуючи інституціональний аналіз, зазначає, що «у сфері наукового пізнання доцільним є використання терміна «інститут», під яким треба розуміти складну суспільну форму людської взаємодії, що ґрунтується на сукупності формальних і неформальних обмежень, механізмах дотримання встановлених норм і відповідній структурно-організаційній основі [33, с. 10]. З іншого боку, Ю. Лопатинський, обґрунтовуючи використання основної категорії інституціоналізму «інститут», а не «інституція», зазначає: «у широкому трактуванні« доцільніше використовувати термін “інститут”; “інституцію” коректніше використовувати для позначення узагальненої групи організацій (наприклад, фінансові інституції тощо). Якщо інститути є макроекономічною категорією, а організації - мікроекономічною, то інституції слід віднести до мезоекономічного рівня» [34].

Історія досліджень у цьому напрямі триває у вітчизняній науці й донині. На наш погляд, зазначені категорії не варто розглядати як синонімічні поняття, оскільки кожна з цих категорій відображає у своєму змісті окремі процеси, явища, що існують у навій реальності. Розглянемо декілька наукових концепцій до розгляду сутності категорій «інституція» та «інститут»:

1) інституції - соціальні форми типізації функцій господарських суб'єктів, що визначають їхні статуси й ролі в системі виробництва суспільного буття та утворюють систему відносин функціональної структури суспільства [20, с. 41];

2) інституції - це соціальні форми функцій суб'єктів, об'єктів, процесів і результатів економічної діяльності, що забезпечують еволюцію системи суспільного розподілу праці на підставі статусів, норм, правил, інструкцій, регламентів, контрактів, стандартів і порядків [3, с. 56].

3) інституції - система формальних і неформальних норм і правил у вигляді стандартів поведінки, звичок, рутини, традицій, звичаїв, що визначають домінуючий спосіб мислення для соціальної групи чи всього народу у економічній соціальній, політичній або будь-якій іншій сфері [22].

4) інституція - система, що включає тверді (офіційні) обмеження (правила і характеристики примусу) і м'які (неофіційні) обмеження (стандарти поведінки і стереотипи мислення), які забезпечують досягнення оптимальної організації, координації і стимулювання поведінки економічних суб'єктів і приводить до скорочення трансакційних витрат [26, с. 100];

5) інституції - стабільно функціонуючі в суспільстві традиції, норми, звичаї, стереотипи мислення, правила, інструкції та стандарти [4, с. 148];

6) інституції - правила гри, традиції й норми, обмеження, а серед інститутів ринку виділяє базисні (праця, власність, управління, влада), похідні (ринок, ціна і ціноутворення, організація і підприємництво, конкуренція і конкурентоспроможність, маркетинг, інфраструктура, соціальний капітал, державні інститути - регуляторні органи і правові акти) [57, с. 161]; інституції - це правила, традиції, установлені стереотипи, а інститути - організаційно оформлені утворення, які підтримують правила, інституції, формують умови життєдіяльності й можливості суспільного буття [57, с. 162].

У свою чергу, в науковій літературі також сформувався досить значний масив наукових підходів до розгляду сутності категорії «інститут»:

1) інститути - комплекси комплементарних інституцій, що забезпечують злагоджену взаємодію суб'єктів господарювання в межах виконуваних ними конкретних соціальних функцій або завдань [31];

2) інститут - самостійна система, в якій норми, правила, звичаї виступають у вигляді елементів, а відносини та соціальні дії слугують зв'язками, що забезпечують її цілісність. Інститут - це стійка впорядкованість норм, правил та звичаїв і зв'язків між ними у вигляді певних відносин та соціальних дій, яка визначає інтегративні якості системи та забезпечує її взаємодію із зовнішнім середовищем [32, с. 9];

3) інститут як система організації соціальної діяльності, як правила гри безпосередньо відображають договірні, контрактні в юридичному сенсі відносини між незалежними суб'єктами, включаючи окремих індивідуумів, на ринках обмежених економічних ресурсів та благ, у політичній сфері й в інших сферах суспільного життя [54, с. 40];

4) інститут - це сукупність формальних і неформальних правил, які структурують дії економічних агентів в економічному середовищі [39];

5) інститут - це встановлення, установка, певний порядок, що може бути віднесено і до моралі, і до права, і до релігії, і до економіки. Говорять: інститут війни, інститут науки, інститут кровної помсти і т. ін. [44, с. 172];

6) інститут - усталені, структуровані й самовідтворювальні форми соціальної взаємодії людей, як-от: правила, норми, стандарти, зразки та ін., а також організаційні структури [35, с. 44];

7) інститути у вузькому розумінні - це правила економічної гри, встановлені законом і організаціями, які забезпечують дотримання цих правил усіма економічними суб'єктами, використовуючи стимули, винагороди і покарання. Це, власне, державні та недержавні організації, підприємства державного сектору, фінансові посередники і брокери, а також домашні господарства [56, с. 537].

Таким чином, якщо проаналізувати представлені окремі наукові підходи до розуміння сутності категорій «інститут» та «інституція», то можна зробити однозначний висновок про відсутність єдиного серед учених підходу не лише до розуміння змісту цих категорій, але й до розгляду їх як окремих, самостійних дефініцій. Така ситуація лише ускладнює проведення досліджень у сфері інституційного забезпечення розвитку окремих економічних об'єктів, макрофінансових систем. Тим складніше також досліджувати, як змінюються інститути в результаті впливу ендогенних та екзогенних чинників різної природи. Для цього, щоб нівелювати таку обставину, у межах цієї статті інститут будемо розглядати як окрему норму, правило (формалізоване і неформалізоване), які створюються у межах суспільства протягом певного часу і відіграють ключову роль у подальшому розвитку окремих суспільних систем. Цілком логічно, що інститути в результаті тривалого зародження та формування стають об'єктивно функціонуючими та невід'ємними елементами розвитку також економічних систем. Фактично будь-яка господарська діяльність здійснюється відповідно до тієї інституційної матриці, яка існує в суспільстві в певний момент часу.

Враховуючи, що інститути, на наше переконання, є насамперед нормами, що сформувалися у суспільстві, то інституції вбачаємо за доцільно розглядати як чинники, що ці норми утворили, впливали на їх формування. Традиційно в будь-якому суспільстві інститути зароджуються у результаті впливу традицій, історичних передумов розвитку окремого суспільства, звичаїв, культурних особливостей, ментальності і т ін. Досліджувати вплив інституцій на розвиток окремих суспільних систем є дуже складним завданням, оскільки їхній зміст та значний спектр типів, видів, залежностей між ними не дає змоги чітко виокремити специфічні риси їх зародження та потенціал до впливу на інші системи. Складність вивчення інституцій пов'язана з унеможливленням також їх формалізації, чіткої ідентифікації їх видів та змінності залежно від особливостей розвитку самого суспільства.

Саме тому в межах цієї статті не ставимо за мету проводити детальний аналіз всієї інституційної матриці, яка є в основі розвитку фінансової системи країни, а зупинимося на конкретизації тих змін, що загалом впливають на формування як інститутів, так і інституцій у межах окресленої системи в результатів становлення цифрової економіки. Зауважимо, що безпосередньо окремі інституції в українському суспільстві в межах фінансової системи вже почали зароджуватися і розвиватися досить давно під впливом процесів інформатизації та діджиталізації. Зокрема, поступово змінювалися звички громадян, передусім щодо використання готівкових коштів, збереження власних заощаджень на банківських рахунках та використання карток для зняття готівки. Також помітні зміни відбулися і у ставленні до роботи кредитних установ, використанні кредитних карток, що емітовані банківськими установами.

Якщо розглядати процеси зародження та розвитку інституцій та інститутів у межах саме фінансової системи, то важлива їх роль полягає безпосередньо у тому, що вони прямо впливають на модель фінансової поведінки економічних агентів. Загалом це і є їхня основна функція, спонукати основних суб'єктів фінансової системи до певної моделі поведінки, обмежуючи інші можливості та дії. Особливо чітко це простежується у межах банківської системи, де існує потужний механізм інституційного регулювання роботи банківських установ. Таким чином, можна зв'язок між інституціями, інститутами та їх функціонуванням зобразити у вигляді такої схеми (рис. 1).

Рис. 1 Роль інституцій та інститутів у формуванні фінансової поведінки

Джерело: складено авторами на основі [10; 16; 17; 23; 25; 65]

Для кращого визначення тих змін, які відбуваються у фінансовій системи внаслідок становлення цифрової економіки, визначимо загальні особливості впливу цифрових технологій на формування та розвиток саме фінансових відносин загалом. До таких особливостей варто віднести такі:

1) активне впровадження інформаційних технологій у сферу надання фінансових послуг споживачам усіх видів, спрощення такого процесу;

2) підвищення важливості питань фінансової інклюзії, зростання рівня доступності фінансових послуг для громадян;

3) збільшення спектру фінансових послуг, які можна отримувати онлайн, моделі взаємодії між фінансовими установами та їх клієнтами;

4) зростання швидкості проведення фінансових операцій, прискорення переказу коштів, оплати товарів та послуг;

5) розвиток моделі безготівкової економіки, в якій питома вага безготівкових розрахунків постійно збільшується;

6) трансформація роботи фінансових установ через активне використання нових інноваційних технологій у сфері банківського менеджменту;

7) підвищення прозорості функціонування фінансових установ;

8) віртуалізація сфери фінансових послуг, створення та розвиток віртуальних валют, які зайняли важливе місце в системі онлайн-розрахунків та управління активами;

9) створення цифрових активів, виникнення нових форм накопичення багатства;

10) активне впровадження цифрових технологій для оцінювання фінансових ризиків різних типів фінансових установ;

11) зростання доступності позикових коштів для економічних агентів взагалі у світі.

Розглянемо також, які зміни відбуваються внаслідок впливу цифрових технологій в окремих компонентах фінансової системи країни:

1) фінанси держави: у цій підсистемі активним є впровадження системи електронного врядування, акумуляції інформації про розпорядників бюджетних коштів, використання цифрових платформ для проведення тендерів, використання відповідного програмного інструментарію у сфері оподаткування, що стало можливим через використання нових цифрових технологій;

2) фінанси суб'єктів господарювання: нові зручні програмні сервіси для сплати податків, банківського обслуговування (інтернет-банкінг), доступність та швидкість отримання кредитних послуг (проте, не завжди прийнятна вартість), нові види активів для збереження коштів, сфери інвестування, нові можливості інтернет-маркетингу для продажу фінансових продуктів;

3) фінанси домогосподарств: зміна сфери фінансових послуг, трансформація моделі фінансового обслуговування громадян, швидкість отримання фінансових послуг, нові можливості щодо отримання кредитів, поступовий розвиток моделі Р2Ркредитування, краудфандингових платформ, здійснення розрахунків за допомогою смартфонів, що змінює модель фінансової поведінки громадян, їх взаємодію з фінансовими установами;

4) фінансовий ринок: активний розвиток сфери FinTech (InsurTech) у всіх секторах фінансового ринку, розвиток віртуальних валют та цифрових активів, використання програмних продуктів для оцінювання ризиків (BigDate, штучний інтелект, хмарні технології);

5) міжнародні фінанси: доступність інформації про інвестиційні проєкти в країнах, формування світового ринку криптовалют та нові можливості здійснення інвестицій.

Модель трансформації інституційного середовища розвитку фінансової системи в умовах цифрової економіки представлена на рис. 2.

Рис. 2 Модель трансформації інституційного середовища розвитку фінансової системи в умовах цифрової економіки

Джерело: складено авторами з урахуванням [1; 12; 18; 19; 45; 58-64; 66]

Отже, можна зробити висновок, що цифрові трансформації сьогодні відбуваються в усіх без винятку компонентах фінансової системи та пронизують усі види фінансових відносин, що виникають і розвиваються між економічними агентами. Це ще раз підтверджує незворотність окресленого процесу та подальше проникнення нових інноваційних технологій у фінансову систему всіх без винятку країн. У переважній більшості випадків впровадження таких технологій відбувається значно швидше, ніж розвивається інституційне забезпечення для регулювання наслідків від їх реалізації у межах окресленої системи. Таким чином цифрові технології, враховуючи ті переваги, що вони створюють для економічних агентів, досить часто сприяють також і формуванню нових інституцій, інститутів, зародження яких відбувається у таких випадках швидко (революційним шляхом), впливають на фінансову поведінку всіх без винятку користувачів фінансових послуг та основних суб'єктів фінансової системи.

Висновки і пропозиції

У статті проведено дослідження інституційних трансформацій фінансової системи в умовах становлення цифрової економіки. Результати проведеного дослідження дають підстави стверджувати, що на сьогодні окреслена система зазнала вже кардинальних змін у власному функціонуванні, які відбулися в результаті активного впровадження цифрових технологій як фінансовими установами, так і органами державної влади. Можна констатувати невідворотний характер трансформації фінансової системи в результаті впливу таких технологій, який надалі буде лише поглиблюватися і далі змінювати принципи функціонування такої системи. Варто визначити, що окреслені технології здійснюють значний вплив саме на зміну фінансової поведінки економічних суб'єктів, що також призводить до необхідності впровадження нових механізмів забезпечення її ефективності та раціональності.

Таким чином, цілком зрозуміло, що питання вивчення впливу цифрових технологій на фінансову систему, її окремі компоненти та загалом фінансові відносини завжди будуть актуальними, оскільки нові зміни в межах такої системи постійно призводять і до її розвитку. Саме тому актуальними стають також дослідження у сфері аналізу впливу окремих інформаційних технологій на подальший розвиток окресленої системи, визначення базових положень інституційного регулювання, які необхідно впровадити для забезпечення стабільності, стійкості до загроз, ефективності фінансової системи країни.

Список використаних джерел

1. Антонюк А. Цифрова економіка та її вплив на розвиток фінансового ринку України. Науковий вісник Одеського національного економічного університету. 2019. №2 (265). С. 13-29. URL: http://n-visnik.oneu.edu.ua/collections/2019/265/pdf/13-29.pdf.

2. Батракова Т І. Линовецька В. Ю. Особливості та принципи цифрової економіки в Україні. Економічні студії. 2018. № 2 (20). С. 94-97.

3. Богиня Д., Бурлицький С. Домогосподарство: гомеостатичний підхід. Економічна теорія. 2014. №3. С. 60-71.

4. Бонецький О. О. Показники рівня економічної довіри до гривні з позицій функцій грошей. Вісник Університету банківської справи Національного банку України. 2010. № 2 (8). С. 22-26.

5. Борисюк О. В. імперативи розвитку фінансового ринку україни в умовах цифровізації. Економічний часопис Волинського національного університету імені Лесі Українки. 2020. Т 2, № 22. С. 168-176. URL: https://echas.eenu.edu.ua/index.php/echas/article/view/593.

6. Веблен Т Теория праздного класса. Москва: Прогресс, 1984. 183 с. (Экономическая мысль Запада).