Грошовий обіг та грошова маса

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ БІЗНЕСУ, ЕКОНОМІКИ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

КАФЕДРА ОБЛІКУ АНАЛІЗУ ТА АУДИТУ

РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНА РОБОТА

з дисципліни «Гроші та кредит»

Виконав: студент групи ОІ-132

Дубенчук Ю. О.

Перевірив: к. т. н., доцент

Балан О. С.

Одеса 2014



Зміст

Вступ

1. Теоретична частина. Економічна основа грошового обігу та грошова маса

1.1 Грошовий обіг. Класична модель кругообігу товарів і послуг

1.2 Суть закону грошового обігу

1.3 Поняття грошової маси, грошові агрегати та грошова база

2. Практична частина

2.1 Задача 1

2.2 Задача 2

2.3 Задача 3

Висновки

Список використаних джерел

Додатки



Вступ

Сучасна світова економіка характеризується взаємним впливом економік різних країн і поглибленням зовнішньоекономічних зв'язків. Цей процес стосується як обміну товарами та послугами, так і руху капіталу. Зрозуміло, що ці тенденції слід ураховувати при розробці національної монетарної політики, оскільки взаємовплив економік різних країн здійснюється передусім через гроші.

Гроші. Немає більш популярного слова серед населення, в сім'ї, думках людей. Прагнення володіти грошима стимулює працю й творчість, й водночас у грошовій гонитві, дехто часом вдається до різних махінацій та злочинів. Але головне те, що гроші є найважливішим засобом торгівлі, і економічних відносин. Це великий економічний винахід людства, що сприяє прогресивному розвитку світу.

Мета розрахунково-графічної роботи полягає в тому, щоб дослідити сутність поняття грошового обігу та підходи до його аналізу в країні, проаналізувати кількісні показники, які дають можливість якнайкраще оцінити стан грошового обігу в Україні.

Поставлену мету можна досягнути, виконавши наступні завдання:

- дослідити поняття грошового обігу;

- розглянути класичну модель кругообігу товарів і послуг;

- розглянути способи зв'язку державного уряду з економічною системою;

- визначити основні показники вимірювання грошового обігу;

- розглянути закон грошового обігу;

- охарактеризувати поняття грошової маси.

Об'єктом дослідження є особливості грошового обігу в країні та підходи до його вимірювання. Предмет дослідження - кількісні показники, які характеризують грошовий обіг в країні.



1. Економічна основа грошового обігу та грошова маса

1.1 Грошовий обіг. Класична модель кругообігу товарів і послуг

Серед понять, що характеризують грошові відносини в суспільстві, провідне місце займають грошовий оборот, грошовий обіг, фінанси, кредит, маса грошей, швидкість обігу грошей. Якщо останні чотири з них знайшли в літературі досить повне й однозначне тлумачення, то поняття грошового обороту і грошового обігу досі залишаються дискусійними. Дискусії ведуться щодо сутності цих понять, їх взаємозв'язку, сфер використання тощо.

Грошовий обіг -- це безперервні потоки руху грошей між суб'єктами економічних відносин в процесі суспільного відтворення з метою забезпечення розвитку економіки. Таке визначення грошового обігу трактує його з кількісної і якісної сторін.

Кількісна сторона характеризується обсягом усіх грошових платежів у народному господарстві. При цьому грошовий обіг охоплює і готівковий, і безготівковий рух грошей. Це зумовлюється тим, що в процесі реалізації цінностей однаково здійснюється рух грошей як готівкою, так і безготівковими грошима. Гроші однаково переміщуються від одного учасника сфери обігу до іншого. Відмінність їх полягає лише в тому, що готівкові гроші переміщуються з рук платника в руки одержувача. Безготівкові грошові кошти переміщуються з рахунку платника на рахунок одержувача. Ця відмінність не змінює суті явища грошового обігу. В обох випадках він обслуговує реалізацію реальних цінностей.

Якісна сторона визначення суті грошового обігу полягає в тому, що рух грошей обслуговує переміщення реальної вартості. Це переміщення має реальний зміст. Воно зумовлене тим, що у ринковій економіці результати виробництва мають товарну форму. Рух ВВП має двоякий вираз: натуральний (натурально-речовинний) і грошовий. У процесі відтворення рух вартості у цих двох виразах проявляється, як самостійні процеси. Тобто окремо відбувається рух цінностей і окремо -- рух грошових коштів. Водночас вони нерозривно пов'язані між собою. У них спільна основа -- вартість або цінність сукупного продукту [1].

В процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також виконання різних видів зобов'язань в грошовій формі здійснюються розрахунки та платежі, які відбуваються і при розподілі та перерозподілі грошових коштів. Сукупність всіх грошових платежів утворює грошовий оборот.

Класична модель кругообігу товарів та послуг, якими обмінюються підприємства (фірми) і домашні (сімейні) господарства (населення), врівноважена відповідним потоком грошових платежів, що здійснюються при обміні, представлена на рисунку 1.1. В розглянутій схемі підприємства і населення, пов'язані між собою двома групами ринків: продуктів та ресурсів.

Рисунок 1.1

Ринки продуктів - це ринки, на яких населення, підприємства купують вироблені іншими підприємствами товари та послуги. Населення витрачає одержані ними доходи на придбання споживчих товарів, а підприємства продають свої продукти населенню та іншим підприємствам з метою одержання виручки, необхідної для продовження процесу виробництва.

Ринки ресурсів - це ринки, на яких населення, підприємства купують ресурси, необхідні для виробництва - робочу силу, капітал, природні ресурси. Населення та підприємства продають ресурси, що належать їм, за відповідні грошові платежі, які виступають у вигляді заробітної плати, процентного доходу, рентних платежів, прибутку.

У наведених рисунках товари і ресурси рухаються за часовою стрілкою, а відповідні платежі - в протилежному напрямку. Процеси, показані стрілками, називаються потоками, оскільки вони безперервні та довготривалі, вимірюються в одиницях (наприклад, в гривнях за певний період: рік, місяць, день).

З усіх потоків найбільш важливими є:

- національний (сукупний) продукт, тобто загальна вартість всіх виготовлених виробів та послуг;

- національний доход, що характеризує сукупний доход, одержаний населенням, включаючи заробітну плату, ренту, процентні виплати.

Кількісним вимірником товарних потоків є гроші. Кількість грошей в обігу можна визначити виходячи з наступної залежності:

M*V = P*Q,

де М - кількість грошей (грошова маса),

V - швидкість обігу грошей,

Р - рівень цін,

Q - реальний національний продукт.

Наведене рівняння обміну відображає залежність зміни кількості (маси) грошей, що знаходяться в обігу, від рівня цін і розміру реального національного продукту. На практиці всі показані зв'язки складніші, оскільки до сфери обігу товарів та грошей включаються процеси, пов'язані із заощадженнями, інвестиціями і фінансовими ринками. Та частина доходу, яка не спрямовується на придбання товарів та послуг, сплату податків, погашення боргових зобов'язань, носить назву заощаджень. Це накопичення у вигляді готівкових коштів, вкладів в банках чи цінних паперах.

Підприємства (фірми) витрачають дещо більше, ніж одержують від продажу своїх продуктів, тому що повинні здійснювати інвестиції. Інвестиції вкладаються в основний капітал (придбання обладнання, комп'ютерної техніки) і товарні запаси (сировину, матеріали).

Коли до кругообігу залучаються збереження та інвестиції, виникає два шляхи, по яких кошти можуть переходити від господарських суб'єктів до ринків продуктів: прямий та непрямий. Прямий - це безпосередні витрати на споживання, непрямий - це рух засобів через фінансові ринки, заощадження та інвестиції. Оскільки більшість заощаджень здійснюється населенням, а інвестиції - підприємствами, є необхідним набір інструментів, що забезпечує переміщення потоків в грошових коштах від перших до других. Ці механізми діють завдяки функціонуванню фінансових ринків (Рисунок 1.2). Фінансові ринки складаються з великої кількості «каналів».

Рисунок 1.2

До першої групи таких каналів відносяться канали прямого фінансування, по яких кошти переміщуються безпосередньо від власників заощаджень до позичальників шляхом реалізації акцій, облігацій та інших цінних паперів. До другої групи відносять канали непрямого фінансування, визначаючи, що потоки грошових коштів від власників заощаджень до позичальників проходять через фінансових посередників, таких як банки, страхові компанії та інші кредитно-ощадні установи.

Завдання фінансових посередників полягає в тому, щоб спрямовувати заощадження від тих учасників економічних відносин, які заробляють більше, ніж витрачають, до тих, які витрачають більше, ніж заробляють. Найбільш важливими фінансовими інститутами є банки.

Фінансове посередництво пов'язане з випуском ліквідних довгострокових зобов'язань з метою одержання коштів та їх наступним вкладенням в менш ліквідні активи. Тим самим фінансові посередники збільшують розміри грошових фондів, випускаючи свої власні довгострокові зобов'язання, а на вилучені від їх продажу кошти купують довгострокові боргові зобов'язання чи цінні папери, що випущені іншими суб'єктами.

В аналіз кругообігу продуктів і доходів слід включати об'єкти державного сектора (Рисунок 1.3). Зв'язок державного сектора з економічною системою відбуваються трьома шляхами: через податки, державні закупки та позики. Одним з основних джерел державного впливу на процес кругообігу є податково-бюджетна політика. Зниження податків стимулює як зростання заощаджень, так і зростання споживання, - зростає національний продукт. Зростання обсягів державних закупок також стимулює зростання національного продукту [2].

Рисунок 1.3

1.2 Суть закону грошового обігу

Закон грошового обігу - загальний економічний закон (діє в кількох суспільно-економічних формаціях), який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між кількістю необхідних для обігу грошей, цінами товарів, що підлягають реалізації, і вартістю грошей.

Закон грошового обігу полягає у дотриманні в обігу необхідної кількості грошей, це закон кількості грошей в обігу. Кількість грошей, необхідних для обігу, можна визначити за такою формулою:

КГ =,

де КГ - кількість грошей;

СЦ - сума цін усіх реалізованих за рік товарів;

К - сума цін товарів, проданих в кредит;

П - сума платежів по зобов'язаннях (по кредиту минулого періоду);

ВП - сума платежів, що взаємно погашаються;

О - швидкість обігу грошей (середнє число обороту грошей на рік).

На сьогоднішній день важко передбачити ймовірну економічну ситуацію в країні і на світовому ринку. Тому врахування вимог закону грошового обігу у ринковій економіці здійснюється на основі визначення стану грошового обігу, тобто фактичної збалансованості Мф і Мн та розробки і впровадження у життя відповідної грошово-кредитної (монетарної) політики, що базується на сучасному монетаризмі, з позицій якого, закон грошового обігу виражається таким рівнянням:

Мф=Мн,

де Мф - фактична грошова маса в обігу;

Мн - об'єктивно необхідна для обігу маса грошей.

Якщо Мф > Мн, у обігу знаходяться зайві гроші, а коли Мф < Мн, то існує нестача грошей в обігу. Звідси суть закону грошового обігу полягає у тому, що протягом даного періоду в обігу повинна бути лише певна, об'єктивно зумовлена грошова маса [3].

1.3 Поняття грошової маси, грошові агрегати та грошова база

Найважливішим кількісним показником грошового обороту є грошова маса, що представляє собою сукупний об'єм купівельних і платіжних засобів, що обслуговують господарський оборот і належать приватним особам, підприємствам та державі. Сукупна величина грошової маси включає готівкові гроші та гроші безготівкового обороту.

Грошовий агрегат - це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності.

Основними принципами формування грошових агрегатів є:

- грошова маса містить не лише готівкові гроші, а й депозитні;

- уся грошова маса поділяється на ту, що є в обігу, і ту, яка нагромаджується та виконує функцію збереження вартості;

- сукупна грошова маса містить також: банківські вклади, депозити та цінні папери з фіксованим доходом.

Грошові агрегати будуються шляхом приєднання до попередніх величин нових грошових компонентів у послідовності, що характеризує зменшення їх ліквідності. Тобто кожний наступний грошовий агрегат включає в себе попередній плюс новий блок фінансових активів.

З 1993р. у статистичній практиці України НБУ визначає структуру, грошової маси відповідно до агрегатного методу, використовуючи для цілей аналізу і регулювання чотири грошові агрегати: МО, М1, М2, М3.

М0 - готівка в обігу (гроші поза банками).

М1 - дорівнює агрегату М0 плюс вклади в банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попере­дження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання. У фінансовій статистиці НБУ ці кошти мають назву «переказні депозити в національній валюті».

Депозитний рахунок - рахунок в банку, на який гроші поміщаються на певний термін для отримання відсотків; при поточних депозитах - кошти можуть вилучатись до закінчення терміну за попереднім повідомленням, але при цьому відсоток менший.

М2 - дорівнює агрегату М1 плюс термінові (строкові) депозити (депозит, який може бути вилучений лише після закінчення певного терміну, відсоток за ним вищий, ніж по звичайному депозиту), а також до цього агрегату належать переказні депозити в іноземній валюті, які на першу вимогу можуть бути обмінені на готівку.

М3 - дорівнює агрегату М2 плюс кошти в цінних паперах власного боргу банків.

Більше третини грошової маси в Україні припадає на готівкові гроші, причому має місце тенденція зростання цього грошового агрегату (М0). Перехід грошей з безготівкового обігу в готівковий - результат жорсткої фінансової політики, який призводить до розширення ухилень від сплати податків. Крім того, скорочення безготівкового обороту свідчить про зниження здатності держави впливати на реальні господарські процеси [4].

У фінансовій статистиці промислово розвинутих країн для означення грошової маси застосовується такий набір основних грошових агрегатів:

М1 - включає готівку в обігу і засоби на поточних банківських рахунках;

М2 - складається із агрегату М1 плюс термінові і ощадні вклади в комерційних банках (до 4-х років), а також короткострокові державні цінні папери. Останні не функціонують як засоби обігу, але можуть перетворюватись на готівкові кошти або чекові рахунки;

М3 - містить агрегат М2, ощадні вклади в спеціалізованих кредитних закладах, а також цінні папери, які обертаються на грошовому ринку, в тому числі комерційні векселі, які виписуються підприємствами.

М4 - складається із агрегату М3 плюс депозитні сертифікати крупних комерційних банків.

У системі аналізу пропозиції грошей важливе місце належить показнику «грошова база», який широко використовується при визначенні потенційних можливостей розвитку емісійного процесу і прогнозування динаміки грошової маси.

Грошова база включає запаси всієї готівки, яка перебуває в обороті поза банківською системою та в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у центральному банку.

Величину грошової бази можна визначити за формулою:

= + ,

де - сума готівки, випущеної центральним банком і не поверненої в його фонди;

- сума грошових коштів (резервів), які перебувають на кореспондентських рахунках банків у цент­ральному банку.

За своїм змістом елементи, що формують грошову базу, можна подати формулою:

B = Rd + Rt + Rc + CY,

де Rd - сума обов'язкових резервів за вкладами до запитання;

Rt - сума обов'язкових резервів за строковими вкладами;

Rc - наднормативні резерви;

CY - готівка, що знаходиться в обігу.

Тобто, грошова база включає в себе грошовий агрегат М0 (готівка в обігу), грошові кошти в касах банків, що разом з готівкою в обігу є сумою всіх готівкових коштів, випущених центральним банком; обов'язкові резерви комерційних банків та їх кошти на кореспонденських рахунках в центральному банку [5].



2. Практична частина

2.1 Задача 1

Розрахуйте значення вказаного грошового агрегата згідно з методикою США за наведеними даними (млн. гр. од.):

Грошовий агрегат	М2
Показники:
Чекові депозити юридичних лиць	12,0
Зношені і неплатіжні банкноти, вилучені з обігу	0,8
Ощадні облігації	0
Вклади на вимогу	3,2
Вклади національних комерційних банків в іноземних банках	0
Ощадні вклади нерезидентів	2,6
Термінові позики в євродоларах	2,6
Одноденні угоди про зворотний викуп	1,2
Комерційні цінні папери	2,1
Фальшиві банкноти вилучені з обігу	1,5
Термінові вклади фізичних осіб в зарубіжних банках	1,6
Ощадні вклади резидентів	2,6
Банкноти в обігу	12,1
Чекові депозити фізичних осіб	2,7
Депозитні сертифікати	6,1
Термінові депозити	0
Поточні вклади іноземних банків	5,4
Монети в обігу	3,1
Одноденні позики в євродоларах	2,4

Рішення:

М1 = монети в обігу + банкноти в обігу + чекові депозити юридичних лиць + чекові депозити фізичних осіб + депозитні сертифікати;

М2 = М1 + ощадні вклади нерезидентів + термінові депозити + поточні вклади іноземних банків + ощадні вклади резидентів + вклади на вимогу + комерційні цінні папери + ощадні облігації.

М1 = 3,1+12,1+2,7+12,0+6,1=36 млн. гр. од.;

М2 = 36+2,6+0+5,4+2,6+3,2+2,1+0=51,9 млн. гр. од.

Відповідь: грошовий агрегат М2 = 51,9 млн. гр. од.

2.2 Задача 2

Використовуючи модель кругообігу доходів і продуктів по даним таблиці визначте макроекономічні показники за звітний рік.

Дані показники:
Заощадження, S	450,1
Трансфертні платежі, Tr	230,9
Загальні податкові надходження, Tx	440,9
Платежі за імпорт, Im	345,1
Платежі за експорт, Ex	305,4
Витрати на споживання, C	55,2
Національний дохід, Y	1555,4
Ін'єкції	1005,2
Знайти:
Інвестиції, I	?
Чисті податки, T	?
Державні закупівлі, G	?
Національний продукт, E	?
Витік	?

Рішення:

За моделлю кругообігу отримані на фінансовому ринку кошти фірми витрачають на покупку інвестиційних товарів, в першу чергу, обладнання. Споживчі витрати домогосподарств (С) доповнюються інвестиційними витратами фірм (I). При цьому рівність національного доходу національному продукту зберігається, тому в макроекономіці національний доход і національний продукт позначаються однією буквою - Y. При цьому величина національного продукту в стані рівноваги дорівнює сумі сукупних витрат:



Y = E.

Сукупні витрати (національний продукт) в двухсекторной моделі економіки складаються з споживчих витрат домогосподарств (С) та інвестиційних витрат фірм (I):

E = C + I,

а національний дохід - із споживання (C) і заощаджень (S):

Y = С + S.

Звідси випливає, що

С + I = С + S,

що означає, що сукупні витраті рівні сукупного доходу, а

I = S,

тобто інвестиції рівні заощадженням. Інвестиції представляють собою ін'єкції в економіку, а заощадження - витік з економіки. Під ін'єкціями розуміється все, що збільшує потік витрат і, отже, доходів (за винятком споживчих витрат, які не відносяться ні до ін'єкцій, ні до вилученням).

Витік - це все, що скорочує потік витрат і, отже, доходів. Зростання інвестицій збільшує сукупні витрати (сукупний попит), забезпечує додаткові доходи виробникам, служить стимулом для збільшення національного продукту (випуску). Зростання заощаджень скорочує сукупні витрати і може привести до скорочення виробництва. В рівноважної економіці ін'єкції рівні витоку.

Під податками тут розуміються чисті податки, які становлять різницю між податками (Tx) і трансфертами (Tr):

T = Tx - Tr.

В чотирьохсекторній моделі (моделі відкритої економіки) принцип рівності доходів і витрат також зберігається. З урахуванням витрат іноземного сектора, які носять назву «чистий експорт» (Xn) і являють собою різницю між експортом і імпортом:

Хn = Ex - Im,

можна записати формулу сукупних витрат, які дорівнюють сумі витрат всіх макроекономічних агентів: домогосподарств, фірм, держави та іноземного сектора:

Е = C + I + G + Xn,

звідки державні закупівлі (G) рівні:

G = E - C - I - Xn.

На підставі всіх цих теоретичних даних можна зробити відповідні розрахунки:

1) E = Y = 1555,4;

2) I = S = 450,1;

3) T = Tx - Tr = 440,9 - 345,1 = 95,8;

4) Хn = Ex - Im = 305,4 - 345,1 = -40, отже

G = E - C - I - Xn = 1555,4 - 550,2 -450,1 + 40 = 595,1;

5) Ін'єкції = Витік = 1005,2.

2.3 Задача 3

Визначте індекс споживчих цін в звітному періоді (споживча корзина складається з п'яти товарів). гр./од./шт.

Рік	2007	2008
Товар А	2,7	2,8
Товар B	2,9	2,7
Товар C	1,6	1,5
Товар D	1,8	1,5
Товар E	3,2	3,2

Грошова маса, М, млрд. гр. од. - 7,1;

Швидкість звертання грошей, V = ?;

Номінальний національний продукт, млрд. гр. од. = 36,8;

Реальний національний продукт, млрд. гр. од. = ?;

Індекс цін = ?

Рішення:

= ,

де - кількість товарів звітного періоду;

- ціни на товари в звітному періоді;

- ціни на товари в базовому періоді.

= = = 0,96

= , звідси РНП =

РНП = = 38,3 млрд. гр. од.

ННП = V*M, звідси V =

V = = 5,18 млрд. гр. од.

Відповідь: = 0,96, РНП = 38,3 млрд. гр. од., V=5,18 млрд. гр. од.



Висновок

Грошовий обіг є однієї із основних сфер грошового обороту країни, адже являє собою рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує сферу обміну. Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об'єктивно зумовлена грошова маса. Він з'ясовує внутрішні зв'язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей.

Грошовий оборот забезпечується певною масою грошей, величина якої є важливою характеристикою стану грошового обігу та ринкової кон'юнктури в цілому. Грошова маса є одним з найважливіших факторів фінансової стабільності, має глибокий зв'язок з усіма економічними та соціальними процесами і займає особливе місце у розвитку національної економіки. грошовий маса обіг ціна

Узагальнення та систематизація методологічних підходів до структуризації грошової маси, аналізу її обсягу і структури дозволили визначити основні тенденції грошового обігу, проблеми, що наявні в українській економіці, наприклад, надмірна частина готівкових грошей в загальній структурі грошової маси, низька забезпеченість грошовими коштами господарства України.

Необхідно регулярно проводити усесторонню оцінку економічного стану країни, особливо варто звертати увагу на аналіз грошового обігу, що можливо лише внаслідок систематичного дослідження основних показників вимірювання грошового обігу. Результати аналізу таких показників, як динаміка і структура грошової маси, грошових агрегатів, які включає в себе грошова маса, швидкість обігу грошей дозволить органам грошово-кредитного регулювання держави ефективніше застосовувати інструменти впливу на реальну економіку та процеси, що відбуваються в ній.



Список використаних джерел

1. Алєксєєв, І. В., Колісник, М. К. Гроші та кредит: навч. посібник / І. В. Алєксєєв, М. К. Колісник. К.: Знання, 2009. 253 с. ISBN 978-966-364-595-1.

2. Маслова С. О. Гроші і кредит. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://buklib.net/books/21868/.

3. Савлук, М. І. Гроші та кредит: підручник / М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. 3-тє вид., перероб. і доп. К.: КНЕУ, 2002. 598 с. ISBN 966-574-369-4.

4. Михайленко В.С. Гроші та кредит: Навч. посіб. для дистанційного навчання / За наук. ред. А.А. Чухна. К.: Вид-во «Університет «Україна»», 2006. 372 с.

5. Грошовий обіг і грошові потоки. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://lib.lntu.info/book/fof/bs/2011/11-30/page5.html.



Додатки

Додаток А Схема сукупного грошового обороту

Рис. А.1



Додаток Б Динаміка зміни грошового агрегату М3

Рис. Б. 1

Размещено на Allbest.ru