Угоди про уникнення подвійного оподаткування в міжнародному податковому плануванні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Актуальність моєї роботи пов'язана з тим, що прогресуюча інтернаціоналізація економічних, виробничих і культурних процесів, що відбуваються суспільстві, є характерною рисою сучасного історичного розвитку. Серед основних бар'єрів, що перешкоджають міждержавній співпраці, в дипломній роботі буде розкрита проблема подвійного оподаткування, що виникає щодо осіб і організацій, які здійснюють свою діяльність у двох або більше країнах.

Отже, мета роботи полягає в тому, щоб розглянути та проаналізувати роль угод про уникнення подвійного оподаткування в міжнародному податковому плануванні.

Для досягнення зазначеної мети необхідно вирішити наступні завдання:

- дослідження теоретичних основ системи врегулювання міжнародного подвійного оподаткування;

- проаналізувати міжнародні договори про усунення подвійного оподаткування;

- вивчення механізмів усунення міжнародного подвійного оподаткування.

Перший розділ роботи присвячений правовій природі міжнародного подвійного оподаткування

В підрозділі першому розкриваються питання стосовно поняття та правової природи міжнародного подвійного оподаткування та його особливостей.

Міжнародне оподаткування - відносини між країнами з приводу взаємного врегулювання сфер застосування податкового законодавства (податкова юрисдикція) та інші питання оподаткування. Вони можуть регулюватися в одно -, дво -, багатосторонньому порядку.

Міжнародне подвійне оподатковування - це оподаткування однаковими податками двох або більше держав одного платника щодо одного об'єкта за один і той же період часу.

Подвійне оподаткування виникає в разі, коли:

1) одна і та ж особа визнається резидентом у більш ніж одній країні;

2) один і той самий дохід розглядається таким, що має своє джерело у двох або більше країнах;

3) один і той самий дохід оподатковується в одній країні на основі резиденства, а в іншій - на основі правила про джерело доходу;

4) існують відмінності між країнами в порядку і нормах заліку витрат, понесених платником податків.

Принципи податкових систем, що обумовлюють ставлення до Міжнародного подвійного оподаткування:

1. Принцип резидентства - оподаткування осіб, які мають у цих країнах постійне місцеперебування, за всіма доходами, включаючи отримані за кордоном.

2. Принцип територіальності - стягнення податків з доходів, отриманих на території даних країн, незалежно від постійного місцеперебування осіб, які отримують доходи.

У другому підпункті першого розділу розглянуте питання становлення механізму уникнення подвійного оподаткування

Можна виділити чотири основних етапи розвитку міждержавного співробітництва (конвергенції національних податкових систем) у податковій сфері:

1. друга половина XIX ст. - 1913 р. (до початку Першої світової війни);

З метою усунення тягаря подвійного оподаткування суб'єктів, які мають закордонне майно, чи тих, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, а також з метою інформаційної взаємодії національних податкових служб були започатковані перші міжнародні контакти в податковій сфері, правовою основою яких стали норми конвенційного права - міжнародні податкові угоди, що закріплювали принцип адекватності на нормативному рівні.

2. міжвоєнне двадцятиліття (1919-1939 р.) і період Другої світової війни;

У 1920 р. почав свою роботу Фінансовий комітет Ліги Націй, основним завданням якого стало розв'язання проблеми міжнародного подвійного оподаткування, тобто забезпечення адекватного правового регулювання запобігання міжнародному подвійному оподаткуванню. Фінансовий комітет вже до 1923 р. підготував модельні податкові конвенції, які були рекомендовані до підписання для держав, які входили до Ліги Націй.

3. друга половина 1940-х років (після закінчення Другої світової війни) - середина 90-х років;

Розвиток зовнішньоекономічних відносин активізував процес підписання міжнародних податкових угод шляхом продовження роботи міжнародних організацій над модельними податковими конвенціями.

У 1947 р. Фінансовий комітет Ліги Націй перетворився на Фіскальний комітет ООН, у діяльності якого у 1951-1954 pp. брали активну участь держави Східного блоку (СРСР та його союзники). Однак у 1954 р. Фіскальний комітет ООН був розформований, а на його місці у 1956 р. був створений Комітет з фіскальних питань Організації європейського економічного співробітництва (пізніше - Організація економічного співробітництва й розвитку - ОЕСР), у рамках якого відбувалася податкова взаємодія провідних капіталістичних держав.

4. друга половина 90-х років і до теперішнього часу.

З початком інформаційної глобалізації, державним інститутам вже доводиться надолужувати відставання від процесів, що стали носити більший інтеграційний характер, ніж у попередні періоди. Координація національних податкових політик спрямована на регулювання сфери електронної комерції та на запобігання згубної податкової конкуренції у результаті зловживання платниками податків механізмами міжнародної податкової оптимізації.

Підрозділ третій першого розділу присвячений принципам, що застосовуються при усуненні міжнародного подвійного оподаткування.

До основних принципів можна віднести:

1. принцип податкового суверенітету;

2. принцип податкової юрисдикції;

3. принцип громадянства (або особистого суверенітету);

4. принцип територіальності;

5. функціональний принцип (або функціонального суверенітету);

6. принцип співробітництва;

7. принцип надання адміністративної допомоги з метою стягнення податків;

8. принцип недискримінації,;

9. принцип взаємного узгодження.

Але головні принципи у сфері усунення подвійного оподаткування на думку багатьох дослідників є принципи територіальності і резиденства.

Принцип територіальності визначається міжнародно-правовим принципом територіального верховенства держави над своєю територією.

Таким чином, критерій територіальності встановлює, що оподаткуванню в даній країні підлягають доходи, що витягаються тільки на її території; відповідно будь-які доходи, отримані за кордоном, звільняються від податків у цій країні.

Принцип резидентства має на увазі, що податкова відповідальність фізичної або юридичної особи несеться по місці резидентства, тобто резиденти даної юрисдикції обкладаються податками на усі свої доходи з усіх джерел, включаючи і закордонні джерела доходів. Право на оподаткування за принципом резидентства випливає з податкового суверенітету кожної країни.

Резидентство залежить таких критеріїв: громадянства фізичної особи або національної приналежності юридичної особи або з погляду постійного місцеперебування для цілей оподаткування. Для визнання юридичної або фізичної особи резидентом розглядається критерій наявності податкового доміцилію.

Податковий доміцилій - сукупність визначених ознак, необхідних для визнання фізичної/юридичної особи платником податків:

Ознаки для юридичних осіб:

- місцезнаходження органу керування фірмою;

- фактичне місце керування компанією;

- місце реєстрації (інкорпорації);

- наявність у даній юрисдикції «резиденції», тобто службового будинку на правах власності чи законного володіння, що використовується постійно.

Для фізичних осіб:

- наявність житла в даній юрисдикції;

- місцезнаходження центру життєвих інтересів;

- громадянство;

- час перебування в даній юрисдикції (звичайно не менш 183 днів у році).

Другий розділ дипломної роботи присвячений Міжнародним договорам з усунення подвійного оподаткування.

Зокрема, в першому підрозділі другого розділу розглянуто поняття міжнародних податкових угод та їх правова природа.

Міжнародний договір з питань оподаткування являє собою угоду між державами або іншими суб'єктами міжнародного права, встановлює їх взаємні права та обов'язки у сфері міжнародних податкових відносин.

Міжнародні угоди про уникнення подвійного оподаткування зазвичай поширюються на податки з прибутку, майна, капіталу. Стосовно інших податків зарубіжних країн, які підпадають під дію угод про уникнення подвійного оподаткування (мито, непрямі податки, різноманітні муніципальні податки), єдине, що може зробити держава для своїх фізичних і юридичних осіб - забезпечити для них національний режим або режим найбільшого сприяння.

У підпункті другому другого розділу розглянуті види міжнародних податкових договорів.

Всі існуючі міжнародні угоди, що регулюють питання оподаткування, можна розділити на три групи:

1. Акти, що встановлюють загальні принципи оподаткування;

2. Власне податкові угоди;

3. Міжнародні договори, у яких поряд з іншими вирішують податкові питання.

До першої групи відносяться акти, що встановлюють загальні принципи оподаткування, тобто акти, які не підлягають безпосередньому застосуванню, але принципи, що в них містяться, реалізуються у внутрішньому законодавстві.

У другу групу - власне податкові угоди - входять наступні види угод:

а) Загальні податкові угоди.

б) Обмежені податкові угоди.

в) Угоди про надання адміністративної допомоги з податкових питань.

Третю групу міжнародних договорів, у яких податкові питання представлені поряд з іншими, відносяться наступні:

1. Угоди про основи взаємовідносин між двома державами.

2. Договори про дипломатичні і консульські відносини між державами.

3. Торгові договори.

4. Специфічні міжнародні угоди.

У третьому розділі дипломної роботи розглянуте питання механізмів усунення міжнародного подвійного оподаткування.

Зокрема у підпункті першому розкрите питання способів усунення міжнародного подвійного оподаткування: поняття та види

Способи усунення міжнародного подвійного оподаткування встановлюються як в національному законодавстві держав (одностороннє усунення багаторазового оподаткування), так і в укладених ними міжнародних податкових угодах (багатостороннє усунення багаторазового оподаткування).

Одностороннє усунення міжнародного подвійного оподаткування, втілюється в національному законодавствідержав і воно, як правило, проголошує принцип одноразовості оподаткування, тобто один і той же об'єкт оподаткування може обкладатися податком одного виду тільки один раз за визначений законом період оподаткування. Цей же принцип використовується і в міжнародному оподаткуванні.

Багатостороннє (двостороннє) усунення міжнародного подвійного оподаткування, що втілюється в міжнародних податкових угодах, на відміну від національного законодавства, спрямоване на усунення міжнародного подвійного оподаткування з будь-якої ситуації, при наявності якої виникає дане оподаткування. Узагальнюючи зміст податкових угод, можна зробити висновок про те, що такій меті відповідають три їх інститути:

1. Інститут визначення резидентства.

2. Інститут обмеження податкової юрисдикції держав.

3. Інститут методів усунення подвійного оподаткування.

Підпункт другий третього розділу присвячений методам усунення міжнародного подвійного оподаткування.

Як правило, застосовуються односторонні заходи уникнення подвійного оподаткування, пов'язані з нормаи внутрішнього податкового законодавства, і багатосторонні заходи, які реалізуються за допомогою відповідних міжнародних угод і конвенцій.

Способи (методи) усунення міжнародного подвійного оподаткування:

- Податковий залік (сплачені платником податків за кордоном податки зараховуються в рахунок внутрішніх податкових зобов'язань. Таким чином, база оподаткування платника в одній країні формується з урахуванням доходів, отриманих в іншій країні. І далі з обчисленої суми податків, які підлягають сплаті в одній країні, віднімаються податки, сплачені в інший.);

- Податкова знижка (якщо країна застосовує податкову знижку, то вона зобов'язується розглядати податок, сплачений в іноземній державі, як витрати, які враховуються при оподаткуванні. Це зменшує оподатковувану базу в своїй країні. Але сам сплачений податок за кордоном не зменшується. І якщо ставка податку за кордоном вища, то використання такого способу менш вигідне, ніж податковий залік).

- Метод податкового кредиту.

Метод податкового кредиту надає право вирахувати суму податків, які були сплачені за кордоном із суми податкових обов'язків фізичної/юридичної особи в юрисдикції держави її резидентства.

Суть даного методу полягає у тому, що в державі резидентства платника податку з метою визначення податкової бази враховуються усі частини об'єкту оподаткування, що виникли як і в державі резиденства, так і за її межами. Потім, із суми податку, яка була обчислена із всього об'єкту оподаткування, вираховується сума податку, що була сплачена за кордоном. При цьому розмір зараховуваної суми не може перевищувати суми податку з даної частини об'єкту оподаткування, що підлягає сплаті в державі резидентства пза відповідним об'єктом оподаткування, що виник за кордоном.

- Метод податкового звільнення (метод звільнення іноземних податків від оподаткування)

Полягає в тому, що країна-експортер капіталу поступається правом оподаткування іноземного доходу країні-джерелу такого доходу. В цьому разі в країні-джерелі доходу забезпечується рівність між місцевими і закордонними інвесторами, в той час як для інвесторів країни-експортера капіталу зберігається відмінність податкових режимів для внутрішніх і зовнішніх інвестицій.

Виділяють такі методи податкового звільнення:

- Позитивний (що з бази відповідного резидентського податку резиденту надається право вираховувати ту частку об'єкту оподаткування, яка у нього виникла закордоном)

Принцип позитивного звільнення може бути також застосований із прогресією та без прогресії.

Різниця цих видів полягає в тому, що при звільненні з прогресією частина об'єкту оподаткування, що виникла не в межах держави резидентства, не враховується при вирахуванні податкової бази, але враховується при обрахуванні ставки податку.

- Негативний

Під час визначення податкових обов'язків платника податку перед державою його резидентства враховуються витрати, які понесені ним в іноземних країнах. Метод негативного звільнення також має два види - без прогресії та із прогресією.

При негативному звільненні без прогресії витрати, які платник податку поніс поза державою свого резидентства, можуть бути враховані під час обчислення ставки податку.

Пункт третій третього розділу присвячений характеристиці українського законодавства на предмет усунення подвійного оподаткування.

Відповідно до статті 13 ПКУ доходи, отримані резидентом України (крім фізичних осіб) з джерел за межами України, враховуються під час визначення його об'єкта та/або бази оподаткування у повному обсязі.

Включення до Податкового кодексу спеціальної ст. 103, яка регулює порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування щодо повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України, дало змогу чітко визначити підстави, які дають право на одержання переваг, установлених угодами про уникнення подвійного оподаткування, встановити процедури підтвердження права нерезидента на податкові пільги, передбачені в зазначених угодах, визначити, яким чином здійснюватиметься відшкодування зайвого утримання сум податку на доходи із джерелом їх походження з України тощо.

Українське податкове законодавство передбачає узгодження проблем подвійного оподаткування лише на основі підписання двосторонніх міжнародних угод.

Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування.

оподаткування міжнародний подвійний договір

Висновок

Проблеми, розглянуті в даній роботі, відносяться в основному до сфери міжнародних відносин по лінії прямого оподаткування.

В цій роботі порушені всі важливі питання, які виникають в міжнародному податковому праві: подвійне оподаткування, заходи з уникнення подвійного оподаткування, дотримання міжнародних договорів на практиці. Ці питання будуть ще довго існувати і вирішуватися всіма країнами світу, так як податкове право кожної держави відрізняється від податкового права іншої держави.

Розглянуто теоретичні основи міжнародного оподаткування, історія розвитку і підписання міжнародних договорів та угод, способи та методи боротьби з подвійним оподаткуванням, законодавство України щодо цієї сфери.

Размещено на Allbest.ru