Регіональні аспекти фінансування програм екологічного сільгоспвиробництва на Прикарпатті

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 332.025

ББК 65.732

Регіональні аспекти фінансування програм екологічного сільгоспвиробництва на Прикарпатті

Сус Т.Й.

ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника”,

Міністерство освіти і науки України, кафедра фінансів

Анотація

Розглянуто пріоритетні напрями розвитку аграрної сфери Прикарпаття, які базуються на стратегії екологічного сільгоспвиробництва. Проаналізовано сучасні тенденції розвитку аграрної сфери як результат взаємодії трьох чинників: функціонування ринкового механізму в сільському господарстві, екологізація сільгоспвиробництва та державне регулювання галузі. Доведено необхідність першочергових заходів щодо фінансування програми вапнування кислих ґрунтів і надання пріоритетів у фінансуванні земель які перебувають у перехідному періоді до екологічного сільгоспвиробництва.

Запропоновано здійснити розробку та пошук фінансових ресурсів для реалізації програми з екологізації сільгоспвиробництва в регіоні, виходячи з високого туристично-рекреаційного потенціалу регіону.

Ключові слова: екологічне сільгоспвиробництво, фінансова підтримка, біологічні препарати, сталий розвиток, екологічний фонд, кислі ґрунти.

аграрний екологічний виробництво ринковий

Annotation

The priorities in development of the agrarian sector of Precarpathian region, which are based on the strategy of ecological agricultural production are considered. The modern trends of development of the agrarian sector as the result of the interaction of three factors: the functioning of the market mechanism in agriculture, and the greening of agricultural production and the state regulation of the sector are analyzed. The necessity of urgent measures concerning the financing of the program liming of acidic soils, and the provision of priorities in financing land transition to ecological agricultural production is proved.

It is proposed to contribute to the development and the searching for financial resources for the implementation of sustainable agricultural production in the region due to the high tourist potential of the region.

Keywords: ecological agricultural production, financial support, biological preparations, sustainable development, environmental Fund, sour soil.

Вступ. Аналіз стану агропромислового комплексу регіону показує, що за останні роки в Україні актуалізувалася низка проблем, які стримують подальший розвиток аграрного виробництва й ускладнюють соціально-економічну й екологічну ситуацію в сільській місцевості.

З одного боку, аграрний сектор регіону має потужний потенціал, що за відповідних умов дозволило б уже у 2020 році забезпечити виробництво продукції на рівні самозабезпеченості з основних продуктів харчування. У той самий час незавершеність аграрної реформи, відсутність послідовної державної політики стримують надходження інвестицій у сільське господарство. Постала об'єктивна необхідність трансферу інновацій у сфері екологічного сільгоспвиробництва та розробки науково-методичних засад інноваційного провайдингу в цій сфері. Реформування аграрної сфери поки що не виправдало сподівань, практично не дало позитивних економічних результатів й не ви-рішило основного завдання - забезпечення раціонального еколого-безпечного й ефек-тивного сільгоспвиробництва.

Фінансова криза та зростання дефіциту державного бюджету не дозволяють здійснювати фінансування аграрної сфери відповідно до її потреб. Сусідство з країнами Європейського Союзу та суттєва фінансова підтримка аграрного сектору країн членів ЄС у рамках спільної аграрної політики зумовлюють пошук ефективних механізмів підтримки українських сільгоспвиробників для забезпечення їх конкурентоспроможності на європей-ському та світовому ринках. Розвиток екологічного сільгоспвиробництва та його законо-давче забезпечення, шляхом прийняття Закону України “Про виробництво та обіг орга-нічної сільськогосподарської продукції та сировини” вимагає подальших кроків, зокрема, розробки цілісного механізму фінансового забезпечення цієї сфери та надання їй пріори-тетного розвитку. Важливим завданням у зазначеній ситуації є диверсифікація джерел фінансування пріоритетних програм розвитку екологічного сільгоспвиробництва в регіоні, виходячи з його специфіки та попиту на екологічно чисту продукцію.

Постановка завдання. Світова фінансова криза, економічний спад і дефіцит дер-жавного бюджету не дозволяють забезпечити оптимальне фінансування програм розвитку аграрної сфери. Відтік іноземних інвестицій з України не зменшив зацікавленості інвесторів вкладати кошти в сільське господарство, у т. ч. і в екологічне сільгосп- виробництво.

Великий внесок у розробку теоретико-методологічних основ формування фінансової політики в аграрній сфері зробили С.Балюк, О.Бородіна, С.Даниленко, М.Дем'я- ненко, М.Кропивко, М.Малік, Т.Осташко, П.Саблук, А.Третяк, О.Шубравська.

С.А.Балюк, А.В.Кучер зазначають, що “...вирішення складних соціально-економічних завдань, пов'язаних із розбудовою аграрного сектору України, значною мірою залежить від ефективності відтворювальних процесів в аграрних підприємствах” [1, с.59].

С.А.Даниленко, Л.М.Сатир обґрунтовують розвиток моделей фінансових відносин сільськогосподарських підприємств на основі лізингу племінної худоби. Вони зазначають, що, ураховуючи низькі можливості держави щодо фінансування операцій з фінансового лізингу придбання племінних нетелей доцільно стимулювати як одну з форм реалізації продукції та кредитування [2].

Недостатній рівень наукової розробленості питань фінансової політики забезпечення розвитку екологічного сільгоспвиробництва та її ціннісна орієнтація за умов сучасних фінансових процесів зумовлюють необхідність дослідження та пошуку джерел фінансування регіональних програм розвитку екологічного сільгоспвиробництва.

Мета статті - розглянути особливості та джерела фінансування регіональних програм екологічного сільгоспвиробництва та формування і реалізацію державної політики сталого агроекологічного розвитку сільських територій.

Результати. Державною цільовою програмою розвитку українського села на період до 2015 року [3] визначено такі шляхи розвитку державної підтримки аграрного сектору:

1) запровадження механізму надання сільськогосподарським виробникам державної підтримки, спрямованої на забезпечення здійснення посівів сільськогосподарських культур насінням сортів і гібридів високих репродукцій, дотримання вимог сучасних технологій;

2) стимулювання ведення органічного сільського господарства;

3) унормування розвитку органічного землеробства, створення системи його сертифікації;

4) розширення застосування ґрунтозахисних технологій обробітку ґрунту;

5) здійснення державного контролю за проведенням заходів з охорони та відтворення родючості ґрунтів;

6) зупинення зменшення поголів'я великої рогатої худоби шляхом удосконалення механізму надання бюджетних дотацій;

7) удосконалення системи лізингу сільськогосподарської техніки й обладнання, розширення обсягів підтримки державних лізингових компаній, активізація лізингової діяльності інших фінансових установ і машинобудівних підприємств.

Зростання аграрного сектору економіки необхідно розглядати як результат взаємодії трьох чинників: функціонування ринкового механізму в сільському господарстві, екологізація сільгоспвиробництва та державне регулювання галузі. Практика свідчить, що на сьогоднішньому етапі розвитку ринкових відносин співвідношення ефективності й екологічності закономірно змінюється в бік останньої. Досягнення найвищих рівнів ефективності сільського господарства залежить від оптимальності впливу сільгоспви- робництва на навколишнє природне середовище та надання пріоритетного державного фінансування програмам з реалізації стратегії сталого агроекологічного розвитку, у першу чергу, розвитку екологічного сільгоспвиробництва.

Утілення в життя зазначеної стратегії дозволить відродити село, перетворити АПК у провідний сектор економіки регіону, підвищити добробут сільського й міського населення, його зайнятість у сфері виробництва, забезпечити зростання добробуту всіх мешканців регіону, істотно покращити соціально-економічну й екологічну ситуації в регіоні та наситити ринок екологічно чистими продуктами харчування.

Основними завданнями розвитку екологічного сільгоспвиробництва в регіоні повинні бути:

1) здійснення взаємоузгодженої державної та регіональної політики у сфері еколо-гічного сільгоспвиробництва;

2) створення умов для розроблення та фінансування програм екологічного сіль- госпвиробництва на рівні районів і населених пунктів;

3) забезпечення прозорості прийняття розпоряджень обласної державної адмініст-рації, рішень обласної ради щодо розвитку екологічного сільгоспвиробництва в регіоні й можливостей для громадського контролю стосовно цільового використання коштів;

4) докорінне поліпшення добробуту населення регіону, стабілізація та забезпечення подальшого зростання рівня споживання екологічно чистої продукції;

5) створення нових робочих місць, поліпшення зайнятості сільського населення та підвищення його доходів шляхом розвитку екологічного сільгоспвиробництва, переробних підприємств, сфери послуг;

6) забезпечення дієвості громадських організацій щодо захисту інтересів споживачів і виробників екологічно чистої продукції;

7) розвиток дорадчої служби та фінансування прикладних наукових досліджень у сфері екологічного сільгоспвиробництва;

8) становлення обслуговуючих кооперативів, які спеціалізуються на вирощуванні, переробці та реалізації екологічно чистих продуктів.

Сучасний розвиток сільгоспвиробництва характеризується протиріччям між необ-хідністю нарощування виробництва й інтенсивним розвитком грунтово-деграційних процесів, які не дозволяють забезпечити просте відтворення родючості ґрунту, зокрема, збалансованого вмісту гумусу.

При цьому 79% прибутку в сільському господарстві одержують за рахунок природної родючості й лише 21% є результатом запровадження технологій [4].

Першим кроком до екологізації сільгоспвиробництва є фінансування в повному обсязі програми вапнування кислих ґрунтів. Ґрунтова кислотність - причина порушення фізіологічних процесів засвоєння азоту, фосфору, калію та інших поживних речовин рослинами, зниження зимостійкості сільськогосподарських культур. Кислі ґрунти, крім несприятливих агрохімічних властивостей, відзначаються ще й незадовільними фізичними параметрами родючості, у результаті чого знижується біологічна діяльність, зменшується врожайність культур, відбувається погіршення агроекологічних умов вирощування рослин.

На Івано-Франківщині реалізується програма поліпшення родючості сільськогос-подарських угідь на 2011-2015 роки шляхом проведення вапнування кислих ґрунтів. Ця програма повинна поширюватись і на екологічне сільгоспвиробництво.

Вапнування в екологічному землеробстві сприятиме:

1) накопиченню атмосферного азоту азотофіксуючими та бульбочковими бактеріями;

2) зниженню захворюваності рослин грибковими хворобами;

3) зниженню забур'яненості полів у результаті їх пригнічення;

4) покращенню структури ґрунту та процесів ґрунтоутворення.

Найважливішою метою програми поліпшення родючості сільськогосподарських угідь є вапнування кислих ґрунтів, відтворення і постійне підтримання родючості земель та підвищення їх продуктивності. Основна умова виконання програми - забезпечення стабільних урожаїв, підвищення продуктивності рослинництва при мінімальних затратах трудових ресурсів і коштів.

Згідно з результатами агрохімічної паспортизації, першочерговому вапнуванню в області підлягає 98,9 тис. га (табл. 1). При середній вартості робіт з вапнування одного гектара 1 145 гривень потреба коштів для проведення робіт з вапнування тільки на сильнокислих ґрунтах становитиме 49 млн грн, а для проведення всього комплексу робіт - 113,2 млн грн.

Виходячи з обмеженості фінансових ресурсів на розкислення ґрунтів, пропонуємо направляти виділені кошти на вапнування сільгоспугідь господарств, які перебувають у перехідному періоді до екологічного землеробства, і закладати в бюджет суму, необхідну для виконання робіт у повному обсязі. Тривалість цього періоду (2-3 роки) дозволяє закладати потрібні кошти в обласному та районному бюджетах у цих часових межах.

Для конверсійного (традиційного) сільгоспвиробництва проводити часткову ком-пенсацію витрат на вапнування, розмір якої залежить від тривалості дії договору оренди та розрахунку окупності витрат за рахунок підвищення врожайності сільгоспкуль- тур, виходячи з конкретних ґрунтово-кліматичних умов і сівозміни.

Дослідженнями встановлено, що внесення 5 т вапна (у перерахунку на СаСОз) на 1 га сівозмінної площі на дерново-підзолистих ґрунтах підвищує врожай озимої пшениці на 3,0-5,4 ц/га; зерна кукурудзи - 5,5-10,9; гороху - 3,7-10,0; цукрових буряків - 22,5-35,0 ц/га [5, с.4].

У результаті відсутності бюджетних коштів, фінансування програми вапнування кислих ґрунтів здійснювалося на рівні 127 тис. грн у 2013 році й у 2014 році передбачена аналогічна сума при запланованому щорічному фінансуванні 3,2 млн грн. Це дозволить провести вапнування на площі 110 га, що у 25 разів менше від запланованих програмою. Виходом з даної ситуації є використання коштів з екологічного фонду та створення спеціального регіонального фонду сприяння екологізації сільгоспвиробництва, кошти в який будуть надходити як фіксована частина плати за землю, штрафи, накладені сіль- госпінспекцією за зниження родючості ґрунту, та інші порушення у сфері землеко-ристування, невиконання вимог стосовно використання хімічних засобів захисту рослин.

Широке застосування в екологічному землеробстві біологічних препаратів азото- фіксаторів, фосфоромобілізаторів, біофунгіцидів забезпечує зменшення енергозатрат, економію матеріальних ресурсів, забруднення довкілля хімічними препаратами та про-дуктами їх деградації. Одним із шляхів відновлення ґрунтової мікрофлори є інокуляція насіння комплексом біопрепаратів. Велике значення для азотного живлення злакових культур має використання при їх вирощуванні асоціативних азотофіксаторів, які забез-печують рослини доступним біологічним азотом від 30 до 50%. Необхідно більш широко впроваджувати в аграрній сфері використання біологічних засобів захисту рослин від шкідників і хвороб.

Таблиця 1. Агрохімічна характеристика обстежених земель Івано-Франківської області за реакцією ґрунтового розчину

З метою зацікавлення сільгосппідприємств застосовувати в рослинництві біологічні препарати, ураховуючи їх низький платоспроможний фінансовий стан, пропонуємо здійснювати часткову компенсацію витрат, пов'язаних із відновленням ґрунтів шляхом застосування біопрепаратів з використанням біологічних фунгіцидів та інсектицидів. Для цього розробити й передбачити джерела фінансування та реалізації регіональної програми “Екологізація землеробства в Прикарпатському регіоні”.

Право на часткову компенсацію за придбані біопрепарати мають сільгосппід-приємства області всіх форм власності та господарювання за умови, що на кожну закуплену партію біопрепаратів є наявний сертифікат, а також акти виконаних робіт з інокуляції насіння біопрепаратами.

Для отримання сум часткової компенсації сільгосппідприємства подають районним управлінням завірені в установленому порядку копії товарно-транспортних накладних на придбані біопрепарати, акти про інокуляцію насіння біопрепаратами, сертифікати, платіжні доручення, завірені установою банку.

Управління агропромислового розвитку райдержадміністрації на підставі підтвер- джувальних документів складають реєстр понесених витрат за придбання і використання біопрепаратів і надають його в Департамент агропромислового розвитку облдержадмі-ністрації для виділення субвенцій, згідно з коштами, виділеними на реалізацію програми. Пріоритетне фінансування та вищі ставки відшкодування витрат повинні одержувати сільгоспвиробники, які отримали статус спеціальної сировинної зони, а також госпо-дарства, які перебувають у перехідному періоді набуття статусу екологічних.

Висновки. В умовах фінансової нестійкості, економічних протиріч і необхідності реалізації стратегії сталого розвитку виникає об'єктивна потреба консолідації фінансових ресурсів як на державному, так і на регіональному рівні для підтримки сталого агроекологічного розвитку. Першочерговими кроками в період дефіциту фінансових ресурсів є пошук джерел і фінансування пріоритетних програм регіонального розвитку екологічного сільгоспвиробництва як найбільш сприятливого для регіону з великим рекреаційним потенціалом. Земля, як природний ресурс, постійно зазнає природного й антропогенного впливу, що й спричиняє деградацію ґрунтів і призводить до зниження продуктивності угідь, забруднення навколишнього середовища. У процесі здійснення земельної реформи відбуваються відчутні зміни фізико-хімічного стану ґрунтів області й, насамперед, перерозподіл площ сільськогосподарських угідь за ступенем кислотності, у зв'язку зі значним зменшенням обсягів вапнування кислих ґрунтів.

Злободенною і першочерговою залишається проблема екологізації землеробства шляхом заміщення хімічних засобів захисту рослин біологічними. Широке застосування в екологічному землеробстві біологічних препаратів азотофіксаторів, фосфоромобі- лізаторів, біофунгіцидів потребує проведення роз'яснювальної роботи та фінансової підтримки. Реалізація стратегії сталого агроекологічного розвитку дозволить забезпечити екологічну, економічну та соціальну ефективність сільськогосподарського виробництва регіону з потужним туристично-рекреаційним потенціалом.

Литература

1. Відтворення родючості грунтів: актуальні напрями економічного дослідження / [С. Балюк, А. Кучер, О. Анісімова, Л. Кучер] // Вісник аграрної науки. - 2013. - № 10. - С. 59-63.

2. Даниленко А. С. Роль агролізингу в забезпеченні відтворення ресурсного потенціалу сільсько-господарських підприємств / А. Даниленко, Л. Сатир // Вісник аграрної науки. - 2013. - № 2. - С. 62-66.

3. Державна цільова програма розвитку українського села до 2015 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2007 р. № 1158 // Економіка АПК. - 2007. - № 11. - С. 3-50.

4. Зось-Кіор М. В. Теоретичні аспекти удосконалення земельних відносин у сучасних умовах господарювання / М. Зось-Кіор // Економіка АПК. - 2013. - № 3. - С. 88-93.

5. Програма поліпшення родючості сільськогосподарських угідь Івано-Франківської області на 2011-2015 роки.

6. Комплексна програма перспективи агропромислового комплексу та розвитку сільських територій Івано-Франківської області у 2005-2010 роках та на період до 2015 року.

References

1. Baluk, S. et al. “Restoration of soil fertility : current trends of economic research” Bulletin of Agricultural Science 10(2013): 59-63. Print.

2. Danilenko, A., and L. Satyr. “The role of agro leasing in ensuring the reproduction of the resource potential of the farm” Bulletin of Agricultural Science 2(2013): 62-66. Print.

3. “State program of development of the Ukrainian village in 2015 , approved by the Cabinet of Ministers of Ukraine of 19.09.2007, № 1158”. Economy AIC 11(2007): 3-50. Print.

4. Zos'-Kior, M.V. “Theoretical aspects of the improvement of land relations in the contemporary economy” Economy AIC 3(2013): 88-93. Print.

5. Program to improve the fertility of agricultural lands of Ivano-Frankivsk region for 2011-2015.

6. Integrated Programme prospects of agriculture and rural development in Ivano-Frankivsk region in 2005-2010 and until 2015.

Размещено на Allbest.ru