Податкова система Франції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Податкова система Франції

Вступ

податок франція акцизний збір

Податкова система Франції являє собою дуже своєрідну сукупність податків і зборів. Вона формувалася багато десятиліть, відбиваючи історичні і культурні особливості країни. В даний час система має стабільність у відношенні переліку стягнутих податків і зборів, правил їхнього застосування.

Об'єктом курсової роботи є податкова система Франції, загальнодержавні та місцеві податки.

Предметом Курсової роботи є теоретичні та практичні засади формування та розвитку розвитку податкової системи Франції основні елементи те етапи.

Метою курсової роботи є формування бази знань щодо переваг та недоліків податкової системи України у порівнянні з податковою системою Франції.

Завданням курсової роботи є дослідження податкової системи Франції її загальнодержавних та місцевих податків, порівняння з податковою системою України.

Загальна характеристика

У Франції в 1648-1652 рр. розгорілася громадянська війна, котра ввійшла в історію під назвою Фронда. Безпосередньою причиною Фронди стали непопулярні фіскальні заходи уряду, зокрема запровадження обтяжливого податку на будинки, що викликало незадоволення всіх верств населення. Придушення Фронди знаменувало перемогу королівського абсолютизму над опозиційним йому парламентом, відкривши шлях до необмеженого свавілля в сфері оподаткування.

У Франції епохи абсолютизму набула широкого розповсюдження особливо зловредна відкупна система податків - передача на договірній основі справляння податків приватним особам, які в порядку передоплати вносили державі обумовлену суму доходу в обмін на право навпрямки збирати платежі з платників податків. Відкупник у ролі посередника між фіском і платником - мабуть найбільш лиховісна фігура в історії адміністрування податків. Оскільки умови податкових відкупів не підлягали законодавчій регламентації, відкрилися ідеальні можливості для казнокрадства і корупції. За оцінками сучасників, у XVIII ст. державі поступала лише половина фактично зібраних податків, решта прилипала до рук відкупників. Сам король, його оточення, міністри і чиновники не гребували щедрими презентами відкупників. Лише Тюрго (1727-1781) відмовився від ганебної практики підношень генеральному контролеру (міністру) фінансів хабара в 100 тис. ліврів при щорічному укладенні відкупного контракту. (Дана сума складала 500 кг срібною монетою, що в сучасних світових цінах на срібло еквівалентно 100 тис. дол.).

Адам Сміт із гордістю писав, що у Великій Британії не було такої економічно руйнівної, фіскально марнотратної та дорогої системи справляння податків, бо тільки “ті, хто не надає значення крові народу порівняно з доходами правителя, можуть, мабуть, схвалювати такий спосіб стягування податків”. Відкупники викликали такої сили народну ненависть, що всі вони були страчені під час Великої французької революції, а відкупна система скасована.

Ідеї та цілі революції були проголошені в знаменитій “Декларації прав людини і громадянина” (1789 р.). “Декларація” справила не минущий вплив на уми і донині залишається сучасною, вона стала гаслом демократичних і суспільних перетворень, у тому числі в сфері оподаткування, і не тільки в одній Франції. Як інакше розцінити статтю 14: “Всі громадяни мають право безпосередньо або через своїх представників установлювати необхідність податків, вільно на них погоджуватися, визначати призначення податків, їх кількість і суму, порядок використання, принципи і терміни оподаткування”. Хіба Верховна Рада України через більш ніж два століття, після того як були написані ці слова, запропонувала щось інше? Подібні істини залишається тільки повторювати. Небезпідставно відомий письменник Андре Моруа (1885-1967) стверджував, що інші народи звикли віками слідкувати за вчинками і жестами Франції, подібно до того, як стародавній світ реагував на події в Греції.

Багато видатних учених-фінансистів і державних діячів, які внесли неоцінимий вклад у розвиток світової фінансової думки і фіскально-бюджетної практики, - французи за походженням. Назвемо лише про двох із них: Жана-Батиста Кольбера (1619-1683) і вже згаданого Анн Робер Жака Тюрго. Кольбер на посаді міністра фінансів дещо полегшив тягар податків для бідних і жорстоко розправився з казнокрадами, а також проводив економічну політику, пізніше названу за його іменем (кольбертизм), по сприянню розвитку виробництва й експорту французьких товарів, зокрема, предметів розкоші: парфумів, шовку, гобеленів, дорогих меблів, посуду, вина, одежі, взуття і т. п. Наслідки такої політики відчуваються через віки, - адже Франція й донині залишається законодавицею моди і лідером по постачанню на світовий ринок парфумів, вишуканих вин та ін. Попри непопулярність Кольбера при житті, його діяльність відіграла національно значиму роль і може служити прикладом для державних діячів далеко за межами Франції й епохи Людовика XIV.

Через сто років протилежним чином діяв Тюрго, - якщо Кольбер був прихильником протекціонізму та регулювання промисловості й торгівлі з боку держави, то Тюрго заявив протест проти державного втручання держави в господарські процеси. Він проповідував політику економічного лібералізму за принципом “Laissez faire, laissez passer” (франц.): дайте спокій, не заважайте діяти, тобто мав на увазі, що держава лише шкодить своїм втручанням. Разом із тим Тюрго звернув увагу на проблему соціальної несправедливості в оподаткуванні. Він попереджав, що станові привілеї в формі податкового імунітету для дворян і духовенства руйнівні для державних фінансів і, крім того, справляють деморалізуючий вплив на суспільство. Пізніше багато хто з тих, хто не прислухався до остережень Тюрго, поплатилися життям під час революції.

Суть наведених прикладів: діючи навіть із протилежних позицій, але керуючись національними інтересами, можна принести користь. Незалежно від епохи і переконань діяльність таких людей - взірець служіння своєму народу.

Сучасна Франція (Французька республіка) входить до клубу “Великої вісімки”, належить до групи високорозвинених держав Заходу. Від останніх національна податкова система вирізняється лише деякими, але помітними особливостями. По-перше, для Франції властиві високі соціальні податки - платежі та внески у фонди соціального призначення (більше 40% загальної суми обов'язкових платежів і податків у порівнянні з близько 30% в середньому по країнах Європейського Союзу). По-друге, структура французької податкової системи історично склалася таким чином, що фіскальне значення непрямого оподаткування (податків на споживання) у загальній сумі державних доходів перевищують долю прямих. Не випадково саме Франція - батьківщина податку на додану вартість. По-третє, в основі бюджетного процесу знаходиться принцип пріоритету ресурсів. На відміну від багатьох інших країн, це означає затвердження парламентом спочатку доходної частини бюджету, а потім видаткової. По-четверте, всупереч давній традиції централізованого управління з початку 80-х років уряд проводить політику децентралізації, що полягає в розширенні прав місцевих органів самоврядування і супроводиться відповідним перерозподілом податкових надходжень. По-п'яте, відповідно до вимог уніфікації податкових систем в рамках Європейського Союзу протягом останнього десятиліття спостерігається зниження ставок оподаткування з одночасним розширенням податкової бази за рахунок скасування пільг.

Таблиця 1.1Становлення національної податкової системи Франції

Податок на додану вартість

Найважливіша дохідна стаття державного (центрального) бюджету Франції - податок на додану вартість, запроваджений у 1954 р. на операції виробничого та комерційного характеру. Тридцять років тому в одній із перших публікацій в Україні на тему податку на додану вартість (ПДВ) було відзначено, що цей податок - найновіша, найдосконаліша і, можливо, остаточна форма еволюції універсальних акцизів, за якою майбутнє.

За станом на початок 2001 р. французький ПДВ стягувався за наступними ставками: стандартною (19,6%) і пониженими (2,2% і 5,5%).Оподаткування за пониженою ставкою передбачене для сільськогосподарської продукції та продовольства, медикаментів і медичного обладнання, книг, вантажних і пасажирських перевезень, культурних і культурно-видовищних заходів, туристичних і готельних послуг, а також для обідів працівників підприємств протягом робочого дня. Підвищена ставка -- 22 % - встановлюється здебільшого на алкоголь, автомобілі, тютюнові вироби, предмети розкоші.

Установлено п'ять видів пільг, які звільняють від сплати ПДВ:

- Малі підприємства - у тих випадках, якщо їх оборот за фінансовий рік не перевищує 70 тис. євро.

- Всі операції, пов'язані з експортом. Суб'єкти підприємництва, які здійснюють експортні угоди, користуються правом на відшкодування сплаченого ними ПДВ за цінності, куплені у постачальників та використані при виробництві експортної продукції або робіт і послуг.

- Банківська і фінансова діяльність.

- Послуги приватних лікарів і викладачів.

- Сільське господарство і рибальство.

- Державні установи, що здійснюють адміністративні, соціальні, культурні і спортивні функції.

ПДВ сплачується один раз у місяць згідно з поданою декларацією. Крім податку на додану вартість, оподаткування споживання, зазвичай, здійснюється за допомогою акцизів на нафтопродукти; електроенергію; спиртні напої та пиво; мінеральну воду; тютюнові вироби; цукор і кондитерські вироби; деякі продовольчі товари, вироблені з олійних і зернових культур; сірники; дорогоцінні метали та ювелірні вироби; витвори мистецтва й антикваріат; страхові та біржові операції; гральний бізнес; видовищні заходи; телевізійну рекламу.

Податок на прибутки

Серед прямих податків у французькій податковій системі домінує прибуткове оподаткування фізичних і юридичних осіб (корпорацій). Прибутковий податок із фізичних осіб забезпечує близько 1/5 доходів державного бюджету. Податок поширюється на сукупність доходів, одержану фізичною особою протягом року з джерел як у самій Франції, так і за кордоном, а саме: заробітну плату, пенсію, ренту, доходи від усіх видів комерційної й некомерційної діяльності, винагороди. Платником даного податку вважають так звану фіскальну одиницю - сім'ю в складі подружжя та осіб, які знаходяться на утриманні. Для самітних фіскальною одиницею є відповідно сама людина.

Прибутковий податок справляється із осіб, дохід яких перевищує неоподатковуваний мінімум (25610 євро на рік), за шестирозрядною прогресивною шкалою. Мінімальна ставка 10,52%, максимальна - 47%. Одна з особливостей французького прибуткового оподаткування полягає в системі так званих коефіцієнтів. Самотні платники без дітей мають коефіцієнт 1, подружжя без дітей - 2, подружжя з однією дитиною - 2,5, з двома дітьми - 3 і т. д. Податок розраховується в такому порядку: загальну суму доходу ділять на відповідний коефіцієнт, вираховують податок за ставкою, передбаченою для даної рубрики доходів, а одержану суму множать на той самий коефіцієнт. Наприклад, якщо сім'я має коефіцієнт 3 і дохід 300 тис. євро, то визначають податок на 100 тис., і одержаний оклад податку збільшують у три рази. Для деяких категорій платників (пенсіонерів, інвалідів, а також осіб, які одержують цільову допомогу на харчування) передбачені податкові пільги.

Податки на операції з нерухомістю, цінними паперами та іншим рухомим майном

Для Франції властиві особливі правила оподаткування доходів, одержаних від операцій із нерухомістю, цінними паперами та іншим рухомим майном. Так, дохід, одержаний у результаті продажі нерухомого майна, вважається оподатковуваним доходом у рік продажі. При цьому нульова ставка діє по відношенню до продажі будинку або квартири фактичного проживання, від першої продажі, а також від продажі нерухомості, що знаходилася у власності не менше 32 років. Диференціація ставок залежить від терміну знаходження будівель у власності продавця. За максимальною ставкою оподатковуються доходи від реалізації нерухомості, проданої в перші 2 роки після її придбання. Вочевидь, що подібний порядок запроваджений із метою перешкоджання спекулятивним операціям із нерухомим майном.

Прибуток одержаний від операцій із цінними паперами, оподатковуються за ставкою 16% у випадку, якщо величина прибутку перевищує 307600 євро (цей показник був установлений ще в 90-ті роки і цілком можливо вже переглянутий). Прибуток, одержаний від операцій з іншим рухомим майном, (крім цінних паперів), оподатковується у випадку, коли сума угоди перевищує 20000 євро. Для витворів мистецтва встановлені дві ставки: 4,5% і 7% - для предметів мистецтва, для виробів із дорогоцінних металів - 7,5%.

Податок на заробітну плату

З своєю суттю характер прибуткового оподаткування мають фіскальні збори, об'єктом яких служить фонд оплати праці (ФОП). До них відносяться цільові податки соціального характеру: податок на заробітну плату, податок на розвиток професійної освіти (учнівство), цільовий збір на професійну підготовку, збір на будівництво житла.

Податок на заробітну плату стягується на основі річного ФОП певного працівника в грошовій і натуральній формах. Установлена прогресивна шкала оподаткування: при річному обсязі ФОП до 35,9 тис. євро - 4,5%; від 35901 до 71700 євро - 8,5%; при перевищенні 71,7 тис. - 13,5%. Податок на розвиток професійної освіти (учнівство) справляється на базі річного ФОП за ставкою 0,5% і надбавкою 0,1%.

Податок на професійну освіту

Податок на професійну освіту. Основна мета цього податку -- знаходження коштів на фінансування професійно-технічної освіти у країні. Він стягується з фонду оплати праці за ставкою 0,5 % річного фонду оплати праці підприємства загалом плюс 0,1 %. Якщо на підприємстві працює понад 10 осіб, то воно переходить на фінансування довгострокової професійної освіти. У цьому разі ставка підвищується до 1,2 % загального фонду заробітної плати. Якщо підприємство використовує тимчасову робочу силу, ставка підвищується до 2 %. На професійну підготовку молоді стягується додатково ще 0,3 %. Крім того, підприємство, на якому працює понад 10 працівників, обов'язково бере участь у фінансуванні житлового будівництва, для чого відраховується 0,65 % річного фонду оплати праці (при цьому форма участі може бути будь-якою: від прямого інвестування до надання позики).

Акцизний збір

Акцизний збір є другим за питомою вагою непрямим податком після ПДВ. До підакцизних товарів належать алкогольні напої, тютюнові вироби, сірники, вироби з дорогоцінних металів, цукор, кондитерські вироби тощо. Акцизи є джерелом поповнення не тільки державного бюджету, а й місцевих. Деякі товари, зокрема електроенергія, обкладаються ще й податком на додану вартість.

Податок на спадщину

Податок на спадщину і дарування запроваджений у 1798 р. як частина соціальних буржуазно-демократичних перетворень у часи Великої французької революції. Суб'єкти податку: резиденти (спадкоємці та реципієнти) в усіх випадках переходу права власності, а також нерезиденти при переході права власності на майно, що знаходиться на території Франції. Ставки для майна, що переходить у власність як у порядку спадщини, так і дарування, єдині. Майно оцінюється за ринковою вартістю. Не оподатковується майно, що за заповітом переходить на користь держави, органів місцевого самоврядування, добродійних організацій у самій Франції або в інших країнах, де діє система оподаткування спадщини і дарувань, аналогічна французькій. Крім того, з вартості спадщини і дарування підлягають вирахуванню прийняті у Франції та в інших західних країнах так звані довічні сімейні ануїтети за принципом дожиття. Тобто, всю суму виплат одержує той (та) з подружжя, хто переживе другого.

Неоподатковуваний мінімум для подружжя, нащадків по прямій лінії та батьків становить 275 тис. євро (для непрацездатних - 300 тис.), для братів і сестер - 100 тис. Для решти категорій спадкоємців оподатковується спадщина, вартістю вище 10 тис. євро. Ставки податку в діапазоні від 5 до 60% диференційовані за двома ознаками: в залежності від вартості майна та за трьома степенями споріднення спадкоємців. Оригінальною рисою оподаткування спадщини у Франції є несподівана для даного виду податку екологічна, природоохоронна спрямованість. Так, на 75% знижується рівень оподаткування, якщо у спадщину переходять ліси, лісопосадки, а також земельна власність, передана у довгострокову оренду.

Податок на акціонерні товариства

Частка податку на прибуток АТ у суспільстві сумі податкових надходжень складає 10% і має тенденцію до зниження. Це зв'язано з постійним зниженням ставки. Даний податок застосовується тільки до АТ. Доход юридичних осіб, що не є АТ, обкладається за правилами оподатковування фізичних осіб. АТ обкладаються не залежно від виду відповідальності. Об'єктом обкладання виступає чистий доход по усіх видах діяльності. Оподатковуваний прибуток визначається за даними бухобліку шляхом відрахування з виторгу від продажу поточних витрат.

Ставка складає 39% до суми оподатковуваного доходу і 42%, якщо цей доход йде на виплату дивідендів, а не на розвиток. Сплата здійснюється п'ять разів у рік: чотири рази - авансові платежі за спеціальною формою, виходячи з даних минулого року, п'ятий - за фактичними результатами за рік на основі декларації. В Франції існує податок на АТ, що мають самостійні філії. Він обумовлений правилом повної відповідальності філії фірми за кінцевий результат. Відповідно до цього правила доход кожної філії фірми обкладається окремо незалежно від результатів у цілому по фірмі. З 1988 р. фірми одержали право платити податок із сальдо доходів і втрат по своїх філіях. Це право діє для фірм, що володіють не менш 95% акцій філії. Для знову утворених АТ існують визначені пільги. Доходи таких АТ пільгуються протягом п'яти років.

У залежності від часу існування знижки змінюються: для АТ віком 2 роки знижка 100%, 3 роки - 75%, 4 роки - 50%, 5 років - 25%, 6 і більш років - 0%. Збиткові підприємства, АТ і не АТ, платять податок виходячи з обсягу товарообігу: податок у 4 тисячі франків при обороті менш 1 млн. франків, 6 тис. франків при обороті від 1 до 2 млн. франків, 8500 франків при обороті від 2 до 5 млн. франків, 11500 франків при обороті 5-10 млн. франків, 17000 франків при обороті вище 10 млн. франків.

Податки на власність

Поширені у Франції податки на власність і майно в деяких джерелах фігурують під іншими назвами: податок на доходи від грошових капіталів, податок на приріст капіталу, податок на доходи від нерухомості, податок на спекулятивні надприбутки при будівництві та продажі нерухомості.

Оподаткуванню підлягають: нерухоме майно (будівлі та споруди, обладнання промислових і сільськогосподарських підприємств), рухоме майно (акції та облігації, кошти на поточних рахунках), права власності. Деякі види майна повністю або частково звільнені від податку (майно, використовуване з метою професійної діяльності, предмети старовини та ін.). Згідно з установленим обмеженням, загальна сума податку на власність і прибуткового податку не повинна перевищувати 85% доходу платника).

РОЗДІЛ 2: Місцеві податки Франції

2.1 Земельний податок і податок на житло

Земельним податком на забудовані ділянки оподатковується 50% кадастрової або орендної вартості нерухомості та земельних ділянок, призначених для промислового і комерційного використання. Звільнені від податку: державна власність; будівлі сільськогосподарського призначення; житлові будинки і квартири, що належать фізичним особам, старшим 75 років, а також особам, які одержують допомоги з соціальних фондів або виплати по інвалідності. Земельний податок на незабудовані ділянки справляється на основі 80% кадастрової або орендної вартості ділянки під забудову, а також полів, лісів і боліт, які знаходяться в приватній власності. Від даного податку повністю звільнені державні землі, тимчасово - площі з штучними лісонасадженнями (вірогідно до моменту комерційної експлуатації лісу) та деякі інші.

Податок на житло сплачують власники і/або орендарі житлових приміщень (будинків і квартир). Малозабезпечені повністю або частково звільняються від даного податку. Ставки земельного податку і податку на житло визначаються кожним органом місцевого самоуправління зокрема, але не можуть перевищувати більше ніж у 2,5 рази середню ставку попереднього року на регіональному або загальнонаціональному рівні.

2.2. Професійний податок

Професійний податок накладається на осіб, за роботу яких заробітна плата безпосередньо не виплачується. Найчисленніша категорія платників даного податку - так звані особи вільних професій (письменники, журналісти, художники, артисти та ін., крім медичних сестер і доглядальниць, а також власників автомобілів, зайнятих візникуванням). Ставка податку визначається кожною адміністративно-територіальною одиницею окремо в залежності від двох критеріїв: від оціночної вартості приміщення, котре платник використовує для своєї діяльності, та величини доходу платника. Ставка професійного податку не може перевищувати 3,5% суми доданої вартості, створеної платником протягом року. Додана вартість визначається як різниця між сумою одержаного доходу і затратами в поточних цінах, пов'язаними з професійною діяльністю. Можливі різні скидки в залежності від стану використовуваних приміщень, степені амортизації обладнання, динаміки цін. Платник податку подає декларацію з відповідною інформацією.

Висновки

Податкова система Франції являє собою дуже своєрідну сукупність податків і зборів. Вона формувалася багато десятиліть, відбиваючи історичні і культурні особливості країни. В даний час система має стабільність у відношенні переліку стягнутих податків і зборів, правил їхнього застосування. Ставки ж податків щорічно переглядаються з урахуванням економічної ситуації і напрямку економіко-соціальної політики держави.

Серед головних рис французької податкової системи варто було б виділити такі, як соціальна спрямованість, перевага непрямих податків, особлива роль прибуткового податку, облік територіальних аспектів, гнучкість системи в сполученні зі строгістю, широка система пільг і знижок, відкритість для міжнародних податкових угод. Розглядаючи податкову систему Франції в порівнянні з російської, можна говорити про її більшу ефективність. Багато хто її достоїнства майже дзеркально проектуються в область проблем російської податкової системи: слабкий територіальний аспект, низьке збирання, слабко виражені соціальні функції, суперечливість багатьох податків.

Але тут варто враховувати період часу, протягом якого розвивалися системи. Українська податкова система тільки формується. Її переваги в тім, що у власному розвитку вона може використовувати досвід багатьох країн світу. І французький досвід також був би корисний.

Серед рис, які можна запозичити у французької податкової системи, я б у першу чергу назвав соціальну спрямованість і територіальний аспект. Розглядаючи податки Франції в міжнародному аспекті, можна відзначити значна кількість міжнародних податкових угод. При всій самобутності своєї системи країна прагне до зближення з податковими системами інших країн світу. Це є позитивною тенденцією в контексті світової податкової гармонізації.

Список використаних джерел

1. Карлін М. І. Фінанси зарубіжних країн: навчальний посібник. - К: Кондор, 2004. - 384 с.

2. Миргородська Л.О. М 63 Фінансові системи зарубіжних країн: Навчальний посібник. -- К.: Центр учбової літератури, 2008. -- 320 с.

3. Фінанси зарубіжних країн: навчальний посібник / [Кізима Т. О., Кравчук Н. Я., Горин В. П. та ін.]; за ред. О. П. Кириленко. - Тернопіль: Економічна думка, 2013. - 287 с.

4. Навчальний посібник. - К.: Комп'ютер прес, 2004. - 300 с. / Андрущенко В.Л., Данiлов О.Д. - Податковi системи зарубiжних країн

5. "Вісник податкової служби України "№ 4, січень 2000 року О. Нідзельська "Податкова система Швеції "(с. 58).

6. Податкова система Франції: характерні риси. - Режим доступу: http://osvita.ua/vnz/reports/gov_reg/17980/

7. Фінанси країн Європейського Союзу. Податкова система Франції. - Режим доступу: https://pidruchniki.com/12090810/finansi/podatkova_sistema_frantsiyi

8. Податкова система Франції. - Режим доступу: http://www.appu.org.ua/main2/shkola_platnyka_podatkiv/vse_pro_podatki/zarybizhnuy_dosvid/France.html

9. "Фінанси України "№3, березень 2000 року Вдовиченко М. І. "Податкове регулювання: досвід США і його використання "(с. 59).

Размещено на Allbest.ru