Податкове регулювання соціально-економічного розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Податкове регулювання соціально-економічного розвитку

Коровій В.В.

Актуальність теми дослідження. Податкове регулювання є вагомим чинником, що забезпечує економічний розвиток та соціальну стабільність через баланс фіскальної та стимулюючої функцій. Джерелами нагромадження фондів фінансових ресурсів є податки у різних формах, що і забезпечується фіскальною функцією. Першочерговим є формування стратегічних цілей податкової політики для досягнення цілей державного фінансового управління. Необхідним за актуальних умов є удосконалення структури податкових надходжень бюджету.

Постановка проблеми. Подальший розвиток положень щодо розробки механізму податкового регулювання надасть можливість підвищити ступінь адаптивності впливу оподаткування на соціально-економічне середовище. Важливими пріоритетами в діяльності фіскальних органів є покращення якісного рівня механізму адміністрування податків, удосконалення моделі державного податкового ризик-менеджменту.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання розвитку механізму податкового регулювання розглядали зарубіжні науковці, зокрема А. Дж. Ауербах, Р. М. Бірд, Е. М. Золт, Дж. Мехон, А. Лаффер, Дж. Фрідман, В. Танзі. В їх доробку відображено вагомість податкового регулювання для забезпечення поступального соціально-економічного розвитку на протязі останніх десятиріч. Л. Лисяк, А. Мазаракі, М. Кужелєв, А. Нікітішин, В. Макогон, Л. Сідельникова, І. Чугунов та інші українські вчені розробили концепцію реалізації податкової політики в Україні в умовах трансформації економічної системи.

Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Подальшого дослідження потребує механізм податкового регулювання соціально-економічного розвитку. Важливим завданням держави є підвищення результативності фіскальних стимулів.

Метою є удосконалення механізму формування і реалізації механізму податкового регулювання соціально-економічного розвитку країни за умов структурних перетворень фінансової системи.

Методологія проведення дослідження. Використано системний підхід і метод порівняльного аналізу, синтезу, логічний підхід та метод наукового абстрагування. Застосовувалися прийоми статистичного аналізу при дослідженні особливостей надходжень податків і зборів до Державного бюджету України.

Результати роботи. Здійснено аналіз впливу обсягу податкових надходжень на динаміку економічного розвитку за період 2011-2019 років. Досліджено динаміку та питому вагу переплати податків і зборів до Державного бюджету України. Запропоновано напрями вдосконалення системи адміністрування податків. Обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення механізму податкового регулювання.

Галузь застосування результатів. Висновки й результати даної роботи можуть бути використані при розробці податкової політики держави, а також у навчально-науковому процесі економічних факультетів закладів вищої освіти.

Висновки. Податкове регулювання є достатньо дієвим важелем впливу на динаміку економічного розвитку і соціальну стабільність у суспільстві. В базисі інституційних механізмів його реалізації лежить множина перерозподільчих відносин з приводу суспільного продукту. Розвиток положень щодо прогнозування і планування заходів податкової політики в умовах глобалізації забезпечить можливість посилити адаптивність впливу податкового регулювання на економічний розвиток. З метою удосконалення податкового регулювання при формуванні доходів бюджету країни доцільно покращити якість прогнозування макроекономічних показників розвитку країни та планування податкових надходжень, підвищити дієвість механізмів стягнення та упередження зростання податкової заборгованості. Достатньо важливим і актуальним є забезпечення збалансованої податкової політики, що має ґрунтуватися на системному підході до взаємодії складових податкових відносин, з урахуванням принципів фіскальної достатності, нейтральності, стабільності та економічності оподаткування.

Ключові слова: податкова регулювання, податкова політика, податки, економічний розвиток, соціальна стабільність.

НАЛОГОВОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ

Коровий В.В.

Актуальность темы исследования. Налоговое регулирование является основным фактором, обеспечивающим экономическое развитие и социальную стабильность путём достижения баланса фискальной и стимулирующей функций. Источниками накопления фондов финансовых ресурсов являются налоги в разных формах, что и обеспечивается фискальной функцией. Первоочередным является формирование стратегических целей налоговой политики для достижения целей государственного финансового управления. Необходимым в актуальных условиях является усовершенствование структуры налоговых поступлений бюджета.

Постановка проблемы. Дальнейшее развитие положений касательно разработки механизма налогового регулирования позволит повысить степень адаптивности влияния налогообложения на социально-экономическую среду. Важными приоритетами деятельности фискальных органов являются улучшение качественного уровня механизма администрирования налогов, усовершенствование модели государственного налогового риск-менеджмента.

Анализ последних исследований и публикаций. Вопросы развития механизма налогового регулирования рассматривали зарубежные ученые, в частности А. Дж. Ауэрбах, Р. М. Бирд, Е. М. Золт, Дж. Мехон, А. Лаффер, Дж. Фридман, В. Танзи. В их трудах отражено значение налогового регулирования для обеспечения поступательного социально-экономического развития на протяжении последних десятилетий. Л. Лысяк, А. Мазараки, М. Кужелев, А. Никитишин, В. Макогон, Л. Сидельникова, И. Чугунов и другие украинские ученые разработали концепцию реализации налоговой политики в Украине в условиях трансформации экономической системы.

Выделение неисследованных частей общей проблемы. Дальнейшего исследования требует механизм налогового регулирования социально-экономического развития. Важной задачей государства является повышение результативности фискальных стимулов.

Целью статьи является совершенствование механизма формирования и реализации налогового регулирования социально-экономического развития страны в условиях структурных преобразований финансовой системы.

Методология проведения исследования. Использован системный подход и метод сравнительного анализа, синтеза, логический подход и метод научного абстрагирования. Применялись приемы статистического анализа при исследовании особенностей поступлений налогов и сборов в Государственный бюджет Украины.

Результаты работы. Осуществлен анализ влияния объема налоговых поступлений на динамику экономического развития за период 2011-2019 годов. Исследованы динамика и удельный вес переплаты налогов и сборов в Государственный бюджет Украины. Предложены направления совершенствования системы администрирования налогов. Обоснованы предложения по совершенствованию механизма налогового регулирования.

Область применения результатов. Выводы и результаты данной работы могут быть использованы при разработке налоговой политики государства, а также в учебно-научном процессе экономических факультетов высших учебных заведений.

Выводы. Налоговое регулирование является достаточно действенным рычагом влияния на динамику экономического развития и социальную стабильность общества. В базисе институциональных механизмов его реализации лежит множество перераспределительных отношений касательно общественного продукта. Развитие положений относительно прогнозирования и планирования мероприятий налоговой политики в условиях глобализации обеспечит возможность усилить адаптивность влияния налогового регулирования на экономическое развитие. С целью совершенствования налогового регулирования при формировании доходов государственного бюджета целесообразно улучшить качество прогнозирования макроэкономических показателей развития страны и планирования налоговых поступлений, повысить действенность механизмов взыскания и предупреждения роста налоговой задолженности. Достаточно важным и актуальным является обеспечение сбалансированной налоговой политики, которая должна основываться на системном подходе к взаимодействию составляющих налоговых отношений, с учетом принципов фискальной достаточности, нейтральности, стабильности и экономичности налогообложения.

Ключевые слова: налоговое регулирования, налоговая политика, налоги, экономическое развитие, социальная стабильность.

TAX REGULATION OF SOCIO-ECONOMIC DEVELOPMENT

Koroviy Valeriy

Relevance of research topic. Tax regulation is a key factor in ensuring economic development and social stability through a balance of fiscal and stimulus functions. The sources of accumulation of funds of financial resources are the taxes in various forms, which is provided by the fiscal function. The priority is represented by the formation of strategic goals of tax policy to achieve the goals of public financial management. It is necessary, under the current conditions, to improve the structure of tax revenues of the budget.

Formulation of the problem. Further development of provisions for the development of a tax regulation mechanism will provide an opportunity to increase the degree of adaptability of the impact of taxation on the socioeconomic environment. Important priorities in the activities of fiscal authorities are to improve the quality of the mechanism of tax administration, improving the model of the state tax risk-management.

Analysis of recent research and publications. The development of the mechanism of tax regulation was considered by foreign scholars, in particular, A. J. Auerbach, R. M. Byrd, E. M. Zolt, J. Mehon, A. Laffer, J. Friedman, V. Tanzi. Their work reflects the importance of tax regulation to ensure progressive socio-economic development over the past decades. L. Lysyak, A. Mazaraki, M. Kuzhelev, A. Nikitishin, V. Makogon, L. Sidelnikova, I. Chugunov and other Ukrainian scientists have developed a concept for implementing of the tax policy in Ukraine in the context of economic system transformation.

Selection of unexplored parts of the general problem. The mechanism of the tax regulation of socioeconomic development needs further research. An important task of the state is to increase the effectiveness of fiscal incentives.

The aim of the article is to improve the mechanism of formation and implementation of the mechanism of tax regulation of socio-economic development of the country in terms of structural changes in the financial system.

Research methodology. The system approach and the method of comparative analysis, synthesis, logical approach and method of scientific abstraction are used. Techniques of statistical analysis were used in the study of the peculiarities of tax revenues and fees to the State Budget of Ukraine.

Results of work. An analysis of the impact of the tax revenues on the dynamics of economic development for the period 2011-2019 was performed. The dynamics and the specific weight of the overpayment of the taxes and fees to the State Budget of Ukraine are studied. The directions of improvement of the system of tax administration are offered. Suggestions for improving the tax regulation mechanism are substantiated.

Conclusions. Tax regulation is a very effective lever of influence on the dynamics of economic development and the social stability. At the center of the institutional mechanisms of its implementation is a set of redistributive relations regarding the social product. The development of the provisions for forecasting and planning of the tax policy measures in the context of globalization will provide an opportunity to increase the adaptability of the impact of tax regulation on economic development. In order to improve tax regulation in the formation of budget revenues, it is advisable to improve the quality of forecasting macroeconomic indicators of the country's development and planning of the tax revenues, and to increase the effectiveness of mechanisms for collecting and preventing the growth of tax debt. It is quite important and relevant to ensure a balanced tax policy, which should be based on a systematic approach to the interaction of the components of tax relations, taking into account the principles of fiscal sufficiency, neutrality, stability and cost-effectiveness of taxation.

Key words: tax regulation, tax policy, taxes, economic development, social stability.

Вступ

Актуальність дослідження. Податкове регулювання є вагомим чинником, що забезпечує економічний розвиток та соціальну стабільність через баланс фіскальної та стимулюючої функцій. Джерелами нагромадження фондів фінансових ресурсів є податки у різних формах, що і забезпечується фіскальною функцією. Першочерговим є формування стратегічних цілей податкової політики для досягнення цілей державного фінансового управління. Необхідним за актуальних умов є удосконалення структури податкових надходжень бюджету. Рівень податкового навантаження в країні відображає суспільний вибір частки перерозподілу внутрішнього валового продукту через систему публічних фінансів. Процеси фінансової глобалізації обумовлюють уніфікацію систем оподаткування, спрощення механізмів адміністрування податків та розширення співробітництва у сфері протидії податковим правопорушенням. Важливим є здійснення заходів у сфері фіскальної децентралізації, рівень ефективності якої, достатньою мірою, залежить від міжрегіональних диспропорцій соціально-економічного розвитку та технологічної структури економіки. Циклічність, особливо для відкритої моделі економіки, на кшталт вітчизняної, також є фактором, який вносить корективи у структуру оподаткування на етапах рецесії та економічного відновлення, що здійснює вплив на загальний рівень фіскальної ефективності. Важливим є удосконалення правил трансферного ціноутворення, розширення бази оподаткування податками на загальнодержавному та місцевому рівнях, покращення електронних сервісів взаємодії фіскальних органів і платників податків.

Постановка проблеми. Від рівня обґрунтованості рішень у сфері справляння і регулювання податків залежить активність суб'єктів економічної діяльності та перспективи соціально-економічного розвитку суспільства. Дослідження процесів формування та реалізації податкової стратегії потребує використання збалансованого підходу для досягнення макроекономічної стабільності. Інституційні зміни в податковій політиці та формування податкової стратегії мають на меті забезпечити залучення додаткових інвестицій у реальний сектор економіки. Подальший розвиток положень щодо розробки механізму податкового регулювання надасть можливість підвищити ступінь адаптивності впливу оподаткування на соціально- економічне середовище. Важливими пріоритетами в діяльності фіскальних органів є покращення якісного рівня механізму адміністрування податків, удосконалення моделі державного податкового ризик- менеджменту.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання розвитку механізму податкового регулювання розглядали зарубіжні науковці, зокрема А. Дж. Ауербах, Р. М. Бірд, Е. М. Золт, Дж. Мехон, А.Лаффер, Дж. Фрідман, В. Танзі [1-4, 12-13]. В їх доробку відображено вагомість податкового регулювання для забезпечення поступального соціально-економічного розвитку на протязі останніх десятиріч. Л. Лисяк, А. Мазаракі, М. Кужелєв, А. Нікітішин, В. Макогон, Л. Сідельникова, І. Чугунов та інші українські вчені [6-9,11] розробили концепцію реалізації податкової політики в Україні в умовах трансформації економічної системи. Водночас подальшого дослідження потребує механізм податкового регулювання соціально-економічного розвитку. Важливим завданням держави є підвищення результативності фіскальних стимулів.

Метою статті є удосконалення механізму формування і реалізації механізму податкового регулювання соціально-економічного розвитку країни за умов структурних перетворень фінансової системи.

Методологія проведення дослідження. Використано загальнонаукові і специфічні методи дослідження, що дозволило реалізувати єдність наукового підходу. Використано системний підхід і метод порівняльного аналізу, синтезу, логічний підхід та метод наукового абстрагування. Застосовувалися прийоми статистичного аналізу при дослідженні особливостей надходжень податків і зборів до Державного бюджету України.

Викладення основного матеріалу

Податкова система країни раціонально адаптується до змін у структурі виробництва і споживання, оперативно відповідає на виклики екзогенного та ендогенного економічного середовища. Водночас вона має спиратися на систему фундаментальних положень і принципів, що зберігають свою актуальність і дієвість впродовж тривалого часу. Їх існування й дотримання пов'язується з необхідністю перманентного забезпечення оптимальних пропорції суспільного відтворення, стійкого економічного зростання та якісного підвищення громадського добробуту. Важливими пріоритетами податкової політики має стати формування інституційного середовища, яке б стимулювало економічний розвиток на основі структурно-інноваційних перебудов. Податкове регулювання безпосередньо впливає на пропорції розподільчих та перерозподільчих процесів у суспільстві, тому вплив податкової системи на національну економіки потребує мультикритеріального оцінювання. З одного боку, конфігурація податкової системи повинна забезпечувати генерування публічними інституціями достатніх фінансових ресурсів для виробництва благ та надання послуг. З іншого, фіскальне регулювання діяльності економічних суб'єктів має носити прийнятний для них консенсусний характер, коли податкове навантаження не дестимулює підприємницькі ініціативи, а навпаки заохочує до сумлінного ведення бізнесу.

За умов соціально-економічних трансформацій актуалізуються питання вдосконалення методів та інституційних механізмів ефективної податкової політики. Від характеру поєднання структурних компонентів податкової системи, співвідношень складових фіскального регулювання залежить динаміка суспільно- виробничих процесів. Потреба модернізації вітчизняної податкової системи має виходити з цілей довгострокової концепції регулювання розвитку. У стратегічній перспективі векторами реалізації податкової політики в країнах ЄС домінують позафіскальні цілі щодо забезпечення стійкого розвитку, макроекономічної стабільності, проведення структурних реформ, зростання добробуту і підвищення стандартів життя населення, поліпшення інвестиційного клімату, перманентне гарантування безпеки держави, бізнесу, громадян, підвищення якості медичних та освітніх послуг, захист екології тощо [11]. Темпи приросту валового внутрішнього продукту на душу населення можуть розглядатися у якості найзагальнішого індикатора економічного зростання. Залежність між значущими характеристиками фіскального простору країни, зокрема її податковою системою, та темпами економічного зростання можна оцінити із застосуванням кореляційно-регресійного аналізу.

З метою оцінювання впливу податкових надходжень зведеного бюджету на валовий внутрішній продукт застосуємо економетричні методи аналізу, використовуючи номінальні квартальні значення наведених вище показників у періоді 2011-2019 років. Відповідне кореляційно-регресійне рівняння визначає взаємозв'язок між обсягами номінального ВВП та податкових надходжень зведеного бюджету. Рівняння має вигляд:

y = 61096,06 + 3,280x, R² = 0,931, (1),

де y - обсяг номінального ВВП, млн грн;

х - обсяг податкових надходжень зведеного бюджету, млн грн.

Виходячи з даного рівняння можна дійти висновку, що при збільшенні обсягу податкових надходжень зведеного бюджету на 1 млн грн обсяг номінального ВВП зростав на 3,280 млн грн у періоді з 2011 по 2019 рік при достатньому значенні скоригованого коефіцієнта детермінації. Дана залежність між досліджуваними показниками є статистично значущою. Позитивна залежність між вказаними індикаторами можлива виключно за умов достатньої фіскальної ефективності податкової системи. Критеріями останньої виступають імпліцитні ставки - співвідношення надходжень до податкової бази, визначеної згідно системи національних рахунків. Такі ставки розраховуються за класифікацією оподаткування виробничих факторів, враховуючи діючі пільги і кредити, що дозволяє диференціювати чистий ефект функціонування кожної групи податків - на працю, капітал та споживання. Фіскальна ефективність оцінюється також за коефіцієнтом результативності, який згідно практики ЄС є співвідношенням ефективної та номінальної ставок [6]. Вагомими заходами податкового регулювання, що спрямовано на інтенсифікацію економічного зростання є прискорення повернення відшкодування податку на додану вартість, зниження ставки єдиного соціального внеску, запровадження фіскальних стимулів при створенні нових робочих місць і працевлаштуванні молоді, надання розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань, розробка галузевих податкових пільг, використання податкових кредитів на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи.

Основними напрямами трансформації податкової політики в контексті євроінтеграції є систематизація видів податків за принципом справедливого перерозподілу доходів, уніфікація норм їх справляння та адміністрування (зокрема щодо акцизного оподаткування), удосконалення процедур взаємодії платників із фіскальними інституціями тощо. При поглибленні глобалізації актуалізуються питання реформування податкової системи України з метою суттєвого збільшення її фіскальної ефективності. Альтернативним для традиційної вітчизняної податкової практики є перегляд підходів до прямого оподаткування, зокрема шляхом заміни податку на прибуток податком на виведений капітал. Така новація мала місце у деяких країнах ОЕСР, зокрема Великобританії та Естонії, а також в Гонконзі і Грузії. Так, на думку експертів, запровадження в Естонії податку на виведений капітал дозволило зробити її податкову систему найефективнішою та конкурентоздатною серед країн ОСЕР. Основними принципами формування системи податкового регулювання є фіскальна достатність, соціальна справедливість, мобільність, нейтральність, економічність, рівномірність та зручність сплати податків і зборів. Податкова політика повинна створювати найбільш сприятливі інституційні умови для ведення бізнесу в країні та податковий і митний простір, який не шкодить залученню прямих іноземних інвестицій, а також таких глобальних ресурсів розвитку як передові новітні технології, фінансова допомога, кваліфікована робоча сила.

Реалізація заходів податкової політики економічного розвитку, на основі системного підходу, має сприяти активізації інвестиційних процесів і технологічній модернізації економіки. Фіскальна інновація через запровадження податку на виведений капітал теоретично має вирішити низку неузгодженостей із чинною практикою, пов'язаних зокрема з: 1) невизначеністю базового показника при детермінації об'єкта оподаткування та складністю здійснення податкових коригувань; 2) недосконалістю процедур документальних перевірок; 3) існуванням схем ухилення від сплати податку, в тому числі шляхом неправомірного використання суб'єктами господарської діяльності спрощеної системи оподаткування та використанням офшорних компаній при експортно-імпортних операціях; 4) зниженням капіталізації підприємств; 5) обмеженням інвестиційно- інноваційної активності, ускладненням процесів кредитування; 6) подвійним оподаткуванням дивідендів, коли підприємство при виплаті останніх сплачує до бюджету авансовий платіж з податку на прибуток, якщо цей податок не було сплачено раніше, а пізніше отримувач сплачує ще й податок на доходи фізичних осіб. Запровадження податку на виведений капітал очікувано має призвести до: 1) спрощення методики обчислення об'єкта оподаткування шляхом усунення необхідності здійснення коригувань звітності; 2) імплементації транспарентного алгоритму відбору платників для перевірки; 3) елімінації неправомірних схем ухилення від оподаткування, суттєвого звуження можливостей щодо «оптимізації баз» без погіршення загальної якості підприємницького середовища; 4) можливості, в разі потреби, скерування всього прибутку підприємства на його капіталізацію; 5) ревіталізація інвестиційної діяльності, підвищення доступності кредитних ресурсів; 6) ліквідації практики подвійного оподаткування дивідендів.

Однак новація, пов'язана із податком на виведений капітал, не є безумовним та автоматичним вирішенням всіх наявних проблем податкової системи, вона не призведе моментального посилення фіскальної ефективності. крім того, імплементація такого податку є контроверсійною з точки зору подальшої участі у плані BEPS. Запроваджуючи податок на виведений капітал, паралельно необхідно здійснювати пошук бюджетних компенсаторів, що могли б знизити небажані наслідки розбалансування фіскальної системи [11].

З метою удосконалення податкового регулювання при формуванні доходів бюджету країни доцільно покращити якість прогнозування макроекономічних показників розвитку країни та планування податкових надходжень, підвищити дієвість механізмів стягнення та упередження зростання податкової заборгованості суб'єктів господарювання. За умов нестабільності фінансової політики держави економічні агенти вимушені постійно перевіряти чинність норм фіскального законодавства з метою сумлінного і своєчасного нарахування та сплати відповідних зобов'язань. При цьому визначальною проблемою для них залишається об'єктивна неможливість якісного середньострокового планування діяльності в умовах надзвичайно мінливого законодавства. Для другої сторони досліджуваного процесу - фіскальних інституцій - перманентні зміни законодавства означають необхідність проведення додаткової та часто надлишкової консультативно-роз'яснювальної роботи із платниками, що знову означає збільшення затрат часу, нераціональність бюджетних видатків.

Наведені аргументи не означають, що податкове законодавство має набувати ознак жорсткості й незмінності. Навпаки, модифікації відповідних легальних норм мають відбуватися у чіткій координації з трендами розвитку економіки. Однак економічні агенти повинні бути своєчасно поінформовані щодо можливих податкових новацій, які взагалі варто виносити на публічне обговорення із метою досягнення консенсусного значення. Оприлюднення державними інституціями середньо- та довгострокових планів діяльності дає змогу бізнес сектору закладати у відповідні документи реалістичні параметри фіскального середовища, якісніше прогнозувати очікуваний ефект від провадження господарської діяльності [7].

Згідно вітчизняних легальних норм будь-яке внесення змін до податкових норм можливе не пізніше 1 липня року, що безпосередньо передує бюджетному періоду, у якому ці зміни мають імплементувалися. 6- місячний строк є достатнім для виваженої корекції норм, що базується на громадському їх обговоренні. Зрештою, питання податкової політики щільно координуються з проблематикою формування бюджету. Тому граничним строком внесення будь-яких змін може виступати дата подання до Верховної Ради проекту про державний бюджет на наступний період, тобто - 15 вересня.

Контроверсійність і мінливість законодавчих норм призводить до генерації та поступового накопичення фінансових ризиків як для платників (мікрорівень) у формі втрати їх фінансових ресурсів, так і для публічних інституцій (макрорівень) у формі недоотримання податкових надходжень. В контексті стратегії сталого розвитку національної економіки доцільним є формування такої політики податкового регулювання соціального та економічного розвитку, що раціонально поєднувала б інтереси мікро- та макроекономічних суб'єктів, мінімізувала вплив фактору невизначеності на перебіг базисних економічних процесів, через вигоду для економічних агентів автоматично досягала б стійкого економічного зростання.

В світлі сказаного особливої значущості набуває інтегральна категорія податкового ризику: для економічного суб'єкта вказаний ризик полягає в невизначеності щодо загального податкового навантаження співвідносно прогнозованої економічної результативності; для інституцій публічного адміністрування ризик проявляється у можливості економічних агентів використовувати нормативні положення із метою уникнення й ухилення від оподаткування. Вказані позицій є полярними, однак, у випадку провадження раціональної податкової політики, можуть досягати консенсусного значення.

Податкове планування є суттєвим елементом державної фінансової політики та повинно оцінюватися за критерієм ефективності. В загальному випадку ефективність податкового планування має відповідати умові

податкове регулювання соціальний економічний

За умов перманентного забезпечення принципу стабільності податкового законодавства економічні агенти своєчасно поінформовані стосовно змін базових параметрів фіскального простору. Аналізуючи феномен високої довіри економічних суб'єктів до інституцій публічного управляння, Амато і Шин дійшли висновку, що у розвинених країнах економічні суб'єкти схильні більше довіряти вербальним інтервенціям органів державного управління, ніж поточній економічній практиці. Цей феномен дістав назву «сигналу високої довіри». Хоча дослідження авторів стосувалося переважно розвинених економік, воно заклало інституційні підвалили для формування податкових систем емерджентних економік. На мікрорівні суб'єкт спроможний керуватися: а) власними логічними побудовами; б) загальною парадигмою державної фінансової політики. На нашу думку, обидва вказані підходи мають бути конверговані в універсальний, що враховував би інтереси індивіда водночас у якості споживача та виробника бюджетних благ і послуг.

При формуванні доходів Державного бюджету України держава повинна враховувати інтереси головного суб'єкта податкової політики - платника податків і зборів, а тому важливо забезпечити оптимальне співвідношення структури податкових надходжень [10]. Необхідно запроваджувати комплекс заходів щодо обмеження виконання доходів бюджету країни за рахунок переплати податків і зборів. За підсумками 2019 року сума переплати податків і зборів до Державного бюджету України становила 38,00 млрд грн, а її частка у ВВП - 1,06 %, доходах Державного бюджету України - 3,81 %, його податкових надходженнях - 4,75 %. Частка переплати податків і зборів до Державного бюджету України у ВВП за 2010-2019 роки складає 1,47 %, доходах Державного бюджету України - 6,08 %, його податкових надходженнях - 7, 78 % (табл. 1).

Важливо враховувати, що переплата по податках і зборах, сприяючи забезпеченню податкової безпеки держави у короткостроковій перспективі, матиме негативні наслідки у середньо- та довгостроковій перспективі через деструктивний вплив на економічну безпеку платників податків і зборів, вилучаючи їхні обігові кошти. Податкові надходження бюджету країни, механізми їх формування, є важливими елементами сучасної системи бюджетно-податкової політики держави. В умовах економічних перетворень необхідно підвищувати роль та покращувати результативність податкового контролю як вагомої складової загального механізму адміністрування податків і зборів, що дозволить посилити вплив податкової політики на формування доходів бюджету країни [6].

Таблиця 1. Динаміка та частка переплати податків і зборів до Державного бюджету України у 20102019 роках