Размещено на http://www.allbest.ru/

202

Національний університет водного господарства та природокористування

СТАНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ

Позняковська Н.М., доцент

Анотація

У статті проаналізовано сучасний стан та проблеми державного фінансового контролю в Україні. Запропоновано можливі шляхи їх вирішення, враховуючи досвід країн з ринковою економікою.

Annotation

In the article have been analyzed condition and problems of the state financial control. There has been suggested the directions of improvement of the of the state financial control based on experience of developed countries.

Виклад основного матеріалу

Відповідно до Угоди про партнерство між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 року наша держава взяла на себе зобов'язання здійснити адаптацію законодавства до європейських стандартів. З метою виконання взятих зобов'язань було прийнято Закон України від 18 березня 2004 року „Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” [1]. Конкретні заходи у цьому напрямі містить План дій Україна-ЄС від 21 лютого 2005 року, який розрахований на період три роки до лютого 2008 року.

Одним із пріоритетів, визначених Планом дій, є гармонізація бухгалтерського обліку і аудиту в рамках ЄС.

Сутність гармонізації полягає у встановленні ЄС правил, спрямованих на зближення положень законодавчих актів держав-членів у визначеній сфері (у даному випадку у сфері обліку і аудиту). Держави-члени закріплюють правила, що містяться в директивах, у національних законах, інших правових актах, самостійно визначаючи спосіб і форми включення до національної правової системи гармонізованих норм [2, с.245].

Законодавче регулювання одного із елементів управління суспільними фінансовими ресурсами - фінансового контролю - потребує об'єктивної оцінки, враховуючи реалізацію Плану дій Україна-ЄС.

Аналіз порушень фінансової дисципліни у використанні бюджетних коштів та державного і комунального майна в Україні засвідчив, що в умовах чинної законодавчої бази органи державного контролю (Рахункова Палата України, Державна контрольно-ревізійна служба України), застосовуючи традиційні форми (ревізія і перевірка), не в змозі запобігти значним бюджетним порушенням, забезпечити законне і ефективне використання державних фінансових ресурсів.

Водночас, розвиток ринкових відносин, збільшення видів доходів і витрат, активів і зобов'язань суб'єктів господарювання призвело до збільшення кола об'єктів контролю, що вимагає відповідних організаційних і практичних заходів.

Дослідженням питань теорії фінансового контролю присвячені роботи М. Базась, М.Білухи, Ф.Бутинця, Н. Вітвицької, П. Германчук, Є. Калюги, М.Кужельного, Н. Рубан, І.Стефанюка. Не дивлячись на розробку низки теоретичних і практичних положень щодо контролю, недостатньо уваги приділяється проблемам розвитку системи державного фінансового контролю, адаптації законодавства України з контролю у державному секторі до законодавства ЄС.

Система державного фінансового контролю функціонує в Україні за відсутності базового закону, який встановив би суб'єктів і об'єктів регулювання фінансового контролю в державі, визначив завдання, функції і повноваження відповідних органів.

У Бюджетному кодексі України (2001 р.) задекларовано повноваження Рахункової палати на здійснення зовнішнього контролю та аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ - в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету України, Головного контрольно-ревізійного управління України - відповідно до його повноважень [3]. З метою виконання покладених завдань ГоловКРУ наказом від 09.08.2002 року затверджує Стандарти державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна [4].

Проте правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю повинен визначити Закон “Про фінансовий контроль в Україні”.

У підготовленому ще 2002 року проекті закону “Про фінансовий контроль в Україні” містяться визначення і мета фінансового контролю; складові системи контролю та організація діяльності суб'єктів державного фінансового контролю. У законопроекті лише названо суб'єкти кожного виду контролю, а не вказано їх компетенції та сфери діяльності. Організація і структура державної системи контролю чітко не визначена.

Для підвищення ефективності заходів контролю необхідно законодавчо вирішити питання, пов'язані з формуванням правової та методичної бази фінансового контролю.

Метою цієї статті є критична оцінка сучасного стану та обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення системи державного фінансового контролю в Україні. фінансовий контроль державний бюджетний

Важливим кроком у законодавчому урегулюванні системи державного контролю стало ухвалення розпорядженням уряду від 24.05.2005 року Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю [5]. За концепцією передбачається запровадження нових форм контролю - внутрішнього аудиту і внутрішнього контролю; на Міністерство фінансів України покладено здійснення нагляду за станом реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю; ГоловКРУ визначено органом гармонізації системи внутрішнього аудиту і внутрішнього контролю.

Проте запровадження Концепцією аудиту у державному секторі викликало протиріччя із Законом України „Про аудиторську діяльність” (1993 р.), статтею 19 якого органам державної влади, контрольно-ревізійним установам заборонено надавати аудиторські послуги. Окрім того, національне законодавство визначає аудит як перевірку публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання для визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності законодавству та встановленим нормативам [6]. Отже, в Україні, починаючи з 90-х років аудит формувався як незалежний контроль (переважно у комерційному секторі), на відміну від ревізії і перевірки - форм державного контролю.

Запровадження аудиту у державному секторі економіки України вважаємо прогресивним кроком з огляду на розвиток ринкових відносин, удосконалення управлінських функцій держави та прийняття європейських стандартів. Проте такий захід потребував реформування усієї системи державного контролю і, передусім, її законодавчого урегулювання:

1. Внесення відповідних змін до Бюджетного і Господарського кодексів України, Закону „Про аудиторську діяльність”, інших документів.

2. Прийняття Закону України „Про фінансовий контроль в Україні”.

3. Затвердження стандартів державного фінансового контролю.

4. Затвердження методик аудиту у державному секторі економіки; розробка методичних вказівок, робочих документів тощо.

На жаль, реформування державного фінансового контролю в Україні відбувається непослідовно і несистемно. На практиці розробка методичних вказівок випереджає у часі прийняття законів, що негативно позначається на функціонування дієвої системи контролю зі сторони держави, відбувається порушення інтересів громадськості (табл.1).

Таблиця 1

Законодавче регулювання державного фінансового контролю

Так, лише 15 грудня 2005 року внесені зміни до деяких законодавчих актів України: Господарського кодексу України, Законів України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, „Про аудиторську діяльність” [7].

Уточнено головне завдання державної контрольно-ревізійної служби щодо здійснення державного фінансового контролю не тільки в бюджетних установах і у суб'єктів державного сектору економіки, підприємств, організацій, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів, а й таких, що використовують (використовували) державне і комунальне майно.

Визначено основні форми державного фінансового контролю - державний фінансовий аудит та інспектування.

Відтепер Закон України „Про аудиторську діяльність” не поширюється на аудиторську діяльність державних органів влади, уповноважених законодавством на здійснення державного фінансового контролю.

У подальшому розроблені методичні рекомендації проведення органами державної контрольно-ревізійної служби таких видів аудиту (табл.1):

· виконання бюджетних програм;

· діяльності бюджетних установ;

· діяльності суб'єктів господарювання;

· виконання місцевих бюджетів.

Проте Закон України „Про фінансовий контроль” досі відсутній. Запровадження в бюджетній сфері аудиту відбувається переважно формально, а ніж за змістом. Розробка методичних рекомендацій не гарантує перебудову системи, форм і методів органів державного контролю, яким необхідно відійти від традиційних перевірок і ревізій.

У Міжнародних стандартах з аудиту та супутніх послуг аудит визначається як незалежна перевірка фінансових звітів або фінансової інформації об'єкта (не зважаючи на його прибутковість, розмір і організаційну форму) з метою висловлення думки про неї [8]. Міжнародними стандартами аудиту встановлені загальні принципи аудиту, методи та процедури супутніх послуг, які повинні застосовуватись для аудиту фінансової звітності державних органів влади, інших установ державного сектора. Вважається, що в усіх випадках, які вимагають висловлення аудиторської думки про фінансову звітність, принципи аудиту повинні застосовуватись незалежно від власності та характеру діяльності суб'єкта. Користувачі перевіреної аудитором фінансової звітності мають право на однакову якість аудиторської перевірки [8, с.41]. Наприкінці кожного стандарту визначається примітка Комітету державного сектора Міжнародної федерації бухгалтерів “Основи аудиту державного сектора”. У разі відсутності такої примітки стандарт аудиту застосовується до державного сектора в усіх суттєвих аспектах.

У Міжнародних стандартах аудиту виділяють аудит і супутні послуги [8, с.38]. Аудит фінансової звітності здійснюється з метою формування висновку про відповідність фінансової звітності в усіх суттєвих аспектах встановленим правилам її складання. Крім того, аудитори установ державного сектора перевіряють відповідність діяльності установи вимогам законодавства та органів регулювання (влади вищого рівня); адекватність систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю; економічність, ефективність і результативність програм, проектів та діяльності.

Стандарти аудиту передбачають здійснення у державному секторі супутніх послуг: огляду фінансової звітності, процедур узгодженості, підготовки фінансової інформації.

У кожній країні аудит регулюється національними нормативними актами, що відрізняються за формою та змістом.

В США державний аудит поділяють на фінансовий, операційний, інші послуги [9, с.468]. Відповідно до декларації Головного контрольно-фінансового управління США аудит фінансових звітів, а також документації, пов'язаної з фінансовими звітами, проводиться з метою формування думки про достовірне відображення у звітах фінансового стану, результатів діяльності, руху грошових коштів, іншої інформації відповідно до встановлених критеріїв. Такими критеріями є загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку (для США) або стандарти фінансової звітності (для Великобританії та інших країн - членів ЄС), що встановлені безпосередньо незалежними професійними бухгалтерськими організаціями. В Україні основною метою державного контролю є перевірка дотримання чинних нормативних актів щодо фінансів і фінансової діяльності (табл. 2).

Таблиця 2

Порівняння основних елементів визначення контролю у державному секторі за вітчизняним законодавством та зарубіжним досвідом