Програмно-цільове управління бюджетними ресурсами у механізмі суспільного розвитку

Основним призначенням довгострокового прогнозування видатків бюджету в системі державного стратегічного планування є довгострокова оцінка ресурсного потенціалу для реалізації державної політики у сфері видатків бюджету та стримування їх необґрунтованого зростання шляхом узгодження стратегічних галузевих планів розвитку з бюджетними можливостями, що створює передумови для досягнення бюджетної збалансованості і стійкості у середньо- та довгостроковій перспективі. Прогнозні показники рівня видатків бюджету формуються на період до 10-15 років на підставі довгострокового прогнозу рівня доходів бюджету і дефіциту (профіциту) бюджету, визначених в рамках прогнозної динаміки економічного розвитку країни і стратегії управління державним боргом. Структуру бюджетних видатків прогнозують за основними розділами функціональної класифікації та у розрізі головних розпорядників бюджетних коштів у відповідності із стратегічними пріоритетними напрямами бюджетної політики у різних сферах суспільної діяльності, визначених з урахуванням циклічності соціально-економічного розвитку з метою використання регуляторного потенціалу бюджетних видатків для впливу на динаміку економічних і соціально-демографічних процесів у країні, а також із врахуванням рівня результативності і соціально-економічної ефективності діяльності головних розпорядників бюджетних коштів, бюджетних видатків різного функціонального призначення. Довгострокові прогнозні показники рівня видатків бюджету в цілому та у функціональному і відомчому розрізах виступають в якості граничних рівнів (обмежень) бюджетних видатків для головних розпорядників бюджетних коштів та за функціональними напрямами використання, оскільки визначені в рамках прогнозної динаміки розвитку економіки і соціальної сфери та очікуваних можливостей акумулювання бюджетних ресурсів у довгостроковій перспективі.

Рисунок 1 Модель програмно-цільового формування видатків бюджету в системі державного стратегічного планування і прогнозування

Джерело: розроблено автором.

На основі стратегічних галузевих планів розвитку і в межах доведених довгострокових граничних рівнів бюджетних видатків головні розпорядники бюджетних коштів складають стратегічні плани своєї діяльності, які визначають їх головну мету як суб'єкта державного управління у відповідній сфері суспільних відносин, стратегічні цілі, завдання, заходи та очікувані результати діяльності у середньо- та довгостроковій перспективі, а також містять перелік бюджетних програм, необхідних для реалізації запланованих цілей і завдань, та обсяги бюджетного фінансування діяльності головного розпорядника. На виконання стратегічних планів своєї діяльності головні розпорядники бюджетних коштів розробляють бюджетні програми, кожна з яких, в свою чергу, повинна мати чітко визначені головну мету її формування, цілі і завдання для її досягнення, конкретизовані види і напрями діяльності для їх реалізації, обсяги бюджетного фінансування, а також перелік результативних показників, за допомогою яких можна оцінити ступінь досягнення поставлених цілей. На підставі аналізу, погодження і зведення показників бюджетного фінансування, визначених у стратегічних планах діяльності головних розпорядників бюджетних коштів і паспортах їх бюджетних програм формується і затверджується середньостроковий (від 3 до 5 років) план видаткової частини бюджету у розрізі бюджетних програм головних розпорядників бюджетних коштів.

Прогнозування і середньострокове планування бюджетних показників повинно здійснюватися із використанням ковзного методу формування, який передбачає, що після закінчення поточного бюджетного року до прогнозних (планових) показників наступних періодів додаються прогнозні (планові) показники ще одного року, а попередні прогнозні (планові) показники залишаються або незмінними, або можуть корегуватися з урахуванням певних критеріїв, змін прогнозної динаміки основних макропоказників економічного і соціального розвитку країни, впливу інших значимих чинників. Ковзний метод прогнозування і планування бюджетних показників у середньо- та довгостроковій перспективі надає бюджетній політиці ознак неперервності і послідовності при досягненні чітко визначених довгострокових пріоритетів бюджетної політики у різних сферах суспільної діяльності.

Довгострокове прогнозування видатків бюджету здійснюється на принципах ковзного формування і передбачає корегування прогнозних показників з урахуванням рівня пріоритетності, результативності і соціально- економічної ефективності діяльності головних розпорядників бюджетних коштів, бюджетних видатків в цілому та за функціональним призначенням. Середньострокове планування видаткової частини бюджету в програмному розрізі та у розрізі головних розпорядників бюджетних коштів передбачає ковзне планування в рамках показників довгострокового прогнозу видатків бюджету, а також корегування планових показників на підставі рівня пріоритетності, результативності і соціально-економічної ефективності бюджетних програм, діяльності головних розпорядників бюджетних коштів. Підвищення якісного рівня програмно-цільового планування видаткової частини бюджету потребує здійснення систематичної оцінки запланованого і фактично досягнутого рівня результативності і соціально-економічної ефективності бюджетних видатків, бюджетних програм, діяльності розпорядників бюджетних коштів для врахування її результатів при формуванні нових і корегуванні попередніх прогнозних і планових показників з метою забезпечення динамічної оптимізації розподілу і використання бюджетних коштів з урахуванням критерію бюджетної результативності.

Таким чином, програмно-цільове формування видатків бюджету в системі державного стратегічного планування і прогнозування повинно базуватись на наступних основних засадах:

- довгострокове прогнозування рівня видатків бюджету в цілому та за функціональною і відомчою структурою з урахуванням пріоритетності, результативності і соціально-економічної ефективності діяльності головних розпорядників бюджетних коштів, бюджетних видатків в цілому і за функціональним призначенням, яке здійснюється в рамках бюджетної стратегії, прогнозу і стратегії соціально-економічного розвитку країни, стратегічних галузевих планів;

- середньострокове програмно-цільове планування видаткової частини бюджету у розрізі бюджетних програм головних розпорядників бюджетних коштів в рамках довгострокового прогнозу видатків бюджету на основі стратегічних планів головних розпорядників бюджетних коштів і паспортів бюджетних програм із врахуванням рівня пріоритетності, результативності і соціально-економічної ефективності бюджетних програм і діяльності розпорядників бюджетних коштів;

- систематична оцінка результативності і соціально-економічної ефективності бюджетних видатків, бюджетних програм, діяльності розпорядників бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу для корегування прогнозних і планових показників видаткової частини бюджету з урахуванням критерію бюджетної результативності.

Важливим показником, що характеризує ефективність управління бюджетними ресурсами, є результативність бюджетних видатків, яка достатньо тривалий час залишається недооціненою в системі управління бюджетним процесом багатьох країн. Сучасні моделі управління бюджетними ресурсами не в достатній мірі орієнтовані на результат бюджетної діяльності, що найчастіше проявляється у плануванні бюджетних видатків на основі відповідних показників попередніх періодів, скорегованих на рівень інфляції, без врахування оцінки очікуваного і досягнутого рівня результативності, а також здійсненні аналізу ефективності використання бюджетних коштів шляхом визначення ступеня освоєння виділених бюджетних асигнувань або рівня виконання планових показників бюджетного фінансування без оцінки досягнення суспільно вагомих прямих і кінцевих результатів. Оцінка результативності бюджетних видатків і діяльності органів державного управління досі залишається недостатньо дослідженою сферою економічної науки, незважаючи на вагому практичну цінність такої оцінки.

Результативність бюджетних видатків займає центральне місце у програмно-цільовій моделі управління бюджетними ресурсами, що знаходить своє відображення у здійсненні процесів формування і виконання видаткової частини бюджету в залежності від очікуваного і досягнутого рівня результативності бюджетних програм і діяльності розпорядників бюджетних коштів. Програмно-цільове управління бюджетними ресурсами передбачає здійснення оцінки результативності бюджетних видатків на всіх етапах бюджетного управлінського циклу «прогнозування - планування - виконання - звітування - контроль» та на підставі її результатів розробку дієвих заходів щодо підвищення рівня їх результативності при формуванні і виконанні. Отже, при повноцінному функціонуванні програмно-цільового методу акцент з управління бюджетними ресурсами переноситься на управління бюджетними результатами при вирішенні пріоритетних завдань соціально-економічного розвитку країни, що дозволяє перейти на якісно новий рівень бюджетного управління. Крім того, систематична оцінка рівня результативності бюджетних видатків дозволяє створити цілісну замкнену систему управління видатками бюджету, спрямовану на забезпечення динамічної оптимізації розподілу і використання бюджетних ресурсів на підставі критеріїв очікуваного і досягнутого рівня результативності бюджетних видатків з метою мінімізації бюджетних втрат і максимізації бюджетних результатів на всіх стадіях бюджетного процесу. Таким чином, програмно-цільове управління видатками бюджету має на меті переорієнтацію бюджетного процесу на результат бюджетної діяльності, що передбачає перехід від планування бюджетних ресурсів до планування бюджетних результатів діяльності органів державного управління при вирішенні пріоритетних завдань розвитку країни у різних сферах суспільних відносин шляхом інтеграції оцінки результативності бюджетних видатків у всі стадії бюджетного процесу, який, окрім процедур планування, розгляду, затвердження, виконання, внесення змін, контролю повинен містити процедури постійного моніторингу і оцінки очікуваних і досягнутих проміжних, прямих та кінцевих результатів бюджетної діяльності.

Система управління бюджетними ресурсами в умовах їх обмеженості повинна базуватися на засадах раціоналізації їх формування, оптимізації цільового розподілу та постійного підвищення ефективності і результативності їх використання з метою забезпечення достатньо високої якості державних послуг і отримання максимального суспільно-корисного ефекту. Отже, результативність бюджетних видатків характеризується поєднанням принципів алокації, економності і економічності, ефективності, результативності при їх формуванні та використанні.

Принцип алокації (цільового розподілу обмежених ресурсів) передбачає цілеспрямований розподіл і використання бюджетних ресурсів у відповідності із визначеними стратегічними пріоритетними цілями і завданнями соціально-економічного розвитку країни, що знаходить своє відображення у формуванні бюджетних програм із чітко визначеними головною метою, цілями і завданнями, видами і напрямами діяльності, які формуються в рамках системи стратегічних цілей і завдань суспільного розвитку, конкретизованих в стратегії соціально-економічного розвитку країни, бюджетній стратегії, галузевих стратегічних планах, стратегічних планах діяльності головних розпорядників бюджетних коштів. Питання обґрунтованої пріоритезації суспільних цілей і вибору серед альтернативних напрямів використання бюджетних ресурсів вирішується в рамках ефективного функціонування цілісної системи державного стратегічного планування і прогнозування шляхом формування взаємоузгоджених державних прогнозних і планових документів розвитку країни.

Принцип економності проявляється у досягненні необхідних результатів з використанням мінімального обсягу ресурсів. Принцип економічності має на меті отримання результату шляхом обґрунтованої оптимізації обсягу і структури витрат ресурсів. При формуванні бюджетних видатків необхідним є поєднання цих двох принципів шляхом оптимізації обсягу і структури бюджетних витрат в рамках бюджетних програм з використанням обґрунтованої мінімізації витрат ресурсів для досягнення достатньо високого кількісного і якісного рівня результатів і недопущення перевитрат бюджетних коштів.

Економічна ефективність характеризує співвідношення отриманого продукту (результату) і витрат ресурсів, а також рівень витрат ресурсів на одиницю показника продукту (результату). Принцип результативності передбачає досягнення максимального результату при використанні визначеного обсягу ресурсів. Поєднання принципів ефективності і результативності при формуванні бюджетних програм передбачає досягнення максимального кількісного та/або якісного рівня результату при використанні визначеного обсягу бюджетних ресурсів, а також досягнення результатів певного кількісного і якісного рівня з використанням мінімального обсягу бюджетних ресурсів.

Результативність бюджетних видатків у широкому розумінні слід досліджувати як комплексне поняття, що включає пряму результативність, у тому числі заплановані і фактичні результативність бюджетної програми, результативність діяльності головного розпорядника бюджетних коштів, та кінцеву результативність, у тому числі очікувані і досягнуті соціально-економічна ефективність бюджетної програми, групи бюджетних програм певного галузевого спрямування, соціально-економічна ефективність діяльності головного розпорядника бюджетних коштів, групи головних розпорядників бюджетних коштів певного галузевого спрямування, соціально-економічна ефективність видатків бюджету в цілому та за функціональним призначенням (рис. 2).

Під прямою результативністю слід розуміти кількісні та/або якісні характеристики створеного продукту при використанні визначеного обсягу бюджетних коштів, досягнення яких повністю залежить від діяльності розпорядника бюджетних коштів. Кінцева результативність виражає цільовий рівень (зміну рівня) показників соціально-економічного розвитку країни та показників, що характеризують розвиток різних сфер суспільних відносин, який обумовлений досягненням прямих результатів бюджетних програм і діяльності головних розпорядників бюджетних коштів.

Пряма і кінцева результативність бюджетних видатків знаходить своє відображення у формуванні результативних показників бюджетних програм і стратегічних планів діяльності головних розпорядників бюджетних коштів.

Рисунок 2 Результативність бюджетних видатків у системі програмно-цільового управління бюджетними ресурсами

Джерело: складено автором.

Зазначене передбачає розробку системи результативних показників щодо затрат, ефективності, кількісних і якісних характеристик продукту (вироблених товарів, виконаних робіт, наданих послуг), а також показників проміжних, прямих і кінцевих результатів для кожної бюджетної програми з урахуванням галузевої специфіки, за допомогою яких можна здійснити оцінку запланованого і фактично досягнутого рівня результативності і соціально-економічної ефективності бюджетних програм. Крім того, головні розпорядники бюджетних коштів складають стратегічні плани діяльності, які повинні містити показники прямих і кінцевих результатів своєї діяльності для оцінки очікуваного і досягнутого рівня результативності і соціально- економічної ефективності бюджетної діяльності.

Результативність бюджетної програми (запланована результативність бюджетної програми), яка характеризує її очікувані проміжні і прямі результати, слід досліджувати як комплексне поняття, що виражає запланований рівень затрат ресурсів, кількісних і якісних характеристик продукту (результату), ефективності в рамках реалізації програми за допомогою відповідних результативних показників. Результативність виконання бюджетної програми (фактична результативність бюджетної програми) характеризує рівень досягнення проміжних і прямих результатів в процесі її реалізації шляхом визначення рівня виконання запланованих результативних показників затрат, продукту, ефективності у встановлені строки з використанням запланованого обсягу бюджетних коштів.

Результативність діяльності розпорядника бюджетних коштів характеризує очікувані і фактично досягнуті прямі і проміжні результати його діяльності як суб'єкта державного управління у відповідній галузі суспільних відносин, що визначені в стратегічних планах його діяльності.

Моніторинг результативності виконання бюджетних програм передбачає здійснення постійного аналізу процесу їх виконання з метою оцінки фактичних результативних показників і порівняння їх із запланованим рівнем, що дозволяє виявити бюджетні програми з недостатнім рівнем результативності в процесі їх виконання, дослідити причини недостатньо ефективної їх реалізації, переглянути показники їх формування і розробити дієві заходи для підвищення фактичного рівня їх результативності, а також визначити особливості подальшої реалізації цих програм у поточному і наступних бюджетних періодах. Моніторинг результативності діяльності розпорядників бюджетних коштів повинен базуватися на аналізі рівня результативності їх бюджетних програм, порівнянні фактичних показників їх діяльності із запланованими, відповідними показниками діяльності інших розпорядників, галузі в цілому.

Соціально-економічна ефективність бюджетних програм і бюджетної діяльності, яка характеризує кінцеву результативність бюджетних видатків, виражає економічний та/або соціальний ефект, отриманий від реалізації бюджетної програми, діяльності головного розпорядника бюджетних коштів або їх груп різного галузевого спрямування. Оцінка соціально-економічної ефективності бюджетних видатків має на меті виявлення впливу очікуваних і фактично досягнутих прямих результатів бюджетних програм і діяльності головних розпорядників бюджетних коштів на різні сфери суспільних відносин, показники економічного і соціального розвитку країни.

Важливим є удосконалення теоретико-методологічних підходів до оцінки результативності і соціально- економічної ефективності бюджетних видатків, бюджетних програм, діяльності головних розпорядників бюджетних коштів з урахуванням їх галузевої специфіки з метою раціоналізації розподілу і використання бюджетних ресурсів на підставі визначення недостатньо результативних бюджетних програм і їх розпорядників, виявлення на цій основі можливостей економії бюджетних ресурсів та її перерозподілу на користь інших більш результативних бюджетних програм і їх розпорядників.

Сучасні тенденції управління бюджетними процесами демонструють перехід до більш децентралізованого управління бюджетними ресурсами, що передбачає розширення бюджетної самостійності і відповідальності головних розпорядників бюджетних коштів шляхом складання стратегічних планів своєї діяльності і розробки на їх виконання бюджетних програм, випереджального розвитку внутрішнього фінансового контролю, запровадження постійного внутрішнього моніторингу результативності власних бюджетних програм на єдиних науково обґрунтованих методологічних підходах і принципах, публічного звітування про досягнення цілей і результативних показників бюджетних програм і своєї бюджетної діяльності.

Висновки

Програмно-цільове управління бюджетними ресурсами передбачає модель організації бюджетного процесу, яка пов'язує формування і використання видатків бюджету із очікуваними і досягнутими результатами діяльності органів державного управління при реалізації визначених пріоритетних цілей і завдань розвитку країни у різних сферах суспільних відносин. Програмно-цільове планування і виконання видаткової частини бюджету здійснюється у розрізі бюджетних програм розпорядників бюджетних коштів з чітко визначеними цілями і результатами бюджетної діяльності, передбачає проведення систематичної оцінки запланованого і фактично досягнутого рівня результативності бюджетних видатків на всіх стадіях бюджетного процесу та на її основі оптимізацію розподілу (перерозподілу) і використання бюджетних ресурсів з урахуванням критеріїв суспільної пріоритетності і бюджетної результативності. Результативність бюджетних видатків як комплексне поняття включає результативність бюджетних програм, діяльності розпорядників бюджетних коштів, а також кінцеву соціально-економічну (суспільну) ефективність бюджетних програм і діяльності головних розпорядників бюджетних коштів, їх груп різного галузевого спрямування, видатків бюджету в цілому та за функціональним призначенням.

Стратегічний підхід до програмно-цільового управління бюджетними видатками передбачає їх формування у системі державного стратегічного планування і прогнозування з метою забезпечення раціонального розподілу обмежених бюджетних ресурсів у відповідності із обґрунтованою системою стратегічних цілей і завдань розвитку країни у різних галузях суспільної діяльності, а також цілеспрямованого, послідовного і системного використання бюджетних коштів для досягнення запланованих результатів бюджетної і соціально-економічної політики держави у середньо- та довгостроковій перспективі. Програмно- цільове формування видатків бюджету в системі державного стратегічного планування і прогнозування базується на наступних засадах: довгострокове ковзне прогнозування рівня видатків бюджету в цілому та за функціональною і відомчою структурою з урахуванням критеріїв їх суспільної пріоритетності і бюджетної результативності; середньострокове ковзне програмно-цільове планування видаткової частини бюджету у розрізі бюджетних програм головних розпорядників бюджетних коштів в рамках довгострокового прогнозу видатків бюджету з урахуванням пріоритетності, результативності і соціально-економічної ефективності бюджетних програм і бюджетної діяльності; систематична оцінка результативності і соціально-економічної ефективності бюджетних програм і бюджетної діяльності на всіх стадіях бюджетного процесу для корегування прогнозних і планових показників видаткової частини бюджету на основі критерію бюджетної результативності.

Використання програмно-цільового методу управління бюджетними ресурсами у механізмі суспільного розвитку дозволяє підвищити раціональність формування, оптимальність розподілу, ефективність і результативність використання видатків бюджету на основі застосування критеріїв суспільної пріоритетності і бюджетної результативності при плануванні і виконанні видаткової частини бюджету; змістити акценти з управління бюджетними ресурсами на управління бюджетними результатами при вирішенні пріоритетних завдань соціально-економічного розвитку країни; забезпечити стратегічний цілеспрямований характер управління бюджетними ресурсами в системі державного стратегічного планування і прогнозування; створити цілісну замкнену систему управління видатками бюджету на основі систематичної оцінки рівня їх результативності на всіх стадіях бюджетного процесу; забезпечити динамічну оптимізацію планування і виконання видаткової частини бюджету на підставі критеріїв очікуваного і досягнутого рівня результативності бюджетних видатків; досягти вищого рівня децентралізації управління бюджетними ресурсами завдяки підвищенню бюджетної самостійності і відповідальності органів державного управління. Ефективне функціонування програмно-цільового методу управління бюджетними ресурсами у системі державного стратегічного планування і прогнозування створить передумови для системного, послідовного і результативного вирішення стратегічних пріоритетних завдань соціально-економічного розвитку країни, підвищення рівня якості і дієвості бюджетної політики, досягнення бюджетної збалансованості і стійкості у середньо- та довгостроковій перспективі.

управління бюджетний планування видаток

Список використаних джерел

1. Вайс К. Оцінювання: методи дослідження програм та політики: пер. з англ. Київ: Основи, 2000. 671 с.

2. Vedung E. Public Policy and Program Evaluation. New York: Routledge, 2017. 336 p.

3. Vedung E. Six models of evaluation. Routledge handbook of public policy. 2012. P. 405-418.

4. Premchand A. Public Expenditure Management. IMF. 1993. 297 p.

5. Premchand A. Government Budgeting and Expenditure Controls: Theory and Practice. IMF. 1984. 530 p.

6. Premchand A. Controlling Government Spending: The Ethos, Ethics and Economics of Expenditure Management. Oxford University Press. 2005. 378 p.

7. Танци В. Правительство и рынки: меняющаяся экономическая роль государства: пер. с англ. Москва: Изд-во Института Гайдара, 2018. 584 с.

8. Васютинська Л. А. Система видатків бюджету в умовах розвитку програмно-цільового управління: монографія. Одеса: Друк-Південь, 2014. 192 с.

9. Корнієнко Н. М. Теоретичні та практичні засади програмно-цільового методу планування бюджетних видатків. Наукові праці НДФІ. 2012. Вип. 1 (58). С. 70-78.

10. Корнієнко Н. М. Оцінка і моніторинг ефективності бюджетних програм. Економічний часопис - ХХІ. 2013. № 5-6 (2). С. 31-33.

11. Лисяк Л. В. Впровадження програмно-цільового методу планування видатків місцевих бюджетів в Україні. Формування ринкової економіки в Україні. Збірник наукових праць ЛНУ ім. Івана Франка. 2013. Вип. 29. Ч. 2. С. 3-9.

12. Макрофінанасове бюджетування / за наук. ред. В. М. Федосова. Київ : КНЕУ, 2011. 312 с.

13. Чугунов І. Я., Остріщенко Ю. В. Напрями застосування програмно-цільового методу планування місцевих бюджетів. Наукові праці НДФІ. 2009. Вип. 3 (48). С. 3-11.

14. Чугунов І. Я., Запатріна І. В. Розвиток програмно-цільового методу планування бюджету. Фінанси України. 2008. №5. С. 3-14.

References

1. Vays, K. (2000). Otsinyuvannya: metody doslidzhennya prohram ta polityky [Evaluation: research methods of programs and policies]: per. z anhl. Kyiv: Osnovy, 671 p. [in Ukr.].

2. Vedung, E. (2017). Public Policy and Program Evaluation. New York: Routledge, 336 p. [in Eng.].

3. Vedung, E. (2012). Six models of evaluation. Routledge handbook of public policy. 405-418. [in Eng.].

4. Premchand, A. (1993). Public Expenditure Management. IMF, 297 p. [in Eng.].

5. Premchand, A. (1984). Government Budgeting and Expenditure Controls: Theory and Practice. IMF, 530 p. [in Eng.].

6. Premchand, A. (2005). Controlling Government Spending: The Ethos, Ethics and Economics of Expenditure Management. Oxford University Press, 378 p. [in Eng.].

7. Tantsy, V. (2018). Pravytel'stvo y rynky: menyayushchayasya ekonomycheskaya rol' hosudarstva [Government and Markets: Changing Economic Role of the State]: per. s anhl. Moscow: Yzd-vo Ynstytuta Haydara, 584 p. [in Rus.].

8. Vasyutyns'ka, L. A. (2014). Systema vydatkiv byudzhetu v umovakh rozvytku prohramno-tsil'ovoho upravlinnya [System of budget expenditures in the conditions of development of program-target management]: monohrafiya. Odesa: Druk-Pivden', 192 p. [in Ukr.].

9. Korniyenko, N. M. (2012). Teoretychni ta praktychni zasady prohramno-tsil'ovoho metodu planuvannya byudzhetnykh vydatkiv [Theoretical and practical principles of the program-target method of budget expenditures planning]. Naukovi pratsi NDFI, 1(58). 70-78. [in Ukr.].

10. Korniyenko, N. M. (2013). Otsinka i monitorynh efektyvnosti byudzhetnykh prohram [Evaluation and monitoring of the effectiveness of budget programs]. Ekonomichnyy chasopys - XXI, 5-6 (2). 31-33. [in Ukr.].

11. Lysyak, L. V. (2013). Vprovadzhennya prohramno-tsil'ovoho metodu planuvannya vydatkiv mistsevykh byudzhetiv v Ukrayini [Implementation of the program-target method of planning of local budget expenditures in

Ukraine]. Formuvannya rynkovoyi ekonomiky v Ukrayini. Zbirnyk naukovykh prats' LNU im. Ivana Franka. Vyp. 29. Ch. 2. S. 3-9. [in Ukr.].

12. Fedosov, V. M. (2011). Makrofinanasove byudzhetuvannya [Macrofinance budgeting]. Kyiv: KNEU, 312 p. [in Ukr.].

13. Chuhunov, I. Y., Ostrishchenko, Y. V. (2009). Napryamy zastosuvannya prohramno-tsil'ovoho metodu planuvannya mistsevykh byudzhetiv [Areas of application of the program-target method of planning of local budgets]. Naukovi pratsi NDFI, 3(48). 3-11. [in Ukr.].

14. Chuhunov, I. Y., Zapatrina, I. V. (2008). Rozvytok prohramno-tsil'ovoho metodu planuvannya byudzhetu [Development of the program-target method of budget planning]. Finansy Ukrayiny, 5. 3-14. [in Ukr.].

Размещено на Allbest.ru