Валютні системи та валютний ринок

Размещено на http://www.allbest.ru/

Валютні системи та валютний ринок



Поняття валюти і валютної системи

Валюта - грошова одиниця, яка використовується для вимірювання вартості товару і може мати три значення:

грошова одиниця певної країни;

грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби іноземних держав, виражені в іноземних грошових одиницях, які використо-вуються в міжнародних розрахунках;

умовна міжнародна (регіональна) грошова розрахункова одиниця (платіжний засіб).

Найчастіше у фінансах валюта - це не просто гроші чи грошова одиниця тієї чи іншої країни. Це насамперед грошові цінності, які обслуговують зовнішньоеконо-мічні відносини. Специфіка цих відносин надає національним грошам нову ознаку та статус валюти.Набувши статусу валюти, гроші можуть використовуватися й у внутрішніх економічних відносинах. Уся сфера економіч-них відносин, в якій зв'язки між суб'єктами здійснюються з використанням валютних кош-тів, називається валютними відносинами. Тому валютні відносини за своїм обсягом можуть не збігатися з зовнішньоекономічними відноси-нами.

Конвертованість національної грошової одиниці - це можливість легально обмінювати її на іноземні валюти.

За ступенем конверто-ваності виділяють такі види валют:

вільно конвертована (ВКВ) - валюта вільно та необмежено обмінюється на інші іноземні валюти, є резервною валютою і може використовуватися центральними банками інших країн для накопичення резервів;

частково конвертована (ЧKB) - національна валюта країн, в якій використовуються валютні обмеження для резидентів та за окремими видами обмінних операцій (наприклад, заборона продажу товарів за кордоном за національну валюту);

неконвертована (НКВ) - національна валюта, яка функціонує лише в межах однієї країни і не обмінюється на інші іноземні валюти.

Валютний курс - ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни.

Види валютних курсів:

фіксовані курси - Центральний банк встановлює валютний курс і підтримує його (коливання допускається лише в установлених межах);

гнучкі (плаваючі) валютні курси - ціна (курс) валюти вільно встановлюється під впливом попиту і пропозиції на валютному ринку, але при цьому коригується Центральним банком (наприклад, через інтервенцію, тобто купівлю-продаж валюти на міжнародних валютних ринках);

- множинні валютні курси - одночасне використання різних валютних курсів. По-перше, курс якоїсь валюти в результаті прийнятих державою заходів диференціюється залежно від валютних зон, країн або видів торгових, фінансових угод. По-друге, поняття множинності валютного курсу використовують також у випадку, коли курс валюти А, виражений в одиницях валюти Б, не відповідає відношенню котирувань валют А і Б на світових валютних ринках.

Котирування - це визначення курсу валют.

Під час котирування зазначають:

курс продавця, за яким банки продають валюту;

курс покупця, за яким банки купують валюту.

База для визначення валютних курсів - це співвідношення купівельної спроможності різних національних валют.

Основний фактор визначення валютних курсів -- це паритет купівельної спроможності -- співвідношення купівельної сили валют стосовно певної групи товарів і послуг у двох країнах.

Валютна система - це державно-правова форма організації валютних (грошових) відносин на території певної країни або на світовому рівні.

Валютна система = валютний механізм + валютні відносини.

Валютний механізм -- правові норма та інститути, які діють на національному та міжнародному рівнях.

Валютні відносини -- стосунки, в які вступають фізичні та юридичні особи на валютних та грошових ринках з метою здійснення валютних операцій.

Складові валютної системи:

національна валюта;

умови конвертованості валюти;

режим валютного курсу;

валютні обмеження в національній економіці;

механізм валютного регулювання і контролювання;

правила використання іноземної валюти тощо.

Валютний ринок

Валютний ринок - це сектор грошового ринку, на якому здійснюється купівля-продаж валютних цінностей. Ціною на цьому ринку є обмінний курс. Попит і пропозиція на валютному ринку виступають у формі підкріпленого платіж-ними засобами бажання купити та продати іноземну валюту, а також бажання одержати чи надати валюту в позичку. Відповідно валютний ринок поділяється на ринок реальної валюти та ринок валютних позичок. Крім того, виділяють національний (внутрішній) валютний ринок, міжнародні (регіональні) валютні ринки та світовий валютний ринок. Валютний ринок відіграє надзвичайно важливу роль у розвитку міжнародних еконо-мічних зв'язків, функціонуванні світової економіки та у держав-ному регулюванні монетарної сфери кожної окремої країни.

За економічним змістом валютний ринок - це сектор грошового ринку, на якому врівноважуються попит і пропозиція на такий специ-фічний товар, як валюта.

За призначенням і організаційною формою валютний ринок - це сукупність інститутів та механізмів, які, взаємодіючи, забезпечують можливість вільно продавати-купувати національну та іноземну валюту на основі попиту та пропозиції.

Об'єктом купівлі-прода-жу на цьому ринку є валютні цінності:

іноземні для рези-дентів, коли вони купують чи продають їх за національну валюту;

національні для нерезидентів, коли вони купують чи продають ці цінності за іноземну валюту.

Суб'єкти валютного ринку - фізичні та юридичні особи, резиденти та нерезиденти, а також посередники (банки, брокерські компанії, валютні біржі).

За характером виконуваних операцій суб'єктами валютного ринку є:

підприємці, які купують і продають валюту для забезпечення своєї комерційної діяльності (імпортери, експортери);

інвестори, які вкладають свій чи позичений капітал у валютні цінності з метою одержання процентного доходу;

спекулянти, які постійно купують-продають валюту для одержання доходу від різниці в її курсі; професійними спекулянтами є валютні дилери (фізичні та юридичні особи);

хедери (страхувальники), які здійснюють операції на валютному ринку для захисту від несприятливої зміни валютного курсу;

- посередники (банки, брокерські контори, біржі тощо).
Особливість попиту і пропозиції на валютному ринку:

попит на іноземну валюту одночасно є пропозицією національної валюти;

пропозиція іноземної валюти є одночасно попитом на національну валюту.

Ціною на валютному ринку є валютний курс - ціна грошової одиниці даної валюти в грошових одиницях іншої валюти.

Структура валютного ринку

Залежно від організації торгівлі виділяють ринки:

біржовий;

позабіржовий.

За характером операцій виділяють:

ринок конверсійних операцій (ринок ф'ючерсів, ринок опціонів) - обмінні операції, ціна валюти - валютний курс;

ринок депозитно-кредитних операцій - залучення (надання) кредитів-депозитів, ціна валюти - процент.

За територіальним розміщенням бувають ринки:

європейський;

північноамериканський;

- азіатський тощо.

За формою валюти, якою торгують, виокремлюють:

ринок безготівкових операцій;

ринок готівки.

Функції валютного ринку:

забезпечення умов та механізмів для реалізації валютної політики держави; конвертованість грошовий валютний кредитний

створення суб'єктам валютних відносин передумов для своєчасного здійснення міжнародних платежів за поточними і капітальними розрахунками та сприяння завдяки цьому розвитку зовнішньої торгівлі;

забезпечення прибутку учасникам валютних відносин;

формування й урівноваження попиту і пропозиції валюти, регулювання валютного курсу;

страхування валютних ризиків;

диверсифікація валютних резервів.

Функції валютного ринку реалізуються через виконання суб'єктами ринку великої кількості валютних операцій.

Валютні операції - будь-які платежі, пов'язані з переміщенням валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку (рис. 4).



Рисунок 4 - Класифікація валютних операцій

Операції валютного ринку

Конверсійні операції - угоди суб'єктів валютного ринку щодо обміну обумовлених сум грошової одиниці однієї країни на валюту іншої країни за узгодженим курсом на певну дату (операції - FOREX). Бувають:

- поточні, касові («спот»-операції) конверсійні операції;

- строкові, форвардні конверсійні операції.

На валютному ринку сформу-вався широкий набір специфіч-них валютних операцій, використання яких дає можливість суб'єктам ринку вирішувати три групи завдань:

- забезпечувати потреби в платіжних засобах для погашення своїх зовнішніх зобов'язань;

- забезпечувати страхування своєї діяльності від валютних ризиків;
- одержувати додаткові прибутки від спекулятивних операцій.
Операції валютного ринку поділяються на поточні (операції "спот") та строкові (операції з форвардними угодами, ф'ючерсами, свопами, валютними опціонами тощо).

Касові операції - це купівля-продаж валюти за умови постачання її не пізніше другого робочого дня з дня укладання угоди за курсом, узгодженим у момент її підписання. Такі угоди передбачають постачання валюти в той самий день або наступного робочого дня.

Касові операції дають можливість:

терміново одержувати валюту для погашення своїх зовнішньоекономічних зобов'язань;

уникати збитків, спричинених коливаннями валютних курсів: імпортер негайною купівлею інвалю-ти застраховує себе від можливих збитків унаслідок підвищення її курсу, а експортер негайним продажем інвалюти застраховується від збитків, пов'язаних із падінням її курсу;

оперативно диверсифікувати свої валютні запаси.

Строкові валютні операції - купівля-продаж валютних цінностей з відстрочкою постачання їх на термін, що перевищує два робочі дні. Бувають:

форвардні;

ф'ючерсні;

опціонні та їх похідні строкові валютні операції.

Такі угоди оформлюють за допомогою стандартизованих документів (контрактів), які мають юридичну силу протягом певного часу (від підписання до оплати) і самі стають об'єктом купівлі-продажу на валютних ринках - валютні деривативи: форвардні та ф'ючерсні контракти, опціони.

Такі угоди дають можливість:

- застраховуватися від валютних ризиків;

- одержувати додатковий дохід спекулятивними діями.

Форвардні операції - це купівля-продаж валюти між двома суб'єктами з наступним переданням її в обумовлений строк (1, 2, 3, 6, 12 місяців) і за курсом, визначеним у момент укладання контракту. Це зобов'язання двох контрагентів купити-продати певну суму валюти в певний час за курсом, встановленим у момент укладання угоди на валютній біржі.

Опціонні операції - це особлива угода, що надає одному з учасників право (але не обов'язок) купити-продати іншому певну суму валюти у встановлений строк і за узгодженим курсом.

Валютний своп - це комбінація двох конверсійних операцій з валютами на умовах спот і форвард, які здійснюються одночасно і розраховані на одну валюту.

Валютний арбітраж - це комбінація з кількох операцій з купівлі-продажу двох або більше валют за різними курсами з метою одержання додаткового доходу.

Депозитно-кредитні операції - це сукупність коротко-строкових (від 1 дня до 1 року) операцій щодо розміщення віль-них грошових залишків або залучення на різні строки під певний процент коштів в іноземних валютах з метою обслуговування поточної ліквідності банків та компаній і отримання прибутку.

Валютне регулювання

Валютне регулювання -- це система взаємозв'язаних механізмів державного та ринкового регулювання курсу валюти та руху валютних цінностей на національному та міжнародному рівнях.

У процесі здійснення зовнішньо-економічних операцій одним із ключових параметрів є валют-ний курс, що відбиває взаємодію національної та світової еконо-мік. Правильне його визначення має вирішальне значення для забезпечення еквівалентності обміну, взаємної вигоди у відносинах економічних суб'єк-тів різних країн. Величина валютного курсу та режим його функціонування впливають на всю систему макро- та мікро-економічних показників країни, на її конкурентні позиції в економіці. Саме тому визначення та регулювання валютного курсу є важливим елементом економічної політики держави.

Державне валютне регулювання - сукупність форм та заходів, які запроваджують уповноважені державні органи на націо-нальному та міжнародному рівнях для досягнення цілей валютної політики.

Рівні валютного регулювання:

- національний;

- міжнародний.

Типи валютного регулювання:

- ринкове;

- державне.

Методи валютного регулювання:

- адміністративні;

- економічні.

Форми державного валютного регулювання:

Прямої дії:

- корекція облікових ставок НБУ (дисконтна політика);

- валютна інтервенція;

- валютні обмеження;

- регулювання режиму валютного курсу.

Непрямої дії:

- управління валютними резервами;

- регулювання валютного балансу.

Ринкове валютне регулювання (див. «Типи валютного регулювання») спрямоване на:

- девальвацію національної грошової одиниці - дії, спрямовані на зниження обмінних курсів валют країни;

- ревальвацію національної грошової одиниці - дії, спрямовані на підвищення курсу національної валюти країни.

Стимулюється імпорт, гальмується експорт і стримується інфляція.

Форми валютного регулювання:

2. Дисконтна політика - змінювання облікової ставки Центрального банку з метою регулювання валютного курсу шляхом впливу на рух короткострокових капіталів.

Підвищення облікової ставки Центральним банком стимулює приплив іноземного капіталу з країн, де рівень облікової ставки нижчий, що створює додатковий попит на національну валюту і стимулює підвищення курсу національної валюти.

Зменшення облікової ставки Центральним банком обумовлює відплив іноземного капіталу в країни з вищими ставками, що приводить до зростання попиту на іноземну валюту і зменшення курсу національної валюти.

2. Валютні інтервенції - пряме втручання Центрального банку країни у функціонування валютного ринку через купівлю продаж іноземної валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці.

3. Валютні обмеження - система урядових заходів, спрямованих на жорстке контролювання усіх операцій з іноземною валютою і концентрацію валютних резервів у розпорядженні держави.

Важливу роль у забезпеченні нормального функціонування валютної системи відіграють централізовані золотовалют-ні резерви країни. Вони мають подвійне призначення:

- забезпечити країні запас ліквідності, достатній для виконання всіма резидентами своїх зовнішньоекономічних зобов'язань, якщо для цього недостатньо їх поточних валютних надходжень;

- надати в розпорядження органів монетарного регулю-вання додатковий інструмент впливу на грошову масу, валютний курс та інші показники для досягнення цілей монетарної і валютної політик.

Причина запровадження валютних обмежень - хронічна нестача іноземної валюти.

Форми валютних обмежень:

- валютна блокада - заморожування в банках валютних цінностей іноземних держав та громадян. Валюта, яка знаходиться на блокованих рахунках, може бути використана тільки у даній країні;

- валютні кліринги - спосіб розрахунків у зовнішній торгівлі та інших формах економічних відносин між кількома країнами. Розрахунки між контрагентами здійснюються у національній валюті. Це виключає необхідність використання інвалюти, золота, оскільки кліринг передбачає взаємне узгодження платежів та надходжень;

- множинність валютних курсів - використання різних курсів для різних товарів, які експортують або імпортують. При торгівлі з країнами на сприятливих умовах це фактично означає субсидування, яке здійснюється через встановлення сприятливих валютних курсів та видачу експортерам дозволу не здавати певну частину валютної виручки.

Размещено на Allbest.ru