Субєкти внутрішньогосподарського контролю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

"Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана"

Аналітичний огляд наукових статей

"Субєкти внутрішньогосподарського контролю"

Виконала: Михайлич І.Г.

Перевірила: Булкот Г.В.

Київ-2019

Вступ

Завдання здійснення постійного та пильного внутрішнього контролю за різноманітними параметрами внутрішньогосподарської діяльності не може повною мірою забезпечити незалежний (зовнішній) аудит, який є лише дискретним (періодичним) контролем.

Теж саме стосується стратегій діяльності підприємства, які потребують тривалої розробки, постійного коригування та своєчасної зміни. Підвищення ефективності функціонування внутрішньогосподарського контролю досягається роботою усіх його ланок, в тому числі й спеціалізованого підрозділу внутрішнього аудиту.

Внутрішній аудит є однією зі складових внутрішньогосподарського контролю та являється дієвим інструментом, який дає змогу виявляти можливості для підвищення ефективності бізнесу.

За міжнародними стандартами аудиту внутрішній аудит - діяльність з оцінювання, яка організована в межах суб'єкта господарювання і яку виконує окремий відділ.

Внутрішній аудит - це складова частина загального аудиту, організованого на економічному суб'єкті на користь його власників і регламентованого його внутрішніми документами щодо дотримання встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, складання і подання звітності, внутрішнього її аналізу, та надійністю функціонування всієї системи внутрішньогосподарського контролю.

Служба внутрішнього аудиту виконує роль діагностичного засобу в процесі управління господарською діяльністю підприємства.

Аналітичний огляд статті №1

Назва статті: "Обєкти та суб'єкти внутрішньогосподарського контролю основної діяльності підприємств електроної комерції"

Автори статті : Л.Я Патраманська

Джерело: Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Огляд статті

Актуальність даної теми: Специфіка організації та ведення бізнесу за умов електронної комерції беззаперечно вплинули на організацію та проведення внутріш нього контролю на підприємствах. Система внутрішнього контролю на підприємствах електронної комерції є сукупністю механізмів контролю, що функціонують у відповідності до ризиків, що супроводжують бізнеспроцеси підприємств електронної комерції.

Ці внутрішні механізми контролю відіграють важливу роль у забезпеченні достатнього рівня довіри до здійснення господарських операцій в мережі та повинні сприяти створенню умов щодо збільшення обсягів прибутку. контроль бізнес внутрішньогосподарський

З метою раціональної організації та ефективного функціонування системи внутрішнього контролю на підприємствах електронної комерції одним з перших завдань є визначення об'єктів і суб'єктів контролю. Це є важливим завданням, оскільки організація внутрішнього контролю для таких суб'єктів господарювання є дещо відмінною.

Мета статті: Завданням статті є визначення кола об'єктів та суб'єктів внутрішнього контролю на підприємствах електронної комерції.

Виклад основного матеріалу: Однією із проблем контролю на підприємствах електронного бізнесу є визначення кола його об'єктів, крім того, досить часто виникають сучечки щодо розмежування об'єкта та предмета контролю. Аналіз літературних джерел з даного питання дозволив встановити, що науковцями розглядаються проблеми визначення об'єктів контролю як на макрорівні з позиції державного підходу, так і на мікрорівні з позиції внутрішнього контролю.

На думку Бутинець Т.А.: "…держава здійснює контроль окремих сторін використання підприємствами національного багатства в процесі створення суспільного продукту - сплату податків, дотримання законності у веденні бізнесу, соціальний захист працюючих тощо", тобто можемо зробити висновок, що об'єкти контролю у даному випадку охоплюють окремі аспекти господарювання.

На наш погляд, внутрішній контроль, на відмінну від зовнішнього (державного), здатен охопити комплексно всі аспекти господарювання, а тому коло об'єктів, які досліджуються, буде значно ширшим. Тобто, об'єктом внутрішнього контролю на підприємствах електронної комерції по суті буде виступати вся їх діяльність, що є сукупністю господарських процесів.

Оскільки господарські процеси, що мають місце у діяльності суб'єкта електронної комерції є досить різноманітними, сформувати їх повний перелік неможливо. За загальним підходом до об'єктів внутрішнього контролю відносять ресурси (активи та джерела їх формування, власний капітал та зобов'язання), процеси (операційна, інвестиційна та фінансова діяльність підприємства) та результати діяльності (прибуток чи збиток). У рамках даного дослідження наша увага сконцентрована безпосередньо на основній діяльності підприємств електронної комерції, в силу специфіки яких доцільно виокремити найважливіші об'єкти внутрішнього контролю: ресурси, результати, ефективність та ризики.

При цьому в складі ресурсів слід приділити особливу увагу безпосередньо технічному забезпеченню та інформаційним технологіям, які впроваджені на підприємстві, оскільки вони забезпечують провадження основної діяльності. Контроль результатів основної діяльності підприємств електронного бізнесу не обмежується лише фінансовими результатами (при буток чи збиток). До результатів основної діяльності суб'єкта електронного бізнесу як об'єктів контролю слід віднести продукцію, роботи, послуги та доходи від їх реалізації, витрати, пов'язані із їх реалізацією, фінансові результати. Інформаційні технології та системи, комунікаційні засоби, технічне забезпечення, що є невід'ємними елементами для суб'єктів електронного бізнесу, трудові ресурси та маркетингові заходи вимагають значних вкладень, а тому ефективність основної діяльності повинна постійно бути під контролем.

Необхідність виокремлення ризиків у якості об'єкта внутрішнього контролю, обумовлено тим, що для електронного бізнесу є властивими специфічні ризики, у випадку ігнорування яких суб'єкт господарювання може зазнати фінансових збитків, втрати репутації тощо. Проблематика розмежування об'єкта та предмета контролю має місце тому, що відповідно до тлумачних словників об'єкт (лат. objectus - предмет) - матеріальний предмет пізнання і практичного впливу з боку людини (суб'єкта); будь-який предмет думки, дослідження, художнього відображення, тощо. Тобто, спостерігаємо по суті, що об'єкт тлумачиться як предмет.

У відповідності до п. 5.1 Принципів корпоративного управління від 24.07.2014 р. до органів (структурних підрозділів товариства), які здійснюють внутрішній контроль, належать: наглядова рада (через аудиторський комітет ради); ревізійна комісія; служба внутрішнього аудиту. Зауважимо, що цей перелік є не досить вичерпним, оскільки увага розробників документу акцентована лише на суб'єктах, які безпосередньо виконують контрольні функції, в той час як суб'єкти опосередкованого контро лю залишаються поза увагою. Бондаренко Т.Ю. та Волков Д.П. [3, с.69] виокремили чотири рівні суб'єктів внутрішнього контролю суб'єкта господарювання у відповідності до їх участі у контрольному процесі. Вважаємо за доцільне, доповнити запропонований авторами підхід та сформувати цілісну систему суб'єктів контролю основної діяльності підприємств екомерції. Суб'єкти контролю основної діяльності підприємств електронної комерції представлено на рисунку 1. Кожен із перелічених суб'єктів внутрішнього контролю на підприємствах електронної комерції вносить свій вклад у забезпечення необхідного рівня контролю, при цьому значимість цих суб'єктів може варіюватись у залежності від їх повноважень та об'єктів, на які спрямовані їх контрольні дії. Суб'єкти контролю основної діяльності підприємств електронної комерції повинні перебувати у тісному взаємозв'язку та взаємодії з іншими підрозділами підприємства, тим самим підтримуючи прямі та зворотні зв'язки.

Склад суб'єктів контролю основної діяльності підприємства електронної комерції буде визначатись у відповідності до обраного способу побудови механізму внутрішнього контролю. Побудова механізму внутрішнього контролю у сфері електронного бізнесу може відбуватись такими способами: - створення своєї служби внутрішнього контролю, якщо суб'єкт електронного бізнесу має у розпорядженні необхідні ресурси; - аутсорсинг - функція внутрішнього контролю цілком передається зовнішньому консультанту (спеціалізованої компанії); - косорсинг - служба внутрішнього контролю створюється в рамках підприємства, проте до виконання завдань також залучаються експерти, зовнішні консультанти із спеціалізованих компанії, які мають відповідний досвід і знання. Керівництво підприємства може не обмежуватись лише одним із вищезгаданих підходів, ці підходи можуть комбінуватись різними способами, що дозволить досягти синергетичного ефекту при проведенні контролю. Кожен із підходів має свої як позитивні, так і негативні аспекти.

Оскільки серед суб'єктів електронного бізнесу в Україні найчастіше зустрічаються підприємства малого та середнього бізнесу, то для них доцільно розглядати варіант або ж варіант аутсорсингу, косорсингу чи організацію контролю без створення окремого відділу внутрішнього аудиту, оскільки він потребує значних витрат на його утримання.

Висновки: Отже, у ході дослідження було встановлено, що поняття об'єкта внутрішнього контролю не має єдиного тлумачення, вважаємо, що в межах сфери електронної комерції об'єктом внутрішнього контролю є безпосередньо діяльність господарюючого суб'єкта як сукупність всіх процесів. Водночас через широкомасштабність цієї категорії було викремлено ресурси, результати, ефективність та ризики. На підприємствах електронної комерції було виділено п'ять рівнів суб'єктів контролю та три підходи до організації внутрішнього контролю. Завдяки правильній ідентифікації суб'єктів та об'єктів внутрішнього контролю буде забезпечено реалізацію контролю із досягненням ефективних результатів, а отже, в цілому підприємство отримає подальші перспективи для росту та розвитку.

Аналіз статті №2

Назва статті : "Теоретичні засади внутрішньогосподарського контролю"

Автори: Я.П Мельничук

Джерело: Київський національний економічний університет України

Огляд статті

Актуальність теми: Внутрішньогосподарський контроль як невід'ємна складова управління підприємством за умов належної його організації здатен суттєво підвищити ефективність виробництва та, як наслідок, конкурентоспроможність суб'єкта господарювання. В той же час, організаційно-методичні засади внутрішньогосподарського контролю опираються на теоретичне підґрунтя, правильне розуміння якого дозволяє комплексно підійти до побудови системи контролю на підприємстві.

Мета статті : є систематизація теоретичних засад внутрішньогосподарського контролю, що дозволить виробити комплексний підхід до побудови системи контролю на підприємстві

Виклад основного матеріалу: На сучасному етапі господарювання існує потреба в ефективному управлінні виробничою діяльністю в умовах конкурентного середовища, яке вимагає максимально продуктивної системи виробництва. Процес управління покликаний вирішити стратегічні та оперативні завдання організації за допомогою його основних функцій - планування, організації, мотивації і контролю.

Серед чотирьох функцій ключовою є функція контролю, адже вона забезпечує інформацією про нагальний стан справ, на основі якої приймаються управлінські рішення щодо усунення наявних недоліків. Підвидом економічного контролю є внутрішньогосподарський контроль (далі - ВГК), більш вузьке поняття, під яким розуміють перевірку відповідності фактичних даних діяльності підприємства до існуючих обмежень, що здійснюється в межах господарюючого суб'єкта. Для таких цілей на великих підприємствах організовують спеціальні відділи внутрішнього контролю, які відстежують фінансово-господарську діяльність організації, впроваджують шляхи її вдосконалення та зменшують ризики втрати ресурсів на підприємстві. Законодавчо встановлено, що господарські товариства і кооперативи організовують ВГК у формі ревізійних комісій, на підприємствах інших форм власності діяльність ревізійних комісій здійснюється на добровільних засадах.

Суб'єктами внутрішньогосподарського контролю виступають керівник підприємства та посадові особи на які покладено відповідні обов'язки. Зокрема, це може бути конкретний працівник, або цілий підрозділ (відділ, угрупування), що залежить від потреб та можливостей суб'єкта господарювання. Внутрішньогосподарський контроль на підприємствах здійснюють штатні контролери-ревізори, керівники і співробітники відділів управління підприємств, а також посадові особи інших підрозділів відповідно до покладених на них службових обов'язків. До функцій управлінського персоналу та спеціалістів входить попередній, поточний і наступний контроль, які нормативно зафіксовані в посадових інструкціях. Обліковий персонал на чолі з головним бухгалтером здійснює контрольні функції в процесі відображення господарських операцій в первинних документах, регістрах, звітах. Зазвичай на підприємствах внутрішньогосподарський контроль здійснюють власники, менеджери, наглядова рада, ревізійна комісія, інвентаризаційна комісія, служба внутрішнього аудиту, керівники і спеціалісти підприємства, керівники центрів відповідальності, обліковоекономічний і планово-фінансовий відділи, робітники тощо [18]. Крім внутрішнього контролю підприємств існує зовнішній, який можна класифікувати на відомчий, позавідомчий, незалежний та муніципальний. Що стосується контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій та перевірки стану бухгалтерського обліку підприємства, то ці функції покладені на головного бухгалтера згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім головного бухгалтера, перевірку достовірності даних бухгалтерського обліку може здійснювати служба внутрішнього аудиту, так як внутрішній аудит є формою внутрішньогосподарського контролю. Досить часто поняття внутрішній аудит та внутрішньогосподарський контроль ототожнюють, хоча внутрішній аудит є вужчим поняттям та зачіпає лише сферу бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Внутрішній аудит, виконує контрольні функції залежно від мети і завдань, покладених на внутрішніх аудиторів підприємства, поширений на середніх і великих підприємствах. Внутрішні аудитори залежні і підпорядковані органу, який їх призначив. Вони проводять планові та позапланові перевірки за вказівкою вищого керівництва, є штатними працівниками, не зобов'язані мати сертифікат аудитора, можуть бути фахівцями з бухгалтерського обліку, фінансів, економіки, права тощо. За результатами внутрішнього аудиту складається звіт, який передається вищому керівництву. В звіті дається оцінка виявлених фактів, надаються рекомендації, поради та інша інформація.

В Міжнародному стандарті аудиту 315 "Ідентифікація та оцінка ризиків суттєвих викривлень суттєвих викривлень через розуміння суб'єктів господарювання і його середовища" зазначено, що внутрішньогосподарський контроль являє собою процес розроблений, запроваджений і підтримуваний тими, кого наділено найвищими повноваженнями, управлінським персоналом, а також іншими працівниками, для забезпечення обґрунтованої впевненості в досягненні цілей суб'єкта господарювання стосовно достовірної фінансової звітності ефективності та результативності діяльності, а також в дотриманні застосованих законів і нормативних актів. Існує чимало концепцій регулювання внутрішньогосподарського контролю, серед них:

COSO, INTOSAI, SAC, COBIT, SAS 55/78, SarbanesOxley Act, Directive 2006/43/EC, ISA (265, 315, 330). Ці концепції являються основоположними в питаннях внутрішньогосподарського контролю та управління ризиками підприємств, їх відмінності полягають в спрямуванні концепції, різноманітності підходів та направленості на різних користувачів інформації. Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для здійснення бухгалтерського обліку та внутрішньогосподарського контролю. Також підприємство самостійно розробляє систему і форми внутрішньогосподарського контролю та організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій. У вітчизняному законодавстві існують нормативно-правові акти, які торкаються внутрішньогосподарського контролю, або згадують про нього в аспекті державного управління, але єдиної концепції для українських підприємств не існує. Таким чином, в Україні відсутня типова система внутрішньогосподарського контролю, найчастіше вона залежить від побажань власника, специфіки та умов діяльності підприємства, ієрархії посадових обов'язків. Контроль власника є внутрішнім контролем і доречно його групувати у такі підвиди: внутрішньовідомчий, внутрішньосистемний, внутрішньогосподарський. Внутрішньогосподарський притаманний окремому підприємству та здійснюється посадовими особами підприємства відповідно до покладених на них службових обов'язків. Результати внутрішньогосподарського контролю передаються керівникам для прийняття управлінських рішень. Внутрішньогосподарський контроль залежить від мінливих умов в яких здійснюється господарська діяльність, тому виникає потреба у різноманітних видах контролю, які в комплексі охоплюють всі його сторони.

Класифікація внутрішньогосподарського контролю дозволяє систематизувати та чітко визначити місце кожного виду, що допоможе при виборі методів і прийомів для його виконавців. Класифікація, що складена на підставі загальних ознак групує закономірні зв'язки між видами внутрішньогосподарського контролю та утворює єдину систему.

Бухгалтерський контроль, спрямований на збереження активів та забезпечення достовірності облікових даних і фінансової звітності, виконується головним бухгалтером та іншим обліковим персоналом. До головних завдань бухгалтерського контролю відносять: забезпечення дотримання облікової політики, перевірку правильності облікових процедур, перевірку точності записів, забезпечення збереження активів, попередження помилок і зловживань.

Технологічний контроль забезпечує дотримання технології виробництва, норм і нормативів витрат, якості отриманої продукції. Виконавцями є головні спеціалісти та керівники середніх і низових ланок управління.

Спеціальний контроль покликаний захищати права засновників підприємства, здійснюється ревізійною комісією та наглядовою радою підприємств. Вчені розділяються в поглядах на предмет внутрішньогосподарського контролю. Як вважає В.Ф. Максімова, предметом внутрішньогосподарського контролю є стан організаційних, управлінських, економічних, інформаційних характеристик підприємства, як організованої системи, яка вивчається з метою виявлення недоліків у фінансово-господарській діяльності підприємства та їх причин і розроблення пропозицій з поліпшення функціонування об'єкта.

В.В. Дементьєв розглядає внутрішньогосподарський контроль як процеси та явища з точки зору невідповідності наміченій меті, планам, управлінським рішенням. Існує ще один підхід, що ототожнює з предметом внутрішньогосподарського контролю діяльність посадових осіб спрямовану на планування, організацію, облік та аналіз господарської діяльності. Таким чином, під предметом внутрішньогосподарського контролю можна розуміти стан основних характеристик підприємства, їх невідповідність поставленим завданням та діяльність посадових осіб спрямована на уникнення цих недоліків. Відповідно до визначеного предмету, об'єктом внутрішньогосподарського контролю можуть виступати окремі, або взаємопов'язані дані чи інші сторони функціонування системи, яка вивчається, стан якої можна оцінити кількісно та якісно та від якої залежить методика здійснення внутрішньогосподарського контролю. Внутрішньогосподарський контроль повинен здійснюватись згідно з методикою, що направлена на досягнення поставленої мети та цілей підприємства та яка включає застосування притаманних їй методів, процедур внутрішньогосподарського контролю в поєднанні з його суб'єктами та об'єктами відповідно до предмету внутрішньогосподарського контролю.

Методика внутрішньогосподарського контролю на підприємстві буде здійснюватись у відповідності до "Положення про підрозділ (відділ) внутрішньогосподарського контролю" розробленого та затвердженого на підприємстві. Як зазначає В.Ф. Максімова, "методика внутрішньогосподарського контролю потребує: розробки порядку оцінювання стану внутрішнього контролю; розмежування понять "якість" та "ефективність" внутрішнього контролю; побудови системи оцінок якості; визначення вимог, принципів оцінки та її методів, критеріїв оцінювання якості й ефективності; визначення внутрішніх і зовнішніх суб'єктів оцінювання; визначення цільових орієнтирів та форм оцінювання якості; встановлення обмежень у поширенні оцінки, у застосуванні методики оцінювання; уточнення класифікації економічних об'єктів контролю" . Погоджуємось з дослідником та пропонуємо застосування елементів такого підходу до виробництва сільськогосподарської продукції. Методи внутрішньогосподарського контролю - це сукупність прийомів за допомогою яких оцінюється стан об'єкта, що підлягає внутрішньому контролю.

У процесі проведення внутрішньогосподарського контролю використовують загальнонаукові та специфічні методи дослідження. До специфічних відносять методи фактичного, документального контролю, розрахунково-аналітичні, методи узагальнення та реалізації результатів контролю. Методикою контролю називають сукупність методів контролю. Методика - це сукупність правил здійснення конкретного дослідження, набір інструментів, предметів, що використовуються за конкретних обставин. Методика контролю може змінюватись залежно від внутрішніх та зовнішніх факторів стосовно суб'єкта господарювання.

Кожне підприємство самостійно визначає перелік ознак за якими буде проводитись внутрішньогосподарський контроль, але відповідно до мети завдання у всіх однакове - збереження майна, підвищення ефективності роботи та зміцнення фінансового стану підприємства.

Висновки: Як свідчать результати проведеного дослідження, різноманітність підходів вітчизняних дослідників до розкриття сутності внутрішньогосподарського контролю обумовлена акцентуванням уваги на тому чи іншому функціональному аспекті даного поняття. Визначено, що у широкому розумінні внутрішній контроль, включаючи внутрішньогосподарський, виконує функцію управляння щодо забезпечення відповідності фактичних даних установленим вимогам. У свою чергу, внутрішньогосподарський контроль слугує для забезпечення вищих ланок управління інформацією для прийняття управлінських рішень щодо усунення виявлених відхилень в ході внутрішньогосподарських перевірок. З метою посилення ефективності контрольних заходів на практиці, доцільною, на наш погляд, є розробка методичного забезпечення побудови системи внутрішньогосподарського контролю на підприємстві. Зокрема, розкриття потребують питання критеріїв вибору форми внутрішньогосподарського контролю, обґрунтування його завдань та підбору найбільш ефективного інструментарію здійснення контрольного процесу в залежності від організаційно-правової форми і масштабів діяльності підприємства.

Аналіз статті №3

Назва статті : "Суб'єкти внутрігосподарського контролю як носії господарських прав"

Автори: Шпирка Є.М

Джерело: Посібники, статті для студентів

Огляд статті

Актуальність даної статті: Останнє десятиліття розвитку економіки нашої держави характеризується значними перетвореннями в сфері бухгалтерського обліку, що в свою чергу наклало відбиток й на практику організації аналізу та контролю. Ведення бухгалтерського обліку під 246

Окремі аспекти питання організації внутрішньогосподарського контролю висвітлються в працях 80-х років економістів Бутинця Ф.Ф., Кужельного М.В., Сопка В.В., Суйца В.П., Шпирка Є. М., Штеймана М.Я. На сьогодні в Україні більше уваги приділяється зовнішньому контролю, який здійснюється державними органами, тема внутрішнього контролю підприємств у науковій думці розроблена недостатньо, а практичне застосування внутрішнього контролю на вітчизняних підприємствах є досить обмеженим. На противагу вітчизняному досвіду внутрішній контроль є широко розповсюдженим у європейських країнах та США.

У зарубіжних країнах внутрішній контроль вважають важливим та необхідним елементом управління, який покликаний здійснюватись в інтересах самого підприємства з метою: ? перевірки стану бухгалтерського обліку та звітності; ? виявлення фактичних результатів господарської діяльності; ? упередження можливих відхилень господарського процесу в межах окремого підприємства.

Досягнення мети внутрішньогосподарського контролю залежить від раціонального формування суб'єктів контролю.

Мета статті : Визначення необхідності впровадження внутрігосподарського контролю на середніх та великих підприємствах.

Виклад основного матеріалу: Нападовська Л.В. виділяє наступні основні суб'єкти внутрішньогосподарського контролю: вище керівництво підприємства; керівники середнього рівня; керівники центрів відповідальності; окремі робітники; громадські організації .

Науковець Штейман М.Я. до суб'єктів контролю відносить: керівника (директора) підприємства, головного бухгалтера та бухгалтерську службу, головного економіста та планово-економічну службу, керівників структурних підрозділів, спеціалістів-технологів і організаторів виробництва та очолювані ними служби, матеріально-відповідальних осіб, ревізійні комісії, групи та пости народного контролю підприємствами України на основі загальноприйнятих принципів обліку, що грунтуються на міжнародних стандартах обліку, а також можливість вільного, самостійного вибору методики управлінського (внутрішньогосподарського) обліку посилюють роль контролю, як гаранта достовірності інформації, що надається підприємствами зовнішнім та внутрішнім користувачам. Необхідність запровадження внутрішнього контролю на середніх і великих підприємствах України доведена вимогами сучасних ринкових економічних відносин, інформаційними та управлінськими потребами господарюючих суб'єктів, конкретними фактами досвіду функціонування внутрішнього контролю на вітчизняних та зарубіжних підприємствах.

Як бачимо, дані автори в якості основних суб'єктів виділяють перелік посадових осіб підприємства, окремих працівників, громадські організації. Відносити останню групу до суб'єктів внутрішньогосподарського контролю, на наш погляд, недоречно. Проектом Закону України "Про систему державного фінансового контролю України" від 03.06.2002 р. контроль, здійснюваний державними комітетами та їхніми структурними підрозділами та іншими спеціалізованими органами контролю розглядається у складі спеціалізованого державного контролю, а контроль незалежних профспілкових організацій, інших незалежних професійних об'єднань громадян - як частина муніципального контролю. Перелічені структури і є провідниками так званого громадського контролю. Інших громадських організацій з контролю законодавством не передбачено.

Ми підтримуємо точку зору економіста Суйца В.П. щодо запропонованого ним групування суб'єктів внутрішньогосподарського контролю за повнотою охоплення ними контрольних функцій, [3, с. 8]. Однак слід зауважити наступне: відповідно до чинного законодавства України (ст. 89, 101 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-ІV) на підприємствах колективної форми власності (кооператив, товариство) в якості особливої групи суб'єктів контролю слід виділити органи управління, зокрема: Правління, Ревізійна комісія, Спостережна Рада. Саме тому вважаємо необхідним уточнити вище згадане групування наступним чином:

1) суб'єкти контролю, в функціональні обов'язки яких входить лише здійснення контрольної діяльності: ревізійна комісія, внутрішній контролер-ревізор;

2) суб'єкти контролю, в обов'язки яких входить виконання як контрольних так і інших функцій: головний бухгалтер, бухгалтерська служба, головний економіст, планово-економічна служба, фінансовий директор, фінансово-економічна служба, служба внутрішнього аудиту;

3) суб'єкти контролю, до обов'язків яких безпосередньо не відносяться контрольні функції, але які в силу господарської необхідності виконують їх: представники структурних підрозділів (бригад, дільниць, цехів), що безпосередньо зацікавленні в перевірці вихідних умов праці, спеціалісти-технологи та організатори виробництва й очолювані ними служби, матеріально-відповідальні особи, представники диспетчерської служби;

4) суб'єкти контролю, що виконують контрольні функції з метою реалізації тих функцій управління, що закріплені за ними: Правління, Спостережна Рада, керівник (виконавчий директор).

В існуючих літературних джерелах відсутній розгляд місця, ролі, статусу та основних функцій Правління, Спостережної Ради, Ревізійної комісії товариства, кооперативу в процесі здійснення внутрішньогосподарського контролю.

Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р. № 1576-ХІІ передбачає, що виконавчим органом товариства, кооперативу, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є Правління, або інший орган передбачений статутом. Правління є органом підпорядкованим Спостережній Раді та підзвітним Загальним зборам акціонерів і несе відповідальність за виконання рішень Загальних зборів акціонерів та Спостережної Ради. До компетенції Правління належить безпосереднє вирішення питань поточної діяльності товариства (кооперативу), а саме:

* затвердження оперативних планів діяльності підприємства та заходів, необхідних для їх виконання;

* розробка бізнес-планів та інших програм фінансово-господарської діяльності;

* розпорядження майном товариства (кооперативу);

* затвердження щорічних кошторисів, штатного розкладу та посадових окладів працівників підприємства (крім членів Правління);

* організація ведення бухобліку та звітності підприємства, надання річного звіту та балансу на затвердження Загальним зборам;

* прийняття рішень щодо отримання довгострокових позик;

* визначення розміру, джерел формування та порядку використання фондів підприємства;

* прийом та звільнення працівників у відповідності до законодавства, ведення обліку кадрів, встановлення системи заохочень та накладання стягнень на працівників підприємства;

* організація скликання та проведення річних Загальних зборів та затвердження порядку денного зборів (за погодженням із Спостережною радою);

* здійснення інших дій, що випливають із статуту, Положення про Правління, рішень Загальних зборів акціонерів та Спостережної ради.

Обов'язковість створення Спостережної Ради в товаристві (кооперативі), що налічує понад 50 акціонерів (учасників) передбачена законодавчо. Спостережна Рада покликана представляти інтереси акціонерів у період між Загальними зборами і забезпечувати їх постійний захист.

Під час виконання своїх повноважень Спостережна Рада може залучати експертів, для аналізу окремих питань, що стосуються діяльності підприємства. За рішенням Загальних зборів на Спостережну Раду може покладатися виконання окремих функцій, які відносяться до компетенції Загальних зборів. Організаційною формою роботи Спостережної Ради є проведення засідань.

Ревізійна комісія є постійно діючим органом товариства (кооперативу), метою діяльності якого є здійснення контролю з фінансово-господарською діяльністю шляхом проведення перевірки та надання її результатів, які свідчать про реальне фінансове становище підприємства. Комісія виконує покладені на неї функції в спосіб проведення чергових і позачергових перевірок фінансово-господарської діяльності Правління. Чергові перевірки проводять за результатами фінансово-господарської діяльності за рік для подання висновків і річного звіту й балансу. Відповідно до чинного законодавства, без висновків Ревізійної комісії Загальні збори акціонерів не мають права затверджувати баланс товариства, кооперативу.

Компетенція Ревізійної комісії визначається законом і статутом та положенням про Ревізійну комісію товариства (кооперативу). Положення розробляється на основі чинного законодавства України та статуту й визначає статус, склад, повноваження, процедуру обрання та порядок роботи її членів. Ревізійна комісія має право:

* отримувати від органів управління товариства (кооперативу), його підрозділів та служб, посадових осіб, документи, що вимагаються, необхідні для роботи матеріали, вивчення яких від-внутрішньогосподарського контролю передбачено наступні повноваження: ? контроль за розробкою стратегічних планів діяльності й розвитку товариства (кооперативу), визначення ймовірності ризиків та належне управління ними; ? оцінка ефективності діяльності Правління, у разі необхідності ініціювання зміни керівництва; ? здійснення незалежного внутрішнього контролю за фінансово-економічним станом товариства (кооперативу); ? ініціювання проведення перевірок Ревізійною комісією фінансово-господарської діяльності Правління; ? вимога скликання позачергових зборів акціонерів (учасників) та захист прав акціонерів (учасників); ? здійснення повноважень, делегованих Загальними зборами акціонерів (учасників).

* вимагати особистого пояснення від працівників товариства, включаючи його посадових осіб стосовно питань, що належать до компетенції Ревізійної комісії товариства;

* вимагати скликання позачергових Загальних зборів або проведення позачергового засідання Спостережної ради, якщо виникла загроза інтересам товариства (кооперативу) або виявлено зловживання з боку посадових осіб;

* вносити на розгляд Спостережної ради або Загальних зборів питань стосовно діяльності посадових осіб товариства (кооперативу);

У разі необхідності члени Ревізійної комісії беруть участь у засіданнях Правління з правом дорадчого голосу.

Під час виконання своїх функцій Ревізійна комісія провадить: ? перевірку фінансової документації підприємства, яку веде Правління; ? перевірку дотримання Правлінням у фінансово-господарській та виробничій діяльності нормативів та правил, встановлених чинним законодавством України, статутом товариства (кооперативу), внутрішніми нормативними документами підприємства та рішеннями Загальних зборів акціонерів та Спостережної ради; ? перевірку своєчасності та правильності платежів постачальникам продукції та послуг, платежів до бюджету, нарахувань та виплат дивідендів, відсотків за облігаціями, погашення інших зобов'язань; ? перевірку правильності складання балансів, звітної документації для податкової адміністрації, статистичних органів; ? перевірку використання коштів резервного та інших фондів; ? перевірку дотримання порядку оплати акцій акціонерами, передбаченого установчими документами; ? аналіз фінансового стану, його платоспроможності, ліквідності активів, співвідношення власних та позичкових коштів, виявлення резервів покращення економічного стану підприємства та розробку рекомендацій для органів управління; ? аналіз відповідності ведення бухгалтерського та статистичного обліку відповідним нормативним документам тощо.

В інших підприємствах, в тому числі приватної та державної форм власності внутрішньогосподарський контроль організовують і здійснюють головні бухгалтери підприємств (згідно вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність відповідає функціям та повноваженням Ревізійної комісії. Ці документи мають бути надані Ревізійній комісії протягом двох днів після її письмового запиту;

Виключно велика роль головного бухгалтера підприємства, який маючи право другого підпису документів, забезпечує систематичний контроль за раціональним, економним витрачанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, а також збережуваністю власності. Разом із керівниками інших підрозділів і служб головний бухгалтер зобов'язаний ретельно контролювати: дотримання встановлених правил оформлення приймання і випуску товарно-матеріальних цінностей; правильність встановлення посадових окладів; неухильне дотримання штатної, фінансової та касової дисципліни; дотримання інструктивних вказівок директивних органів щодо порядку проведення інвентаризацій статей балансу і відображення її результатів в обліку; відшкодування в установлені строки дебіторської та погашення кредиторської заборгованості та ін. До функцій головного бухгалтера відноситься забезпечення правильного функціонування внутрішньогосподарських товарно-грошових відносин, станом економічних взаємовідносин і взаєморозрахунків виробничих підрозділів.

Значний обсяг робіт з внутрішньогосподарського контролю покладається на працівників служби обліку. Функції контролю вони здійснюють за основними напрямками діяльності безпосередньо на стадії оформлення та приймання первинних документів, а також їх відображення в облікових регістрах.

Суб'єктами внутрішньогосподарського є також головний економіст та працівники планово-економічної служби, що здійснюють систематичне спостереження за виконанням господарством та всіма його підрозділами поточних і перспективних планів, замовлень, правильністю використовуваних норм виробітку та відрядних розцінок, договірних цін і тарифів. Вони виявляють недоліки у виробничій і фінансово-господарській діяльності, відшуковують резерви підвищення продуктивності праці та зниження собівартості продукції.

В контролі беруть участь спеціалісти-технологи та організатори виробництва, а також очолювані ними служби, що здійснюють діяльність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ІХV). Організатором і координатором контролю, який забезпечує його злагодженість, послідовність і регулярність, є керівник підприємства. Директор, затверджуючи посадові інструкції відповідних працівників, встановлює кожній особі, ланці апарату управління коло контрольованих питань. Він зобов'язаний слідкувати за виконанням суб'єктами контролю контрольних функцій, вживати необхідних заходів відносно нерадивих працівників і обгрунтовано вирішувати інші питання, пов'язані із здійсненням контролю.

Важливу роль відіграють керівники структурних підрозділів, які систематично слідкують за виконанням господарських завдань з виробництва продукції, робіт, послуг, якістю виробленої продукції, матеріальними та грошовими ресурсами та їх використанням за призначенням, дотриманням трудової дисципліни та збереженням власності. Вказані суб'єкти систематично контролюють своєчасність та якість виконання основних технологічних операцій, дотримання правил з охорони праці, техніки безпеки, санітарної гігієни й протипожежного захисту, внутрішнього трудового розпорядку, дотримання вимог чинного законодавства тощо.

Особливими суб'єктами внутрішньогосподарського контролю й, перш за все, самоконтролю є трудові колективи підприємств. До їх повноважень відносяться питання контролю за збереженням і раціональним використанням матеріальних, власних трудових і фінансових ресурсів, достовірністю відомостей щодо кількості та якості ресурсів і продукції, правильністю взаєморозрахунків з іншими підрозділами, повнотою й своєчасністю виконання адміністрацією та іншими підрозділами договірних зобов'язань. Їм також надаються права контролю за ходом виробничих процесів у власних підрозділах. Конкретні контрольні функції посадових і матеріально-відповідальних осіб визначаються розроблюваними на кожному підприємстві посадовими інструкціями.

Висновок: Підводячи підсумки, слід підкреслити, що чітке формулювання та розподіл кола контрольованих питань за кожною ланкою апарату управління, конкретною посадовою особою дадуть змогу реалізувати методику внутрішньогосподарського контролю, приймати обгрунтовані управлінські рішення.

Список використаної літератури

1. Нападовська Л.В. Внутрішньогосподарський контроль в ринкові економіці: Монографія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2010. - 224 с.

2. Штейман М.Я. Внутрихозяйственный контроль на сельскохозяйственных предприятиях. - М.: Финансы и статистика, 2007. - 160 с.

3. Суйц В.П. Внутрипроизводственный контроль. - М.: Финансы и статистика, 2014. - 127 с.

4. Сопко В.В., Кужельный Н.В., Шпырко Е.М. Организация контроля и учета в объединениях. - К.: Техника, 2012. - 199

Размещено на Allbest.ru