Інфляція як чинник макроекономічної динаміки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство Освіти і Науки України

Харківський державний університет харчування та торгівлі

Кафедра Економічної теорії та Права

Курсова робота

з макро-мікроекономіки

на тему: “Інфляція як чинник макроекономічної динаміки”

Тютюнник О.О.

Харків 2019



ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Сутність, причини та наслідки інфляції

1.1 Сутність, причини та види інфляції

1.2 Використання цінових індексів для характеристики інфляції

1.3 Економічні і соціальні наслідки інфляції

Розділ 2. Антиінфляційна політика, закордонний досвід

2.1 Антиінфляційна політика, сутність та види

2.2 Досвід Китаю у подоланні інфляції

Розділ 3

Тенденції інфляційних процесів в Україні та шляхи їх подолання

Висновок

Список літератури



Вступ

Інфляція є однією з найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки в багатьох країнах світу негативно впливаючи на всі сторони життя суспільства. Тобто інфляцією описують ситуацію, коли з плином часу люди можуть купити менше товарів на одну і ту ж суму, ніж раніше. При цьому вартість товарів і послуг може змінюватися по-різному: одні товари і послуги можуть дешевшати, а вартість інших виросте за той же період в два рази.

Вона знецінює результати праці, знищує заощадження юридичних і фізичних осіб, перешкоджає довгостроковим інвестиціям і економічному зростанню. Висока інфляція руйнує грошову систему, провокує втечу національного капіталу за межі країни, ослабляє національну валюту сприяє її витісненню у внутрішньому обігу іноземною валютою, підриває можливості фінансування державного бюджету.

Інфляція є найефективнішим засобом перерозподілу національного багатства - від бідніших шарів суспільства до багатших. У країнах з розвиненою ринковою економікою інфляція може розглядатися як невід'ємний елемент господарського механізму. Проте вона не представляє серйозної загрози, оскільки там відпрацьовані і достатньо широко використовуються методи обмеження і регулювання інфляційних процесів. Що стосується України,то тут інфляційний процес розгортається, як правило в зростаючих масштабах. Цінова нестабільність економічно і психологічно вимотує більшість людей.

Як економічне явище інфляція існує вже тривалий час. Вважається, що її поява пов'язана мало не з виникненням грошей функціонуванням яких вона нерозривно зв'язана. Термін інфляція вперше став уживатися в Північній Америці в період громадянської війни 1861-1865 рр. і позначав процес розбухання паперово-грошового звернення. Широке розповсюдження в економічній літературі поняття інфляція отримало в ХХ столітті відразу після Першої світової війни.

Зазвичай інфляція має в своїй основі не одну, а декілька взаємозв'язаних причин, і виявляється вона не тільки в підвищенні цін. Разом з відкритою ціновою має місце прихована, або пригнічена інфляція, яка виявляється перш за все в дефіциті, погіршенні якості товарів. Але не всяке підвищення цін служить показником інфляції. Ціни можуть підвищуватися через поліпшення якості продукції, погіршення умов добування паливно-сировинних ресурсів зміни суспільних потреб.

Але це буде, як правило не інфляційне, а логічне, виправдане зростання цін на окремі товари. інфляція ціновий індекс китай

Сучасна інфляція має ряд відмінних особливостей: якщо раніше інфляція носила локальний характер, то зараз - повсюдний, якщо раніше вона охоплювала більший або менший період, тобто мала періодичний характер, то зараз - хронічний.

Метою даної роботи є визначення сутності інфляції, форм і видів, її прояви, основних напрямків антиінфляційної політики держави.

Об'єкт і предмет дослідження: Інфляція. Її сутність та форми. Економічні і соціальні наслідки інфляції. Антиінфляційна політика.

Структура курсового дослідження: робота складається зі вступу, трьох частин, висновку, списку літератури.



Розділ 1. Сутність, причини та наслідки інфляції

1.1 Сутність, причини та види інфляції.

Є різні погляди на природу і причини інфляції, але переважають два напрями: перший розглядає інфляцію як суто грошове явище, спричинене порушенням законів грошового обігу; другий - як макроекономічне явище, спричинене порушенням пропорцій суспільного відтворення, і насамперед між виробництвом і споживанням, попитом і пропозицією товарів.

Висока вартість аналізу інфляційних процесів, велике число діючих чинників ускладнюють виробіток правильної грошової політики. Як показує досвід нашої, а також інших країн, перехід на ринкові відносини супроводжується швидким зростанням цін, підсиленням дії інфляційних чинників. Дуже важливо правильно оцінити, чи є самий перехід на ринкові відносини причиною заглиблення інфляції чи при цих відносинах накопичений раніше інфляційний потенціал одержує свій реальний вислів.

Очевидно, що в умовах ринкових відносин можливості штучного стримування інфляції різко скорочуються. Разом з тим непослідовність в прийнятті рішень по переходу до ринку, непродуманість деяких кроків усугубляють існуючі труднощі, підсилюють інфляційні процеси.

Досвід багатьох країн показав, що тривале функціонування централізованого планування, як правило, призводить до порушення збалансованості матеріальних і грошових струмів. Раніше інфляція виникала, як правило, в надзвичайних обставинах. Так, під час війн держави часто випускали велику кількість незабезпечених паперових грошей для покриття військових видатків. В останні двадцять-тридцять років інфляція стала хронічним захворюванням економік багатьох країн світу.

Інфляція не виникає раптово, а розвивається поступово як тривалий процес, який можна розділити на три етапи:

· на першому етапі темпи зростання цін (інфляції) відстають від темпів збільшення грошової маси в обігу;

· на другому етапі темпи зростання цін значно випереджають темпи зростання грошової маси в обігу;

· на третьому стані зростання цін набирає нерівномірного стрибкоподібного характеру, коли темпи зростання цін то випереджають темпи зростання грошової маси, то відстають від них.

У міжнародній практиці (відповідно до темпів інфляційного процесу) відокремлюють три різновиди інфляції: повзучу, галопуючу, гіперінфляцію. Ясна річ, що межі і форми інфляційного процесу досить мінливі, і в кожній країні він розвивається по-своєму.

Рис.1.1 Інфляційний процес



Рис.1.2 Типи інфляції

В теоріях, що опрацьовуються західними економістами, виділяються у вигляді альтернативних концепцій інфляції попиту і інфляції витрат. Ці концепції розглядають різноманітні причини інфляції.

Відкрита інфляція розвивається вільно і ніким не стримується.

Прихована інфляція - це така інфляція, коли держава вживає заходи, спрямовані на безпосереднє стримування цін на товари і послуги, з одного боку, і доходів населення - з іншого.

Повзуча інфляція настає тоді, коли темпи зростання цін не перевищують 10% на рік. Вона характеризується надмірною емісією та прискореним накопиченням грошової маси в каналах обігу без помітного підвищення чи за незначного зростання цін. Тобто на початку інфляційного процесу ще не існує тісного зв'язку між зростанням грошової маси та інфляцією. Суб'єкти ринку певний час не відчувають надмірного випуску грошей в обіг і використовують їх для нагромадження чи збереження. Це тимчасово вилучає надмірно емітовані гроші з каналів обігу, послаблює інфляційний тиск на ціни.

Одночасно сповільнюється швидкість обороту грошей, що теж має певний антиінфляційний ефект. Така інфляція не має явних негативних наслідків, мало відчутна для економічних агентів. Тому економій більшості розвинутих країн нині притаманна повзуча інфляція якою часто користуються як засобом стимулювання та регулювання економічного розвитку Водночас, за повзучої інфляції відбувається поступове нарощування інфляційного потенціалу у вигляді незадоволеного додаткового попиту, який постійно тисне на товарні ціни загрожує їх "вибухом". За умов повної зайнятості додатковий попит стає суто інфляційним. Створюється особлива економічна ситуація, коли зростає попит на "інфляційне фінансування" за обмеженої пропозиції, що порушує симетрію товарного обміну. Виникає ситуація, за якої далі зростання платоспроможного попиту не сприяє зростанню виробництва й ефективному використанню його ресурсів, а призводить до безпосереднього зростання цін внаслідок чого інфляція переходить на вищий щабель і перетворюється на гальмо економічного розвитку.

Галопуюча інфляція настає тоді, коли темпи зростання цін досягають 10-100% на рік. На цій стадії відбувається стрімке зростання цін, тобто прискорена, або галопуюча, інфляція. Вона спричиняє випереджальні темпи зростання споживчого попиту порівняно з товарною пропозицією, що призводить до зростання цін. За цих умов формується інфляційний мультиплікатор, який прискорює деструктивні процеси в економіці. На стадії галопуючої інфляції відбувається спад виробництва та скорочення товарообороту, втрачається стимул до інвестицій, стримується процес суспільного нагромадження.

Інфляція породжує відтік капіталу з виробничої сфери до сфери обігу, тобто розбалансування економічної рівноваги.

Галопуюча інфляція посилює руйнівний вплив на грошовий обіг. За таких темпів інфляції економічним агентам не вигідно тримати свої активи у грошовій формі. Гроші зі сфери нагромадження чи заощадження переходять у сферу обігу. Виникають так звані "гарячі гроші" - гроші, що втрачають свою вартість і не затримуються надовго на руках. Кожен прагне найшвидше позбутися грошей, довіра до яких втрачається. Прагнення економічних агентів швидше позбутися "гарячих грошей" прискорює їх оборот, що зменшує необхідну для його обслуговування грошову масу. Прискорення обороту грошей стає додатковим стимулятором інфляційного процесу. Агенти ринку втрачають бажання реалізовувати товари за гроші, які постійно втрачають купівельну спроможність, і переходять на бартерні операції або на продаж за іноземну валюту. Як бачимо, гроші не тільки перестають бути засобом нагромадження, а й частково втрачають навіть свою робочу функцію - засобу обігу.

За умов галопуючої інфляції особливо на фінальній стадії настає платіжна криза - "грошовий голод". Держава намагається припинити емісію грошей, однак поглиблення економічної та фінансової кризи ставить її перед необхідністю вдаватись до нових і нових емісій, настають "емісійні шоки". Держава втрачає головні важелі управління емісійним процесом, інфляція стає неконтрольованою. Це й призводить до виникнення інфляційної спіралі, перетворення повзучої інфляції на галопуючу, а галопуючої - на гіперінфляцію.

Гіперінфляція. Особливо виразно деформація економічних та соціальних процесів проявляється за гіперінфляції. МВФ (Міжнаромдний валюмтний фонд) вважає, що інфляція переходить у гіперстадію, коли темпи приросту цін зростають до 50% за місяць (у рамках гіперінфляції видокремлюють і вужче поняття - суперінфляцію, за якої темпи зростання цін сягають 1000 і більше процентів за рік).

Гіперінфляція часто пов'язана з політичним хаосом, наслідками війн та соціальних революцій. Такі ситуації виникали в перші десятиріччя XX століття, після другої світової війни та після розвалу СРСР. На початку 90-х років не було жодної постсоціалістичної країни, яка б не потрапила в "інфляційний полон" і не відчула його руйнівного впливу.

На стадії гіперінфляції домінує нестабільність цін у всіх секторах економіки, яка спричиняє хаос на ринку та несправедливий (нееквівалентний) перерозподіл доходів і багатства у суспільстві.

Інфляція попиту. Інфляція попиту - це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту.

Основними причинами тут можуть бути збільшення державних замовлень (наприклад, військових), збільшення попиту на засоби виробництва в умовах повної зайнятості і майже повної завантаженості виробничих потужностей, а також зростання покупної спроможності трудящих (зростання заробітної плати) внаслідок, наприклад, узгоджених дій профспілок. Внаслідок цього виникає надлишок грошей по відношенню до кількості товарів, підвищуються ціни. Таким чином надлишок платіжних засобів в обігу створює дефіцит пропозиції, коли виробники не можуть реагувати на зростання попиту. Традиційно зміни в рівні цін пояснюються зайвим сукупним попитом. Економіка може спробувати витрачати більше, ніж вона здатна виробляти. Виробничий сектор не в змозі відповісти на цей зайвий попит збільшенням реального обсягу продукції, бо всі існуючі ресурси уже повністю використані. Тому цей зайвий попит призводить до завищених цін на постійний реальний обсяг продукції і викликаю інфляцію попиту. Суть інфляції попиту інколи пояснюють однією фразою: "Надто багато грошей полює за надто малою кількістю товарів".

Рис. 1.3 Графічне зображення інфляції попиту

Інфляція пропозиції. Інфляція пропозиції - зростання цін внаслідок збільшення витрат виробництва чи зменшення сукупної пропозиції. Причинами збільшення витрат можуть бути огополістична політика ціноутворення, економічна і фінансова політика держави, зростання цін на сировину, дії профспілок, що вимагають підвищення заробітної плати і т. і. Вона може також з'явитися в результаті зміни структури пропозиції на ринку.

Теорія інфляції, зумовленої зростанням витрат, пояснює зростання цін такими чинниками, що приводять до збільшення витрат на одиницю продукції. Витрати на одиницю продукції - це середні витрати при наданому обсязі виробництва. Такі витрати можна одержати, поділивши загальні витрати на ресурси на кількість виготовленої продукції:

· Загальні витрати;

· Загальні витрати на одиницю продукції ;

· Кількість одиниць продукції.

Підвищення витрат на одиницю продукції в економіці скорочує прибуток і обсяг продукції, що фірми готові запропонувати при існуючому рівні цін. В наслідок зменшується пропозиція товарів і послуг в масштабі всієї економіки.

Це зменшення пропозиції, в свою чергу, підвищує рівень цін. Отже, по цій схемі витрати, а не попит роздувають ціни, як це діється при інфляції попиту.

На практиці нелегко відрізнити один тип інфляції від іншого, всі вони тісно пов'язані і постійно взаємодіють і, наприклад, зростання зарплати може виглядати і як інфляція попиту і як інфляція витрат.

Необхідно також визначити, що в жодній з економічно розвинутих країн не спостерігалася в другої половині ХХ сторіччя повна зайнятість, вільний ринок чи ж стабільність цін. Ціни по ряду причин в цей час зростали постійно і навіть в періоду застою виробництва. Таке явище називається стагфляцією - інфляційним зростанням цін в умовах стагнації - застою виробництва, економічної кризи.

Рис. 1.4 Графічне зображення Інфляції пропозиції

Інфляція негативно впливає на якість активів. Вона принципово змінює розподіл доходів і майна. Ті, хто має тверді заробітки, відчувають зменшення їхньої купівельної спроможності. Ті, хто має заощадження, також відчувають вплив інфляції - їхні заощадження постійно знецінюються. Особи, що змогли вкласти свої гроші в реальні цінності (нерухомість, коштовності), бачать, що вартість їх зростає швидше, ніж інфляція. Високий темп зростання цін робить грошові заощадження настільки незахищеними, що ті, хто може це собі дозволити, переключаються на "безпечні" об'єкти вкладання грошей. Інфляція неодмінно призводить до кризи державних фінансів унаслідок швидкого знецінення податків та інших надходжень у державну скарбницю та одночасного зростання видаткової частини бюджету. Через інфляцію реальна вартість доходів бюджету постійно зменшується. Тому держава змушена весь час вдаватись до друкарського верстата, щоб компенсувати фінансові втрати від інфляції. Оскільки зробити це практично неможливо, то державі доводиться зменшувати свої витрати, передусім на соціальні потреби, що додатково загострює соціально-політичну нестабільність у суспільстві. На останній стадії інфляції зростання емісії стає вже не тільки фінансово невигідним, а й соціально небезпечним.

Узагалі на хвилях інфляції часто виринають украй небажані соціальні явища. Найбільш яскравим прикладом є гіперінфляція в Німеччині на початку 20-х років, коли розмір інфляції вимірювався цифрою з трьома і більше нулями. У результаті заощадження середніх верств населення перетворилися на ніщо. І це, на думку багатьох істориків, значно полегшило Гітлеру прихід до влади. У 80-х роках навіть такі економічно міцні країни, як Ізраїль, Югославія, не кажучи вже про більшість латиноамериканських країн, потрапили в полон глибокої інфляції. На жаль, на початку 90-х років це негативне явище не обминуло й Україну.

Причини інфляції.

Зростання цін може бути пов'язане з перевищенням попиту над пропозицією товарів, проте така диспропорція між попитом і пропозицією в багатьох випадках не є інфляцією. Приклад: енергетична криза 70х в США, коли нафтовидобуваючі країни підняли ціни на нафту в десятки разів, а на інші товари й послуги ціни зросли водночас на 7-9%.

Незалежно від стану грошової сфери, товарні ціни можуть змінюватися внаслідок зростання продуктивності праці, циклічних і сезонних коливань, структурних зрушень в системі відтворення, монополізації ринку, державного регулювання економіки, введення нових ставок податків, девальвації і ревальвації грошової одиниці, зміни кон'юнктури ринку, впливу зовнішньоекономічних зв'язків, стихійних лих і т. і. Очевидно, що не всяке зростання цін - є інфляцією і тому особливо важливо виділити насправді інфляційне.

Таким чином, зростання цін, пов'язане із циклічними коливаннями кон'юнктури, не можна вважати інфляційним. По мірі проходження фаз циклу - особливо при іноді маючій місце їх "нестандартної" розтягнутості помітно буде змінюватися і динаміка цін. Ціни будуть підвищуватися в фазах бума і падати в фазах кризи, а після цього знову зростати в наступних фазах виходу із кризи.

Підвищення продуктивності праці при інших рівних умовах призводить до зниження цін. Проте можливі випадки, коли підвищення продуктивності праці призводить до підвищення заробітної плати. В цьому випадку - т. з. інфляція витрат підвищення заробітної плати в будь-якій галузі насправді супроводжується підвищенням загального рівня цін.

Стихійні лиха не можна вважати причиною інфляції. Наприклад, внаслідок стихійного лиха на якийсь території зруйновані будинки. Очевидно, що зростає попит на будматеріали, послуги будівників, транспорт і т. і. Великий попит на послуги і промислову продукцію буде стимулювати виробників до збільшення обсягу виробництва і по мірі насичення ринку ціни будуть опускатися.

Таким чином, до найважливіших інфляційних причин зростання цін можна віднести наступні:

· Диспропорційність - незбалансованість державних видатків і прибутку - т. з. дефіцит державного бюджету. Часто цей дефіцит покривається за рахунок використання "друкарського верстату", що призводить до збільшення грошової маси і як наслідок - інфляція.

· Iнфляційно небезпечні інвестиції - здебільшого мілітаризація економіки. Військові асигнування ведуть до утворення додаткового платоспроможного попиту, а як наслідок - збільшення грошової маси. Надмірні військові асигнування звичайно є головною причиною хронічного дефіциту державного бюджету, а також збільшення державного боргу для покриття якого випускаються додаткові паперові гроші.

· Відсутність чистого вільного ринку і досконалої конкуренції як його частини. Сучасний ринок в чималій мірі огополістичний. Оскільки огополіст зацікавлений в скорочуванні виробництва і пропозиції товарів створюється дефіцит використовуваний їм для підтримки чи підняття ціни на товар.

· Імпортована інфляція, роль якої зростає зі зростанням відкритості економіки і утягнення її в світогосподарські зв'язки тієї чи іншої країни. Можливості для боротьби у держави досить-таки обмежені. Засіб ревальвації власної валюти, що інколи застосовується в таких випадках, робить імпорт більш вигідним, одночасно ускладнюючи експорт.

Інфляційні очікування - виникнення в інфляції самопідтримуючого характеру. Населення і господарські суб'єкти звикають до постійного підвищення рівня цін. Населення вимагає підвищення заробітної плати і запасається товарами наперед, очікуючи на їх швидке подорожчання. Виробники ж побоюються підвищення цін з боку своїх постачальників, які водночас закладають в ціну своїх товарів прогнозоване ними зростання цін на комплектуючі і розгойдують отим самим маховик інфляції.

Існує також і певне співвідношення зростання цін по різноманітних товарних групах:

1. Збалансована інфляція. Ціни різноманітних товарних груп відносно один одного не змінені. Ціни підіймаються досить повільно і водночас на більшість товарів і послуг. В цьому випадку по результатах середньорічного зростання цін підіймається процентна ставка державного банка і таким чином ситуація стає рівносильною ситуації зі стабільними цінами.

2. Незбалансована інфляція. Співвідношення цін товарних груп змінюються в різних відсотках і по-різному на кожний тип товару.

1.2 Використання цінових індексів для характеристики інфляції.

У світі оцінка інфляції здійснюється або за коливанням рівня цін, або за коливанням курсів валют. Контроль за зміною цін на окремі види товарів, а також на споживчі товари в цілому здійснюється за допомогою індексів цін. Індекс є відносним показником, який характеризує зміну будь-якого показника, і вимірюється або в частках одиниці, або у процентах. Існує два основних індекси цін:

- індивідуальний ( pi ), який характеризує відносну зміну ціни звітного періоду стосовно базового періоду:

де р1, р0 -- ціна звітного, базового періоду відповідно;

- зведений (агрегатний) індекс цін ( Ір).

Саме зведений індекс використовується для характеристики інфляції. У статистиці розроблено кілька алгоритмів розрахунку агрегатного індексу цін, які відрізняються системою вагових коефіцієнтів у формулі розрахунку.

Найбільшу популярність отримали такі зведені індекси:

1) Г. Пааше

При побудові цього індексу цін індексованою величиною є ціна, а кількість проданих товарів -- це вага, яка фіксується на рівні звітного періоду. За цієї умови індекс характеризує зміну цін декількох видів товарів у звітному періоді порівняно з базисним. Різниця між чисельником і знаменником цього індексу показує реальну економію, яку отримує населення в разі зниження цін, або додаткові витрати, якщо ціни зростуть;

2) Е. Ласпейреса

3) Д. Карлі

4) А. Маршалла (Еджворта)

5) І. Фішера

де q1 , q0 -- кількість проданого товару або виготовленої продукції в натуральному виразі у звітному, базисному періоді.

Отже, індекс інфляції-- це статистичний показник, який характеризує зміну цін (тарифів) на споживчі товари та послуги в часі. Інакше кажучи, він відображає зміну вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді до його вартості в базисному періоді (у періоді, для якого індекс інфляції приймається за 100%). Отже, індекс споживчих цін характеризує зміну в часі загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для особистого споживання. Його ще називають індексом вартості життя. Індекс цін на споживчі і промислові товари регулярно публікується.

Таблиця-1.1

Зведена таблиця індексів споживчих цін з 2000 по 2019 рр. (%)

	січень	лютий	березень	квітень	травень	червень	липень	серпень	вересень	жовтень	листопад	грудень	За рік
2000	104,6	103,3	102	101,7	102,1	103,7	99,9	100	102,6	101,4	100,4	101,6	125,8
2001	101,5	100,6	100,6	101,5	100,4	100,6	98,3	99,8	100,4	100,2	100,5	101,6	106,1
2002	101,0	98,6	99,3	101,4	99,7	98,2	98,5	99,8	100,2	100,7	100,7	101,4	99,4
2003	101,5	101,1	101,1	100,7	100	100,1	99,9	98,3	100,6	101,3	101,9	101,5	108,2
2004	101,4	100,4	100,4	100,7	100,7	100,7	100	99,9	101,3	102,2	101,6	102,4	112,3
2005	101,7	101	101,6	100,7	100,6	1006,	100,3	100	100,4	100,9	101,2	100,9	110,3
2006	101,2	101,8	99,7	99,6	100,5	100,1	100,9	100	102	102,6	101,8	100,9	111,6
2007	100,5	100,6	100,2	100	100,6	102,2	101,4	100,6	102,2	102,9	102,2	102,1	116,6
2008	102,9	102,7	103,8	103,1	101,3	100,8	99,5	99,9	101,1	101,7	101,5	102,1	122,3
2009	102,9	101,5	101,4	100,9	100,5	101,1	99,9	99,8	100,8	100,9	101,1	100,9	112,3
2010	101,8	101,9	100,9	99,7	99,4	99,6	99,8	101,2	102,9	100,5	100,3	100,8	1091
2011	101	100,9	101,4	101,3	100,8	100,4	98,7	99,6	100,1	100	100,1	100,2	104,6
2012	100,2	100,2	100,3	100	99,7	99,7	99,8	99,7	100,1	100	99,9	100,2	99,8
2013	100,2	99,9	100	100	100,1	100	99,9	99,3	100	100,4	100,2	100,5	100,5
2014	100,2	100,6	102,2	103,3	103,8	101	100,4	100,8	102,9	102,4	101,9	103	124,9
2015	103,1	105,3	110,8	114	102,2	100,4	99	99,2	102,3	98,7	102	100,7	143,3
2016	100,9	99,6	101	103,5	100,1	99,8	99,9	99,7	101,8	102,8	101,8	100,9	112,4
2017	101,1	101	101,8	100,9	101,3	101,6	100,2	99,9	102	101,2	100,9	101	113,7
2018	101,5	100,9	101,1	100,8	100	100	99,3	100	101,9	101,7	101,4	100,8	109,8

Індекс споживчих цін виявляє зміну вартості фіксованого споживчого набору товарів та послуг у поточному періоді відносно попереднього. Споживчий набір товарів та послуг -- це набір найбільш уживаних і важливих для споживання в домогосподарствах товарів та послуг. Встановлюється централізовано і є єдиним для всіх регіонів України. Зазначимо додатково, що разом із загальним індексом споживчих цін, в аналітичних цілях використовується також базовий індекс споживчих цін, розрахунок якого може давати дещо інші значення.

Таблиця-1.2

Порівняння індексу інфляції за 2018 рік з попереднім

	2017	2018	Різниця (%)
Січень	101,1	101,5	+0,4
Лютий	101	100,9	-0,1
Березень	101,8	101,1	-0,7
Квітень	100,9	100,8	-0,1
Травень	101,3	100	-1,3
Червень	101,6	100	-1,6
Липень	100,2	99,3	-0,9
Серпень	99,9	100	+0,1
Вересень	102	101,9	-0,1
Жовтень	101,2	101,7	+0,5
Листопад	100,9	101,4	+0,5
Грудень	101	100,8	-0,2
За рік	113,7	109,8	-3,9

1.3 Економічні і соціальні наслідки

Економічні наслідки

По-перше, інфляція руйнує нормальні господарські зв'язки, посилює хаос і диспропорції в економіці, дезорганізує інвестиційний процес, оскільки при нестримному зростанні цін мета виробництва (прибуток) може бути досягнута і без зростання виробництва.

По-друге, капітали переливаються зі сфери виробництва у сферу обігу, насамперед у спекулятивні комерційні структури, де вони швидше обертаються і приносять величезні прибутки, а також переміщаються за кордон у пошуках прибутковішого застосування й гарантованого прибутку. Зростають спекуляція, тіньова економіка, корупція.

По-третє, порушується нормальне функціонування кредитно-грошової системи. Знецінення грошей підриває стимули до нагромадження їх, породжуючи таке явище як "втеча від грошей", коли підприємці й населення надають перевагу вкладанню грошових заощаджень у товари, нерухомість та інші матеріальні цінності. Розриваються кредитні угоди, бо при інфляції невигідно надавати довгострокові кредити під невеликі проценти, оскільки кредиторові доведеться отримувати борги у знецінених грошах.

По-четверте, поступово згортаються товарно-грошові відносини й розширюється прямий продуктообмін на основі бартерних угод. Це призводить до втрати грошима своїх економічних функцій, і відносини обміну повертаються назад - до простої, або випадкової, форми вартості.

По-п'яте, інфляція негативно впливає і на міжнародне економічне та валютно-кредитне становище країни. Вона підриває конкурентоспроможність і експорт вітчизняних товарів, водночас стимулює

імпорт товарів з-за кордону, оскільки на внутрішньому ринку вони продаються за вищими цінами. Інфляція стримує надходження іноземного капіталу, знижує офіційний і ринковий курси національної валюти через її знецінення.

Соціальні наслідки

Економічна наука вважає, що інфляція е своєрідним податком, яким держава шляхом емісії нічим не забезпечених грошей додатково обкладає доходи населення, що веде до негативних соціальних наслідків. Ще Дж.М. Кейнс писав, що "тривалим процесом інфляції уряди можуть конфіскувати таємно і непомітно значну частину багатства своїх громадян".

По-перше, інфляція знижує життєвий рівень усіх верств населення, особливо тих, які мають сталий дохід, оскільки темпи зростання доходів відстають від темпів зростання цін на товари й послуги.

По-друге, інфляція знецінює попередні грошові заощадження населення в банках, страхових полісах, щорічну ренту та інші паперові активи з фіксованою вартістю.

По-третє, інфляція посилює безробіття, підриває мотивацію до ефективної трудової діяльності, посилює соціальну диференціацію населення і соціальну напругу в суспільстві.



Розділ 2. Антиінфляційна політика:закордонний досвід

2.1 Антиінфляційна політика; методи та види

Антиінфляційна політика - комплекс взаємопов'язаних напрямів, засобів та важелів держави й центрального банку країни з метою запобігання високим темпам інфляції і управління нею на незагрозливому для стабільності економічної системи рівні.

Розрізняють два основні напрями (типи) антиінфляційної політики:

неокласичний (передусім монетаристський), який передбачає поступове послаблення державного регулювання економіки, максимальне використання ринкових важелів антиінфляційної політики;

кейнсіанський (зокрема неокейнсіанський), який переважно орієнтується на державні важелі боротьби з інфляцією та підпорядковану роль у цьому процесі ринкових механізмів.

До монетаристських важелів антиінфляційної політики належать регулювання державою темпів приросту грошової маси в обігу відповідно до темпів приросту ВВП, зокрема стримування грошової емісії, лібералізація цін за умов обмеження зростання заробітної плати, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності підприємств, підтримка «плаваючого» курсу національної валюти, відсутність державного регулювання підприємницької діяльності, обмеження кредитної експансії держави, скорочення дефіциту бюджету та ін. Ці заходи можна назвати ринковими лише умовно, оскільки вони здійснюються з участю держави.

До державних важелів неокейнсіанського типу антиінфляційної політики відносять політику доходів (тимчасове регулювання ціни заробітної плати), стимулювання підприємницької діяльності насамперед через механізм податкових пільг тощо, стимулювання заощаджень населення через індексацію доходів, встановлення мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму та ін., державну підтримку базових галузей економіки, розвиток за рахунок бюджетних коштів інфраструктури, регулювання зовнішньоекономічної діяльності та ін. Оскільки причинами інфляції є монетарні та немонетарні чинники (в останньому випадку йдеться передусім про структурну інфляцію), необхідно раціонально поєднувати обидва типи антиінфляційної політики. Проте в окремих країнах у короткотерміновий період можуть переважати перший або другий.

Методи антиiнфляцiйного оподаткування

В процесi стримування iнфляцiї податки вiдiграють двоїсту роль. Скорочуючи доходи, що виступають як джерела витрат для споживачiв, високi податки носять антиiнфляцiйний характер. Однак, податки можуть

також збiльшувати витрати виробництва, пiдвищуючи через це рiвень цiн на товари.

Розглянемо тi спотворення в оподаткуваннi, якi викличе неочiкувана iнфляцiя, тобто випадок, коли цей елемент економiчної системи країни до дiй в умовах iнфляцiї не пристосований.

У разi, якщо податкова система країни має труднощi з адаптацiєю до iнфляцiйних процесiв виникають такi складнi проблеми:

По-перше, iз зростанням рiвня цiн частка податкових виплат у загальному обсязi реальних доходiв збiльшується породжуючи таким чином ефект прогресивного зростання податкiв. Якщо б податки знаходилися у постiйнiй пропорцiї до номiнальних доходiв незалежно вiд розмiру останнiх у цьому не було б нiякої проблеми, оскiльки в такому разi люди сплачували б однаковий не залежний вiд рiвня цiн вiдсоток своїх доходiв у виглядi податкiв. Але оскiльки норма оподаткування при використаннi його прогресивної форми має тенденцiю зростати разом з рiвнем номiнальних доходiв, то iнфляцiя призводячи до збiльшення номiнальних доходiв, тим самим збiльшує й частку податкiв у складi реальних доходiв.

Друга проблема пов'язана з оподаткуванням капiталу. Ця проблема дуже складна , оскiльки зростання капiталу пов'язане з приростом ринкової вартостi активiв реагує на iнфляцiю бiльш оперативно, нiж реальнi прибутки на цей капiтал. Жоднiй країнi не вдалося досягти суттєвого успiху у нейтралiзацiї наслiдкiв впливу iнфляцiї на оподаткування капiталу. Деякi фахiвцi у сферi податкiв навiть вважають, що найбiльша шкода вiд iнфляцiї полягає саме у тому, що вона збiльшує фактичне оподаткування капiталу.

Подiбна проблема оподаткування виникає й по вiдношенню до доходiв у вигдядi вiтсоткiв на капiтал. Вiзьмемо простий приклад. Припустимо, що iнфляцiя збiльшується з 5 до 10% й вiтсотковi ставки зростають разом з iнфляцiєю в пропорцiї один до одного, як це й припускається залежнiстю Фiшера. Iз збiльшенням номiнальної вiтсоткової ставки на 5 пунктiв реальна

вiтсоткова ставка до сплати податкiв не змiнюється, але якщо номiнальний доход на вiтсотки оподатковується в розмiрi скажiмо 28%, то уряд забирає у виглядi податку 1,4 вiтсоткового пункту (0,28-5%) з сукупних п'яти пунктiв iнфляцiйної надбавки скорочуючи таким чином реальну суму доходiв по процентах пiсля сплати податкiв, що отримують кредитори. У цьому разi кредитор фактично несе збитки в наслiдок дiї iнфляцiї, тодi як уряд має зиск. Такi умови дестимулюють кредиторiв, що й є одним з негативних ефектiв iнфляцiї. Однак індексацію не можна розглядати як дієвий метод боротьби з інфляцією. За її допомогою можна лише послабити або уникнути окремих негативних наслідків інфляції, але не можна знизити її темпи. Як уже зазначалося, проблема інфляції, а відтак і антиінфляційної політики, є доволі дискусійною -- як у наукових, так і в політичних колах.

2.2 Досвід Китая у подоланні інфляції

З'ясування негативних наслідків для функціонування грошей в умовах інфляції формує усвідомлення у потребі її подоланні. Ми, студенти, маємо знати, що інфляція в той чи інший період історії і стадії розвитку була властива кожній країні.

Політика Китаю, спрямована на боротьбу з інфляцією, спрацювала. Про це заявив прем'єр-міністр КНР Вень Цзябао, пише The Financial Times. За його словами, уряд встановив жорсткий контроль над зростанням цін в країні.

У травні 2011 року інфляція в Китаї досягла 5,5% в річному вираженні, що стало максимальним показником за 34 місяці. Згідно з даними Державного статистичного управління (ГСУ) КНР, індекс споживчих цін у другій найбільшій економіці світу в травні виріс на 5,5% в порівнянні з тим же періодом минулого року. Ціни на продукти харчування, які в минулому місяці підскочили на 11,7% в річному вираженні, стали головним чинником високої інфляції.

За словами китайського лідера: "Пекін зробив обмеження підйому цін пріоритетним напрямком макроекономічного регулювання і реалізував цілий спектр спрямованих заходів". Аналітики очікували, що в подальшому вона перевищить 6%. Згідно з офіційними прогнозами, планувалося, що за підсумками року ціни зростуть лише на 4%

Для боротьби з інфляцією і зменшення обсягу грошової маси в країні китайський ЦБ неодноразово підвищував базові ставки, а також посилював норми резервування для банків. Так, в квітні поточного року базові ставки були підвищені в четвертий раз з початку глобальної фінансової кризи. На початку червня Центробанк Китаю підвищив норми резервування в шостий раз з початку року



Розділ 3. Тенденції інфляційних процесів в Україні та шляхи їх подолання

З середини 2014 року зростання інфляції в Україні набуло загрозливого характеру і досягло максимуму (60,9% у річному вимірі) у квітні 2015 року. В цілому за період 2014 - 2017 рр. загальний рівень споживчих цін згідно з офіційними даними зріс на 129%. За підсумками 2017 року фактичний рівень споживчої інфляції (13,7%) значно перевищив таргет (8% +/-2 п. п.), офіційно закріплений в Основних засадах грошово-кредитної політики, виконання яких є обов'язковим для Правління НБУ. Протягом І кварталу 2018 р. у своїх офіційних повідомленнях Національний банк визнає, що у поточному році інфляційного таргету (6% +/- 2 п. п.) знову не буде досягнуто. Тобто якість управління інфляційними процесами в Україні є вкрай низькою: з одного боку, Національний банк припускається серйозних помилок у монетарній політиці, з іншого - відсутня конструктивна координація з іншими гілками влади, яка необхідна для зниження інфляції і розвитку економіки.

Рис.3.5. Графічне зображення фактичного рівня інфляції у 2017-2018р.

У березні 2018 р. інфляція на споживчому ринку по відношенню до попереднього місяця становила 1,1%, прискорившись порівняно з лютим на 0,2 проц. пункту. Протягом І кварталу 2018 р. ціни споживчого ринку зросли на 3,5%, що є близьким до відповідного показника 2017 р. (3,9%) та значно перевищує приріст за І кв. 2016 р. (граф. 1).Визначальний вплив на загальний рівень інфляції за січеньберезень мало подорожчання хліба (на 4,4%), риби (на 5,4%), фруктів (на 18,4%), овочів (на 18,1%), а також палива (на 4,0% 1 ) та пов'язане з ним підвищення вартості проїзду автодорожнім транспортом (на 6,6%).

Річний рівень інфляції (місяць до відповідного місяця попереднього року), після зростання у січні до 14,1%, станом на березень знизився до 13,2% (граф.2), що передусім обумовлено ефектом бази порівняння. Основні засади грошово-кредитної політики передбачали орієнтовний таргет щодо річного рівня інфляції у березні 2018 р. на рівні 7,5% +/-2 проц. пункту2 . Проте, як зазначалось вище, має місце стійка інфляційна тенденція без істотних ознак «затухання». Динамічне зростання цін відбувається навіть попри те, що річний рівень девальвації у березні 2018 р. набув від'ємного значення (граф. 2), тобто порівняно з березнем 2017 р. гривня зміцнилась на 2,4%. У структурі приросту індексу споживчих цін упродовж останніх дванадцяти місяців відбулися суттєві зміни. Якщо у березні 2017 р. найбільший внесок до річного рівня інфляції було забезпечено підвищенням тарифів на житлово-комунальні послуги, то у березні 2018 р. вплив цієї категорії різко зменшився (граф. 3), що обумовлено відсутністю значних підвищень тарифів з квітня минулого року. Натомість, майже втричі (з 2,8 до 7,6 п. п.) зріс внесок продуктів харчування та безалкогольних напоїв, що й забезпечило понад половину загального рівня інфляції. Високими залишаються внески транспорту (внаслідок подорожчання палива на тлі зростання світових цін на нафту), а також алкогольних напоїв та тютюнових виробів (через регулярне підвищення акцизів).

У березні 2018 р. споживчі ціни на продукти харчування та безалкогольні напої підвищились на 1,1%, з початку року - на 4,2%, по відношенню до березня 2017 р. - на 17,3%. Зокрема, хліб у річному вимірі подорожчав на 17,6%, м'ясо та м'ясопродукти - на 25,9%, молоко - на 17,7%, яйця - на 61,7%, фрукти - на 40,6%, овочі - на 25,6% тощо.

Підвищення цін реалізації продукції сільського господарства сільськогосподарськими підприємствами було значною мірою обумовлено зростанням витрат виробництва (граф. 5). Зокрема, річний приріст сукупного індексу витрат на виробництво сільськогосподарської продукції станом на лютий 2018 р. становив 12,6%, а індексу цін на матеріальнотехнічні ресурси промислового походження, що споживаються сільським господарством - 13,5%. Протягом 2017 р. динаміка зазначених показників значно перевищувала динаміку цін реалізації продукції, що заклало потенціал для подальшого подорожчання продовольства, котрий не вичерпався і дотепер. З початку 2018 р. розрив почав скорочуватись, проте це відбувається за рахунок високої бази порівняння, тоді як вартість витрат виробництва продовжує зростати.

Зниження обсягів виробництва продукції тваринництва (протягом 2014-2017 рр. - в цілому на 6,3%) відбувається на тлі скорочення кількості сільськогосподарських тварин. Зокрема, станом на 1 квітня 2018 р. порівняно з відповідною датою попереднього року кількість великої рогатої худоби (ВРХ) скоротилася на 4,5% (у т. ч. корів - на 4,3%), свиней - на 8,1%, овець та кіз - на 4,1% і лише кількість птиці зросла на 1,2%. Скорочення поголів'я ВРХ триває усі роки незалежності, тоді як свині, вівці, кози, птахи мали періоди зростання. Проте, з початку 2014 р., попри щорічні сезонні цикли зростання, кількість тварин істотно скоротилася (граф. 6). Ця тенденція має суттєвий вплив на пропозицію продовольства, відтак великою мірою визначає (і визначатиме у найближчій перспективі) динаміку цін на споживчому ринку. Вагомим деструктивним чинником, котрий, з одного боку, провокував скорочення поголів'я у тваринництві, а з іншого - стимулював зростання цін, було скасування (з 2016 р. - частково, з 2017 р. - повністю) спеціального режиму сплати ПДВ для сільськогосподарських виробників, відповідно до якого сплачувані підприємствами кошти перераховувались на спеціальний рахунок і могли бути використані ними для розвитку виробництва.

Проте Національний банк, головною функцією котрого є забезпечення цінової стабільності, у своїх діях не враховує специфіку формування інфляційних процесів в Україні і, відповідно, проводить помилкову монетарну політику. Стверджуючи про посилення «фундаментальних інфляційних ризиків» НБУ безуспішно намагається протидіяти зростанню цін шляхом значного посилення жорсткості монетарної політики: у IV кварталі 2017 р. облікову ставку було підвищено з 12,5% до 14,5%, а у І кварталі 2018 р. - до 17%, що істотно перевищує не лише очікуваний, але й поточний рівень інфляції (граф. 13). Водночас, слід враховувати, що облікова ставка НБУ відповідає ставці за двотижневими депозитними сертифікатами НБУ, тобто за нею НБУ не надає рефінансування, а залучає кошти банків, тим самим блокує мотивацію банків до кредитування реального виробництва, а отже перешкоджає збільшенню пропозиції товарів, яке могло б стати антиінфляційним чинником. Тобто, підвищення облікової ставки НБУ за даних обставин призводить до посилення інфляційного тиску. На жаль, Правління НБУ ігнорує особливості вітчизняної економіки, які відрізняють її від класичної ринкової економіки з перегрітим попитом. Рада НБУ, яка має всі повноваження для корекції хибної монетарної політики Правління, також не приймає необхідних рішень.

Можна зробити висновок, що наразі інфляції не протидіє жодна з гілок влади (зокрема НБУ), натомість багато кроків, навпаки, мають проінфляційний характер:

- Національний банк, не маючи ефективної стратегії і тактики антиінфляційної політики, адекватної реаліям вітчизняної економіки, проводить помилкову монетарну політику, що блокує кредитування реального сектору економіки, відтак пригнічує виробництво, а отже загострює інфляційні процеси;

- Верховна Рада ухвалює закони, котрі ускладнюють діяльність сільськогосподарських виробників, орієнтованих на внутрішній ринок, які могли забезпечити зростання пропозиції товарів, що мало б антиінфляційний ефект;

- уряд, з одного боку, не вживає необхідних заходів щодо розвитку підприємництва і конкуренції на ринку, насичення ринку вітчизняними товарами і послугами, а також скасовує державне регулювання цін на продовольчі товари, а з іншого - збільшує соціальні стандарти (що є цілком виправданим з огляду на низький рівень доходів населення);

- НКРЕКП (фактично підконтрольна Президенту) перманентно підвищує тарифи на енергоносії для виробників в інтересах кількох олігархічних груп.

Отже, в умовах незначного впливу монетарного чинника на інфляцію для стримування зростання цін доцільніше приймати більш системні рішення.

По-перше, необхідно вжити заходів щодо приведення темпів підвищення рівня життя населення у відповідність із реальними можливостями економіки.

По-друге, слід невідкладно вжити дієвих заходів для поліпшення умов ведення бізнесу, тим самим одночасно сприяючи переспрямуванню частини коштів громадян від споживчого ринку на бізнесові напрями та розширенню пропозиції товарів і послуг на споживчому ринку.

По-третє, уряду необхідно нарешті ефективніше застосовувати наявні в нього ринкові інструменти для приборкання тимчасових -- і не дуже -- коливань цін на окремі товари та послуги (здійснення політики інтервенцій, антимонопольні важелі тощо). При цьому слід по можливості обмежувати застосування адміністративних важелів.

По-четверте, необхідно нарешті повернутися обличчям до фінансових ринків і вжити справді дієвих заходів щодо їх розвитку.

А почати необхідно з розбудови ліквідного та прогнозованого ринку державних цінних паперів, за яким обов'язково підтягнуться й інші сегменти.

Згідно з оцінками фахівців, у вітчизняній економіці закладено сильний інфляційний потенціал, який повільно впливає на економіку України.

Для ліквідації інфляційних процесів уряд має прискорити проведення реформ, акцентуючи увагу на структурній перебудові національної економіки та всебічному стимулюванні ринкових відносин та швидкого економічного зростання.



Висновок

Отже за результатами дослідження можна зробити висновки: Інфляцiя властива бiльшостi економiчно розвинутих країн свiту i є основною проблемою в тих країнах, що розвиваються.

Чим би не була спровокована iнфляцiя, вона знецiнює доходи бюджету й супроводжується його дефiцитом.

Адже крiм бюджетного дефiциту iнфляцiя обов'язково супроводжується нерiвномiрним зростанням цiн й, звiдси, порушенням господарчих зв'язкiв, гонкою цiн мiж окремими галузями економiки й хвильоподiбним поширенням зростання цiн по районах держави й галузям.

У станi iнфляцiйної нестабiльностi орiєнтацiя лише на регулювання з боку спiввiдношення “попит-пропозицiя” може призвести до затяжних криз з повiльним перiодом стабiлiзацiї i оздоровлення економiки. Незважаючи на дiю ринкових законiв, держава не вiдмовляється вiд впливу на цiни, суттєво посилюючи його в кризовi для нацiональної економiки перiоди.

Тому на мою думку вихiд з кризового стану для економiки будь-якої країни мiстить два основних елементи. По-перше, приборкання iнфляцiї та, по-друге, припинення падiння виробництва. Однак ключовим моментом є саме вирiшення питання iнфляцiї, оскiльки це-найважливiша умова для поновлення iнвестицiйної активностi, що в свою чергу має забеспечити вiдродження виробництва.

Мiж оподаткуванням та встановленням державного контролю за цiнами iснує функцiональний взаємозв'язок i цим користуються уряди, коли ставлять собi за мету припинити зростання внутрiшнiх цiн та поставити у невигiдне становище тих господарюючих суб'єктiв, якi планують пiдняти цiну на продукцiю. Адже державний контроль над цiнами грає надзвичайно важливу роль, особливо в умовах кризису економiки i виходу з нього.

Наприкiнцi слiд додати, що iнфляцiя - це не лише свiдоцтво слабкості економiки, а й свiдоцтво слабкостi державної влади або слабкостi полiтичної мудростi.

На закінчення вважаю за необхідне звернути увагу на те, що суттєво поліпшити ситуацію можна лише за умов комплексного впровадження заходів антиінфляційного регулювання. Адже економіку будь-якої країни слід розглядати як систему, організм з обмеженою кількістю прямих та опосередкованих зв'язків. Механізм дії інфляційних факторів залежить від співвідношення багатьох економічних процесів - внутрішніх і зовнішніх. Він неоднорідний на часовому проміжку становлення ринкової економіки в Україні. Також неоднакова активність конкретних інфляційних факторів. Це обумовлено тим, що інфляція - це, передусім, динамічний макроекономічний процес. У більшості випадків ті негативні процеси, які проглядаються на рівні макроекономіки, є наслідком значних деформацій внутрішніх економічних процесів, як макроекономічних, так і мікроекономічних. Саме тому без системного підходу, без комплексного оздоровлення фінансової ситуації, що мають бути узгоджені з конкретними національними особливостями, конкретними змінами процесів у кожній ланці економічної системи країни, їх розвитком протягом незупинного плину часу. Інакше, якщо засоби щодо оздоровлення економічної ситуації використовуються частково, то результат нагадуватиме лише тимчасову “косметичну” операцію.

Сьогодні в Україні є всі ознаки серйозної кризи, що знаходиться у взаємозалежності: катастрофічний спад виробництва і його низька ефективність. Криза платежів, що охопила практично всі галузі народного господарства, включаючи банківську систему. Криза фондового ринку, криза державних платежів і державних фінансів в цілому. Криза банківської системи «галопуюча» інфляція: фактична девальвація гривні зростання реальних цін на імпортні товари зниження купівельної спроможності населення унаслідок зростання цін без відповідного зростання заробітної плати зростання безробіття.

Заходи по оздоровленню фінансової ситуації в Україні можуть дати позитивні результати лише за умов початкового, обов'язкового і суттєвого оздоровлення фінансів базової ланки економіки - фінанси підприємств та організацій, ефективного стимулювання ділової активності та підприємництва продукуючого процесу.



СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д.Базилевича. - К.:Знання, 2006.-631 с.

2. Петро Васильович Круш Олена Володимирівна Клименко Інфляція: суть, форми та її оцінка. Навчальний посібник

3. Кравченко С. «Проблеми інфляції в ринковій економіці й антиінфляційна політика держави» // Економіка, фінанси, право. -- 2003.

4. Кравченко С., Теленик С. Інфляція в ринковій економіці: сутність, причини і взаємозв'язок з макроекономічними показниками // Економіка, фінанси, право. -- 2005.

5. Інфляція: сутність, форми і причини. URL: http://osvita.ua/vnz/reports/econom_theory/22463/

6. Вітчизняний і зарубіжний досвід долання інфляції. URL: https://pravo.studio/kreditovanie/vitchiznyaniy-zarubijniy-dosvid-dolannya-42655.html

7. Антиінфляційна політика. URL: http://www.ukr.vipreshebnik.ru/entsiklopediya/19-a/3482-antiinflyatsijna-politika.html

8. Л. Е. Сімків, О. С. Яцюк, С. Я. Кісь "Основи економічної теорії", Івано-Франківськ - 2004 р.

9. "Гроші та кредит" підручник, Тернопіль - 2000р.

10. А. Гальчинський "Теорія грошей" Київ "Основи" 1996 р.

11. Інфляція. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Інфляція

12. Головні причини і наслідки інфляціі. URL: https://pidruchniki.com/18340719/finansi/golovni_prichini_naslidki_inflyatsiyi

13. Індекси цін та їх використання для характеристики інфляції. URL: https://pidruchniki.com/92678/ekonomika/indeksi_vikoristannya_harakteristiki_inflyatsiyi

14. Інфляційний процес. URL: http://www.info-library.com.ua/books-text-7878.html

15. Типи інфляції. URL: https://library.if.ua/book/64/4736.html

16. Климко Г.Н., Несторенко В.П. та ін. Основи економічної теорії: Політекономічний аспект. - К.: Вища школа, 1994 - 559с.

17. Мочерний С.В. Основи економічних знань. К.: Феміна, 1995 - 352с.

18. Тимофєєв В. До питання антиiнфляцiйного оподаткування i регулювання цiн в умовах ринкових вiдносин.// Економiка України.1993. №1. С.37-45.

19. Соціально-економічні наслідки. URL: https://pidruchniki.com/1259060539937/politekonomiya/sotsialno-ekonomichni_naslidki_inflyatsiyi

20. Макроекономіка: Навчально-методичний посібник. Н.Г. Ушакова, Н.М. Федоренко, Н.А. Чвала, 2005 - 94 с.

21. Ченінога В.Г. Основи економічної теорії: навчальний посібник/ В.Г. Чепінога - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 411с.

Размещено на Allbest.ru