Дослідження грошового ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Грошовий ринок

Визначення та структура грошового ринку

Грошовий ринок - це особливий сектор ринку, на якому здійснюються купівля та продаж грошей як специфічного товару, форму-ються попит, пропозиція і ціна на цей товар.

Грошовий ринок - це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщу-ються (розподіляються та перерозподіляються) під впли-вом попиту і пропозиції з боку різних суб'єктів економіки.

Продаж грошей виступає у формі передачі грошей їх власниками своїм контрагентам у тимчасове користування в обмін на фінансові інструменти, які надають їм можливість зберегти право власності на ці гроші, відновити право розпорядження ними та одержати процентний дохід.

Купівля грошей є формою одержання суб'єктами ринку у своє розпорядження певної суми грошей в обмін на фінансові інструменти.

Фінансові інструменти - це зобов'язання покупців перед продавцями грошей:

1) неборгові: зобов'язання з надання права участі в управлінні діяльністю покупця грошей та в його доходах, завдяки чому за продавцем грошей зберігається не тільки право власності на них, а й певною мірою право розпорядження ними (акції, деривативні інструменти, страхові угоди тощо).

2) боргові: зобов'язання, за якими покупець грошей має повернути продавцеві одержану від нього суму і сплатити за неї дохід:

- депозитні зобов'язання, за якими продавці передають гроші у повне розпорядження покупцям за умови їх повернення і сплати процентного доходу (поточні та строкові рахунки (депо-зити), депозитні та ощадні сертифікати, трастові вклади тощо);

- позичкові зобов'язання, за якими продавці, передаючи гроші покупцям, вносять певні обмеження в право розпоряджатися цими грошима (кредитні угоди, облігації, векселі, бонди, бони тощо).

Особливості грошового ринку:

купівля-продаж грошей відбувається лише за наявності вільних ресурсів у одних суб'єктів ринку та необхідності у їх використанні іншими;

передача грошей від власника до їх отримувача відбувається за допомогою фінансових інструментів;

внаслідок купівлі-продажу грошей їх продавець не втрачає право власності на продану суму грошей і добровільно передає право розпоряджатися нею покупцеві на заздалегідь визначених умовах;

у момент продажу грошей продавець не отримує еквівалента, а покупець - відповідного реального права власності, оскільки розпоряджається купленими грошима тимчасово;

метою купівлі-продажу грошей є отримання додаткового доходу продавцем - проценту, покупцем - прибутку.

Інституційні зв'язки грошового ринку (інституція, інститут - узагальнено - суб'єкт грошового ринку):

1) Пряме фінансування (фінансування без посередників) - переміщення грошей по каналах ринку безпосередньо від їх власника до того, хто їх потребує для реального використання:

капітальне фінансування - купівля підприємством грошей в обмін на право участі у його власності (через акції);

запозичення - купівля підприємством грошей в обмін на зобов'язання повернути їх у встановлений строк з виплатою процентів (через облігації).

2) Опосередковане фінансування - рух коштів від кредитора до позичальника по каналах ринку через фінансових посередників. Фінансові посередники - особливі підприємства, які акумулюють кошти на грошовому ринку і передають їх позичальникам на комерційних засадах.

Структуризація складових грошового ринку (див. рис. 2):

- за економічним призначенням грошових коштів, що купуються на ринку (ринок грошей; ринок капіталів);

- за інституційними ознаками грошових потоків (фондовий ринок; ринок банківських послуг; ринок послуг небанківських фінансово-кредитних установ - НФКУ);

- за видами інструментів, що застосовуються для переміщення грошей від продавців до покупців (ринок позичкових зобов'язань, ринок цінних паперів, валютний ринок);

Рисунок 2 - Структуризація грошового ринку

Ринок грошей - це сегмент грошового ринку, на якому купують короткострокові грошові кошти (до 1 року).

Класичними операціями на ринку грошей є:

- короткострокові депозитні та кредитні угоди;

- міжбанківське кредитування;

- облік комерційних векселів;

- операції на вторинному ринку з короткостроковими державними зобов'язаннями тощо.

Ринок капіталів - це сегмент грошового ринку, на якому купують середньо- та довгострокові грошові кошти (більше 1 року).

Класичними операціями на ринку капіталів є:

- операції з фондовими інструментами (акціями та облігаціями);

- середньо- та довгострокові депозитні та кредитні угоди;

- операції небанківських фінансово-кредитних установ (НФКУ) тощо.

Ринок банківських кредитів здійснює акумуляцію вільних грошових коштів та надання їх у кредит на умовах зворотності, строковості та платності. Інституційними органами є комерційні банки.

Ринок послуг небанківських фінансово-кредитних установ (НФКУ) здійснює акумуляцію заощаджень і розміщення їх у доходні активи. Інституційними органами є:

- страхові компанії;

- пенсійні фонди;

- інвестиційні фонди;

- фінансові компанії тощо.

Фондовий ринок здійснює переміщення небанківського позичкового капіталу, який приводиться у рух за допомогою фондових цінностей. Інституційними органами є фондові біржі.

Ринок позичкових зобов'язань охоплює відносини банків з їх клієнтами щодо формування і розміщення кредитних ресурсів.

Валютний ринок охоплює відносини між економічними суб'єктами з приводу купівлі-продажу валюти на основі попиту та пропозиції.

Ринок цінних паперів охоплює як кредитні відносини, так і відносини співволодіння, які оформляються спеціальними документами (цінними паперами), що можуть продаватися, купуватися, погашатися.

Структуризація грошового ринку за функціональними ознаками:

- міжбанківський ринок забезпечує проведення банківських операцій щодо розміщення тимчасово вільних грошових ресурсів у формі міжбанківських депозитів та кредитів. Для комерційних банків міжбанківський ринок є основною формою балансування платіжного обороту і підтримка поточної ліквідності, управління процентними ставками і банківськими ризиками та джерелом отримання додаткових прибутків.

- відкритий ринок забезпечує купівлю-продаж цінних паперів (короткострокових зобов'язань держави) ЦБ. Продаючи частину свого портфеля цінних паперів безпосередньо комерційному банку чи посередникам ринку, а через них - населенню та фірмам, ЦБ зменшують обсяги їх вільних резервів і кредитний потенціал. І навпаки, якщо ЦБ купують цінні папери у КБ, фірм та населення, то розмір вільних резервів та кредитний потенціал КБ зростатиме. Операції з цінними паперами на відкритому ринку вважаються найбільш гнучким інструментом грошово-кредитної політики ЦБ. грошовий дохід ставка процент

Попит на гроші

Механізм грошового ринку має істотні відмінності від механіз-му звичайного товарного рин-ку: продаж грошей виступає у формі надання позичок чи купівлі особливих фінансових інструментів; купівля грошей - у формі одержання позичок чи продажу таких фінансових інструментів; попит на гроші - у формі бажання економіч-них суб'єктів мати у своєму розпорядженні певну масу грошей на визначену дату; пропозиція грошей - у формі запасу грошей, який економічні суб'єкти готові передати у тимчасове користування; ціна грошей - у формі процента.

Попит на гроші - це запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб'єкти на певний момент.

Якщо такий запас грошей розглядати як елемент багат-ства, яким володіють еко-номічні суб'єкти, то попит на гроші можна трактувати як їхнє бажання мати певну частину свого портфеля акти-вів (багатства) у ліквідній формі. Якщо власники портфелів активів віддають перевагу ліквідній формі, то це означатиме зростання попиту на гроші, і навпаки. Такий (портфельний) підхід до вивчення попиту на гроші був застосований Дж. М. Кейнсом, якийий назвав своє трактування попиту на гроші теорією переваги ліквідності.

Мотиви та види попиту на гроші:

трансакційний мотив - створення запасу купівельних і платіжних засобів, достатнього для задоволення поточних потреб економічних суб'єктів у товарах та послугах (попит на поточний запас платіжних засобів);

спекулятивний мотив - накопичення грошей як капіталу, як форми багатства, що спроможна давати власникові дохід у вигляді процента (попит на постійний запас грошей як форми багатства і додаткового джерела доходів для їх власника);

мотив завбачливості - попит на тривалий запас грошей для здійснення майбутніх платежів та отримання доходів у майбутньому.

Чинники, які впливають на попит на гроші:

зміна обсягів виробництва (або обсягів національного доходу):

ПГ =

де ПГ - обсяг попиту на гроші; Q - номінальний обсяг ВВП, тобто обсяг товарів та послуг (пряма залежність) ,

зміна рівня цін, яку можна визначити за формулою

ПГ =

де Y - фізичний обсяг ВВП (пряма залежність); Р - середній рівень цін (пряма залежність);

швидкість обігу грошей - V (обернена залежність);

зміна очікуваного доходу на альтернативні грошам активи

ПГ =,

де R - норма доходу на капіталізовані активи, яка значною мірою залежить від норми процента (обернена залежність);

5) інші чинники: накопичення багатства - В (пряма залежність); інфляція - І (обернена залежність); зміни кон'юнктури ринку - О (накопичення у товарній формі) (обернена залежність) тощо.

Якщо врахувати всі чинники, попит на гроші можна записати у вигляді формули

ПГ=(Y,P,V,R,B,I,O),

де Y - реальний обсяг ВВП; Р - середній рівень цін; V - швидкість обігу грошей; R - рівень очікуваного доходу на альтернативні грошам активи; В - обсяг багатства; І - рівень інфляції; О - очікування змін ринкової кон'юнктури.

Пропозиція грошей. Роль банків у пропозиції грошей

Грошова пропозиція має дві форми сутності.

Перша сутність пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб'єкти в будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати в оборот, де вони будуть використані як платіжні засоби.

Вважається, що всі економічні суб'єкти одночасно не можуть запропонувати на ринку грошей більше від наявного у них запасу грошей. Тобто фактична маса грошей в обороті є природною межею пропозиції грошей.

Пропозиція грошей формується на базі наявної маси грошей в обороті й емісійної діяльності банків. Тому держава, регулю-ючи пропозицію грошей, по-винна орієнтуватися на зміну попиту на гроші, а не навпаки, який можна розглядати як об'єктивну межу для пропози-ції грошей.

Загалом сумарна пропозиція грошей всіма суб'єктами грошового ринку (ЦБ, комерційні банки, небанківські інституції - тобто клієнти банків) вимірюється грошовими агрегатами MO, Ml, М2, М3.

Зазначимо, що М3 - сукупна пропозиція грошей у країні.

Пропозицію грошей небанківськими інституціями, тобто клієнтами банків, - визначають за формулою

Пр = Го + Дп,

де Пр - пропозиція грошей; Го - готівка поза банками; Дп -поточні депозити.

Власниками грошей, що входять до складу елементів пропозиції грошей (Го і Дп), є небанківські інституції (домогосподарства, фірми, державні установи, громадські організації тощо), вони вирішують, яку частку свого запасу грошей тримати в готівковій формі (у складі елемента Дп). Тому готівка може вільно переходити з позабанківського у внутрішньобанківський оборот, перетворюючись у депозити, внаслідок чого обсяг Го зменшуватиметься, а обсяг Дп збільшуватиметься і навпаки.

Фактори, що впливають на пропозицію грошей з точки зору елементів грошової пропозиції:

Гроші поза банками - Го.

Фактори, що впливають на розмір Го:

емісія;

операції центрального банку на відкритому ринку;

загальний рівень цін (Р): Пр = Го/Р - реальна пропозиція грошей, (що вищі ціни, то меншою є реальна пропозиція грошей);

- швидкість обігу грошей (V) (чим більша V, тим більша пропозиція грошей в обігу): Пр = Го V.

2) Депозити - Дп.

На розмір депозитів впливає активність комерційних банків (КБ), здатність залучати депозити та, надаючи кредити, створювати нові гроші (примноження грошей, депозитний мультиплікатор), які визначаємо за формулою

де Мd - обсяги коштів на депозитах у комерційних банках; Дп - депозити; R - обов'язкові резерви; 1/R - норма обов'язкового банківського резервування (1/R - грошовий депозит); (Дп - R) - сума перевищення депозитами обов'язкових резервів.

Тобто активність комерційних банків визначається:

- обсягом залучених депозитів;

- нормою обов'язкового банківського резервування тощо.

Друга сутність пропозиції грошей - це бажання економіч-них суб'єктів надати в позику певну частину своїх грошових коштів з метою одержання доходу, тобто як купівельні засоби.

Пропозиція грошей (Пр) прямо пропорційна грошовій базі (Г) та коефіцієнту грошово-кредитного мультиплікатора (m) і визначається за формулою

Пр = Гm.

Зрівноваження попиту і пропо-зиції на ринку грошей визначає об'єктивний рівень ставки процента, при якому досяга-ється стабілізація кон'юнктури цього ринку. Взаємозв'язок між попитом, пропозицією і ціною грошей на цьому ринку реалізу-ється відповідно до загальних закономірностей функціонуван-ня ринку: попит на гроші впли-ває на рівень процента прямо пропорційно, а пропозиція гро-шей - обернено пропорційно.

Перелік чинників впливу та викликані ними меха-нізми впливу на пропозицію грошей.

1) Чинник - норма обов'язкового резервування.

Механізм - чим v норма обов'язкового резервування, тим ^ коефіцієнт мульти-плікації, а отже ^ загальний обсяг грошової пропозиції.

2) Чинник - облікова ставка.

Механізм - при ^ облікової ставки v попит на позички, а отже v залишки коштів на рахунках у ЦБ, тобто грошова база v, а отже, v обсяги грошової пропозиції.

3) Чинник - процентна ставка.

Механізм - при ^ процентної ставки за позиками у комерційних банків розширюються можливості одержувати позички рефінансування, а отже, ^ грошова база, ^ банківські резерви, ^ коефіцієнт мультиплікації, що ^ пропозицію грошей.

4) Чинник - багатство економічних суб'єктів.

Механізм - при ^ багатства ^ обсяги депозитної складової грошової маси, ^ коефіцієнт мультиплікації, а отже, ^ пропозиція грошей.

5) Чинник - тінізація підприємницької діяльності.

Механізм - зміна структури грошових запасів на користь готівки, що v коефіцієнт мультиплікації, а отже, v пропозиція грошей.

6) Чинник - стан довіри до банків.

Механізм - низький стан довіри до банків сприяє вилученню депозитів, що v рівень мультиплікації, а отже, загальний обсяг пропозиції грошей v пропорційно падінню довіри до банків.

Головна функція грошового ринку: балансування попиту і пропозиції грошей та формування ринкового рівня ставки процента як ціни грошей.

Размещено на Allbest.ru