Закономірності функціонування ринку інвестицій

Размещено на http://allbest.ru

1. Інвестиційний ринок: структура та функції

Інвестиційна діяльність нерозривно пов'язана з оцінкою стану та прогнозуванням розвитку ринку інвестицій. Ринок - механізм з'єднання виробника і споживача, які вступають у взаємні контакти і здійснюють обмінні операції.

Інвестиційний ринок - сукупність економічних відносин між продавцями і покупцями об'єктів інвестування в усіх його формах. Основними елементами інвестиційного ринку служать: попит, пропозиція і ціна. Головною рушійною силою розвитку інвестиційного ринку є конкуренція. До суб'єктів інвестиційного ринку ставляться: держава, території, господарські підприємства, установи та організації, позаекономічні установи, домашні господарства. Цивілізований інвестиційний ринок виводить країну на матеріальне благополуччя, залучає до кругообіг максимальну кількість підприємницького капіталу, передбачає наявність достатнього обсягу платоспроможного попиту на об'єкти інвестування і безліч можливостей ефективно вкладати свої гроші. Прямі капітальні вкладення були і залишаються найбільш значимим сегментом інвестиційного ринку. Формою інвестування тут є капіталовкладення в нове будівництво, розширення, модернізацію і технічне переозброєння господарюючих об'єктів.

Об'єкти приватизації - ті, які продаються на аукціонах, за конкурсом або повністю викуповуються трудовими колективами.

Нерухомість - самостійний елемент інвестиційного ринку. Вже зараз на ринку нерухомості здійснюється відчутний обсяг операцій з купівлі-продажу будівель, приміщень, споруд, квартир, офісів, дач і т.п. У перспективі цей ринок різко розшириться за рахунок включення в обіг земельних ділянок.

Інші об'єкти реального інвестування - різні предмети колекціонування (художні твори, антикваріат, нумізматичні цінності і т.д.), дорогоцінні метали та камені.

Об'єкти фондового ринку - цінні папери (облігації, акції, опціони, ф'ючерси та ін.)

Об'єкти грошового ринку - депозитні вклади (термінові і до запитання), вільно конвертована валюта (долари, євро та ін.). Ступінь активності інвестиційного ринку визначається шляхом вивчення ринкової кон'юнктури.

Інвестиційний ринок -- це економічна категорія, що являє собою збалансованість попиту та пропозиції на інвестиції. Інвестиційний ринок формує суб'єкт -- інвестор, тобто господарюючий суб'єкт, в якого виникає попит на інвестиції та інвестиційні товари.

У країнах з розвинутими ринковими відносинами інвестиційний попит і пропозиція збалансовані через механізм ціноутворення на базі зрівноважених цін на інвестиції та інвестиційні товари. Система зрівноважених цін формується мікроекономічними пропорціями у процесі виробництва та збуту, головною з яких є співвідношення «інвестиції -- приріст інвестиційних товарів (капітального майна)». При цьому ринок характеризується випереджаючим розвитком інвестиційної пропозиції та відносно стабільним попитом. Для стимулювання інвестиційного попиту товаровиробників і розвитку конкуренції між ними держава застосовує систему заходів антимонопольного регулювання. Механізм дії ціни зрівноваженості полягає у такому. Інвестор, вкладаючи кошти, розраховує отримати максимальний прибуток за мінімальних витрат. Він віддає перевагу найприбутковішим активам (інвестиційним товарам) з найвищою нормою прибутку на вкладений капітал. Ця ефективна галузь залучає більшу масу капіталу. Відповідно попит на інвестиційні товари починає перевищувати пропозицію, та їх ціна збільшується. Висока ринкова ціна таких товарів є індикатором їх привабливості для інвесторів з точки зору віддачі інвестицій -- їх дохідності.

Перелив інвестицій у зазначену галузь призведе, врешті-решт, до підвищення пропозиції цього інвестиційного товару та, як наслідок, до зниження його ціни. Інвестиції ж спрямовуватимуться на нові високоприбуткові виробництва, що у майбутньому неминуче призведе до розширення попиту на інвестиційні товари, виробництва їх нових видів і стимулювання діяльності інвесторів у використанні прибутку та нагромадженні капіталу, а також до створення умов для розвитку будівельних фірм, які виступають на ринку основними продавцями інвестиційного товару. У примітивному розумінні, фінансовий ринок капіталу -- це місце зустрічі, де підприємці та фірми, які прагнуть запозичити гроші, зустрічаються з тими, в кого вони є вільними. Інвестиційна діяльність завжди починається з ринку, оскільки заощаджень і поточних доходів потенційному інвестору, як правило, не вистачає. Крім цього, інвестор зазвичай намагається залучити акціонерний капітал з метою зменшення ризику та розподілу відповідальності. На рис. 1 наведена схема ринкових відносин, суб'єктом яких є інвестор.

Сегментація інвестиційного ринку -- це сукупність ринку споживчих товарів, ринку споживчого кредиту, ринку інвестиційних товарів і ринку фінансових ресурсів.

Ринок реальних активів (інколи вживається термін «матеріальні чи фізичні активи») пропонує такі інвестиційні товари та послуги: нерухомість, ділянки під будівництво (іпотечний ринок); обладнання, будівельні матеріали, дослідницькі, конструкторські, будівельні, монтажні, пуско-налагоджувальні та інші роботи і послуги (підрядний ринок); нові технології, ліцензії, патенти на винаходи і відкриття, досвід, знання, ноу-хау, інжинірингові послуги (ринок інтелектуальних цінностей). На цьому ринку як інвестиційний товар реалізується також робоча сила, тобто продається здатність до праці за наймом.

Ринок фінансових ресурсів поділяється на: грошовий ринок (ринок цінних паперів -- боргових свідоцтв з термінами погашення менше одного року); ринок капіталів (довгострокових цінних паперів та корпоративних акцій); кредитний ринок (боргових зобов'язань за довгостроковими кредитами). Іноді цей ринок називають ринком позичкового капіталу.

Ринок капіталів, у свою чергу, класифікується як первинний (розміщення нових цінних паперів) та вторинний (торгівля цінними паперами, які були випущені раніше і перебувають в обігу). Фондові біржі є вторинними ринками капіталів, оскільки на них котируються цінні папери, які вже перебувають в обігу. Корпорація, акціями якої здійснюється торгівля на фондовій біржі, не бере участі в операціях на вторинному ринку і, відповідно, не отримує будь-якого прибутку від їх продажу. Також існують вторинні ринки для інших фінансових активів.

Найважливішою складовою ринку інвестицій є ринок інвестиційних товарів. Виробництво і рух цих товарів на ринку забезпечується елементами інвестиційної інфраструктури. У країнах з розвинутою ринковою економікою мережа таких елементів є надзвичайно широкою. Головне завдання інвестиційної інфраструктури -- обслуговування інвестиційної сфери, задоволення інвестиційного попиту. Основним інвестиційним товаром є продукція проектно-дослідницьких, будівельних, монтажних підприємств, фірм і постачальників матеріально-технічних ресурсів, яка в основному забезпечує інвестиційний процес. На інвестиційному ринку працює велика кількість різних посередників, які створюють його інфраструктуру. Саме взаємодіями цих посередників і характеризується стан інвестиційного ринку.

Інвестиційний ринок -- це система, що включає:

суб'єктів (інвесторів, підрядників, замовників, проектні і науково-дослідні організації та ін.);

об'єктів (матеріальні і нематеріальні, права, ліцензії, патенти, ноу-хау та ін.);

інфраструктуру ринку (банки, біржі, пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні фонди, інженерно-консультаційні фірми, суд, арбітраж та ін.);

ринковий механізм;

контроль з боку держави за дією ринкового механізму.

Функціонування господарського комплексу країни неможливе без інвестицій, які забезпечують безперервність відтворення, розробку та реалізацію виробничих і соціальних програм, дозволяють збільшити обсяги та підвищити ефективність виробництва. Обсяг та структура, залучених інвестиційних ресурсів визначають стан економіки в цілому. Тому одним із пріоритетних завдань економічної політики нашої держави залишається стимулювання інвестиційної діяльності, яка тісно пов'язана з оцінкою стану та прогнозуванням розвитку інвестиційного ринку.

Існують розбіжності щодо підходів до визначення місця і ролі інвестицій в економічній системі, які безпосередньо пов'язані з визначенням поняття "інвестиційний ринок".

Перший підхід грунтується на економічній теорії, яка розглядає суспільне відтворення як систему виробництва, розподілу, обміну та споживання. Тоді інвестиції, головним чином, стосуються першої ланки -- виробництва, і складають матеріальну основу його розвитку. Інвестиціями вважаються ті економічні ресурси, які направлені на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення чи модернізацію виробничого потенціалу.

Ці витрати представляють собою інвестиції в «людський капітал», який є основним фактором сучасного економічного розвитку - інтелектуальний продукт, який визначає економічне положення країни в світовій ієрархії держав.

Другий підхід грунтується на теорії фінансів, відповідно до якої на фінансових ринках відбувається перелив коштів. Вони переміщуються від тих, хто має їх надлишок до тих, хто потребує інвестицій. Інвестиція розглядається як будь-яка форма перетворення заощаджень у капітал, тобто вартість, що приносить додаткову вартість, спосіб отримання доходу з певної суми заощаджень. При цьому, як правило, кошти спрямовуються від тих, хто не може їх ефективно використати, до тих, хто використовує їх продуктивно. Це сприяє не тільки підвищенню продуктивності та ефективності економіки в цілому, а й поліпшенню економічного добробуту кожного члена суспільства. Щодо стану інвестиційного рину в цілому та окремих його сегментів, то їх в характеризують такі елементи, як попит, пропозиція, ціна та конкуренція. У країнах з розвинутими ринковими відносинами інвестиційний попит і пропозиція збалансовані через механізм ціноутворення на базі зрівноважених цін на інвестиції та інвестиційні товари. Система зрівноважених цін формується мікроекономічними пропорціями у процесі виробництва та збуту, головною з яких є співвідношення «інвестиції - приріст інвестиційних товарів (капітального майна)». При цьому ринок характеризується випереджаючим розвитком інвестиційної пропозиції та відносно стабільним попитом.

Для стимулювання інвестиційного попиту товаровиробників і розвитку конкуренції між ними держава застосовує систему заходів антимонопольного регулювання. Механізм дії ціни зрівноваженості полягає у наступному. Інвестор, вкладаючи кошти, розраховує отримати максимальний прибуток за мінімальних витрат. Він віддає перевагу найприбутковішим активам (інвестиційним товарам) з найвищою нормою прибутку на вкладений капітал. Ця ефективна галузь залучає більшу масу капіталу. Наслідки глобальної фінансово-економічної кризи безперечно вплинули і на стан інвестиційного ринку як в цілому у світі, так і в Україні зокрема.

Негативні зміни, в першу чергу, відбулись в інституційному середовищі інвестиційного ринку. Так, банки, які виступають водночас і елементами інфраструктури інвестиційного ринку, і стратегічними інвесторами, показали повну неспроможність повноцінно функціонувати. Сьогодні можна зробити висновок, що такі інститути як інвестиційні банки не виправдали себе саме як різновид банків.

В Україні інвестиційний ринок є слаборозвиненою структурою і тому державне регулювання цього ринку необхідно розглядати як обов'язкову складову інвестиційної стратегії країни.

В Україні законодавством передбачено створення інвестиційних банків, але відповідно до загальновизнаної світової практики щодо діяльності даних банків, можна сказати, що жодного створено не було. Однак банки залишаються найбільшими в Україні торговцями цінними паперами, що в умовах сьогодення тільки посилює загальні ризики банківської системи.

Інвестиційна діяльність українських компаній здебільшого здійснювалась за рахунок запозичених ресурсів. Така інвестиційна схема не є життєздатною: власний капітал має домінувати над позиковим у діяльності будь-якої фірми.

На інвестиційному ринку функціонують категорії попиту, пропозиції, ціни, кон'юнктури ринку, ділової активності. Саме тут інвестори шукають недооцінені ринком інструменти, які дають змогу за рахунок їх придбання підвищити через деякий час (а іноді миттєво) вартість капіталу через зростання вартості активів (основних фондів, нематеріальних активів, фінансових інструментів, корпоративних прав), у які інвестор трансформував свій капітал за допомогою інвестиційного ринку. Якщо об'єктом регулювання проголошується "фінансовий ринок" або "ринок цінних паперів", то такі ринки не включають всі види інвестиційних активів. Однак саме діяльність інвесторів об'єднує всі сегменти інвестиційного ринку в одне ціле, а перше завдання державного регулювання -- захищати права та законні інтереси інвесторів.

Узагальнюючи викладене, приходимо до висновку, що інвестиційний ринок включаючи:

* ринок основних фондів, в тому числі ринок землі; ринок об'єктів (житла, виробничих приміщень, офісних приміщень); ринок обладнання і т.д.;

* ринок нематеріальних активів, в тому числі ринок об'єктів інтелектуальної власності;

* ринки фінансових інструментів, в тому числі ринок цінних паперів, що підлягають обігу; ринок інструментів грошового обігу; ринок цінних паперів ІСІ; ринок деривативів;

* ринок корпоративних прав.

На основі проведених досліджень можна стверджувати, що інвестиційний ринок, як складна економічна категорія та об'єкт державного регулювання потребує застосування певних організаційних механізмів та правового оформлення основних засад його функціонування. Адже, інвестиційна діяльність завжди починається з ринку, який як складна система включає в себе суб'єктів, об'єктів , інфраструктуру, ринковий механізм та контроль з боку держави за дією ринкового механізму. Викладені аргументи наводять па думку про необхідність подальшого ґрунтовного наукового дослідження щодо ринку інвестицій та його інфраструктури як базисних об'єктів державного регулювання. Потрібно зробити так, щоб не тільки захистити, але й заохотити інвесторів робити вкладення у певні активи, як запобігти диспропорціям на інвестиційному ринку, яким інвестиційні інститути потрібно дати можливість утворювати і яким вони мають відповідати вимогам. Все це покликана впроваджувати державна інвестиційна політика, її реалізація є метою державного регулювання інвестиційного ринку.

2. Кон'юнктура інвестиційного ринку

У широкому розумінні інвестиційний ринок -- це місце, де громадяни та організації, які хочуть позичити гроші, зустрічаються із тими, у кого ці гроші є. Інвестиційна діяльність завжди починається з ринку, оскільки заощаджень і поточних доходів потенційному інвестору для початкового капіталу, як правило, не вистачає. Крім того, інвестор завжди намагається залучити до справи позичковий або залучений (акціонерний капітал) з метою зменшення ризику і розподілу ризику відповідальності. Стан інвестиційного ринку в цілому і окремих складових його сегментів характеризують такі елементи, як попит, пропозиція, ціна і конкуренція.

Інвестиційний ринок -- це система, що включає:

1) суб'єктів (інвесторів, підрядників, замовників, проектні і науково-дослідні організації);

2) об'єкти (матеріальні і нематеріальні);

3) інфраструктуру ринку (банки, біржі, пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні компанії, інвестиційні фонди, інжиніринг-консалтингові фірми, суд, арбітраж тощо).

4) ринковий механізм;

5) контроль з боку держави за дією ринкового механізму.

Ринкова кон'юнктура - форма прояву на інвестиційному ринку факторів та умов, що визначають співвідношення попиту, пропозиції і цін на об'єкти інвестування.

Кон'юнктура інвестиційного ринку характеризується чотирма стадіями:

Підйом - підвищення активності інвестиційного ринку в зв'язку з пожвавленням економіки в цілому. Прояв підйому кон'юнктури характеризується зростанням обсягу попиту і цін на об'єкти інвестування, посиленням конкуренції серед інвестиційних посередників.

Бум - різке збільшення попиту на об'єкти і товари інвестування, яких катастрофічно не вистачає. Одночасно кон'юнктурний бум супроводжується підвищенням доходів інвесторів та інвестиційних посередників.

Ослаблення - зниження інвестиційної активності через скорочення виробництва. На цій стадії відбувається насичення попиту і падіння цін на об'єкти інвестування, зменшуються доходи інвесторів та інвестиційних посередників.

Спад - найбільш несприятливий з позицій інвестування період функціонування ринку. Інвестиційна діяльність тут стає збитковою, а доходи інвесторів та інвестиційних посередників доходять до мінімуму.

Вивчення кон'юнктури інвестиційного ринку передбачає:

а) поточне спостереження за інвестиційною активністю, в першу чергу, в тих сегментах ринку, куди вкладаються кошти;

б) аналіз поточної кон'юнктури інвестиційного ринку та виявлення тенденцій її сучасного розвитку;

в) прогнозування кон'юнктури інвестиційного ринку для вибору основних напрямків стратегії вкладення коштів і формування інвестиційного портфеля.

У процесі дослідження інвестиційного ринку та аналізу макроекономічних показників його розвитку особливу увагу приділяють стану економічного розвитку країни. Ринкова економіка з певною періодичністю проходить чотири фази: кризу, депресію, пожвавлення і підйом.

Криза - фаза циклічного розвитку економіки, що робить істотний вплив на тривалі коливання кон'юнктури інвестиційного ринку. Перші ознаки наступаючого кризи в економіці неодмінно виявляються в інвестиційній сфері. Звуження обсягів виробництва змушує виробників скорочувати обсяги інвестицій. При цьому послаблюється кон'юнктура інвестиційного ринку.

Депресія - застій в економіці, що веде до часткової або повної зупинки виробництва багатьох видів продукції. Ця фаза економічного циклу характеризується найбільш різким кон'юнктурним спадом на інвестиційному ринку.

Пожвавлення - фаза економічного розвитку, що супроводжується збільшенням попиту на інвестиційні товари, сприяє оновленню основного капіталу, що створює необхідні передумови для зростання реальних інвестицій. Поступово відновлюється передкризовий обсяг вкладених коштів в економіку і починається підвищення кон'юнктури інвестиційного ринку.

Підйом - найбільш сприятлива фаза економічного розвитку, коли широко впроваджується новітнє обладнання, освоюються передові технології, активізується інвестиційна діяльність і з'являється бум на ринку інвестицій.

У країнах з ринковою економікою інвестиційний попит і пропозиція врівноважуються через механізм ціноутворення на базі цін рівноваги на інвестиції та інвестиційні товари. Система цін рівноваги формується мікроекономічними пропорціями у народному господарстві, основною з яких є співвідношення: інвестиції -- приріст інвестиційних товарів. При цьому-ринок характеризується випереджуючим розвитком інвестиційної пропозиції і відносно стабільним попитом. Для стимулювання інвестиційного попиту товаровиробників і розвитку конкуренції між ними держава застосовує систему заходів антимонопольного регулювання. Механізм дії ціни рівноваги знаходить свій вираз у наступному. Інвестор, вкладаючи кошти, розраховує одержати максимальний прибуток (дохід) при мінімальних витратах. Він віддає перевагу дохідним активам (інвестиційним товарам) з найбільшою нормою прибутку на вкладений капітал. Ця ефективна галузь приваблює велику масу капіталу, що призводить до структурних зрушень на ринку інвестиційних товарів.

Попит на товари починає перевищувати пропозицію і їх ціна збільшується. Висока ринкова ціна цих товарів є індикатором їхньої привабливості для інвесторів з точки зору віддачі інвестиції (доходу). Переливання інвестицій у вказану галузь призведе, у підсумку, до розширення пропозиції цього інвестиційного товару і, як наслідок, до зниження його ціни. Інвестиції ж спрямовуються до нових високоприбуткових видів інвестиційних товарів.

Економічна теорія і практика країн з ринковою економікою виробили різноманітні комплекси заходів впливу, що стимулюють або обмежують інвестиційні попит і пропозицію. Залежно від стану економіки (рівня інфляції, дефіцитності держбюджету) застосовуються різні концепції державного регулювання. Як правило, будь-яка концепція має головну (кінцеву) ціль і декілька проміжних, у нашому випадку:

1) кінцева -- зростання національного доходу, зайнятість населення, зниження темпів інфляції;

2) проміжна -- підтримка співвідношення між попитом і пропозицією на інвестиції, відсотки, динаміка грошової маси.

Досягнення проміжних цілей означає зміну фінансових (грошових) факторів, які потім впливають на сферу виробництва у заданому поставленими цілями напрямі. Загальними макроекономічними завданнями є: збільшення обсягів виробництва і зайнятості, стабілізація цін, збільшення темпів зростання національного доходу, оптимізація платіжного балансу. Вирішення цих задач є основою стабільного розвитку кожної країни. Не є виключенням і Україна, для якої досягнення вказаних цілей і, в першу чергу, стабілізація цін, фінансова стабілізація повинні стати основою будь-якої програми виходу з кризи. Кожному інвестору потрібно знати, на який ступінь активності інвестиційного ринку йому необхідно орієнтуватися при розробці інвестиційної стратегії і формуванні інвестиційного портфеля. Для кон'юнктури інвестиційного ринку характерні такі чотири стадії: підйом кон'юнктури; кон'юнктурний бум; послаблення кон'юнктури; кон'юнктурний спад. Підйом кон'юнктури пов'язаний з підвищенням активності ринкових процесів у зв'язку з пожвавленням економіки в цілому. Обсяг попиту на об'єкти інвестування зростає, ціни також, розвивається конкуренція серед інвестиційних посередників. Кон'юнктурний бум характеризує різке зростання попиту на всі інвестиційні товари та інші об'єкти інвестування, яке пропозиція задовольнити не може. Одночасно зростають ціни на всі об'єкти інвестування, підвищуються доходи й інвестиційних посередників.

Послаблення кон'юнктури пов'язане із зниженням інвестиційної активності у зв'язку зі спадом в економіці в цілому, відносно повним насиченням попиту на об'єкти інвестування і деяким надлишком їхньої пропозиції. Для цієї стадії характерні спочатку стабілізація, а потім і зниження рівня цін на більшість об'єктів інвестування. Відповідно знижуються доходи інвесторів та інвестиційних посередників. Кон'юнктурний спад на інвестиційному ринку є найбільш несприятливим періодом з позиції інвестиційної активності. Він характеризується найнижчим рівнем попиту і скороченням обсягів пропозиції об'єктів інвестування. Ціни на об'єкти інвестування знижуються. Інвестиційна діяльність стає збитковою. Інвестиційний ринок розвивається циклічно. Тому потрібно систематично вивчати стан кон'юнктури для формування ефективної інвестиційної стратегії прийняття економічно обґрунтованих рішень. інвестиційний ринок фінансовий ціноутворення

Процес вивчення інвестиційного ринку складається з ряду послідовних етапів, на яких здійснюється оцінка і прогнозування:

1) макроекономічних показників розвитку інвестиційного ринку. Результат цієї оцінки використовується для галузевої диверсифікації інвестиційної діяльності;

2) інвестиційної привабливості галузей (підгалузей) економіки;

3) інвестиційної привабливості регіонів. Результати цієї оцінки використовуються для регіональної диверсифікації інвестиційної діяльності, особливо у сфері реального інвестування;

4) привабливості окремих компаній і фірм. Результати цієї оцінки використовуються для прийняття тактичних інвестиційних рішень.

Така послідовність вивчення інвестиційного ринку і окремих його сегментів дозволяє отримати надійну інформацію для розробки стратегії інвестиційної діяльності і формування ефективного інвестиційного портфеля. Ринок реальних активів (іноді застосовується термін: матеріальних або фізичних активів) пропонує інвестиційні товари і послуги: нерухомість, ділянки під забудову (іпотечний ринок), обладнання, будівельні матеріали, дослідні, конструкторські, будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи і послуги (підрядний ринок); нові технології, ліцензії, патенти на винаходи і відкриття, досвід, знання, «ноу-хау», інжинірингові послуги (ринок інтелектуальних цінностей).

На ринку робочої сили реалізується робоча сила як інвестиційний товар, тобто продається здатність до праці за наймом. До ринку реальних активів також відносять інвестиції у предмети колекціонування, у дорогоцінні метали та інші матеріальні цінності. Реальні активи можуть реалізовуватися на умовах «спот» (у прямому розумінні впродовж декількох днів) або за ф'ючерсними контрактами, тобто поставки товарів здійснюються після певного часу, наприклад, шести місяців або року. Ринок фінансових активів поділяється на ринок грошей (ринок цінних паперів -- боргових зобов'язань із строками погашення менше одного року), ринок капіталів (довгострокових цінних паперів і корпоративних акцій) і кредитний ринок (боргових зобов'язань за довгостроковими кредитами). Ринок капіталів, у свою чергу, поділяється на первинний (торгівля новими цінними паперами) і вторинний (торгівля цінними паперами, що були випущені раніше і знаходяться в обігу).

Фондові біржі є вторинними ринками цінних паперів, оскільки на них котируються цінні папери, що знаходяться в обігу. Корпорація, акціями якої здійснюється торгівля на фондовій біржі, не приймає участі в операціях на вторинному ринку і, відповідно, не одержує доходу від таких продаж. Існують вторинні ринки для різних інших видів позичок й інших фінансових активів. Найважливішою частиною ринку інвестицій є ринок інвестиційних об'єктів (товарів). Виробництво і рух цих товарів на ринку забезпечується елементами інвестиційної інфраструктури. У країнах з розвиненою ринковою економікою мережа цих елементів дуже широка. Основне завдання інвестиційної інфраструктури -- обслуговування інвестиційної сфери, задоволення інвестиційного попиту.

Оскільки ринок інвестицій та інвестиційних товарів -- це вільне від державного управління підприємництво, що ґрунтується на різних, переважно приватних, формах власності і вільному обміні товарів між виробниками і споживачами з цінами попиту і пропозиції, то і чисельність представників кожного елемента інвестиційної інфраструктури повинне бути значним. В іншому випадку монополізація функцій того чи іншого елемента інвестиційної сфери призводить до зростання цін на інвестиційний товар і породжує інфляційні процеси. Основним інвестиційним товаром є продукція проектно-дослідних, будівельних, монтажних підприємств, організацій, фірм та постачальників матеріально-технічних ресурсів, яка загалом забезпечує інвестиційний процес. На інвестиційному ринку працює велика кількість посередників, які утворюють його інфраструктуру. Саме взаємодією цих посередників і характеризується стан інвестиційного ринку. Зазвичай ринок інвестиційних товарів формується у межах певного регіону, оскільки ці об'єкти, як правило, прив'язані до місця їхнього споживання. Цей ринок тільки тоді добре виконує свої функції, коли на роль підрядника претендує не одна фірма (монополіст), а декілька. Чим більше у регіоні фірм, що спеціалізуються на виробництві того чи іншого інвестиційного товару, тим вище рівень конкуренції і нижче ціна реалізації.

Размещено на Allbest.ru