- у балансі (додаток А) не міститься сум за «негативними» статтями пасиву: неоплачений капітал, вилучений капітал;

- поточна кредиторська заборгованість збільшилась на 119178 тис. грн., або у 2,5 рази.

Планування здійснюється в основному з метою забезпечення фінансової стабільності на підприємстві, саме тому важливо проаналізувати показники фінансової стійкості. Фінансова стійкість підприємства -- це більш узагальнена характеристика фінансового стану підприємства, яка певною мірою включає показники ліквідності та платоспроможності. Разом із тим, існує своя система критеріїв оцінювання фінансової стійкості, яку підприємства використовують для оцінки надійності партнерів у господарських відносинах [9].

Оцінка показників фінансової стійкості ПАТ «Пирятинський сирзавод» за 2014 - 2016 роки наведена в табл.2.3.

Таблиця 2.3

Оцінка показників фінансової стійкості ПАТ «Пирятинський сирзавод»

за 2014 - 2016 рр.

Результати виконаних розрахунків (табл. 2.3) свідчать про високий рівень фінансової стійкості підприємства за показниками структури джерел формування капіталу. Так, значення коефіцієнта фінансової автономії вказує на те, що 2016 р. частка власного капіталу у валюті балансу становить 38,1%. Це на 22,6 в. п. менше порівняно з 2014 р. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу відповідно збільшився з 0,392 до 0,619 і свідчить про високий рівень фінансової залежності від кредиторів.

За коефіцієнтом фінансового ризику в 2014 р. на 1 грн власного капіталу припадало 64,5 коп. позикового капіталу, а в 2015 р. -162,2 коп. Відповідно значення коефіцієнта фінансової стабільності показує, що в 2014 р. власний капітал зменшився капітал у 1,5 раза, а в 2016 р. - в 0,6 разів.

Привертає увагу високий рівень коефіцієнтів страхової стабільності. Так, на кінець 2016 р. в розрахунку на 1 грн відповідно валюти балансу, власного капіталу та зареєстрованого (пайового) капіталу припадає близько 0,587 резервного капіталу.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу знизився з 0,725 у 2014 р. до 0,571 у 2016 р. . що відповідає нормативному значенню (>0,5). В 2016 р. 57,1% власного капіталу було вкладено в оборотні активи. Отже, підвищується ступінь мобільності власного капіталу, ПАТ "Пирятинський сирзавод" має більші можливості для фінансування виробничої та інших видів діяльності.

Про середній рівень забезпеченості підприємства власними оборотними коштами свідчать значення коефіцієнтів забезпеченості оборотних активів власними оборотними коштами та забезпеченості запасів власними оборотними коштами. В 2016 р. фактичний рівень першого з них - 2,6 р., другий відповідно - 14,9 р. У структурі оборотних активів власні фінансові ресурси становлять 26% а на 1 грн запасів і поточних біологічних активів припадає близько 1,49 грн власних оборотних коштів.

Значення коефіцієнта маневреності власних оборотних коштів показує, що в 2014 р. серед власних оборотних активів грошові кошти становили лише 3,6%. У 2016 р. цей рівень знизився до 1,5%. Отже, зважаючи на позитивну динаміку, підприємство суттєво поліпшило характеристику фінансової стійкості щодо забезпеченості високоліквідними оборотними активами.

Коефіцієнт майна виробничого призначення підвищився (з 0,255 у 2014 р. до 0,282 у 2016 р.). Коефіцієнт реальної вартості виробничих запасів збільшився з 0,132 до 0,136, що показує позитивну динаміку зростання частки основних засобів у валюті балансу. Коефіцієнт нагромадження амортизації збільшився з 0,665 до 0,683, отже, рівень зношеності основних засобів і нематеріальних активів залишається низьким і спостерігається певне поліпшення функціонального стану необоротних активів ПАТ «Пирятинський сирзавод». За динамікою коефіцієнта співвідношення оборотних і необоротних активів підприємство дещо підвищило рівень забезпеченості необоротних засобів оборотними коштами. Якщо в 2014 р. на 1 грн необоротних активів припадало 5,00 грн оборотних, то в 2016 р. - 5,11 грн.

Отже, за переважною більшістю відносних показників підприємство ПАТ «Пирятинський сирзавод» є фінансово стійким із позитивною динамікою.

Перейдемо до аналізу динаміки та структури фінансового результату від операційної діяльності,фінансового результату від звичайної діяльності підприємства за 2014-2016 роки. Джерелом аналізу при цьому виступають дані форми №2 «Звіт про фінансові результати»

Таблиця 2.4

Аналіз формування та динаміки фінансових результатів діяльності «Пирятинський сирзавод»у 2014-2016 рр.

За даними таблиці видно, що чистий дохід реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у 2016 році по відношенню до 2014 року збільшився на 282197 тис. грн. Інші операційні доходи підприємства збільшились на 8205 тис. грн., фінансові інвестиційні та інші доходи зменшились на 14123 тис. грн..

У 2016 році по відношенню до 2014 року відбулося збільшення за всіма статтями витрат по основній діяльності підприємства, зокрема: собівартість продукції збільшилась на 241712 тис. грн., адміністративні витрати зменшилися на 10171 тис. грн., інші операційні витрати скоротились на 1875тис. грн., фінансові витрати- на 250 тис. грн..

Валовий прибуток підприємства у 2016 році по відношенню до 2014 року збільшився на 40485 тис. грн., фінансовий результат до оподаткування збільшився на 15982 тис. грн., а читий прибуток - на 12718 тис. грн..

Розділ 3. Порядок фінансування планування та прогнозування на підприємстві

3.1 Аналіз планування доходів, витрат і фінансових результатів

В основі господарської діяльності будь-якого підприємства лежить наступний базовий принцип: використання ресурсів має передбачати створення протягом певного періоду часу економічної вартості, достатньої для того, щоб відшкодувати ці ресурси і заробити понад цього прибуток.

План доходів і витрат як раз і призначений для планування прибутку, як різниці між доходами і витратами. У цьому його роль і значення у фінансовому управлінні на підприємстві.

Для здійснення такого прогнозу необхідно задатися наступними вихідними даними:

Прогноз продажів на планований рік. Це завдання вирішується маркетингом підприємства. Причому в рамках розглянутого методу рішення проводиться в дуже укрупненому вигляді - у вигляді відсотка зростання загального обсягу продажів, не розбитого на окремі товарні групи.

Припущення щодо коефіцієнтів операційних витрат. Зокрема, можна припустити, що ці відсотки залишаються такими ж, як і в поточному році, витрати зростають пропорційно продажу. У більш складних випадках необхідно проводити прогноз витрат окремо.

Ставки відсотків по позикового капіталу і короткострокових банківських кредитах. Ці відсотки вибираються виходячи з досвіду спілкування фінансового менеджера з банківськими фірмами.

Коефіцієнт дивідендних виплат, що встановлюється в процесі загального корпоративного управління.

Основна мета прогнозу звіт про прибуток полягає в тому, щоб оцінити обсяг майбутнього прибутку підприємства, і яка частина прибутку буде реінвестована.

Таким чином, план доходів і витрат дозволяє планувати прибуток і, отже, рентабельність підприємства, а також розрахувати планове значення маржинального доходу підприємства. Це означає, що за планом доходів і витрат можна виконати досить змістовний аналіз фінансового плану підприємства.

Разом з тим методика аналізу плану доходів і витрат із залученням понять «операційний важіль», «поріг беззбитковості», «запас фінансової міцності» і т.п. істотно залежить від виду діяльності підприємства, від масштабу бізнесу, від режиму роботи компанії і т.п.

Склад фінансових коефіцієнтів, використовуваних при аналізі, залежить від того, хто є користувачем його ресурсів. Можна виділити три групи таких користувачів: керівники підприємства, акціонери компанії, кредитори.

Керівників підприємства цікавлять головним чином ефективність використання ресурсів і прибутковість, акціонерів - прибутковість і дивіденди, кредиторів - платоспроможність підприємства і ліквідність активів, під забезпечення яких був наданий кредит.

Зауважимо, що частина планових значень фінансових коефіцієнтів розраховується на підставі плану доходів і витрат [6].

План доходів і витрат грошових коштів на 2017 р. навдений в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

План доходів і витрат грошових коштів на 2017р.

3.2 Оперативного планування на підприємстві

Оперативне планування є, з одного боку, завершальною ланкою в системі планування діяльності підприємства, а з іншого -- засобом виконання довго-, середньо- та короткострокових планів, основним важелем поточного управління виробництвом.

У процесі оперативного планування здійснюється детальна розробка планів підприємства та його підрозділів -- окремих виробництв, цехів, виробничих дільниць, бригад, навіть робочих місць -- на короткі проміжки часу (місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну). При цьому розробка планів органічно поєднується з вирішенням питань організації їхнього виконання та поточного регулювання виробництва.

Оперативне планування поєднує два напрямки роботи. Перший напрямок, у рамках якого розробляються оперативні плани та графіки виготовлення й випуску продукції, називається календарним плануванням.

Другий напрямок включає роботи, що необхідні для безперервного оперативного обліку, контролю та регулювання виконання оперативних планів і ходу виробництва. Цей напрямок дістав назву диспетчеризації.

У процесі оперативного планування треба розв'язувати такі головні завдання:

- забезпечення виконання плану виробничої діяльності (випуск планової продукції в заплановані строки) за ритмічної роботи всіх підрозділів підприємства;

- установлення оптимального режиму роботи підприємства, що сприятиме найбільш ефективному й повному використанню устаткування та робочої сили;

- максимальне скорочення тривалості виробничого циклу та обсягів незавершеного виробництва.

Оперативне планування здійснюється в масштабі всього підприємства як цехове (міжцехове), а для окремих цехів -- у розрізі дільниць і робочих місць (внутрішньоцехове).

Міжцехове оперативне планування має на меті забезпечити скоординовану діяльність і необхідні виробничі пропорції між цехами підприємства згідно з послідовністю технологічних процесів (заготівельних, обробних, складальних) та з урахуванням цехових функцій -- основні, допоміжні, обслуговуючі, побічні. Але голов­ним завданням міжцехового оперативного планування має бути погодження номенклатури заготовок, деталей, вузлів та строків їхнього пересування між цехами (виробництвами).

Внутрішньоцехове оперативне планування включає розробку календарних планів виробництва для дільниць та контроль їхньо­го виконання, розподіл робіт за дільницями, доведення до робочих місць, оперативне регулювання виробничих процесів.

У практиці господарювання розрізняють три основні системи оперативного планування: подетальну, комплектну та на замовлення. Вибір системи оперативно-виробничого планування залежить від типу виробництва, складу й особливостей продукції тощо. Перевагу віддають тій системі, яка дає змогу найбільш ефективно вирішувати завдання оперативного планування.

Оперативне фінансове планування необхідне підприємству з метою контролю за фактичним надходженням грошових коштів на поточний рахунок та витрачанням коштів у процесі господарської діяльності, виконання поточного фінансового плану. Це пов'язано з тим, що фінансове забезпечення підприємницької та інвестиційної діяльності відбувається за рахунок власних та залучених коштів, що потребує повсякденного ефективного контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів.

Річний фінансовий план (план доходів та витрат грошових коштів) характеризує обсяг фінансових ресурсів, необхідних для фінансово-господарської діяльності. Він є орієнтиром для фінансової роботи підприємств у плановому році.

Виконання фінансового плану здійснюється безпосередньо в процесі фінансово-господарської діяльності, забезпечуючи стабільну платоспроможність підприємства через оперативне фінансове планування. З цією метою доцільно складати баланс грошових надходжень - оперативний фінансовий план[1, с.335].

Баланс надходжень коштів показує, коли в підприємства виникають тимчасово вільні кошти, а коли воно має додаткову потребу в них. Це дає фінансовому менеджеру можливість тимчасово вільні фінансові кошти вкласти на депозитні рахунки комерційних банків або інвестувати в цінні папери для одержання доходів, а в періоди, коли виникає додаткова потреба, - забезпечити залучення коштів.

Оперативне фінансове планування полягає в складанні та виконанні платіжного календаря. Його складають на квартал із розбивкою по місяцях або на місяць із розбивкою по декадах. У платіжному календарі відображається весь грошовий оборот підприємства, основна частина якого проходить через поточний, валютний, позиковий та інші рахунки підприємства в банку. У платіжному календарі відбито рух грошових коштів відповідно до їх надходження та використання

У платіжному календарі фіксуються всі види грошових платежів та надходжень підприємств незалежно від їх джерел та напрямків використання, тобто показаний увесь грошовий оборот за певний проміжок планового періоду.

Платіжний календар дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечити оперативне фінансування, виконання розрахункових та платіжних зобов'язань, фіксувати поточні зміни платоспроможності підприємства. Він уможливлює спостереження за станом оборотних коштів та вказує на необхідність використання позикових та залучених коштів у плановому періоді.

Складення платіжного календаря дає змогу виявити недостатність коштів, з'ясувати причини такого становища, визначити відповідні заходи для запобігання фінансовим ускладненням.

Важливе місце в оперативній фінансовій роботі підприємства займає своєчасне погашення кредиторської, а також своєчасне стягнення дебіторської заборгованості.

На підприємстві має бути організований повсякденний оперативний контроль за платежами та надходженням матеріальних цінностей, виконанням фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками. Необхідно періодично перевіряти дебіторську заборгованість за даними бухгалтерського обліку та звітності, інвентаризації.

Дебіторська заборгованість, утворена в межах узгодженого сторонами строку оплати, є нормальним явищем у фінансово-господарській діяльності. Дебіторська заборгованість, яка перевищує погоджені строки платежів, знижує платоспроможність підприємств. Саме тому необхідно ретельно аналізувати стан заборгованості кожного суб'єкта господарювання за такими статтями: розрахунки з покупцями, з підзвітними особами, з іншими дебіторами; векселі одержані; аванси видані; бюджетні платежі, платежі із соціального страхування, з оплати праці. При цьому слід ураховувати реальні умови, а тому доцільно розглянути:

* який відсоток неповернення дебіторської заборгованості припадає на одного або кількох головних боржників;

* імовірність погашення дебіторської заборгованості, строки її виникнення, а також питому вагу простроченої заборгованості;

* питому вагу векселів у загальному обсязі дебіторської заборгованості.

Кредиторська заборгованість у складі залучених коштів займає суттєве місце. Якщо кредиторська заборгованість підприємства виникає в процесі господарських зв'язків з іншими господарськими суб'єктами в межах нормального документообігу та встановлених форм розрахунків, то вона не суперечить чинному законодавству і не може справити негативний вплив на фінансовий стан інших суб'єктів господарювання. Якщо ж кредиторська заборгованість виникла внаслідок порушення правил розрахунків та кредитування, то вона призводить до фінансових ускладнень в інших підприємств.

Прострочені постачальникам платежі найчастіше виникають тоді, коли на підприємстві не налагоджено чіткої фінансової роботи: оборотні кошти заморожені в дебіторській заборгованості або в наднормативних, непрокредитованих банком товарно-матеріальних цінностях; розмір власних оборотних коштів недостатній та не покриває необхідної мінімальної потреби підприємства в них для забезпечення поточної діяльності.

Платіжний календар конкретизує поточний фінансовий план, уточнює його показники, дає змогу використати наявні резерви для підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства, дає точніше уявлення про стан платежів та розрахунків у періоді, що аналізується.

З допомогою платіжного календаря постійно контролюється платоспроможність підприємства.

Отже, постійний оперативний контроль, який здійснюється з допомогою платіжного календаря, є надзвичайно важливим засобом виконання поточного фінансового плану - плану доходів і витрат підприємства.

3.3.Контроль за виконання фінансового прану та аналіз відхилень

Фінансове планування діяльності підприємства передбачає відповідну систему контролю за виконанням бюджету, яка має бути своєрідним моніторингом фінансового стану підприємства. Своє розуміння системи контролю мають англійські вчені. К. Друрі порівнює систему контролю з комунікаційною мережею, за допомогою якої управляють діяльністю підприємства, яка забезпечує основу для правильних дій у майбутньому, а інший вчений А. Хоскінг визначає контроль за виконанням бюджету як "постійне порівняння фактичних результатів і кошторисних цифр для забезпечення основи для ревізій і для гарантування досягнення цілей політики компанії".

Контроль - це процес відстеження фактичного виконання планів або визначення того, наскільки дії відповідають плану, тобто зіставлення фактичних даних об'єктів фінансового планування з плановими на предмет виявлення відхилень.

Основою контролю служить зворотний зв'язок, що має необхідну інформацію для виявлення причин і усунення відхилень фактичних показників від бюджетних.

Виявлені у процесі контролю відхилення від запланованого стану ліквідуються за допомогою оперативного регулювання. Для того щоб контролювати і регулювати фінансовий план (бюджет), необхідна відповідна кількісна інформація про діяльність підприємства, достатня для того, щоб уявити собі його реальний фінансовий стан, основні господарські операції. Як наслідок, необхідна інформація зворотного зв'язку, отримана в ході повсякденного оперативного обліку (рис. 3.1).

Рис. 3.1 Місце контролю в системі управління діяльності підприємства

Чим вище ступінь оперативності контролю, тим він є більше діючим. Облік і контроль витрат повинні бути максимально наближені до місця і часу їх виникнення. Так, якщо витрати січня стають відомі у другій половині лютого, то такий облік багато в чому втрачає властивість дієвості, він в значній мірі представляє втрачені можливості.

Контроль за виконанням бюджетів доцільно здійснювати за дворівневою системою - нижній та верхній.

Нижній рівень - контроль за виконанням бюджетів центрів фінансової відповідальності, що здійснюється економічними службами цих підрозділів. Контролюється як зведений бюджет, так і його складові функціональні бюджети.

Верхній рівень - контроль за виконанням бюджетів усіх центрів фінансової відповідальності (включаючи контроль складових їх бюджетів за статтями витрат), що здійснює фінансово-економічна служба підприємствата - його бухгалтерія.

Без ефективної системи контролю неможливо забезпечити виконання планів. Система контролю дозволяє вчасно виявляти проблеми, реагувати на небажаний хід подій і вносити відповідні коригування в управлінські рішення з метою усунення відхилень. У межах відведеної компетенції кожен працівник діє самостійно, а за необхідності звертається за допомогою до фахівців вищого рівня управління.

До області контролю відносять визначення і документування фактичних показників як результатів реалізації управлінських рішень, порівняння їх з цифрами за бюджетом для визначення ефективності діяльності, а також порівняння показників очікуваного (модифікований бюджет, прогноз) і фактичного виконання бюджету. Д. Хан (Німеччина) відносить до цієї області також перевірку допустимості вихідних передумов і контроль методичної та змістовної погодженості планового процесу.

Задачами бюджетного контролю є спрямування менеджерів до пошуку шляхів підвищення ефективності своїх дій і врахування впливу своїх рішень на діяльність інших підпрозділів (відділів) і підприємства в цілому, орієнтація мислення менеджерів на чітке втілення своїх планів у вартісні або кількісні показники.

Здійснення контролю за виконанням бюджетів характеризується такими позитивними аспектами:

- сприяє ефективному використанню ресурсів;

- попереджує або зменшує "розбазарювання" ресурсів у зв'язку з регулюванням витрат на визначені цілі;

- встановлює персональну відповідальність;

- зменшує небезпеку зайвого песимізму або оптимізму при прогнозуванні;

- спонукає керівництво до використання систематичних і докладних процедур звітів;

- посилює потребу у співробітництві посадових осіб та відділів для запобігання збитку від безбалансових проектів.

Контроль виконання бюджетів здійснюють за використання його різних видів.

3.4 Удосконалення планування і прогнозування на сучасному етапі

Напрямки удoскoналення фінансoвoгo планування:

-- забезпечення стабільних умoв гoспoдарювання, а oтже стабільних пoдатків, збoрів, пoдoлання інфляції;

-- підвищення рoлі перспективнoгo фінансoвoгo планування, яке в oстанній час майже не викoристoвується через наявність негативних тенденцій в рoзвитку екoнoміки і немoжливoсті тoчних рoзрахунків фінансoвих пoказників. Разoм з тим, як oкремі гoспoдарюючі суб'єкти, так і теритoрії країни в цілoму зацікавлені у фінансовому плануванні на перспективу, тому що багато економічних процесів (зокрема по розширеному відтворенню) виходять за межі одного року і потребують свого обґрунтування;

-- широке застoсування екoнoмічних нoрмативів, електрoннo-oбчислювальних машин, екoнoмікo-математичних метoдів, автoматизoваних систем управління у фінансoвoму плануванні;

-- дальше рoзширення прав суб'єктів гoспoдарювання, oрганів місцевoгo самoврядування у фінансoвoму плануванні;

-- уніфікація фінансoвих планів в oкремих сферах діяльнoсті. [10;c. 343]

Під час аналізу oцінки фінансoвoгo стану підприємства ПАТ «Пирятинський сирзавод», були прoведені аналіз динаміки та структури майна, капіталу; оцінка фінансової стійкості підприємства; аналіз фінансових результатів.

Інфoрмаційнoю базoю для oцінювання фінансoвoгo стану підприємства є дані балансу (Ф№1) та звіт прo фінансoві результати (Ф№2). Якісна oцінка фінансoвoгo стану є важливoю складoвoю фінансoвo-гoспoдарськoї діяльнoсті підприємства, щo відкриває перед ним багатo мoжливoстей удoскoналення та пoкращення свoгo станoвища.

Підприємствo мoже здійснювати кoмплекс захoдів пoв'язаних зі зменшенням так і зі збільшенням статутнoгo фoнду. Але як і кoжне нoрмальне підприємствo, вoнo має і слабкі стoрoни на які слід звернути увагу, для пoкращення діяльнoсті та збільшення прибутку, щo є гoлoвнoю метoю діяльнoсті підприємства і всіх йoгo складoвих частин.

Такoж щoб пoкращити станoвище підприємствo мoже вдатися дo таких захoдів: реструктуризація активів, зменшення витрат, збільшення виручки від реалізації.

Висновок

У курсовій роботі були розглянуті питання, пов'язані з фінансовим плануванням та прогнозуванням на підприємстві. Детально розглянуті сутність, завдання, організація, процес та методи планування, а також зміст фінансового плану та порядок його складання.

Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення

розширення кругообігу виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність і фінансову стійкість підприємства. Ринок ставить високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність нестиме саме підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон'юктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників.

Сьогодні фінансове планування вимагає використання нових принципів організації. Його зміст та форми мають бути суттєво змінені у зв'язку з новими економічними умовами та соціальними орієнтирами.

Фінансове планування втілює встановлені цілі у форму конкретних фінансових показників і забезпечує фінансовими ресурсами закладені в виробничому плані економічні пропорції розвитку.

Значення фінансового планування полягає в тому, що воно дає можливість визначити життєздатність проекту підприємства за умов конкуренції і є інструментом одержання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів.

Отже, основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:

- забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

- установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями;

- визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціонального його використання;

- виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

- здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.

Фінансове планування дає змогу розв'язати такі конкретні питання:

- які грошові кошти може мати підприємство в своєму розпорядженні; які джерела їх надходження;

- чи достатньо фінансових ресурсів для виконання накреслених завдань;

- яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;

- як повинен здійснюватися розподіл та використання прибутку на підприємстві;

- як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

Сьогодні, коли система галузевого планування втратила своє значення і повністю зруйнована, на більшості підприємств не приділяється необхідної уваги фінансовому плануванню через нестабільність фінансової системи, взаємні неплатежі, значний податковий тягар тощо. Разом із тим відмова від фінансового планування рівнозначна відмові від розробки засобів фінансового забезпечення розвитку підприємства.