Місце планування в діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

ФАКУЛЬТЕТ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ ТА БІЗНЕСУ

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

з дисципліни « Управління фінансами малого бізнесу» на тему:

« Місце планування в діяльності підприємства»

Виконав: Студент Еке-31с

Неділя Віктор

Львів 2022



Зміст

Вступ

1. Сутність планування та особливості його здійснення на підприємстві

2. Необхідність планування діяльності підприємства

3. Принципи планування

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

Планування є важливою частиною господарської практики. Багаторічний досвід закордонних та українських підприємств довів, що недооцінка планування в умовах ринку, зведення його до мінімуму частіше за все приводить до значних економічних втрат. Досвідчені керівники розуміють, що всі великі бої спочатку виграють на папері - на плані, а тільки після цього у реальному житті. Ринок не пригнічує, не заперечує планування взагалі, а тільки зміщує цей процес у первинну виробничу ланку, як важливий елемент господарського механізму управління.

Успішно працюючі підприємства здійснюють не тільки довгострокове планування, але і детальну розробку оперативних поточних планів по кожному підрозділу, кожному робочому місці. Календарні плани (декадні, місячні, квартальні, піврічні) конкретизують цілі і завдання підприємства, включають відомості про замовлення, про забезпеченість їх матеріальними ресурсами, про ступінь завантаження виробничих потужностей та їх використання з врахуванням терміну виконання кожного завдання. В них передбачаються витрати на реконструкцію потужностей, заміну обладнання, оновлення продукції, навчання працівників тощо.

План потрібний не тільки великим та середнім, але й малим підприємствам. Використання трудових та матеріальних ресурсів регламентуються нормами і нормативами. Нормативність встановлює вимоги до ефективності використання ресурсів та результатів господарювання.



1. Сутність планування та особливості його здійснення на підприємстві

Однією із найважливіших функцій виробничого менеджменту підприємства є планування його діяльності.

Планування -- вид, сфера діяльності органів управління підприємства по передбаченню майбутнього стану його економіки на основі врахування дії законів розвитку природи й суспільства, а також тенденцій розвитку підприємства, галузі й національної економіки. Процес планування полягає у визначенні мети, якої підприємство прагне досягнути за певний період, а також засобів, шляхів ти умів її досягнення.

Планування як сфера й вид діяльності:

- об'єднує структурні підрозділи підприємства загальною метою;

- надає усім процесам однонаправленість, скоординованість;

- сприяє наибільш повному та ефективному використанню наявних ресурсів.

Система централізованого управління породила відповідну ідеологію директивного планування, яка розглядала план, як закон, який не можна змінювати й необхідно обов'язково виконувати. Ринкова система господарювання орієнтує підприємство на планування як на неперервний процес передбачення змін зовнішнього середовища та адаптації внутрішніх факторів виробництва для розвитку й подальшого зростання.

З теоретичної точки зору добре збалансований план має певні переваги перед ринком, однак якщо ринок саморегулюється й забезпечує певну рівновагу, то незбалансованнй план повністю виключає розвиток.

У умовах ринкового регулювання підприємство самостійно здійснює розвиток планової роботи. Надання підприємству самостійності означає не лише скасування повної залежності його діяльності від уряду, а і надання широких прав у визначенні та реалізації виробничої програми, організації матеріально-технічного й кадрового забезпечення, шляхів розвитку підприємства, методів мотивації роботи та економічної відповідальності за кінцеві результати роботи.

Кожне підприємство незалежно від сфери діяльності, масштабів виробництва самостійно визначає ринки збуту своєї продукції (послуг), обирає контрагентів, формує внутрішній механізм господарювання.

Результатом планувальної діяльності є план, який являє собою складну соціально-економічну модель стану підприємства та його підрозділів в майбутньому, характеризує пропорції та темпи розвитку.

Об'єктом планування є виробничо-комерційна діяльність підприємства, його науково-технічний розвиток, соціальна сфера, охорона довкілля.

Суб'єктом планування є підприємство, цех, дільниця, потокова лінія, робоче місце.

Основою планування виступає система об'єктивних економічних законів, серед які виділяють:

- основний економічний закон, що зумовлює необхідність врахування економічної ефективності суспільного виробництва із метою найбільш повного задоволення потреб населення та отримання прибутку;

- закон відповідності попиту й пропозицій, що забезпечує рівновагу підприємства як економічної системи;

- закон вартості, тощо.

Завдання соціально-економічного планування на підприємстві:

- оцінювати стан економіки підприємства, соціальних процесів на конкретний період години та тенденції в його діяльності;

- науково передбачити майбутній стан економіки підприємства із врахуванням тенденцій розвитку національної економіки, галузі;

- здійснювати оперативний контролю над діяльністю підприємства шляхом порівняння звітних й планових показників його діяльності;

- забезпечувати ефективного використання наявних на підприємстві технічних, матеріальних, трудових ресурсів та їхні своєчасну заміну й поповнення.

Досвід зарубіжних й вітчизняних підприємств свідчить, що в ринкових умовах господарювання, планування виробничо-господарської діяльності виступає важливою умовою функціонування підприємств, їхні економічного зростанню й розвитку.

Поняття «планування діяльності підприємства» можна розглядати в декількох аспектах: перший - загальноекономічний, який відповідає загальній теорії фірми, її природі; другий - конкретно-управлінський, в якому планування виступає як важлива управлінська функція.

2. Необхідність планування діяльності підприємства

Кожне підприємство, незалежно від масштабів й виду діяльності, кожна підприємницька структура в умовах ринкового господарювання займається плануванням. Відсутність планів супроводжується помилковими маневрами, несвоєчасною зміною орієнтації, що призводить до втрати позицій на ринку, нестійкого фінансового стану, банкрутства підприємств.

Практика господарювання свідчить про ті, що планування створює для суб'єктів господарювання важливі переваги:

- забезпечує підготовку до використання майбутніх сприятливих для підприємства умов;

- попереджує можливі проблеми;

- стимулює управлінський персонал до реалізації своїх рішень в подальшій діяльності;

- поліпшує координацію дій управлінського персоналу підприємства;

- сприяє раціональному використанню ресурсів на підприємстві.

Вітчизняний й зарубіжний досвід господарювання свідчить про те, що планування на підприємстві здебільшого не забезпечує значного успіху, який проявляється в зростанні обсягів обороту, прибутку, економічного зростанню (цей взаємозв'язку спостерігається лише в 6 випадках з 100). Як правило, планування починають широко використовувати у тому періоді розвитку, коли після бурхливого росту або періоду становлення виникають проблеми в зміцненні досягнутого успіху, забезпеченню стабільності. Результати спеціальних досліджень, проведених англійським спеціалістом із планування Фінном Р., підтверджують викладену вище тезу й свідчать про те, що успіх досягається лише в результаті довготривалого досвіду планування діяльності підприємства (як правило, досвід, який перевищує 2 роки).

Для українських підприємницьких структур можна виокремити декілька сфер, де є відчутна потреба в застосуванні планування.

Новостворені підприємства. Активні процеси розвитку підприємництва призводять до створення нових організацій та підприємств, посилення конкуренції між ними, банкрутства й закриття багатьох із них. Діяльність новостворених підприємницьких структур неможлива без наукового обґрунтування плану дій, яким є бізнес-план. Він розробляється кожною підприємницькою структурою в період заснування. Цей документ дає чітку відповідь на велику кількість запитань й застерігає нових товаровиробників від можливих помилок й прорахунків.

Для новостворених підприємницьких структур розробляється:

- маркетинговий плин,

- оцінюються реальні конкуренти,

- визначається стратегія розвитку,

- обґрунтовуються оптимальний обсяг виробництва,

- штат працівників,

- матеріальні ресурси,

- фінансові результати тощо.

Потреба орієнтації в поточній ринковій обстановці, у визначенні свого місця в конкурентного середовищі, прагнення передбачити майбутнє зумовлюють необхідність планування кожної підприємницької структури адекватного стану ринкового господарства. У бізнес-плануванні гнучко поєднуються виробничі й ринкові, фінансовіі технічні, внутрішні та зовнішні аспекти діяльності підприємства.

Діючі підприємницькі структури, котрі здійснюють реструктуризацію та диверсифікацію виробництва. У умовах зростаючої конкуренції більшість підприємницьких структур вимушені постійно дбати про вдосконалення продукції, освоєння випуску новітніх конкурентноспроможних товарів й послуг, що призводить до значних структурних зрушень у виробництві. Істотні зміни в техніці, технології, організації виробництва, збуті продукції впливають на основні параметри діяльності підприємства. Необхідність їхнього визначення ще до початку проведення серйозних змін у виробництві викликає потребу планування діяльності підприємства відповідно до умів, що склалися, чи можуть скластися в майбутньому. Отримані в процесі планування очікувані параметри діяльності служать основою при прийнятті відповідних управлінських рішень.

Державні, до того числі відносять казенні підприємства. Для цих підприємств функція планування є традиційною. Однак традиційний характер планування не передбачає власних цілей розвитку, аналізу й прогнозування стану економіки в залежності від змін у внутрішньому та зовнішньому середовищах. Тому в умовах ринку державним й казенним підприємствам необхідно наново виробляти досвід планування діяльності.

Сучасний ринок висуває особливі вимоги до підприємств. Складність й динамізм процесів, котрі відбуваються на ньому, створюють нові передумови для більш серйозного застосування планування діяльності підприємств. Крім того, масштаби й різноманітність напрямків діяльності підприємства вимагають особливої уваги до попереднього визначення:

- видів діяльності (виробнича, торгівельна, посередницька, комерційна, науково-дослідна тощо);

- видів продукції (послуг);

- джерел й обсягів фінансування;

- технологічних ресурсів (устаткування, матеріалів, енергії, палива, робочої сили);

- фінансових результатів від кожного виду діяльності.

Діяльність державних, казенних (особливо казенних) підприємств перебуває под постійним контролем й має підтримку галузевих міністерств та відомств, Кабінету міністрів України. Тому планування їхньої діяльності є запорукою ефективності використання державного майна, отримання й розподілу прибутку, організації та оплати роботи.

Підприємства із частиною іноземних інвестицій в статутному фонді. Іноземні партнери, вкладаючи певні кошти в підприємницьку діяльність, прагнуть мати гарантії отримання відповідного прибутку із врахуванням орієнтовного часу його отримання, забезпечення найменшого господарського ризику. Крім цього у залежності від частки майна в статутному фонді, вони можуть брати безпосередню участь в управлінні підприємством, прийнятті управлінських рішень. Більшість західних інвесторів мають значний досвід планування підприємницької діяльності. Вони неохоче сприймають інформацію без відповідних обгрунтувань й підрахунків. Тому плідна співпраця із ними вимагає такого планування діяльності, яка базується за принципами й методах, зрозумілих обом сторонам.

Якість планування в значній мірі залежить від глибини врахування принципів, їхнього кількості та дієвості.

3. Принципи планування

А. Файоль визначав чотири основні принципи планування, назвавши їхнього загальними характеристиками хорошої програми дій. Це - єдність, неперервність, гнучкість й точність. Дещо пізніше А. Ансофф обгрунтував ще один принцип планування - участі.

Принцип єдності (системності, холізму) передбачає, що планування на підприємстві має системний характер. Економічна категорія «система» характеризується наявністю сукупності елементів, взаємозв'язку між ними, спільного напрямі у розвитку й поведінки, орієнтованого на загальну мітку.

Кожну підприємницьку структуру можна розглядати як складну економічну систему, елементами якої служать окремі підрозділи (цехи, дільниці), взаємозв'язок між якими здійснюється на основі координації на горизонтальному й вертикальному рівнях. Діяльність жодного підрозділу підприємницької структури не можна планувати ефективно, якщо не ув'язати її із функціонуванням інших виробничих одиниць. Будь-які зміни в моїх планах одного підрозділу зумовлюють відповідні переміни в планових параметрах діяльності інших. Отже, головними, ознаками координації планування на підприємстві є взаємозв'язок й одночасність при прийнятті рішення.

Принцип єдності передбачає інтеграцію планової діяльності. На підприємствах розробляють декілька відносно самостійних видів планів (плани освоєння нових видів продукції, маркетингові плани, плани рекламних заходів, плани впровадження нової техніки й технології, плани соціального розвитку колективу, тематичні плани й т. буд.). Однак кожний із них винен базуватися на загальній стратегії й бути складовим елементом загальної планової системи підприємства.

Єдність стратегічного й поточного планів передбачає, що структура поточних планів та основні складові стратегії підприємства повинні співпадати; основні цілі на поточний період повинні витікати із стратегічного плану. Однак кількість планових показників, ступінь деталізації цілей, точність розрахунків у поточних планах повинні бути більш повними та обгрунтованими. Відомо, що чим меншим є період планування (в даному випадку -- плановий період), тим більше показників планується. Показники поточних планів не повинні суперечити показникам стратегічного плану, вони можуть бути лише більш точними чи скорегованими в залежності від впливу раніше неврахованих факторів зовнішнього середовища.

Принцип неперервності означає підтримування неперервної планової перспективи, взаємопогодження довго-, середньо- та короткотермінового планування, своєчасне коригування планів із врахуванням змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі, в нестабільних умовах господарювання.

Принцип гнучкості забезпечує в процесі планування можливості коригування планів відповідно до змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі.

Для здійснення принципу гнучкості плани необхідно розробляти із врахуванням можливостей внесення змін. Тому при їхнього складанні доцільно включати резерви, так звані «надбавки безпеки» чи «фінансові подушки».

Принцип точності передбачає врахування при складанні планів певного ступеня точності розрахунків, передбачень. Рівень конкретизації й деталізації залежить від виду плану та рівня невизначеності зовнішніх умів господарювання. стратегічний планування підприємство план

Стратегічне, довготермінове планування може обмежуватися визначенням основної мети й найбільш загальних напрямків діяльності, бо кількість необхідної інформації про майбутнє є обмеженою, а швидкість змін -- дуже високою.

У короткотермінових планах конкретність й детальність повинні бути високими й обов'язковими.

Принцип точності винен забезпечувати адекватність планових заходів соціально-економічній ситуації в країнах, галузі, території. Вона досягається шляхом врахування великої кількості факторів впливу внутрішнього й зовнішнього середовища. Це сприяє підвищенню точності планів, їхнього наближенню до реальних умів. Ринкове середовище обумовлює постійну мінливість продукції підприємства, його виробничої та організаційної структури, технологій та факторів виробництва, які в свою чергу мають вплив на методи планування, показники й структуру планів, організацію самого процесу планування. Вони повинні постійно переглядатися, а при необхідності слід застосувати принципово нові методи й процедури планування.

Принцип участі означає, що кожний працівник підприємства стає учасником планувальної діяльності незалежно від посади й функцій. Планування, яку базується на принципі участі, називається партисипативним.

Реалізація принципу участі забезпечує оперативний обмін внутрішньо-виробничою інформацією; перетворює плани підприємства на особисті плани кожного працівника, що сприяє підвищенню мотивації до роботи, створенню корпоративного духу; викликає більшу довіру до планування як реального та ефективного важеля управління.

Фахівці із планування рекомендують доповнити вищезгадані принципи загальноекономічними принципами: пріоритетності, оптимальності.

Принцип пріоритетності передбачає ранжування об'єктів планування за їхнього важливістю для підприємства.

Так, якщо основною метою визнано підвищення конкурентноспроможності продукції, та для її досягнення необхідно вирішити комплекс завдань, пов'язаних із покращенням технічної бази виробництва, використанням нових високоякісних матеріалів, підвищенням кваліфікаційного рівня працівників. Одночасно розв'язати ці усі завдання неможливо через нестачу фінансових ресурсів. У такому випадку керівництво підприємства визначає пріоритетність завдань й, в залежності від ситуації на виробництві, встановлює послідовність їхнього розв'язання.

Пріоритетність тієї чи іншої мети може змінюватись в залежності від дії макроекономічних факторів - економічної політики, екологічного стану, стану національної економіки, а також від факторів, котрі діють всередині підприємства.

Принцип оптимальності пов'язаний із альтернативністю й багатоваріантністю планів, котрі передбачають розробку декількох альтернативних варіантів досягнення однієї мети та вибір оптимального.

Механізм планування - це сукупність засобів, зо допомогою яких приймаються планові рішення та забезпечується їхнього реалізація. Механізм планування розкриває внутрішню модель процесу вироблення мети й завдань функціонування підприємства та формування його функцій.

Розвиток виробництва зумовлює мету та основні заподіяння функціонування підприємства, котрі визначають функції планування й методи обґрунтування планових рішень.

У ринкові економіці підприємство сомостійно формує програму діяльності й визначає міту на певний період.

Формування мети - це процес прийняття планових рішень, який випереджує майбутні дії. Мета діяльності всіх структурних підрозділів підприємства винна узгоджуватися й підпорядковуватися загальній меті.

При формуванні мети необхідно враховувати зовнішні обмеження й можливості, схильність до ризику. Внутрішні можливості й обмеження визначаються трудовими, технічними, матеріальними, фінансовими ресурсами; зовнішні - характером макросередовища.

Вибір й формування мети підприємства проводяться на основі детального аналізу та оцінки ринків, на які працює чи якщо працювати підпроємство; внутрішніх чинників; закономірностей й тенденцій розвитку галузі. Аналіз передбачає оцінку позитивних моментів функціонування підприємства в даному ринковому середовищі, а також оцінку можливих негативних наслідків його діяльності.

Практично для аналізу та оцінки сильних й слабких сторін функціонування підприємства викорстовується SWOT-аналіз, сутність якого полягає у порівнянні сильних й слабких сторін діяльності підприємства із потенційними зовнішніми сприятливими обставинами та загрозами. SWOT - це абревіатурне спрощення англійських слів: S - strength - сила; W - wrakness - слабкість; O - opportunities - можливість; T- treats - загрози (обмеження).

Визначені мета й діяльність повинні відповідати вимогам:

- функціональності - можливості трансформації загальної мети в діяльність для нижчих рівнів;

- годинникового взаємозв'язку між метою довготермінового й короткотермінового характеру;

- можливості перегляду при зміні умов;

- концентрації ресурсів й зусиль;

багатовекторності та системності.

Успішна реалізація мети в значній мірі залежить від організації процесу розв'язання завдань й планування проблем, функцій планування.

Функції планування - це види робіт, дій, процедур, котрі здійснюються в процесі формування плану, спрямовані на зміну стану підприємства.

У реальній практиці господарювання об'єкти й процеси планування характеризуються певною складністю, зменшення чи здолання якої досягається шляхом виділення найважливіших зв'язків й залежностей, об'єднання їхні в модулі за сферами діяльності та структурними підрозділами. Такий підхід дозволяє проводити окремі планові розрахунки, спрощує процес складання та реалізації планів, контролю над їхнього виконанням.

З допомогою процесу планування ініціюється ефективного використання наявного потенціалу підприємства - матеріального, - трудового, - інтелектуального.

Функції планування:

- зменшення складності об'єктів планування

- мотивація

- прогнозування

- забезпечення безпеки;

- оптимізація;

- координація та інтеграція;

- контроль;

- документування;

- інформування та пропаганда.

Якість планування визначається якістю прогнозування стану зовнішнього й внутрішнього середовища. Результативність цієї функції досягається шляхом проведення моніторингу всіх основних виробничих чинників.

У процесі планування необхідно враховувати чинник ризику, передбачити заходи його уникнення чи зменшення.

Функція оптимальності планових рішень реалізується шляхом вибору за відповідними критеріями ефективного варіанту використання ресурсів, часу досягнення мети із ряду альтернативних рішень.

Процес планування об'єднує людей, координує їхню діяльність, запобігає конфліктам, враховує інтеграцію всіх сфер діяльності підприємства.

Функція контролю в процесі планування здійснюється шляхом порівняння реальних результатів виробничо-господарської діяльності із плановими параметрами, аналізами роботи всіх підрозділів підприємства, з'ясування причин відхилень та регулювання виробництва.

Планування забезпечує документальне відображення дії виробничо-господарської діяльності та інформування всіх учасників виробничого процесу про визначену мету, діяльність та заходи із їхнього досягнення.

Пропагандистська функція процесу планування полягає в інформуванні громадськості про наміри підприємства, успішні управлінські та підприємницькі дії, допущені помилки.

Процес планування має свою технологію, котра передбачає послідовність виконуваних операцій та робіт із формування плану.

Етапи процесу планування:

- визначення мети планування;

- аналіз проблеми;

- пошук альтернатив;

- прогнозування;

- оцінка;

- прийняття планового рішення.

Визначення мети планування є вирішальним чинником при виборі форм й методів планування, критеріїв оцінки планових рішень та контролю над перебігом їхні реалізації.

При аналізі проблеми визначається вихідна позиція на даний момент складання плану й формується кінцева (бажана) ситуація.

На етапі пошуку альтернатив із переліку можливих шляхів вирішення проблемної ситуації вибирається найреальніший.

Після цього формується уявлення про розвиток планової ситуації, здійснюються відповідні розрахунки для вибору альтернативного сценарію, оформляється єдине планове рішення.

У процесі планування використовуються засоби, котрі дозволяють автоматизувати технологічний процес складання плану. Комплексне використання цих засобів дозволяє створити автоматизовану систему планових розрахунків (АСПР).



Висновок

Основу управління господарськими процесами на підприємстві складають управлінські рішення.

Головною особливістю управлінських рішень є те, що їх приймають для забезпечення безперебійного функціонування об'єкта управління.

Планування можна розуміти як процес прийняття рішень, який передує майбутнім діям. Результатом планування є прийняття органом управління рішення про те, що, де і яким чином потрібно зробити. Способи і методи обґрунтування планових рішень є ланкою, що поєднує теперішнє з майбутнім. Вони в деякій мірі визначають науково-технічний рівень планування та якість планів.

Управлінські рішення не можна розглядати як довільну дію. Передумовою підготовки та прийняття управлінського рішення завжди є наявність проблеми, тобто встановлення невідповідності між фактичним і бажаним станом діяльності виробничого, комерційного чи іншого суб'єкта, що перешкоджає його ефективному функціонуванню та розвитку.

Обсяги адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат, визначаються в цілому по організації в кошторисі цих витрат на рік (квартал). Підставою для складання кошторису вказаних вище витрат є організаційна структура проектної організації, штатний розклад, норми використання матеріалів, енергії для загальногосподарських потреб, потреба в допоміжних матеріалах для утримання і ремонту будинків, споруд тощо. Обчислені обсяги адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат включаються до відповідних кошторисів пропорційно обсягам витрат на оплату праці виробничого персоналу, зайнятого на виконанні конкретних розробок (тем), об'єктів проектування, етапів, завдань, або в установленому проценті від виробничої собівартості проектних робіт по організації в цілому

Розрахункові запаси продукції повинні безперервно підтримуватись на такому рівні, який забезпечував би безперервний хід виробництва і збуту продукції. Якщо запас продукції знижується до запланованої точки замовлення, то необхідно підвищити його до запланованого рівня. Така система, крім "точки замовлення" передбачає також розрахунок мінімального і максимального запасів, і тому має назву системи "мінімум-максимум". Оперативне планування виробництва відіграє значну роль у забезпеченні своєчасного випуску та постачанні продукції споживачам на основі раціонального використання ресурсів за певний проміжок часу, а його удосконалення сприяє піднесенню та зростанню ефективності виробництва в ринкових умовах.

Об'ємно-календарне планування підготовки виробництва нової продукції передбачає доведення до підрозділів і безпосередніх виконавців тематики та номенклатури робіт із підготовки до виробництва, проведення необхідних розрахунків і обсягів робіт, складання графіків виконання останніх.

За умов становлення ринку важливим є скорочення термінів технічної підготовки з метою прискорення впровадження досягнень науки та техніки у виробництво; зменшення витрат на виробництво; підвищення якості робіт та своєчасного зайняття власної ринкової ніші.

Із метою скорочення термінів підготовки виробництва використовується метод паралельного та паралельно-послідовного ведення робіт. Паралельне та паралельно-послідовне виконання всіх робіт скорочує терміни технічної підготовки й освоєння нової продукції. У результаті поєднання різних стадій проектування загальний цикл підготовки різко скорочується.



Список використаної літератури

1. Швайка Л. А. Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник. Львів.: «Новий світ - 2000», 2004. 268 с.

2. Тарасюк Г. М., Шваб Л. І. Планування діяльності підприємства. К.: Каравела, 2003. 427с.

3. Ясинський В. В., Гайдей О. О. Бізнес-планування: теорія і практика. К.: Каравела, 2004. 232 с.

4. Орлов О. О. Планування діяльності промислового підприємства. К.: Видавничий дім "Скарби", 2002. 336 с.

5. Словник-довідник менеджера. Харків, 2000.

6. Обер-Крие Дж. Управление предприятием. М.: Бизнес-Информ, 1998.

7. Покропивний С.Ф., Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність: Навч. посібник. К.: КНЕУ, 1998. 352 с.

8. Стадник В.В. Менеджмент. Навч. посібник. К.: Академвидав, 2003. 464

9. О.С. Виханский, А.И. Наумов «Менеджмент». М; «Гардарика» 1996 г.

10. Основополагающие идеи в менеджменте». М; «Дело» 1996 г.

11. Кабушкин Н.И. «Основы менеджмента». «Эконопресс». Москва. 1997г.

12. Радушин А.А. «Основы менеджмента». М.: Центр. 1998г.

13. Смирнова В. «Формирование концепции предпринимательского управления». Проблемы теории и практики управления.1998г. №4.

14. Шипунов В.Г., Кишкель Е.Н. Основы управленческой деятельности. М.: Высш. школа, 2000.

Размещено на Allbest.ru