Місцеві фінанси

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема Місцеві фінанси

Студентки групи ГРС-21

Зігрій Анни

1. Назвіть складові місцевих фінансів. Як проявляється їх роль у здійсненні політики зміцнення економічної самостійності адміністративно-територіальних формувань в умовах ринкових відносин?

2. Які фактори впливають на зміну дохідної та видаткової частини місцевого бюджету?

3. Чому місцеві позики не набули належного застосування в Україні?

4. Яка роль місцевих бюджетів у соціально-економічному розвитку

держави?

1. Сутність і функції місцевих фінансів виявляються у певному комплексі правил та юридичних норм, що регулюють цю сферу фінансових відносин; їх можна трактувати як місцеві фінансові інститути, до яких належать; місцеві бюджети; місцеві податки і збори; цільові фонди органів місцевого самоврядування; комунальний кредит; місцеві позики; місцеве господарство; об'єкти комунальної власності. Місцеві бюджети посідають провідне місце в системі місцевих фінансів. їх визначають:

- як систему грошово-економічних відносин;

- як матеріальний фонд;

- як правову категорію;

- за територіальною ознакою.

2.Дохідна частина місцевого бюджету весь час знаходиться під прямим або непрямим впливом зовнішніх факторів. Під факторами прямого впливу розуміються фактори, зміна яких безпосередньо призводить до зміни обсягів надходжень до бюджету. Доцільним є проведення аналізу впливу ціх факторів на складову надходжень місцевих бюджетів.

Серед них можна виокремити групи економічних, політико-правових, демографічних та соціально-культурних факторів, а саме:

1) економічні:

- рівень економічного розвитку країни в цілому та окремих адміністративних

одиниць;

- рівень середньої заробітної плати;

- рівень податкоспроможності населення

- рівень перерозподілу ВВП;

- рівень інфляції;

- наявність комунальних підприємств та об'єктів комунальної власності;

- ставка банківського відсотка за депозитами та кредитами;

- кон'юнктура грошового ринку та динаміка валютного курсу.

2) політико-правові:

- рівень автономії місцевих бюджетів;

- розподіл податкових надходжень між рівнями бюджетної системи;

- наявність фінансових санкцій та податкових пільг;

* стабільність податкової системи

3) демографічні:

- чисельність населення;

- частка зайнятого населення та рівень безробіття;

- міграційний рух населення.

4) соціально-культурні:

- податкова культура населення та платіжна дисципліна;

- ставлення людей до праці та якості життя.

3. Місцеві позики не набули належного застосування в Україні тому що:

1. Провідним чинником успішної реалізації завдань місцевого самоврядування є чітке визначення необхідного обсягу фінансових ресурсів даного територіального утворення.

2. Важливою умовою ефективного розвитку бюджетної системи країни є реальна децентралізація державних фінансів.

3. З метою збільшення доходів місцевих бюджетів необхідно чітко розподілити компетенції щодо розв'язання конкретних завдань між центральними органами влади і органами місцевого самоврядування, та поступово здійснювати перехід до децентралізації державних фінансів.

4. Запорукою збільшення самостійності органів місцевої влади є реформування податкової системи країни шляхом розподілу джерел надходжень.

5. Місцеві позики є потенційним джерелом наповнювання та збільшення доходів місцевих бюджетів країни.

6. Кількість підприємств комунальної форми власності характеризує рівень економічної децентралізації. При розробці стратегії управління підприємствами комунальної власності органи місцевого самоврядування повинні організовувати їх діяльність на засадах рентабельності та ефективності.

7. Удосконалення основ фінансової організації органів місцевого самоврядування повинно здійснюватися у комплексі з удосконаленням існуючої законодавчої бази.

Запропоновані в дослідженні заходи дозволять підвищити ефективність використання фінансових ресурсів місцевих органів влади та фінансову незалежність органів місцевого самоврядування.

4. Ефективним напрямом забезпечення збалансованості бюджетної системи в Україні має стати перетворення місцевих бюджетів у дієвий інструмент соціально-економічного розвитку регіонів. Слід відмітити, що від ефективності регіональної політики прямо пропорційно залежить обсяг бюджетного фінансування регіональних потреб, отже, і життєвий рівень населення регіону. Сучасний соціально-економічний розвиток регіонів України характеризується зрушеннями у структурних реформах бюджетної системи, спрямованими на підвищення ролі місцевого самоврядування. Жодна країна світу не може претендувати на повноцінний розвиток, якщо життєвий рівень населення буде підтримуватись лише завдяки зусиллям представників державної виконавчої влади.

Тема Соціальні позабюджетні фонди

1. Які проблеми вирішують соціальні позабюджетні фонди?

2. Що передбачає трирівнева система пенсійного забезпечення? Які її особливості та завдання?

3. Що Вам відомо про пенсійну реформу в Україні?

4. Які органи здійснюють управління соціальними позабюджетними фондами? Охарактеризуйте їх функції.

1.Позабюджетні фонди -- важлива складова державних фінансів і самостійна ланка фінансової системи країни. їх виникнення та функціонування пов'язане з наявністю товарно-грошових відносин. Державні фонди були запроваджені задовго до формування бюджету як єдиного централізованого грошового фонду й існували у вигляді спеціальних фондів та особливих рахунків. Із розширенням сфери діяльності держава потребувала все більших грошових коштів, що зосереджувалися в особливих фондах і мали спеціальне призначення. Таким фондам притаманний, як правило, тимчасовий характер. Після виконання запланованих заходів і припинення їх фінансування спеціальні фонди ліквідовувалися. Множинність таких фондів створювала певні фінансові незручності й потребувала додаткових коштів на управління. Із розвитком і зміцненням держави спеціальні фонди було уніфіковано і створено на основі їх об'єднання державний бюджет, який після розгляду і схвалення парламентом набував статусу закону, обов'язкового до виконання. У сучасних умовах через державні фінанси здійснюється важливий вплив на соціальні та економічні процеси, які відбуваються в суспільстві. Виконуючи властиві для конкретного етапу розвитку функції, держава забезпечує Фінансування заходів щодо соціального захисту населення, підтримки державного сектору національної економіки, реалізації пріоритетних загальнодержавних програм. Основну роль у перерозподілі фінансових ресурсів між територіями, галузями, сферами діяльності, юридичними, фізичними особами відіграють державний та місцеві бюджети. Обсяги видатків бюджетів залежать від їх дохідної частини, а також не мають чинити надмірний вплив на підприємницьку діяльність. З метою вирішення окремих загальнодержавних програм залучаються інші форми перерозподілу централізованих фінансових ресурсів, до яких належать позабюджетні фонди. Ринкові умови господарювання і наявність різних форм власності створюють об'єктивні умови для функціонування позабюджетного механізму розподілу грошових коштів, який надає можливість залучати додаткові фінансові ресурси від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб і спрямовувати їх на суспільні потреби.

2.У новому законі офіційно передбачено три рівні пенсійної системи:

1. Солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

2. Накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Умовами запровадження накопичувальної системи є

зростання валового внутрішнього продукту впродовж двох років не менше ніж на 2% порівняно з попереднім роком, збалансованість бюджету Пенсійного фонду, прийняття законодавчих актів для функціонування накопичувальної системи, проведення тендерів і підписання договорів з компаніями щодо управління активами накопичувального фонду.

3. Система недержавного пенсійного забезпечення. Вона базується на умовах добровільної участі громадян, роботодавців або їх об'єднань у формуванні пенсійних виплат. Умови та порядок формування цих накопичень визначені в Законі,,Про недержавне пенсійне забезпечення” (набрав чинності з 1 січня 2004 р.), прийнятому водночас із Законом ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Основними завданнями Пенсійного фонду України є:

- участь в формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування;

- повне і своєчасне фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються з коштів Пенсійного фонду України;

- ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, здійснення в межах своєї компетенції контрольних функцій, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів Пенсійного фонду України.

3. Проведення пенсійної реформи є одним із пріоритетів Уряду. Адже вона стосується усіх без винятку: і тих, хто вже перебуває на заслуженому відпочинку, і тих, хто ще навіть не думає про нього.

Головною метою пенсійної реформи є відновлення справедливості при визначенні пенсійних виплат - і сьогодні, і на майбутнє. Основна ідея - проста: якщо людина чесно працювала все життя, вона має гарантовано отримувати гідну пенсію. Водночас Уряд турбується про вдосконалення пенсійної системи України. Зокрема, триває робота над запровадженням накопичувальної системи пенсійного страхування та розвитком добровільної системи недержавного пенсійного забезпечення. Окрім цього, невід'ємною частиною пенсійної реформи є впровадження європейських стандартів функціонування органів Пенсійного фонду України. Використання сучасних інформаційних і управлінських технологій, єдиних стандартів якості обслуговування громадян мають зробити надання послуг українцям зручним і ефективним.

4. Нагляд за діяльністю соціальних позабюджетних фондів проводить Наглядова рада, до складу якої входять представники від застрахованих осіб, роботодавців і держави. Рада здійснює контроль за виконанням статутних завдань і цільовим використанням коштів. Державний нагляд проводить уповноважений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади. Держава контролює дотримання страховиками та страхувальниками чинних нормативно-правових актів й ефективне використання централізованих фінансових ресурсів, зосереджених у спеціальних фондах.

Тема Фінанси суб'єктів господарювання

фінанси фінансування пенсійний бюджетний

1. У яких формах може здійснюватись бюджетне фінансування підприємств, які основні відмінності між ними?

2. За рахунок яких джерел в більшій мірі повинні формуватися фінансові ресурси підприємства - внутрішніх чи зовнішніх?

3. Охарактеризуйте інвестиційну активність вітчизняних підприємств.

4. У чому полягають проблеми конкурентоспроможності вітчизняних підприємств?

1. Бюджетне фінансування здійснюється у таких формах, як кошторисне фінансування, державне фінансування інвестицій, надання дотацій, субвенцій, субсидій. Найпоширенішою формою бюджетного фінансування є кошторисне фінансування. Виділення грошових коштів з бюджетів різних рівнів установам і організаціям соціально-культурної сфери, оборони, органам державного управління тощо відбувається на основі планового документа - кошторису доходів і видатків. Кошторис - це основний плановий документ, що підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання ними своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Кошторис включає дві складові:

- загальний фонд, що містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою (організацією) основних функцій;

- спеціальний фонд, що містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення та на реалізацію пріоритетних заходів, зумовлених виконанням установою основних функцій. Державне фінансування інвестицій -- це надання грошових коштів бюджетів для інвестиційної та інноваційної діяльності. Таке фінансування здійснюється відповідно до бюджетної класифікації видатків на основні обґєкти економічного і соціального розвитку держави. Державні дотації -- це форма бюджетного фінансування, що застосовується для виділення грошових коштів з державного та місцевих бюджетів планово-збитковим підприємствам і організаціям для збалансування їх фінансових планів. Дотації також можуть надаватися з вищого бюджету нижчим за відповідних умов (при перевищенні видатків над доходами) для забезпечення виконання ними своїх функцій без обмеження сфери використання коштів. Субвенція -- це виділення коштів місцевим органам влади з боку держави. На відміну від дотацій, субвенція спрямовується на фінансування певних заходів, програм, проектів і за наявності частки власних джерел фінансування місцевих бюджетів. Вона підлягає поверненню у разі її нецільового використання. Субсидії - це невідплатні поточні виплати підприємствам, організаціям, які не передбачають компенсації у формі спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, повґязані з відшкодуванням збитків державних підприємств.

2. Для підприємств, які не мають можливості залучити кошти із зовнішніх фінансових джерел (через низьку кредитоспроможність чи інвестиційну привабливість, недостатнє кредитне забезпечення), внутрішнє фінансування є єдиним способом забезпечення фінансовими ресурсами. Однак суттєвою проблемою, яка при цьому виникає, є проблема контролю власниками за ефективним використанням фінансових ресурсів.

Але, в більшій мірі фінансові ресурси підприємства повинні формуватися за рахунок зовнішніх джерел.

3.Починаючи з 2008 р. відбувалося зниження інвестиційної активності, яке спостерігається й досі та свідчить про наявність проблем у сфері фінансового забезпечення інвестиційної діяльності вітчизняних підприємств. Значне уповільнення темпів оновлення основного капіталу значною мірою стало наслідком світової фінансово-економічної кризи, що призвело до обвального згортання інвестиційної діяльності в Україні. Зокрема, у 2009 р. обсяги інвестування в основний капітал скоротились більш ніж на 41,5% порівняно з 2008 р. [3, с. 7] Процес відновлення інвестиційної активності у післякризовий період розпочався із суттєвим відставанням від динаміки економічного зростання. Лише у 2011 р. вдалося забезпечити приріст обсягу капітальних інвестицій, що становив 23,9% порівняно з 2010 р., проте ця цифра виглядає вагомою лише через низьку базу порівняння. Утім вже у 2013 р. відбулося скорочення обсягу капітальних вкладень на 15,8 млрд грн у порівнянні із 2012 р. та було освоєно 247,9 млрд. грн. [4]. Зберігається негативна тенденція і в 2014 р., зокрема у першому кварталі здійснено капітальних інвестицій на 18% менше від обсягу капітальних інвестицій аналогічного періоду 2013 р. Безумовно, значний вплив на динаміку інвестиційних процесів здійснювала політична нестабільність та невизначеність зовнішньоекономічного вектору розвитку України. У сукупності із неефективною диференційованою політикою державної підтримки експортоорієнтованих галузей та відсутності дієвих механізмів міжгалузевого переливання капіталу і стимулювання реінвестування прибутків, отриманих експортними галузями завдяки високим світовим цінам, це призвело до суттєвого звуження фінансових можливостей інвестиційного розвитку вітчизняних промислових підприємств.

4.Проблеми конкурентоспроможності вітчизняних підприємств полягають у загостренні конкуренції на внутрішньому і зовнішньому ринках і дедалі більшою інтеграцією України до світового економічного простору. Тому ця проблема потребує переосмислення та теоретико-методологічного оновлення, що враховували б зміни у характері конкурентних переваг, у механізмах досягнення високого рівня конкурентноспроможності

Тема Фінанси домогосподарств

1. Структуру доходів і витрат вітчизняних домогосподарств:

Основними джерелами доходів домогосподарств є доходи від зайнятості, зокрема заробітна плата та доходи від підприємницької діяльності. Причому доходи в частині заробітної плати є співставними із зарубіжними, однак щодо самозайнятості та підприємницької діяльності спостерігається невідповідність (4-6% проти 10-18 %). Частка соціальних трансфертів у доходах вітчизняних домогосподарств коливається в межах від 20 до 27% та є цілком співставною із зарубіжними країнами. Однак для вітчизняної практики такий відсоток є неспівставним із темпами економічного зростання, що призводить до значного навантаження на державний та місцеві бюджети. Доходи від власності домогосподарств в Україні становлять 0,8-1,0%, тоді як в інших країнах - 6-10%. Проблема полягає в тому, що вітчизняні домогосподарства не повною мірою ознайомлені із потенціалом ринку цінних паперів, який має незадовільні темпи розвитку та характеризується високими ризиками, недосконалістю законодавства у частині захисту і гарантування прав та інтересів інвесторів тощо. Вітчизняні домогосподарства, порівняно із зарубіжними, отримують значну фінансову допомогу від родичів та інших домогосподарств, у тому числі з-за кордону, що становить 5-7% проти 2-3% (країни пострадянського простору) та 0,5-1,5% (країни ЄС). Переважаюча частина в структурі витрат домогосподарств спрямовується на споживання. В Україні, враховуючи суттєве підвищення вартості житлово-комунальних послуг, платежі все ж менші, ніж у країнах ЄС. Транспортні витрати в Україні також нижчі (3-5%), ніж у країнах ЄС (10-13%). Вітчизняні домогосподарства менше витрачають на відпочинок (дозвілля), ресторани та готелі (5%), ніж домогосподарства досліджуваних країн (10-15%), що зумовлено обмеженими фінансовими можливостями. Частка неспоживчих витрат вітчизняних домогосподарств (8-10%) нижча від витрат домогосподарств країн ЄС (15-30%). Якщо врахувати той факт, що переважна частина неспоживчих витрат домогосподарств - це податки, то можна зробити висновок про менше податкове навантаження на вітчизняні домогосподарства, порівняно із зарубіжними.

2. Інвестиційна модель фінансової поведінки моїх домашніх господарств.

Для інвестиційної моделі фінансової поведінки домашніх господарств характерними є страхова, майнова (у ліквідній формі), соціальна стратегії, а також стратегії готівкових заощаджень, організованих вкладів та цінних паперів. Ця модель фінансової поведінки характеризується максимальною диверсифікацією інструментів, максимальною концентрацією активних стратегій, акцентом не стільки на збереження заощаджень, скільки на дохідні вкладення, які сприяють їхньому збільшенню.

3. Питання підвищення фінансової грамотності особливо актуальне для України, адже більшість населення має не лише поверхове уявлення про принципи функціонування фінансових ринків та можливості інвестування в них, але й відчуває недовіру до фінансових інститутів. За результатами проведеного соціологічного дослідження можна зробити висновок про низький рівень фінансової грамотності й обізнаності фізичних осіб - клієнтів банків. На жаль, криза не стала поштовхом для підвищення освіченості населення у цій сфері. Соціологічні дослідження підтверджують, що відповідальність за власний фінансовий добробут у переважної більшості громадян не підвищилася, рівень знань та обізнаності залишився недостатнім. Натомість учасники фінансового ринку вирішували власні проблеми, не намагаючись донести до споживача інформацію щодо правильного використання фінансових послуг. Поступово, лише через кілька років після кризових подій, представники фінансового сектору й освічені українці починають усвідомлювати важливість фінансової грамотності.

4. Перспективи розвитку фінансів домогосподарств в Україні дозволяють:

участь у міжнародних фінансово-торговельних операціях має позитивний характер для домашніх господарств, оскільки є основою для збільшення їх добробуту за рахунок зростання доходів, фінансових ресурсів і заощаджень.

В умовах глобалізації трудова міграція має позитивний вплив шляхом збільшення добробуту домогосподарств.

Рух капіталу від зарубіжних домогосподарств до національного фінансового ринку або його вкладення в підприємства нефінансового сектора дає можливість створювати нові робочі місця, що скорочує безробіття і сприяє підвищенню доходів вітчизняних домашніх господарств.

Размещено на Allbest.ru