Сучасні детермінанти стійкості фінансового сектору

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сумський державний університет

Сучасні детермінанти стійкості фінансовоео сектору

Пластун О.Л., Бочкарьова Т.О.

Постановка проблеми. Економічне зростання та розвиток, а також соціальний добробут є одними з найважливіших стратегічних цілей держави. Їх досягнення можливе за умови функціонування стійкого до зовнішніх і внутрішніх шоків фінансового сектору. Функціонування фінансового сектору залежить від діяльності держави, адже зазначений сектор економіки є важливим інструментом реалізації державної політики, що спрямована на підвищення рівня фінансової стійкості. На цьому етапі значна увага науковців приділена питанням фінансової стабільності, тоді як сучасні детермінанти стійкості фінансового сектору досліджені поверхово, тому вважаємо актуальним дослідження вказаної проблематики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питаннями фінансової стійкості займалися такі зарубіжні та вітчизняні вчені, як Дж. Г. Шиназі, К. Ендрю, В. Дуйзенберг, У. Дас, М. Квінтен та К. Ченар, М. Фут, О.В. Герасименко, В.М. Кремень, О.А. Лактіонова, І.В. Бєлова та С.В. Баш- лай, В.І. Огієнко та О.В. Луняков та ін.

Дж. Г. Шиназі у праці «Забезпечення фінансової стабільності: теорія і практика» визначає поняття «фінансова стійкість» як ефективний розподіл економічних ресурсів, фінансових ризиків, їх оцінки та управління ними [7, с. 112]. Вчений визначає сутність поняття з позиції процесу, тобто безпосереднього розподілу економічних ресурсів та фінансових ризиків. На нашу думку, цей підхід не відображає цілісної сутності цього поняття.

Ендрю Крокет (Нариси міжнародної економіки «Теорія та практика фінансової стабільності») у своєму визначенні сутності фінансової стійкості як відсутності нестійкості, в умовах якої економічна діяльність перебуває під негативним впливом коливань цін фінансових активів або нездатності фінансових установ виконувати свої зобов'язання [2, с. 1], звертається до антагоністичного поняття фінансової нестійкості, тобто виражає сутність першого через відсутність проявів другого. На нашу думку, такий підхід може мати місце, проте вважаємо, що за цілковитої відсутності фінансової нестабільності є неможливим виявити здатність фінансової системи до стійкого протистояння негативним економічним тенденціям.

У визначенні Віма Дуйзенберга, Президента Європейського валютного інституту (фінансова стійкість - налагоджене функціонування ключових елементів, які складають фінансову систему), спостерігається зосередження на елементах фінансової системи та на важливості їх цілісного функціонування [4, с. 1].

У. Дас, М. Квінтен та К. Ченар у роботі «Чи є регуляторне управління важливим для стабільності фінансової системи? Емпіричний аналіз» визначають поняття «фінансова стійкість» як головний компонент фінансової стабільності [3, с. 15]. Комплексний підхід до визначення сутності цього поняття використовується Майклом Футом у роботі «Що таке фінансова стабільність і як її досягти?», котрий відображає його через перелік таких факторів, як монетарна стабільність, майже природний рівень зайнятості, довіра до діяльності ключових фінансових інституцій та ринків, відсутність негативного впливу зміни цін на активи [6, с. 1].

О.В. Герасименко у статті «Стійкість фінансової системи України як передумова євроінтегра- ції» обґрунтувала, що стійкість фінансової системи України є передумовою її євроінтеграції. Автор визначила сутність поняття стійкості в умовах входження України в європейський економічний простір, а також розглянула принципи 'Матеріал підготовлено в рамках НДР «Моделювання та прогнозування поведінки фінансових ринків як інформаційний базис забезпечення фінансової стійкості та безпеки держави» № державної реєстрації 0117и003936 дії елементів стійкості та збалансованості окремо взятої системи [11, с. 26].

В.М. Кремень визначила сутність стійкості фінансового сектора як такий стан фінансового сектору, за якого забезпечується його здатність виконувати свої функції та абсорбція фінансових шоків [14, с. 32]. У статті «Стійкість фінансового сектору: сутність і значення» також досліджено особливості використання поняття «стійкість фінансового сектору» та зміст понять «фінансова стійкість» (financial soundness) і «фінансова стабільність» (financial stability); проведено систематизацію та критичний аналіз науково-методичних підходів, що напрацьовані у вітчизняній і зарубіжній практиці, щодо визначення сутності стійкості фінансового сектору; визначено ключові ознаки стійкості фінансового сектору.

А. Лактіонова у роботі «Буферізація фінансової стабільності на основі формування механізму макропруденційного регулювання» дослідила принципи та основні елементи механізму макропруденційного регулювання, впровадження якого розпочато в Україні задля зниження системних фінансових ризиків та підтримання загальносис- темної фінансової стабільності [15, с. 132].

В. Бєлова та С.В. Башлай у своїй праці «Визначення фінансової стабільності України» дослідили та оцінили фактори, що впливають на фінансову стабільність країни. Застосовуючи комплекс інструментів - індикаторів оцінки, визначених на основі проведеного порівняльного аналізу кількох наявних підходів, автори провели відповідні розрахунки для характеристики рівня фінансової стабільності України [10, с. 27].

В. І. Огієнко та О. В. Луняков у статті «Систематизація та аналіз індикаторів фінансової стійкості в Україні» провели аналіз індикаторів стійкості фінансового сектору економіки України в розрізі їхніх структуроутворювальних груп. Виокремли слабкі сторони індикаторів фінансової стійкості щодо ідентифікації фінансових дисбалансів, що загалом визначає напрями вдосконалення їхніх методологічних основ [17, с. 5].

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Нині питанню сучасних детермінантів стійкості фінансового сектору приділено мало уваги, зокрема, відсутній аналіз показників фінансової стійкості для таких секторів, як інші фінансові корпорації, нефінансові корпорації, домашні господарства, ринок нерухомості. Тому вважаємо актуальним дослідження вказаної проблематики.

Мета статті. Головною метою цієї роботи є дослідження теоретичних та методичних основ визначення стійкості фінансового сектору та її аналіз в Україні.

Виклад основного матеріалу. Розглядаючи теоретичну сутність поняття «фінансова стійкість», слід зазначити, що Національним банком України, Федеральним банком Німеччини та авторами Зеленої книги «фінансова стійкість» відображається через поняття «фінансового стану», за якого можливе ефективне функціонування фінансової системи [18, с. 6; 1, с. 3; 13, с. 18]. З позиції здатності фінансової системи до ефективного функціонування та протидії шокам зазначене поняття розглядає Центральний банк Нідерландів («фінансова стійкість - відсутність криз у фінансовій системі, тобто фінансовий сектор стійкий до шоків фінансових установ або фінансових ринків) [8, с. 1].

Вважаємо за необхідне дослідити різницю між поняттями «фінансова стабільність» та «фінансова стійкість» для кращого розкриття сутності останнього. Фінансова стабільність - це стійкий стан фінансової системи країни, що дає змогу забезпечити безперебійне здійснення розрахунків в економіці, високий рівень довіри до фінансово- кредитних установ, відсутність надмірної вола- тильності фінансових ринків, ефективний розподіл фінансових ресурсів і можливість управління фінансовими ризиками, а також запас міцності у фінансовій системі, що дає змогу протистояти негативним економічним шокам у майбутньому та запобігати їх негативному впливу на економіку [10, с. 27]. Тобто поняття фінансової стабільності є широким та охоплює монетарну стабільність, зайнятість населення, довіру до фінансових інститутів.

Отже, підводячи підсумки аналізу теоретичної сутності поняття «фінансова стійкість», визначаємо, що це здатність фінансової системи в умовах економічного дисбалансу ефективно виконувати головні функції, такі як ефективний розподіл та перерозподіл валового внутрішнього продукту між населенням, територіями та суб'єктами господарювання, нівелювання ризиків та амортизація шоків, а також забезпечення функціонування платіжної системи. макропруденційний фінансовий капітал корпорація

Для того щоб держава мала можливість своєчасно реагувати на негативні зміни у діяльності фінансової системи, необхідною є регулярна оцінка рівня її фінансової стійкості. Аналітичний підхід до оцінки рівня фінансової стійкості передбачає розрахунок відповідних показників - індикаторів фінансової стійкості. Індикатори фінансової стійкості - це показники поточного фінансового стану і стійкості фінансових установ країни та їхніх контрагентів із сектору нефінансових корпорацій та сектору домашніх господарств [12, с. 1].

Керівництвом зі складення Показників фінансової стійкості Міжнародного Валютного фонду пропонується 24 показники для депозитних установ (базових, рекомендованих) та 14 показників для інших секторів [5, с. 82] (табл. 1).

Для небанківського сектору використовуються 14 індикаторів фінансової стійкості [5, с. 105].

Для забезпечення фінансової стабільності і фінансової стійкості, окрім оцінки, необхідним є розроблення та впровадження ефективної макропруденційної політики. Макропруденційна політика - це комплекс превентивних заходів, спрямованих на виявлення та оцінку системних ризиків для фінансової стабільності та вжиття заходів щодо мінімізації цих ризиків [22, с. 1]. Основними складовими частинами макропруденційної політики є: макропруденційний нагляд, аналіз та регулювання.

Основними інструментами макропруденційного регулювання є [16, с. 40]: індикатори фінансової стійкості; нормативи достатності капіталу; контрциклічний буфер капіталу; буфер системної важливості банків; коефіцієнт валового левериджу; обмеження щодо невідповідності строків погашення пасивів та активів; динамічне формування резервів; коефіцієнти LTI, LTV, DTI; обмеження обсягу і темпів зростання кредитування; обмеження кредитування в іноземній валюті; стрес-тестування фінансової системи; ліміти на відкриття валютної позиції; обмеження нецільового фінансування; політика відкритості даних; стандарти ліцензування та корпоративного управління.

Сьогодні, в умовах постійних змін, є необхідність у вчасній та об'єктивній оцінці сильних та слабких сторін фінансової системи. Аналіз показників фінансової стійкості покликаний забезпечити цю необхідність. Індикатори фінансової стійкості відображають поточний фінансовий стан і стійкість усього сектору фінансових установ України, а також сектору корпорацій і домашніх господарств. Використавши Керівництво МВФ зі складання показників фінансової стійкості [5, с. 15], автори розрахували значення показників фінансової стійкості для інших секторів України за період 2013-2017 рр. (табл. 2).

Таблиця 1 Показники фінансової стійкості для депозитних установ

Аналізуючи дані таблиці 2, можемо констатувати невисоку значущість інших фінансових корпорацій у внутрішній фінансовій системі порівняно з депозитними, тому що відношення активів інших фінансових корпорацій до сукупних активів фінансової системи становить 16,30% станом на 2017 р., інші 83,70% активів припадають на депозитні установи України, це зумовлено банко- центричністю державної фінансової системи.

Таблиця 2 Значення показників фінансової стійкості для інших секторів України за період 2013--2017 рр.

Частка активів інших фінансових корпорацій у ВВП країни становить 15,41%, що на 5,66 п.п. менше, ніж у 2013 р., тобто зменшилася значущість інших фінансових корпорацій у порівнянні з розмірами економіки загалом. Можемо констатувати зменшення боргового навантаження на 1 грн. власного капіталу нефінансових корпорацій. Так, у 2013 р. на 1 грн. власного капіталу припадало 41,73 коп. боргового навантаження, а у 2017 р. - 35,56 коп.

Наявна позитивна динаміка щодо ефективності використання власного капіталу нефінансовими корпораціями. Ризик того, що нефінансові корпорації можуть виявитися не в змозі відповідати за своїми зобов'язаннями, присутній у період 2013-2015 рр., адже в зазначений період відношення прибутку до витрат за відсотками і основною сумою набувають від'ємних значень, що свідчить про збитковість нефінансових корпорацій.

Схильність нефінансових корпорацій до валютного ризику є невисокою, оскільки показник відношення чистої відкритої валютної позиції до власного капіталу становить 10,38% у 2017 р., що на 10,62 п.п. менше, ніж у 2014 р. У динаміці рівень боргу домашніх господарств зменшується, що є позитивною тенденцією і свідчить про зниження рівня боргу проти ВВП.

Потенціал домогосподарств щодо покриття боргу є низьким, оскільки борг перевищує доходи домогосподарств на 84,63% у 2017 р. Спостерігається загальна тенденція до зменшення показника відношення витрат домашніх господарств на обслуговування боргу та на виплату основної суми до доходу.

Для розрахунку середнього спреду між курсами покупців і продавців на ринку цінних паперів було взято дані шести найбільших учасників фондового ринку, це було зроблено задля забезпечення достатнього рівня об'єктивності отриманих результатів. Таким чином, середній спред між курсами незначний та становить 1,91% у 2017 р., що на 1,21 п.п. більше, ніж у 2013 році. На валютному ринку середній спред між курсами покупців і продавців є дещо нижчим та станом на 2017 р. становить 0,46%.

Коефіцієнт середньоденної оборотності на ринку цінних паперів становить 0,22 у 2017 р., що свідчить про низьку інтенсивність операцій купівлі-продажу цінних паперів. Можемо констатувати підвищення цін на нерухомість у 2016 р. на 2,01 п.п. відносно попереднього, а також підвищення цін у 2017 р. на 4,7 п.п. відносно попереднього. Частка кредитів і позик на житлову нерухомість у загальній сумі кредитів і позик є незначною - 4,45% у 2017 р., що менше, ніж у 2013 р., на 1,01 п.п. Частка кредитів і позик на комерційну нерухомість у загальній сумі кредитів і позик є меншою, ніж частка кредитів і позик на житлову нерухомість, та становить 0,98% у 2017 р.

Висновки

Отже, автори статті визначають фінансову стійкість як здатність фінансової системи в умовах економічного дисбалансу ефективно виконувати головні функції, такі як ефективний розподіл та перерозподіл валового внутрішнього продукту між населенням, територіями та суб'єктами господарювання, нівелювання ризиків та амортизація шоків, а також забезпечення функціонування платіжної системи.

Основними інструментами макропруденцій- ного регулювання є: індикатори фінансової стійкості; нормативи достатності капіталу; контр- циклічний буфер капіталу; буфер системної важливості для системно важливих банків; коефіцієнт валового левериджу; обмеження щодо невідповідності строків погашення пасивів та активів; динамічне формування резервів; коефіцієнти LTI, LTV, DTI; обмеження обсягу і темпів зростання кредитування; обмеження кредитування в іноземній валюті; стрес-тестування фінансової системи; ліміти на відкриття валютної позиції; обмеження нецільового фінансування; політика відкритості даних; стандарти ліцензування та корпоративного управління.

Підсумовуючи аналіз показників фінансової стійкості для інших секторів України за період 2013-2017 рр., можна констатувати невисоку значущість інших фінансових корпорацій у внутрішній фінансовій системі порівняно з депозитними. Значущість інших фінансових корпорацій у порівнянні з розмірами економіки загалом зменшилась. Боргове навантаження на 1 грн. власного капіталу нефінансових корпорацій зменшується. Наявна позитивна динаміка щодо ефективності використання власного капіталу нефінансовими корпораціями. Присутній ризик того, що нефінансові корпорації можуть виявитися не в змозі відповідати за своїми зобов'язаннями. Схильність нефінансових корпорацій до валютного ризику є невисокою. Борг домашніх господарств відносно ВВП зменшується, проте потенціал домогосподарств щодо покриття боргу є низьким.

Зважаючи на вузькі спреди, можна констатувати гарний рівень ліквідності, а також ефективності ринку цінних паперів та валютного ринку. Інтенсивність операцій купівлі-продажу цінних паперів є низькою. Ціни на нерухомість у 2017 р. зросли на 4,7 п.п. проти 2016 р. Частка кредитів і позик на житлову нерухомість у загальній сумі кредитів і позик є незначною.

Пропонуємо у подальшому розширити список індикаторів фінансової стійкості для інших секторів України для можливості здійснення більш ґрунтовного аналізу. Також вважаємо за необхідне впровадити обов'язковий розрахунок НБУ показників фінансової стійкості для інших секторів України для своєчасного реагування на негативні зміни у діяльності фінансової системи.

Список використаних джерел

1. Das U., Quintyn M., Chenard K. Does Regulatory Governance Matter for Financial System Stability? An Empirical Analysis. IMF Working Paper No. 04/89. Washington D. C: IMF, 2004.

2. Foot M. What is financial stability and how do we get it? ACI (UK) The Roy Bridge Memorial Lecture, 2003.

3. Schinasi G. J. Safeguarding financial stability: theory and practice. Washington, D.C.: International Monetary Fund, 2005.

4. Бєлова І., Башлай С. Визначення фінансової стабільності України. Вісник Національного банку України, 2013. № 7. С. 25-31.

5. Герасименко О.В. Стійкість фінансової системи України як передумова євроінте грації. Вісник УБС НБУ. 2013. № 2(17). С. 25-28.

6. Кремень В.М. Стійкість фінансового сектора: сутність і значення. Економіка, фінанси, право. 2014. № 6. С. 29-32.

7. Лактіонова О.А. Буферізація фінансової стабільності на основі формування механізму макропруденційного регулювання. Економша i оргашзащя управлшня. 2016. № 1(21). С. 127-142.

8. Міщенко В.І., Бауман О.С. Система інструментів макропруденційного регулювання та їх використання в Україні. Наукові праці НДФІ, 2016. №4(77). С. 44-45.

9. Огієнко В.І., Луняков О.В. Систематизація та аналіз індикаторів фінансової стійкості в Україні. Вісник Національного банку України, 2013. № 1(16). С. 3-8.

10. Організаційно-методичні підходи до запровадження НБУ системи оцінки стійкості фінансової системи: Інформаційно-аналітичні матеріали / За ред. В.І. Міщенка, О.І. Кірєєва і М.М. Шаповалової. К.: Центр наукових досліджень НБУ, 2005.

Анотація

Досліджено теоретичні питання детермінантів стійкості фінансового сектору. Визначені інструменти ма- кропруденційного аналізу у забезпеченні стійкості фінансового сектору. Обґрунтовано актуальність використання такого інструменту макропруденційного регулювання, як індикатори фінансової стійкості, для оцінки поточного стану фінансової стійкості. Здійснено аналіз індикаторів фінансової стійкості України за період 2013-2017 рр. Висвітлені пропозиції щодо покращення якості аналізу.

Ключові слова: фінансовий сектор, макропруденційний аналіз, індикатори фінансової стійкості.

Исследованы теоретические вопросы детерминант устойчивости финансового сектора. Определены инструменты макропруденциального анализа в обеспечении устойчивости финансового сектора. Обоснована актуальность использования такого инструмента макропруденциального регулирования, как индикаторы финансовой устойчивости, для оценки текущего состояния финансовой устойчивости. Осуществлен анализ индикаторов финансовой устойчивости Украины за период 2013-2017 гг. Освещены предложения по улучшению качества анализа.

Ключевые слова: финансовый сектор, макропруденциальный анализ, индикаторы финансовой устойчивости.

The theoretical aspects of determinants of the financial soundness of financial sector were investigated. The tools of macroprudential analysis in ensuring the soundness of the financial sector were determined. The relevance of using such a macroprudential regulation instrument as indicators of financial soundness for assessing the current state of financial soundness is substantiated. The analysis of Ukrainian financial soundness indicators was carried out for the period from 2013 to 2017. The proposals for improving the quality of the analysis are highlighted.

Key words: financial sector, macroprudential analysis, indicators of financial soundness.

Размещено на Allbest.ru