Аналіз сучасного стану фінансування закладів вищої освіти в Україні

В Україні у закладах вищої освіти навчається майже 90% молоді у віці від 17 до 22 років, тоді як в інших країнах цей показник закріпився на рівні 30-45% [10]. Отже, через завелику кількість студентів ЗВО рівень бюджетних видатків на одного студента в Україні значно нижчий, аніж у провідних країнах світу. Це об'єктивне явище, що пов'язане з порівняно невисоким рівнем ВВП на душу населення, а також жорстким обмеженням в Україні бюджетного фінансування навчальних і наукових програм [5].

Насамперед у табл. 2 варто розглянути основні тенденції надання коштів на освіту з державних джерел за період 2014-2016 рр.

Як бачимо, обсяги державного фінансування зростають із кожним роком протягом усього аналізованого періоду. Так, у 2015 р. видатки зведеного бюджету на освіту в Україні зросли на 156 866,6 тис. грн., а в 2016 р. - на 21 929,9 тис. грн. порівняно з минулим періодом. Однак слід зауважити, що державне фінансування вищої освіти є недостатнім. Так, видатки на розвиток вищої освіти становлять майже половину від обсягу видатків на загальну середню освіту. Також варто відзначити, що в 2016 р. цей показник зменшився на 385,9 тис. грн. На рис. 2 наведено динаміку фінансування вищої освіти з позабюджетних джерел.

Рис. 2 - Динаміка обсягів фінансування вищої освіти з позабюджетних джерел у 2014--2016 рр., млн. грн.

Як видно з наведених даних, у 2015 р. спостерігалося значне зростання надходжень грошових коштів із недержавних джерел, а саме на 2 589 млн. грн., тоді як у 2016 р. відбулося значне зменшення цього показника до рівня 30 595,9 млн. грн., що на 378,26 млн. грн. менше, ніж у попередньому році.

На рис. 3 наведено динаміку кількості студентів закладів вищої освіти за джерелами фінансування їх навчання у 2011-2016 рр.

Рис. 3 - Кількість студентів ЗВО за джерелами фінансування їх навчання у 2011--2016 н. р.

Відповідно до наведених даних, протягом усього аналізованого періоду зменшується кількість студентів, які навчаються як за державною формою фінансування, так і за кошти фізичних осіб. У 2010/2011 н. р. кількість студентів, що навчаються за контрактом, значно перевищувала кількість студентів, що навчаються за державним замовленням, однак останнім часом ці показники стали майже рівними. Так, у 2010/2011 н. р. кількість студентів, що навчаються за кошти фізичних осіб, становила 1 392 085 осіб, у 2014/2015 н. р. - 845 615 осіб, а в 2015/2016 н. р. цей показник зменшився до 783 570 осіб.

У табл. 3 наведено динаміку кількості студентів за джерелами фінансування їх навчання у 2011-201б рр. Отже, у 2015/2016 н. р. частки студентів які навчаються за кошти державного бюджету та за кошти фізичних осіб, становили 49% та 46% відповідно. Приблизно на одному рівні зберігається навчання за кошти органів державної влади та коштів юридичних осіб, однак цей показник також має неоднорідну тенденцію.

Зокрема, за даними Держкомстату, у 2015/2016 н. р. сфера вищої освіти отримала від держави 21,1 млрд. грн. (4,9% зведеного бюджету, 1,5% ВВП). Також більше 10 млрд. грн. надходить у сферу вищої освіти від фізичних та юридичних осіб, передусім у вигляді оплати навчання студентів-контрактників. Україна витрачає на сферу вищої освіти близько 2% свого ВВП, що є одним із найвищих показників у світі [6].

Варто погодитися з Т. Добко, який зауважує, що внаслідок кризи соціального добробуту все частіше європейські країни вслід за Великобританією, поступово переміщуватимуть тягар оплати за навчання з державного фінансування на плечі самих студентів і їх родин [2]. Така тенденція спостерігається і в Україні. Недостатність державного фінансування змушує заклади вищої освіти шукати інші джерела залучення фінансових ресурсів (власний дохід, який може бути отриманий різними джерелами: проекти, дослідження, консультаційні та інші послуги, оренда обладнання, приміщень тощо) для забезпечення нормального режиму роботи.

Зауважимо, що відповідно до аналітичного огляду системи вищої освіти Національного агентства Erasmus[13], найбільша частка позабюджетних надходжень закладів вищої освіти отримується за рахунок плати фізичних осіб за навчання, яка дорівнює від 350 до 2 500 євро за навчальний рік. Фінансування приватних ЗВО повністю незалежне від держави. Головне джерело їхніх доходів - це оплата за навчання. Приватні ЗВО є фінансово незалежними від держави і тому мають фінансову автономію.

До інших джерел надходження додаткових коштів українських ЗВО входить надання позаосвітніх послуг, які приносять дохід. До таких можна віднести: надання приміщень в оренду для про ведення конференцій, надання в оренду студентських гуртожитків, забезпечення харчування, надання інформаційно-консультаційних послуг, комерційне використання результатів наукових досліджень, користування мережею Інтернет; надання транспортних засобів в експлуатацію; організацію платної музейної та виставкової діяльності; відкриття виставок-продажів наукових та творчих доробків; продаж тренінгових матеріалів; організацію платних вебінарів; проведення театральних вистав та концертів; установлення абонементної плати за користування бібліотечними активами; проведення підготовчих курсів; доходи від діяльності науково-дослідних підрозділів та науково-видавничої діяльності тощо.

Слід зауважити, що наведена вище структура бюджетного та позабюджетного фінансування (рис. 1, табл. 3) зустрічається далеко не в усіх закладах вищої освіти. Зазвичай обсяги фінансування з державних джерел набагато перевищують обсяги власних коштів навчальних закладів. Зокрема, до рейтингу провідних світових університетів входять два українські заклади вищої освіти: Київський національний університет імені Тараса Шевченка та Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. Фінансування Київського національного університету імені Тараса Шевченка є привілейованим, тому фінансування цього закладу можна розглянути як модель.

Так, обсяг фінансування Київського національного університету імені Тараса Шевченка на 2017 р. становив 1 465,4 млн. грн. Фінансування за загальним фондом 2017 р. становить 1 042,7 млн. грн., або 71,2%, за спеціальним фондом - 422,7 млн. грн., або 28,8% від загального обсягу фінансування [4].

За спеціальним фондом фактичні надходження у 2017 р. за всіма бюджетними програмами (освітня та наукова діяльність, навчання у ліцеї і коледжах, інші послуги) становили 429,0 млн. грн. Зокрема, за програмою КПКВ 2201280 «Підготовка кадрів Київським національним університетом імені Тараса Шевченка» отримано надходжень 407,5 млн. грн. [4] (табл. 4).

Основним джерелом надходжень до спеціального фонду в університеті є платні послуги з підготовки студентів, які становлять 69,1% від загальної суми надходжень. Доходи від досліджень, наукових розробок, проектів досліджень та розробок, а також науково-дослідницької діяльності становлять 5,05% від загальної суми зароблених. Благодійні внески, гранти, подарунки, платіжні доручення становлять 9,1% від загальної суми, а в консолідованому бюджеті установи ця цифра становить близько 1,5% [4].

Як видно з наведених даних, система фінансування київського закладу вищої освіти характеризується тим, що вона має чітко визначені тенденції державного регулювання освітнього процесу.

Таким чином, як зауважує Ю. Семенець, основними характеристиками сучасного стану фінансування національної системи вищої освіти [9]:

Таблиця 3 - Структура студентів ЗВО за джерелами фінансування їх навчання у 2011--2016 рр.