Бюджетне стимулювання розвитку галузей та секторів національної економіки

Виклад основного матеріалу

Здійснити аналіз напрямів використання бюджетних видатків можна на основі бюджетної класифікації. Класифікація видатків містить відомчу, економічну та функціональну складові. Відомча дозволяє узагальнювати та аналізувати видатки в розрізі інституційних одиниць -- міністерств, відомств, державних установ та інших розпорядників бюджетних коштів. Економічна класифікація створює умови для аналізу видатків бюджету (в тому числі на макроекономічному рівні) в розрізі суто економічних статей незалежно від інституційної приналежності розпорядників коштів.

Функціональна класифікація відображає напрями використання ресурсів бюджету на виконання конкретних функцій держави. Функціональний підхід дозволяє розрахувати та проаналізувати пропорції в розподілі бюджетних коштів між секторами та галузями економіки.

У більшості країн світу функціональна класифікація застосовується для відображення результатів фінансування загальнодержавних програм -- інвестиційних, загальноекономічних, розвитку виробничої і соціальної інфраструктури, освіти, охорони природного середовища та ін. Бюджет відіграє також ключову роль у соціальному захисті громадян, розвитку невиробничої сфери, проведенні науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, а також забезпеченні оборони, громадського порядку, утриманні апарату управління, наданні субсидій і кредитів іншим державам. У цілому склад і напрями використання державних видатків визначаються характером функцій держави.

У таблиці 1 наведено загальну характеристику видатків зведеного бюджету України та їх структуру за функціями держави.

Таблиця 1. Структура видатків Зведеного бюджету України в розрізі функціональної класифікації

Джерело: розраховано за даними Державної казначейської служби України.

Проведені розрахунки засвідчили, що з 2006 року в Україні значних змін зазнали видатки на економічну діяльність, а також на соціальний захист і соціальне забезпечення.

Крім того, суттєві коливання в обсягах виділених ресурсів мають місце в сфері охорони навколишнього природного середовища, освіті, охороні здоров'я.

До складу видатків, пов'язаних з економічними функціями держави, відносяться державні інвестиції в галузі національної економіки (сільське господарство, промисловість, будівництво), інфраструктуру (транспорт, зв'язок, ЖКХ), субсидії приватним і державним корпораціям, фінансування зовнішньоекономічної діяльності тощо.

У країнах з розвиненою ринковою економікою видатки на економічні функції держави становлять від 10 до 15 % ВВП і від 20 до 35 % загальної суми державних видатків [4; 7; 9]. В Україні видатки на економічну діяльність значно менші.

Якщо у 2006 році на розвиток галузей економіки було виділено 15,6% від загальних видатків зведеного бюджету, то у 2010-2013 роках -- 10--13%. На цьому фоні зростають видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення (з

23,6% у 2006 році, до 28,7% -- у 2013 році). Видатки на соціальні потреби у країнах світу варіюють від 20 до 35 % загального обсягу державних витрат.

Як зазначає І. Луніна, в останні роки в Україні (зокрема, в 2008 -- 2013 рр.) має місце випереджальна динаміка середньорічного зростання поточних трансфертів населенню (ріст на 122,3%) порівняно із динамікою номінального ВВП (ріст на 113,5%).

Це стосується також зростання заробітної плати працівникам бюджетної сфери, де зафіксовано ріст на 118,1%.

Крім того, зберігається високе навантаження пенсійних витрат на систему державних фінансів.

За розрахунками І.Луніної видатки Пенсійного фонду (у рамках солідарної системи) збільшилися з 13,9% ВВП в 2007 р. до майже 17% у 2013 р. Тим часом, середній показник для постсоціалістичних країн Європи в 2010 р. становив 8,5% (від 6,6% ВВП у Литві до 10,3% в Болгарії). Максимальний показник у розвинених країнах Європи не перевищував 13,7% ВВП (Італія, Франція, Греція) [5].

На думку вчених [3], найбільш стимулюючий ефект на розвиток національної економіки мають видатки на економічну діяльність та соціально-культурні заходи (охорона здоров'я, духовний та фізичний розвиток, освіта).

Зокрема О. Буклемішев вважає, що видатки на виконання загальнодержавних функцій (утримання органів влади, судову владу, оборону, забезпечення громадського порядку, обслуговування державного боргу) та соціальний захист та соціальне забезпечення можна віднести до непродуктивних.

Якщо йти по такій логіці, то на стимулювання розвитку України в 2013 році (включаючи видатки на економічну діяльність -- 10,03%, охорону здоров'я -- 12,18%, освіту -- 20,86%, духовний і фізичний розвиток -- 2,71%, житлово-комунальне господарство -- 1,52%, охорону природного середовища -- 1,1%) було спрямовано близько 48,5% (у 2006 році -- 54,1%) всіх видатків, решту видатків, на думку О. Буклемішева, можна віднести до непродуктивних [3].

Розміри бюджетного стимулювання розвитку галузей економіки та житлово-комунального господарства України показані в таблиці 2.

Таблиця 3. Видатки Зведеного бюджету України на розвиток промисловості та будівництва

Джерело: розраховано за даними Державної казначейської служби України.

Водночас на розвиток обробної промисловості виділяється обмежений обсяг державних ресурсів (у 2006 році -- 29,7 млн грн., у 2013 році -- 17,8 млн грн.). Лише у 2011 році в обробну промисловість було спрямовано 526 млн грн. Таким чином, рівень державного стимулювання індустріального розвитку держави є вкрай обмеженим.

На основі проведених у процесі дослідження розрахунків можна зробити окремі висновки стосовно впливу бюджету на макроструктурні, міжгалузеві, внутрішньогалузеві пропорції розвитку національної економіки. Як вже зазначалося, макроструктурні пропорції показують співвідношення між сферою матеріального виробництва і невиробничою сферою, між виробничими галузями та інфраструктурними галузями; між реальним та фінансовим секторами, між галузями матеріального виробництва та сферою послуг.

Міжгалузеві пропорції демонструють співвідношення між галузями та групою галузей; між промисловістю і сільським господарством, між промисловістю та будівництвом, між виробничою та невиробничою сферами. Внутрішньогалузеві пропорції показують співвідношення між підгалузями та виробництвами у галузі, між виробництвом окремих видів продуктів, між наданням окремих видів послуг.

У таблиці 4 представлені розраховані нами макроструктурні пропорції спрямування бюджетних ресурсів у матеріальне виробництво і невиробничу сферу, інфраструктурні та виробничі сектори, а також міжгалузеві пропорції використання бюджетних ресурсів між промисловістю, сільським господарством, ПЕК, будівництвом.

Дані таблиці свідчать, що в сільське господарство направляється 2 -- 4%; промисловість, ПЕК, будівництво -- 3--5% видатків бюджету. Разом з тим, понад 90% видатків зведеного бюджету спрямовується в сектори інфраструктури: у виробничу -- до 6%, соціальну -- до 65%, безпекову -- до 25%. Інфраструктура, в свою чергу, поділяється на виробничу та невиробничу.

До першої групи відносяться галузі, які безпосередньо обслуговують матеріальне виробництво (зв'язок, енерго-, водо- та газопостачання, залізничний та автомобільний транспорт, шляхове господарство). До другої відносяться галузі, які опосередковано пов'язані з виробництвом, зокрема, це загальна й професійна освіта, охорона здоров'я та ін.

Серед 1 групи виробничої інфраструктури 3 -- 5% видатків бюджету спрямовується у транспортну галузь, менше 1 % -- зв'язок, телекомунікації та інформатику. Житлово-комунальне господарство нами теж віднесено до групи галузей, які включаються до виробничої інфраструктури, куди спрямовується 0,8 -- 2% видатків бюджету. Таким чином, у структурі бюджетних видатків значно переважають видатки у нематеріальну сферу, зокрема у забезпечуючи галузі та інфраструктуру.

Але слід врахувати, що темпи структурних зрушень в державі напряму залежать від дотримання відтворювальних пропорцій між галузями, які виробляють продукцію в матеріальній формі, та галузями, які забезпечують функціонування таких галузей (тобто інфраструктурою). Слід підкреслити, що на думку дослідників в Україні необхідно збільшити частку галузей, які виробляють кінцеву продукцію, інвестиційні та споживчі товари. Наприклад, у Фінляндії держава взяла на себе функцію ініціювання та активної участі у технологічній революції в країні [9, с. 68]. У результаті Фінляндія посідає провідні місця в міжнародній оцінці інноваційної активності та конкурентоспроможності економіки цієї країни.

Згідно з проведеними розрахунками для стимулювання галузей, які виробляють продукцію в матеріальній формі, спрямовується 5 -- 7% видатків зведеного бюджету, у той час як у галузі, які забезпечують їх функціонування, а також для цілей соціального захисту та соціального забезпечення -- понад 90%.

Це може свідчити про деіндустріалізацію економіки, значні міжгалузеві перекоси, не достатній розвиток галузей матеріального виробництва. Разом це звужує сферу зайнятості та, як наслідок, вимагає державної підтримки соціально незахищених верств населення та збільшення розміру виплат їм соціальних трансфертів.

Таблиця 4. Видатки Зведеного бюджету України в розрізі секторів економіки

Джерело: розраховано за даними Державної казначейської служби України.

* експертний розрахунок за методом різниці (100% мінус сума часток видатків бюджету 1, 2, 3 секторів).

Тобто можна зробити припущення висновок про наявність в Україні диспропорцій у бюджетному стимулюванні матеріальної та невиробничої сфер, і, зокрема, індустріальних галузей.

Це, в свою чергу, не відповідає пріоритетним напрямам інноваційної діяльності в державі, передбачених Законом України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні". Зокрема, в законі визначені такі завдання: впровадження енергоефективних, ресурсозберігаючих технологій, освоєння альтернативних джерел енергії; впровадження технологій більш чистого виробництва та охорони природи; розвиток сучасних інформаційних, комунікаційних технологій, робототехніки; високотехнологічний розвиток транспортної системи, ракетно-космічної галузі, авіа- і суднобудування; створення індустрії наноматеріалів та нанотехнологій; технологічне оновлення та розвиток АПК; впровадження нових технологій та обладнання для медичної галузі, тощо [1]. бюджетний видаток соціальний економіка

Це зумовлює необхідність внесення змін до структури видатків бюджету і збільшення в ній частки для інноваційного розвитку галузей, в першу чергу, сфери матеріального виробництва.

Висновки та напрями подальших досліджень

На даному етапі стан бюджетного стимулювання розвитку галузей матеріального виробництва та секторів економіки можна визнати незадовільним. Частка ресурсів, яка виділяється із зведеного бюджету на економічну діяльність, має тенденцію до зниження. Проте зміна структурних пропорцій в спрямуванні бюджетних ресурсів на користь сфери матеріального виробництва, взмозі позитивно вплинути на розвиток економіки в цілому.

Розраховані макроструктурні пропорції спрямування бюджетних ресурсів між сферою матеріального виробництва і невиробничою сферою, між виробничими та інфраструктурними секторами; а також міжгалузеві пропорції між промисловістю, сільським господарством, ПЕК, будівництвом, показали, що в сільське господар ство направляється 2 -- 4%; промисловість, ПЕК, будівництво -- 3 -- 5% видатків бюджету. Разом з тим, понад 90% видатків зведеного бюджету спрямовується в сектори інфраструктури: у виробничу -- до 6%, соціальну -- до 65% (де 25 -- 28% становлять на соціальний захист та соціальне забезпечення), безпекову -- до 25%.

Таким чином, у системі розподілу і перерозподілу бюджетних ресурсів мають місце диспропорції в частині бюджетного стимулювання матеріальної та невиробничої сфер, що не узгоджується із цілями інноваційного розвитку держави, затвердженими За коном України від 8.09.201 1 № 3715 "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні". У свою чергу вчені та експерти Національного інституту стратегічних досліджень звертають увагу на те, що необхідно забезпечити поступове підвищення рівня інвестиційних видатків і видатків розвитку [8, с. 101]. А це можливо зробити у разі пріоритетного стимулювання індустріальних галузей матеріального виробництва.

Слід звернути увагу, що діюча на даний час структура бюджетної класифікації [2] не дозволяє проводити предметний аналіз стану бюджетного стимулювання секторів національної економіки та оцінювати вплив бюджетних видатків на відтворювальні процеси. З огляду на це вважаємо за доцільне запровадити нові методологічні підходи до оцінки стану бюджетного стимулювання розвитку економіки. Зокрема в структуру бюджетної класифікації України, що затверджена Постановою Верховної Ради України від 12 липня 1996 року № 327, у розділ 2 "Видатки бюджету" пропонується додатково до функціональної, відомчої та економічної структури видатків ввести новий розділ "відтворювальна структура видатків", де згрупувати видатки у розрізі їх спрямування у матеріальне виробництво, невиробничу сферу, з подальшою деталізацією в частині інфраструктурних секторів, а також конкретних галузей і підгалузей. Це дозволить здійснювати конкретний аналіз впливу бюджету на відтворювальні процеси в державі та впроваджувати адекватні заходи бюджетного стимулювання.

Література

1. Закон України від 8.09.201 1 № 3715 "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.Za- kon1.Rada.gov.ua

2. Постанова Верховної Ради України від 12 липня 1996 року № 327 "Про структуру бюджетної класифікації України" [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www. zakon1.Rada.gov.ua

3. Буклемишев О. Фискальное стимулирование и российские бюджетные фонды / О. Буклемишев // Вопросы экономики. -- 2013. -- № 12. -- С. 77 -- 78.

4. Корінь Н.В. Модернізація механізму бюджетного регулювання соціально-економічного розвитку в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. степеня канд. екон. наук: спец. 08.00.08 -- фінанси, гроші та кредит / Н.В. Корінь. -- ПВНЗ "Європейський університет", Київ, 2011. -- 19 с.

5. Луніна І.О. Пріоритети забезпечення бюджетної безпеки України // Фінансова безпека в системі забезпечення національних економічних інтересів: проблеми та перспективи: Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції, 22 -- 23 травня 2014 р. -- Полтава: ПолтНТУ, 2014. -- С. 130--133.

6. Модернізація системи державної підтримки суб'єктів господарювання України. Аналітична доповідь / Д.О. Черніков [за ред. Я.А. Жаліла] -- К.: НІСД, 2013. -- 28 с.

7. Пищуліна О.М. Державні видатки на економічне зростання: теоретичний та емпіричний аналіз [Текст] /О.М. Пищуліна // Стратегічні пріоритети. -- 2010. -- № 2 (15). -- С. 109--114.

8. Системна криза в Україні: передумови, ризики, шляхи подолання: аналіт. доп. / Я.А. Жаліло, К.А. Кононенко, В.М. Яблонський [та ін.]; за заг. ред. Я.А. Жаліла. -- К.: НІСД, 2014. -- 132 с.

9. Скиба М.В. Інверсія регулюючої функції держави в умовах формування інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економіки [Текст] / М.В. Скиба // // Стратегічні пріоритети. -- 2011. -- № 1 (18). -- С. 65 -- 73.

10. Фінанси / B.C. Загорський, О.Д. Вовчак,Г. Благун, І.Р. Чуй. -- 2-ге вид., стер. -- К.: Знання, 2008. -- 247 с.

References

1. The Verkhovna Rada of Ukraine (2011), The Law of Ukraine " On the Priority Directions of Innovation Activity in Ukraine", available at: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/3715-17 (Accessed 10 July 2014).

2. The Verkhovna Rada of Ukraine (1 996), Resolution " On the structure of the budget classification Ukraine", available at: http://zakon2.ra- da.gov.ua/laws/show/327/96-% D0%B2%D1%80 (Accessed 10 July 2014).

3. Buklemyshev, O. (2013), "Fiscal stimulus and the Russian budget funds", Voprosy ekonomyky, vol. 12, pp. 77--78.

4. Korin', N.V. (2011), "Modernization of budget regulation of social and economic development in Ukraine ", Abstract of Ph.D. dissertation, Economy, PVNZ "Yevropejs'kyj universytet", Kyiv, Ukraine.

5. Lunina, I.O. (2014), "Priorities to ensure fiscal security of Ukraine", Finansova bezpeka v systemi zabezpechennia natsional'nykh ekonomichnykh interesiv: problemy ta perspektyvy: Materialy II Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii [Financial security in the system of national economic interests: problems and prospects: Proceedings of the Second International Scientific Conference ], PoltNTU, Poltava, Ukraine, pp. 130 -- 133.

6. Chernikov, D.O. (2013), Modernizatsiia systemy derzhavnoi pidtrymky sub'iektiv hospodariuvannia Ukrainy. Analitychna dopovid' [Modernization of the state support of business entities in Ukraine. Analytical Report], NISD, Kyiv, Ukraine.

7. Pyschulina, O.M. (2010), "Public spending on economic growth: a theoretical and empirical analysis", Stratehichni priorytety, vol. 2 (15), pp. 109-- 114.

8. Zhalilo, Ya. A. Kononenko, K. A. and Yablons'kyj, V. M. (2014), Systemna kryza v Ukraini: peredumovy, ryzyky, shliakhy podolannia [Systemic crisis in Ukraine: background, risks, ways to overcome], NISD, Kyiv, Ukraine.

9. Skyba, M.V. (2011), "Inversion of the regulatory functions of the state in the emerging investment and innovation model of economic development ", Stratehichni priorytety, vol. 1 (18), pp. 65 -- 73.

10. Zahors'kyj, B.C. Vovchak, O.D. Blahun, I.H. and Chuj, I.R. (2008), Finansy [finances], 2-d ed., Znannia, Kyiv, Ukraine.

Анотація

УДК 336.142.2

Бюджетне стимулювання розвитку галузей та секторів національної економіки. В. В. Пустоваров, здобувач, ДУ ”Інститут економіки та прогнозування НАН України”

Досліджено стан бюджетного фінансування розвитку галузей та секторів економіки України у2006--2013роках. Визначено макроструктурні пропорції спрямування бюджетних ресурсів у матеріальне виробництво і невиробничу сферу, інфраструктурні та виробничі сектори. Розраховано міжгалузеві пропорції використання бюджетних ресурсів між промисловістю, сільським господарством, ПЕК, будівництвом та внутрішньогалузеві пропорції між окремими підгалузями промисловості. Виявлено, що понад 90 % видатків зведеного бюджету спрямовується в сектори інфраструктури: у виробничу -- до 6%, соціальну -- до 65%, безпекову -- до 25%. У сільське господарство направляється 2-4%, промисловість, ПЕК, будівництво -- 3-5% видатків бюджету. Доведено наявність диспропорцій у бюджетному стимулюванні матеріальної та невиробничої сфер, індустріальних галузей, що не відповідає пріоритетним напрямам інноваційної діяльності в державі та потребує зміни структури видатків на користь інноваційної складової.

Ключові слова: галузь економіки, інфраструктура, економічна діяльність, функціональна структура видатків бюджету, бюджетне стимулювання, пропорції відтворення економіки.

Annotation