Недержавний пенсійний фонд як суб’єкт ринку цінних паперів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Недержавний пенсійний фонд як суб'єкт ринку цінних паперів

У статті досліджено особливості функціонування недержавних пенсійних фондів (НПФ) як суб'єктів ринку цінних паперів. Проаналізовано кількісну динаміку НПФ за останні десять років. Також у статті досліджено НПФ з найбільшою вартістю активів, КУА з найбільшою вартістю активів НПФ в управлінні, співвідношення частки активів НПФ в ЦП до загальної вартості активів НПФ, портфель цінних паперів НПФ за типами інструментів. Наголошено на необхідності впровадження другого рівня пенсійної системи, оскільки РЦП в Україні не зможе роз-виватися без появи довгострокових фінансових ресурсів, насамперед, коштів пенсійного фонду. Але разом з тим зазначено, що розвиток накопичувальної пенсійної системи в повному її розумінні може відбуватися лише в поєднанні з розвитком якісно функціонуючого РЦП з великим асортиментом ліквідних ЦП, ефективним корпоративним управлінням компаній і надійним захистом прав приватної власності.

У фінансовій науці та практиці поширився підхід, за якого є велика кількість різних фінансових установ і всі вони формують свої ринки послуг (банківських та страхових послуг, операцій із цінними паперами, послуг спільного ін-вестування, послуг із недержавного пенсійного забезпечення та ін.) [1, с. 101-112].

Однією з таких установ є недержавний пенсійний фонд (НПФ). НПФ належать до фінансових посередників, які є важливими суб'єктами фінансового ринку, зокрема й ринку цінних паперів (РЦП). Недержавні пенсійні фонди залучають кошти інвесторів (юридичних та фізичних осіб) у вигляді пенсійних внесків, а потім інвестують залуче-ний капітал у фінансові інструменти РЦП.

Фінансовий інструмент визначають як будь-який контракт, який спричиняє виник-нення фінансового активу одного підприємства і фінансового зобов'язання або інстру-менту капіталу іншого підприємства [2, с. 85].

Такі інституційні інвестори реалізовують капіталовкладення згідно із законодавчи-ми вимогами щодо встановлених норм інвестування пенсійних коштів у різноманітні активи та інструменти фінансового ринку і РЦП зокрема. Саме тому є актуальним дос-лідження функціонування НПФ з позиції суб'єкта РЦП.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання інвестиційної діяльності НПФ посідають вагоме місце в наукових дослідженнях вітчизняних та закордонних учених: Д. А. Леонової, Г. Р. Світлової, А. А. Ткача, О. Кириленко, Ю. М. Коваленко, Л. С. Миргородської, М. В. Лазебної, Ю. Прозорова, С. Варволомєєва, Г. Мак Таггарта, В. Кабанова, А. Сидорчук та інших. Але питання щодо функціонування НПФ на РЦП з позиції суб'єкта ринку цінних паперів є недостатньо дослідженими.

Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Невирішеним питанням є функціонування недержавних пенсійних фондів на ринку цінних паперів України, за-безпечення захисту інвестування коштів пенсійних фондів у цінні папери РЦП.

Мета статті. Метою дослідження є вивчення особливостей функціонування недер-жавних пенсійних фондів як суб'єктів ринку цінних паперів.

Виклад основного матеріалу. НПФ утворюють третій рівень пенсійної системи, розвиток якого є надзвичайно актуальним та проблемним питанням в Україні. НПФ здебільшого інвестують кошти у ЦП з мінімальним рівнем ризику, ретельно обираючи ті інструменти РЦП, які захистять інвестиції населення від інфляції, а також приноситимуть певний прибуток. Це зумовлено тим, що головне призначення НПФ - збере-ження пенсійних внесків, а також їх примноження в майбутньому.

НПФ віддають перевагу інвестувати кошти у ЦП, дохід по яких гарантовано Кабі-нетом Міністрів України, ніж в акції та боргові зобов'язання вітчизняних інвесторів, у той час як у світі НПФ є фундаментом національних РЦП, бо довгостроковий характер їхніх капіталовкладень та поміркована стратегія роблять їх менш уразливими до ціно-вих перепадів та загрозам ліквідності, що властиві фінансовим ринкам.

Згідно з даними Інституту Суверенних Фондів (SWF Institute) Норвегія з 863 млрд дол. - єдина країна ОЕСР зі значним суверенним непенсійним фондом. Інши-ми країнами з найбільшими фондами є Китай, ОАЕ, Саудівська Аравія і Сінгапур. Це створює регіональну концентрацію фондів: 42,6 % активів у власності країн Середньої Азії і 40 % активів фондів, організованих у Східній і Південно-Східній Азії [3].

В Україні з 2008 року щороку відбувається скорочення кількості НПФ, що говорить про проблемний та низький розвиток пенсійної системи загалом і, у свою чергу, про низьку якість залучення інвестицій у ЦП зокрема (рис. 1).

Перше місце серед НПФ за розміром активів у 2017 році посідає КНПФ НБУ із ва-ртістю активів 1210,45 млн грн, друге місце - НТ «НКПФ ВАТ «Укрексімбанк» -- 201,24 млн грн, на третьому місці ВНПФ «Емерит-Україна» - 148,77 млн грн. Завер-шує рейтинг ТОП-10, за даними НКЦПФР, ВНПФ «Україна» із вартістю активів 54,42 млн грн (рис. 2).

Рис. 2. Десять найкращих НПФ із найбільшою вартістю активів у 2017р. Джерело: [4].

Рейтинг найбільших КУА за вартістю активів НПФ в управлінні в 2017 р. теж очолює НБУ, а завершує ТОП-10 ТОВ «КУА та АПФ «Українські фонди» з вартістю активів 40,66 млн грн (рис. 3).

В Україні існує проблема щодо фінансування пенсійних виплат, оскільки з кожним роком співвідношення кількості пенсіонерів на 1 працюючого неухильно зростає. Адже станом на 01.01.2017 р., за даними Пенсійного фонду України, чисельність пенсіонерів становить 11,94 млн осіб, у той час як кількість офіційно зареєстрованих осіб становить лише 16, 4 млн осіб. Про цю проблему говорять давно, політики весь час збираються впроваджувати накопичувальну систему пенсійного забезпечення, але реально рішучих кроків у цьому напряму поки що так і не зроблено [5].

Саме надійні та розвинені НПФ можуть вирішити проблему пенсійного забезпечен-ня в Україні, результатом чого стане залучення довірених їм коштів населення в ін-струменти РЦП, як це відбувається у світі.

Рис. 3. ТОП-10 КУА з найбільшою вартістю активів НПФ в управлінні станом на 31.12.2017р., млн грн

Аналіз даних показує, що з 2007 до 2014 року НПФ активно нарощували як загаль-ну вартість своїх активів, так і пропорційно зростав обсяг інвестицій НПФ у ЦП. У 2015 р. ці показники показують спад, що, очевидно, пов'язано з несприятливою ситуа-цією загалом по країні. Але в 2016-2017 рр. знову спостерігається зростання активів НПФ та частки їхніх активів у ЦП, що свідчить про відновлення позицій НПФ на фі-нансовому ринку (рис. 4).

Протягом останнього десятиріччя у структурі активів НПФ першу позицію завжди займали активи в ЦП (від 47 до 56,95 %), друге місце - «грошові кошти та банківські депозити» (від 32 до 44,8 %), третє місце належить «банківським металам» (від 0,4 до 14,8 %), решту активів становлять «нерухомість» (від 0,5 до 3,34 %) та «інші активи» (від 1,0 до 11,9 %) (табл. 1).

Таблиця 1

Якщо розглядати портфель цінних паперів НПФ за останні десять років, то найбі-льшу вартість серед цінних паперів до 2014 року становили корпоративні облігації, на другому місці - акції, а завершували цей «рейтинг» ЦП, гарантовані державою. Після 2014 р. ситуація дещо змінилася, оскільки в портфелі НПФ із великою різницею пере-важали саме ЦП, гарантовані державою, на другому місці опинилися корпоративні об-лігації, і на останньому місці - акції, вартість яких у портфелі суттєво впала (табл. 2). Це є свідченням того, що на фоні загальнополітичних та загальноекономічних подій у країні останніми роками значно впала довіра до недержавних ЦП, НПФ «страхуються» і обирають менш ризикові ЦП для капіталовкладень. Також це пояснюється відсутніс-тю цікавих та надійних інструментів РЦП для НПФ.

Таблиця 2

Надзвичайно актуальним і проблематичним питанням є активізація та залучення на РЦП внутрішніх фінансових ресурсів країни. На наше переконання, які б інструменти не створювалися на РЦП, функціонування РЦП неможливе без наявності інвесторів. Одним із напрямів часткового вирішення цього питання є впровадження другого рівня пенсійної системи, про яке так давно говорять спеціалісти, але все так і залишається на «розмовному» рівні.

Другий рівень пенсійної системи необхідний для накопичення інвестиційного капі-талу у НПФ. Це відбувається шляхом щомісячного відрахування певної частини зар-плати (доходу) у фонд. Згодом ці відрахування (внески) накопичуються протягом усьо-го трудового життя людини, і чим довше це відбувається, тим більший буде дохід у кінцевому підсумку та більш забезпеченим буде життя людини під час пенсії.

У свою чергу, кошти, які нагромаджуються та обліковуються у НПФ, розміщуються (інвестуються) компаніями з управління активами (КУА) у певні фінансові інструмен-ти, зокрема, інвестують накопичений капітал учасників фонду в інструменти РЦП. Це загальновідома система, яка достатньо розвинена за кордоном і яка нині відсутня в на-шій країні. У результаті - українці позбавляють себе «більш» забезпеченого пенсійного життя в майбутньому, а РЦП обмежений інвестиціями.

Світовий досвід організації соціального забезпечення свідчить, що виплати по на-копичувальних пенсійних системах здебільшого не замінюють, а є додатковими грошо-вими виплатами до виплат за пенсійний вік або втрати працездатності, що забезпечу-ються в обов'язковому порядку державою на зразок солідарних пенсійних систем, які є популярними в Європі.

Фондовий ринок в Україні не зможе розвиватися, поки не з'являться довгострокові фінансові ресурси, насамперед, кошти пенсійних фондів. Реальний фондовий ринок у нашій країні з'явиться лише тоді, коли запрацює накопичувальна пенсійна система, яку планується впровадити в 2019 році.

Оскільки в Україні НПФ не отримали великого поширення, то багатьма фахівцями висловлюється ідея введення обов'язкових відрахувань у накопичувальну пенсійну си-стему - як інструмент розвитку національного фондового ринку й боротьби з недоліка-ми солідарної системи. При виборі моделі обов'язкової накопичувальної пенсійної сис-теми необхідно враховувати позитивний і негативний досвід інших країн, який підказує, що між гарантованими державою централізованими фондами і приватними пенсійними фондами з жорсткою регламентацією різноманітних інвестиційних страте-гій, що конкурують між собою за клієнтів, вибір прийнятніше робити на користь друго-го варіанта. Відсутність традицій пенсійних накопичень, етатистська спрямованість іс-нуючої системи соціального забезпечення, недовіра до фінансової системи загалом з боку громадян, низький рівень доходів - чинники, які стримують розвиток накопичува-льної пенсійної системи на добровільній основі. За умови обґрунтованого підвищення довіри до фінансової системи (тобто її фактичного оздоровлення) можна рекомендува-ти підхід, що передбачає стимулювання розвитку накопичувальної пенсійної системи (і, як наслідок, ринку цінних паперів) шляхом введення обов'язкових відрахувань для працюючих на індивідуальні пенсійні накопичувальні рахунки. Це приведе до зростан-ня капіталізації пенсійного ринку в кілька разів, що, у свою чергу, збільшить і капіталі-зацію РЦП. Враховуючи, що капіталізація активів на фондовому ринку має мінімальні історичні значення, що спричинено зокрема й відтоком інвесторів, приплив коштів швидше вплине позитивно й у короткостроковій перспективі не викличе розростання фінансової бульбашки. Але в міру зростання активів, уже через 2-3 роки, стане акту-альним розширення пропозиції фінансових інструментів і виникне питання про наяв-ність відповідної інфраструктури - необхідної кількості кваліфікованих фахівців, здат-ності регуляторних органів здійснювати адекватний нагляд. Але, що можна сказати точно: введення обов'язкової накопичувальної пенсійної системи не гарантує форму-вання здорового РЦП. У відсутності якісних фінансових інструментів активи спрямо-вуватимуться або в державні облігації (що просто перекладає зобов'язання на наступні покоління і принципово не відрізняється від солідарної пенсійної системи по суті, лише за формою) і банківські депозити (до яких у громадян і так простий доступ), або у сміт-тєві цінні папери й активи. Процес виходу з малоліквідних активів супроводжувати-меться великими знижками. Розвиток накопичувальної пенсійної системи в повному її розумінні може відбуватися лише в поєднанні з розвитком якісно функціонуючого РЦП із великим асортиментом ліквідних ЦП, ефективним корпоративним управлінням ком-паній і надійним захистом прав приватної власності. У цьому напряму вбачаємо визначення такого показника, як співвідношення зростання активів НПФ до зростання про-позиції якісних ЦП. Пропонуємо такий підхід. Спостерігаючи та аналізуючи розвиток РЦП (зокрема, кількісні та якісні його характеристики), керівні органи можуть послідо-вно збільшувати відсоток обов'язкових відрахувань у накопичувальну пенсійну систе-му. Після того як запланований рівень розвитку буде досягнуто (розрахованого на підс-таві очікуваної тривалості життя, розміру необхідних виплат, коефіцієнта заміщення, віку виходу на пенсію тощо), необхідно почати поступове зниження цієї обов'язкової норми, використовуючи податкові заохочення учасників системи щодо продовження здійснювати пенсійні відрахування на встановленому рівні, але переключаючись на до-бровільні програми пенсійного страхування, підвищуючи таким чином особисту фінан-сову відповідальність громадян і знижуючи участь держави в цій системі, яка може бу-ти використана для руйнівного втручання в роботу (примусово реалізувати активи, вивести кошти на державні програми, заморозити виплати, відновлювати вартість ак-тивів із бюджету). У перспективі кращим варіантом є податкове стимулювання людей самостійно на добровільних засадах здійснювати пенсійне накопичення, як це відбува-ється, наприклад, у США. Щонайменше треба не оподатковувати доходи фізичних осіб, що особа вкладає на індивідуальні пенсійні рахунки, звільнивши такі накопичення від подвійного оподаткування, на пізніших етапах можливе введення додаткових податко-вих стимулів. Те, що проблема якісних інструментів для пенсійних фондів існує, розу-міють і розробники комплексної програми розвитку фінансового сектору до 2020 року. Тому одним із кроків започаткування розвитку накопичувального пенсійного забезпе-чення є «створення спеціальних «довгих» фінансових інструментів у вигляді державних облігацій із дохідністю не нижче рівня інфляції». Такий інструмент, безумовно, корис-ний, але важливо, щоб цей інструмент не був єдиним якісним активом для НПФ, оскі-льки зосередження активів тільки в держоблігаціях не розвиває ринок цінних паперів, не сприяє перерозподілу капіталу в нові виробничі сфери. Зважаючи на інфляційні ри-зики та майже відсутність якісних ЦП на українському ринку, ми пропонуємо дозволи-ти інвесторам вкладати в інструменти зарубіжних емітентів на рівні не менше ніж 50 % (на сьогодні цей показник становить не більше за 20 %).

Подальше інвестування НПФ у державні облігації призводить до підвищення нава-нтаження по пенсійному забезпеченню на наступні покоління, що принципово не відрі-зняється від солідарної пенсійної системи. Світовий європейський політико- економічний простір спонукатиме нас відмовитися навіть від такого обмеження. За ви-щезгаданих умов та за наявного рівня заробітної плати, максимально можливий відтік валюти становитиме 240 млн дол. на рік, що не є критичним для платіжного балансу, але додасть упевненості інвесторам у надійності пенсійних активів. Крім того, парале-льно до того як людина буде наближатися до пенсійного віку, її кошти реалізовувати-муться і дохід від їх реалізації повертатиметься знову в Україну. Також необхідно роз-ширити доступ до міжнародних фондових бірж, бо нині пенсійні фонди можуть купувати зарубіжні ЦП лише в обмеженому колі бірж, зокрема, до цього вузького кола входять Нью-Йоркська, Токійська, Лондонська, Франкфуртська, NASDAQ. Але це коло можна розширити географічно за допомогою таких бірж, як Шанхайська, Сінгапурська, Торонтська, Гонконзька, Швейцарська, біржі групи Euronext та інших бірж, на яких та-кож є якісні ЦП; механізм додавання цих ринків варто формалізувати, встановивши кі-лькісні і якісні показники (тобто до якої групи належать - група Developed або Advanced Emerging за класифікацією FTSE; співвідношення капіталізації до ВВП, рі-вень ліквідності, суверенний рейтинг країни) врахувавши обмеження в максимум 10 % у ЦП закордонних емітентів однієї країни. Інвестиції пенсійних фондів у цінні папери ІСІ (закриті та взаємні інвестиційні фонди, біржові й венчурні фонди) є поширеною практикою у світі, що дає змогу знижувати витрати на управління портфелем, інвесту-вати в індекси й підвищувати дохідність за рахунок венчурних фондів. Треба зняти за-борону на інвестування в інструменти РЦП іноземних ІСІ, встановивши для кожного виду ІСІ нормативні ліміти стосовно максимальної частки в активах (у межах від 5 до 40 %) , але щоб обмеження для кожного ІСІ не було більшим ніж 50 %.

Найголовнішою передумовою функціонування обов'язкової накопичувальної пен-сійної системи є створення адекватного правового середовища з боку держави, такого, що виключає шахрайство, мінімізує ризики діяльності учасників, але при цьому є до-сить гнучким, щоб сприяти безперешкодному руху капіталу і природної еволюції фі-нансових інститутів. В усуненні шахрайства найбільшою мірою мають бути зацікавлені самі учасники галузі - компанії з управління активами, банківські установи, ІСІ, НПФ, бо їхні конкуренти, які здійснюють незаконну діяльність, не тільки отримують більшу вигоду, але й, врешті-решт, своїми обманами знищують довіру звичайних людей до всіх фінансових установ цього сектору, що може загрожувати розвитку ринку загалом.

Розробка інвестиційних стратегій для обов'язкового пенсійного страхування, як і системи взагалі, є нетривіальним завданням і вимагає зваженого підходу, обліку бага-тьох чинників, серед яких: безпека накопичень громадян, здатність забезпечити при-йнятний рівень виплат, платіжний баланс країни, міжнародні договірні зобов'язання щодо руху капіталу, можливості й наслідки інвестування накопичених коштів у націо-нальні компанії. У цій же роботі відмічені тільки основні, найбільш очевидні напрями та принципи реформування, пов'язані зі створенням і розвитком такої системи. Для введення другого рівня пенсійної системи необхідно здійснити такі кроки (рис. 5):

Висновки

Розвиток накопичувальної пенсійної системи, ІСІ та ринку цінних паперів буде мати значні соціально-економічні наслідки. Активізація участі на-селення на РЦП збільшить ліквідність і капіталізацію РЦП, відкриє ще один потужний канал для інвестицій у реальне виробництво; зробить український РЦП менш чутливим до поведінки закордонних інвесторів. Це також прискорить формування класу власни-ків, зацікавленого у правовій державі та стабільних соціально-економічних умовах; за-лучить велику кількість людей до інвестиційного процесу, що врешті-решт призведе до глибоких соціальних змін.

Наприклад, завданням формування класу власників житла займався уряд Сінгапуру на первинному етапі побудови державності. «Я вірив, що по-чуття власності життєво важливе для нашого суспільства, яке не мало глибоких коре-нів, що відходили в загальне історичне минуле», - пише Лі Куан Ю у своїх спогадах. У пізніший період також впроваджувалися програми приватизації державних підпри-ємств, що реструктурувалися, за рахунок викупу акцій населенням коштами, накопиче-ними на індивідуальних рахунках соціального забезпечення. Незважаючи на етатистсь- ку політику як у сфері приватизації, так і у сфері соціального страхування, у більшості випадків допомога від уряду не була всеосяжною, а базувалася на обов'язковій участі громадян власними коштами в розмірі якоїсь частки від витрат. Таким чином, урядові субсидії не замінюють індивідуальних витрат і особистої відповідальності, але допов-нюють їх, що, з одного боку, робить громадян персонально мотивованими на досягнен-ня матеріального благополуччя, а з іншого - лояльними до держави, згладжує соціаль-ну нерівність. Подібна модель може бути цікавою для країн із сильними етатистськими традиціями (наприклад, країни колишнього соціалістичного блоку) на початковому етапі формування фінансово-відповідальних громадян. Сінгапурський досвід викорис-тання коштів індивідуальних пенсійних накопичень також може бути застосовний в Україні. Так, на певних етапах економічного розвитку можливості використання пен-сійних накопичень розширювалися - частину з них стало можливим використати не лише після виходу на пенсію, але і для участі у програмах медичного страхування, пер-винних внесків в іпотечному кредитуванні. Сформувати верству власників було насті-льки серйозним питанням, що в 1993 році знизили вдвічі вартість акцій компанії Сінга-пур Телеком і продали звичайним громадянам країни, у результаті чого відбувся перерозподіл надлишкових коштів державного бюджету на користь населення. Для то-го щоб не відбулося миттєвого перепродажу акцій на користь нових власників, акції продавалися з додатковими умовами - було прикріплено право отримати в майбутньо-му додаткові безкоштовні акції, але отримати люди могли їх лише через кілька років володіння акціями, а також не можна було продавати першоотримані акції.

У Сінгапурі влада бажала, щоб акціями найбільшої сінгапурської компанії, а це значить великою часткою матеріального достатку країни, володіли саме громадяни Сінгапуру. Привати-зація державних підприємств Сінгапуру пройшла з великим успіхом, що, у свою чергу, збільшило використання індивідуальних рахунків соціального страхування і на інші активи: інвестиції у золото, в цінні папери приватних підприємств, в акції інститутів спільного інвестування тощо.

У міру того як буде розвиватися пенсійна система в Україні, як будуть накопичува-тися пенсійні активи другого рівня пенсійної системи, можна поступово збільшувати варіанти використання цих активів, зокрема, залучаючи населення до непопулярних, але поширених у високорозвинених країнах продуктів - медичного страхування, іпоте-чних кредитів.

Список використаних джерел

пенсійний внесок фонд

1.Коваленко Ю. М. Фінансовий ринок і ринок фінансових послуг: сутність, сегменти, суб'єкти. Фінанси України. 2013. № 1. С. 101-112.

2.Коваленко Ю. М. Фінансові інструменти в сучасному вимірі. Науковий вісник Національ-ного університету державної податкової служби (економіка, право). 2010. № 2. С. 84-90.

3.Суверенний фонд національного благополуччя. иЯГ: https://www.swfmstitute.org/fund- rankings.

4.Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. иЯГ: http://www.nssmc.gov.ua.

5.Звіт про роботу Пенсійного фонду України у 2016 році. иЯГ: http://www.pfu.gov.ua/3902- peredmova-ta-zmist-do-zvitu-pro-robotu.

6.Національна комісія, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг. иЯГ: https://www.nfp.gov.ua.

7.Українська асоціація інвестиційного бізнесу. иЯГ: http://www.uaib.com.ua.

Размещено на Allbest.ru